До
першого належать глибокоспецiалiзованi господарства з од-
нiую основною галуззю, вiд якоє одержують 60-70 вiдсоткiв
денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузя-
ми. Такими, наприклад, у господарства з вiдгодiвлi свиней,
великоє рогатоє худоби, птахiвницькi, виноградарськi, рисiв-
344
Роздiл XVI
ницькi, хмiльницькi тощо. Другий тип - це спецiалiзованi
господарства з двома основними галузями (зазвичай рослин-
ницькою i тваринницькою), кожна з яких забезпечуу не мен-
ше ЗО вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-пятьма до-
датковими галузями. Це, примiром, тваринницько-бурякiв-
ничi, овочево-молочнi, садiвницько-молочнi, молочно-кар-
топлярськi та iншi господарства. До третього типу належать
господарства комбiнованоє спецiалiзацiє з трьома основними
галузями, кожна :> яких забезпечуу не менш як 20 вiдсоткiв
денних надходженi>, та з трьома-чотирма додатковими. Таки-
ми у тиаринпицько-зерново-бурякiвничi, овоче-молочно-
картоплярськi, тваринницько-льонарсько-картоплярськi гос-
подарства.
3. Правове регулювання спецiалiзацiє сiльськогосподар-
ського виробництва здiйснюуться за допомогою правових
норм як загальних, так i спецiальних законiв та пiдзаконних
актiв.
Так, вiдповiдно до ст. 20 загального Закону "Про пiдпри-
умства в Украєнi", ст. 1 спецiального Закону "Про прiоритет-
нiсть соцiального розвитку села та агропромислового комп-
лексу в народному господарствi" та ст. 13 спецiального Зако-
ну "Про колективне сiльськогосподарське пiдприумство"
сiльськогосподарськi пiдприумства самi визначають напрями
i структуру сiльськогосподарського виробництва, а отже i йо-
го спецiалiзацiю та обсяги. Вони можуть здiйснювати свою дi-
яльнiсть як самостiйно, так i через кооперування з промисло-
вими пiдприумствами та iншими субуктами пiдприумництва.
На рiвнi спецiальних актiв, скажiмо. Законiв "Про насiння",
"Про охорону прав на сорти рослин", "Про племiнне тварин-
ництво", визначаються спецiальнi субукти, правомочнiсть
останнiх та основнi вимоги до них. Так, згiдно зi ст. З Закону
"Про племiнне тваринництво" субуктами цiує галузi визна-
ються пiдприумства, селекцiйно-гiбриднi центри, iподроми,
лабораторiє iмуногенетичного контролю, контрольно-випро-
бувальнi станцiє, центри трансплантацiє ембрiонiв, iншi пiд-
приумства, установи та органiзацiє незалежно вiд форм влас-
ностi, а також селянськi (фермерськi) господарства, якi мають
свiдоцтва на право займатися племiнною справою.
На рiвнi пiдзаконних актiв спецiалiзацiя сiльськогосподар-
ських пiдприумств визначауться урядовими та локальними
актами. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд
Правове регулювання виробничо-господарськоє дiяльностi СГП 345
i 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо полiпшення насiнництва
сiльськогосподарських культур" пiдтримано iнiцiативу сiль-
ськогосподарських пiдприумств i органiзацiй, якi займаються
виробництвом, переробкою i реалiзацiую насiння, про ство-
рення державно-кооперативного виробничого обуднання
"Насiння Украєни" та встановлено, що генеральний директор
останнього та його заступники за умовами медичного i транс-
Портно-побутового обслуговування прирiвнюються вiдповiд-
но до голови державного комiтету та його заступникiв.
i Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських пiдприумств спрямована на розвиток основних галузей
(рослинництво i тваринництво) i додаткових (садiвництво,
бджiльництво, ставкове рибництво, тепличне i парникове
господарство, вирощування овочiв, хмелярство тощо). Поряд
i ними розвиваються допомiжнi галузi - переробка продо-
вольства i сировини власного виробництва, мiсцевi промис-
| ли, торгiвля через власну або орендовану торговельну мережу
тощо.
Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських товаровиробникiв визначауться спецiальними правови-
ми актами. Згiдно з ст. 13 Закону "Про колективне сiльсько-
господарське пiдприумство" останну самостiйно визначау на-
прями сiльськогосподарського виробництва, його структуру i
обсяг, самостiйно розпоряджауться виробленою продукцiую
та доходами, здiйснюу будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить
законодавству Украєни.
Законом "Про сiльськогосподарську кооперацiю" визна-
ченi господарськi правомочностi кооперативу (ст. 28). Коопе-
ратив (обуднання) вiдповiдно до свого статуту самостiйно
визначау основнi напрями господарськоє дiяльностi, здiйснюу
єє планування i реалiзацiю. Вiн самостiйно реалiзуу свою про-
дукцiю, майно, надау послуги за цiнами i тарифами, якi вста-
новлюються ним самостiйно або на договiрнiй основi. Вироб-
ничо-господарська правосубуктнiсть акцiонерного сiльсько-
господарського товариства визначена нормами Закону "Про
господарськi товариства".
4. Здiйснення виробничо-господарськоє дiяльностi сiльсь-
когосподарських пiдприумств провадиться на засадах само-
окупностi, самофiнансування i прибутковостi. Прибутковiсть
кожного з них досягауться шляхом пiдприумництва. Зазначе-
на правосубуктнiсть основана на Законi "Про пiдприум-
346
Роздiл XVI
ництво", прийнятому Верховною Радою Украєни 7 лютого
1991 р. За своєм змiстом цей закон поширюуться на дiяльнiсть
усiх типiв сiльськогосподарських товаровиробникiв. Згiдно з
ст. 1 пiдприумництво становить собою самостiйну iнiцiативу,
повязану з систематичною на власний ризик дiяльнiстю по
виробництву продукцiє, виконанню робiт, наданню послуг та
заняттю торгiвлею з мстою одержання прибутку.
Виробничо-господарська дiяльнiсть, додержання у по-
всякденнiй роботi засад пiдприумництва зумовленi такими
першорядними субуктивними i обуктивними факторами.
Серед них першорядне значення мау фактор необхiдного ма-
терiально-технiчного забезпечення господарства, рацiональне
використання всiх сiльськогосподарських угiдь, використан-
ня прогресивних технологiй, залучення до керiвництва ви-
робництвом високопрофесiональних спецiалiстiв сiльського
господарства та активно-творчих керiвникiв галузей, обкла- ,
дання сiльськогосподарського пiдприумства помiрними по-
датками (зокрема введення удиного земельного податку), за-
стосування зважених цiн на пальне i мастильнi матерiали, за-
паснi частини до сiльськогосподарськоє технiки, заснованi на
засадах ринково-економiчних вiдносин умови i порядок реа-
лiзацiє виробленоє сiльськогосподарськоє продукцiє та iн. Не-
додержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепа-
ду, збитковостi i банкрутства значноє частини як колектив-
них, так i державних сiльськогосподарських пiдприумств i то- i
вариств. |
Рiвень виробничо-господарськоє дiяльностi сiльськогоспо-
дарських пiдприумств перебувау в прямiй залежностi вiд |
впровадження у виробництво досягнень сiльськогосподар- i
ськоє, економiчноє науки, високоврожайних сортiв сiльське- !
господарських культур, нових i полiпшених порiд тварин, су- i
часноє сiльськогосподарськоє технiки (включаючи досягнення
зарубiжних краєн).
Нарiвнi з розвитком рослинництва i тваринництва сiльсь-
когосподарськi пiдприумства мають право здiйснювати про-
мислову переробку своує продукцiє - як самостiйно, так i на
основi мiжгосподарськоє кооперацiє як агропромисловоє iн-
теграцiє. Для бiльш повного й рiвномiрного використання
трудових ресурсiв i мiсцевих джерел сировини, пiдвищення
своує прибутковостi вони можуть створювати i розвивати пiд-
собнi виробництва, а також рiзнi промисли; вступати в дого-
Правове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СiТi 347
вiрнi вiдносини з будь-якими субуктами пiдприумництва
(фiзичними i юридичними особами, у тому числi з iноземни-
ми) з метою створення фiлiй, цехiв iз виготовлення рiзних то-
варiв. Така дiяльнiсть у допомiжною, оскiльки основною, ста-
тутною дiяльнiстю у виробництво продуктiв харчування рос-
линного i тваринного походження.
5. Сферою виробничо-господарськоє дiяльностi сiльсько-
господарських пiдприумств у як внутрiшньогосподарськi, так
i мiжгосподарськi вiдносини.
Зазначена правомочнiсть цих пiдприумств випливау зi
змiсту ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське
пiдприумство", згiдно з якою таке пiдприумство мау право
кооперуватися з промисловими пiдприумствами та установа-
ми при переробцi сiльськогосподарськоє продукцiє, виготов-
леннi промислових та iнших товарiв, розширеннi сфери соцi-
ально-культурного, комунально-побутового обслуговування
сiльського населення, пiдготовцi й перепiдготовцi кадрiв. Як
юридичнi особи колективнi сiльськогосподарськi пiдпри-
умства, спiлки селян, сiльськогосподарськi виробничi коо-
перативи, акцiонернi товариства, товариства з обмеженою
вiдповiдальнiстю можуть брати участь у мiжгосподарськiй дi-
яльностi через створення спiльних пiдприумств або на дого-
вiрних засадах. Вони у учасниками рiзноманiтних органiза-
цiйно-майнових вiдносин, що формуються в процесi єхньоє
основноє, статутноє дiяльностi. Сюди входить i наступна єхня
дiяльнiсть, повязана з реалiзацiую вироблених ними продук-
тiв харчування рослинного i тваринного походження (в тому
числi в переробленому виглядi), яка за своєм змiстом нале-
жить до майнових вiдносин, що мають товарно-грошовий
характер.
Впровадження зазначених засад у практику господарськоє
дiяльностi сiльськогосподарських пiдприумств забезпечуу ос-
таннiм оперативно-господарську самостiйнiсть i пiдприум-
ницьку свободу дiй.
Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i держав-
них сiльськогосподарських пiдприумств та iнших субуктiв аг-
рарного пiдприумництва здiйснюуться на планових засадах.
Так, ст. 20 Закону "Про пiдприумства в Украєнi" встановлено
спiльне для всiх субуктiв правило, згiдно з яким вони само-
стiйно планують свою дiяльнiсть i визначають перспективи
розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцiю, ро-
348 РОЗДiЛ XVI
боти, послуги та необхiднiсть забезпечення єх виробничого та
соцiального розвитку, пiдвищення доходiв. Основу планiв
становлять договори, укладенi зi споживачами (покупцями)
продукцiє, робiт, послуг i постачальниками матерiально-тех-
нiчних ресурсiв.
6. Ефективнiсть виробничо-господарськоє дiяльностi сiль-
ськогосподарських пiдприумств перебувау у прямiй залеж-
ностi вiд реалiзацiє комерцiйного планування тобто вiд вико-
нання його бiзнес-плану. У процесi здiйснення своєх органi-
зацiйно-управлiнських посадових функцiй керiвники i спе-
цiалiсти пiдприумства зобовязанi використовувати всi
доступнi єм органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi та трудовi
заходи за умови єхньоє реалiзацiє вiдповiдних правових засо-
бiв. З цiую метою пiдприумство як пiдприумець визначау за-
гальнi своє цiлi на 2-5-10 рокiв, опрацьовуу шляхи єх здiй-
снення, а також забезпечуу постiйний контроль за виконан-
ням зазначених у бiзнес-планi показникiв. У бiзнес-планi
окреслюються тi конкретнi завдання, якi ставляться перед
пiдприумством, визначауться доцiльнiсть та обсяги залучення
капiталовкладень (iнвестицiй). Цi завдання повиннi бути кон-
кретними з визначенням певних строкiв виконання, мати
розроблену маркетингову стратегiю пiдприумства.
За умов впровадження ринкових економiчних вiдносин
набувау особливоє значущостi пошук покупцiв своує продук-
цiє, виявлення запитiв та потреб споживача, органiзацiйно-
правове забезпечення збуту виробленоє продукцiє, рентабель-
нiсть виробництва i прибутковостi. При розробцi комерцiй-
ного плану пiдприумство-пiдприумець зобовязанi мати пов-
ну уяву стосовно наступного звернення до банкiвських
кредиторiв.
Комерцiйнi або бiзнес-плани характеризуються такими
складовими:
1) короткий висновок - резюме; 2) пiдприумство, його
продукцiя чи окремий продукт; 3) цiлi i стратегiя; 4) дослiд-
ження ринку; 5) оцiнка конкурентiв; 6) план маркетингу;
7) план виробництва; 8) органiзацiя i управлiння; 9) юридич-
ний план; 10) фiнансовий план; 11) програма iнвестування;
12) вплив на навколишну середовище; 13) програма змен-
шення ризику i страхування.
У бiзнес-планi зазначаються обсяги виробництва у кожнiй
iз галузей, прибуток, строки повернення iнвестицiй за умови
єх залучення для розвитку господарства.
Правове регулювання вчробничо-господарсько! дiяльностi СГП 341i
2. Органiзацiйно-правове забезпечення
впровадження господарського розрахунку
i рентабельностi
1. Головне призначення правосубуктностi сiльськогос-
подарського пiдприумства, акцiонерного товариства i се-
лянського (фермерського) господарства як пiдприумцiв i
юридичних осiб полягау в органiзацiйно-правовому управлiн-
ському забезпеченнi розвитку сiльського господарства, ефек-
тивноє єхньоє виробничо-господарськоє (економiчноє) дiяль-
ностi. Для досягнення цiує мети набувають практичноє значу-
щостi i належного економiчного наповнення такi категорiє як
вартiсть, собiвартiсть, господарський розрахунок, рентабель-
нiсть, прибутковiсть. Названi категорiє у економiчними мето-
дами, за допомогою яких можливо здiйснювати рацiональне i
ефективне будь-яке господарювання взагалi, доцiльною у са-
ма пiдприумницька дiяльнiсть i ведення кожноє iз галузей
сiльського господарства.
Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських пiдприумств, акцiонерних товариств, селянських (фер-
мерських) господарств провадиться на засадах оптимального
господарського розрахунку. Останнiй становить собою еко-
номiчний метод господарювання, з допомогою якого реалiзу-
уться рацiональне i цiльове використання знарядь i засобiв
сiльськогосподарського виробництва, впроваджуються сучас-
нi форми органiзацiє працi) найновiшi технологiє, новi сорти
сiльськогосподарських культур та племiнного тваринництва,
забезпечууться просте i розширене вiдтворення. Вiд рiвня гос-
подарського розрахунку у господарствi залежать економiчний
i соцiальний стан працiвникiв сiльського господарства, єхня
матерiальна зацiкавленiсть у подальшому розвитку свого пiд-
приумства i товариства, розмiри винагороди за вкладену пра-
цю членiв колективно-кооперативних пiдприумств ВСГК, се-
лянського (фермерського) господарства. В цiлому ж стан гос-
подарського розрахунку мау безпосередну вiдношення до
рентабельностi i прибутковостi господарства як мети пiдпри-
умницькоє дiяльностi кожного конкретного господарюючого
субукта. Кожний з них самостiйно здiйснюу свою оператив-
но-господарську дiяльнiсть щодо використання коштiв i за-
безпечення самоокупностi кожноє галузi виробництва, додер-
жання оптимально допустимоє собiвартостi виробництва
350
Роздiл XVI
кожного виду вироблюваноє сiльськогосподарськоє продукцiє
або ж виду продуктiв переробних пiдприумств.
2. Господарський розрахунок охоплюу використання нау-
ково-обгрунтованих обсягiв робочоє сили, рацiонального
використання спецiалiстiв, високоврожайних сiльськогоспо-
дарських культур, високопродуктивного тваринництва. Гос-
подарський розрахунок спрямований на забезпечення вико-
ристання найсучаснiших засобiв транспортування сiльсько-
господарськоє продукцiє, засобiв єє зберiгання i схоронностi,
своучасного i економiчно вигiдного збуту виробленоє продук-
цiє, продуктiв єє перероблення та iн.
Економiчна ефективнiсть господарського розрахунку пе-
ребувау у прямiй залежностi вiд собiвартостi складовоє части-
ни (компонентiв) виробництва кожного з видiв сiльськогос-
подарськоє продукцiє чи видiв продуктiв переробки. Поняття
собiвартостi охоплюу вартiсть працi i засобiв на одиницю
продукцiє, вона визначауться з урахуванням як виробничих
затрат, так i затрат, що виникають в результатi єє реалiзацiє.
При визначеннi виробничоє собiвартостi продукцiє включа-
ються всi затрати виробника, повязанi з виробництвом про-
дукцiє. При цьому використовууться поняття калькуляцiє, як
засiб визначення собiвартостi продукцiє або одиницi робiт.
Залежно вiд економiчноє природи затрати обуднуються в од-
норiднi групи - статтi затрат i розмежовуються на простi i
комплекснi.
При визначеннi собiвартостi сiльськогосподарськоє про-
дукцiє i продукцiє вироблюваноє колективно-кооперативними
i державними пiдприумствами, акцiонерними товариствами i
селянськими (фермерськими) господарствами першорядним
у питання про таку складову собiвартостi сiльськогосподар-
ськоє продукцiє як вартiсть земельних угiдь, без яких таке ви-
робництво взагалi неможливе. Протягом багатьох рокiв гос-
подарювання колгоспiв i радгоспiв при визначеннi вартостi
вироблюваноє ними сiльськогосподарськоє продукцiє вартiсть
земель не враховувалась, вона не бралась до уваги при визна-
ченнi цiни на усi види сiльськогосподарськоє продукцiє, пред-
метiв єє переробки на продукти харчування, а також як сиро-
вини для легкоє промисловостi.
У теоретичному i практичному вiдношеннi при вирiшеннi
питання про собiвартiсть сiльськогосподарськоє продукцiє не
мау значення форма власностi i право власностi на земельнi
Правове регулювання виробнино-господарськоi дiяльностi СГЛ-- 351
дiлянки, що належали i належать нинi КСГП, ДСГП, ВСГК,
АСГТ, селянським (фермерським) господарством i власникам
приватних пiдсобних господарств.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93
першого належать глибокоспецiалiзованi господарства з од-
нiую основною галуззю, вiд якоє одержують 60-70 вiдсоткiв
денних надходжень, та з трьома-чотирма додатковими галузя-
ми. Такими, наприклад, у господарства з вiдгодiвлi свиней,
великоє рогатоє худоби, птахiвницькi, виноградарськi, рисiв-
344
Роздiл XVI
ницькi, хмiльницькi тощо. Другий тип - це спецiалiзованi
господарства з двома основними галузями (зазвичай рослин-
ницькою i тваринницькою), кожна з яких забезпечуу не мен-
ше ЗО вiдсоткiв денних надходжень, та з трьома-пятьма до-
датковими галузями. Це, примiром, тваринницько-бурякiв-
ничi, овочево-молочнi, садiвницько-молочнi, молочно-кар-
топлярськi та iншi господарства. До третього типу належать
господарства комбiнованоє спецiалiзацiє з трьома основними
галузями, кожна :> яких забезпечуу не менш як 20 вiдсоткiв
денних надходженi>, та з трьома-чотирма додатковими. Таки-
ми у тиаринпицько-зерново-бурякiвничi, овоче-молочно-
картоплярськi, тваринницько-льонарсько-картоплярськi гос-
подарства.
3. Правове регулювання спецiалiзацiє сiльськогосподар-
ського виробництва здiйснюуться за допомогою правових
норм як загальних, так i спецiальних законiв та пiдзаконних
актiв.
Так, вiдповiдно до ст. 20 загального Закону "Про пiдпри-
умства в Украєнi", ст. 1 спецiального Закону "Про прiоритет-
нiсть соцiального розвитку села та агропромислового комп-
лексу в народному господарствi" та ст. 13 спецiального Зако-
ну "Про колективне сiльськогосподарське пiдприумство"
сiльськогосподарськi пiдприумства самi визначають напрями
i структуру сiльськогосподарського виробництва, а отже i йо-
го спецiалiзацiю та обсяги. Вони можуть здiйснювати свою дi-
яльнiсть як самостiйно, так i через кооперування з промисло-
вими пiдприумствами та iншими субуктами пiдприумництва.
На рiвнi спецiальних актiв, скажiмо. Законiв "Про насiння",
"Про охорону прав на сорти рослин", "Про племiнне тварин-
ництво", визначаються спецiальнi субукти, правомочнiсть
останнiх та основнi вимоги до них. Так, згiдно зi ст. З Закону
"Про племiнне тваринництво" субуктами цiує галузi визна-
ються пiдприумства, селекцiйно-гiбриднi центри, iподроми,
лабораторiє iмуногенетичного контролю, контрольно-випро-
бувальнi станцiє, центри трансплантацiє ембрiонiв, iншi пiд-
приумства, установи та органiзацiє незалежно вiд форм влас-
ностi, а також селянськi (фермерськi) господарства, якi мають
свiдоцтва на право займатися племiнною справою.
На рiвнi пiдзаконних актiв спецiалiзацiя сiльськогосподар-
ських пiдприумств визначауться урядовими та локальними
актами. Зокрема, постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд
Правове регулювання виробничо-господарськоє дiяльностi СГП 345
i 16 червня 1993 р. "Про заходи щодо полiпшення насiнництва
сiльськогосподарських культур" пiдтримано iнiцiативу сiль-
ськогосподарських пiдприумств i органiзацiй, якi займаються
виробництвом, переробкою i реалiзацiую насiння, про ство-
рення державно-кооперативного виробничого обуднання
"Насiння Украєни" та встановлено, що генеральний директор
останнього та його заступники за умовами медичного i транс-
Портно-побутового обслуговування прирiвнюються вiдповiд-
но до голови державного комiтету та його заступникiв.
i Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських пiдприумств спрямована на розвиток основних галузей
(рослинництво i тваринництво) i додаткових (садiвництво,
бджiльництво, ставкове рибництво, тепличне i парникове
господарство, вирощування овочiв, хмелярство тощо). Поряд
i ними розвиваються допомiжнi галузi - переробка продо-
вольства i сировини власного виробництва, мiсцевi промис-
| ли, торгiвля через власну або орендовану торговельну мережу
тощо.
Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських товаровиробникiв визначауться спецiальними правови-
ми актами. Згiдно з ст. 13 Закону "Про колективне сiльсько-
господарське пiдприумство" останну самостiйно визначау на-
прями сiльськогосподарського виробництва, його структуру i
обсяг, самостiйно розпоряджауться виробленою продукцiую
та доходами, здiйснюу будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить
законодавству Украєни.
Законом "Про сiльськогосподарську кооперацiю" визна-
ченi господарськi правомочностi кооперативу (ст. 28). Коопе-
ратив (обуднання) вiдповiдно до свого статуту самостiйно
визначау основнi напрями господарськоє дiяльностi, здiйснюу
єє планування i реалiзацiю. Вiн самостiйно реалiзуу свою про-
дукцiю, майно, надау послуги за цiнами i тарифами, якi вста-
новлюються ним самостiйно або на договiрнiй основi. Вироб-
ничо-господарська правосубуктнiсть акцiонерного сiльсько-
господарського товариства визначена нормами Закону "Про
господарськi товариства".
4. Здiйснення виробничо-господарськоє дiяльностi сiльсь-
когосподарських пiдприумств провадиться на засадах само-
окупностi, самофiнансування i прибутковостi. Прибутковiсть
кожного з них досягауться шляхом пiдприумництва. Зазначе-
на правосубуктнiсть основана на Законi "Про пiдприум-
346
Роздiл XVI
ництво", прийнятому Верховною Радою Украєни 7 лютого
1991 р. За своєм змiстом цей закон поширюуться на дiяльнiсть
усiх типiв сiльськогосподарських товаровиробникiв. Згiдно з
ст. 1 пiдприумництво становить собою самостiйну iнiцiативу,
повязану з систематичною на власний ризик дiяльнiстю по
виробництву продукцiє, виконанню робiт, наданню послуг та
заняттю торгiвлею з мстою одержання прибутку.
Виробничо-господарська дiяльнiсть, додержання у по-
всякденнiй роботi засад пiдприумництва зумовленi такими
першорядними субуктивними i обуктивними факторами.
Серед них першорядне значення мау фактор необхiдного ма-
терiально-технiчного забезпечення господарства, рацiональне
використання всiх сiльськогосподарських угiдь, використан-
ня прогресивних технологiй, залучення до керiвництва ви-
робництвом високопрофесiональних спецiалiстiв сiльського
господарства та активно-творчих керiвникiв галузей, обкла- ,
дання сiльськогосподарського пiдприумства помiрними по-
датками (зокрема введення удиного земельного податку), за-
стосування зважених цiн на пальне i мастильнi матерiали, за-
паснi частини до сiльськогосподарськоє технiки, заснованi на
засадах ринково-економiчних вiдносин умови i порядок реа-
лiзацiє виробленоє сiльськогосподарськоє продукцiє та iн. Не-
додержання цих вимог за сучасних умов призвело до занепа-
ду, збитковостi i банкрутства значноє частини як колектив-
них, так i державних сiльськогосподарських пiдприумств i то- i
вариств. |
Рiвень виробничо-господарськоє дiяльностi сiльськогоспо-
дарських пiдприумств перебувау в прямiй залежностi вiд |
впровадження у виробництво досягнень сiльськогосподар- i
ськоє, економiчноє науки, високоврожайних сортiв сiльське- !
господарських культур, нових i полiпшених порiд тварин, су- i
часноє сiльськогосподарськоє технiки (включаючи досягнення
зарубiжних краєн).
Нарiвнi з розвитком рослинництва i тваринництва сiльсь-
когосподарськi пiдприумства мають право здiйснювати про-
мислову переробку своує продукцiє - як самостiйно, так i на
основi мiжгосподарськоє кооперацiє як агропромисловоє iн-
теграцiє. Для бiльш повного й рiвномiрного використання
трудових ресурсiв i мiсцевих джерел сировини, пiдвищення
своує прибутковостi вони можуть створювати i розвивати пiд-
собнi виробництва, а також рiзнi промисли; вступати в дого-
Правове регулювання виробничо-господарсько! дiяльностi СiТi 347
вiрнi вiдносини з будь-якими субуктами пiдприумництва
(фiзичними i юридичними особами, у тому числi з iноземни-
ми) з метою створення фiлiй, цехiв iз виготовлення рiзних то-
варiв. Така дiяльнiсть у допомiжною, оскiльки основною, ста-
тутною дiяльнiстю у виробництво продуктiв харчування рос-
линного i тваринного походження.
5. Сферою виробничо-господарськоє дiяльностi сiльсько-
господарських пiдприумств у як внутрiшньогосподарськi, так
i мiжгосподарськi вiдносини.
Зазначена правомочнiсть цих пiдприумств випливау зi
змiсту ст. 13 Закону "Про колективне сiльськогосподарське
пiдприумство", згiдно з якою таке пiдприумство мау право
кооперуватися з промисловими пiдприумствами та установа-
ми при переробцi сiльськогосподарськоє продукцiє, виготов-
леннi промислових та iнших товарiв, розширеннi сфери соцi-
ально-культурного, комунально-побутового обслуговування
сiльського населення, пiдготовцi й перепiдготовцi кадрiв. Як
юридичнi особи колективнi сiльськогосподарськi пiдпри-
умства, спiлки селян, сiльськогосподарськi виробничi коо-
перативи, акцiонернi товариства, товариства з обмеженою
вiдповiдальнiстю можуть брати участь у мiжгосподарськiй дi-
яльностi через створення спiльних пiдприумств або на дого-
вiрних засадах. Вони у учасниками рiзноманiтних органiза-
цiйно-майнових вiдносин, що формуються в процесi єхньоє
основноє, статутноє дiяльностi. Сюди входить i наступна єхня
дiяльнiсть, повязана з реалiзацiую вироблених ними продук-
тiв харчування рослинного i тваринного походження (в тому
числi в переробленому виглядi), яка за своєм змiстом нале-
жить до майнових вiдносин, що мають товарно-грошовий
характер.
Впровадження зазначених засад у практику господарськоє
дiяльностi сiльськогосподарських пiдприумств забезпечуу ос-
таннiм оперативно-господарську самостiйнiсть i пiдприум-
ницьку свободу дiй.
Виробничо-господарська дiяльнiсть колективних i держав-
них сiльськогосподарських пiдприумств та iнших субуктiв аг-
рарного пiдприумництва здiйснюуться на планових засадах.
Так, ст. 20 Закону "Про пiдприумства в Украєнi" встановлено
спiльне для всiх субуктiв правило, згiдно з яким вони само-
стiйно планують свою дiяльнiсть i визначають перспективи
розвитку виходячи з попиту на вироблювану продукцiю, ро-
348 РОЗДiЛ XVI
боти, послуги та необхiднiсть забезпечення єх виробничого та
соцiального розвитку, пiдвищення доходiв. Основу планiв
становлять договори, укладенi зi споживачами (покупцями)
продукцiє, робiт, послуг i постачальниками матерiально-тех-
нiчних ресурсiв.
6. Ефективнiсть виробничо-господарськоє дiяльностi сiль-
ськогосподарських пiдприумств перебувау у прямiй залеж-
ностi вiд реалiзацiє комерцiйного планування тобто вiд вико-
нання його бiзнес-плану. У процесi здiйснення своєх органi-
зацiйно-управлiнських посадових функцiй керiвники i спе-
цiалiсти пiдприумства зобовязанi використовувати всi
доступнi єм органiзацiйно-управлiнськi, економiчнi та трудовi
заходи за умови єхньоє реалiзацiє вiдповiдних правових засо-
бiв. З цiую метою пiдприумство як пiдприумець визначау за-
гальнi своє цiлi на 2-5-10 рокiв, опрацьовуу шляхи єх здiй-
снення, а також забезпечуу постiйний контроль за виконан-
ням зазначених у бiзнес-планi показникiв. У бiзнес-планi
окреслюються тi конкретнi завдання, якi ставляться перед
пiдприумством, визначауться доцiльнiсть та обсяги залучення
капiталовкладень (iнвестицiй). Цi завдання повиннi бути кон-
кретними з визначенням певних строкiв виконання, мати
розроблену маркетингову стратегiю пiдприумства.
За умов впровадження ринкових економiчних вiдносин
набувау особливоє значущостi пошук покупцiв своує продук-
цiє, виявлення запитiв та потреб споживача, органiзацiйно-
правове забезпечення збуту виробленоє продукцiє, рентабель-
нiсть виробництва i прибутковостi. При розробцi комерцiй-
ного плану пiдприумство-пiдприумець зобовязанi мати пов-
ну уяву стосовно наступного звернення до банкiвських
кредиторiв.
Комерцiйнi або бiзнес-плани характеризуються такими
складовими:
1) короткий висновок - резюме; 2) пiдприумство, його
продукцiя чи окремий продукт; 3) цiлi i стратегiя; 4) дослiд-
ження ринку; 5) оцiнка конкурентiв; 6) план маркетингу;
7) план виробництва; 8) органiзацiя i управлiння; 9) юридич-
ний план; 10) фiнансовий план; 11) програма iнвестування;
12) вплив на навколишну середовище; 13) програма змен-
шення ризику i страхування.
У бiзнес-планi зазначаються обсяги виробництва у кожнiй
iз галузей, прибуток, строки повернення iнвестицiй за умови
єх залучення для розвитку господарства.
Правове регулювання вчробничо-господарсько! дiяльностi СГП 341i
2. Органiзацiйно-правове забезпечення
впровадження господарського розрахунку
i рентабельностi
1. Головне призначення правосубуктностi сiльськогос-
подарського пiдприумства, акцiонерного товариства i се-
лянського (фермерського) господарства як пiдприумцiв i
юридичних осiб полягау в органiзацiйно-правовому управлiн-
ському забезпеченнi розвитку сiльського господарства, ефек-
тивноє єхньоє виробничо-господарськоє (економiчноє) дiяль-
ностi. Для досягнення цiує мети набувають практичноє значу-
щостi i належного економiчного наповнення такi категорiє як
вартiсть, собiвартiсть, господарський розрахунок, рентабель-
нiсть, прибутковiсть. Названi категорiє у економiчними мето-
дами, за допомогою яких можливо здiйснювати рацiональне i
ефективне будь-яке господарювання взагалi, доцiльною у са-
ма пiдприумницька дiяльнiсть i ведення кожноє iз галузей
сiльського господарства.
Виробничо-господарська дiяльнiсть сiльськогосподар-
ських пiдприумств, акцiонерних товариств, селянських (фер-
мерських) господарств провадиться на засадах оптимального
господарського розрахунку. Останнiй становить собою еко-
номiчний метод господарювання, з допомогою якого реалiзу-
уться рацiональне i цiльове використання знарядь i засобiв
сiльськогосподарського виробництва, впроваджуються сучас-
нi форми органiзацiє працi) найновiшi технологiє, новi сорти
сiльськогосподарських культур та племiнного тваринництва,
забезпечууться просте i розширене вiдтворення. Вiд рiвня гос-
подарського розрахунку у господарствi залежать економiчний
i соцiальний стан працiвникiв сiльського господарства, єхня
матерiальна зацiкавленiсть у подальшому розвитку свого пiд-
приумства i товариства, розмiри винагороди за вкладену пра-
цю членiв колективно-кооперативних пiдприумств ВСГК, се-
лянського (фермерського) господарства. В цiлому ж стан гос-
подарського розрахунку мау безпосередну вiдношення до
рентабельностi i прибутковостi господарства як мети пiдпри-
умницькоє дiяльностi кожного конкретного господарюючого
субукта. Кожний з них самостiйно здiйснюу свою оператив-
но-господарську дiяльнiсть щодо використання коштiв i за-
безпечення самоокупностi кожноє галузi виробництва, додер-
жання оптимально допустимоє собiвартостi виробництва
350
Роздiл XVI
кожного виду вироблюваноє сiльськогосподарськоє продукцiє
або ж виду продуктiв переробних пiдприумств.
2. Господарський розрахунок охоплюу використання нау-
ково-обгрунтованих обсягiв робочоє сили, рацiонального
використання спецiалiстiв, високоврожайних сiльськогоспо-
дарських культур, високопродуктивного тваринництва. Гос-
подарський розрахунок спрямований на забезпечення вико-
ристання найсучаснiших засобiв транспортування сiльсько-
господарськоє продукцiє, засобiв єє зберiгання i схоронностi,
своучасного i економiчно вигiдного збуту виробленоє продук-
цiє, продуктiв єє перероблення та iн.
Економiчна ефективнiсть господарського розрахунку пе-
ребувау у прямiй залежностi вiд собiвартостi складовоє части-
ни (компонентiв) виробництва кожного з видiв сiльськогос-
подарськоє продукцiє чи видiв продуктiв переробки. Поняття
собiвартостi охоплюу вартiсть працi i засобiв на одиницю
продукцiє, вона визначауться з урахуванням як виробничих
затрат, так i затрат, що виникають в результатi єє реалiзацiє.
При визначеннi виробничоє собiвартостi продукцiє включа-
ються всi затрати виробника, повязанi з виробництвом про-
дукцiє. При цьому використовууться поняття калькуляцiє, як
засiб визначення собiвартостi продукцiє або одиницi робiт.
Залежно вiд економiчноє природи затрати обуднуються в од-
норiднi групи - статтi затрат i розмежовуються на простi i
комплекснi.
При визначеннi собiвартостi сiльськогосподарськоє про-
дукцiє i продукцiє вироблюваноє колективно-кооперативними
i державними пiдприумствами, акцiонерними товариствами i
селянськими (фермерськими) господарствами першорядним
у питання про таку складову собiвартостi сiльськогосподар-
ськоє продукцiє як вартiсть земельних угiдь, без яких таке ви-
робництво взагалi неможливе. Протягом багатьох рокiв гос-
подарювання колгоспiв i радгоспiв при визначеннi вартостi
вироблюваноє ними сiльськогосподарськоє продукцiє вартiсть
земель не враховувалась, вона не бралась до уваги при визна-
ченнi цiни на усi види сiльськогосподарськоє продукцiє, пред-
метiв єє переробки на продукти харчування, а також як сиро-
вини для легкоє промисловостi.
У теоретичному i практичному вiдношеннi при вирiшеннi
питання про собiвартiсть сiльськогосподарськоє продукцiє не
мау значення форма власностi i право власностi на земельнi
Правове регулювання виробнино-господарськоi дiяльностi СГЛ-- 351
дiлянки, що належали i належать нинi КСГП, ДСГП, ВСГК,
АСГТ, селянським (фермерським) господарством i власникам
приватних пiдсобних господарств.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93