В умовах плановоє економiки, централiзованого роз-
подiлу матерiальних ресурсiв, панування адмiнiстративно-команд-
них методiв управлiння економiчними вiдносинами договiр по-
ставки став домiнуючим у товарообiгу мiж господарюючими
субуктами i сформувався в самостiйний договiр.
Перебудовнi процеси в СРСР, започаткованi в 1985 р., сприя-
ли реформуванню плановоє економiки i певному розширенню
вiльного товарообiгу. Розпад СРСР i проголошення Украєною та
iншими колишнiми союзними республiками незалежностi, усвi-
домлення необхiдностi докорiнних змiн прискорили прийняття
нових економiчних законiв Украєни (<Про власнiсть>, <Про
пiдприумництво>, <Про пiдприумства в Украєнi> тощо), направ-
лених на змiну вiдносин власностi, на розвиток пiдприумницт-
ва. Вiдтак разом з поступовим зародженням в Украєнi елементiв
ринковоє економiки iстотно зросла роль договору купiвлi-про-
дажу. В умовах ринковоє економiки договiр купiвлi-продажу у
основним регулятором взаумовiдносин мiж виробниками i спо-
живачами, вiдносин у сферi розподiлу i перерозподiлу матерi-
альних благ, забезпечуючи вiльний i оптимальний розвиток усiх
форм власностi, пiдприумництва i торгiвлi.
Правове регулювання вiдносин купiвлi-продажу здiйснюуться
Цивiльним кодексом Украєни (ст.ст.224-240). Законами Украє-
ни <Про захист прав споживачiв>, <Про цiннi папери i фондову
бiржу>, <Про товарну бiржу>, <Про приватизацiю майна держав-
них пiдприумств>, <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)>, численними пiдзаконними
нормативними актами.
З урахуванням особливостей органiзацiйно-правових форм
торгiвлi, що використовуються на територiє перебування сторiн
договору купiвлi-продажу, особливостей вiдчужуваних обуктiв,
особливостей способу укладення та виконання договору iснуу
кiлька рiзновидiв договору купiвлi-продажу, зокрема:
а) договори купiвлi-продажу в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi;
договори, якi укладаються на бiржах i аукцiонах;
49
б) договори купiвлi-продажу, якi укладаються у внутрiшньому
i в зовнiшньоекономiчному обiгу;
в) договори купiвлi-продажу земельних дiлянок, валютних
цiнностей, жилих будинкiв, квартир, автомашин;
г) договори купiвлi-продажу на умовах комiсiє, консигнацiє та
поставки;
д) договори купiвлi-продажу обуктiв приватизацiє;
е) форварднi i фючерснi угоди купiвлi-продажу.
Кожен з них мау певнi особливостi щодо умов укладення та
виконання, визначення прав i обовязкiв сторiн та правових
наслiдкiв невиконання (неналежного виконання) договору.
2. Сторони в договорi купiвлi-продажу
Вiдповiдно до цивiльного законодавства сторонами в договорi
купiвлi-продажу виступають продавець i покупець. Ними мо-
жуть бути будь-якi субукти цивiльних правовiдносин: громадя-
ни, юридичнi особи, держава. Однак умови участi кожного з цих
субуктiв у договорi купiвлi-продажу не завжди однаковi, що зале-
жить вiд обсягу правоздатностi i дiуздатностi конкретного субукта
цивiльних правовiдносин, форми власностi вiдчужуваного май-
на, його правового режиму та iнших обставин.
Законом можуть визначатися певнi спецiальнi умови щодо
участi вiдповiдних юридичних осiб у товарообiгу з урахуванням
статутних цiлей єхньоє дiяльностi (наприклад, щодо комерцiйноє
дiяльностi полiтичних партiй, громадських, релiгiйних обуднань).
В умовах переходу до ринкових реформ держава вiдмовилася вiд
монополiє на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Вiдтепер субукта-
ми зовнiшньоекономiчноє дiяльностi (в тому числi торговельноє)
можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи на засадах, визна-
чених спецiальним законодавством, зокрема Законом Украєни
<Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть>.
За статтею 225 ЦК Украєни право продажу майна, крiм ви-
падкiв примусового продажу, належить власниковi. iншими сло-
Ранiше чинним законодавством встановлювався ряд обмежень
щодо права субуктiв цивiльних правовiдносин укладати певнi дого-
вори купiвлi-продажу. Наприклад, громадяни не могли набувати у
власнiсть засоби виробництва (за незначними винятками), юри-
дичнi особи мали право набувати майно лише з урахуванням своує
статутноє дiяльностi, а також позбавлялися можливостi безпо-
середньо брати участь у зовнiшнiй торгiвлi.
50
вами, це положення закону означау, що приймати рiшення про
вiдчуження майна (визначати його правову долю) мау право лише
його власник, оскiльки за договором купiвлi-продажу продавець
зобовязаний передати покупцевi не лише саме майно, а й право
власностi на нього (право повного господарського вiдання чи
оперативного управлiння). Тiльки за такоє умови у покупця може
виникнути вiдповiдне право. Продавець не може передати по-
купцевi те, на що вiн сам не мау права.
У законодавствi не розкривауться змiст поняття <примусовий
продаж>, визначаються лише пiдстави для здiйснення примусо-
вого продажу майна. До таких пiдстав належать продаж описа-
ного у боржника майна з метою задоволення вимог кредиторiв
(ст.388 Цивiльного процесуального кодексу Украєни), продаж за-
ставленого майна в порядку, встановленому Законом Украєни
<Про заставу>, продаж майна вiдповiдно до Закону Украєни <Про
банкрутство>, реалiзацiя конфiскованих предметiв, якi стали зна-
ряддям або безпосереднiм обуктом адмiнiстративного правопо-
рушення (ст.315 Кодексу Украєни про адмiнiстративнi правопо-
рушення), тощо.
Вiд примусового продажу майна необхiдно вiдмежовувати
iншi можливi випадки вiдчуження майна за вiдсутностi на це
волi власника. Так, Цивiльним кодексом Украєни, окремими
законодавчими актами встановлюуться особливий порядок ре-
алiзацiє невитребуваних за договором побутового замовлення
виготовлених пiдрядчиком речей, невитребуваних на транс-
портi вантажiв i багажу, майна, вiдправленого через органи
звязку. У наведених випадках продаж зазначеного майна не у
примусовим, а лише здiйснюуться без згоди власника, оскiль-
ки такий невiдомий або не виявляу iнтересу до належного
йому майна, що може завдати охоронцю майновоє шкоди.
Звiдси можна зробити висновок, що коло пiдстав для продажу
майна невласником значно ширше, нiж це передбачено стат-
тею 225 ЦК Украєни.
Власниковi не обовязково особисто брати участь в укладеннi
договору купiвлi-продажу. Вiн може здiйснити цi повноваження
через свого представника або комiсiонера. В такому випадку
покупець досягау тiує самоє мети, що i при купiвлi майна безпо-
середньо у власника, хоча й з певними особливостями. Так, при
продажу майна, зданого на комiсiю, продавцем виступау комiсi-
онер, а не власник такого майна. Тому у разi виявлення вiдхи-
лень вiд умов договору купiвлi-продажу покупець звертауться з
претензiями до комiсiонера (продавця), а не до комiтента (влас-
ника). При укладеннi договору купiвлi-продажу продавцем че-
51
рез свого повiреного (на пiдставi договору доручення) стороною
в ньому у власник, а не повiрений.
У статтi 225 ЦК Украєни визначено також наслiдки продажу
майна невласником за вiдсутностi в останнього належних пов-
новажень на здiйснення дiй по вiдчуженню майна. Якщо прода-
вець, зазначено в цiй статтi, не у його власником, покупець на-
бувау права власностi лише у тих випадках, коли вiдповiдно до
закону власник не вправi витребувати вiд нього майно (ст.145
ЦК Украєни).
Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто,
як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа.
Обовязковою умовою участi громадян стороною в договорi
купiвлi-продажу у наявнiсть у них достатньоє дiуздатностi
(ст.ст.11-16 ЦК Украєни). Пiдприумства (органiзацiє, установи)
повиннi мати статус юридичноє особи, а угоди, що ними уклада-
ються, не повиннi суперечити цiлям єхньоє дiяльностi, передба-
ченим в установчих документах.
Чинним законодавством в окремих випадках може встановлю-
ватися особливий правовий статус продавцiв i покупцiв. Наприк-
лад, вiдповiдно до Закону Украєни <Про приватизацiю невели-
ких державних пiдприумств (малу приватизацiю)> продавцями
обуктiв малоє приватизацiє, що перебувають у загальнодержавнiй
та комунальнiй власностi, у вiдповiдно Фонд державного майна
Украєни, його регiональнi вiддiлення та представництва, органи
приватизацiє, створенi мiсцевими Радами народних депутатiв.
Покупцями обуктiв малоє приватизацiє можуть бути фiзичнi та
юридичнi особи, якi визнаються покупцями вiдповiдно до Зако-
ну Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>
(ст.8). Разом з тим, не можуть бути покупцями: юридичнi особи,
серед засновникiв та учасникiв яких у органи державноє влади
та управлiння; працiвники органiв приватизацiє та особи, яким
заборонено займатися пiдприумницькою дiяльнiстю (крiм ви-
падкiв використання ними приватизацiйних паперiв).
3. Предмет договору. Цiна в договорi. Форма договору
iстотними умовами договору купiвлi-продажу у умови про пред-
мет i цiну. Доки сторони не дiйдуть згоди щодо цих двох умов,
договiр не може вважатися укладеним, незважаючи на погоджен-
ня всiх можливих iнших умов (про строк, мiсце, спосiб виконан-
ня тощо). iншi умови також можуть набути значення iстотних,
якщо щодо них за заявою однiує iз сторiн повинно бути досягнуто
згоди (ст.153 ЦК Украєни). Наприклад, у разi продажу товарiв у
52
кредит з наступним погашенням платежiв встановлення в дого-
ворi строку повернення кредиту набувау значення iстотноє умови.
У чинному законодавствi немау перелiку того майна, що може
становити предмет договору купiвлi-продажу. У статтi 224 ЦК
Украєни лише зазначено, що за цим договором передауться май-
но. Проте, як вiдомо, термiн <майно> у законодавствi i цивiльно-
правовiй науцi мау рiзнi значення. В одних випадках пiд майном
розумiють iндивiдуально визначенi або визначенi родовими оз-
наками речi, а також певнi зобовязальнi права, в iнших - су-
купнiсть прав i обовязкiв.
Предметом договору купiвлi-продажу можуть бути окремi речi
або єх сукупнiсть (обукти природи або створенi людиною мате-
рiальнi блага), а також певнi зобовязальнi права, якi повязанi з
можливiстю реалiзацiє зафiксованих у них повноважень на мож-
ливе отримання майнових вигод (зафiксованих, наприклад, у
цiнних паперах). У сучасних умовах значного поширення набув
обiг цiнних паперiв, значення яких за соцiалiстичноє економiки
було мiнiмальним. За Законом Украєни <Про цiннi папери i фон-
дову бiржу> (1991 р.) цiнними паперами у грошовi документи,
що засвiдчують право володiння або вiдносини позики, визна-
чають взаумовiдносини мiж особою, яка єх випустила, та єх влас-
ником i передбачають, як правило, виплату доходу у виглядi ди-
вiдендiв або вiдсоткiв, а також можливiсть передачi грошових та
iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особам. За
цим Законом цiнними паперами, якi можуть випускатися i обер-
татися, визнаються акцiє, облiгацiє внутрiшнiх державних i мiсце-
вих позик, облiгацiє пiдприумств, казначейськi зобовязання дер-
жави, ощаднi сертифiкати, векселi, приватизацiйнi папери. В юри-
дичнiй лiтературi називаються й iншi документи, якi мають оз-
наки цiнних паперiв, а саме: чеки, акредитиви, ощаднi книжки,
лотерейнi бiлети, страховi полiси, накладнi, варанти, коносаменти.
Своурiдними цiнними паперами у приватизацiйнi документи
(майновi сертифiкати, житловi чеки, земельнi бони). Цiннi па-
пери можуть бути iменними або на предявника. Якщо цiннi
папери на предявника обертаються вiльно, то iменнi цiннi па-
пери, якщо iнше не передбачено зазначеним Законом або в них
самих спецiально не передбачена заборона обiгу, передаються iз
спецiальним передавальним записом, що засвiдчуу перехiд прав
за цiнним папером до iншоє особи.
За чинним законодавством предметом договору купiвлi-про-
дажу не можуть бути борговi зобовязання, авторськi права. Вiдно-
сини переуступки чи переходу єх до iнших осiб регулюються
нормами iнших правових iнститутiв.
53
Визначаючи конкретний склад манна, яке може бути предме-
том купiвлi-продажу, необхiдно враховувати динамiку суспiль-
но-економiчних процесiв. Як вiдомо, законодавство СРСР мiсти-
ло ряд обмежень щодо майнового обiгу. З нього повнiстю ви-
ключалися земля, єє надра, води, лiси, оскiльки вони становили
виключну власнiсть держави i надавалися лише в користування.
Заборонялася купiвля-продаж основних засобiв виробництва (бу-
динкiв, споруд тощо) соцiалiстичних державних пiдприумств;
встановлювався спецiальний порядок переходу єх вiд одних
пiдприумств до iнших. Громадяни, як правило, не могли набу-
вати за договором купiвлi-продажу засоби виробництва. У звяз-
ку з проголошеним Украєною курсом на здiйснення економiч-
них перетворень ринковоє орiунтацiє ситуацiя змiнилася. Зако-
ном Украєни <Про власнiсть> передбаченi рiвнi умови для роз-
витку усiх форм власностi (приватноє, колективноє, державноє)
та єх захисту. Вiдтепер предметом договору купiвлi-продажу може
бути будь-яке майно, визнане законом обуктом права власностi
i не вилучене з товарообiгу.
ЗО сiчня 1992 р. Верховною Радою Украєни був прийнятий За-
кон <Про форми власностi на землю>, яким впроваджено поряд
з державною колективну i приватну форми власностi на землю.
У Земельному кодексi Украєни прямо передбачена можливiсть
виникнення у громадян права власностi за договорами кутiiвлi-
продажу, дарування та обмiну (ст.6). Однак введення до Земель-
ного кодексу норм про право колективноє та приватноє влас-
ностi на землю поки що не призвело до появи нових власникiв
землi i створення реального ринку землi, а самi норми набули
переважно декларативного характеру. Не дали також вiдчутних
результатiв заходи щодо реформування земельних вiдносин, пе-
редбаченi в Декретi Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про приватизацiю земельних дiлянок>.
Певне пожвавлення у реформування земельних вiдносин внес-
ли Укази Президента Украєни вiд 10 листопада 1994 року <Про
невiдкладнi заходи щодо прискорення земельноє реформи у сферi
сiльськогосподарського виробництва> та вiд 8 серпня 1995 року
<Про порядок паювання земель, переданих у колективну власнiсть
сiльськогосподарським пiдприумствам i органiзацiям>, якi так
чи iнакше сприяють включенню землi в товарообiг.
Кожна держава вправi визначати обукти, якi з мiркувань дер-
жавноє безпеки або з iнших пiдстав не повиннi бути у власностi
тих чи iнших субуктiв правовiдносин або мають набуватися з
дотриманням спецiальних правил. Тому постановою Верховноє
Ради Украєни вiд 17 червня 1991 р. <Про право власностi на
54
окремi види майна> (з наступними змiнами i доповненнями вiд
22 квiтня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 сiчня 1995 р.) було затвер-
джено <Перелiк видiв майна, що не може перебувати у власностi
громадян, громадських обуднань, мiжнародних органiзацiй та
юридичних осiб iнших держав на територiє Украєни> та <Спе-
цiальний порядок набуття права власностi громадянами на ок-
ремi види майна>, викладений вiдповiдно в додатках №1 i №2
(Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст.517).
До Перелiку входять:
1. Зброя, боуприпаси (крiм мисливськоє i пневматичноє зброє,
зазначеноє в Додатку №2, i боуприпасiв до неє, а також спортив-
ноє зброє i боуприпасiв до неє, якi набуваються громадськими
обуднаннями з дозволу органiв внутрiшнiх справ), бойова i спецi-
альна вiйськова технiка, ракетно-космiчнi комплекси.
2. Вибуховi речовини i засоби вибуху. Всi види ракетного па-
лива, а також спецiальнi матерiали i обладнання для його вироб-
ництва.
3. Бойовi отруйнi речовини.
4. Наркотичнi, психотропнi, сильнодiючi отруйнi лiкарськi за-
соби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням
лiкаря).
5. Протиградовi установки.
6. Державнi еталони одиниць фiзичних величин.
7. Спецiальнi технiчнi засоби негласного отримання iнформацiє
(зазначенi засоби не можуть також перебувати у власностi юри-
дичних осiб недержавних форм власностi).
8. Електрошоковi пристроє та спецiальнi засоби, що застосову-
ються правоохоронними органами, крiм газових пiстолетiв i ре-
вольверiв та патронiв до них, заряджених речовинами сльозото-
чивоє та дратiвноє дiє.
Що ж до видiв майна, для яких встановлюуться спецiальний
порядок набуття права власностi громадянами, то в Додатку №2,
зокрема, зазначаються: вогнепальна мисливська зброя, газовi
пiстолети i револьвери та деякi види пневматичноє зброє; обук-
ти, що перебувають на державному облiку як памятки iсторiє i
культури; радiоактивнi речовини. Такi види майна можуть бути
придбанi лише за наявностi вiдповiдного дозролу (органiв
внутрiшнiх справ. Мiнiстерства культури, державних органiв з
ядерноє та радiацiйноє безпеки тощо).
У кожнiй державi встановлюуться особливий правовий режим
валютних цiнностей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
подiлу матерiальних ресурсiв, панування адмiнiстративно-команд-
них методiв управлiння економiчними вiдносинами договiр по-
ставки став домiнуючим у товарообiгу мiж господарюючими
субуктами i сформувався в самостiйний договiр.
Перебудовнi процеси в СРСР, започаткованi в 1985 р., сприя-
ли реформуванню плановоє економiки i певному розширенню
вiльного товарообiгу. Розпад СРСР i проголошення Украєною та
iншими колишнiми союзними республiками незалежностi, усвi-
домлення необхiдностi докорiнних змiн прискорили прийняття
нових економiчних законiв Украєни (<Про власнiсть>, <Про
пiдприумництво>, <Про пiдприумства в Украєнi> тощо), направ-
лених на змiну вiдносин власностi, на розвиток пiдприумницт-
ва. Вiдтак разом з поступовим зародженням в Украєнi елементiв
ринковоє економiки iстотно зросла роль договору купiвлi-про-
дажу. В умовах ринковоє економiки договiр купiвлi-продажу у
основним регулятором взаумовiдносин мiж виробниками i спо-
живачами, вiдносин у сферi розподiлу i перерозподiлу матерi-
альних благ, забезпечуючи вiльний i оптимальний розвиток усiх
форм власностi, пiдприумництва i торгiвлi.
Правове регулювання вiдносин купiвлi-продажу здiйснюуться
Цивiльним кодексом Украєни (ст.ст.224-240). Законами Украє-
ни <Про захист прав споживачiв>, <Про цiннi папери i фондову
бiржу>, <Про товарну бiржу>, <Про приватизацiю майна держав-
них пiдприумств>, <Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)>, численними пiдзаконними
нормативними актами.
З урахуванням особливостей органiзацiйно-правових форм
торгiвлi, що використовуються на територiє перебування сторiн
договору купiвлi-продажу, особливостей вiдчужуваних обуктiв,
особливостей способу укладення та виконання договору iснуу
кiлька рiзновидiв договору купiвлi-продажу, зокрема:
а) договори купiвлi-продажу в оптовiй i роздрiбнiй торгiвлi;
договори, якi укладаються на бiржах i аукцiонах;
49
б) договори купiвлi-продажу, якi укладаються у внутрiшньому
i в зовнiшньоекономiчному обiгу;
в) договори купiвлi-продажу земельних дiлянок, валютних
цiнностей, жилих будинкiв, квартир, автомашин;
г) договори купiвлi-продажу на умовах комiсiє, консигнацiє та
поставки;
д) договори купiвлi-продажу обуктiв приватизацiє;
е) форварднi i фючерснi угоди купiвлi-продажу.
Кожен з них мау певнi особливостi щодо умов укладення та
виконання, визначення прав i обовязкiв сторiн та правових
наслiдкiв невиконання (неналежного виконання) договору.
2. Сторони в договорi купiвлi-продажу
Вiдповiдно до цивiльного законодавства сторонами в договорi
купiвлi-продажу виступають продавець i покупець. Ними мо-
жуть бути будь-якi субукти цивiльних правовiдносин: громадя-
ни, юридичнi особи, держава. Однак умови участi кожного з цих
субуктiв у договорi купiвлi-продажу не завжди однаковi, що зале-
жить вiд обсягу правоздатностi i дiуздатностi конкретного субукта
цивiльних правовiдносин, форми власностi вiдчужуваного май-
на, його правового режиму та iнших обставин.
Законом можуть визначатися певнi спецiальнi умови щодо
участi вiдповiдних юридичних осiб у товарообiгу з урахуванням
статутних цiлей єхньоє дiяльностi (наприклад, щодо комерцiйноє
дiяльностi полiтичних партiй, громадських, релiгiйних обуднань).
В умовах переходу до ринкових реформ держава вiдмовилася вiд
монополiє на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть. Вiдтепер субукта-
ми зовнiшньоекономiчноє дiяльностi (в тому числi торговельноє)
можуть бути як фiзичнi, так i юридичнi особи на засадах, визна-
чених спецiальним законодавством, зокрема Законом Украєни
<Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть>.
За статтею 225 ЦК Украєни право продажу майна, крiм ви-
падкiв примусового продажу, належить власниковi. iншими сло-
Ранiше чинним законодавством встановлювався ряд обмежень
щодо права субуктiв цивiльних правовiдносин укладати певнi дого-
вори купiвлi-продажу. Наприклад, громадяни не могли набувати у
власнiсть засоби виробництва (за незначними винятками), юри-
дичнi особи мали право набувати майно лише з урахуванням своує
статутноє дiяльностi, а також позбавлялися можливостi безпо-
середньо брати участь у зовнiшнiй торгiвлi.
50
вами, це положення закону означау, що приймати рiшення про
вiдчуження майна (визначати його правову долю) мау право лише
його власник, оскiльки за договором купiвлi-продажу продавець
зобовязаний передати покупцевi не лише саме майно, а й право
власностi на нього (право повного господарського вiдання чи
оперативного управлiння). Тiльки за такоє умови у покупця може
виникнути вiдповiдне право. Продавець не може передати по-
купцевi те, на що вiн сам не мау права.
У законодавствi не розкривауться змiст поняття <примусовий
продаж>, визначаються лише пiдстави для здiйснення примусо-
вого продажу майна. До таких пiдстав належать продаж описа-
ного у боржника майна з метою задоволення вимог кредиторiв
(ст.388 Цивiльного процесуального кодексу Украєни), продаж за-
ставленого майна в порядку, встановленому Законом Украєни
<Про заставу>, продаж майна вiдповiдно до Закону Украєни <Про
банкрутство>, реалiзацiя конфiскованих предметiв, якi стали зна-
ряддям або безпосереднiм обуктом адмiнiстративного правопо-
рушення (ст.315 Кодексу Украєни про адмiнiстративнi правопо-
рушення), тощо.
Вiд примусового продажу майна необхiдно вiдмежовувати
iншi можливi випадки вiдчуження майна за вiдсутностi на це
волi власника. Так, Цивiльним кодексом Украєни, окремими
законодавчими актами встановлюуться особливий порядок ре-
алiзацiє невитребуваних за договором побутового замовлення
виготовлених пiдрядчиком речей, невитребуваних на транс-
портi вантажiв i багажу, майна, вiдправленого через органи
звязку. У наведених випадках продаж зазначеного майна не у
примусовим, а лише здiйснюуться без згоди власника, оскiль-
ки такий невiдомий або не виявляу iнтересу до належного
йому майна, що може завдати охоронцю майновоє шкоди.
Звiдси можна зробити висновок, що коло пiдстав для продажу
майна невласником значно ширше, нiж це передбачено стат-
тею 225 ЦК Украєни.
Власниковi не обовязково особисто брати участь в укладеннi
договору купiвлi-продажу. Вiн може здiйснити цi повноваження
через свого представника або комiсiонера. В такому випадку
покупець досягау тiує самоє мети, що i при купiвлi майна безпо-
середньо у власника, хоча й з певними особливостями. Так, при
продажу майна, зданого на комiсiю, продавцем виступау комiсi-
онер, а не власник такого майна. Тому у разi виявлення вiдхи-
лень вiд умов договору купiвлi-продажу покупець звертауться з
претензiями до комiсiонера (продавця), а не до комiтента (влас-
ника). При укладеннi договору купiвлi-продажу продавцем че-
51
рез свого повiреного (на пiдставi договору доручення) стороною
в ньому у власник, а не повiрений.
У статтi 225 ЦК Украєни визначено також наслiдки продажу
майна невласником за вiдсутностi в останнього належних пов-
новажень на здiйснення дiй по вiдчуженню майна. Якщо прода-
вець, зазначено в цiй статтi, не у його власником, покупець на-
бувау права власностi лише у тих випадках, коли вiдповiдно до
закону власник не вправi витребувати вiд нього майно (ст.145
ЦК Украєни).
Якщо продавцем майна може бути лише певна особа, тобто,
як правило, власник, то покупцем може бути будь-яка особа.
Обовязковою умовою участi громадян стороною в договорi
купiвлi-продажу у наявнiсть у них достатньоє дiуздатностi
(ст.ст.11-16 ЦК Украєни). Пiдприумства (органiзацiє, установи)
повиннi мати статус юридичноє особи, а угоди, що ними уклада-
ються, не повиннi суперечити цiлям єхньоє дiяльностi, передба-
ченим в установчих документах.
Чинним законодавством в окремих випадках може встановлю-
ватися особливий правовий статус продавцiв i покупцiв. Наприк-
лад, вiдповiдно до Закону Украєни <Про приватизацiю невели-
ких державних пiдприумств (малу приватизацiю)> продавцями
обуктiв малоє приватизацiє, що перебувають у загальнодержавнiй
та комунальнiй власностi, у вiдповiдно Фонд державного майна
Украєни, його регiональнi вiддiлення та представництва, органи
приватизацiє, створенi мiсцевими Радами народних депутатiв.
Покупцями обуктiв малоє приватизацiє можуть бути фiзичнi та
юридичнi особи, якi визнаються покупцями вiдповiдно до Зако-
ну Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>
(ст.8). Разом з тим, не можуть бути покупцями: юридичнi особи,
серед засновникiв та учасникiв яких у органи державноє влади
та управлiння; працiвники органiв приватизацiє та особи, яким
заборонено займатися пiдприумницькою дiяльнiстю (крiм ви-
падкiв використання ними приватизацiйних паперiв).
3. Предмет договору. Цiна в договорi. Форма договору
iстотними умовами договору купiвлi-продажу у умови про пред-
мет i цiну. Доки сторони не дiйдуть згоди щодо цих двох умов,
договiр не може вважатися укладеним, незважаючи на погоджен-
ня всiх можливих iнших умов (про строк, мiсце, спосiб виконан-
ня тощо). iншi умови також можуть набути значення iстотних,
якщо щодо них за заявою однiує iз сторiн повинно бути досягнуто
згоди (ст.153 ЦК Украєни). Наприклад, у разi продажу товарiв у
52
кредит з наступним погашенням платежiв встановлення в дого-
ворi строку повернення кредиту набувау значення iстотноє умови.
У чинному законодавствi немау перелiку того майна, що може
становити предмет договору купiвлi-продажу. У статтi 224 ЦК
Украєни лише зазначено, що за цим договором передауться май-
но. Проте, як вiдомо, термiн <майно> у законодавствi i цивiльно-
правовiй науцi мау рiзнi значення. В одних випадках пiд майном
розумiють iндивiдуально визначенi або визначенi родовими оз-
наками речi, а також певнi зобовязальнi права, в iнших - су-
купнiсть прав i обовязкiв.
Предметом договору купiвлi-продажу можуть бути окремi речi
або єх сукупнiсть (обукти природи або створенi людиною мате-
рiальнi блага), а також певнi зобовязальнi права, якi повязанi з
можливiстю реалiзацiє зафiксованих у них повноважень на мож-
ливе отримання майнових вигод (зафiксованих, наприклад, у
цiнних паперах). У сучасних умовах значного поширення набув
обiг цiнних паперiв, значення яких за соцiалiстичноє економiки
було мiнiмальним. За Законом Украєни <Про цiннi папери i фон-
дову бiржу> (1991 р.) цiнними паперами у грошовi документи,
що засвiдчують право володiння або вiдносини позики, визна-
чають взаумовiдносини мiж особою, яка єх випустила, та єх влас-
ником i передбачають, як правило, виплату доходу у виглядi ди-
вiдендiв або вiдсоткiв, а також можливiсть передачi грошових та
iнших прав, що випливають з цих документiв, iншим особам. За
цим Законом цiнними паперами, якi можуть випускатися i обер-
татися, визнаються акцiє, облiгацiє внутрiшнiх державних i мiсце-
вих позик, облiгацiє пiдприумств, казначейськi зобовязання дер-
жави, ощаднi сертифiкати, векселi, приватизацiйнi папери. В юри-
дичнiй лiтературi називаються й iншi документи, якi мають оз-
наки цiнних паперiв, а саме: чеки, акредитиви, ощаднi книжки,
лотерейнi бiлети, страховi полiси, накладнi, варанти, коносаменти.
Своурiдними цiнними паперами у приватизацiйнi документи
(майновi сертифiкати, житловi чеки, земельнi бони). Цiннi па-
пери можуть бути iменними або на предявника. Якщо цiннi
папери на предявника обертаються вiльно, то iменнi цiннi па-
пери, якщо iнше не передбачено зазначеним Законом або в них
самих спецiально не передбачена заборона обiгу, передаються iз
спецiальним передавальним записом, що засвiдчуу перехiд прав
за цiнним папером до iншоє особи.
За чинним законодавством предметом договору купiвлi-про-
дажу не можуть бути борговi зобовязання, авторськi права. Вiдно-
сини переуступки чи переходу єх до iнших осiб регулюються
нормами iнших правових iнститутiв.
53
Визначаючи конкретний склад манна, яке може бути предме-
том купiвлi-продажу, необхiдно враховувати динамiку суспiль-
но-економiчних процесiв. Як вiдомо, законодавство СРСР мiсти-
ло ряд обмежень щодо майнового обiгу. З нього повнiстю ви-
ключалися земля, єє надра, води, лiси, оскiльки вони становили
виключну власнiсть держави i надавалися лише в користування.
Заборонялася купiвля-продаж основних засобiв виробництва (бу-
динкiв, споруд тощо) соцiалiстичних державних пiдприумств;
встановлювався спецiальний порядок переходу єх вiд одних
пiдприумств до iнших. Громадяни, як правило, не могли набу-
вати за договором купiвлi-продажу засоби виробництва. У звяз-
ку з проголошеним Украєною курсом на здiйснення економiч-
них перетворень ринковоє орiунтацiє ситуацiя змiнилася. Зако-
ном Украєни <Про власнiсть> передбаченi рiвнi умови для роз-
витку усiх форм власностi (приватноє, колективноє, державноє)
та єх захисту. Вiдтепер предметом договору купiвлi-продажу може
бути будь-яке майно, визнане законом обуктом права власностi
i не вилучене з товарообiгу.
ЗО сiчня 1992 р. Верховною Радою Украєни був прийнятий За-
кон <Про форми власностi на землю>, яким впроваджено поряд
з державною колективну i приватну форми власностi на землю.
У Земельному кодексi Украєни прямо передбачена можливiсть
виникнення у громадян права власностi за договорами кутiiвлi-
продажу, дарування та обмiну (ст.6). Однак введення до Земель-
ного кодексу норм про право колективноє та приватноє влас-
ностi на землю поки що не призвело до появи нових власникiв
землi i створення реального ринку землi, а самi норми набули
переважно декларативного характеру. Не дали також вiдчутних
результатiв заходи щодо реформування земельних вiдносин, пе-
редбаченi в Декретi Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 26 грудня
1992 р. <Про приватизацiю земельних дiлянок>.
Певне пожвавлення у реформування земельних вiдносин внес-
ли Укази Президента Украєни вiд 10 листопада 1994 року <Про
невiдкладнi заходи щодо прискорення земельноє реформи у сферi
сiльськогосподарського виробництва> та вiд 8 серпня 1995 року
<Про порядок паювання земель, переданих у колективну власнiсть
сiльськогосподарським пiдприумствам i органiзацiям>, якi так
чи iнакше сприяють включенню землi в товарообiг.
Кожна держава вправi визначати обукти, якi з мiркувань дер-
жавноє безпеки або з iнших пiдстав не повиннi бути у власностi
тих чи iнших субуктiв правовiдносин або мають набуватися з
дотриманням спецiальних правил. Тому постановою Верховноє
Ради Украєни вiд 17 червня 1991 р. <Про право власностi на
54
окремi види майна> (з наступними змiнами i доповненнями вiд
22 квiтня 1993 р., 15 липня 1994 р., 24 сiчня 1995 р.) було затвер-
джено <Перелiк видiв майна, що не може перебувати у власностi
громадян, громадських обуднань, мiжнародних органiзацiй та
юридичних осiб iнших держав на територiє Украєни> та <Спе-
цiальний порядок набуття права власностi громадянами на ок-
ремi види майна>, викладений вiдповiдно в додатках №1 i №2
(Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1992. - №35. - Ст.517).
До Перелiку входять:
1. Зброя, боуприпаси (крiм мисливськоє i пневматичноє зброє,
зазначеноє в Додатку №2, i боуприпасiв до неє, а також спортив-
ноє зброє i боуприпасiв до неє, якi набуваються громадськими
обуднаннями з дозволу органiв внутрiшнiх справ), бойова i спецi-
альна вiйськова технiка, ракетно-космiчнi комплекси.
2. Вибуховi речовини i засоби вибуху. Всi види ракетного па-
лива, а також спецiальнi матерiали i обладнання для його вироб-
ництва.
3. Бойовi отруйнi речовини.
4. Наркотичнi, психотропнi, сильнодiючi отруйнi лiкарськi за-
соби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням
лiкаря).
5. Протиградовi установки.
6. Державнi еталони одиниць фiзичних величин.
7. Спецiальнi технiчнi засоби негласного отримання iнформацiє
(зазначенi засоби не можуть також перебувати у власностi юри-
дичних осiб недержавних форм власностi).
8. Електрошоковi пристроє та спецiальнi засоби, що застосову-
ються правоохоронними органами, крiм газових пiстолетiв i ре-
вольверiв та патронiв до них, заряджених речовинами сльозото-
чивоє та дратiвноє дiє.
Що ж до видiв майна, для яких встановлюуться спецiальний
порядок набуття права власностi громадянами, то в Додатку №2,
зокрема, зазначаються: вогнепальна мисливська зброя, газовi
пiстолети i револьвери та деякi види пневматичноє зброє; обук-
ти, що перебувають на державному облiку як памятки iсторiє i
культури; радiоактивнi речовини. Такi види майна можуть бути
придбанi лише за наявностi вiдповiдного дозролу (органiв
внутрiшнiх справ. Мiнiстерства культури, державних органiв з
ядерноє та радiацiйноє безпеки тощо).
У кожнiй державi встановлюуться особливий правовий режим
валютних цiнностей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71