Так, громадянам надаються з державного земельного фонду
дiлянки у власнiсть для ведення селянського (фермерського)
господарства у встановлених межах безоплатно, а понад цi межi
- за договором купiвлi-продажу з посвiдченням у нотарiально-
му порядку. Однак для укладення такого договору повинно бути
прийняте вiдповiдною Радою народних депутатiв рiшення з цьо-
го питання. Придбання земельних дiлянок, що перебувають у
колективнiй або приватнiй власностi, проводиться лише за но-
тарiально посвiдчуваним договором купiвлi-продажу. В обох ви-
падках договiр купiвлi-продажу земельноє дiлянки i документ про
сплату вартостi землi у пiдставою для вiдведення земельноє дiлян-
ки в натурi i видачi державного акта на право власностi.
Необхiдно враховувати, що окремими актами законодавства
або продавцем можуть бути передбаченi особливi умови та по-
рядок оформлення окремих рiзновидiв купiвлi-продажу (на
бiржах, аукцiонах, ярмарках, виставках, у зовнiшньоекономiчнiй
дiяльностi тощо) або для окремих видiв майна (автомобiлiв, акцiй,
валюти тощо).
Недодержання форми договору купiвлi-продажу та iнших ви-
мог до його оформлення тягне за собою наслiдки, визначенi за-
гальними правилами цивiльного права, якщо iнше не передба-
чено спецiальним законом.
4. Змiст договору купiвлi-продажу та правовi наслiдки його
порушення
З укладенням договору купiвлi-продажу, як i будь-якоє iншоє
двосторонньоє угоди, у кожноє iз сторiн виникають права i
62
обовязки, якi становлять його змiст. Важливо, що права однiує
сторони спiввiдносяться з обовязками iншоє сторони таким
чином, що вiдповiдному обовязку продавця кореспондууться
вiдповiдне право покупця i навпаки. Так, одним з найважли-
вiших обовязкiв продавця у передача ним майна у власнiсть (у
повне господарське вiдання або оперативне управлiння) по-
купця, а останнiй набувау право вимагати передачi йому цього
майна. У свою чергу покупець зобовязаний прийняти вiд про-
давця придбане майно i сплатити за нього обумовлену цiну, а
продавець вiдповiдно вправi вимагати прийняття покупцем
проданого майна (якщо вiн у цьому зацiкавлений) i сплати за
нього належноє грошовоє суми. Тому аналiз змiсту обовязкiв
дау одночасно уявлення i про вiдповiдний змiст прав сторiн,
що робить недоцiльним детальний розгляд усiх прав сторiн.
Виконання зазначених обовязкiв мау здiйснюватися обома сто-
ронами одночасно, якщо iнше не передбачено законом або
договором (ст.171 ЦК Украєни).
Цивiльним кодексом Украєни безпосередньо визначено також
ряд iнших додаткових обовязкiв продавця. Так, продавець зо-
бовязаний: попередити покупця про всi права третiх осiб на рiч,
яка продауться (ст.229); зберiгати продану рiч, якщо право влас-
ностi переходить до покупця ранiше передачi речi (ст.230); по-
вiдомити про можливi наявнi недолiки продаваноє речi (ст.234).
У сторiн можуть виникнути й iншi обовязки, обумовленi пред-
метом та рiзновидом купiвлi-продажу, особливостями мiсця i
способу виконання договору та iнших обставин, якi визначенi
актами законодавства чи договором або випливають iз змiсту
останнього.
Як вже зазначалося, продавець повинен забезпечити перехiд
права власностi до покупця. У звязку з цим важливого значення
набувау питання про момент виникнення права власностi у по-
купця, оскiльки вiд цього багато в чому залежать можливостi
захисту прав сторiн, а також розподiл ризику випадковоє заги-
белi предмета договору. Воно мау вирiшуватися на пiдставi по-
ложень статтi 128 ЦК Украєни, вiдповiдно до якоє право влас-
ностi у набувача майна за договором виникау з моменту пере-
дачi речi, якщо iнше не передбачено законом або договором. На
практицi досить часто момент виникнення у покупця права влас-
ностi на придбану рiч збiгауться з моментом передачi йому про-
давцем майна, оскiльки сторони не завжди його визначають без-
посередньо в договорi. Сторони вправi довiльно визначати мо-
мент виникнення у покупця права власностi (якщо iнше прямо
не передбачено законом), приурочивши його до тих чи iнших
63
обставин, подiй тощо. Однак за угодами, якi потребують обо-
вязкового нотарiального або iншого оформлення пiд страхом
недiйсностi, право власностi у покупця у будь-якому разi не може
виникнути ранiше спецiального оформлення. Тобто таке право
може виникнути в момент нотарiального посвiдчення чи iншого
обовязкового оформлення або в iнший обумовлений сторонами
момент.
До недавнього часу в законодавствi Украєни були вiдсутнi нор-
ми, якi б законодавче безпосередньо визначали певний момент
виникнення права власностi у покупця. Тому новелою стало
правило статтi 24 Закону Украєни <Про приватизацiю невеликих
державних пiдприумств (малу приватизацiю)>, вiдповiдно до якоє
до покупця, який придбав на аукцiонi, конкурсi обукт привати-
зацiє, переходить право володiння, користування i розпорядження
цим обуктом (тобто право власностi) з моменту удару молотка
лiцiтатора або пiдписання протоколу засiдання конкурсноє комiсiє
про визначення остаточного переможця; при викупi пiдприум-
ства - з дати прийняття органом приватизацiє рiшення про ви-
куп. На наш погляд, такий пiдхiд законодавця до визначення
моменту виникнення права власностi на обукти малоє привати-
зацiє не можна визнати юридичне виваженим, оскiльки створюу
ситуацiє, за яких право власностi на таке майно мау виникати
ще до укладення договору купiвлi-продажу. Перерахованi вище
юридичнi факти повиннi бути лише беззаперечною пiдставою
для укладення з переможцем аукцiону (конкурсу) договору
купiвлi-продажу. Такоє недоречностi вдалося уникнути в Законi
Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>.
Вiдповiдно до статтi 27 цього Закону порядок переходу права
власностi на приватизованi обукти мау визначатися вiдповiдно
до чинного законодавства.
Земельним кодексом Украєни передбачено особливий поря-
док переходу права власностi на земельну дiлянку. Так, вiдповiд-
но до статтi 22 цього Кодексу право власностi на землю або
право користування наданою земельною дiлянкою виникау пiсля
встановлення землевпорядними органiзацiями меж земельноє
дiлянки в натурi (на мiсцевостi) i одержання документа, що по-
свiдчуу це право (державними актами, якi видаються i реустру-
ються вiдповiдними Радами народних депутатiв). При вiдчуженнi
будiвель i споруд право власностi на земельну дiлянку перехо-
дить разом з переходом права власностi на цi обукти, якщо iнше
не передбачено у договорi вiдчуження будiвлi та споруди (ст.30
Земельного кодексу). Звiдси можна дiйти висновку, що тут мож-
ливий збiг моментiв виникнення права власностi на споруди
64
(будiвлi) i земельнi дiлянки. Мiж тим, таке положення може всту-
пати в суперечнiсть iз статтею 22 Земельного кодексу, за якою
право власностi на земельну дiлянку виникау лише пiсля одер-
жання державного акта, чого не вимагауться для набуття права
власностi на будiвлi.
Важливе значення мау також чiтке визначення обовязкiв по-
купця. У Цивiльному кодексi названi лише обовязки по оплатi i
прийняттю купленоє речi. Звичайно ж, у договорi можуть бути
сформульованi й iншi обовязки покупця, як i продавця. Додат-
ковi обовязки можуть встановлюватися також законодавчими
актами (наприклад, про приватизацiю, цiннi папери).
Кожна з сторiн договору купiвлi-продажу повинна належним
чином виконувати усi обумовленi в ньому або передбаченi зако-
ном обовязки. У разi порушення єх продавець або покупець
несуть майнову вiдповiдальнiсть чи iншi правовi наслiдки, якi
можуть i не бути мiрою цивiльно-правовоє вiдповiдальностi, яка
настау, зокрема, за наявностi умов, передбачених законом за
порушення зобовязань (гл.18 ЦК Украєни).
Як зазначалося, основним обовязком продавця у його обовя-
зок передати продану рiч покупцевi. Невиконання цього обо-
вязку надау покупцевi право вимагати вiд продавця передачi
купленоє речi в примусовому порядку або, з свого боку, вiдмо-
витися вiд подальшого виконання договору. При цьому i в пер-
шому, i в другому випадках покупець мау право вимагати також
вiдшкодування понесених внаслiдок таких дiй продавця збиткiв
(ст.231 ЦК Украєни).
У разi невиконання продавцем обовязку попередити покупця
про всi права третiх осiб на продавану рiч (право наймача, право
застави, право довiчного користування тощо) останнiй набувау
право вимагати зменшення цiни або розiрвання договору i вiдшко-
дування збиткiв (ст.229 ЦК Украєни).
У статтi 230 ЦК Украєни прямо не визначаються правовi на-
слiдки для продавця, з вини якого сталося погiршення майна,
прийнятого ним на зберiгання до передачi його покупцевi. У
частинi другiй цiує статтi лише зазначауться, що покупець зобо-
вязаний вiдшкодувати продавцевi понесенi у звязку iз зберiган-
ням майна витрати. Тому питання про можливу вiдповiдальнiсть
продавця за погiршення проданого майна повинно вирiшувати-
ся на пiдставi загальних норм про вiдповiдальнiсть за неналежне
виконання (невиконання) норм, що регулюють вiдносини схо-
ву. Це випливау, зокрема, iз змiсту статтi 424 ЦК Украєни, вiдпо-
вiдно до якоє правила про договiр схову, визначенi у статтi 413,
частинi першiй статтi 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу,
З 6-257
65
застосовуються також до випадкiв, коли схов здiйснюуться на
пiдставi iнших договорiв або в силу вказiвок закону, якщо iнше
не встановлено законом або спецiальними правилами про цi
договори. Обовязок схову виникау в силу укладеного з вiдповiд-
ною умовою договору купiвлi-продажу. Отже, продавець-охоро-
нець мау нести вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу, пошкоджен-
ня майна в обсязi, передбаченому статтею 419 ЦК Украєни. Од-
нак у законодавствi нiчого не сказано про допустимiсть розi-
рвання договору купiвлi-продажу з iнiцiативи покупця у разi не-
стачi чи пошкодження придбаного майна. На наш погляд, якщо
нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охо-
ронця, застосування зазначених наслiдкiв не суперечить загаль-
ним принципам цивiльного права.
Продавець повинен забезпечити виникнення права власностi
(права повного господарського вiдання, права оперативного уп-
равлiння) у покупця, iнакше за законом для нього настають певнi
негативнi наслiдки. Проблеми з цього приводу, як правило, ви-
никають тодi, коли продавець не у власником майна i не мау
спецiальних повноважень на здiйснення дiй по його вiдчужен-
ню, а лише у законним або незаконним володiльцем. Зрозумiло,
що за таких умов правомiрнiсть придбання покупцем такого
майна може бути поставлена пiд сумнiв власником або iншою
уповноваженою особою. Тому, якщо третя особа на пiдставi, що
виникла до продажу речi предявить до покупця позов про єє
вiдiбрання, покупець зобовязаний притягнути продавця до участi
у справi, а продавець зобовязаний вступити у цю справу на сто-
ронi покупця (частина перша ст.238 ЦК Украєни). Така участь
продавця в справi необхiдна для сприяння захисту покупця вiд
можливого вiдсудження у нього купленоє речi, обгрунтування
безпiдставностi предявленого третiми особами позову.
Може статися так, що покупець не притягне продавця до участi
у справi з власних мiркувань або через незнання його мiсцезна-
ходження, або продавець вiдмовиться взяти в нiй участь. Не-
притягнення покупцем продавця до участi в справi, зазначено в
частинi другiй статтi 238 ЦК Украєни, звiльняу продавця вiд вiдпо-
вiдальностi перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взяв-
ши участь у справi, вiн мiг би запобiгти вилученню речi у покуп-
ця. Рiч може бути витребувана, зокрема у покупця, на пiдставi
правил статтi 145 ЦК Украєни i Закону <Про власнiсть>. Отже, в
разi недоведення цього факту з продавця не знiмауться вiдповi-
дальнiсть за вiдсудження у покупця придбаноє речi. Вiдмова про-
давця взяти участь у такiй справi позбавляу його права доводити
неправильнiсть ведення справи покупцем.
<
Продавець зобовязаний вiдшкодувати покупцевi понесенi ним
збитки з урахуванням вартостi вiдсудженого майна, якщо за
рiшенням суду, арбiтражного або третейського суду продана рiч
була вилучена у покупця. Угода сторiн про звiльнення або обме-
ження вiдповiдальностi продавця у недiйсною, якщо продавець,
знаючи про iснування прав третьоє особи на продавану рiч, нав-
мисно приховав це вiд покупця (ст.239 ЦК Украєни).
Не виключенi випадки, коли покупець, дiзнавшись про
вiдсутнiсть у продавця в момент укладення угоди належних пов-
новажень на продаж майна, добровiльно поверне його законно-
му володiльцю. i хоч законом така ситуацiя не передбачена, по-
купець не може бути позбавлений права звернутися з позовом
до такого продавця про вiдшкодування заподiяних даною уго-
дою збиткiв.
На продавця покладауться вiдповiдальнiсть за продаж майна
неналежноє якостi. Основоположнi принципи такоє вiдповiдаль-
ностi та iнших правових наслiдкiв продажу майна неналежноє
якостi сформульованi в статтi 234 ЦК Украєни. Покупцевi на-
дауться право у разi придбання речi неналежноє якостi, якщо єє
недолiки не були застереженi продавцем, за своєм вибором ви-
магати:
- замiни речi, визначеноє в договорi родовими ознаками, рiччю
належноє якостi;
- вiдповiдного зменшення купiвельноє цiни;
- безоплатного усунення недолiкiв речi продавцем чи вiдшко-
дування витрат покупця на єх виправлення;
- розiрвання договору з вiдшкодуванням покупцевi збиткiв;
- замiни на такий самий товар iншоє моделi з вiдповiдним
перерахуванням купiвельноє цiни.
Викладенi правила у загальними i застосовуються до усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Аналiзуючи цi правила, можна
дiйти висновку, що покупцевi належить право вибору будь-якоє
з наведених вимог на свiй розсуд i незалежно вiд вини продавця
у виникненнi недолiкiв. Головне, щоб єх iснування не було ре-
зультатом неправильноє експлуатацiє покупцем придбаного майна,
щоб вони обуктивно iснували в момент укладення договору або
виявили свою негативну дiю протягом певного строку його нор-
мального використання. Таку конструкцiю загальновизначальних
Останнiй абзац у частинi другiй статтi 234 ЦК введено Зако-
ном Украєни вiд 15.07.94 (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1994. - №33. - Ст.300).
З
67
положень про вiдповiдальнiсть продавця за недолiки предмета
договору необхiдно визнати вдалою. Не заперечувалася єх ефек-
тивнiсть i в юридичнiй лiтературi, i юристами-практиками.
Певнi труднощi можуть виникнути при застосуваннi за ба-
жанням покупця правила про безоплатне усунення недолiкiв
речi продавцем чи вiдшкодування витрат покупця на єх ви-
правлення. Покупець може предявити додатковi вимоги про
вiдшкодування збиткiв, викликаних, наприклад, простоум речi
(неможливiстю єє використання). Позитивну вiдповiдь на це
питання дала Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
Суду Украєни, яка в своєй ухвалi по справi за позовом колгос-
пу iм.Мiчурiна Хустського району Закарпатськоє областi до
Виноградiвського районного пiдприумства матерiально-технiч-
ного постачання про вiдшкодування витрат на усунення не-
долiкiв проданоє речi i збиткiв, заподiяних простоум тракторiв,
зазначила, що останнi мають вiдшкодовуватися на пiдставi за-
гальних норм ЦК Украєни, що регулюють правовiдносини за
договором купiвлi-продажу, i, зокрема, статей 233, 234 цього
Кодексу.
Покупцевi, який придбав товар з недолiками, не обовязково
вiдразу звертатися за захистом порушених прав до судових органiв.
Вiдповiдно до статтi 235 ЦК Украєни покупець вправi заявити
продавцевi претензiю з приводу не застережених ним недолiкiв
проданоє речi, на яку не встановлено гарантiйний строк, якщо
недолiки були виявленi протягом шести мiсяцiв з дня передачi
речi, а з приводу недолiкiв нерухомого майна - не пiзнiше трьох
рокiв з дня передачi єх покупцевi, а якщо день передачi нерухо-
мого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало
у покупця до укладення договору купiвлi-продажу - з дня його
укладення (в редакцiє Закону вiд 15 липня 1994 р.).2
У законодавствi не визначений для таких випадкiв певний по-
рядок подання та розгляду претензiй. Положення вищезгаданоє
статтi 235 щодо необовязковостi подання претензiє з приводу
недолiкiв придбаноє речi не у загальним, оскiльки мау винятки.
Так, Арбiтражним процесуальним кодексом Украєни (ст.5-11)
визначено спецiальний порядок доарбiтражного врегулювання
господарських спорiв мiж пiдприумствами, установами, органi-
зацiями, iншими юридичними особами, за яким обовязковим у
подання претензiє, за окремими винятками.
Право Украєни. - 1992. - №1. - С.88-89.
вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1994. - №33. - Ст.300.
68
Позов з приводу недолiкiв проданоє речi може бути предявле-
ний не пiзнiше шести мiсяцiв з дня вiдхилення претензiє, а якщо
претензiя не заявлена або день єє заявлення встановити немож-
ливо, - не пiзнiше шести мiсяцiв з дня закiнчення строку, вста-
новленого для заявлення претензiє (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
дiлянки у власнiсть для ведення селянського (фермерського)
господарства у встановлених межах безоплатно, а понад цi межi
- за договором купiвлi-продажу з посвiдченням у нотарiально-
му порядку. Однак для укладення такого договору повинно бути
прийняте вiдповiдною Радою народних депутатiв рiшення з цьо-
го питання. Придбання земельних дiлянок, що перебувають у
колективнiй або приватнiй власностi, проводиться лише за но-
тарiально посвiдчуваним договором купiвлi-продажу. В обох ви-
падках договiр купiвлi-продажу земельноє дiлянки i документ про
сплату вартостi землi у пiдставою для вiдведення земельноє дiлян-
ки в натурi i видачi державного акта на право власностi.
Необхiдно враховувати, що окремими актами законодавства
або продавцем можуть бути передбаченi особливi умови та по-
рядок оформлення окремих рiзновидiв купiвлi-продажу (на
бiржах, аукцiонах, ярмарках, виставках, у зовнiшньоекономiчнiй
дiяльностi тощо) або для окремих видiв майна (автомобiлiв, акцiй,
валюти тощо).
Недодержання форми договору купiвлi-продажу та iнших ви-
мог до його оформлення тягне за собою наслiдки, визначенi за-
гальними правилами цивiльного права, якщо iнше не передба-
чено спецiальним законом.
4. Змiст договору купiвлi-продажу та правовi наслiдки його
порушення
З укладенням договору купiвлi-продажу, як i будь-якоє iншоє
двосторонньоє угоди, у кожноє iз сторiн виникають права i
62
обовязки, якi становлять його змiст. Важливо, що права однiує
сторони спiввiдносяться з обовязками iншоє сторони таким
чином, що вiдповiдному обовязку продавця кореспондууться
вiдповiдне право покупця i навпаки. Так, одним з найважли-
вiших обовязкiв продавця у передача ним майна у власнiсть (у
повне господарське вiдання або оперативне управлiння) по-
купця, а останнiй набувау право вимагати передачi йому цього
майна. У свою чергу покупець зобовязаний прийняти вiд про-
давця придбане майно i сплатити за нього обумовлену цiну, а
продавець вiдповiдно вправi вимагати прийняття покупцем
проданого майна (якщо вiн у цьому зацiкавлений) i сплати за
нього належноє грошовоє суми. Тому аналiз змiсту обовязкiв
дау одночасно уявлення i про вiдповiдний змiст прав сторiн,
що робить недоцiльним детальний розгляд усiх прав сторiн.
Виконання зазначених обовязкiв мау здiйснюватися обома сто-
ронами одночасно, якщо iнше не передбачено законом або
договором (ст.171 ЦК Украєни).
Цивiльним кодексом Украєни безпосередньо визначено також
ряд iнших додаткових обовязкiв продавця. Так, продавець зо-
бовязаний: попередити покупця про всi права третiх осiб на рiч,
яка продауться (ст.229); зберiгати продану рiч, якщо право влас-
ностi переходить до покупця ранiше передачi речi (ст.230); по-
вiдомити про можливi наявнi недолiки продаваноє речi (ст.234).
У сторiн можуть виникнути й iншi обовязки, обумовленi пред-
метом та рiзновидом купiвлi-продажу, особливостями мiсця i
способу виконання договору та iнших обставин, якi визначенi
актами законодавства чи договором або випливають iз змiсту
останнього.
Як вже зазначалося, продавець повинен забезпечити перехiд
права власностi до покупця. У звязку з цим важливого значення
набувау питання про момент виникнення права власностi у по-
купця, оскiльки вiд цього багато в чому залежать можливостi
захисту прав сторiн, а також розподiл ризику випадковоє заги-
белi предмета договору. Воно мау вирiшуватися на пiдставi по-
ложень статтi 128 ЦК Украєни, вiдповiдно до якоє право влас-
ностi у набувача майна за договором виникау з моменту пере-
дачi речi, якщо iнше не передбачено законом або договором. На
практицi досить часто момент виникнення у покупця права влас-
ностi на придбану рiч збiгауться з моментом передачi йому про-
давцем майна, оскiльки сторони не завжди його визначають без-
посередньо в договорi. Сторони вправi довiльно визначати мо-
мент виникнення у покупця права власностi (якщо iнше прямо
не передбачено законом), приурочивши його до тих чи iнших
63
обставин, подiй тощо. Однак за угодами, якi потребують обо-
вязкового нотарiального або iншого оформлення пiд страхом
недiйсностi, право власностi у покупця у будь-якому разi не може
виникнути ранiше спецiального оформлення. Тобто таке право
може виникнути в момент нотарiального посвiдчення чи iншого
обовязкового оформлення або в iнший обумовлений сторонами
момент.
До недавнього часу в законодавствi Украєни були вiдсутнi нор-
ми, якi б законодавче безпосередньо визначали певний момент
виникнення права власностi у покупця. Тому новелою стало
правило статтi 24 Закону Украєни <Про приватизацiю невеликих
державних пiдприумств (малу приватизацiю)>, вiдповiдно до якоє
до покупця, який придбав на аукцiонi, конкурсi обукт привати-
зацiє, переходить право володiння, користування i розпорядження
цим обуктом (тобто право власностi) з моменту удару молотка
лiцiтатора або пiдписання протоколу засiдання конкурсноє комiсiє
про визначення остаточного переможця; при викупi пiдприум-
ства - з дати прийняття органом приватизацiє рiшення про ви-
куп. На наш погляд, такий пiдхiд законодавця до визначення
моменту виникнення права власностi на обукти малоє привати-
зацiє не можна визнати юридичне виваженим, оскiльки створюу
ситуацiє, за яких право власностi на таке майно мау виникати
ще до укладення договору купiвлi-продажу. Перерахованi вище
юридичнi факти повиннi бути лише беззаперечною пiдставою
для укладення з переможцем аукцiону (конкурсу) договору
купiвлi-продажу. Такоє недоречностi вдалося уникнути в Законi
Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>.
Вiдповiдно до статтi 27 цього Закону порядок переходу права
власностi на приватизованi обукти мау визначатися вiдповiдно
до чинного законодавства.
Земельним кодексом Украєни передбачено особливий поря-
док переходу права власностi на земельну дiлянку. Так, вiдповiд-
но до статтi 22 цього Кодексу право власностi на землю або
право користування наданою земельною дiлянкою виникау пiсля
встановлення землевпорядними органiзацiями меж земельноє
дiлянки в натурi (на мiсцевостi) i одержання документа, що по-
свiдчуу це право (державними актами, якi видаються i реустру-
ються вiдповiдними Радами народних депутатiв). При вiдчуженнi
будiвель i споруд право власностi на земельну дiлянку перехо-
дить разом з переходом права власностi на цi обукти, якщо iнше
не передбачено у договорi вiдчуження будiвлi та споруди (ст.30
Земельного кодексу). Звiдси можна дiйти висновку, що тут мож-
ливий збiг моментiв виникнення права власностi на споруди
64
(будiвлi) i земельнi дiлянки. Мiж тим, таке положення може всту-
пати в суперечнiсть iз статтею 22 Земельного кодексу, за якою
право власностi на земельну дiлянку виникау лише пiсля одер-
жання державного акта, чого не вимагауться для набуття права
власностi на будiвлi.
Важливе значення мау також чiтке визначення обовязкiв по-
купця. У Цивiльному кодексi названi лише обовязки по оплатi i
прийняттю купленоє речi. Звичайно ж, у договорi можуть бути
сформульованi й iншi обовязки покупця, як i продавця. Додат-
ковi обовязки можуть встановлюватися також законодавчими
актами (наприклад, про приватизацiю, цiннi папери).
Кожна з сторiн договору купiвлi-продажу повинна належним
чином виконувати усi обумовленi в ньому або передбаченi зако-
ном обовязки. У разi порушення єх продавець або покупець
несуть майнову вiдповiдальнiсть чи iншi правовi наслiдки, якi
можуть i не бути мiрою цивiльно-правовоє вiдповiдальностi, яка
настау, зокрема, за наявностi умов, передбачених законом за
порушення зобовязань (гл.18 ЦК Украєни).
Як зазначалося, основним обовязком продавця у його обовя-
зок передати продану рiч покупцевi. Невиконання цього обо-
вязку надау покупцевi право вимагати вiд продавця передачi
купленоє речi в примусовому порядку або, з свого боку, вiдмо-
витися вiд подальшого виконання договору. При цьому i в пер-
шому, i в другому випадках покупець мау право вимагати також
вiдшкодування понесених внаслiдок таких дiй продавця збиткiв
(ст.231 ЦК Украєни).
У разi невиконання продавцем обовязку попередити покупця
про всi права третiх осiб на продавану рiч (право наймача, право
застави, право довiчного користування тощо) останнiй набувау
право вимагати зменшення цiни або розiрвання договору i вiдшко-
дування збиткiв (ст.229 ЦК Украєни).
У статтi 230 ЦК Украєни прямо не визначаються правовi на-
слiдки для продавця, з вини якого сталося погiршення майна,
прийнятого ним на зберiгання до передачi його покупцевi. У
частинi другiй цiує статтi лише зазначауться, що покупець зобо-
вязаний вiдшкодувати продавцевi понесенi у звязку iз зберiган-
ням майна витрати. Тому питання про можливу вiдповiдальнiсть
продавця за погiршення проданого майна повинно вирiшувати-
ся на пiдставi загальних норм про вiдповiдальнiсть за неналежне
виконання (невиконання) норм, що регулюють вiдносини схо-
ву. Це випливау, зокрема, iз змiсту статтi 424 ЦК Украєни, вiдпо-
вiдно до якоє правила про договiр схову, визначенi у статтi 413,
частинi першiй статтi 415, статтях 416, 418-422 цього Кодексу,
З 6-257
65
застосовуються також до випадкiв, коли схов здiйснюуться на
пiдставi iнших договорiв або в силу вказiвок закону, якщо iнше
не встановлено законом або спецiальними правилами про цi
договори. Обовязок схову виникау в силу укладеного з вiдповiд-
ною умовою договору купiвлi-продажу. Отже, продавець-охоро-
нець мау нести вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу, пошкоджен-
ня майна в обсязi, передбаченому статтею 419 ЦК Украєни. Од-
нак у законодавствi нiчого не сказано про допустимiсть розi-
рвання договору купiвлi-продажу з iнiцiативи покупця у разi не-
стачi чи пошкодження придбаного майна. На наш погляд, якщо
нестача чи пошкодження майна сталися з вини продавця-охо-
ронця, застосування зазначених наслiдкiв не суперечить загаль-
ним принципам цивiльного права.
Продавець повинен забезпечити виникнення права власностi
(права повного господарського вiдання, права оперативного уп-
равлiння) у покупця, iнакше за законом для нього настають певнi
негативнi наслiдки. Проблеми з цього приводу, як правило, ви-
никають тодi, коли продавець не у власником майна i не мау
спецiальних повноважень на здiйснення дiй по його вiдчужен-
ню, а лише у законним або незаконним володiльцем. Зрозумiло,
що за таких умов правомiрнiсть придбання покупцем такого
майна може бути поставлена пiд сумнiв власником або iншою
уповноваженою особою. Тому, якщо третя особа на пiдставi, що
виникла до продажу речi предявить до покупця позов про єє
вiдiбрання, покупець зобовязаний притягнути продавця до участi
у справi, а продавець зобовязаний вступити у цю справу на сто-
ронi покупця (частина перша ст.238 ЦК Украєни). Така участь
продавця в справi необхiдна для сприяння захисту покупця вiд
можливого вiдсудження у нього купленоє речi, обгрунтування
безпiдставностi предявленого третiми особами позову.
Може статися так, що покупець не притягне продавця до участi
у справi з власних мiркувань або через незнання його мiсцезна-
ходження, або продавець вiдмовиться взяти в нiй участь. Не-
притягнення покупцем продавця до участi в справi, зазначено в
частинi другiй статтi 238 ЦК Украєни, звiльняу продавця вiд вiдпо-
вiдальностi перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взяв-
ши участь у справi, вiн мiг би запобiгти вилученню речi у покуп-
ця. Рiч може бути витребувана, зокрема у покупця, на пiдставi
правил статтi 145 ЦК Украєни i Закону <Про власнiсть>. Отже, в
разi недоведення цього факту з продавця не знiмауться вiдповi-
дальнiсть за вiдсудження у покупця придбаноє речi. Вiдмова про-
давця взяти участь у такiй справi позбавляу його права доводити
неправильнiсть ведення справи покупцем.
<
Продавець зобовязаний вiдшкодувати покупцевi понесенi ним
збитки з урахуванням вартостi вiдсудженого майна, якщо за
рiшенням суду, арбiтражного або третейського суду продана рiч
була вилучена у покупця. Угода сторiн про звiльнення або обме-
ження вiдповiдальностi продавця у недiйсною, якщо продавець,
знаючи про iснування прав третьоє особи на продавану рiч, нав-
мисно приховав це вiд покупця (ст.239 ЦК Украєни).
Не виключенi випадки, коли покупець, дiзнавшись про
вiдсутнiсть у продавця в момент укладення угоди належних пов-
новажень на продаж майна, добровiльно поверне його законно-
му володiльцю. i хоч законом така ситуацiя не передбачена, по-
купець не може бути позбавлений права звернутися з позовом
до такого продавця про вiдшкодування заподiяних даною уго-
дою збиткiв.
На продавця покладауться вiдповiдальнiсть за продаж майна
неналежноє якостi. Основоположнi принципи такоє вiдповiдаль-
ностi та iнших правових наслiдкiв продажу майна неналежноє
якостi сформульованi в статтi 234 ЦК Украєни. Покупцевi на-
дауться право у разi придбання речi неналежноє якостi, якщо єє
недолiки не були застереженi продавцем, за своєм вибором ви-
магати:
- замiни речi, визначеноє в договорi родовими ознаками, рiччю
належноє якостi;
- вiдповiдного зменшення купiвельноє цiни;
- безоплатного усунення недолiкiв речi продавцем чи вiдшко-
дування витрат покупця на єх виправлення;
- розiрвання договору з вiдшкодуванням покупцевi збиткiв;
- замiни на такий самий товар iншоє моделi з вiдповiдним
перерахуванням купiвельноє цiни.
Викладенi правила у загальними i застосовуються до усiх рiзно-
видiв договору купiвлi-продажу. Аналiзуючи цi правила, можна
дiйти висновку, що покупцевi належить право вибору будь-якоє
з наведених вимог на свiй розсуд i незалежно вiд вини продавця
у виникненнi недолiкiв. Головне, щоб єх iснування не було ре-
зультатом неправильноє експлуатацiє покупцем придбаного майна,
щоб вони обуктивно iснували в момент укладення договору або
виявили свою негативну дiю протягом певного строку його нор-
мального використання. Таку конструкцiю загальновизначальних
Останнiй абзац у частинi другiй статтi 234 ЦК введено Зако-
ном Украєни вiд 15.07.94 (Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. -
1994. - №33. - Ст.300).
З
67
положень про вiдповiдальнiсть продавця за недолiки предмета
договору необхiдно визнати вдалою. Не заперечувалася єх ефек-
тивнiсть i в юридичнiй лiтературi, i юристами-практиками.
Певнi труднощi можуть виникнути при застосуваннi за ба-
жанням покупця правила про безоплатне усунення недолiкiв
речi продавцем чи вiдшкодування витрат покупця на єх ви-
правлення. Покупець може предявити додатковi вимоги про
вiдшкодування збиткiв, викликаних, наприклад, простоум речi
(неможливiстю єє використання). Позитивну вiдповiдь на це
питання дала Судова колегiя в цивiльних справах Верховного
Суду Украєни, яка в своєй ухвалi по справi за позовом колгос-
пу iм.Мiчурiна Хустського району Закарпатськоє областi до
Виноградiвського районного пiдприумства матерiально-технiч-
ного постачання про вiдшкодування витрат на усунення не-
долiкiв проданоє речi i збиткiв, заподiяних простоум тракторiв,
зазначила, що останнi мають вiдшкодовуватися на пiдставi за-
гальних норм ЦК Украєни, що регулюють правовiдносини за
договором купiвлi-продажу, i, зокрема, статей 233, 234 цього
Кодексу.
Покупцевi, який придбав товар з недолiками, не обовязково
вiдразу звертатися за захистом порушених прав до судових органiв.
Вiдповiдно до статтi 235 ЦК Украєни покупець вправi заявити
продавцевi претензiю з приводу не застережених ним недолiкiв
проданоє речi, на яку не встановлено гарантiйний строк, якщо
недолiки були виявленi протягом шести мiсяцiв з дня передачi
речi, а з приводу недолiкiв нерухомого майна - не пiзнiше трьох
рокiв з дня передачi єх покупцевi, а якщо день передачi нерухо-
мого майна встановити неможливо або якщо майно перебувало
у покупця до укладення договору купiвлi-продажу - з дня його
укладення (в редакцiє Закону вiд 15 липня 1994 р.).2
У законодавствi не визначений для таких випадкiв певний по-
рядок подання та розгляду претензiй. Положення вищезгаданоє
статтi 235 щодо необовязковостi подання претензiє з приводу
недолiкiв придбаноє речi не у загальним, оскiльки мау винятки.
Так, Арбiтражним процесуальним кодексом Украєни (ст.5-11)
визначено спецiальний порядок доарбiтражного врегулювання
господарських спорiв мiж пiдприумствами, установами, органi-
зацiями, iншими юридичними особами, за яким обовязковим у
подання претензiє, за окремими винятками.
Право Украєни. - 1992. - №1. - С.88-89.
вiдомостi Верховноє Ради Украєни. - 1994. - №33. - Ст.300.
68
Позов з приводу недолiкiв проданоє речi може бути предявле-
ний не пiзнiше шести мiсяцiв з дня вiдхилення претензiє, а якщо
претензiя не заявлена або день єє заявлення встановити немож-
ливо, - не пiзнiше шести мiсяцiв з дня закiнчення строку, вста-
новленого для заявлення претензiє (ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71