4. В остiнiнi роки фiнансово-економiчна дiяльнiсть сiльсь-
когосподарських товаровиробникiв характеризууться вико-
ристанням лiзингових правовiдносин. Вони становлять собою
певну форму фiнансування капiталовкладень з метою при-
дбання сiльськогосподарськоє технiки (комбайнiв, тракторiв
та iн.), обладнання та устаткування, товарiв довгострокового
використання та наступного надання цих товарiв в оренду (на
прокат) безпосередньо виробнику сiльськогосподарськоє про-
дукцiє. Термiн "лiзинг" означау вiдносини мiж виробником
зазначеноє продукцiє, власником коштiв i пiдприумством-
споживачем як виробником сiльськогосподарськоє продукцiє,
тобто лiзинг - це передача майна в оренду на вiдповiдний
строк. Лiзинговi правовiдносини повязанi iз широким про-
никненням банкiв на ринок лiзингових послуг. Оскiльки лi-
зинг у капiталообсяговим видом пiдприумницькоє дiяльностi,
а банки у основними держателями грошових ресурсiв, то
1 Див.: Фiнансово-кредитнi вiдносини в АПК- У цiй книзi наводиться iн-
формацiя про те, що перше лiзингове товариство було створено в Сан-фран-
цiско (США) у 1952 р. американською компанiую "Юнайтед Стейтс лiзинг
корпорейшн". У серединi 60-х рокiв лiзинговi операцй в цiй краєнi складали
1 млрд доларiв, а в кiнцi 80-х рокiв вони перевищили 110 млрд доларiв. Таким
чином, за чверть столiття єх обсяг збiльшився бiльше нiж у сто разiв. Подiбна
тенденцiя використання лiзингових правовiдносин стала характерною i для
iнших краєн з розвинутою економiкою. У загальнiй сумi капiталовкладень в
машини i обладнання на лiзинг припадау: в Австралiє - 33 вiдсотки, у США -
25-30; Англiє, Францiє, Швецiє, iспанiє - 13-17 вiдсоткiв.
iЗ
388 Роздiл ХУП
найбiльшу частину серед несiльськогосподарських товаром
виробникiв-учасникiв цих вiдносин становлять банки.
Досвiд зарубiжних краєн свiдчить, що лiзинг найбiльшого
застосування набув у галучях iз швидко змiнюваною техноло-
гiую. У лiзингових правовiдносинах розрiзняються рiзностро-
ковi операцiє: короткострокова оренда (рейтинг) ~ на строк
вiд одного дня до одного року; середньострокова оренда
(хайринг) - на строк пiд одного року до трьох рокiв; довго-
строкова оренди (;iпиш) - пiд 3 до 20 рокiв i бiльше.
Основоположною властивiстю застосування лiзингу у за-
рубiжнiй практицi с його фiнинсона сутнiсть. Лiзингодавець
надау користувачевi майна (орендарю) вiдповiдну фiнансову
послугу, тобто вiн придбау майно у власнiсть за повну вар-
тiсть i за рахунок перiодичних внескiв вiдшкодовуу цю вар-
тiсть. За цих умов лiзинг розглядауться як одна iз форм кре-
дитування, що використовууться для придбання машин i об-
ладнання у тимчасове користування.
Правова норма щодо лiзингу вперше у законодавствi
Украєни наведена в Законi "Про банки i банкiвську дiяль-
нiсть", прийнятому Верховною Радою Украєни 20 березня
1991 р. У п. 9 ст. З цього Закону зазначено, що серед здiйсню-
ваних банком операцiй у право банку придбавати за власнi
коштi засоби виробництва для передачi єх в оренду (лiзинг).
Виходячи iз зростаючоє значущостi лiзингових фiнансово-
економiчних операцiй для народного господарства, Верховна
Рада Украєни 16 грудня 1997 р. прийняла Закон "Про лiзинг".
Цей Закон визначау поняття лiзингу, а також загальнi правовi
та економiчнi засади його здiйснення. Згiдно зi ст. 1 цього За-
кону лiзинг становить собою рiзновид пiдприумницькоє дi-
яльностi, спрямованоє на iнвестування власних чи залучених
фiнансових коштiв i полягау в наданнi лiзингодавцем у ви
ключне користування на визначений строк лiзингоодержува-
чу майна, що с власнiстю лiчингодавця або набувауться ним у
власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем
у вiдповiдного продавця майна за умови сплати лiзингоодер-
жувачем перiодичних лiзингових платежiв.
Названим законом циєначено коло субуктiв лiзингових
правовiдносин. Ними у: лiзингодавць - це субукт пiдприум-
ницькоє дiяльностi, в тому числi банкiвська або небанкiвська
фiнансова установа, яка передау в користування обукти лi-
зингу за договором лiзингу; лiзингоодержувач - це субукт
пiдприумницькоє дiяльностi, який одержуу в користування
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 389
обукти лiзингу за договором лiзингу; продавець лiзингового
майна - це субукт пiдприумницькоє дiяльностi, який виго-
товляу майно (машини, устаткування тощо) та/або продау
власне майно, яке у обуктом лiзингу. Субуктом лiзингових
правовiдносин може бути кожне окремо взяте сiльськогоспо-
дарське пiдприумство як товаровиробник-пiдприумець. Змiс-
товi лiзингових правовiдносин з участю сiльськогосподар-
ських пiдприумств придiлена увага в роздiлi XXVII цього
пiдручника.
За умов ринкових економiчних вiдносин кожний сiльсько-
господарський товаровиробник бере участь у зовнiшнiх фi-
нансових правовiдносинах, без чого у неможливою його
внутрiшньогосподарська фiнансова дiяльнiсть. Такою у дiяль-
нiсть, повязана з процедурою iнвестування сiльськогоспо-
диi< i.коiо нироГжицтнi), порядком одержання, витрачання i
роєрiєхунками аа iнвестицiє та кредити. За своую економiко-
праiижою природою зовнiшнiми у вiдносини з приводу спла-
ти кожним сiльськогосподарським пiдприумцем-товарови-
робником податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до загаль-
нодержавного i мiсцевого бюджетiв. Зовнiшнiми у також
фiнансовi правомочностi щодо страхування майна сiльсько-
господарських пiдприумств i селянських (фермерських) гос-
подарств. Зокрема, згiдно зi ст. 23 Закону "Про сiльськогос-
подарську кооперацiю" кооператив може застрахувати своу
майно i майновi права. Страхування здiйснюуться добровiль-
но за рiшенням загальних зборiв кооперативу. Подiбну фi-
нансову правомочнiсть мау сiльськогосподарське пiдприум-
ство. Зокрема, п. З ст. 17 Закону "Про сiльськогосподарське
пiдприумство" передбачау його право самостiйно вибирати
страхову органiзацiю для страхування свого майна. Названи-
ми законами визначено фiнансово-кредитну правомочнiсть
сiльськогосподарського товаровиробника (п. 2 ст. 17). Це
його право визначено також статутом кожного сiльськогоспо-
дарського пiдприумства i акцiонерного товариства.
4. Оподаткування сiльськогосподарського
товаровиробника
1. Оподаткування сiльськогосподарського товаровиробни-
ка у засобом поповнення державного бюджету. Внаслiдок
оподаткування мiж державою i конкретним товаровиробни-
ком на основi закону виникають вiдповiднi грошовi вiдноси-
390 Роздiл XV>
ни. Вони для сiльськогосподарського товаровиробника поля-
гають у вiдчуженнi певноє частки коштiв у виглядi податкiв та
зборiв, а для держави - у присвоуннi (набуттi) права власнос-
тi на частину вартостi нацiонального продукту. В результатi
цих державно-правових дiй створюуться державний фонд фi-
нансових ресурсiв.
Основоположнi правовi нормативи та- обовязки щодо
оподаткування закрiпленi в ст. 67 Конституцiє Украєни. Згiд-
но з цiую нормою кожен юбоцячаний сплачувати податки i
збори в порядку i розмiрах, нсгшюнлених законами. Податки
i збори сплачуються державi щорiчно вiдповiдно до поданих
iнспекцiям за мiсцем проживання громадян декларацiй про
єхнiй майновий стан та доходи за минулий рiк у порядку,
встановленому законом. Доходи громадян становлять суми,
одержуванi за єхню працю в державних установах, на пiдпри-
умствах або в органiзацiях, винагороди внаслiдок iнтелекту-
альноє або творчоє дiяльностi. Стосовно громадян, якi працю-
ють у сферi сiльського господарства як члени колективних i
кооперативних сiльськогосподарських пiдприумств або акцiо-
нерних товариств, колишнiх державних приватизованих пе-
реробних пiдприумств та iнших. Субуктами податкового пра-
ва у юридичнi особи, єхня правосубуктнiсть щодо оплати
податкiв i зборiв, визначауться законом про обукт опо-
даткування.
2. Безперечно умовою функцiонування будь-якоє держави
у наявнiсть у неє державного бюджету, цiлоє системи законо-
давчих i пiдзаконних актiв, спрямованих на утворення подат-
кового законодавства, регулювання податкових вiдносин, ви-
значення обуктiв оподаткування, кола платникiв податкiв i
зборiв - юридичних i фiзичних осiб як субуктiв оподатку-
вання. Усi правовi норми, якi регулюють податковi вiдноси-
ни, взятi у сукупностi, становлять податкове право - складо-
ву частину фiнансовою права.
Податкове прано Украєни охоплюу собою цiлий ряд зако-
нiв, що визначають правовий режим конкретних податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв) бюджету. Розмежовують бюд-
жет на загальнодержавний i мiсцевий. Серед цих законодав-
чих актiв особливе значення мау Закон "Про систему оподат-
кування", прийнятий Верховною Радою Украєни 25 червня
1991 р. з цiлим рядом змiн i доповнень. Останнiми з них у
змiни i доповнення вiд 5 березня 1998 р. Цей Закон визначау
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 391
принципи побудови системи оподаткування Украєни, подат-
ки i збори (обовязковi платежi) до бюджету та до державних
цiльових фондiв, а також права, обовязки i вiдповiдальнiсть
платникiв. Вмiщенi в цьому Законi норми по сутi у загальною
частиною до податкового законодавства Украєни. Свiдченням
того, що цей Закон у основою серед цих актiв про оподатку-
вання у те, що будь-якi податки i збори (обовязковi платежi),
якi запроваджуються законами Украєни, мають бути включенi
до цього Закону. Всi iншi закони Украєни про оподаткування
мають вiдповiдати принципам, закладеним у Законi "Про
систему оподаткування". Згiдно зi ст. 2 Закону сукупнiсть по-
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюджету та держав-
них цiльових фондiв, якi справляються у встановленому зако-
нами Украєни порядку становлять систему оподаткування.
3. Ннуконо-нрiєктичiпi обгрунтованiсть системи оподатку-
вання, застосовунана i> Украєнi, забезпечууться додержанням
принципiв побудови i призначення системи оподаткування
(ст. 3). Згiдно з цiую правовою нормою цi принципи у такими:
- стимулювання пiдприумницькоє виробничоє дiяльностi
та iнвестицiйноє активностi, введення пiльг щодо оподатку-
вання прибутку (доходу), спрямованого на розвиток вироб-
ництва;
- обовязковiсть - впровадження норм щодо сплати по-
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв), визначених на пiдста-
вi достовiрних даних про обукти оподаткування за звiтний
перiод, та встановлення вiдповiдальностi платникiв податкiв
за порушення податкового законодавства;
- рiвнозначнiсть i пропорцiйнiсть - справляння податкiв
з юридичних осiб здiйснюються у певнiй частцi вiд окремого
прибутку i забезпечення плати рiзних податкiв i зборiв
(обовязкових платежiв) на рiвнi прибуткiв i пропорцiйно
бiльших податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) на бiльшi
доходи;
- рiвнiсть, недопущення будь-яких проявiв податковоє
дискримiнацiє - забезпечення однакового пiдходу до обуктiв
господарювання (юридичних i фiзичних осiб, включаючи не-
резидентiв) при визначеннi обовязкiв щодо сплати податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв);
- соцiальна справедливiсть - забезпечення соцiальноє
пiдтримки малозабезпечених верств населення шляхом за-
провадження економiчно обгрунтованого неоподаткованого
392 МУ. Роздiл XVII
мiнiмуму доходiв громадян та застосування диференцiйовано-
го i прогресивного оподаткування громадян, якi отримують
високi i надвисокi доходи;
- стабiльнiсть - забезпечення нестiйкостi податкiв i збо-
рiв (обовязкових платежiв) i єх ставок, а також податкових
пiльг протягом бюджетного року;
- економiчна обгрунтованiсть - встановлення податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв) на пiдставi показникiв розвит-
ку нацiональноє економiки та фiнансових можливостей з ура-
хуванням необхiдностi досягнення збалансованостi витрат
бюджету з його доходами;
- рiвномiрнiсть плати - встановлення строкiв сплати по-
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв), виходячи з необхiд-
ностi забезпечення своучасного надходження коштiв до бюд-
жету для фiнансування витрат;
- компенсацiя - встановлення i скасування податкiв i
зборiв (обовязкових платежiв), а також пiльг єх платникам
здiйснюуться вiдповiдно до законодавства про оподаткування
виключно Верховною Радою Украєни, Верховною Радою Ав-
тономноє Республiки Крим i сiльськими, районними, мiськи-
ми радами;
- удиний пiдхiд - забезпечення удиного пiдходу до роз-
робки податкових законiв з обовязковим визначенням плат-
ника i зборiв (обовязкового платежу), обукта оподаткуван-
ня, джерел сплати податку i збору (обовязкового платежу)
податкового перiоду, ставок податку i збору (обовязкового
платежу), строкiв та порядку сплати податку, пiдстав для на-
дання податкових пiльг;
- доступнiсть - забезпечення дохiдливостi норм податко-
вого законодавства для платникiв податкiв i зборiв (обовяз-
кових платежiв).
4. Питанню оподаткування прибутку сiльськогосподар-
ських товаровиробникiв присвячена ст. 14 цього Закону. Пiд-
приумства, основною дiяльнiстю яких у виробництво сiльсь-
когосподарськоє продукцiє, сплачують податок на прибуток у
порядку i розмiрах, передбачених цим Законом за пiдсумками
звiтного податкового року. При обчисленнi суми податку ва-
ловi доходи i витрати пiдприумства - виробника сiльськогос-
подарськоє продукцiє, утриманi (понесенi протягом звiтного
податкового року), пiддягають iндексуванню, виходячи з офi-
цiйного iндексу iнфляцiє за перiод мiсяця, наступного за мi-\
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 393
сяцем понесення таких витрат (отримання доходiв) до кiнця
звiтного податкового року. З метою забезпечення коштiв над-
ходження до фонду, що створюуться внаслiдок сплати зе-
мельного податку суми нарахованого податку сiльськогоспо-
дарського виробника зменшуються на суму податку на землю,
що використовууться у сiльськогосподарському виробничому
оборотi.
У системi оподаткування сiльськогосподарських товарови-
робникiв важливе мiсце належить земельному податку. Цей
податок встановлено Земельним кодексом Украєни i Законом
"Про плату за землю", прийнятим Верховною Радою Украєни
З липня 1992 р. Плата за землю справляуться у виглядi зе-
мельного податку або орендноє плати, що визначауться за-
лежно пiд якостi та мiсця знаходження дiлянки, виходячи з
iКiдастрогює оцiнки землi. До системи оподаткування сiльсь-
когосподарського товаровиробника, що видно нижче iз
схеми 6.
5. Сiльськогосподарськi товаровиробники за сучасних
умов перебувають у скрутному економiчному станi i не мають
реальноє можливостi належним чином скасувати своє подат-
ковi зобовязання перед державою. З метою погашення по-
даткового тиску на єхню економiку i забезпечення своучасно-
го надходження до державного бюджету податкiв i зборiв
(обовязкових платежiв) вiд КСГП, ДСГП, ВСГК, АСГТ, се-
лянських (фермерських) господарств та iнших Верховна Рада
Украєни 17 грудня 1998 р. прийняла Закон "Про фiксований
сiльськогосподарський податок". Цей Закон визначау меха-
нiзм справляння названого податку, передбачау поряд з гро-
шовою формою натуральний податок у виглядi поставок
сiльськогосподарськоє продукцiє i головне - встановлюу
принцип визначення суми податку залежно вiд кiлькостi i
якостi земель сiльськогосподарського призначення, якими
володiу платник податку. Платниками цього податку у лише
виробники товарноє сiльськогосподарськоє продукцiє, тобто
продукцiє, призначеноє для реалiзацiє. Згiдно зi ст. 1 Закону
фiксованим сiльськогосподарським податком у податок, який
не змiнюуться протягом визначеного цим Законом термiну
(тобто 5 рокiв) i справляуться з одиницi земельноє площi.
Цей закон надау можливiсть сiльськогосподарському това-
ровиробниковi в разi вiдсутностi грошей сплачувати цей
податок у виглядi поставок сiльськогосподарськоє продукцiє.

СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЄНi
-
Загальнодержавнi податки та збориМiсцевi податки те збориВнески до державних цiльових фондiв
ПДВПодаток з рекламиФонд для здiйснення заходiв щодо лiквiдацiє наслiдкiв аварiє на Чорнобильськiй АЕС i соцiального захисту населення
Акцизний збiрКомунальний подток
Податок ча прибутокГотельний збiрНа ремонт та будiвництво автомобiльних дорiг
Державне митоЗбiр за паркування автотранспортуПенсiйний фонд
Податок на нерухоме майноРинковий збiрФонд соцiального страхування
Плата за землюЗбiр за участь у бiгах на iподромii
Рентнi платежiЗбiр за право використання мiсцевоє символiки
Податок з власникiв транспортних засобiвЗбiр за право проведення кiно-та вiдеозйомок
Податок на промиселЗбiр за проведення мiсцевого аукцiону
Збiр за геологорозвiдувальнi роботиЗбiр за проєзд територiую прикордонних областей
Збiр за спецiальне використання природних ресурсiвiншi
Плата за забруднення навколишнього природного середовище
iншi
Схема 6. Система оподаткування в Украєнi
Правове регулювання фiнансовоє дiяльностi СГП 395
Згiдно зi ст. 5 поставка зерна в рахунок фiксованого
сiльськогосподарського податку здiйснюуться сiльськогоспо-
дарськими товаровиробниками у визначенi ними за погод-
женням з районною державною адмiнiстрацiую строки, але
не пiзнiше 15 жовтня - з продукцiє раннiх зернових культур;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93