Отже, коли невиконання плану перевезення сталося з
причин, якi не зазначенi в цих перелiках, але не можуть бути
визнанi i як провина сторони у зобовязаннi, вiдповiдальнiсть з
перевiзника чи вiдправника не знiмауться. Це у передбачений
статтею 209 ЦК Украєни вiдступ вiд принципу винноє вiдповi-
дальностi, тобто випадок вiдповiдальностi незалежно вiд вини.

Принцип реального виконання зобовязань, якi випливають з
плану перевезення, полягау в тому, що на вимогу вантажовiд-
правника неподанi перевiзнi засоби в одному перiодi перевiзник
повинен поповнювати у наступних перiодах. Цей обовязок пе-
ревiзника кореспондуу обовязку вiдправника як постачальника
за договором поставки поповнювати недопоставлену кiлькiсть
продукцiє у наступних здавальних перiодах. У даному випадку

198

норми, що регулюють договiрнi вiдносини з поставок, взаумо-
дiють з нормами транспортного законодавства. Зокрема, вiдпо-
вiдно до статтi ЗО Статуту залiзниць залiзниця в разi неподачi з єє
вини перевiзних засобiв для виконання мiсячного плану переве-
зення вантажiв зобовязана на вимогу вантажовiдправника ви-
дiлити перевiзнi засоби для поповнення недовантаження протя-
гом наступного мiсяця цього самого кварталу. Перевiзнi засоби,
не поданi в останньому мiсяцi кварталу, повиннi бути видiленi у
першому мiсяцi наступного кварталу.

Порядок поповнення недовантажень, допущених з вини залiз-
ницi, погоджууться нею з вантажовiдправником, якщо переве-
зення вантажiв здiйснюуться у прямому залiзничному сполученнi.
Поповнення неподаних засобiв для перевезення вантажiв у змiша-
ному залiзнично-водному сполученнi та на експорт погоджууть-
ся Мiнiстерством транспорту Украєни з вiдповiдними мiнiстер-
ствами та вiдомствами. При порушеннi погодженого порядку
залiзниця за неподачу перевiзних засобiв i вiдправник за не-
предявлення вантажiв до перевезення несуть таку саму вiдпо-
вiдальнiсть, як i за невиконання плану перевезення. На мор-
ському i рiчковому транспортi поповнення недовантажень
здiйснюуться у межах навiгацiйного перiоду.

Сторонами в договорi перевезення вантажу у перевiзник i
вiдправник. Перевiзниками вважаються тi транспортнi органi-
зацiє, якi надiленi правами юридичноє особи та яким надано право
укладати договори перевезення безпосередньо або через своє
пiдроздiли транспортними статутами (кодексами): залiзницi,
рiчковi та морськi пароплавства, авiацiйнi пiдприумства, авто-
господарства. Якщо перевезення вантажу здiйснюуться у пря-
мому, прямому змiшаному сполученнi, то учасниками перевiзного
процесу на сторонi перевiзника виступають кiлька транспорт-
них органiзацiй одного чи кiлькох видiв транспорту. Договiр з
вiдправником вантажу укладау транспортна органiзацiя, яка сама
або через своє пiдроздiли приймау вантаж для перевезення в пунктi
вiдправлення. Всi наступнi транспортнi органiзацiє, що беруть
участь у перевезеннi, щодо початкового перевiзника у третiми
особами, на яких в силу дiючих на транспортi правил покла-
дауться виконання зобовязання по перевезенню (ст.164 ЦК Ук-
раєни).

Вiдправниками вантажiв можуть бути як органiзацiє (юридичнi
особи), так i громадяни, яким вантаж належить або на правi
власностi, або на правi повного господарського вiдання, або на
правi оперативного управлiння, або на iншiй пiдставi, передба-
ченiй законом чи договором.

199

Крiм перевiзника та вiдправника, учасником перевезення у та-
кож одержувач вантажу. Вантажоодержувач, як правило, пере-
бувау у договiрних вiдносинах з вантажовiдправником (з постав-
ки, контрактацiє, купiвлi-продажу тощо) i вже в силу цих дого-
ворiв повинен прийняти доставлений йому перевiзником ван-
таж.

Однак обовязок одержувача прийняти та вивезти вантаж у пунктi
призначення випливау також з юридичного факту укладення до-
говору перевезення конкретного вантажу. Цей обовязок закрiп-
лено у транспортних статутах (кодексах). Так, за статтями 62, 63
Статуту залiзниць вантажоодержувач повинен прийняти i вивезти
зi станцiє вантаж, який прибув на його адресу. В разi прибуття
вантажу, поставка якого не передбачена договором, одержувач
повинен прийняти цей вантаж вiд станцiє на вiдповiдальне зберi-
гання. Вантажоодержувач може вiдмовитися вiд прийняття ванта-
жу лише в тому разi, коли його якiсть внаслiдок псування чи
пошкодження змiнилась настiльки, що виключауться можливiсть
повного або часткового використання вантажу.

Отже, договiр перевезення вантажу можна розглядати як до-
говiр на користь третьоє особи (одержувача), для якоє виника-
ють не лише права (наприклад, вимагати вiд перевiзника видачi
вантажу), а й передбаченi транспортними правилами обовязки
(прийняти вантаж, здiйснити доплату за перевезення тощо).

Перевезення вантажу оформляуться спецiальним транспорт-
ним документом, який супроводжуу вантаж i по сутi у письмо-
вою формою договору. Такими документами при перевезеннях
вантажiв залiзничним i рiчковим транспортом у накладна (ст.38
Статуту залiзниць, ст.67 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту), автомобiльним - товарно-транспортна накладна (ст.47
Статуту автомобiльного транспорту), морським - коносамент
(ст.134, 135 Кодексу торговельного мореплавства).

Договiр морського перевезення вантажу може бути укладений
за умови надання для перевезення всього судна, його частини
або певних суднових примiщень (пункт 1 ст.134, 136 Кодексу
торговельного мореплавства). Такий договiр називауться рейсо-
вим чартером, чи цертепартiую: вiн у консесуальним догово-
ром. Проте й при укладеннi рейсового чартера для посвiдчення
прийняття вантажу до морського перевезення перевiзник видау
вiдправниковi коносамент, який на вiдмiну вiд основних транс-
портних документiв на iнших видах транспорту у товаророзпо-
рядчим документом (ст.128 ЦК Украєни).

Чартер застосовууться i для перевезення пасажирiв, багажу,
вантажiв та пошти повiтряним транспортом. Чартерне повiтряне

200

перевезення виконууться на пiдставi договору чартера (фрахту-
вання повiтряного судна), за яким одна сторона (фрахтiвник)
зобовязууться надати iншiй сторонi (фрахтувальнику) за плату
всю мiсткiсть одного чи кiлькох повiтряних суден на один або
кiлька рейсiв для повiтряного перевезення пасажирiв, багажу,
вантажу i пошти або для iншоє мети, якщо це не суперечить
чинному законодавству Украєни (ст.61 Повiтряного кодексу Ук-
раєни).

Договiр перевезення вантажу укладають шляхом зустрiчних дiй
ооох сторiн: передачу перевiзником транспортного засобу i пред-
явлення вiдправником вантажу разом iз заповненим на кожну
вiдправку транспортним документом (наприклад, накладною).
У ньому зазначаються найголовнiшi умови договору перевезен-
ня: найменування учасникiв, характеристика вантажу, дата прийо-
му його для перевезення тощо.

Перевiзник мау право перевiряти цi документи щодо єх точ-
ностi та достовiрностi. Основний перевiзний документ супро-
воджуу вантаж i в пунктi призначення видауться одержувачевi
разом з вантажем.

3. Виконання договорiв перевезення вантажiв

За договором перевезення вантажу транспортна органiзацiя -
перевiзник повинна доставити ввiрений єй вiдправником вантаж
до пункту призначення i видати його уповноваженiй на одер-
жання вантажу особi (одержувачевi). Проте належне виконання
договору перевiзником обумовлене дотриманням ним ряду обо-
вязкiв, що випливають безпосередньо зi статуту (кодексу) i не-
обхiднi умови для нормального початку та завершення перевiзного
процесу. Це, зокрема, стосууться якостi перевiзних засобiв. За
транспортним законодавством, перевiзник повинен подавати пiд
навантаження справнi вагони й контейнери, придатнi для пере-
везення певного вантажу, очищенi вiд залишкiв вантажу i смiття,
а в необхiдних випадках - промитi та продезинфiкованi (ст.42,
46, 48 Статуту залiзниць). Розрiзняють справнiсть рухомого складу
для перевезення вантажу у технiчному й комерцiйному вiдно-
шеннях. Вагон чи контейнер може бути технiчно справним, од-
нак непридатним для перевезення конкретного вантажу в ко-
мерцiйному вiдношеннi. Наприклад, контейнер мау стiйкий сто-
роннiй запах, а до навантаження призначено продовольчi това-
ри, що сприймають цей запах. Пiд придатнiстю рухомого складу
в комерцiйному вiдношеннi для перевезення цього вантажу слiд
розумiти технiчний i фiзичний стани рухомого складу, вiд яких

201

залежить забезпечення збереженостi вантажу при перевезеннi.
Тому, якщо поданий пiд навантаження вагон або контейнер за
своєм технiчним станом або у комерцiйному вiдношеннi не за-
безпечить збереженiсть вантажу при перевезеннi, вантажовiд-
правник повинен вiдмовитися вiд навантаження його у цей ру-
хомий склад.

При морських перевезеннях вантажiв перевiзник повинен заз-
далегiдь, до початку рейсу, привести судно в морехiдний стан:

забезпечити технiчну придатнiсть судна до плавання, належним
чином спорядити його, укомплектувати екiпажем i забезпечити
всiм необхiдним, а також привести трюми та всi iншi примiщен-
ня судна, де перевозиться вантаж, у такий стан, який забезпечу-
вав би приймання, перевезення й схороннiсть вантажу (ст.143
Кодексу торговельного мореплавства). Такий самий обовязок
перевiзника передбачено правилами, що дiють на рiчковому та
автомобiльному транспортi.

У поняття придатностi рухомого складу включауться i вимога
щодо належного опломбування перевiзних засобiв. За статтею
55 Статуту залiзниць завантаженi критi вагони й цистерни плом-
буються пломбами залiзницi, коли вона єх завантажувала, та плом-
бами вiдправника, коли вони завантажувались вiдправником. Оп-
ломбування перекривау доступ до вантажу пiд час його переве-
зення.

Перевiзник повинен забезпечити цiлiсть i схороннiсть прий-
нятого до перевезення вантажу. Цей обовязок виникау з мо-
менту одержання перевiзником вантажу до перевезення i до ви-
дачi його одержувачевi у пунктi призначення. Порушення пере-
вiзником цього обовязку призводить до вiдповiдальностi за втра-
ту, недостачу, псування чи пошкодження вантажу. Забезпечен-
ня цiлостi й схоронностi вантажу включау також i дотримання
особливих правил перевезення, що стосуються певних видiв ван-
тажiв. Наприклад, вантаж, який швидко псууться при переве-
зеннi, потребуу дотримання вiдповiдних температур. На автомо-
бiльному транспортi контроль за дотриманням температурного
режиму здiйснюуться контрольно-пропускними пунктами авто-
транспортних органiзацiй, що вiдображауться у листi контрольних
перевiрок.

Перевiзник повинен своучасно виконати свiй обовязок по до-
ставцi вантажу до пункту призначення та видачi його одержува-
чевi. Строки доставки встановлюються транспортними статута-
ми (кодексами) або правилами перевезення. Якщо строк дос-
тавки у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають
право визначити його у договорi (ст.364 ЦК Украєни). При пе-

202

ревезеннях у прямому змiшаному сполученнi строки доставки
вантажiв встановлюються за сукупнiстю строкiв доставки єх за-
лiзничним та iншими видами транспорту i обчислюються на ос-
новi дiючих на цих видах транспорту правил обчислення строкiв
доставки (ст.113 Статуту залiзниць, ст.171 Статуту внутрiшнього
водного транспорту, ст.118 Статуту автомобiльного транспорту).

iснуу кiлька частин строкiв доставки вантажу, зокрема на за-
лiзничному транспортi вони включають в себе: а) час на вико-
нання необхiдних дiй по вiдправленню вантажу (ст.38 Статуту
залiзниць); б) час на транспортування, тобто перебування ван-
тажу в дорозi (ст.57 Статуту залiзниць); в) строк на видачу ван-
тажу одержувачевi (ст.62 Статуту залiзниць). Строк доставки за-
лежить i вiд швидкостi (вантажноє чи великоє), якою вiдправле-
но вантаж. Вантаж вважауться доставленим у строк, визначений
законом чи договором, якщо на станцiє призначення його роз-
вантажено засобами залiзницi чи вагон (контейнер) з вантажем
подано пiд розвантаження засобами одержувача до закiнчення
встановленного строку доставки. При затримцi подачi вагонiв
(контейнерiв) пiд розвантаження внаслiдок зайнятостi фронту
розвантаження або з iнших причин, що залежать вiд одержува-
ча, вантаж вважауться доставленим у строк, якщо вiн прибув на
станцiю призначення до закiнчення встановленого строку дос-
тавки (ст.57 Статуту залiзниць). На автомобiльному транспортi
дуже важливою у фiксацiя в товарно-транспортних накладних
часу прибуття й вибуття автомобiлiв пiд навантаження або роз-
вантаження. Вiдповiдно до статтi 53 Статуту автомобiльного
транспорту час прибуття автомобiля пiд навантаження обчис-
люуться з моменту предявлення водiум дорожнього листа в пунктi
навантаження, а час прибуття автомобiля пiд розвантаження - з
моменту предявлення водiум товарно-транспортноє накладноє в
пунктi розвантаження. На морському транспортi строки достав-
ки вантажiв можуть бути встановленi законом чи договором, а в
разi єх вiдсутностi вантаж доставляуться вiдповiдно до строкiв,
звичайно прийнятих у морськiй практицi (ст.160 Кодексу торго-
вельного мореплавства).

Нарештi, у пунктi призначення перевiзник повинен видати ван-
таж одержувачевi, зазначеному в транспортному документi. Проте
у разi, коли, наприклад, залiзниця не може видати вантаж одер-
жувачевi в строк, зазначений в накладнiй, вона протягом трьох
днiв чекау вказiвок вiдправника щодо подальших дiй з цим ван-
тажем. Окрiм того, за заявою вiдправника залiзниця вправi замi-
нити зазначеного в документi одержувача на iншого за умови,
що при цьому не змiнюуться станцiя призначення i вантаж ще

203

не видано початковому одержувачевi. У виняткових випадках
залiзниця може за заявою вiдправника, одержувача або його
мiнiстерства змiнити станцiю призначення (переадресувати ван-
таж). Однак повторне переадресування i переадресування ван-
тажiв у зворотних напрямках не допускаються (ст.59, 60, 64 Ста-
туту залiзниць).

Видача вантажу одержувачевi - завершальний процес переве-
зення. Перевiзник повинен повiдомити одержувачевi про прибут-
тя вантажу на його адресу. Так, залiзниця повiдомляу одержувача
в день прибуття вантажу, проте не пiзнiше 12 годин наступного
дня. Порушення цього обовязку дау пiдставу для звiльнення одер-
жувача вiд вiдповiдальностi за простiй вагонiв та контейнерiв i вiд
сплати збору за збереження вантажу до посилання повiдомлення
про прибуття вантажу (ст.58 Статуту залiзниць).

Разом з тим, одержувач повинен прийняти вантаж вiд пере-
вiзника i вивезти його зi станцiє (порту) призначення. Згiдно з
статтею 62 Статуту залiзниць прибулi вантажi зберiгаються на
станцiє призначення безоплатно протягом 24 годин. Цей строк
обчислюуться з 24 годин дня розвантаження вагона чи контей-
нера засобами залiзницi чи з 24 годин дня подачi вагона пiд
розвантаження засобами одержувача. За зберiгання вантажу по-
над зазначений строк стягууться плата у розмiрi, передбаченому
тарифом. Одержувач повинен повнiстю розвантажити вагони,
цистерни та контейнери. Пiсля розвантаження вагони й контей-
нери повиннi бути очищенi всерединi i ззовнi. Очищення i про-
мивання, а в необхiдних випадках, дезинфекцiя вагонiв пiсля
перевезення тварин, птицi, сирих продуктiв та вантажiв, якi швид-
ко псуються, здiйснюються засобами залiзницi за рахунок одер-
жувача. Залiзниця вправi не приймати вiд одержувача не очи-
щенi ним вагони чи контейнери i стягувати з нього штрафи за
простiй вагонiв та затримку контейнерiв (ст.51, 156, 157 Статуту
залiзниць).

При видачi вантажу в пунктi призначення перевiзник та одер-
жувач повиннi дотримуватись правил, чинних на певному видi
транспорту. Вiдповiдно до статтi 66 Статуту автомобiльного транс-
порту перевiзник при здачi вантажу одержувачевi зобовязаний
перевiрити масу, кiлькiсть мiсць i стан вантажу у разi:

- прибуття вантажу в несправному кузовi рухомого складу або
в справному кузовi, але з пошкодженими пломбами чи з плом-
бами попутноє вантажноє автостанцiє;

- прибуття вантажу, який швидко псууться, з порушенням
строкiв доставки або встановленого правилами перевезення тем-
пературного режиму;

204

- прибуття вантажу, навантаженого автотранспортним пiдпри-
умством, зi складу вантажноє автостанцiє;

- видачi вантажу зi складу вантажноє автостанцiє.
В усiх iнших випадках тарнi й штучнi вантажi видаються авто-
транспортним пiдприумством з перевiркою маси i стану вантажу
тiльки у пошкоджених мiсцях. При єх виявленнi, а також за iнших
обставин, якi можуть впливати на стан вантажу, перевiзник по-
винен провести перевiрку вантажу в пошкоджених мiсцях за то-
варно-транспортною накладною з розкриттям пошкоджених
мiсць.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71