До них вiдносяться учнi середнiх шкiл,
вищих i середнiх спецiальних навчальних закладiв, домашнi гос-
подарки та iн.

У випадку ушкодження здоровя незастрахованоє особи єй
вiдшкодовуються фактично понесенi майновi витрати на додат-
кове харчування, протезування, санаторно-курортне лiкування
та iншi витрати, тобто витрати, що повязанi з поновленням здо-
ровя, якщо потерпiлий за висновком лiкарськоє експертизи
дiйсно потребуу зазначених видiв допомоги i не одержуу єх через
вiдповiднi органiзацiє безоплатно.

Крiм того, незастрахованiй особi вiдшкодовуються збитки, по-
вязанi з втратою або зменшенням працездатностi. При цьому
розмiр вiдшкодування визначауться, виходячи iз заробiтку вiдпо-
вiдноє категорiє робiтникiв i службовцiв, а не з фактичних при-
буткiв незастрахованоє особи (частина перша ст.461 ЦК Украєни).
Наприклад, розмiр вiдшкодування студенту (учню), який одер-
жав трудове калiцтво пiд час проходження виробничого навчання
(практики), визначауться за дiючою на пiдприумствi ставкою (ок-
ладом) тiує професiє, якiй навчався потерпiлий, проте не нижче
вiд найменшого розряду тарифноє сiтки вiдповiдноє професiє.

У тих випадках, коли робота виконувалася студентом (учнем)
на пiдставi трудового договору, вiдшкодування шкоди повинно
проводитися на пiдставi статтi 456 ЦК Украєни (п.16 Постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.).

Зазначенi норми застосовуються постiльки, поскiльки немау
спецiального закону, що передбачау розмiр вiдшкодування не-
застрахованiй особi.

У звязку з цим треба зазначити, що розмiр збиткiв за пошкод-
ження здоровя таким незастрахованим особам визначауться спе-
цiально.

359

У випадку смертi незастрахованоє особи право на вiдшкоду-
вання, яке обчислюуться у зазначеному вище порядку, мають
громадяни, передбаченi в частинi другiй статтi 456 ЦК Украєни
на строки, названi у частинi третiй тiує ж самоє статтi.

12. Вiдшкодування шкоди при ушкодженнi здоровя
неповнолiтнього, який не досяг пятнадцяти рокiв

Цивiльний кодекс Украєни (частина перша ст.462) передбачау
розмiр вiдшкодування неповнолiтньому, який не досяг 15 рокiв, а
також учням до 18 рокiв. Слiд зазначити, що частина перша статтi
462 прирiвнюу учнiв до 18 рокiв до неповнолiтнiх, якi не досягай
15 рокiв. Це пояснюуться тим, що учнi до 18 рокiв, здебiльшого в
звязку з навчанням, як i особи, якi не досягли 15 рокiв, не мають
заробiтку. Якщо зазначенi особи не мають заробiтку на час запо-
дiяння шкоди, то єм вiдшкодовуються фактично понесенi витра-
ти (або витрати в майбутньому), необхiднi для поновлення здоро-
вя. У статтi 462 ЦК Украєни мiститься лише примiрний перелiк
цих витрат: на лiкування, протезування, стороннiй догляд тощо.
Тому не виключауться, що в конкретному випадку потерпiлому
повиннi бути присудженi витрати, не передбаченi частиною пер-
шою статтi 462, наприклад, витрати, повязанi зi спецiальним на-
вчанням хвороє дитини, з необхiднiстю додаткового харчування.

Необхiднiсть в тих чи iнших витратах повинна бути встановле-
на за допомогою вiдповiдних доказiв (висновку лiкарськоє екс-
пертизи та iн.). Вимоги потерпiлого про вiдшкодування зазначе-
них витрат пiдлягають задоволенню за умови, коли вiн вiдповiднi
види допомоги не одержав безоплатно.

Коли до моменту заподiяння ушкодження здоровя непов-
нолiтнiй, який не досяг 15 рокiв, мав заробiток, тодi йому вiдшко-
довуються разом з витратами, повязаними з поновленням здо-
ровя, збитки, повязанi з втратою заробiтку. Розмiр перiодич-
них платежiв визначауться з розрахунку фактичного заробiтку,
проте не нижче, нiж з мiнiмальноє заробiтноє плати (частина
третя ст.462 ЦК Украєни).

По досягненнi потерпiлим 15 рокiв (учнями 18 рокiв) єм вiдшко-
довуються збитки, повязанi з втратою або зменшенням єх пра-
цездатностi. При цьому розмiр збиткiв визначауться з розмiру
середньоє заробiтноє плати неквалiфiкованого робiтника в данiй
мiсцевостi (частина друга ст.462 ЦК Украєни).

У судовiй практицi вважауться, що збитки повиннi бути при-
судженi потерпiлим незалежно вiд того, чи приступили вони до
трудовоє дiяльностi чи нi.

360

Якщо потерпiлий одержав певну квалiфiкацiю, то пiсля почат-
ку трудовоє дiяльностi вiн мау право вимагати збiльшення вiдшко-
дування за шкоду, повязану iз зменшенням його працездатностi,
виходячи з розмiру винагороди працiвника його квалiфiкацiє. На-
приклад, потерпiлий у вiцi до 18 рокiв одержав пошкодження
ноги. Потiм вiн набув квалiфiкацiю вчителя украєнськоє мови та
лiтератури, за якою вiн втратив 50% професiйноє працездатностi.
Потерпiлий вправi предявити до заподiювача шкоди позов про
вiдшкодування шкоди. Розмiр вiдшкодування визначауться, ви-
ходячи iз заробiтку вчителя украєнськоє мови та лiтератури i 50%
втрати професiйноє працездатностi. При цьому потерпiлий мау
право подiбнi вимоги заявляти неодноразово залежно вiд змiни
його квалiфiкацiє.

Таке саме право за наявностi одержання квалiфiкацiє повинно
належати i потерпiлим, якi внаслiдок ушкодження здоровя пов-
нiстю втратили працездатнiсть або виконують роботу бiльш низь-
коє квалiфiкацiє (частина друга ст.462 ЦК Украєни).

Сума вiдшкодування за втрату або зниження працездатностi
повинна бути зменшена на суму пенсiє по iнвалiдностi, що при-
значена i яку фактично одержуу потерпiлий пiсля ушкодження
здоровя.

На потерпiлих, якi не досягли 15-рiчного вiку, правило статтi
454 ЦК Украєни про врахування вини потерпiлого не поши-
рюуться.

13. Змiна розмiру вiдшкодування шкоди

Чинне цивiльне законодавство (ст.463 ЦК Украєни, Правила
вiд 23 червня 1993 р.) передбачау обставини, що дають право
потерпiлому або його непрацездатним членам сiмє вимагати змiни
розмiру вiдшкодування втраченого заробiтку, витрат на соцiаль-
ну i медичну допомогу. До них належать:

1. Зниження працездатностi потерпiлого. Необхiдно, щоб пра-
цездатнiсть знизилась в звязку iз заподiянням ушкодження
здоровя порiвняно з тiую, яка була у потерпiлого на момент
вирiшення питання про вiдшкодування шкоди. Зниження пра-
цездатностi у пiдставою не тiльки для збiльшення розмiру пе-
рiодичних платежiв, а й для збiльшення сум на стороннiй до-
гляд.

2. Змiна складу членiв сiмє померлого: народження дитини пiсля
смертi потерпiлого i здiйснення одним iз членiв сiмє потерпiло-
го догляду за дитиною до досягнення нею восьми рокiв. На-
приклад, на день смертi потерпiлого на його утриманнi знаходи-

361

лась дочка У рокiв. Дружина працювала. Заробiток потерпiлого
складав 9,6 млн. крб. Частина заробiтку потерпiлого, що припа-
дау на дочку, дорiвню 4,8 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 2). Через
пять мiсяцiв пiсля смертi потерпiлого його вдова народила сина
i звiльнилась з роботи. В цьому випадку повинна бути перерахо-
вана частина заробiтку потерпiлого, що припадау на кожного
члена сiмє, який мау право на вiдшкодування шкоди. Тепер ця
частина дорiвнюу 2,4 млн. крб. (9,6 млн. крб.: 4). Загальна сума
вiдшкодування складатиме 7,2 млн. крб. (2,4 млн. крб. х 3).

3. Пiдвищення мiнiмального розмiру заробiтноє плати в порядку,
визначеному законодавством. У цьому випадку у пiдстави предя-
вити вимоги про збiльшення мiнiмального розмiру витрат на
необхiдний догляд за потерпiлим.

4. Пiдвищення тарифних ставок (окладiв) працiвникiв госпрозра-
хункових пiдприумств або заробiтноє плати вiдповiдно до колектив-
ного договору. Право потерпiлого вимагати збiльшення розмiру
вiдшкодування у названих випадках не пiдлягау дiє позовноє дав-
ностi: потерпiлий вправi звернутися iз зазначеною вимогою в
будь-який час.

У статтi 464 ЦК Украєни сформульованi пiдстави, при наяв-
ностi яких заподiювач шкоди вправi вимагати зменшення роз-
мiру вiдшкодування. До них належать:

1) пiдвищення працездатностi потерпiлого порiвняно з тiую,
яка у нього залишалася на момент вирiшення питання про
вiдшкодування йому шкоди;

2) припинення виконання обовязкiв членом сiмє потерпiло-
го по здiйсненню догляду за дiтьми, братами, сестрами або ону-
ками померлого, якi не досягли восьми рокiв. Наприклад, на
день смертi потерпiлого на його утриманнi знаходився син 6
рокiв, працездатна дружина не працювала. Заробiток потерпi-
лого становив 9,6 млн. крб. Вiдшкодування шкоди було при-
значено на неповнолiтнього сина i працездатну дружину, яка
доглядала шестирiчного сина. Частина заробiтку потерпiлого,
що припадау на призначених осiб, дорiвнюу 6,4 млн. крб. (9,6
млн. крб. : 3 х 2). Через рiк син пiшов до школи i дружина
влаштувалася на роботу. Заподiювач шкоди вправi вимагати про-
ведення перерахунку розмiру вiдшкодування i припинення ви-
плати вiдшкодування дружинi. При цьому частина заробiтку
потерпiлого, що припадау на сина, складатиме 4,8 млн. крб.
(9,6 млн. крб. : 2);

3) предявлення вимог про вiдшкодування в звязку зi смертю
потерпiлого новими особами пiсля винесення рiшення про
вiдшкодування шкоди непрацездатним утриманцям померлого.

362

Наприклад, на утриманнi померлого знаходилося двоу непов-
нолiтнiх дiтей. Заробiток потерпiлого - 9,6 млн. крб. Дiтям було
присуджено 6,4 млн. крб. (9,6 млн. крб.: 3 х 2). Через пiвроку за
вiдшкодуванням шкоди звернулася мати неповнолiтньоє дитини
вiд першого шлюбу. Заподiювач вправi вимагати зменшення роз-
мiру вiдшкодування первiсним утриманцям померлого. Сума
вiдшкодування трьом неповнолiтнiм дiтям померлого повинна
бути визначена у розмiрi 7,2 млн. крб. (9,6 млн. крб. : 4 х 3).
Отже, на кожну дитину припадау 2,4 млн. крб.;

4) збiльшення пенсiє, одержуваноє потерпiлим у звязку з уш-
кодженням здоровя. Ця обставина може бути пiдставою для змен-
шення розмiру вiдшкодування, якщо за чинним законодавством
розмiр повного вiдшкодування зменшууться на суму пенсiє (ст.457,
461, 462 ЦК Украєни).

Порядок i умови вiдшкодування потерпiлому додаткових витрат
в звязку з ушкодженням здоровя. Понад вiдшкодування втра-
ченого заробiтку заподiювач компенсуу потерпiлому додатковi
витрати, повязанi з ушкодженням здоровя. До них належать:

1) додаткове харчування; 2) придбання лiкiв; 3) протезування;

4) стороннiй догляд за потерпiлим; 5) санаторно-курортне лiку-
вання; 6) оплата проєзду потерпiлого до мiсця лiкування i на-
зад, а в необхiдних випадках також i особи, яка його супровод-
жуу; 7) придбання спецiальних транспортних засобiв; 8) побу-
тове обслуговування (прання бiлизни, прибирання квартири
тощо).

У Правилах вiд 23 червня 1993 р. передбачено примiрний пе-
релiк додаткових витрат. Тому заподiювач шкоди зобовязаний
вiдшкодувати потерпiлому й iншi витрати, повязанi з ушкод-
женням здоровя. Наприклад, витрати, що необхiднi для капi-
тального ремонту спецiальних транспортних засобiв.

Потреба в зазначених додаткових витратах повинна бути
пiдтверджена висновком медико-соцiальноє експертноє комiсiє.
iнвалiдам i групи, крiм випадкiв потреби у спецiальному медич-
ному доглядi, непотрiбний висновок про потребу у доглядi за
ними.

Витрати на додаткове харчування визначаються на пiдставi ра-
цiону харчування, розробленого Мiнiстерством охорони здоро-
вя Украєни, i довiдки регiональних органiв державного управ-
лiння про середнi цiни на продукти у вiдповiдний перiод єх прид-
бання. Витрати на лiки, лiкування, протезування (крiм протезiв
з дорогоцiнних металiв), придбання санаторно-курортних путi-
вок, речей догляду за потерпiлим визначаються на пiдставi ре-
цептiв лiкарiв, довiдок або рахункiв про єх вартiсть.

363

Розмiр витрат на необхiдний догляд за потерпiлим залежно вiд
характеру цього догляду визначауться медико-соцiальною екс-
пертною комiсiую i не може бути менше:

- трьох мiнiмальних заробiтних плат - на спецiальний ме-
дичний догляд (масаж, уколи тощо);

- двох мiнiмальних заробiтних плат - на звичайний догляд;

- однiує мiнiмальноє заробiтноє плати - на побутовий догляд
(прибирання кiмнати, прання бiлизни тощо).

Витрати на догляд за потерпiлим вiдшкодовуються заподiюва-
чем незалежно вiд того, ким вiн здiйснюуться.

Потерпiлому компенсуються витрати на проєзд до мiсця лiку-
вання i назад. У разi необхiдностi супроводу потерпiлого особi,
яка його супроводжуу, компенсууться проєзд туди й назад, а та-
кож сплачуються добовi i компенсуються витрати на житло вiдпо-
вiдно до законодавства про службовi вiдрядження.

Витрати на придбання спецiальних транспортних засобiв вiдшко-
довуються у розмiрi вартостi мотоколяски, що зазначауться у ра-
хунках органiзацiй, якi видiляють спецiальнi транспортнi засоби
для iнвалiдiв. Витрати на пальне, ремонт (капiтальний, потоко-
вий, дрiбний), технiчне обслуговування транспортного засобу й
запаснi частини до нього пiдлягають стягненню iз заподiювача у
межах, встановлених для iнвалiдiв, якi одержують цi види ком-
пенсацiє вiд органiв соцiального забезпечення (п.19 Постанови
Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня 1992 р.).

Якщо потерпiлому встановлена потреба в кiлькох видах допо-
моги, йому вiдшкодовуються витрати на кожний вид.

При визначеннi розмiру додаткових витрат не враховууться
вiдсоток вини потерпiлого в ушкодженнi його здоровя.

Глава 19

Зобовязання, що виникають внаслiдок рятування
колективного i державного майна

1. Поняття та елементи зобовязань, що виникають
внаслiдок рятування колективного i державного майна

Згiдно з статтею 467 ЦК Украєни шкода, якоє зазнав громадя-
нин при рятуваннi колективного i державного майна вiд небез-
пеки, яка йому загрожувала, повинна бути вiдшкодована тiую
органiзацiую, майно якоє рятував потерпiлий. Безпосереднiм при-
водом виникнення даного iнституту послужили двi справи, що
зявились у судовiй практицi Украєни.

364

У справi за позовом громадянина М. було встановлено, що
позивач, проєжджаючи по залiзницi як пасажир, пiд час стоянки
побачив пожежу у поєздi, який стояв на сусiднiй колiє. Вiн почав
гасити пожежу, внаслiдок чого дiстав калiцтво, водночас згорiв
його одяг. Потерпiлий звернувся до суду про вiдшкодування за-
подiяноє шкоди, що спричинила втрату працездатностi. Народ-
ний суд вiдмовив у позовi, справа розглядалась у рiзних судових
iнстанцiях. Нарештi, одна iз вищих судових iнстанцiй зайняла
iншу позицiю i висловила ряд принципових положень. Вона за-
значила, що громадянин М. дiяв не в особистих iнтересах, а в
iнтересах охорони народного добра, виконуючи свiй конститу-
цiйний обовязок, i зобовязала залiзницю вiдшкодувати грома-
дяниновi М. заподiяну шкоду в повному обсязi. Аналогiчною
була справа за позовом громадянки Б. до товариства <Динамо>,
чоловiк якоє загинув пiд час гасiння пожежi, яка охопила склади
названого товариства. На утриманнi загиблого знаходилося двоу
дiтей, вiд iменi яких єх мати громадянка Б. вимагала вiдшкоду-
вання заподiяноє шкоди. Верховний Суд при вирiшеннi даноє
справи зайняв аналогiчну позицiю, яку висловив щодо справи
громадянина М.

Постанови судових iнстанцiй щодо наведених справ стали пред-
метом глибокого наукового дослiдження. Результати дослiджен-
ня знайшли своу вiдображення у новому iнститутi, який закрiп-
лений в статтях 467, 468 ЦК Украєни.

Як уже зазначалося, в силу такого зобовязання шкода, якоє
зазнав громадянин при рятуваннi колективного i державного
майна вщ небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути вiдшко-
дована тiую органiзацiую, майно якоє рятував потерпiлий (ст.467
ЦК Украєни).

Субуктами даного зобовязання у: громадянин, який мау пра-
во на вiдшкодування понесеноє шкоди i вiн виступау в особi
кредитора (потерпiлого) та органiзацiя, що зобовязана цю шко-
ду вiдшкодувати, виступау в особi боржника.

Право вимагати вiдшкодування шкоди, понесеноє при ряту-
ваннi майна органiзацiє, належить будь-якому громадяниновi,
який, виконуючи свiй громадський обовязок, зазнав цiує шко-
ди. До того, немау значення, чи цi дiє вчиненi пiд час виконання
трудових обовязкiв, чи нi, важливо, щоб вони являли собою
здiйснення, громадського обовязку.

Слiд пiдтримати висловлений у лiтературi погляд, за яким пра-
во на вiдшкодування за статтею 467 ЦК Украєни мають так званi
професiйнi рятувальники, оскiльки вихiдна позицiя у хибною -
такi працiвники зобовязанi ризикувати своєм життям i здоров-

365

ям у силу трудових (службових) обовязкiв i ризик шкiдливих
наслiдкiв повинен падати на них. У разi смертi громадянина-
рятувальника право вимоги належить особам, якi мають право
на вiдшкодування шкоди в звязку зi смертю годувальника (час-
тина перша, друга, третя ст.456 ЦК Украєни).

Обовязок вiдшкодування шкоди покладено на органiзацiю, май-
но якоє рятував потерпiлий. Для визначення органiзацiє-боржни-
ка вирiшальним у приналежнiсть даного майна органiзацiє. Йдеть-
ся про державнi пiдприумства i установи, громадськi обуднан-
ня, кооперативи (колгоспи), колективнi пiдприумства, госпо-
дарськi товариства тощо, яким майно належить вiдповiдно на
правi колективноє власностi, повного господарського вiдання або
на правi оперативного управлiння.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71