Перелiк випадкiв, коли перевiзник зобовязаний перевiряти
кiлькiсть мiсць, масу i стан вантажу в пунктi призначення, пе-
редбачений також статтею 65 Статуту залiзниць, статтею 100
Статуту внутрiшнього водного транспорту. Згiдно з статтею 165
Кодексу торговельного мореплавства одержувач i перевiзник
мають право вимагати до видачi вантажу його огляду та пере-
вiрки кiлькостi. Викликанi цим витрати несе особа, яка зажада-
ла огляду та перевiрки вантажу. Вантаж вважауться виданим з
часу, коли одержувач розписався в дорожнiй вiдомостi про одер-
жання вантажу (ст.64 Статуту залiзниць, ст.95 Статуту внутрiш-
нього водного транспорту). На автомобiльному транспортi одер-
жання вантажу посвiдчують пiдписом i печаткою одержувача на
трьох примiрниках товарно-транспортноє накладноє, два з них
залишаються у водiя-експедитора (ст.72 Статуту автомобiльного
транспорту).
З фактом укладення договору перевезення вантажу певнi пра-
ва та обовязки виникають також у вiдправника вантажу. Деякi з
них передбаченi транспортними статутами (кодексами) i прави-
лами перевезення вантажiв i передують укладенню договору,
зокрема:
- вiдправник повинен предявити вантаж до перевезення у
належному станi, у справнiй тарi та упаковцi, вiдповiдно до дер-
жавних стандартiв i технiчних умов, якi забезпечують повну його
схороннiсть. Усi необхiднi для перевезення матерiали (стойки,
прокладки тощо) заготовляються i подаються вiдправником (ст.47,
48 Статуту залiзниць, ст.142 Кодексу торговельного мореплав-
ства, ст.52, 56 Статуту автомобiльного транспорту);
- вiдправник одночасно з предявленням вантажу подау пере-
вiзниковi необхiдну кiлькiсть примiрникiв правильно заповне-
них транспортних документiв, а також прикладау до них усi до-
кументи, необхiднi для дотримання санiтарних, митних, каран-
тинних та iнших правил. На залiзничному i внутрiшньому вод-
ному транспортi на посвiдчення прийняття вантажу до переве-
зення вiдправниковi видауться вантажна квитанцiя (ст.38 Стату-
205
ту залiзниць) чи квитанцiя (ст.67 Статуту внутрiшнього водного
транспорту). При морських перевезеннях вiдправник разом з
вантажем подау перевiзниковi завантажувальний документ, на
пiдставi якого перевiзник видау вiдправниковi коносамент (ст. 137
Кодексу торговельного мореплавства).
З метою ефективного використання транспортних засобiв
вiдправник повинен, за загальним правилом, повнiстю i рацiо-
нально завантажувати єх. Зокрема, вагони й контейнери заван-
тажуються не нижче технiчних норм, а якщо єх немау, - до
повного використання мiсткостi вагонiв (контейнерiв), але не
вище єх вантажопiдйомностi (ст.47 Статуту залiзниць). Водночас
на морському транспортi на вимогу вiдправника, якому для пе-
ревезення надано все судно (чартер), перевiзник повинен вiдпра-
вити судно в плавання, хоча б не весь вантаж був завантажений.
Перевiзник у цьому разi зберiгау право на повний фрахт, тобто
плату за перевезення (ст.155 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
Вантажовiдправники повиннi своучасно завантажувати поданi
єм транспортнi засоби. На залiзничному транспортi строки на-
вантаження та розвантаження вантажiв залежать вiд способу (ме-
ханiзованого чи немеханiзованого) здiйснення цiує операцiє. За
порушення цих строкiв (простiй вагонiв) з вiдправника чи одер-
жувача стягууться штраф (ст.49, 156 Статуту залiзниць). При
морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж повинен
бути завантажений на судно (стадiйний час), визначауться уго-
дою сторiн, а за єє вiдсутностi - строками, прийнятими в порту
завантаження. Угодою сторiн може бути встановлений додатко-
вий по закiнченнi строку завантаження час для очiкування (контр-
сталшний час). Перевiзник мау право по закiнченнi контрста-
лiйного часу вiдправити судно в плавання, якщо навiть увесь
обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не за-
лежних вiд перевiзника. При цьому вiн зберiгау право на одер-
жання повного фрахту (ст. 148-150 Кодексу торговельного мо-
реплавства).
За договором перевезення вiдправник зобовязаний сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Розрахунки за пере-
везення вантажiв, а також за виконання перевiзниками операцiй
та послуг, повязаних з цими перевезеннями, проводяться згiдно
з затвердженими у встановленому порядку тарифами. Так, вiдпо-
вiдно до статтi 75 Статуту залiзниць усi належнi залiзницi пла-
тежi за перевезення вантажу вносяться на станцiє вiдправлення
готiвкою, чеками або платiжними дорученнями, акцептованими
банком. У разi невнесення платежiв при здачi вантажу до пере-
206
везення з вiдправника стягууться штраф у розмiрi 1 % суми пла-
тежiв за кожен день прострочення. Вiдправлення вантажу залiз-
ницею може бути затримано до внесення платежiв. Остаточнi
розрахунки за перевезення здiйснюються одержувачем на станцiє
призначення. Пiсля видачi вантажу перебори чи недобори щодо
перевiзноє плати та iнших зборiв вiдправникам i одержувачам
(органiзацiям) та залiзницi не вiдшкодовуються. При прямому
змiшаному сполученнi вiдправник вносить плату за перевезення
тим видом транспорту, який прийняв вантаж, а одержувач -
усiма наступними видами транспорту.
За договором морського перевезення всi належнi перевiзни-
ковi платежi сплачуються вiдправником (фрахтувальником). У
випадках, передбачених угодою вiдправника з перевiзником, а
при перевезеннях у каботажi - дiючими на морському транс-
портi правилами, допускауться переведення платежiв на одер-
жувача. Фрахт сплачууться повнiстю за вантаж, що загинув або
пошкоджений з причин, за якi перевiзник не несе вiдповiдаль-
ностi. За вантаж, який загинув внаслiдок аварiє судна чи iншого
нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не бе-
реться. Проте повертауться у разi його внесення наперед. Якщо
пiсля загибелi судна вантаж було врятовано чи пiсля його захоп-
лення було звiльнено, то перевiзник мау право на фрахт пропор-
цiйно фактично пройденiй судном вiдстанi (ст.170, 174 Кодексу
торговельного мореплавства).
На автомобiльному транспортi до внесення перевiзноє плати
автотранспортнi пiдприумства вантажi до перевезення не прий-
мають (ст.104 Статуту автомобiльного транспорту). Крiм транс-
портних послуг при перевезеннi вантажiв автотранспортнi
пiдприумства за договорами з вiдправниками чи одержувачами
надають за плату додатковi послуги (експедицiйнi операцiє, збе-
рiгання вантажiв тощо). На деяких видах транспорту передба-
чауться винагорода (премiя) за дострокове навантаження або роз-
вантаження транспортних засобiв. Наприклад, за угодою сторiн
в договорi морського перевезення може бути передбачена вина-
города за закiнчення вантаження судна ранiше, нiж це передба-
чено сталiйним часом (ст.149 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
4. Вiдповiдальнiсть сторiн за договором перевезення вантажу
Належне виконання сторонами обовязкiв, якi випливають з
договору перевезення або норм транспортного законодавства,
призводить до припинення зобовязання по перевезенню ванта-
207
жу та досягненню учасниками цiлей договору. Та, на жаль, до-
могтися цього не завжди вдауться. Дестабiлiзацiя полiтичноє та
економiчноє обстановки в рядi регiонiв, розпад господарських
звязкiв, зниження загального рiвня виконавчоє дисциплiни не-
гативно позначаються й на ритмi перевiзного процесу, призво-
дять до крадiжок i псування вантажiв на транспортi, простро-
чення доставки єх споживачам та iнших правопорушень. У звязку
з цим важливу роль покликанi вiдiгравати тут заходи майновоє
вiдповiдальностi за порушення договорiв перевезення.
Фактичною пiдставою вiдповiдальностi за порушення зобовя-
зань у склад цивiльного правопорушення. Вiн мiстить такi еле-
менти (умови): а)протиправну поведiнку боржника; б) збитки
як результат цiує поведiнки; в) причинний звязок мiж проти-
правною поведiнкою та збитками; г) вину боржника. Зазначенi
умови необхiднi, за загальним правилом, i для покладення май-
новоє вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконан-
ня сторонами зобовязань по перевезенню вантажiв.
Головнi обовязки перевiзника за договором перевезення по-
лягають у тому, що вiн повинен забезпечити цiлiсть й схороннiсть
вантажу i доставити його одержувачевi в обумовлений строк. Цей
обовязок виникау з моменту прийняття його до перевезення i
до видачi одержувачевi в пунктi призначення. Порушення цього
обовязку призводить до вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу.
Втрата вантажу - це не лише фiзична загибель, крадiжка або
знищення вантажу, прийнятого до перевезення. Втраченим вва-
жауться також вантаж, якщо вiн не виданий на вимогу одержу-
вача на залiзничному i внутрiшньому водному транспортi протя-
гом ЗО днiв, на повiтряному - протягом 10 днiв пiсля закiнчен-
ня строку доставки, а при перевезеннi вантажу в прямому змiша-
ному сполученнi - по закiнченнi 4 мiсяцiв з дня прийняття його
до перевезення початковим транспортним пiдприумством (ст.154
Статуту залiзниць, ст.190 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту). На автомобiльному транспортi вантаж вважауться втра-
ченим, якщо вiн не був виданий одержувачевi на його вимогу:
при мiському i при примiському перевезеннi - протягом 10 днiв
з дня прийняття вантажу, при мiжмiському перевезеннi - ЗО
днiв пiсля закiнчення строку доставки (ст.140 Статуту автомо-
бiльного транспорту).
Нестача мау мiсце тодi, коли перевiзник видау одержувачевi
вантаж у меншiй кiлькостi, нiж його було прийнято вiд вiдправ-
ника по одному транспортному документу. Нестача може бути
наслiдком крадiжок вантажiв пiд час перевезення чи зловжи-
208
вань з боку вiдправника, який недовантажуу перевiзний засiб
тощо.
Псування - це хiмiчнi або бiологiчнi змiни вантажу, а по-
шкодження - механiчнi змiни (поломка, руйнування), що ви-
кликають зниження цiнностi вантажу внаслiдок зменшення ефек-
тивностi використання за призначенням. Причини пошкоджен-
ня, псування вантажiв криються у порушеннi температурного
режиму при перевезеннi вантажiв, якi швидко псуються, в не-
правильному розмiщеннi єх на транспортних засобах тощо.
Вiдповiдно до частини першоє статтi 362 ЦК Украєни пере-
вiзник вiдповiдау за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого
до перевезення вантажу i багажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини. Отже, за за-
гальним правилом, умовою вiдповiдальностi перевiзника за не-
схороннiсть вантажу у його вина, яка презюмууться (припус-
кауться). Перевiзниковi надауться можливiсть спростувати цю
презумпцiю, довести свою невиннiсть, зокрема зiслатись на об-
ставини, якi вiн не мiг би вiдвернути чи усунення яких вiд нього
не залежало. В транспортних статутах i кодексах дауться перелiк
цих обставин, зокрема при залiзничних перевезеннях ними у:
- вина вiдправника або одержувача;
- особливi природнi властивостi вантажу;
- недолiки тари чи упаковки, якi не могли бути помiченими
за зовнiшнiм виглядом пiд час приймання вантажу до переве-
зення, чи застосування тари, що не вiдповiдау властивостям ван-
тажу, встановленим стандартам, при вiдсутностi слiдiв пошкод-
ження тари в дорозi;
- здача до перевезення вантажу без зазначення у накладнiй
його особливих властивостей, якi потребують особливих умов
або запобiжних заходiв для збереження вантажу при перевезеннi;
- здача до перевезення вантажу, вологiсть якого перевищуу
встановлену норму (ст.148 Статуту залiзниць).
Майже аналогiчнi перелiки обставин для звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу або пошкодження ванта-
жу даються в статтях 133 Статуту автомобiльного транспорту та
191 Статуту внутрiшнього водного транспорту. Особливостi пе-
ревезення вантажiв морським транспортом повязанi з море-
плавством. Небезпеки i стихiйнi явища обумовили розширення
кола обставин, за яких морський перевiзник звiльняуться вiд
вiдповiдальностi за несхороннiсть вантажу. Зокрема:
- непереборна сила;
- небезпеки та випадковостi на морi;
- рятування людей, суден i вантажiв;
209
- пожежi, що виникли не з вини перевiзника;
- дiє або розпорядження властей (затримання, арешт, каран-
тин тощо);
- вiйськовi дiє та народнi заворушення;
- страйки чи iншi обставини, якi викликали зупинення або
обмеження роботи (ст.176 Кодексу торговельного мореплавства).
Отже, Кодекс торговельного мореплавства розрiзняу неперебор-
ну силу, небезпеки та випадковостi на морi. Якщо непереборна
сила - це надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (ст.78
ЦК Украєни), то небезпеками та випадковостями на морi в прак-
тицi прийнято вважати обставини, що мають ознаку єх неперед-
баченостi. Водночас невiдворотнiсть шкiдливих наслiдкiв єх впли-
ву визначауться з урахуванням конкретних обставин дiяльностi
добросовiсного перевiзника.
В транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбаченi
випадки, коли доказування вини перевiзника у втратi, нестачi
або пошкодженнi вантажу покладауться на одержувача чи вiдправ-
ника. Так, залiзниця звiльняуться вiд вiдповiдальностi, якщо:
- вантаж прибув у справному вагонi (контейнерi) i зi справ-
ними пломбами вiдправника або на справному вiдкритому рухо-
мому складi без перевантаження в дорозi, зi справною захисною
маркiровкою або справною звязкою чи за наявностi iнших оз-
нак, якi свiдчать про схороннiсть вантажу;
- нестача, псування та пошкодження сталися внаслiдок при-
родних причин, повязаних з перевезенням вантажу на вiдкри-
тому рухомому складi;
- вантаж перевозився в супроводi провiдника вантажопровiд-
ника або вантажоодержувача;
- нестача не перевищуу норм природноє втрати.
У зазначених випадках на залiзницю можна покласти вiдповi-
дальнiсть за несхороннiсть вантажу, якщо предявник претензiє
доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження вантажу
сталися з вини перевiзника (ст.149 Статуту залiзниць). Отже, у
цих випадках дiу презумпцiя вiдсутностi вини перевiзника, що не
позбавляу предявника претензiє доводити протилежне. Так, при
перевезеннi вантажу в супроводi провiдника всi заходи щодо за-,
безпечення схоронностi вантажу, крiм перевiзника, повинен вжи-
вати й провiдник, але i в цьому разi пошкодження вантажу може
статись внаслiдок сильного поштовху вагона локомотивом, тобто
з вини перевiзника, проте це слiд документально довести.
Випадки, коли вину перевiзника в несхоронностi вантажу по-
винен доводити вiдправник або одержувач, не завжди однотипнi,
в них проявляуться й специфiка окремих видiв перевезення
210
(ст.192, 193 Статуту внутрiшнього водного транспорту, ст.178 Ко-
дексу торговельного мореплавства, ст.134 Статуту автомобiль-
ного транспорту). Не виключена можливiсть, що, наприклад, у
псуваннi вантажу винними у частково i вiдправник, i перевiзник,
i одержувач. Тодi збитки вiд псування розподiляються мiж ними
пропорцiйно ступеню єх вини за принципом змiшаноє вiдповi-
дальностi (ст.211 ЦК Украєни).
При морських перевезеннях вантажу перевiзник не вiдповiдау
за втрату, нестачу чи його пошкодження, якщо доведе, що вони
сталися внаслiдок дiй або упущень капiтана, iнших осiб судно-
вого екiпажу i лоцмана у судноводiннi або управлiннi судном
(навiгацiйнi помилки). Морським правом бiльшостi зарубiжних
краєн також передбачено правило про звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за навiгацiйнi помилки, тобто виннi дiє. Однак
воно не стосууться наших внутрiшнiх (каботажних) перевезень.
За втрату, нестачу i пошкодження вантажу, викликанi дiями та
упущеннями вже зазначених осiб при прийомнi, завантаженнi,
розмiщеннi, зберiганнi, вивантаженнi або здачi вантажу (ко-
мерцiйнi помилки), перевiзник несе вiдповiдальнiсть на загаль-
них засадах, тобто за наявностi вини (ст.176, 177 Кодексу торго-
вельного мореплавства).
Розмiри вiдповiдальностi перевiзника за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу визначенi транспортними ста-
тутами (кодексами), а щодо автомобiльних перевезень також стат-
тею 363 ЦК Украєни. Зокрема, автотранспортна органiзацiя вiдпо-
вiдау: 1) в разi втрати або нестачi вантажу i багажу - в розмiрi
вартостi вантажу i багажу, який втрачено чи якого не вистачау;
2) в разi пошкодження вантажу або багажу - в розмiрi суми, на
яку зменшилась його вартiсть; 3) в разi втрати вантажу або бага-
жу, зданого до перевезення з оголошенням його цiнностi,- в
розмiрi оголошеноє цiнностi вантажу або багажу, якщо не буде
доведено, що вона нижче дiйсноє його вартостi.
Якщо внаслiдок пошкодження, за яке автотранспортна орга-
нiзацiя несе вiдповiдальнiсть, якiсть вантажу або багажу змiни-
лась настiльки, що вiн не може бути використаний за прямим
призначенням, одержувач вправi вiдмовитись вiд вантажу i ви-
магати вiдшкодування за його втрату.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
кiлькiсть мiсць, масу i стан вантажу в пунктi призначення, пе-
редбачений також статтею 65 Статуту залiзниць, статтею 100
Статуту внутрiшнього водного транспорту. Згiдно з статтею 165
Кодексу торговельного мореплавства одержувач i перевiзник
мають право вимагати до видачi вантажу його огляду та пере-
вiрки кiлькостi. Викликанi цим витрати несе особа, яка зажада-
ла огляду та перевiрки вантажу. Вантаж вважауться виданим з
часу, коли одержувач розписався в дорожнiй вiдомостi про одер-
жання вантажу (ст.64 Статуту залiзниць, ст.95 Статуту внутрiш-
нього водного транспорту). На автомобiльному транспортi одер-
жання вантажу посвiдчують пiдписом i печаткою одержувача на
трьох примiрниках товарно-транспортноє накладноє, два з них
залишаються у водiя-експедитора (ст.72 Статуту автомобiльного
транспорту).
З фактом укладення договору перевезення вантажу певнi пра-
ва та обовязки виникають також у вiдправника вантажу. Деякi з
них передбаченi транспортними статутами (кодексами) i прави-
лами перевезення вантажiв i передують укладенню договору,
зокрема:
- вiдправник повинен предявити вантаж до перевезення у
належному станi, у справнiй тарi та упаковцi, вiдповiдно до дер-
жавних стандартiв i технiчних умов, якi забезпечують повну його
схороннiсть. Усi необхiднi для перевезення матерiали (стойки,
прокладки тощо) заготовляються i подаються вiдправником (ст.47,
48 Статуту залiзниць, ст.142 Кодексу торговельного мореплав-
ства, ст.52, 56 Статуту автомобiльного транспорту);
- вiдправник одночасно з предявленням вантажу подау пере-
вiзниковi необхiдну кiлькiсть примiрникiв правильно заповне-
них транспортних документiв, а також прикладау до них усi до-
кументи, необхiднi для дотримання санiтарних, митних, каран-
тинних та iнших правил. На залiзничному i внутрiшньому вод-
ному транспортi на посвiдчення прийняття вантажу до переве-
зення вiдправниковi видауться вантажна квитанцiя (ст.38 Стату-
205
ту залiзниць) чи квитанцiя (ст.67 Статуту внутрiшнього водного
транспорту). При морських перевезеннях вiдправник разом з
вантажем подау перевiзниковi завантажувальний документ, на
пiдставi якого перевiзник видау вiдправниковi коносамент (ст. 137
Кодексу торговельного мореплавства).
З метою ефективного використання транспортних засобiв
вiдправник повинен, за загальним правилом, повнiстю i рацiо-
нально завантажувати єх. Зокрема, вагони й контейнери заван-
тажуються не нижче технiчних норм, а якщо єх немау, - до
повного використання мiсткостi вагонiв (контейнерiв), але не
вище єх вантажопiдйомностi (ст.47 Статуту залiзниць). Водночас
на морському транспортi на вимогу вiдправника, якому для пе-
ревезення надано все судно (чартер), перевiзник повинен вiдпра-
вити судно в плавання, хоча б не весь вантаж був завантажений.
Перевiзник у цьому разi зберiгау право на повний фрахт, тобто
плату за перевезення (ст.155 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
Вантажовiдправники повиннi своучасно завантажувати поданi
єм транспортнi засоби. На залiзничному транспортi строки на-
вантаження та розвантаження вантажiв залежать вiд способу (ме-
ханiзованого чи немеханiзованого) здiйснення цiує операцiє. За
порушення цих строкiв (простiй вагонiв) з вiдправника чи одер-
жувача стягууться штраф (ст.49, 156 Статуту залiзниць). При
морських перевезеннях строк, протягом якого вантаж повинен
бути завантажений на судно (стадiйний час), визначауться уго-
дою сторiн, а за єє вiдсутностi - строками, прийнятими в порту
завантаження. Угодою сторiн може бути встановлений додатко-
вий по закiнченнi строку завантаження час для очiкування (контр-
сталшний час). Перевiзник мау право по закiнченнi контрста-
лiйного часу вiдправити судно в плавання, якщо навiть увесь
обумовлений вантаж не завантажено на судно з причин, не за-
лежних вiд перевiзника. При цьому вiн зберiгау право на одер-
жання повного фрахту (ст. 148-150 Кодексу торговельного мо-
реплавства).
За договором перевезення вiдправник зобовязаний сплатити
за перевезення вантажу встановлену плату. Розрахунки за пере-
везення вантажiв, а також за виконання перевiзниками операцiй
та послуг, повязаних з цими перевезеннями, проводяться згiдно
з затвердженими у встановленому порядку тарифами. Так, вiдпо-
вiдно до статтi 75 Статуту залiзниць усi належнi залiзницi пла-
тежi за перевезення вантажу вносяться на станцiє вiдправлення
готiвкою, чеками або платiжними дорученнями, акцептованими
банком. У разi невнесення платежiв при здачi вантажу до пере-
206
везення з вiдправника стягууться штраф у розмiрi 1 % суми пла-
тежiв за кожен день прострочення. Вiдправлення вантажу залiз-
ницею може бути затримано до внесення платежiв. Остаточнi
розрахунки за перевезення здiйснюються одержувачем на станцiє
призначення. Пiсля видачi вантажу перебори чи недобори щодо
перевiзноє плати та iнших зборiв вiдправникам i одержувачам
(органiзацiям) та залiзницi не вiдшкодовуються. При прямому
змiшаному сполученнi вiдправник вносить плату за перевезення
тим видом транспорту, який прийняв вантаж, а одержувач -
усiма наступними видами транспорту.
За договором морського перевезення всi належнi перевiзни-
ковi платежi сплачуються вiдправником (фрахтувальником). У
випадках, передбачених угодою вiдправника з перевiзником, а
при перевезеннях у каботажi - дiючими на морському транс-
портi правилами, допускауться переведення платежiв на одер-
жувача. Фрахт сплачууться повнiстю за вантаж, що загинув або
пошкоджений з причин, за якi перевiзник не несе вiдповiдаль-
ностi. За вантаж, який загинув внаслiдок аварiє судна чи iншого
нещасного випадку або був насильно захоплений, фрахт не бе-
реться. Проте повертауться у разi його внесення наперед. Якщо
пiсля загибелi судна вантаж було врятовано чи пiсля його захоп-
лення було звiльнено, то перевiзник мау право на фрахт пропор-
цiйно фактично пройденiй судном вiдстанi (ст.170, 174 Кодексу
торговельного мореплавства).
На автомобiльному транспортi до внесення перевiзноє плати
автотранспортнi пiдприумства вантажi до перевезення не прий-
мають (ст.104 Статуту автомобiльного транспорту). Крiм транс-
портних послуг при перевезеннi вантажiв автотранспортнi
пiдприумства за договорами з вiдправниками чи одержувачами
надають за плату додатковi послуги (експедицiйнi операцiє, збе-
рiгання вантажiв тощо). На деяких видах транспорту передба-
чауться винагорода (премiя) за дострокове навантаження або роз-
вантаження транспортних засобiв. Наприклад, за угодою сторiн
в договорi морського перевезення може бути передбачена вина-
города за закiнчення вантаження судна ранiше, нiж це передба-
чено сталiйним часом (ст.149 Кодексу торговельного мореплав-
ства).
4. Вiдповiдальнiсть сторiн за договором перевезення вантажу
Належне виконання сторонами обовязкiв, якi випливають з
договору перевезення або норм транспортного законодавства,
призводить до припинення зобовязання по перевезенню ванта-
207
жу та досягненню учасниками цiлей договору. Та, на жаль, до-
могтися цього не завжди вдауться. Дестабiлiзацiя полiтичноє та
економiчноє обстановки в рядi регiонiв, розпад господарських
звязкiв, зниження загального рiвня виконавчоє дисциплiни не-
гативно позначаються й на ритмi перевiзного процесу, призво-
дять до крадiжок i псування вантажiв на транспортi, простро-
чення доставки єх споживачам та iнших правопорушень. У звязку
з цим важливу роль покликанi вiдiгравати тут заходи майновоє
вiдповiдальностi за порушення договорiв перевезення.
Фактичною пiдставою вiдповiдальностi за порушення зобовя-
зань у склад цивiльного правопорушення. Вiн мiстить такi еле-
менти (умови): а)протиправну поведiнку боржника; б) збитки
як результат цiує поведiнки; в) причинний звязок мiж проти-
правною поведiнкою та збитками; г) вину боржника. Зазначенi
умови необхiднi, за загальним правилом, i для покладення май-
новоє вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконан-
ня сторонами зобовязань по перевезенню вантажiв.
Головнi обовязки перевiзника за договором перевезення по-
лягають у тому, що вiн повинен забезпечити цiлiсть й схороннiсть
вантажу i доставити його одержувачевi в обумовлений строк. Цей
обовязок виникау з моменту прийняття його до перевезення i
до видачi одержувачевi в пунктi призначення. Порушення цього
обовязку призводить до вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу.
Втрата вантажу - це не лише фiзична загибель, крадiжка або
знищення вантажу, прийнятого до перевезення. Втраченим вва-
жауться також вантаж, якщо вiн не виданий на вимогу одержу-
вача на залiзничному i внутрiшньому водному транспортi протя-
гом ЗО днiв, на повiтряному - протягом 10 днiв пiсля закiнчен-
ня строку доставки, а при перевезеннi вантажу в прямому змiша-
ному сполученнi - по закiнченнi 4 мiсяцiв з дня прийняття його
до перевезення початковим транспортним пiдприумством (ст.154
Статуту залiзниць, ст.190 Статуту внутрiшнього водного транс-
порту). На автомобiльному транспортi вантаж вважауться втра-
ченим, якщо вiн не був виданий одержувачевi на його вимогу:
при мiському i при примiському перевезеннi - протягом 10 днiв
з дня прийняття вантажу, при мiжмiському перевезеннi - ЗО
днiв пiсля закiнчення строку доставки (ст.140 Статуту автомо-
бiльного транспорту).
Нестача мау мiсце тодi, коли перевiзник видау одержувачевi
вантаж у меншiй кiлькостi, нiж його було прийнято вiд вiдправ-
ника по одному транспортному документу. Нестача може бути
наслiдком крадiжок вантажiв пiд час перевезення чи зловжи-
208
вань з боку вiдправника, який недовантажуу перевiзний засiб
тощо.
Псування - це хiмiчнi або бiологiчнi змiни вантажу, а по-
шкодження - механiчнi змiни (поломка, руйнування), що ви-
кликають зниження цiнностi вантажу внаслiдок зменшення ефек-
тивностi використання за призначенням. Причини пошкоджен-
ня, псування вантажiв криються у порушеннi температурного
режиму при перевезеннi вантажiв, якi швидко псуються, в не-
правильному розмiщеннi єх на транспортних засобах тощо.
Вiдповiдно до частини першоє статтi 362 ЦК Украєни пере-
вiзник вiдповiдау за втрату, нестачу i пошкодження прийнятого
до перевезення вантажу i багажу, якщо не доведе, що втрата,
нестача або пошкодження сталися не з його вини. Отже, за за-
гальним правилом, умовою вiдповiдальностi перевiзника за не-
схороннiсть вантажу у його вина, яка презюмууться (припус-
кауться). Перевiзниковi надауться можливiсть спростувати цю
презумпцiю, довести свою невиннiсть, зокрема зiслатись на об-
ставини, якi вiн не мiг би вiдвернути чи усунення яких вiд нього
не залежало. В транспортних статутах i кодексах дауться перелiк
цих обставин, зокрема при залiзничних перевезеннях ними у:
- вина вiдправника або одержувача;
- особливi природнi властивостi вантажу;
- недолiки тари чи упаковки, якi не могли бути помiченими
за зовнiшнiм виглядом пiд час приймання вантажу до переве-
зення, чи застосування тари, що не вiдповiдау властивостям ван-
тажу, встановленим стандартам, при вiдсутностi слiдiв пошкод-
ження тари в дорозi;
- здача до перевезення вантажу без зазначення у накладнiй
його особливих властивостей, якi потребують особливих умов
або запобiжних заходiв для збереження вантажу при перевезеннi;
- здача до перевезення вантажу, вологiсть якого перевищуу
встановлену норму (ст.148 Статуту залiзниць).
Майже аналогiчнi перелiки обставин для звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу або пошкодження ванта-
жу даються в статтях 133 Статуту автомобiльного транспорту та
191 Статуту внутрiшнього водного транспорту. Особливостi пе-
ревезення вантажiв морським транспортом повязанi з море-
плавством. Небезпеки i стихiйнi явища обумовили розширення
кола обставин, за яких морський перевiзник звiльняуться вiд
вiдповiдальностi за несхороннiсть вантажу. Зокрема:
- непереборна сила;
- небезпеки та випадковостi на морi;
- рятування людей, суден i вантажiв;
209
- пожежi, що виникли не з вини перевiзника;
- дiє або розпорядження властей (затримання, арешт, каран-
тин тощо);
- вiйськовi дiє та народнi заворушення;
- страйки чи iншi обставини, якi викликали зупинення або
обмеження роботи (ст.176 Кодексу торговельного мореплавства).
Отже, Кодекс торговельного мореплавства розрiзняу неперебор-
ну силу, небезпеки та випадковостi на морi. Якщо непереборна
сила - це надзвичайна i невiдворотна за даних умов подiя (ст.78
ЦК Украєни), то небезпеками та випадковостями на морi в прак-
тицi прийнято вважати обставини, що мають ознаку єх неперед-
баченостi. Водночас невiдворотнiсть шкiдливих наслiдкiв єх впли-
ву визначауться з урахуванням конкретних обставин дiяльностi
добросовiсного перевiзника.
В транспортних статутах (кодексах) можуть бути передбаченi
випадки, коли доказування вини перевiзника у втратi, нестачi
або пошкодженнi вантажу покладауться на одержувача чи вiдправ-
ника. Так, залiзниця звiльняуться вiд вiдповiдальностi, якщо:
- вантаж прибув у справному вагонi (контейнерi) i зi справ-
ними пломбами вiдправника або на справному вiдкритому рухо-
мому складi без перевантаження в дорозi, зi справною захисною
маркiровкою або справною звязкою чи за наявностi iнших оз-
нак, якi свiдчать про схороннiсть вантажу;
- нестача, псування та пошкодження сталися внаслiдок при-
родних причин, повязаних з перевезенням вантажу на вiдкри-
тому рухомому складi;
- вантаж перевозився в супроводi провiдника вантажопровiд-
ника або вантажоодержувача;
- нестача не перевищуу норм природноє втрати.
У зазначених випадках на залiзницю можна покласти вiдповi-
дальнiсть за несхороннiсть вантажу, якщо предявник претензiє
доведе, що втрата, нестача, псування чи пошкодження вантажу
сталися з вини перевiзника (ст.149 Статуту залiзниць). Отже, у
цих випадках дiу презумпцiя вiдсутностi вини перевiзника, що не
позбавляу предявника претензiє доводити протилежне. Так, при
перевезеннi вантажу в супроводi провiдника всi заходи щодо за-,
безпечення схоронностi вантажу, крiм перевiзника, повинен вжи-
вати й провiдник, але i в цьому разi пошкодження вантажу може
статись внаслiдок сильного поштовху вагона локомотивом, тобто
з вини перевiзника, проте це слiд документально довести.
Випадки, коли вину перевiзника в несхоронностi вантажу по-
винен доводити вiдправник або одержувач, не завжди однотипнi,
в них проявляуться й специфiка окремих видiв перевезення
210
(ст.192, 193 Статуту внутрiшнього водного транспорту, ст.178 Ко-
дексу торговельного мореплавства, ст.134 Статуту автомобiль-
ного транспорту). Не виключена можливiсть, що, наприклад, у
псуваннi вантажу винними у частково i вiдправник, i перевiзник,
i одержувач. Тодi збитки вiд псування розподiляються мiж ними
пропорцiйно ступеню єх вини за принципом змiшаноє вiдповi-
дальностi (ст.211 ЦК Украєни).
При морських перевезеннях вантажу перевiзник не вiдповiдау
за втрату, нестачу чи його пошкодження, якщо доведе, що вони
сталися внаслiдок дiй або упущень капiтана, iнших осiб судно-
вого екiпажу i лоцмана у судноводiннi або управлiннi судном
(навiгацiйнi помилки). Морським правом бiльшостi зарубiжних
краєн також передбачено правило про звiльнення перевiзника
вiд вiдповiдальностi за навiгацiйнi помилки, тобто виннi дiє. Однак
воно не стосууться наших внутрiшнiх (каботажних) перевезень.
За втрату, нестачу i пошкодження вантажу, викликанi дiями та
упущеннями вже зазначених осiб при прийомнi, завантаженнi,
розмiщеннi, зберiганнi, вивантаженнi або здачi вантажу (ко-
мерцiйнi помилки), перевiзник несе вiдповiдальнiсть на загаль-
них засадах, тобто за наявностi вини (ст.176, 177 Кодексу торго-
вельного мореплавства).
Розмiри вiдповiдальностi перевiзника за втрату, нестачу, псу-
вання чи пошкодження вантажу визначенi транспортними ста-
тутами (кодексами), а щодо автомобiльних перевезень також стат-
тею 363 ЦК Украєни. Зокрема, автотранспортна органiзацiя вiдпо-
вiдау: 1) в разi втрати або нестачi вантажу i багажу - в розмiрi
вартостi вантажу i багажу, який втрачено чи якого не вистачау;
2) в разi пошкодження вантажу або багажу - в розмiрi суми, на
яку зменшилась його вартiсть; 3) в разi втрати вантажу або бага-
жу, зданого до перевезення з оголошенням його цiнностi,- в
розмiрi оголошеноє цiнностi вантажу або багажу, якщо не буде
доведено, що вона нижче дiйсноє його вартостi.
Якщо внаслiдок пошкодження, за яке автотранспортна орга-
нiзацiя несе вiдповiдальнiсть, якiсть вантажу або багажу змiни-
лась настiльки, що вiн не може бути використаний за прямим
призначенням, одержувач вправi вiдмовитись вiд вантажу i ви-
магати вiдшкодування за його втрату.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71