8) вiдтворення з iнформацiйною метою у газетах та iнших пе-
рiодичних виданнях, передача в ефiр або iнше публiчне сповi-
щення публiчно виголошених промов, звернень, доповiдей та
iнших подiбних творiв.

В усiх зазначених випадках твори використовуються чи вiдтво-
рюються в обсязi, виправданому поставленою метою;

9) вiдтворення твору в особистих цiлях за умов, передбачених
статтями 16-19 Закону про авторське право.

Цей перелiк у вичерпним, крiм випадкiв, зазначених у статтях
16-19 Закону.

Допускауться вiльне вiдтворення одного примiрника твору пол-
iграфiчним способом бiблiотеками та архiвами для власних потреб
за певних умов, визначених у Законi про авторське право (ст.16).

Допускауться також без згоди автора чи iншоє особи, що мау
авторське право, вiльне вiдтворення примiрникiв твору для на-
вчання. Йдеться лише про вiдтворення репрографiчним спосо-
бом для аудиторних занять опублiкованих статей та iнших неве-
ликих за обсягом творiв, а також для вiдтворення уривкiв з опуб-
лiкованих письмових та iнших творiв (ст.17 Закону про автор-
ське право).

Детально регламентоване вiльне вiдтворення компютерних
програм (ст.18 Закону про авторське право).

Вiдтворення творiв в особистих цiлях без згоди автора або iншоє
особи, що мау авторське право, але з виплатою єм винагороди
допускауться лише в одному випадку. Вiдповiдно до пiдпункту 9
статтi 15 Закону про авторське право допускауться вiдтворення
виключно в особистих цiлях творiв, зафiксованих у звуко- та
вiдеозаписах (ст.19 Закону про авторське право).

Зазначенi обмеження майнових прав здiйснюються за умови,
що вони завдаватимуть шкоди нормальному використанню твору
i не обмежуватимуть безпiдставно законнi iнтереси автора.

394

Право на авторську винагороду - це основне майнове право
автора чи iншоє особи, що мау авторське право. Пiдставою для
винагород у факт використання твору будь-яким способом. Ос-
новнi правовi форми використання творiв у, власне, виключним
правом дозволяти або забороняти тi чи iншi дiє, визначенi у статтi
14 Закону про авторське право i викладенi вище. Найчастiше
вживаються обнародування i опублiкування творiв.

Конкретними юридичними фактами, що породжують у автора
чи iншоє особи, яка мау авторське право, право на винагороду,
можуть бути:

а) авторський договiр (видавничий, постановчий, сценарний,
художнього замовлення тощо);

б) факт позадоговiрного використання твору, коли не вима-
гауться згода автора, але передбачена виплата авторськоє вина-
городи (ст.19 Закону про авторське право);

в) неправомiрне використання твору.

З наведених пiдстав виникнення права на авторську винагоро-
ду випливау висновок, що право на одержання винагороди по-
роджууться, як правило, лише фактом використання твору. Сам
по собi факт наявностi твору в обуктивнiй формi права на вина-
городу породжуу не завжди.

Винагорода, одержана автором чи iншою особою, яка мау ав-
торське право, у по сутi винагородою за працю, вкладену у ство-
рення твору. Вона може бути у формi заробiтноє плати (наприк-
лад, штатний художник, науковий спiвробiтник науково-дослiд-
ноє установи) або авторського гонорару. Можливе поуднання
цих форм оплати.

За винятком випадкiв, коли допускауться використання твору
без згоди автора i без виплати йому авторськоє винагороди (ст. 15-
18 Закону про авторське право), винагорода мау виплачуватися за
будь-яке використання твору. Винагорода може здiйснюватися у
виглядi одноразового платежу (одноразова винагорода), у формi
вiдрахувань (вiдсоткiв) за кожний проданий примiрник чи кожне
використання твору або складатися iз змiшаних платежiв.

Розмiр i порядок обчислення авторськоє винагороди за створен-
ня i використання твору визначаються в авторському договорi.

Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни можуть встановлюватися
мiнiмальнi ставки авторськоє винагороди, що iндексуються од-
ночасно з iндексацiую мiнiмальних розмiрiв заробiтноє плати.
Так, Кабiнет Мiнiстрiв Украєни прийняв постанову вiд 18 листо-
пада 1994 р. №784 <Про мiнiмальнi ставки авторськоє винагоро-
ди за використання творiв лiтератури i мистецтва>. Ця постано-
ва затвердила мiнiмальнi ставки авторськоє винагороди за пуб-

395 i

... ж..>, .,,.,/iiиiiпл ширю, а вщiвирсння ТВОрiВ ШЛЯХОМ ЗВуКОЗВ-

пису та здавання примiрникiв звукозаписiв i аудiовiзуальних творiв
(вiдеофiльмiв) у прокат, за вiдтворення творiв образотворчого
мистецтва i тиражування у промисловостi творiв декоративно-
прикладного мистецтва та порядок єх застосування.

Винагорода за вiдтворення в особистих цiлях творiв, зафiксо-
ваних у звуко- i вiдеозаписах, виплачууться у формi вiдрахувань
(вiдсоткiв) виробниками або iмпортерами обладнання (аудiо-
апаратури, вiдеомагнiтофонiв тощо) та матерiальних носiєв (зву-
ко- i (або) вiдеоплiвки, касет, лазерних дискiв, компакт-дискiв
тощо), якi використовуються для такого вiдтворення.

Розмiр винагороди та умови єє виплати визначаються догово-
рами мiж вказаними виробниками, iмпортерами та органiзацiя-
ми, що управляють майновими правами на колективнiй основi.

Авторська винагорода, право на одержання якоє за використан-
ня творiв вiтчизняних авторiв у межах Украєни виникло пiсля 1
червня 1973 р., нараховууться i виплачууться вiтчизняним спад-
коумцям у тому самому розмiрi, в якому цю винагороду слiд було
б нарахувати i сплатити самому авторовi, якби вiн був живий.

iноземним авторам та єхнiм правонаступникам, права яких
пiдлягають охоронi на територiє Украєни у звязку з приуднан-
ням Украєни до Всесвiтньоє (Женевськоє) конвенцiє по охоронi
авторських прав, авторська винагорода за використання в Ук-
раєнi єхнiх творiв нараховууться у розмiрi i порядку, встановле-
них для украєнських авторiв.

Своурiдною формою права на винагороду у право слiдування.
Його суть полягау в тому, що автор протягом свого життя, а
пiсля його смертi його спадкоумцi протягом строку дiє автор-
ського права користуються невiдчужуваним правом на одержан-
ня пяти вiдсоткiв вiд цiни кожного наступного продажу оригi-
налу твору образотворчого мистецтва через аукцiон, галерею,
салон, магазин тощо, що йде пiсля першого його вiдступлення,
здiйсненого автором твору (право слiдування).

Збiр i виплата винагороди, одержаноє в результатi використан-
ня права слiдування, здiйснюються через органiзацiє, якi управ-
ляють майновими правами авторiв на колективнiй основi.

Глава 23 Сумiжнi права

Поняття сумiжних прав. У чинному законодавствi Украєни про
iнтелектуальну власнiсть зявилося нове поняття - <сумiжнi
права>. Зокрема назву <Сумiжнi права> мау роздiл III Закону
Украєни <Про авторське право i сумiжнi права>. До прийняття

396

зазначеного Закону цивiльне законодавство Украєни не знало
правовоє охорони сумiжних прав.

Особливiстю сумiжних прав у те, що вони базуються на вико-
ристаннi авторських прав. Сумiжнi права випливають iз творчоє
дiяльностi по реалiзацiє, по використанню вже обнародуваних
творiв лiтератури i мистецтва. Наприклад, поет написав слова
пiснi, композитор - музику до неє, але пiсня може бути доведе-
на до слухачiв тiльки через певного виконавця - спiвака.
Творчiсть спiвака у сумiжноє творчою дiяльнiстю по реалiзацiє
самоє пiснi. З цiує творчоє дiяльностi випливау право спiвака на
своу виконання пiснi, яке мау назву сумiжного права.

Останнiм часом сумiжнi права набули поширення. Сучаснi
технiчнi засоби урiзноманiтнюють способи фiксування будь-якого
виконання i, отже, породжують окремi сумiжнi права.

Пiд сумiжними правами Закон розумiу права виконавцiв, ви-
робникiв фонограм i органiзацiй мовлення. Це права на ори-
гiнальнiсть, майстернiсть, манеру виконання та права вироб-
никiв фонограм i права органiзацiй мовлення на програми
передач.

Отже, сумiжнi права - це права на результати творчоє дiяль-
ностi виконавцiв, права виробникiв фонограм та права органiзацiй
мовлення, пов язанi з використанням творiв лiтератури i мистецт-
ва, авторськi права на якi належать iншим особам.

Обуктами сумiжних прав у:

в) виконання для фiксацiє, вiдтворення i розповсюдження за
допомогою технiчних засобiв;

б) записи виконання та iншi записи за допомогою технiчних
засобiв;

в) трансляцiя в ефiр по кабелю.

Права виконавцiв охороняються згiдно з Законом Украєни <Про
авторське право i сумiжнi права>, якщо:

1) виконання вперше мало мiсце на територiє Украєни;

2) виконання зафiксоване на фонограмi, що охороняуться вiдпо-
вiдно до Закону;

3) виконання, не зафiксоване на фонограмi, включено у переда-
чу органiзацiє мовлення, що охороняуться вiдповiдно до Закону.
Права виробникiв фонограм охороняються, якщо:

1) виробник у громадянином Украєни або юридичною особою
з офiцiйним мiсцезнаходженням на територiє Украєни;

2) фонограму вперше опублiковано на територiє Украєни або
опублiковано на територiє Украєни протягом ЗО днiв вiд дня єє
публiкацiє в iншiй державi;

3) перша фiксацiя фонограми мала мiсце в Украєнi.

397

Права органiзацiй мовлення охороняються, якщо вони мають
офiцiйне мiсцезнаходження на територiє Украєни i здiйснюють
передачi з передавачiв, розташованих на територiє Украєни.

Субукти сумiжних прав. До субуктiв сумiжних прав Закон вiдно-
сить виконавцiв, виробникiв фонограм та органiзацiє мовлення.

Виконавцями визнаються актори театру, кiно тощо, спiваки,
музиканти диригенти, танцюристи, iншi особи, якi виконують
роль, спiвають, читають, декламують, грають на музичних iнстру-
ментах чи будь-яким iншим способом виконують твори лiтера-
тури чи мистецтва, включаючи твори фольклору, а також цир-
ковi, естраднi, ляльковi номери.

Виконавцями можуть бути громадяни Украєни, iноземнi гро-
мадяни i особи без громадянства незалежно вiд вiку.

Фонограма - виключно звуковий запис будь-якого виконання
чи iнших звукiв. Грамофоннi платiвки, диски, магнiтофоннi касе-
ти та iншi носiє записiв визнаються примiрниками фонограми.

Виробниками фонограм можуть бути тi самi фiзичнi особи, а
також юридичнi особи, якi вперше здiйснили запис будь-якого
виконання на фонограмi. Проте щодо юридичних осiб Закон
робить застереження. Вони одержують захист своєх сумiжних прав
лише за умови, що єх постiйне мiсцезнаходження - на територiє
Украєни.

Субуктами сумiжних прав за Законом у також органiзацiє мов-
лення, тобто тiльки юридичнi особи, якi використовують твори
лiтератури i мистецтва у своєх програмах передач як в ефiр, так i
по проводах. Це можуть бути органiзацiє мовлення як державнi,
так i приватнi чи iнших форм власностi.

Субуктивнi сумiжнi права, єх змiст i межi. Усi субукти сумiж-
них прав мають використовувати своє субуктивнi права так, щоб
не порушити права авторiв, чиє твори використовуються. Поряд
з цим виконавцi мають здiйснювати своє субуктивнi права за
умови дотримання прав авторiв виконуваних творiв. Виробники
фонограм i органiзацiє мовлення зобовязанi дотримуватись прав
авторiв i виконавцiв. Органiзацiє мовлення зобовязанi дотриму-
ватись прав виробникiв фонограм, авторiв i виконавцiв.

Закон не передбачау якоє-небудь процедури закрiплення ви-
никнення i здiйснення сумiжних прав. Проте виробники фоно-
грам i виконавцi з метою iнформацiє про належнiсть єм сумiжних
прав, що виникли у звязку з виробленням фонограми, можуть на
всiх примiрниках фонограми або на єх упаковках використовува-
ти знак охорони сумiжних прав. Цей знак складауться з латин-
ськоє лiтери Р у колi - R та iменi (найменування) особи, що мау
сумiжнi права, i зазначення року першоє публiкацiє фонограми.

398

Права виконавцiв. Виконавцям належать певнi особистi (не-
майновi) i майновi права. Особистi (немайновi) права виконавцiв:

право на iмя, на охорону своєх виступiв вiд спотворення, право
згадування свого iменi у звязку з використанням виконання там,
де це можливо.

Виконавцям належить виключне право здiйснювати, дозволя-
ти чи забороняти використання виконання. Право використан-
ня виконання включау в себе право дозволяти:

- трансляцiю виконання в ефiр чи по проводах;

- запис виконання за допомогою технiчних засобiв;

- трансляцiю i публiчне вiдтворення запису виконання;

- розмноження i розповсюдження примiрникiв запису.

Виконавець мау право своє виключнi права передавати на
пiдставi договору iншим особам. В договорi визначауться спосiб
використання виконання, розмiр i порядок виплати винагоро-
ди, строк використання виконання i строк дiє договору.

Виконання може використовуватись в аудiовiзуальному творi,
але, безумовно, зi згоди виконавця. У такому разi виконавець
разом з дозволом на використання передау продюсеру або органi-
зацiє, що здiйснюу виробництво аудiовiзуального твору, всi май-
новi права на виконання, якщо iнше не передбачено в договорi.

При першiй фiксацiє виконання сторони можуть домовитися
про те, що виконавець дозволяу виробнику фонограми єє по-
дальше вiдтворення. В такому разi виробник фонограми одер-
жуу також i право на єє розповсюдження будь-яким способом.
При цьому виконавець зберiгау право на одержання винагороди
за вказанi види використання виконання через органiзацiє, що
управляють майновими правами на колективнiй основi.

Права виробникiв фонограм. Виробники фонограм мають вик-
лючне право дозволяти чи забороняти:

- вiдтворення фонограм;

- розповсюдження примiрникiв фонограм будь-яким спосо-
бом (першого продажу, iншого вiдчуження, шляхом здавання в
найом, в оренду, прокат та iншого передавання незалежно вiд
першого продажу);

- переробку фонограм та єх iмпорт.

Виробник фонограми мау право своє виключнi права на фо-
нограму передавати iншим особам на пiдставi договору. В дого-
ворi визначауться спосiб використання фонограми, розмiр i по-
рядок виплати винагороди, строк використання фонограми та
строк дiє договору.

Проте Законом передбаченi випадки, коли допускауться ви-
користання фонограм, опублiкованих з комерцiйною метою, без

399

згоди єх вирооникiв i виконавцiв, записаних на таких фоногра-
мах, але з виплатою єм винагороди. Перелiк цих випадкiв ви-
черпний:

- публiчне виконання фонограми;

- сповiщення фонограми в ефiр;

- сповiщення фонограми по проводах.

Збiр, розподiл i виплата винагороди здiйснюються однiую з орга-
нiзацiй, яка управляу правами виробникiв фонограм i виконавцiв
на колективнiй основi, вiдповiдно до угоди мiж цими органiзацi-
ями. Винагорода розподiляуться мiж виробником фонограми i ви-
конавцем порiвну, якщо iнше не передбачено договором.

Розмiр винагороди i умови єє виплати визначаються угодою мiж
користувачем фонограми чи обуднанням таких користувачiв, з
одного боку, i органiзацiями, якi управляють правами виробникiв
фонограм i виконавцiв, з другого боку. Розмiр винагороди вста-
новлюуться за кожний вид використання фонограми.

Права органiзацiй мовлення. Органiзацiє мовлення мають вик-
лючне право:

- використовувати своє програми в будь-якiй формi;

- дозволяти використовувати зазначенi програми iншим осо-
бам;

- здiйснювати запис своєх передач;

- вiдтворювати своє передачi;

- публiчно сповiщати передачi у мiсцях з платним входом;

- забороняти поширення на територiє Украєни чи з територiє
Украєни сигналу, що несе програми, розповсюджуючим орга-
ном, для якого цей сигнал iз супутника не призначався.

Обмеження сумiжних прав виконавцiв, виробникiв програм i орга-
нiзацiй мовлення мау мiсце у тих самих випадках i з тих самих
пiдстав, якi передбаченi щодо авторського права.

Строки охорони сумiжних прав. Майновi права виконавцiв охо-
роняються протягом 50 рокiв пiсля першоє фiксацiє виконання
або постановки. Особистi права виконавцiв охороняються без-
строкове. Права виробникiв фонограм дiють протягом 50 рокiв
пiсля першого опублiкування фонограми, а якщо публiкацiє фо-
нограми не було, ю протягом 50 рокiв пiсля першоє фiксацiє
звукового запису. Права органiзацiй мовлення дiють протягом
50 рокiв пiсля першоє передачi в ефiр або по проводах.

Зазначенi строки починаються з 1 сiчня року, що настау за
роком першого виконання запису фонограми, першоє передачi
в ефiр чи по проводах.

До спадкоумцiв виконавцiв переходять майновi права, а також
право дозволяти чи забороняти використання виконання.

400

До правонаступникiв виробникiв фонограм i органiзацiй мов-
лення переходить право дозволяти чи забороняти використання
фонограми, передачi в ефiр i по проводах, а також право на
одержання винагороди в межах зазначених строкiв.

Глава 24
Авторськi договори

1.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71