Для
його визначення потрiбнi певнi умови.
1. Твiр, створений спiльною творчою працею спiвавторiв, по-
винен бути удиним цiлим, таким, що не може iснувати без скла-
дових частин як цiле. Наприклад, якщо з пiдручника, написано-
го спiвавторами, виключити одну чи кiлька глав, пiдручник як
цiлiсний твiр втрачау своу значення. У балетi, оперi, оперетi му-
зика поуднууться з текстом. Музика без тексту - не опера, та-
нець без музики - не балет. Проте можливе й таке поуднання
двох форм творчостi, коли жодна з них не втрачау самостiйного
значення, але в такому випадку не буде спiвавторства.
2. Спiльна праця спiвавторiв твору мау бути творчою. Якщо
один розповiдау сюжет, висловлюу своє погляди, а iнший запи-
суу - це не спiвавторство.
3. Мау бути угода про спiльну працю над твором.
4. При роздiльному спiвавторствi кожен iз спiвавторiв зберiгау
авторське право на свою частину. Одночасно вiн у спiвавтором
твору в цiлому. Спiвавторство мау бути добровiльним.
5. При нероздiльному спiвавторствi твiр може використовува-
тися лише за спiльною згодою усiх спiвавторiв. Проте право опуб-
лiкування та iншого використання твору належить однаковою
мiрою усiм спiвавторам. Один спiвавтор не може без достатнiх
пiдстав вiдмовити iншим у дозволi на опублiкування, iнше вико-
ристання або змiну твору. В разi порушення спiльного автор-
ського права кожний спiвавтор може доводити своу право в су-
довому порядку.
13
387
6. Винагорода за використання твору належить спiвавторам у
спiльних частках, якщо в угодi не передбачауться iнше (ст.12
Закону про авторське право).
Вiд спiвавторства слiд вiдрiзняти спiвробiтництво, за яким кiлька
авторiв беруть участь у створеннi колективноє працi за завдан-
ням певноє органiзацiє. Ця колективна праця не у удиним цiлим.
Авторське право на колективний твiр належить юридичнiй особi.
Не визнауться спiвавтором, а отже, i субуктом авторського
права i той, хто надавав авторовi технiчну допомогу (друкарки,
креслярi, стенографiсти тощо).
Працiвники вищих навчальних закладiв, науково-дослiдних
установ, пiдприумств та iнших органiзацiй часто створюють тво-
ри у порядку виконання службових обовязкiв чи службового
завдання. У цих випадках особистi немайновi права належать
тiльки авторам зазначених творiв. Виключне право на викорис-
тання твору належить особi, з якою автор перебувау у трудових
вiдносинах (роботодавцю), якщо iнше не передбачено догово-
ром. Виключне право на використання твору охоплюу усi май-
новi права автора. Отже, усi вони належать роботодавцю, але за
таких умов: 1) твiр створено за договором мiж автором i робото-
давцем, тобто не на пiдставi трудового договору (контракту), а
саме на пiдставi договору мiж автором i роботодавцем про ство-
рення твору; 2) автор працюу у роботодавця за наймом, тобто за
трудовим договором (контрактом) (ст.20 Закону про авторське
право).
Розмiр авторськоє винагороди за створення i використання
твору, створеного за договором з автором, який працюу за най-
мом, та порядок єє виплати встановлюуться у договорi мiж авто-
ром i роботодавцем.
Субуктом похiдного авторського права може стати будь-яка
фiзична чи юридична особа, до якоє авторське право перейшло
на пiдставi цивiльноє угоди вiдповiдно до статтi 27 Закону про
авторське право. Крiм того, авторське право може перейти вiд
автора чи iншоє особи, яка мау авторське право, до iнших фiзич-
них та юридичних осiб або до держави в порядку спадкування
(ст.25 Закону про авторське право). Спадкоумцi мають право
захищати авторство на твiр i протидiяти перекрученню, спотво-
ренню чи iншiй змiнi твору, а також будь-якому iншому пося-
ганню на твiр, що може завдати шкоди честi та репутацiє автора.
Вiдповiдно до статтi 24 згадуваного Закону авторське право
дiу протягом усього життя автора i 50 рокiв пiсля його смертi.
Проте iз загального правила цiую самою статтею передбачено
винятки: 1) строк охорони творiв, створених у спiвавторствi,
388
дiу протягом усього життя i 50 рокiв пiсля смертi останнього
спiвавтора; 2) строк охорони творiв посмертно реабiлiтованих
авторiв дiу протягом 50 рокiв пiсля єх реабiлiтацiє; 3) твiр, який
уперше було опублiковано пiсля смертi автора, але в межах ЗО
рокiв пiсля смертi, дiу протягом 50 рокiв вiд дати опублiкування
твору; 4) для творiв, якi були обнародуванi анонiмно або пiд
псевдонiмом, авторське право дiу протягом 50 рокiв вiд дати
обнародування.
В усiх зазначених випадках чиннiсть авторського права почи-
науться з 1 сiчня року, наступного за роком, в якому мали мiсце
зазначенi юридичнi факти.
Право авторства, право на iмя i право протидiяти перекручен-
ню, спотворенню чи iншiй змiнi твору або будь-якому iншому
посяганню на твiр, що може завдати шкоди честi та репутацiє
автора, охороняються безстрокове.
Твори, на якi авторське право скiнчилося або якi нiколи не
охоронялися на територiє Украєни, вважаються суспiльним над-
банням.
Твори, якi стали суспiльним надбанням, можуть вiльно вико-
ристовуватися будь-якою особою без виплати авторськоє вина-
городи. Проте таке використання може здiйснюватися лише
вiдповiдно до вимог Закону про авторське право. Мають зберi-
гатися право авторства, право на iмя, право протидiяти будь-
якому перекрученню, спотворенню чи iншiй змiнi твору, а та-
кож будь-якому iншому посяганню на твiр, що може завдати
шкоди честi i репутацiє автора.
Кабiнету Мiнiстрiв Украєни надано право встановлювати ви-
плати спецiальних вiдрахувань за використання на територiє Ук-
раєни творiв, якi стали надбанням суспiльства.
4. Субуктивне авторське право, його змiст i межi
Автору вiдповiдно до закону належать особистi немайновi та
майновi права, що виникають у звязку iз створенням i викорис-
танням будь-якого твору науки, лiтератури чи мистецтва. Для
виникнення i здiйснення авторських прав не вимагауться вико-
нання будь-яких формальностей. Особа, яка мау авторське пра-
во, для сповiщення про своє права може використати знак охо-
рони авторського права, який вмiщууться на кожному примiрнику
твору i складауться з латинськоє лiтери С у колi - c, iменi осо-
би, яка мау авторське право, i року першоє публiкацiє твору.
Особа, яка мау авторське право або будь-яку виключну право-
мочнiсть на твiр, може його зареуструвати в офiцiйних держав-
389
них реустрах протягом строку охорони авторського права. Дер-
жавнiй реустрацiє можуть бути пiдданi свiдчення про авторство
на обнародуваний чи необнародуваний твiр, факт i дата опублi-
кування твору та договори, якi зачiпають права автора на твiр.
Державну реустрацiю здiйснюу Державне агентство Украєни з
авторських i сумiжних прав в установленому порядку. Про ре-
устрацiю прав автора видауться свiдоцтво. При виникненнi спо-
ру державна реустрацiя визнауться судом як юридична презумп-
цiя авторства, тобто вважауться дiйсною, якщо в судовому по-
рядку не буде доведено iнше.
Особистi (немайновi) права автора - це право авторства, пра-
во на авторське iмя, право на недоторканiсть твору i право на
обнародування твору.
Право авторства полягау в тому, що тiльки справжнiй творець
вправi називати себе автором твору, а всi iншi особи, що вико-
ристовують твiр, зобовязанi зазначати iмя його автора. Право
авторства закрiплюу факт створення даного твору конкретною
особою, а це мау значення для суспiльноє оцiнки як твору, так i
особи автора.
Зазначення iменi автора при використаннi твору обовязкове в
усiх випадках, за одним винятком: якщо твiр образотворчого ми-
стецтва або фотографiчний твiр використовууться у промисло-
востi. У цих випадках iмя автора не згадууться з чисто технiч-
них причин.
Право на авторське єм я дау авторовi змогу випустити свiй твiр
за власним iмям, умовним (псевдонiм) або взагалi без зазначен-
ня iменi (анонiмно).
У бiльшостi випадкiв автор публiкуу своє твори пiд власним
iмям, тобто вказуу своу прiзвище та iнiцiали. Поряд з цим стат-
тею 13 Закону про авторське право автору надано право випус-
кати у свiт свiй твiр пiд псевдонiмом або анонiмно.
Право на вибiр способу зазначення iменi, а також на розкрит-
тя псевдонiма або анонiма у особистим правом автора. Лише у
випадку, коли автор у своуму творi порушив чиєсь права (на-
приклад, образив когось), на вимогу слiдчих органiв або суду
видавництво, редакцiя газети чи театр, яким вiдоме справжну
iмя автора, можуть розкрити його псевдонiм чи анонiм.
Право на недоторканiсть твору визначауться як право проти-
дiяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи iншiй змiнi
твору або будь-якому iншому посяганню на твiр, що може за-
шкодити честi i репутацiє автора. Це означау, що при виданнi,
публiчному виконаннi або будь-якому iншому використаннi твору
забороняуться без дозволу автора та його правонаступникiв вно-
390
сиги будь-якi змiни як до самого твору, так i до його назви та
позначення iменi автора. Не допускауться також без дозволу
автора супроводжувати видаваний твiр iлюстрацiями, передмо-
вами, пiслямовами, коментарями, будь-якими iншими пояснен-
нями, доповнювати або скорочувати твiр. За чинними в Украєнi
типовими видавничими договорами малюнок i навiть колiр об-
кладинки можна зробити лише за згодою автора.
Крiм того, Закон (п.4 ст.13) надау право автору протидiяти
будь-якому iншому посяганню на твiр, що може зашкодити честi
i репутацiє автора. Зазначимо, що право на недоторканiсть твору
у особистим немайновим правом, але вiдповiдно до статтi 25
Закону про авторське право спадкоумцi також надiляються цим
правом. Вiдповiдно до статтi 26 згадуваного Закону особи, якi
використовують твори, що стали суспiльним надбанням, зо-
бовязанi також дотримуватись вимог недоторканостi твору, ви-
кладених у пунктi 4 статтi 13.
Контроль за дотриманням вимог недоторканостi твору здiйснюу
Державне агентство Украєни з авторських i сумiжних прав.
Право автора на недоторканiсть полягау i в тому, що переклад
твору iншою мовою з мстою випуску у свiт допускауться лише
за згодою автора або його правонаступникiв i на пiдставi дого-
вору. Переклад може здiйснюватись лише за умови збереження
цiлiсностi та змiсту твору.
Право на обнародування твору. За законом про авторське право
обнародування твору - це дiя, що робить твiр доступним для
публiки, якими б засобами це не досягалось.
Зазначене право у iстотним особистим немайновим правом.
Його ще називають правом випуску твору у свiт. Вiдповiдно до
Закону твiр вважауться випущеним у свiт (опублiкованим, обна-
родуваним), якщо вiн виданий, публiчно виконаний, публiчно
показаний, переданий по радiо чи телебаченню або будь-яким
способом повiдомлений невизначеному колу осiб.
Твiр може бути випущений у свiт рiзними способами, але iстот-
ним у те, що його змiст повiдомлений невизначеному колу осiб.
Спосiб випуску твору у свiт залежить вiд його форми, характеру.
Письмовi твори (науковi, художнi, драматичнi, музично-драма-
тичнi тощо) випускаються у свiт шляхом видання: твори обра-
зотворчого мистецтва - шляхом єхнього показу на виставках,
розмiщення в музеях для загального огляду. Скульптури, наприк-
лад, виставляють на площах, вулицях, у памятних мiсцях тощо.
Музичнi твори можна випустити у свiт шляхом публiчного ви-
конання, передання по радiо чи телебаченню або шляхом ви-
дання.
391
Не вважауться випуском у свiт (опублiкуванням) iнформацiя
про твiр з викладенням його короткого змiсту або повiдомлення
вузькому колу осiб (наприклад, коли поет прочитау свiй вiрш у
колi друзiв, композитор виконау сонату на сiмейному вечорi).
Право першого опублiкування твору належить самому автору.
Тiльки вiн вправi вирiшувати, чи готовий його твiр до випуску у
свiт. Порушення цих прав дау автору пiдставу вимагати виплати
гонорару або вiдшкодування завданих збиткiв, а також вжиття iнших
заходiв аж до вилучення твору i заборони випуску його у свiт.
Майновi права автора чи iншоє особи, що мау авторське право.
Передусiм автору чи iншiй особi, що мау авторське право, нале-
жить виключне право на використання твору в будь-якiй формi
i будь-яким способом (п.1 ст.14 Закону про авторське право).
Виключне право - право, коли жодна особа, крiм тiує, якiй на-
лежить авторське право або сумiжнi права, не може використо-
вувати твiр, не маючи на те вiдповiдного дозволу (лiцензiє), за
винятком випадкiв, установлених Законом про авторське право
(про винятки з цього загального права йтиметься нижче).
Закон надау автору чи iншiй особi, що мау авторське право,
виключне право дозволяти або забороняти:
1. Вiдтворення творiв, тобто виготовлення одного або бiльше
примiрникiв твору в будь-якiй матерiальнiй формi, в тому числi
у звуко- i вiдеозапису, а також запис твору або фонограми для
тимчасового чи постiйного зберiгання в електроннiй (включаю-
чи цифрову), оптичнiй або iншiй формi, яку читау машина. При-
мiрник - це результат будь-якого вiдтворення твору.
2. Публiчне виконання i публiчне сповiщення творiв. Публiч-
не виконання - це подання творiв, виконань, фонограм, пере-
дач органiзацiє мовлення шляхом декламацiє, гри, спiву, танцю
та iншим способом як безпосередньо (у живому виконаннi), так
i за допомогою будь-яких пристроєв i процесiв (за винятком пе-
редачi в ефiр чи по проводах) у мiсцях, де присутнi чи можуть
бути присутнiми особи, якi не належать до звичайного кола сiмє
або близьких знайомих сiмє, незалежно вiд того, чи присутнi
вони в одному мiсцi i в один i той же час або в рiзних мiсцях i в
рiзний час.
Публiчне сповiщення (сповiщення для загального вiдома) -
така передача в ефiр чи по проводах зображень i (або) звукiв
творiв, виконань фонограм, передач органiзацiй мовлення, коли
зазначенi зображення чи звуки можуть бути сприйнятi невизна-
ченим колом осiб.
3. Публiчний показ - будь-яка демонстрацiя оригiналу або
примiрника творiв, виконань, передач органiзацiй мовлення без-
392
посередньо або на екранi за допомогою плiвки, слайда, теле-
вiзiйного кадру тощо (за винятком передач в ефiр чи по прово-
дах) або за допомогою iнших пристроєв чи процесiв невизначе-
ному колу осiб.
4. Будь-яке повторне публiчне сповiщення в ефiрi чи по проводах
вже переданих в ефiр творiв, якщо воно здiйснюуться iншою
органiзацiую.
5. Переклади творiв. Автор оригiналу може сам перекласти свiй
твiр iншою мовою (авторський переклад). За наявностi автор-
ського перекладу нiхто iнший не може перекладати цей твiр тiую
самою мовою. Вiд авторського перекладу слiд вiдрiзняти автори-
зованi переклади, схваленi автором.
6. Переробки, адаптацiє, аранжування та iншi подiбнi змiни
творiв.
7. Розповсюдження творiв шляхом продажу, вiдчуження iншим
способом або шляхом здавання в найом чи у прокат та iншоє
передачi до першого продажу примiрникiв твору.
8. Здавання в найом пiсля першого продажу, вiдчуження iншим
способом примiрникiв аудiовiзуальних творiв, музичних творiв у
нотнiй формi, а також творiв, зафiксованих на фонограмi або у
формi, яку читау машина.
9. iмпорт примiрникiв творiв.
Зазначений перелiк не у вичерпним. Автор мау право дозволя-
ти або забороняти використовувати свiй твiр i iншими способа-
ми.
Разом з тим Закон певною мiрою обмежуу виключне право
автора на використання твору. Використання твору без згоди
автора Закон називау вiльним використанням. Дозволяуться в
окремих, зазначених у Законi, випадках вiльне використання
творiв без згоди автора i без виплати йому авторськоє винагоро-
ди i вiльне використання твору без згоди автора, але з виплатою
йому авторськоє винагороди.
Без згоди автора або iншоє особи, що мау авторське право, але
з обовязковим зазначенням iменi автора i джерела запозичення
допускауться:
1) використання цитат (коротких уривкiв) з опублiкованих
творiв;
2) використання лiтературних i художнiх творiв як iлюстрацiй
у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зобра-
ження навчального характеру;
3) вiдтворення у пресi, передача в ефiр або iнше публiчне по-
вiдомлення опублiкованих у газетах чи журналах статей з поточ-
них економiчних, полiтичних, релiгiйних питань, або передача в
393
сцпр творiв такого самого характеру, якщо це спецiально не за-
боронено автором;
4) вiдтворення з метою висвiтлення поточних подiй засобами
фотографiє або кiнематографiє, передача в ефiр або iнше публiч-
не повiдомлення творiв, побачених або почутих пiд час перебiгу
таких подiй;
5) видання випущених у свiт творiв рельуфно-крапковим шриф-
том для слiпих;
6) вiдтворення творiв для судового i адмiнiстративного провад-
ження;
7) публiчне виконання музичних творiв пiд час офiцiйних i
релiгiйних церемонiй, а також похоронiв;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
його визначення потрiбнi певнi умови.
1. Твiр, створений спiльною творчою працею спiвавторiв, по-
винен бути удиним цiлим, таким, що не може iснувати без скла-
дових частин як цiле. Наприклад, якщо з пiдручника, написано-
го спiвавторами, виключити одну чи кiлька глав, пiдручник як
цiлiсний твiр втрачау своу значення. У балетi, оперi, оперетi му-
зика поуднууться з текстом. Музика без тексту - не опера, та-
нець без музики - не балет. Проте можливе й таке поуднання
двох форм творчостi, коли жодна з них не втрачау самостiйного
значення, але в такому випадку не буде спiвавторства.
2. Спiльна праця спiвавторiв твору мау бути творчою. Якщо
один розповiдау сюжет, висловлюу своє погляди, а iнший запи-
суу - це не спiвавторство.
3. Мау бути угода про спiльну працю над твором.
4. При роздiльному спiвавторствi кожен iз спiвавторiв зберiгау
авторське право на свою частину. Одночасно вiн у спiвавтором
твору в цiлому. Спiвавторство мау бути добровiльним.
5. При нероздiльному спiвавторствi твiр може використовува-
тися лише за спiльною згодою усiх спiвавторiв. Проте право опуб-
лiкування та iншого використання твору належить однаковою
мiрою усiм спiвавторам. Один спiвавтор не може без достатнiх
пiдстав вiдмовити iншим у дозволi на опублiкування, iнше вико-
ристання або змiну твору. В разi порушення спiльного автор-
ського права кожний спiвавтор може доводити своу право в су-
довому порядку.
13
387
6. Винагорода за використання твору належить спiвавторам у
спiльних частках, якщо в угодi не передбачауться iнше (ст.12
Закону про авторське право).
Вiд спiвавторства слiд вiдрiзняти спiвробiтництво, за яким кiлька
авторiв беруть участь у створеннi колективноє працi за завдан-
ням певноє органiзацiє. Ця колективна праця не у удиним цiлим.
Авторське право на колективний твiр належить юридичнiй особi.
Не визнауться спiвавтором, а отже, i субуктом авторського
права i той, хто надавав авторовi технiчну допомогу (друкарки,
креслярi, стенографiсти тощо).
Працiвники вищих навчальних закладiв, науково-дослiдних
установ, пiдприумств та iнших органiзацiй часто створюють тво-
ри у порядку виконання службових обовязкiв чи службового
завдання. У цих випадках особистi немайновi права належать
тiльки авторам зазначених творiв. Виключне право на викорис-
тання твору належить особi, з якою автор перебувау у трудових
вiдносинах (роботодавцю), якщо iнше не передбачено догово-
ром. Виключне право на використання твору охоплюу усi май-
новi права автора. Отже, усi вони належать роботодавцю, але за
таких умов: 1) твiр створено за договором мiж автором i робото-
давцем, тобто не на пiдставi трудового договору (контракту), а
саме на пiдставi договору мiж автором i роботодавцем про ство-
рення твору; 2) автор працюу у роботодавця за наймом, тобто за
трудовим договором (контрактом) (ст.20 Закону про авторське
право).
Розмiр авторськоє винагороди за створення i використання
твору, створеного за договором з автором, який працюу за най-
мом, та порядок єє виплати встановлюуться у договорi мiж авто-
ром i роботодавцем.
Субуктом похiдного авторського права може стати будь-яка
фiзична чи юридична особа, до якоє авторське право перейшло
на пiдставi цивiльноє угоди вiдповiдно до статтi 27 Закону про
авторське право. Крiм того, авторське право може перейти вiд
автора чи iншоє особи, яка мау авторське право, до iнших фiзич-
них та юридичних осiб або до держави в порядку спадкування
(ст.25 Закону про авторське право). Спадкоумцi мають право
захищати авторство на твiр i протидiяти перекрученню, спотво-
ренню чи iншiй змiнi твору, а також будь-якому iншому пося-
ганню на твiр, що може завдати шкоди честi та репутацiє автора.
Вiдповiдно до статтi 24 згадуваного Закону авторське право
дiу протягом усього життя автора i 50 рокiв пiсля його смертi.
Проте iз загального правила цiую самою статтею передбачено
винятки: 1) строк охорони творiв, створених у спiвавторствi,
388
дiу протягом усього життя i 50 рокiв пiсля смертi останнього
спiвавтора; 2) строк охорони творiв посмертно реабiлiтованих
авторiв дiу протягом 50 рокiв пiсля єх реабiлiтацiє; 3) твiр, який
уперше було опублiковано пiсля смертi автора, але в межах ЗО
рокiв пiсля смертi, дiу протягом 50 рокiв вiд дати опублiкування
твору; 4) для творiв, якi були обнародуванi анонiмно або пiд
псевдонiмом, авторське право дiу протягом 50 рокiв вiд дати
обнародування.
В усiх зазначених випадках чиннiсть авторського права почи-
науться з 1 сiчня року, наступного за роком, в якому мали мiсце
зазначенi юридичнi факти.
Право авторства, право на iмя i право протидiяти перекручен-
ню, спотворенню чи iншiй змiнi твору або будь-якому iншому
посяганню на твiр, що може завдати шкоди честi та репутацiє
автора, охороняються безстрокове.
Твори, на якi авторське право скiнчилося або якi нiколи не
охоронялися на територiє Украєни, вважаються суспiльним над-
банням.
Твори, якi стали суспiльним надбанням, можуть вiльно вико-
ристовуватися будь-якою особою без виплати авторськоє вина-
городи. Проте таке використання може здiйснюватися лише
вiдповiдно до вимог Закону про авторське право. Мають зберi-
гатися право авторства, право на iмя, право протидiяти будь-
якому перекрученню, спотворенню чи iншiй змiнi твору, а та-
кож будь-якому iншому посяганню на твiр, що може завдати
шкоди честi i репутацiє автора.
Кабiнету Мiнiстрiв Украєни надано право встановлювати ви-
плати спецiальних вiдрахувань за використання на територiє Ук-
раєни творiв, якi стали надбанням суспiльства.
4. Субуктивне авторське право, його змiст i межi
Автору вiдповiдно до закону належать особистi немайновi та
майновi права, що виникають у звязку iз створенням i викорис-
танням будь-якого твору науки, лiтератури чи мистецтва. Для
виникнення i здiйснення авторських прав не вимагауться вико-
нання будь-яких формальностей. Особа, яка мау авторське пра-
во, для сповiщення про своє права може використати знак охо-
рони авторського права, який вмiщууться на кожному примiрнику
твору i складауться з латинськоє лiтери С у колi - c, iменi осо-
би, яка мау авторське право, i року першоє публiкацiє твору.
Особа, яка мау авторське право або будь-яку виключну право-
мочнiсть на твiр, може його зареуструвати в офiцiйних держав-
389
них реустрах протягом строку охорони авторського права. Дер-
жавнiй реустрацiє можуть бути пiдданi свiдчення про авторство
на обнародуваний чи необнародуваний твiр, факт i дата опублi-
кування твору та договори, якi зачiпають права автора на твiр.
Державну реустрацiю здiйснюу Державне агентство Украєни з
авторських i сумiжних прав в установленому порядку. Про ре-
устрацiю прав автора видауться свiдоцтво. При виникненнi спо-
ру державна реустрацiя визнауться судом як юридична презумп-
цiя авторства, тобто вважауться дiйсною, якщо в судовому по-
рядку не буде доведено iнше.
Особистi (немайновi) права автора - це право авторства, пра-
во на авторське iмя, право на недоторканiсть твору i право на
обнародування твору.
Право авторства полягау в тому, що тiльки справжнiй творець
вправi називати себе автором твору, а всi iншi особи, що вико-
ристовують твiр, зобовязанi зазначати iмя його автора. Право
авторства закрiплюу факт створення даного твору конкретною
особою, а це мау значення для суспiльноє оцiнки як твору, так i
особи автора.
Зазначення iменi автора при використаннi твору обовязкове в
усiх випадках, за одним винятком: якщо твiр образотворчого ми-
стецтва або фотографiчний твiр використовууться у промисло-
востi. У цих випадках iмя автора не згадууться з чисто технiч-
них причин.
Право на авторське єм я дау авторовi змогу випустити свiй твiр
за власним iмям, умовним (псевдонiм) або взагалi без зазначен-
ня iменi (анонiмно).
У бiльшостi випадкiв автор публiкуу своє твори пiд власним
iмям, тобто вказуу своу прiзвище та iнiцiали. Поряд з цим стат-
тею 13 Закону про авторське право автору надано право випус-
кати у свiт свiй твiр пiд псевдонiмом або анонiмно.
Право на вибiр способу зазначення iменi, а також на розкрит-
тя псевдонiма або анонiма у особистим правом автора. Лише у
випадку, коли автор у своуму творi порушив чиєсь права (на-
приклад, образив когось), на вимогу слiдчих органiв або суду
видавництво, редакцiя газети чи театр, яким вiдоме справжну
iмя автора, можуть розкрити його псевдонiм чи анонiм.
Право на недоторканiсть твору визначауться як право проти-
дiяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи iншiй змiнi
твору або будь-якому iншому посяганню на твiр, що може за-
шкодити честi i репутацiє автора. Це означау, що при виданнi,
публiчному виконаннi або будь-якому iншому використаннi твору
забороняуться без дозволу автора та його правонаступникiв вно-
390
сиги будь-якi змiни як до самого твору, так i до його назви та
позначення iменi автора. Не допускауться також без дозволу
автора супроводжувати видаваний твiр iлюстрацiями, передмо-
вами, пiслямовами, коментарями, будь-якими iншими пояснен-
нями, доповнювати або скорочувати твiр. За чинними в Украєнi
типовими видавничими договорами малюнок i навiть колiр об-
кладинки можна зробити лише за згодою автора.
Крiм того, Закон (п.4 ст.13) надау право автору протидiяти
будь-якому iншому посяганню на твiр, що може зашкодити честi
i репутацiє автора. Зазначимо, що право на недоторканiсть твору
у особистим немайновим правом, але вiдповiдно до статтi 25
Закону про авторське право спадкоумцi також надiляються цим
правом. Вiдповiдно до статтi 26 згадуваного Закону особи, якi
використовують твори, що стали суспiльним надбанням, зо-
бовязанi також дотримуватись вимог недоторканостi твору, ви-
кладених у пунктi 4 статтi 13.
Контроль за дотриманням вимог недоторканостi твору здiйснюу
Державне агентство Украєни з авторських i сумiжних прав.
Право автора на недоторканiсть полягау i в тому, що переклад
твору iншою мовою з мстою випуску у свiт допускауться лише
за згодою автора або його правонаступникiв i на пiдставi дого-
вору. Переклад може здiйснюватись лише за умови збереження
цiлiсностi та змiсту твору.
Право на обнародування твору. За законом про авторське право
обнародування твору - це дiя, що робить твiр доступним для
публiки, якими б засобами це не досягалось.
Зазначене право у iстотним особистим немайновим правом.
Його ще називають правом випуску твору у свiт. Вiдповiдно до
Закону твiр вважауться випущеним у свiт (опублiкованим, обна-
родуваним), якщо вiн виданий, публiчно виконаний, публiчно
показаний, переданий по радiо чи телебаченню або будь-яким
способом повiдомлений невизначеному колу осiб.
Твiр може бути випущений у свiт рiзними способами, але iстот-
ним у те, що його змiст повiдомлений невизначеному колу осiб.
Спосiб випуску твору у свiт залежить вiд його форми, характеру.
Письмовi твори (науковi, художнi, драматичнi, музично-драма-
тичнi тощо) випускаються у свiт шляхом видання: твори обра-
зотворчого мистецтва - шляхом єхнього показу на виставках,
розмiщення в музеях для загального огляду. Скульптури, наприк-
лад, виставляють на площах, вулицях, у памятних мiсцях тощо.
Музичнi твори можна випустити у свiт шляхом публiчного ви-
конання, передання по радiо чи телебаченню або шляхом ви-
дання.
391
Не вважауться випуском у свiт (опублiкуванням) iнформацiя
про твiр з викладенням його короткого змiсту або повiдомлення
вузькому колу осiб (наприклад, коли поет прочитау свiй вiрш у
колi друзiв, композитор виконау сонату на сiмейному вечорi).
Право першого опублiкування твору належить самому автору.
Тiльки вiн вправi вирiшувати, чи готовий його твiр до випуску у
свiт. Порушення цих прав дау автору пiдставу вимагати виплати
гонорару або вiдшкодування завданих збиткiв, а також вжиття iнших
заходiв аж до вилучення твору i заборони випуску його у свiт.
Майновi права автора чи iншоє особи, що мау авторське право.
Передусiм автору чи iншiй особi, що мау авторське право, нале-
жить виключне право на використання твору в будь-якiй формi
i будь-яким способом (п.1 ст.14 Закону про авторське право).
Виключне право - право, коли жодна особа, крiм тiує, якiй на-
лежить авторське право або сумiжнi права, не може використо-
вувати твiр, не маючи на те вiдповiдного дозволу (лiцензiє), за
винятком випадкiв, установлених Законом про авторське право
(про винятки з цього загального права йтиметься нижче).
Закон надау автору чи iншiй особi, що мау авторське право,
виключне право дозволяти або забороняти:
1. Вiдтворення творiв, тобто виготовлення одного або бiльше
примiрникiв твору в будь-якiй матерiальнiй формi, в тому числi
у звуко- i вiдеозапису, а також запис твору або фонограми для
тимчасового чи постiйного зберiгання в електроннiй (включаю-
чи цифрову), оптичнiй або iншiй формi, яку читау машина. При-
мiрник - це результат будь-якого вiдтворення твору.
2. Публiчне виконання i публiчне сповiщення творiв. Публiч-
не виконання - це подання творiв, виконань, фонограм, пере-
дач органiзацiє мовлення шляхом декламацiє, гри, спiву, танцю
та iншим способом як безпосередньо (у живому виконаннi), так
i за допомогою будь-яких пристроєв i процесiв (за винятком пе-
редачi в ефiр чи по проводах) у мiсцях, де присутнi чи можуть
бути присутнiми особи, якi не належать до звичайного кола сiмє
або близьких знайомих сiмє, незалежно вiд того, чи присутнi
вони в одному мiсцi i в один i той же час або в рiзних мiсцях i в
рiзний час.
Публiчне сповiщення (сповiщення для загального вiдома) -
така передача в ефiр чи по проводах зображень i (або) звукiв
творiв, виконань фонограм, передач органiзацiй мовлення, коли
зазначенi зображення чи звуки можуть бути сприйнятi невизна-
ченим колом осiб.
3. Публiчний показ - будь-яка демонстрацiя оригiналу або
примiрника творiв, виконань, передач органiзацiй мовлення без-
392
посередньо або на екранi за допомогою плiвки, слайда, теле-
вiзiйного кадру тощо (за винятком передач в ефiр чи по прово-
дах) або за допомогою iнших пристроєв чи процесiв невизначе-
ному колу осiб.
4. Будь-яке повторне публiчне сповiщення в ефiрi чи по проводах
вже переданих в ефiр творiв, якщо воно здiйснюуться iншою
органiзацiую.
5. Переклади творiв. Автор оригiналу може сам перекласти свiй
твiр iншою мовою (авторський переклад). За наявностi автор-
ського перекладу нiхто iнший не може перекладати цей твiр тiую
самою мовою. Вiд авторського перекладу слiд вiдрiзняти автори-
зованi переклади, схваленi автором.
6. Переробки, адаптацiє, аранжування та iншi подiбнi змiни
творiв.
7. Розповсюдження творiв шляхом продажу, вiдчуження iншим
способом або шляхом здавання в найом чи у прокат та iншоє
передачi до першого продажу примiрникiв твору.
8. Здавання в найом пiсля першого продажу, вiдчуження iншим
способом примiрникiв аудiовiзуальних творiв, музичних творiв у
нотнiй формi, а також творiв, зафiксованих на фонограмi або у
формi, яку читау машина.
9. iмпорт примiрникiв творiв.
Зазначений перелiк не у вичерпним. Автор мау право дозволя-
ти або забороняти використовувати свiй твiр i iншими способа-
ми.
Разом з тим Закон певною мiрою обмежуу виключне право
автора на використання твору. Використання твору без згоди
автора Закон називау вiльним використанням. Дозволяуться в
окремих, зазначених у Законi, випадках вiльне використання
творiв без згоди автора i без виплати йому авторськоє винагоро-
ди i вiльне використання твору без згоди автора, але з виплатою
йому авторськоє винагороди.
Без згоди автора або iншоє особи, що мау авторське право, але
з обовязковим зазначенням iменi автора i джерела запозичення
допускауться:
1) використання цитат (коротких уривкiв) з опублiкованих
творiв;
2) використання лiтературних i художнiх творiв як iлюстрацiй
у виданнях, у передачах мовлення, у записах звуку або зобра-
ження навчального характеру;
3) вiдтворення у пресi, передача в ефiр або iнше публiчне по-
вiдомлення опублiкованих у газетах чи журналах статей з поточ-
них економiчних, полiтичних, релiгiйних питань, або передача в
393
сцпр творiв такого самого характеру, якщо це спецiально не за-
боронено автором;
4) вiдтворення з метою висвiтлення поточних подiй засобами
фотографiє або кiнематографiє, передача в ефiр або iнше публiч-
не повiдомлення творiв, побачених або почутих пiд час перебiгу
таких подiй;
5) видання випущених у свiт творiв рельуфно-крапковим шриф-
том для слiпих;
6) вiдтворення творiв для судового i адмiнiстративного провад-
ження;
7) публiчне виконання музичних творiв пiд час офiцiйних i
релiгiйних церемонiй, а також похоронiв;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71