Нове зобовязання виникау мiж тими
самими особами, вiдрiзняючись вiд попереднього своєм змiстом,
або виконууться те саме, але на iншiй правовiй пiдставi. Так,
замiсть iснуючого договору найму жилого будинку, власником
якого у наймодавець, укладауться сторонами договiр купiвлi-
продажу будинку. Змiст зобовязання, що виникау на пiдставi
договору купiвлi-продажу будинку, буде iстотно вiдрiзнятись вiд
змiсту зобовязання, що грунтууться на договорi найму жилого
будинку. У другому випадку боржник, який повинен сплатити
40 млн. крб. за куплений набiр меблiв, зобовязууться сплатити
ту саму суму як позику, в пiдтвердження якоє видау розписку.
Оскiльки при новацiє згода сторiн про припинення первiсного
зобовязання здiйснюуться з метою виникнення нового, то
дiйснiсть останнього залежить вiд першого. Якщо первiсне зо-
бовязання визнауться недiйсним, то недiйсним стау i нове зо-
бовязання. Новацiю необхiдно вiдрiзняти вiд замiни виконання
в зобовязаннi, а також вiд змiни окремих умов виконання зобо-
вязання (постачальник, який повинен поставити газовi плити,
поставляу за згодою кредитора газовi колонки, змiна строкiв i
способiв виконання тощо). У цих випадках зобовязання не при-
пиняуться, а змiнюуться. Угода мiж органiзацiями про припи-
22
нення зобовязання не може суперечити акту планування. Якщо
зобовязання не грунтууться на актi планування, воно може бути
припинене згодою сторiн в загальному порядку.
Угодою сторiн можуть бути припиненi договори на виконання
науково-дослiдних, дослiдно-конструкторських i технологiчних
робiт, якщо подальше виконання робiт неминуче призведе до
негативного результату або в разi виявлення недоцiльностi за-
значених робiт. Новацiя, як спосiб припинення зобовязання, в
принципi може застосовуватись до зобовязань мiж органiзацiя-
ми, якi виникли з договорiв, що грунтуються на державному
замовленнi. Немау нiяких перепон у використаннi новацiє для
припинення планово-договiрного зобовязання з метою виник-
нення договiрного.
Угода про припинення зобовязання в формi мировоє угоди i
новацiя у двостороннiми угодами i укладення єх пiдпорядковууться
статтям 43, 44 ЦК Украєни. Способи припинення зобовязання
мiж органiзацiями повиннi бути оформленi письмово. Мирова
угода може бути судовою (арбiтражною) i на неє в такому випад-
ку поширюються норми, встановленi в цивiльному процесуаль-
ному законодавствi (Цивiльний процесуальний кодекс Украєни i
Арбiтражно-процесуальний кодекс Украєни). Позасудова (поза-
арбiтражна) мирова угода пiдлягау оформленню вiдповiдно до
загальних правил про форму угод.
Крiм припинення зобовязання згодою сторiн в окремих ви-
падках, передбачених законом, зобовязання може припинятися
за волевиявленням однiує з сторiн. Право на односторонну при-
пинення зобовязання, як правило, обумовлене порушенням
iншою стороною своєх обовязкiв (ст.ст.231, 234, 259, 329, 341,
347, 415 та iншi ЦК Украєни). Враховуючи особистий характер
договору доручення, стаття 392 ЦК Украєни передбачау право
сторiн на припинення договору без будь-яких мотивiв.
З переходом до ринковоє економiки пiдстави одностороннього
розiрвання органiзацiую зобовязання повиннi бути розширенi.
Прийнятi останнiм часом нормативнi акти, власне, вiдбивають
такий напрям.
Змiна плану (ст.221 ЦК Украєни). У сучасних умовах розвитку
нашоє економiки зберiгаються акти планування. iснуючий звя-
зок договiрного зобовязання з актом планування обумовлюу
правило, згiдно з яким змiна акта планування тягне за собою
припинення або змiну зобовязання. Якщо змiни стосуються акта
планування, обовязкового тiльки для однiує сторони, зобовя-
зання не припиняуться i за його невиконання настау вiдповi-
дальнiсть на загальних пiдставах.
23
При змiнi акта планування сторони зобовязанi розiрвати або
внести вiдповiднi змiни в iснуюче мiж ними зобовязання. Змiна
або припинення зобовязання повиннi бути оформленi в поряд-
ку, який встановлений законодавством, що регулюу вiдповiдний
вид зобовязання. При недосягненнi мiж сторонами згоди про
змiну або припинення зобовязання спiр передауться на розгляд
арбiтражного суду.
Неможливiсть виконання зобовязання (ст.222 ЦК Украєни) -
це ситуацiя, при якiй виключауться можливiсть боржника вчи-
нити дiє, що становлять змiст зобовязання. Наприклад, якщо
iндивiдуально визначена рiч, яку боржник повинен був переда-
ти кредитору, знищена, виконати таке зобовязання реально
неможливо. У грошових зобовязаннях неможливiсть виконання
виключауться, оскiльки грошi завжди у в оборотi. Неможливiсть
виконання може бути викликана рiзними причинами. Однак не
кожна з них може бути пiдставою припинення зобовязання.
Якщо неможливiсть виконання викликана виною боржника, то
зобовязання не припиняуться, воно трансформууться в право-
охоронне вiдношення, в якому реалiзууться цивiльна вiдповi-
дальнiсть.
Вiдповiдно до статтi 222 зобовязання припиняуться неможли-
вiстю виконання, якщо вона викликана обставинами, за якi борж-
ник не несе вiдповiдальностi. Такою обставиною вважауться пра-
вомiрне невиконання або неналежне виконання зобовязання.
Фактом, який у пiдставою такоє юридичноє оцiнки поведiнки
боржника, у вина кредитора, про що зазначено в статтi 210 ЦК
Украєни.
Другою обставиною, що виключау вiдповiдальнiсть боржника,
оскiльки поведiнка його правомiрна, у наявнiсть фактiв, якi ство-
рюють неможливiсть виконання або неналежне виконання зо-
бовязання. Закон не дау перелiку цих фактiв, у лiтературi за-
лежно вiд характеру єх видiляють три види неможливостi: фiзич-
ну, юридичну, економiчну. Кожна з них мау своє особливостi, а
спiльним у те, що всi вони становлять обуктивну обставину,
подолання якоє вiд боржника не залежить. У даному випадку
йдеться про вiдсутнiсть другоє ознаки, яка необхiдна для визна-
чення бездiяльностi як протиправноє: <мiг дiяти>. Наприклад,
художник узяв на себе обовязок створити за вiдповiдним сюже-
том твiр образотворчого мистецтва, але потрапивши в автомо-
бiльну аварiю, одержав травму правоє руки, в звязку з чим втра-
тив змогу малювати. В iншому випадку сiльськогосподарське
колективне пiдприумство, не поставило торговельнiй органiзацiє
раннi ягоди (полуницi) через несприятливi погоднi умови (не-
24
врожай полуниць спричинений частими зливами в перiод дозрi-
вання). Такi подiє вiдносять до фiзичноє неможливостi виконан-
ня зобовязання. Юридичну неможливiсть виконання зобовя-
зання становлять випадки, коли перепоною виконання був iнди-
вiдуальний правовий чи нормативний акт. Так, продукцiя, шо у
предметом зобовязання, знята в установленому порядку з ви-
робництва даного постачальника, постановою уряду заборонено
вивозити вiдповiдну продукцiю за межi краєни. Економiчна не-
можливiсть полягау в тому, що реальне виконання потребуу над-
мiрних зусиль i витрат, що призведе до великих збиткiв, якi па-
дають на боржника.
Третьою обставиною, яка викликау неможливiсть виконання
зобовязання, у вiдсутнiсть вини боржника в невиконаннi зобо-
вязання. На вiдмiну вiд перших двох випадкiв, коли невиконан-
ня зобовязання вважауться правомiрним, у третьому випадку
невиконання у протиправним, але вiдсутня вина, i тому зобовя-
зання припиняуться (наприклад, випадкова загибель речi, яка
настала в межах строку виконання). Проте якщо випадковiсть
сталася пiсля прострочення, боржник не звiльняуться вiд вiдпо-
вiдальностi (частина перша ст.213 ЦК Украєни) i несе єє на за-
гальних пiдставах.
Для правильноє оцiнки наслiдкiв iстотним у момент настання
неможливостi виконання. Якщо вона iснувала в момент виник-
нення зобовязання (первинна неможливiсть), то зобовязання
визнауться недiйсним. Виникнення неможливостi виконання зо-
бовязання в перiод його дiє викликау припинення зобовязан-
ня, i така неможливiсть називауться наступною неможливiстю.
Момент настання останньоє мау велике значення для вирiшення
питань, якi стосуються iнтересiв сторiн. Якщо до виникнення
неможливостi виконання сторони не вчинили нiяких дiй по ви-
конанню, то кожна з них залишауться в тому положеннi, в яко-
му була.
Припинення зобовязання смертю громадянина або лiквiдацiую
юридичноє особи (ст.223 ЦК Украєни). Смерть громадянина (або
оголошення його померлим) - кредитора чи боржника - за
загальним правилом не тягне припинення зобовязання. Май-
новий характер прав i обовязкiв, якi входять у змiст зобовязан-
ня, обумовлюють перехiд єх у випадку смертi боржника або кре-
дитора до єхнiх спадкоумцiв, а в силу спадкового правонаступ-
ництва вiдбувауться замiна осiб у зобовязаннi. Разом з тим, у
силу статтi 556 ЦК Украєни спадкоумець, який прийняв спад-
щину, вiдповiдау за борги спадкодавця в межах дiйсноє вартостi
успадкованого ним майна. Тому при недостатностi або вiдсут-
25
ностi майна померлого боржника для погашення його боргу зо-
бовязання припиняуться частково або повнiстю.
Смерть громадянина (або оголошення його померлим) веде до
припинення особистих зобовязань: зобовязання припиняуться
смертю боржника, якщо виконання не може бути проведене без
особистоє участi боржника (частина перша ст.223 ЦК Украєни).
Наприклад, смерть автора, який за договором лiтературного за-
мовлення повинен був створити вiдповiдний твiр, у пiдставою
для припинення зобовязання, що виникло з даного договору.
Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо виконан-
ня проводиться особисто для кредитора (частина друга ст.223
ЦК Украєни). Так, зобовязання припиняуться у випадку смертi
особи, на користь якоє стягувалось вiдшкодування шкоди, ви-
кликаноє ушкодженням здоровя. Окремi, передбаченi в законi,
особистi (немайновi) права громадян можуть переходити за спад-
щиною. Так, пiсля смертi автора до його спадкоумцiв перехо-
дять: право на опублiкування, вiдтворення i розповсюдження тво-
ру, тобто особистi права, якi необхiднi для реалiзацiє майнового
права - права на одержання винагороди. Аналогiчне положен-
ня у винахiдницькому правi. Спадкоумцi винахiдника успадко-
вують такi особистi права, як право на подання заявки на видачу
патенту, право на одержання патенту, право на одержання ви-
нагороди.
Деякi зобовязання особистого характеру припиняються смер-
тю i боржника, i кредитора. До таких зобовязань належить до-
говiр доручення. Даний договiр припиняуться не тiльки смертю
довiрителя чи повiреного, а й визнанням будь-кого з них не-
дiуздатним, обмежено дiуздатним чи безвiсно вiдсутнiм (пукт З
ст.392 ЦК Украєни).
Вiдповiдно до частини третьоє статтi 223 ЦК Украєни зобовя-
зання припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (боржника або
кредитора). На вiдмiну вiд реорганiзацiє, де завжди у правонас-
тупництво, при лiквiдацiє правонаступництва немау, права i обо-
вязки лiквiдованоє юридичноє особи не переходять до iнших
органiзацiй. З цiує причини зобовязання, учасником якого була
лiквiдована юридична особа, припиняуться.
Наведене правило мау винятки. В силу частини другоє статтi
466 ЦК Украєни при лiквiдацiє юридичноє особи належнi потер-
пiлому платежi у звязку з ушкодженням здоровя або заподiян-
ням смертi повиннi бути капiталiзованi за правилами страхуван-
ня i внесенi його органам для виплати єх у розмiрах i в строки,
зазначенi у вiдповiдному рiшеннi про вiдшкодування шкоди. Час-
тина третя статтi 466 ЦК Украєни передбачау правило, згiдно з
26
яким у разi лiквiдацiє юридичноє особи позови про вiдшкодуван-
ня шкоди, заподiяноє лiквiдованою юридичною особою, повя-
занi з ушкодженням здоровя чи смертю громадянина, предяв-
ляються до вищестоящоє органiзацiє або до органiзацiє, зазначе-
ноє в рiшеннi про лiквiдацiю юридичноє особи.
Глава 4
Цивiльно-правовий договiр
1. Поняття, значення та функцiє договору в цивiльному правi
Однiую з найпоширенiших пiдстав виникнення зобовязань за-
кон називау договiр (частина друга ст. 151 ЦК Украєни). Поняття
договору розкривауться через поняття угоди (правочину), бо
договiр у одним iз видiв угод. Вiдповiдно до статтi 41 ЦК Украє-
ни угодами визнаються дiє громадян i органiзацiй, спрямованi
на встановлення, змiну чи припинення цивiльних прав або обо-
вязкiв. Договори - це дво- або багатостороннi угоди.
Договором визнауться угода двох чи бiльше осiб, спрямована
на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдно-
син. Отже договiр як юридичний факт мау такi ознаки: 1) вияв-
лення волi не однiує особи (сторони), а двох чи кiлькох осiб,
причому волевиявлення учасникiв за своєм змiстом повиннi збiга-
тися i вiдповiдати одне одному; 2) спiльна дiя осiб, яка спрямо-
вана на досягнення певних цивiльно-правових наслiдкiв: на вста-
новлення, змiну або припинення цивiльних прав чи обовязкiв.
Саме за останньою ознакою цивiльно-правовий договiр
вiдрiзняуться вiд договiрних форм, що використовуються в iнших
галузях права (трудовому, екологiчному тощо), набуваючи там
певних специфiчних ознак.
iнодi пiд поняттям <договiр> розумiють саме цивiльне право-
вiдношення (зобовязання), що виникло з договору як юридич-
ного факту, або мають на увазi правовий документ, яким зафiк-
совано факт виникнення договiрного зобовязання з волi його
учасникiв. Отже, в конкретному аналiзi юридичних явищ завж-
ди слiд розкрити сутнiсть єх, встановити, зокрема, що розумiють
пiд поняттям <договiр> у тому чи iншому випадку.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних
дiй, що вчиняються з волi його учасникiв i спрямовуються на
виникнення, змiну чи припинення цивiльних прав або обовязкiв.
Проте роль договору не обмежууться тiльки тим, що вiн впливау
на динамiку цивiльних правовiдносин (породжуу, змiнюу або
27
припиняу єх). Вiдповiдно до вимог законодавства, звичаєв дiло-
вого обороту, вимог розумностi та справедливостi договiр також
визначау змiст конкретних прав та обовязкiв учасникiв договiр-
ного зобовязання. В цьому розумiннi договiр виступау засобом
регулювання поведiнки сторiн у цивiльному правовiдношеннi.
У нинiшнiх умовах зростау роль договору як унiверсальноє та
найбiльш доцiльноє форми опосередкування товарно-грошових
вiдносин. У процесах роздержавлення i приватизацiє договору
належить чiльне мiсце серед форм, що використовуються для
подолання монополiє державноє власностi (купiвля-продаж дер-
жавного майна через аукцiони, конкурси, бiржi тощо).
Дедалi бiльшого поширення набувау договiрний порядок ство-
рення нових комерцiйних структур: господарських товариств,
спiльних пiдприумств з участю зарубiжних партнерiв, господарсь-
ких асоцiацiй тощо. Правовою основою утворення таких органi-
зацiй стау установчий договiр, у якому засновники зобовязу-
ються утворити юридичну особу, визначають порядок сумiсноє
дiяльностi по єє створенню, умови передачi в єє володiння, ко-
ристування i розпорядження свого майна та участi в єє дiяль-
ностi. Договором визначаються також умови i порядок розподi-
лу мiж засновниками прибутку та збиткiв, умови управлiння дiяль-
нiстю юридичноє особи та виходу засновникiв з єє складу тощо.
Перехiд до ринковоє економiки i саме функцiонування ринко-
вого механiзму можливi лише за умови, що основна маса това-
ровиробникiв - пiдприумств, громадян - мау свободу госпо-
дарськоє дiяльностi та пiдприумництва. Результати цiує дiяльностi
реалiзуються на ринку товарiв i послуг на договiрних засадах.
Перехiд до ринку супроводжууться звуженням планово-адмiнiст-
ративного впливу держави на майновi вiдносини i, отже, розши-
рюуться свобода вибору партнерiв у господарських звязках i
визначення змiсту договiрних зобовязань. Це стосууться насам-
перед договорiв, спрямованих на забезпечення потреб органi-
зацiй та громадян у матерiальних, енергетичних, продовольчих
ресурсах (купiвля-продаж, поставка, контрактацiя, мiна - бар-
тер, постачання енергiє тощо). Безумовно, не зменшууться роль
договорiв майнового найму (оренди, лiзингу, прокату тощо), за
допомогою яких опосередковуються вiдносини по тимчасовому
володiнню i користуванню майном. Зростау значення договорiв
пiдрядного типу i про надання рiзного роду послуг громадянам
та органiзацiям (побутовий пiдряд, про надання посередниць-
ких послуг, на рекламу продукцiє тощо).
iз запровадженням патентноє системи охорони прав на вина-
ходи, кориснi моделi i промисловi зразки пiдвищууться роль
28
лiцензiйних договорiв як основноє правовоє форми передачi права
на використання цих результатiв технiчноє творчостi. Договiрна
форма використовууться i для уступки виключного права на то-
варнi знаки (знаки обслуговування), права на секрети вироб-
ництва (ноу-хау).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
самими особами, вiдрiзняючись вiд попереднього своєм змiстом,
або виконууться те саме, але на iншiй правовiй пiдставi. Так,
замiсть iснуючого договору найму жилого будинку, власником
якого у наймодавець, укладауться сторонами договiр купiвлi-
продажу будинку. Змiст зобовязання, що виникау на пiдставi
договору купiвлi-продажу будинку, буде iстотно вiдрiзнятись вiд
змiсту зобовязання, що грунтууться на договорi найму жилого
будинку. У другому випадку боржник, який повинен сплатити
40 млн. крб. за куплений набiр меблiв, зобовязууться сплатити
ту саму суму як позику, в пiдтвердження якоє видау розписку.
Оскiльки при новацiє згода сторiн про припинення первiсного
зобовязання здiйснюуться з метою виникнення нового, то
дiйснiсть останнього залежить вiд першого. Якщо первiсне зо-
бовязання визнауться недiйсним, то недiйсним стау i нове зо-
бовязання. Новацiю необхiдно вiдрiзняти вiд замiни виконання
в зобовязаннi, а також вiд змiни окремих умов виконання зобо-
вязання (постачальник, який повинен поставити газовi плити,
поставляу за згодою кредитора газовi колонки, змiна строкiв i
способiв виконання тощо). У цих випадках зобовязання не при-
пиняуться, а змiнюуться. Угода мiж органiзацiями про припи-
22
нення зобовязання не може суперечити акту планування. Якщо
зобовязання не грунтууться на актi планування, воно може бути
припинене згодою сторiн в загальному порядку.
Угодою сторiн можуть бути припиненi договори на виконання
науково-дослiдних, дослiдно-конструкторських i технологiчних
робiт, якщо подальше виконання робiт неминуче призведе до
негативного результату або в разi виявлення недоцiльностi за-
значених робiт. Новацiя, як спосiб припинення зобовязання, в
принципi може застосовуватись до зобовязань мiж органiзацiя-
ми, якi виникли з договорiв, що грунтуються на державному
замовленнi. Немау нiяких перепон у використаннi новацiє для
припинення планово-договiрного зобовязання з метою виник-
нення договiрного.
Угода про припинення зобовязання в формi мировоє угоди i
новацiя у двостороннiми угодами i укладення єх пiдпорядковууться
статтям 43, 44 ЦК Украєни. Способи припинення зобовязання
мiж органiзацiями повиннi бути оформленi письмово. Мирова
угода може бути судовою (арбiтражною) i на неє в такому випад-
ку поширюються норми, встановленi в цивiльному процесуаль-
ному законодавствi (Цивiльний процесуальний кодекс Украєни i
Арбiтражно-процесуальний кодекс Украєни). Позасудова (поза-
арбiтражна) мирова угода пiдлягау оформленню вiдповiдно до
загальних правил про форму угод.
Крiм припинення зобовязання згодою сторiн в окремих ви-
падках, передбачених законом, зобовязання може припинятися
за волевиявленням однiує з сторiн. Право на односторонну при-
пинення зобовязання, як правило, обумовлене порушенням
iншою стороною своєх обовязкiв (ст.ст.231, 234, 259, 329, 341,
347, 415 та iншi ЦК Украєни). Враховуючи особистий характер
договору доручення, стаття 392 ЦК Украєни передбачау право
сторiн на припинення договору без будь-яких мотивiв.
З переходом до ринковоє економiки пiдстави одностороннього
розiрвання органiзацiую зобовязання повиннi бути розширенi.
Прийнятi останнiм часом нормативнi акти, власне, вiдбивають
такий напрям.
Змiна плану (ст.221 ЦК Украєни). У сучасних умовах розвитку
нашоє економiки зберiгаються акти планування. iснуючий звя-
зок договiрного зобовязання з актом планування обумовлюу
правило, згiдно з яким змiна акта планування тягне за собою
припинення або змiну зобовязання. Якщо змiни стосуються акта
планування, обовязкового тiльки для однiує сторони, зобовя-
зання не припиняуться i за його невиконання настау вiдповi-
дальнiсть на загальних пiдставах.
23
При змiнi акта планування сторони зобовязанi розiрвати або
внести вiдповiднi змiни в iснуюче мiж ними зобовязання. Змiна
або припинення зобовязання повиннi бути оформленi в поряд-
ку, який встановлений законодавством, що регулюу вiдповiдний
вид зобовязання. При недосягненнi мiж сторонами згоди про
змiну або припинення зобовязання спiр передауться на розгляд
арбiтражного суду.
Неможливiсть виконання зобовязання (ст.222 ЦК Украєни) -
це ситуацiя, при якiй виключауться можливiсть боржника вчи-
нити дiє, що становлять змiст зобовязання. Наприклад, якщо
iндивiдуально визначена рiч, яку боржник повинен був переда-
ти кредитору, знищена, виконати таке зобовязання реально
неможливо. У грошових зобовязаннях неможливiсть виконання
виключауться, оскiльки грошi завжди у в оборотi. Неможливiсть
виконання може бути викликана рiзними причинами. Однак не
кожна з них може бути пiдставою припинення зобовязання.
Якщо неможливiсть виконання викликана виною боржника, то
зобовязання не припиняуться, воно трансформууться в право-
охоронне вiдношення, в якому реалiзууться цивiльна вiдповi-
дальнiсть.
Вiдповiдно до статтi 222 зобовязання припиняуться неможли-
вiстю виконання, якщо вона викликана обставинами, за якi борж-
ник не несе вiдповiдальностi. Такою обставиною вважауться пра-
вомiрне невиконання або неналежне виконання зобовязання.
Фактом, який у пiдставою такоє юридичноє оцiнки поведiнки
боржника, у вина кредитора, про що зазначено в статтi 210 ЦК
Украєни.
Другою обставиною, що виключау вiдповiдальнiсть боржника,
оскiльки поведiнка його правомiрна, у наявнiсть фактiв, якi ство-
рюють неможливiсть виконання або неналежне виконання зо-
бовязання. Закон не дау перелiку цих фактiв, у лiтературi за-
лежно вiд характеру єх видiляють три види неможливостi: фiзич-
ну, юридичну, економiчну. Кожна з них мау своє особливостi, а
спiльним у те, що всi вони становлять обуктивну обставину,
подолання якоє вiд боржника не залежить. У даному випадку
йдеться про вiдсутнiсть другоє ознаки, яка необхiдна для визна-
чення бездiяльностi як протиправноє: <мiг дiяти>. Наприклад,
художник узяв на себе обовязок створити за вiдповiдним сюже-
том твiр образотворчого мистецтва, але потрапивши в автомо-
бiльну аварiю, одержав травму правоє руки, в звязку з чим втра-
тив змогу малювати. В iншому випадку сiльськогосподарське
колективне пiдприумство, не поставило торговельнiй органiзацiє
раннi ягоди (полуницi) через несприятливi погоднi умови (не-
24
врожай полуниць спричинений частими зливами в перiод дозрi-
вання). Такi подiє вiдносять до фiзичноє неможливостi виконан-
ня зобовязання. Юридичну неможливiсть виконання зобовя-
зання становлять випадки, коли перепоною виконання був iнди-
вiдуальний правовий чи нормативний акт. Так, продукцiя, шо у
предметом зобовязання, знята в установленому порядку з ви-
робництва даного постачальника, постановою уряду заборонено
вивозити вiдповiдну продукцiю за межi краєни. Економiчна не-
можливiсть полягау в тому, що реальне виконання потребуу над-
мiрних зусиль i витрат, що призведе до великих збиткiв, якi па-
дають на боржника.
Третьою обставиною, яка викликау неможливiсть виконання
зобовязання, у вiдсутнiсть вини боржника в невиконаннi зобо-
вязання. На вiдмiну вiд перших двох випадкiв, коли невиконан-
ня зобовязання вважауться правомiрним, у третьому випадку
невиконання у протиправним, але вiдсутня вина, i тому зобовя-
зання припиняуться (наприклад, випадкова загибель речi, яка
настала в межах строку виконання). Проте якщо випадковiсть
сталася пiсля прострочення, боржник не звiльняуться вiд вiдпо-
вiдальностi (частина перша ст.213 ЦК Украєни) i несе єє на за-
гальних пiдставах.
Для правильноє оцiнки наслiдкiв iстотним у момент настання
неможливостi виконання. Якщо вона iснувала в момент виник-
нення зобовязання (первинна неможливiсть), то зобовязання
визнауться недiйсним. Виникнення неможливостi виконання зо-
бовязання в перiод його дiє викликау припинення зобовязан-
ня, i така неможливiсть називауться наступною неможливiстю.
Момент настання останньоє мау велике значення для вирiшення
питань, якi стосуються iнтересiв сторiн. Якщо до виникнення
неможливостi виконання сторони не вчинили нiяких дiй по ви-
конанню, то кожна з них залишауться в тому положеннi, в яко-
му була.
Припинення зобовязання смертю громадянина або лiквiдацiую
юридичноє особи (ст.223 ЦК Украєни). Смерть громадянина (або
оголошення його померлим) - кредитора чи боржника - за
загальним правилом не тягне припинення зобовязання. Май-
новий характер прав i обовязкiв, якi входять у змiст зобовязан-
ня, обумовлюють перехiд єх у випадку смертi боржника або кре-
дитора до єхнiх спадкоумцiв, а в силу спадкового правонаступ-
ництва вiдбувауться замiна осiб у зобовязаннi. Разом з тим, у
силу статтi 556 ЦК Украєни спадкоумець, який прийняв спад-
щину, вiдповiдау за борги спадкодавця в межах дiйсноє вартостi
успадкованого ним майна. Тому при недостатностi або вiдсут-
25
ностi майна померлого боржника для погашення його боргу зо-
бовязання припиняуться частково або повнiстю.
Смерть громадянина (або оголошення його померлим) веде до
припинення особистих зобовязань: зобовязання припиняуться
смертю боржника, якщо виконання не може бути проведене без
особистоє участi боржника (частина перша ст.223 ЦК Украєни).
Наприклад, смерть автора, який за договором лiтературного за-
мовлення повинен був створити вiдповiдний твiр, у пiдставою
для припинення зобовязання, що виникло з даного договору.
Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо виконан-
ня проводиться особисто для кредитора (частина друга ст.223
ЦК Украєни). Так, зобовязання припиняуться у випадку смертi
особи, на користь якоє стягувалось вiдшкодування шкоди, ви-
кликаноє ушкодженням здоровя. Окремi, передбаченi в законi,
особистi (немайновi) права громадян можуть переходити за спад-
щиною. Так, пiсля смертi автора до його спадкоумцiв перехо-
дять: право на опублiкування, вiдтворення i розповсюдження тво-
ру, тобто особистi права, якi необхiднi для реалiзацiє майнового
права - права на одержання винагороди. Аналогiчне положен-
ня у винахiдницькому правi. Спадкоумцi винахiдника успадко-
вують такi особистi права, як право на подання заявки на видачу
патенту, право на одержання патенту, право на одержання ви-
нагороди.
Деякi зобовязання особистого характеру припиняються смер-
тю i боржника, i кредитора. До таких зобовязань належить до-
говiр доручення. Даний договiр припиняуться не тiльки смертю
довiрителя чи повiреного, а й визнанням будь-кого з них не-
дiуздатним, обмежено дiуздатним чи безвiсно вiдсутнiм (пукт З
ст.392 ЦК Украєни).
Вiдповiдно до частини третьоє статтi 223 ЦК Украєни зобовя-
зання припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (боржника або
кредитора). На вiдмiну вiд реорганiзацiє, де завжди у правонас-
тупництво, при лiквiдацiє правонаступництва немау, права i обо-
вязки лiквiдованоє юридичноє особи не переходять до iнших
органiзацiй. З цiує причини зобовязання, учасником якого була
лiквiдована юридична особа, припиняуться.
Наведене правило мау винятки. В силу частини другоє статтi
466 ЦК Украєни при лiквiдацiє юридичноє особи належнi потер-
пiлому платежi у звязку з ушкодженням здоровя або заподiян-
ням смертi повиннi бути капiталiзованi за правилами страхуван-
ня i внесенi його органам для виплати єх у розмiрах i в строки,
зазначенi у вiдповiдному рiшеннi про вiдшкодування шкоди. Час-
тина третя статтi 466 ЦК Украєни передбачау правило, згiдно з
26
яким у разi лiквiдацiє юридичноє особи позови про вiдшкодуван-
ня шкоди, заподiяноє лiквiдованою юридичною особою, повя-
занi з ушкодженням здоровя чи смертю громадянина, предяв-
ляються до вищестоящоє органiзацiє або до органiзацiє, зазначе-
ноє в рiшеннi про лiквiдацiю юридичноє особи.
Глава 4
Цивiльно-правовий договiр
1. Поняття, значення та функцiє договору в цивiльному правi
Однiую з найпоширенiших пiдстав виникнення зобовязань за-
кон називау договiр (частина друга ст. 151 ЦК Украєни). Поняття
договору розкривауться через поняття угоди (правочину), бо
договiр у одним iз видiв угод. Вiдповiдно до статтi 41 ЦК Украє-
ни угодами визнаються дiє громадян i органiзацiй, спрямованi
на встановлення, змiну чи припинення цивiльних прав або обо-
вязкiв. Договори - це дво- або багатостороннi угоди.
Договором визнауться угода двох чи бiльше осiб, спрямована
на встановлення, змiну або припинення цивiльних правовiдно-
син. Отже договiр як юридичний факт мау такi ознаки: 1) вияв-
лення волi не однiує особи (сторони), а двох чи кiлькох осiб,
причому волевиявлення учасникiв за своєм змiстом повиннi збiга-
тися i вiдповiдати одне одному; 2) спiльна дiя осiб, яка спрямо-
вана на досягнення певних цивiльно-правових наслiдкiв: на вста-
новлення, змiну або припинення цивiльних прав чи обовязкiв.
Саме за останньою ознакою цивiльно-правовий договiр
вiдрiзняуться вiд договiрних форм, що використовуються в iнших
галузях права (трудовому, екологiчному тощо), набуваючи там
певних специфiчних ознак.
iнодi пiд поняттям <договiр> розумiють саме цивiльне право-
вiдношення (зобовязання), що виникло з договору як юридич-
ного факту, або мають на увазi правовий документ, яким зафiк-
совано факт виникнення договiрного зобовязання з волi його
учасникiв. Отже, в конкретному аналiзi юридичних явищ завж-
ди слiд розкрити сутнiсть єх, встановити, зокрема, що розумiють
пiд поняттям <договiр> у тому чи iншому випадку.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних
дiй, що вчиняються з волi його учасникiв i спрямовуються на
виникнення, змiну чи припинення цивiльних прав або обовязкiв.
Проте роль договору не обмежууться тiльки тим, що вiн впливау
на динамiку цивiльних правовiдносин (породжуу, змiнюу або
27
припиняу єх). Вiдповiдно до вимог законодавства, звичаєв дiло-
вого обороту, вимог розумностi та справедливостi договiр також
визначау змiст конкретних прав та обовязкiв учасникiв договiр-
ного зобовязання. В цьому розумiннi договiр виступау засобом
регулювання поведiнки сторiн у цивiльному правовiдношеннi.
У нинiшнiх умовах зростау роль договору як унiверсальноє та
найбiльш доцiльноє форми опосередкування товарно-грошових
вiдносин. У процесах роздержавлення i приватизацiє договору
належить чiльне мiсце серед форм, що використовуються для
подолання монополiє державноє власностi (купiвля-продаж дер-
жавного майна через аукцiони, конкурси, бiржi тощо).
Дедалi бiльшого поширення набувау договiрний порядок ство-
рення нових комерцiйних структур: господарських товариств,
спiльних пiдприумств з участю зарубiжних партнерiв, господарсь-
ких асоцiацiй тощо. Правовою основою утворення таких органi-
зацiй стау установчий договiр, у якому засновники зобовязу-
ються утворити юридичну особу, визначають порядок сумiсноє
дiяльностi по єє створенню, умови передачi в єє володiння, ко-
ристування i розпорядження свого майна та участi в єє дiяль-
ностi. Договором визначаються також умови i порядок розподi-
лу мiж засновниками прибутку та збиткiв, умови управлiння дiяль-
нiстю юридичноє особи та виходу засновникiв з єє складу тощо.
Перехiд до ринковоє економiки i саме функцiонування ринко-
вого механiзму можливi лише за умови, що основна маса това-
ровиробникiв - пiдприумств, громадян - мау свободу госпо-
дарськоє дiяльностi та пiдприумництва. Результати цiує дiяльностi
реалiзуються на ринку товарiв i послуг на договiрних засадах.
Перехiд до ринку супроводжууться звуженням планово-адмiнiст-
ративного впливу держави на майновi вiдносини i, отже, розши-
рюуться свобода вибору партнерiв у господарських звязках i
визначення змiсту договiрних зобовязань. Це стосууться насам-
перед договорiв, спрямованих на забезпечення потреб органi-
зацiй та громадян у матерiальних, енергетичних, продовольчих
ресурсах (купiвля-продаж, поставка, контрактацiя, мiна - бар-
тер, постачання енергiє тощо). Безумовно, не зменшууться роль
договорiв майнового найму (оренди, лiзингу, прокату тощо), за
допомогою яких опосередковуються вiдносини по тимчасовому
володiнню i користуванню майном. Зростау значення договорiв
пiдрядного типу i про надання рiзного роду послуг громадянам
та органiзацiям (побутовий пiдряд, про надання посередниць-
ких послуг, на рекламу продукцiє тощо).
iз запровадженням патентноє системи охорони прав на вина-
ходи, кориснi моделi i промисловi зразки пiдвищууться роль
28
лiцензiйних договорiв як основноє правовоє форми передачi права
на використання цих результатiв технiчноє творчостi. Договiрна
форма використовууться i для уступки виключного права на то-
варнi знаки (знаки обслуговування), права на секрети вироб-
ництва (ноу-хау).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71