Заходи майновоє вiдповiдальностi, насамперед неустойка, були
встановленi донинi чинними Правилами про договори пiдряду
на капiтальне будiвництво (1986 р.), але єх застосування усклад-
191
нене тим, що в умовах нестабiльноє економiки неможливо нор-
мативне визначити розмiри неустойки, якi б ефективно вплива-
ли на порушникiв договору. Виходячи з цього, сторони при ук-
ладеннi договору повиннi самостiйно визначати розмiри неус-
тойок за недовиконання або невиконання договiрних зобовя-
зань.
Що стосууться пiдстав стягнення неустойки, то в цiй частинi
Правила про договори пiдряду на капiтальне будiвництво не втра-
тили свою актуальнiсть.
Як свiдчить судово-арбiтражна практика, за порушення зобо-
вязань винна сторона сплачуу неустойку, якщо єє розмiр визна-
чений у договорi. За iнших умов вiдповiдальнiсть настау у формi
вiдшкодування заподiяних збиткiв. Таким чином значно пiдви-
щууться роль договору пiдряду на капiтальне будiвництво.
Замовник несе вiдповiдальнiсть за несвоучасне надання пiдряд-
чику проектно-кошторисноє та iншоє документацiє.
У випадку порушення договiрних зобовязань може встанов-
люватись вiдповiдальнiсть замовника за:
а) прострочення передавання обладнання для монтажу, мате-
рiалiв i виробiв, включаючи матерiали i вироби, необхiднi для
монтажу обладнання, - у виглядi неустойки в розмiрi певного
вiдсотка вiд вартостi не переданого у строк обладнання (за окре-
мими назвами);
б) передавання для монтажу некомплектного обладнання - у
виглядi штрафу в розмiрi певного вiдсотка вiд вартостi переда-
ного некомплектного обладнання разом iз вартiстю деталей, яких
не вистачау;
в) затримку початку приймання пiдприумства, будови, спору-
ди, окремих черг, пускових комплексiв, а також обуктiв, якi
пiдлягають здачi в експлуатацiю до повного завершення будiв-
ництва, - у виглядi пенi;
г) затримку розрахункiв за виконанi будiвельно-монтажнi ро-
боти у разi консервацiє обуктiв i приймання законсервованих
робiт - у виглядi пенi за кожний день прострочення;
д) незабезпечення в погодженi з пiдрядчиками строки вико-
нання робiт за договором пiдряду, укладеним безпосередньо з
монтажними або iншими спецiалiзованими органiзацiями, ма-
шинобудiвними пiдприумствами, а також пуско-налагоджуваль-
ними органiзацiями, -у виглядi неустойки певного розмiру за
кожний день прострочення.
Пiдрядчик також може нести майнову вiдповiдальнiсть у разi
порушення iнших договiрних обовязкiв. Так, на пiдрядчика може
покладатись вiдповiдальнiсть за:
192
а) несвоучасне закiнчення з вини пiдрядчика будiвництва дого-
вiрних обуктiв - у виглядi пенi за кожний день прострочення;
б) порушення строкiв здачi площ пiд монтаж обладнання, який
повиннi здiйснювати машинобудiвнi пiдприумства або iншi спе-
цiалiзованi органiзацiє за договорами пiдряду, укладеними iз за-
мовником, - у виглядi пенi за кожний день прострочення.
Крiм того, якщо у визначенi гарантiйнi строки пiдрядчик не
усуне недолiки, то замовник може стягнути з нього додаткову
неустойку.
Пiд час укладення договору сторони можуть самостiйно вста-
новлювати неустойки за порушення будь-яких договiрних зобо-
вязань, а також на свiй розсуд визначати єх розмiр i порядок
нарахування.
Крiм передбачених договорами неустойок, сторона, що пору-
шила зобовязання, повинна вiдшкодувати збитки, якi не по-
криваються сплаченою неустойкою, якщо цi збитки виразилися
у зроблених iншою стороною витратах, у втратi або пошкод-
женнi єє майна. Таке правило закрiплене у статтi 356 ЦК Украє-
ни. Воно обмежуу можливiсть сторiн стягнути збитки у повному
обсязi, тобто з урахуванням упущеноє вигоди, i тому неоднора-
зово пiддавалось в лiтературi гострiй критицi як таке, що не вiдпо-
вiдау iнтересам потерпiлоє сторони. (Це особливо важливо в умо-
вах формування ринкових вiдносин).
Зважаючи на те, що через iнфляцiю i нестабiльнiсть в еко-
номiцi сторони в договорi не можуть повною мiрою захистити
своє iнтереси шляхом встановлення неустойок за порушення умов
договору, це обмеження доцiльно в подальшому зняти.
Глава 12
Транспортнi договори
1. Види перевезень та єх правове регулювання
Змiст спецiальноє правоздатностi деяких пiдприумств складау
виробнича дiяльнiсть по наданню послуг, однi з яких являють
собою результат певних видiв дiяльностi або працi (споживнi
вартостi), втiлюються в товарах, а iншi послуги, навпаки, не за-
лишають реальних результатiв, що iснували б окремо вiд вико-
навцiв цих послуг.
Головна особливiсть договорiв по наданню послуг, на вiдмiну вiд
договорiв про виконання робiт, полягау в тому, що надання послуг
невiддiльне вiд дiяльностi особи, яка надау послуги. Корисний ефект
7 (>-257
193
такоє дiяльностi не виступау у виглядi певного осяжного матерiаль-
ного результату, як це мау мiсце у пiдрядних договорах, а полягау в
самому процесi надання послуги. Зобовязання по наданню послуг
виникають, зокрема, з транспортних договорiв.
В статтi 6 Закону Украєни вiд 10 листопада 1994 р. <Про транс-
порт> визначено загальнi основи господарськоє дiяльностi
пiдприумств транспорту. Перевезення пасажирiв, вантажiв, бага-
жу та пошти, надання iнших транспортних послуг, експлуатацiя i
ремонт шляхiв сполучення здiйснюються залiзницями, пароплав-
ствами, портами (пристанями), автомобiльними, авiацiйними, до-
рожнiми пiдприумствами, якщо це передбачено єх статутами.
Пiдприумства транспорту здiйснюють перевезення та надання
послуг на основi державних контрактiв i договорiв на перевезен-
ня пасажирiв i вантажiв з урахуванням економiчноє ефектив-
ностi провiзних та переробних можливостей транспорту. Еко-
номiчнi вiдносини пiдприумств транспорту, що виникають у про-
цесi перевезення, грунтуються на принципах взаумноє вигоди,
рiвноє та повноє вiдповiдальностi.
Транспортнi договори подiляються на основнi та допомiжнi.
Основнi транспортнi договори опосереднюють головну сферу
взаумовiдносин транспортних органiзацiй i клiунтури (договори
перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, договори бук-
сирування). Допомiжнi договори сприяють нормальнiй органi-
зацiє перевiзного процесу (договори на органiзацiю перевезень,
експедицiє, на експлуатацiю пiдєзних колiй, подачу i прибиран-
ня вагонiв тощо).
Перевезення пасажирiв, вантажiв, багажу та пошти, залежно
вiд видiв транспорту, яким воно здiйснюуться, подiляються на:
а) залiзничнi; б) по внутрiшнiх водних шляхах (рiчковi); в)
морськi; г) повiтрянi; д) автомобiльнi. Крiм того, перевезення у
межах територiальноє сфери дiє однiує транспортноє органiзацiє
(наприклад, Львiвськоє залiзницi) вважаються перевезеннями
мiсцевого сполучення; перевезення двома чи кiлькома органiза-
цiями одного виду транспорту у перевезеннями у прямому спо-
лученнi, а перевезення за удиним транспортним документом
органiзацiями рiзних видiв транспорту - перевезеннями у пря-
мому змiшаному сполученнi.
На морському транспортi перевезення та буксирування бува-
ють: а) каботажнi - мiж портами Украєни; б) мiжнароднi пере-
везення - мiж iноземними портами.
Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1994. - №12. - Ст.10.
194
Кожен iз видiв транспорту у окремою господарською систе-
мою, що взаумодiу з iншими транспортними системами. Крiм
перелiчених, iснуу ще один вид транспорту - трубопровiдний,
який здiйснюу перекачування нафти, газу, води тощо. Проте
вiдносини, що складаються при транспортуваннi цих продуктiв
по трубопроводах, регулюються або законодавством про постав-
ки (нафти), чи законодавством про постачання (газом). Органi-
зацiя, що експлуатуу трубопровiд, одночасно у й володiльцем
продукцiє, яка перебувау у трубопроводi.
У Цивiльному кодексi Украєни (ст.358-368) визначенi загальнi
норми про договори перевезення пасажирiв та вантажiв. Деталь-
нiше регулювання умов перевезення пасажирiв, вантажiв та ба-
гажу, а також вiдповiдальнiсть сторiн за цими перевезеннями
здiйснюються статутами (кодексами) окремих видiв транспорту
i правилами, що прийнятi у встановленому порядку. До прий-
няття вiдповiдних актiв законодавства Украєни на територiє дер-
жави застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань,
якi не врегульованi законодавством Украєни, за умови, що вони
не суперечать Конституцiє i законам Украєни (Постанова Вер-
ховноє Ради Украєни №621 вiд 12 вересня 1991 р.). Зокрема, на
залiзничному транспортi дiу Статут залiзниць СРСР, затвердже-
ний Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 6 квiтня 1964 р., на
рiчковому - Статут внутрiшнього водного транспорту СРСР,
затверджений Постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 15 жовтня
1955 р., на морському - Кодекс торговельного мореплавства
Украєни, затверджений Верховною Радою Украєни 9 грудня 1994
р., на повiтряному - Повiтряний кодекс Украєни, затверджений
Верховною Радою Украєни 4 травня 1993 р. Умови перевезення
пасажирiв, вантажiв та багажу автомобiльним транспортом i вiдпо-
вiдальнiсть сторiн за цi перевезення визначаються нормативни-
ми актами Украєни, зокрема Статутом автомобiльного транспорту
Украєни, затвердженим Радою Мiнiстрiв У РСР 27 червня 1969 р.
Згiдно з статутами (кодексами) розробляються та затверджу-
ються правила перевезення на окремих видах транспорту, а та-
кож у змiшаному сполученнi.
2. Змiст, укладення та оформлення договорiв перевезення
вантажiв
У Цивiльному кодексi Украєни (ст.358) окремо дауться визна-
чення договору перевезення вантажу. За договором перевезення
вантажу транспортна органiзацiя (перевiзник) зобовязууться до-
ставити ввiрений єй вiдправником вантаж до пункту призначен-
7
195
ня i видати його уповноваженiй на одержання вантажу особi
(одержувачевi), а вiдправник зобовязууться сплатити за переве-
зення вантажу встановлену плату.
Договiр перевезення конкретного вантажу у реальним, оскiль-
ки вiн вважауться укладеним в момент здачi вантажу транспортнiй
органiзацiє для перевезення. Послуга за перевезення надауться
за плату, причому обидвi сторони надiляються в договорi права-
ми та обовязками. Отже, договiр перевезення - сплатний i дво-
стороннiй.
Пiдприумства повiтряного, морського, автомобiльного, рiчко-
вого транспорту, враховуючи встановленi обсяги перевезення для
кожного з вiдправникiв, укладають з ними особливi органiзацiйнi
договори (спецiальнi, рiчнi, довгостроковi або навiгацiйнi), спря-
мованi на органiзацiю майбутнiх перевезень вантажiв. Так, вiдпо-
вiдно до статей 34-36 Статуту автомобiльного транспорту за
рiчним договором автотранспортне пiдприумство зобовязууться
у встановленi строки приймати, а вантажовiдправник - пред-
являти до перевезення вантажi в обумовленому обсязi. В рiчно-
му договорi встановлюються обсяги та умови перевезення, по-
рядок розрахункiв, а також визначаються рацiональнi маршрути
i схеми вантажопотокiв.
Договори на органiзацiю перевезень на морському транспортi
мають назву довготермiнових (ст.128 Кодексу торговельного мо-
реплавства), на рiчковому - навiгацiйних (ст.60 Статуту внутрiш-
нього водного транспорту). На залiзничному транспортi догово-
ри на органiзацiю перевезень вантажiв не укладаються.
Договори на органiзацiю перевезень у консесуальними, оскiль-
ки вважаються укладеними з моменту надання угодi сторiн на-
лежноє (письмовоє) форми. Вони не передбачають перевезення
конкретного вантажу, тому не у товарними угодами.
Зобовязання по перевезенню конкретного вантажу виникау з
договору перевезення, що укладауться в момент прийняття пе-
ревiзником вiд вiдправника вантажу разом з вiдповiдним транс-
портним документом. Якщо укладенню договору передуу пла-
нове завдання, то сторони конкретизують його на основi опера-
тивних документiв: декадних заявок - на залiзничному, рiчко-
вому та повiтряному транспортi. Згiдно з статтею 28 Статуту за-
лiзниць начальник вiддiлку залiзницi до настання планового мiся-
ця за погодженням з вантажовiдправником встановлюу порядок
виконання плану, що забезпечуу рiвномiрнiсть i ритмiчнiсть на-
вантаження транспортних засобiв протягом мiсяця та кожноє
доби, а також збiльшення перевезень i виконання завдань по
перевезенню вантажiв маршрутами. Погоджений порядок вико-
196
нання плану заноситься до облiковоє картки. Вiдправник за три
днi до настання декади подау начальниковi вiддiлку залiзницi
через начальника станцiє заявку на завантаження вагонiв, кон-
тейнерiв з календарним розкладом, кiлькiсть транспортних за-
собiв, що будуть завантаженi по окремих днях декади. Началь-
ником вiддiлку залiзницi разом з вантажовiдправником може вста-
новлюватись порядок подачi заявок i на бiльш тривалий строк.
Начальник станцiє за добу до настання декади повiдомляу кож-
ного вантажовiдправника про кiлькiсть подання вагонiв по днях
декади, по родах вантажiв i залiзницях призначення. Заявка на
позапланове перевезення подауться перевiзниковi не пiзнiш як
за пять днiв до дня навантаження. Якщо в перевiзника немау
можливостi надати засоби для такого перевезення або заявлене
перевезення у нерацiональним, начальник залiзницi чи вiддiлку
залiзницi повинен у триденний строк повiдомити заявниковi про
вiдмову у такому перевезеннi (ст.33 Статуту залiзниць).
З прийнятоє до виконання заявки на позапланове перевезення
виникау зобовязання, за яким перевiзник повинен подати пе-
ревiзнi засоби вiдправниковi та прийняти вiд нього вантаж, а
вiдправник - предявити вантаж до перевезення. Перевiзник i
вiдправник несуть майнову вiдповiдальнiсть за неподання пере-
вiзних засобiв, непредявлення до перевезення вантажу та за iншi
порушення обовязкiв, що випливають з плану перевезення або
прийнятоє заявки на позапланове перевезення. Зокрема, вiдправ-
ник, який не предявив вантаж до перевезення автомобiльним
транспортом, сплачуу автотранспортнiй органiзацiє штраф у
розмiрi 20% вiд вартостi перевезення всiує непредявленоє кiлькостi
вантажу порiвняно з мiсячним планом перевезення чи разовим
замовленням. Вантаж, який предявлений вiдправником у станi,
що не вiдповiдау правилам перевезення, i не був приведений
ним у належний стан в строк, що забезпечуу своучасну вiдправ-
ку, вважауться непредявленим.
Так само автотранспортна органiзацiя, що не подала вiдправ-
никовi транспортнi засоби, достатнi для перевезення вантажу,
передбаченого мiсячним планом перевезення або прийнятим до
виконання разовим замовленням, повинна сплатити вiдправни-
ковi штраф у розмiрi 20% вiд вартостi перевезення всiує невиве-
зеноє кiлькостi пiдготовленого до вiдправлення багажу, порiвня-
но з мiсячним планом чи разовим замовленням. Надання пере-
вiзних засобiв, не придатних до перевезення вантажу передбаче-
ного замовленням, прирiвнюуться до ненадання транспортних
засобiв (частини 2-4 ст.359 ЦК Украєни, ст.128 Статуту автомо-
бiльного транспорту).
197
За неподання залiзницею вагонiв для виконання планiв пере-
везення i за невикористання вiдправником поданих вагонiв або
вiдмову вiд них сплачууться штраф. Окремо передбачена вiдпо-
вiдальнiсть за невиконання планiв перевезення у контейнерах,
по залiзницях призначення (ст.144 Статуту залiзниць). При не-
виконаннi планiв перевезення вантажiв на рiчковому транспортi
перевiзник та вiдправник вiдповiдають у розмiрi 25% перевiзноє
плати за всю непредявлену або невивезену кiлькiсть вантажу.
Таку саму вiдповiдальнiсть несе вiдправник за непредявлення
вантажу до перевезення. Штрафи за невиконання зобовязань,
що випливають з плану перевезення чи прийнятого до виконан-
ня замовлення на позапланове перевезення, у виключною неус-
тойкою, адже збитки вiд неподання перевiзних засобiв та не-
предявлення вантажу сторони одна однiй не вiдшкодовують.
У транспортних статутах та кодексах наведено вичерпний пе-
релiк обставин, за наявностi яких вiдправник i перевiзник звiльня-
ються вiд сплати штрафу за невиконання плану перевезення ван-
тажiв. Так, автотранспортна органiзацiя i вiдправник звiльня-
ються вiд вiдповiдальностi за порушення обовязкiв, що виник-
ли з плану перевезення, якщо це сталось у разi: 1) явищ стихiй-
ного характеру (заметiв, повенi, пожежi тощо); 2) аварiє на
пiдприумствi, внаслiдок якоє робота пiдприумства була припи-
нена на строк не менше трьох дiб; 3) тимчасового припинення
або обмеження перевезення вантажiв по визначених шляхах, вста-
новлених в порядку, передбаченому Статутом автомобiльного
транспорту (частина 6 ст.359 ЦК Украєни, ст.132 Статуту авто-
мобiльного транспорту).
Пiдстави для звiльнення сторiн вiд вiдповiдальностi за невико-
нання плану перевезення передбаченi також у статтях 145, 146
Статуту залiзниць, статтi 63 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71