Особливостi i види договiрних вiдносин у галузi реалiзацiє
результатiв творчоє дiяльностi
Основною правовою формою використання творiв науки, лiте-
ратури i мистецтва у цивiльно-правовi договори, якi дiстали наз-
ву авторських договорiв.
Використання твору автора iншими особами (користувачами)
здiйснюуться вiдповiдно до статтi 29 Закону про авторське пра-
во на пiдставi авторського договору.
За авторським договором автор зобовязаний створити вiдпо-
вiдно до договору i передати замовлений твiр або передати гото-
вий твiр для використання, а користувач зобовязаний викорис-
тати або почати використання твору передбаченим договором
способом в обумовленому ним обсязi, у визначений строк i ви-
платити автору встановлену договором винагороду.
Це самостiйна група договiрних зобовязань, якi вiдзначають-
ся певними особливостями. Передусiм субуктами вказаних до-
говорiв, з одного боку, завжди у автор (спiвавтори) або єхнi пра-
вонаступники, а з iншого боку, як правило, певна органiзацiя,
яка за родом своує дiяльностi може використати твiр обумовле-
ним у договорi способом. Правонаступниками можуть бути спад-
коумцi та iншi особи, яким автор передав право використання
твору. Це, наприклад, законнi представники автора - батьки
або опiкуни i пiклувальники, якщо з будь-яких причин сам ав-
тор не може скористатися своєм правом на використання твору.
Як уже зазначалося, здатнiсть до творчоє дiяльностi не збiгауться
з цивiльно-правовою дiуздатнiстю. Нерiдко авторами можуть бути
неповнолiтнi i навiть малолiтнi.
Якщо на боцi автора виступають двi або бiльше осiб (спiвавто-
ри, кiлька спадкоумцiв або iнших правонаступникiв), то для ук-
ладення договору необхiдна згода усiх цих субуктiв, незалежно
вiд того, яка частка авторськоє винагороди єм належить. Без такоє
згоди твiр не можна використовувати. Вказанi особи можуть
доручити ведення переговорiв, пiдписання договору, а iнколи й
401
пидальшу роооту з автором комусь одному з них. Проте таке
доручення мау бути оформлене письмово, воно становить час-
тину авторського договору.
При укладеннi авторського договору з кiлькома спiвавторами
слiд зясувати характер спiвавторства - роздiльний чи неподiль-
ний. У першому випадку в договорi може бути зазначено ав-
торство окремих спiвавторiв. Проте в усiх випадках колективно-
го твору укладауться один авторський договiр.
У випадку використання кiлькох колективних творiв на кож-
ний з них укладауться окремий авторський договiр. Наприклад,
з спiвавторами слiв пiснi - один договiр, а з спiвавторами музи-
ки - другий договiр. У даному випадку це окремi види творiв, а
не спiвавторство.
Автор може передати право на використання свого твору як на
територiє Украєни, так i за рубежем будь-яким громадянам i юри-
дичним особам, у тому числi й iноземним. У бiльшостi випадкiв
контрагентами авторiв (спiвавторiв та єхнiх правонаступникiв),
як правило, виступають юридичнi особи - державнi, громадськi,
кооперативнi та iншi органiзацiє, якi можуть використовувати
твiр у той чи iнший спосiб. Проте в деяких авторських догово-
рах контрагентом автора можуть бути i громадяни, наприклад,
замовник у договорi художнього замовлення. Будь-який грома-
дянин може укласти договiр з художником або скульптором про
створення такого твору. Проте у видавничих, постановочних,
сценарних та деяких iнших авторських договорах контрагента-
ми авторiв виступають юридичнi особи.
Авторськi договори з iноземними авторами укладаються за учас-
тю Державного агентства Украєни з авторських i сумiжних прав.
Важливою особливiстю авторських договорiв у те, що обукта-
ми (предметами) єх виступають нематерiальнi блага - твори на-
уки, лiтератури чи мистецтва. Вони стають обуктом договору за
однiує умови, якщо вони вираженi в такiй обуктивнiй формi,
яка дау змогу вiдтворювати i розмножувати єх. Обуктом автор-
ського договору можуть бути твори, вже створенi на момент ук-
ладення договору, а також твори, якi автор (спiвавтори) зобовя-
зууться створити i передати для використання.
Важливою творчою ознакою обукта договiрних вiдносин у но-
визна твору, яка може виявлятися або в самому змiстi твору i в
формi викладу нового змiсту, або тiльки у формi викладу вже
вiдомого змiсту.
Авторський договiр повинен бути укладений у письмовiй формi,
якщо законодавством не передбачено iнше (п.2 ст.29 Закону <Про
авторське право i сумiжнi права>). Письмова форма не обовяз-
402
кова для договорiв про опублiкування творiв у перiодичних ви-
даннях та енциклопедичних словниках.
Авторськi договори можуть бути двох типiв: а) авторський до-
говiр на передавання твору для використання; б) авторський
лiцензiйний договiр. За авторським договором на передавання
твору для використання автор або правонаступник передау чи
автор зобовязууться створити i в установлений договором строк
передати твiр органiзацiє для використання обумовленим за до-
говором способом, а органiзацiя зобовязууться здiйснити або
почати це використання в установлений договором строк, а та-
кож сплатити авторовi або його правонаступнику винагороду,
крiм випадкiв, зазначених у законi.
За авторським лiцензiйним договором автор або його право-
наступник надау органiзацiє право використати твiр, у тому числi
шляхом перекладу iншою мовою або переробки в обумовлених
договором межах i на визначений строк. Органiзацiя зобовяза-
на сплатити винагороду за надання цього права.
Як видно з наведеного, законодавець не проводить чiткого
розмежування мiж цими типами договорiв. Практика склалася
таким чином, що за авторським лiцензiйним договором автор
надау органiзацiє право використати твiр для перекладу iншою
мовою або для переробки одного виду твору на iнший. Зокрема,
за цим договором розповiдний твiр може бути перероблений на
драматичний або на сценарiй i, навпаки, сценарний чи драма-
тичний твiр може бути перероблений на розповiдний.
2. Поняття i види авторських договорiв
Авторський договiр - це консесуальна угода, за якою автор або
правонаступники передають готовий твiр певнiй органiзацiє для
використання або автор бере на себе обовязок створити певний
твiр i передати його для використання обумовленим у договорi
способом.
Договiр двостороннiй, оскiльки кожна iз сторiн надiлена пев-
ними правами i обовязками.
iснують конкретнi види авторських договорiв про передаван-
ня твору для використання: договiр про видання або перевидан-
ня твору в оригiналi (видавничий договiр); договiр про депону-
вання рукопису; договiр про публiчне виконання неопублiкова-
ного твору (постановочний договiр); договiр про використання
неопублiкованого твору в кiнофiльмi чи телевiзiйному фiльмi
(сценарний договiр), у радiо- чи телевiзiйнiй передачi; договiр
про створення твору образотворчого мистецтва з метою публiч-
403
ного виставлення (договiр художнього замовлення); договiр про
використання у промисловостi неопублiкованого твору декора-
тивно-прикладного мистецтва тощо.
Видавничий договiр - це один з видiв авторських договорiв.
Характеризууться специфiчним способом використання твору -
виданням i розповсюдженням твору через торгiвлю, бiблiотеки
та iншi органiзацiє. Видавничi договори подiляються за своєм
предметом так: договори на видання лiтературних творiв, творiв
образотворчого мистецтва, музичних творiв. Договори на видан-
ня лiтературних творiв подiляються на видання оригiнальних
творiв та на видання творiв у перекладi як вiтчизняних авторiв,
так i iноземних.
Останнiм часом дедалi бiльшого поширення набувають ко-
мерцiйнi видавничi договори, за якими видання лiтературного
твору здiйснюуться видавництвом за рахунок самого автора. На
автора також покладауться обовязок розповсюдження твору.
Ймовiрно, що в умовах ринковоє економiки цi договори будуть
переважати.
Умови окремих рiзновидiв видавничих договорiв багато в чому
збiгаються, але вони й iстотно вiдрiзняються один вiд одного
характером свого предмета. Так, при виданнi лiтературних творiв
предмет договору визначауться видом лiтератури, єє жанром, при-
значенням. Поданий рукопис мау вiдповiдати погодженiй заявцi,
плану, навчальнiй програмi (для навчальноє лiтератури), обумов-
леному обсягу. Предмет видавничого договору на видання творiв
образотворчого мистецтва визначауться назвою, темою, сюже-
том, видом роботи, єє розмiром, технiкою виконання тощо. Ви-
дання музичних творiв здiйснюуться шляхом передавання ви-
давництву нот у виглядi клавiру, партитури.
Видавничий договiр може бути укладений на готовий твiр i
на твiр, який буде створено у майбутньому. Цей останнiй до-
говiр називауться ще договором замовлення (лiтературного або
художнього).
Договiр на депонування рукопису. Депонування означау пе-
редавання на зберiгання. У тих випадках, коли твiр мау вузь-
коспецiальний характер i треба швидко одержати iнформацiю
про нього, вдаються до депонування. За цим договором органi-
зацiя за погодженням з автором передау належним чином
оформлений оригiнал разом з рефератом твору iнформацiй-
ному органу, який зобовязаний безплатно зберiгати оригiнал
i здiйснювати iнформацiю про нього шляхом публiкацiє рефе-
рату. Крiм того, цей орган зобовязаний на замовлення всiх
заiнтересованих осiб виготовляти копiє твору повнiстю або ча-
404
стково i видавати єм. Найчастiше на депонування передають
оригiнали рефератiв статей, оглядiв, монографiй, збiрникiв
наукових праць, матерiали конференцiй, зєздiв, нарад i сим-
позiумiв вузькоспецiального характеру, якi недоцiльно вида-
вати друкарським способом.
Постановочний договiр. Твiр може бути випущений у свiт публiч-
ним виконанням у видовищному закладi. Контрагентами договору
виступають, з одного боку, автор - творець сценiчного твору або
його правонаступники, а з iншого - видовищний заклад (поста-
новник). Особливiстю даного договору у те, що вiн укладауться
лише на неопублiкованi твори. За цим договором автор передау
або зобовязууться створити i передати видовищному закладу дра-
матичний, музичний або музично-драматичний, хореографiчний
або пантомiмний твiр, а заклад-постановник зобовязууться здiйсни-
ти в межах обумовленого договором або законом строку постанов-
ку i публiчне виконання твору (випустити його в свiт) та сплатити
автору винагороду. Винагорода складауться з двох частин: однора-
зовоє винагороди та збору за кожний спектакль.
Сценарний договiр. За цим договором автор передау або зобо-
вязууться створити i передати кiно-, теле- чи радiостудiє сце-
нарiй фiльму або теле- чи радiопередачi в обумовлений догово-
ром строк, а студiя зобовязууться виплатити автору винагороду.
Предметом договору може бути тiльки неопублiкований твiр -
лiтературний сценарiй, який повинен вiдповiдати творчiй заявцi,
що додауться до договору. В заявцi викладаються основна iдея,
сюжетний задум i характеристика головних дiйових осiб.
Договiр художнього замовлення. За цим договором автор зобо-
вязууться створити i передати замовнику в обумовлений дого-
вором строк твiр образотворчого мистецтва, а замовник зобо-
вязаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що
удиний з авторських договорiв, в якому контрагентом автора
може виступати не тiльки юридична особа, а й громадянин. Особ-
ливiсть вказаного договору (як i попереднього) полягау в тому,
що замовник не зобовязаний випускати твiр у свiт, тобто ви-
ставляти твiр для публiчного огляду. Це право замовника - вiн
може це зробити, а може i не робити.
Предметом договору художнього замовлення у твiр образо-
творчого мистецтва. Це твори живопису, графiки, скульптури,
декоративного мистецтва, фотографiчнi твори i твори, одержанi
способами, аналогiчними фотографiє. Перелiк творiв образо-
творчого мистецтва невичерпний, оскiльки досягнення науко-
во-технiчного прогресу обумовлюють появу нових обуктiв ав-
торського права, отже, i нових обуктiв художнього замовлення.
405
исооливiстю цього договору у й те, що твiр образотворчого
мистецтва, створений на замовлення, переходить у власнiсть за-
мовника, якщо iнше не передбачено договором.
Договiр про використання в промисловостi неопублiкованого тво-
ру декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна-
чау, що слiд розумiти пiд творами декоративно-прикладного мис-
тецтва. т тiльки приблизний перелiк таких творiв, якi можуть
бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, якi
мають утилiтарне, сувенiрне або декоративне призначення i ви-
рiзняються оригiнальними художньо-естетичними властивостя-
ми. Це можуть бути художнi вироби побутового призначення,
якi задовольняють практичнi потреби, а також у прикрасою се-
редовища i людини. До цiує категорiє вiдносять серветки, кили-
ми, хустки, одяг, взуття; вироби з шкiри, кiсток, пластмаси; iграш-
ки, значки, сувенiри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелiрнi i
галантерейнi вироби тощо.
Особливiстю вказаного договору у те, що контрагентом автора
завжди виступау промислове пiдприумство, яке зобовязууться
випустити у свiт твiр на промисловiй основi. Отже, за цим дого-
вором автор передау або зобовязууться створити i передати нео-
публiкований твiр декоративно-прикладного мистецтва пiдпри-
умству, яке зобовязууться випустити його у свiт на промисловiй
основi. Твiр повинен бути придатним для використання в про-
мисловостi i вiдповiдати певним художньо-естетичним вимогам.
Визнання твору обуктом декоративно-прикладного мистецтва,
i, отже, його придатностi для використання в промисловостi
здiйснюють спецiалiсти (художнi ради).
Закон Украєни <Про авторське право i сумiжнi права> передба-
чау ще один вид авторських договорiв - договори на виконання
випущених у свiт творiв i на створення звуко- i вiдеозаписiв та двi
групи нових авторiв: виконавцiв i виробникiв фонограм.
Виконавцi - актори, диригенти, спiваки, танцюристи, музи-
канти - мають право на iмя, право на захист постановки i ви-
конання вiд перекручень, право здiйснювати i дозволяти вико-
ристання постановки i виконання, право на винагороду.
Запис виконання, трансляцiя виконання по радiо i телебачен-
ню, трансляцiя запису виконання або будь-яке iнше викорис-
тання можуть здiйснюватися лише з дозволу виконавця на пiдставi
вiдповiдного договору, i
Виконавцi здiйснюють своє права з дотриманням прав авторiв
творiв, що виконуються ними.
Особи, що зробили звуко- i вiдеозапис, мають право викорис-
товувати його або дозволяти вiдтворювати. Використання цих
406
записiв iншими особами може мати мiсце лише з дозволу автора
запису або його правонаступникiв на основi договору.
Право на звуко- i вiдеозапис включау: право на вiдтворення
будь-яким способом; право на публiчне розповсюдження, в тому
числi передачу за кордон; право на захист вiд iмпорту i розпов-
сюдження примiрникiв запису без дозволу правоволодiльця. При
цьому право комерцiйного прокату зберiгауться за автором зву-
ко- чи вiдеозапису i в тому випадку, коли право власностi на
примiрник цього запису належить не його творцю.
Творцi звуко- чи вiдеозапису, органiзацiє ефiрного мовлення
здiйснюють своє права в межах договору з автором твору i вико-
навцем. Органiзацiє ефiрного мовлення мають право дозволяти
iншим органiзацiям ретрансляцiю, запис i вiдтворення єхнiх пе-
редач.
Права, передбаченi роздiлом III Закону <Про авторське право
i сумiжнi права>, дiють протягом пятидесяти рокiв вiд дати пер-
шого виконання або постановки, першоє публiкацiє звуко- чи
вiдеозапису або першоє трансляцiє в ефiрi.
3. Змiст авторських договорiв
Як i будь-який цивiльно-правовий договiр, авторський договiр
мау вiдповiдати вимогам закону i мiстить усi необхiднi умови та
реквiзити, без яких договiр не дiйсний (сторони договору, єхнi
адреси i мiсцезнаходження тощо). Сторонами в авторських дого-
ворах, з одного боку, завжди у громадянин - автор або його пра-
вонаступники, а з другого, як правило, - юридична особа, яка за
родом своує дiяльностi мау змогу випустити твiр у свiт. Це можуть
бути державнi, колективнi, акцiонернi органiзацiє. З цього загаль-
ного правила у лише два винятки - в договорi художнього замов-
лення замовником може бути i громадянин, а в договорах про
депонування рукописiв з обох бокiв виступають органiзацiє.
Обуктом договору, як вже зазначалось, у результат творчоє
працi - твiр, втiлений у таку обуктивну форму, що робить його
придатним для сприймання iншими особами, вiдтворення i
розповсюдження.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71
результатiв творчоє дiяльностi
Основною правовою формою використання творiв науки, лiте-
ратури i мистецтва у цивiльно-правовi договори, якi дiстали наз-
ву авторських договорiв.
Використання твору автора iншими особами (користувачами)
здiйснюуться вiдповiдно до статтi 29 Закону про авторське пра-
во на пiдставi авторського договору.
За авторським договором автор зобовязаний створити вiдпо-
вiдно до договору i передати замовлений твiр або передати гото-
вий твiр для використання, а користувач зобовязаний викорис-
тати або почати використання твору передбаченим договором
способом в обумовленому ним обсязi, у визначений строк i ви-
платити автору встановлену договором винагороду.
Це самостiйна група договiрних зобовязань, якi вiдзначають-
ся певними особливостями. Передусiм субуктами вказаних до-
говорiв, з одного боку, завжди у автор (спiвавтори) або єхнi пра-
вонаступники, а з iншого боку, як правило, певна органiзацiя,
яка за родом своує дiяльностi може використати твiр обумовле-
ним у договорi способом. Правонаступниками можуть бути спад-
коумцi та iншi особи, яким автор передав право використання
твору. Це, наприклад, законнi представники автора - батьки
або опiкуни i пiклувальники, якщо з будь-яких причин сам ав-
тор не може скористатися своєм правом на використання твору.
Як уже зазначалося, здатнiсть до творчоє дiяльностi не збiгауться
з цивiльно-правовою дiуздатнiстю. Нерiдко авторами можуть бути
неповнолiтнi i навiть малолiтнi.
Якщо на боцi автора виступають двi або бiльше осiб (спiвавто-
ри, кiлька спадкоумцiв або iнших правонаступникiв), то для ук-
ладення договору необхiдна згода усiх цих субуктiв, незалежно
вiд того, яка частка авторськоє винагороди єм належить. Без такоє
згоди твiр не можна використовувати. Вказанi особи можуть
доручити ведення переговорiв, пiдписання договору, а iнколи й
401
пидальшу роооту з автором комусь одному з них. Проте таке
доручення мау бути оформлене письмово, воно становить час-
тину авторського договору.
При укладеннi авторського договору з кiлькома спiвавторами
слiд зясувати характер спiвавторства - роздiльний чи неподiль-
ний. У першому випадку в договорi може бути зазначено ав-
торство окремих спiвавторiв. Проте в усiх випадках колективно-
го твору укладауться один авторський договiр.
У випадку використання кiлькох колективних творiв на кож-
ний з них укладауться окремий авторський договiр. Наприклад,
з спiвавторами слiв пiснi - один договiр, а з спiвавторами музи-
ки - другий договiр. У даному випадку це окремi види творiв, а
не спiвавторство.
Автор може передати право на використання свого твору як на
територiє Украєни, так i за рубежем будь-яким громадянам i юри-
дичним особам, у тому числi й iноземним. У бiльшостi випадкiв
контрагентами авторiв (спiвавторiв та єхнiх правонаступникiв),
як правило, виступають юридичнi особи - державнi, громадськi,
кооперативнi та iншi органiзацiє, якi можуть використовувати
твiр у той чи iнший спосiб. Проте в деяких авторських догово-
рах контрагентом автора можуть бути i громадяни, наприклад,
замовник у договорi художнього замовлення. Будь-який грома-
дянин може укласти договiр з художником або скульптором про
створення такого твору. Проте у видавничих, постановочних,
сценарних та деяких iнших авторських договорах контрагента-
ми авторiв виступають юридичнi особи.
Авторськi договори з iноземними авторами укладаються за учас-
тю Державного агентства Украєни з авторських i сумiжних прав.
Важливою особливiстю авторських договорiв у те, що обукта-
ми (предметами) єх виступають нематерiальнi блага - твори на-
уки, лiтератури чи мистецтва. Вони стають обуктом договору за
однiує умови, якщо вони вираженi в такiй обуктивнiй формi,
яка дау змогу вiдтворювати i розмножувати єх. Обуктом автор-
ського договору можуть бути твори, вже створенi на момент ук-
ладення договору, а також твори, якi автор (спiвавтори) зобовя-
зууться створити i передати для використання.
Важливою творчою ознакою обукта договiрних вiдносин у но-
визна твору, яка може виявлятися або в самому змiстi твору i в
формi викладу нового змiсту, або тiльки у формi викладу вже
вiдомого змiсту.
Авторський договiр повинен бути укладений у письмовiй формi,
якщо законодавством не передбачено iнше (п.2 ст.29 Закону <Про
авторське право i сумiжнi права>). Письмова форма не обовяз-
402
кова для договорiв про опублiкування творiв у перiодичних ви-
даннях та енциклопедичних словниках.
Авторськi договори можуть бути двох типiв: а) авторський до-
говiр на передавання твору для використання; б) авторський
лiцензiйний договiр. За авторським договором на передавання
твору для використання автор або правонаступник передау чи
автор зобовязууться створити i в установлений договором строк
передати твiр органiзацiє для використання обумовленим за до-
говором способом, а органiзацiя зобовязууться здiйснити або
почати це використання в установлений договором строк, а та-
кож сплатити авторовi або його правонаступнику винагороду,
крiм випадкiв, зазначених у законi.
За авторським лiцензiйним договором автор або його право-
наступник надау органiзацiє право використати твiр, у тому числi
шляхом перекладу iншою мовою або переробки в обумовлених
договором межах i на визначений строк. Органiзацiя зобовяза-
на сплатити винагороду за надання цього права.
Як видно з наведеного, законодавець не проводить чiткого
розмежування мiж цими типами договорiв. Практика склалася
таким чином, що за авторським лiцензiйним договором автор
надау органiзацiє право використати твiр для перекладу iншою
мовою або для переробки одного виду твору на iнший. Зокрема,
за цим договором розповiдний твiр може бути перероблений на
драматичний або на сценарiй i, навпаки, сценарний чи драма-
тичний твiр може бути перероблений на розповiдний.
2. Поняття i види авторських договорiв
Авторський договiр - це консесуальна угода, за якою автор або
правонаступники передають готовий твiр певнiй органiзацiє для
використання або автор бере на себе обовязок створити певний
твiр i передати його для використання обумовленим у договорi
способом.
Договiр двостороннiй, оскiльки кожна iз сторiн надiлена пев-
ними правами i обовязками.
iснують конкретнi види авторських договорiв про передаван-
ня твору для використання: договiр про видання або перевидан-
ня твору в оригiналi (видавничий договiр); договiр про депону-
вання рукопису; договiр про публiчне виконання неопублiкова-
ного твору (постановочний договiр); договiр про використання
неопублiкованого твору в кiнофiльмi чи телевiзiйному фiльмi
(сценарний договiр), у радiо- чи телевiзiйнiй передачi; договiр
про створення твору образотворчого мистецтва з метою публiч-
403
ного виставлення (договiр художнього замовлення); договiр про
використання у промисловостi неопублiкованого твору декора-
тивно-прикладного мистецтва тощо.
Видавничий договiр - це один з видiв авторських договорiв.
Характеризууться специфiчним способом використання твору -
виданням i розповсюдженням твору через торгiвлю, бiблiотеки
та iншi органiзацiє. Видавничi договори подiляються за своєм
предметом так: договори на видання лiтературних творiв, творiв
образотворчого мистецтва, музичних творiв. Договори на видан-
ня лiтературних творiв подiляються на видання оригiнальних
творiв та на видання творiв у перекладi як вiтчизняних авторiв,
так i iноземних.
Останнiм часом дедалi бiльшого поширення набувають ко-
мерцiйнi видавничi договори, за якими видання лiтературного
твору здiйснюуться видавництвом за рахунок самого автора. На
автора також покладауться обовязок розповсюдження твору.
Ймовiрно, що в умовах ринковоє економiки цi договори будуть
переважати.
Умови окремих рiзновидiв видавничих договорiв багато в чому
збiгаються, але вони й iстотно вiдрiзняються один вiд одного
характером свого предмета. Так, при виданнi лiтературних творiв
предмет договору визначауться видом лiтератури, єє жанром, при-
значенням. Поданий рукопис мау вiдповiдати погодженiй заявцi,
плану, навчальнiй програмi (для навчальноє лiтератури), обумов-
леному обсягу. Предмет видавничого договору на видання творiв
образотворчого мистецтва визначауться назвою, темою, сюже-
том, видом роботи, єє розмiром, технiкою виконання тощо. Ви-
дання музичних творiв здiйснюуться шляхом передавання ви-
давництву нот у виглядi клавiру, партитури.
Видавничий договiр може бути укладений на готовий твiр i
на твiр, який буде створено у майбутньому. Цей останнiй до-
говiр називауться ще договором замовлення (лiтературного або
художнього).
Договiр на депонування рукопису. Депонування означау пе-
редавання на зберiгання. У тих випадках, коли твiр мау вузь-
коспецiальний характер i треба швидко одержати iнформацiю
про нього, вдаються до депонування. За цим договором органi-
зацiя за погодженням з автором передау належним чином
оформлений оригiнал разом з рефератом твору iнформацiй-
ному органу, який зобовязаний безплатно зберiгати оригiнал
i здiйснювати iнформацiю про нього шляхом публiкацiє рефе-
рату. Крiм того, цей орган зобовязаний на замовлення всiх
заiнтересованих осiб виготовляти копiє твору повнiстю або ча-
404
стково i видавати єм. Найчастiше на депонування передають
оригiнали рефератiв статей, оглядiв, монографiй, збiрникiв
наукових праць, матерiали конференцiй, зєздiв, нарад i сим-
позiумiв вузькоспецiального характеру, якi недоцiльно вида-
вати друкарським способом.
Постановочний договiр. Твiр може бути випущений у свiт публiч-
ним виконанням у видовищному закладi. Контрагентами договору
виступають, з одного боку, автор - творець сценiчного твору або
його правонаступники, а з iншого - видовищний заклад (поста-
новник). Особливiстю даного договору у те, що вiн укладауться
лише на неопублiкованi твори. За цим договором автор передау
або зобовязууться створити i передати видовищному закладу дра-
матичний, музичний або музично-драматичний, хореографiчний
або пантомiмний твiр, а заклад-постановник зобовязууться здiйсни-
ти в межах обумовленого договором або законом строку постанов-
ку i публiчне виконання твору (випустити його в свiт) та сплатити
автору винагороду. Винагорода складауться з двох частин: однора-
зовоє винагороди та збору за кожний спектакль.
Сценарний договiр. За цим договором автор передау або зобо-
вязууться створити i передати кiно-, теле- чи радiостудiє сце-
нарiй фiльму або теле- чи радiопередачi в обумовлений догово-
ром строк, а студiя зобовязууться виплатити автору винагороду.
Предметом договору може бути тiльки неопублiкований твiр -
лiтературний сценарiй, який повинен вiдповiдати творчiй заявцi,
що додауться до договору. В заявцi викладаються основна iдея,
сюжетний задум i характеристика головних дiйових осiб.
Договiр художнього замовлення. За цим договором автор зобо-
вязууться створити i передати замовнику в обумовлений дого-
вором строк твiр образотворчого мистецтва, а замовник зобо-
вязаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що
удиний з авторських договорiв, в якому контрагентом автора
може виступати не тiльки юридична особа, а й громадянин. Особ-
ливiсть вказаного договору (як i попереднього) полягау в тому,
що замовник не зобовязаний випускати твiр у свiт, тобто ви-
ставляти твiр для публiчного огляду. Це право замовника - вiн
може це зробити, а може i не робити.
Предметом договору художнього замовлення у твiр образо-
творчого мистецтва. Це твори живопису, графiки, скульптури,
декоративного мистецтва, фотографiчнi твори i твори, одержанi
способами, аналогiчними фотографiє. Перелiк творiв образо-
творчого мистецтва невичерпний, оскiльки досягнення науко-
во-технiчного прогресу обумовлюють появу нових обуктiв ав-
торського права, отже, i нових обуктiв художнього замовлення.
405
исооливiстю цього договору у й те, що твiр образотворчого
мистецтва, створений на замовлення, переходить у власнiсть за-
мовника, якщо iнше не передбачено договором.
Договiр про використання в промисловостi неопублiкованого тво-
ру декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна-
чау, що слiд розумiти пiд творами декоративно-прикладного мис-
тецтва. т тiльки приблизний перелiк таких творiв, якi можуть
бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, якi
мають утилiтарне, сувенiрне або декоративне призначення i ви-
рiзняються оригiнальними художньо-естетичними властивостя-
ми. Це можуть бути художнi вироби побутового призначення,
якi задовольняють практичнi потреби, а також у прикрасою се-
редовища i людини. До цiує категорiє вiдносять серветки, кили-
ми, хустки, одяг, взуття; вироби з шкiри, кiсток, пластмаси; iграш-
ки, значки, сувенiри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелiрнi i
галантерейнi вироби тощо.
Особливiстю вказаного договору у те, що контрагентом автора
завжди виступау промислове пiдприумство, яке зобовязууться
випустити у свiт твiр на промисловiй основi. Отже, за цим дого-
вором автор передау або зобовязууться створити i передати нео-
публiкований твiр декоративно-прикладного мистецтва пiдпри-
умству, яке зобовязууться випустити його у свiт на промисловiй
основi. Твiр повинен бути придатним для використання в про-
мисловостi i вiдповiдати певним художньо-естетичним вимогам.
Визнання твору обуктом декоративно-прикладного мистецтва,
i, отже, його придатностi для використання в промисловостi
здiйснюють спецiалiсти (художнi ради).
Закон Украєни <Про авторське право i сумiжнi права> передба-
чау ще один вид авторських договорiв - договори на виконання
випущених у свiт творiв i на створення звуко- i вiдеозаписiв та двi
групи нових авторiв: виконавцiв i виробникiв фонограм.
Виконавцi - актори, диригенти, спiваки, танцюристи, музи-
канти - мають право на iмя, право на захист постановки i ви-
конання вiд перекручень, право здiйснювати i дозволяти вико-
ристання постановки i виконання, право на винагороду.
Запис виконання, трансляцiя виконання по радiо i телебачен-
ню, трансляцiя запису виконання або будь-яке iнше викорис-
тання можуть здiйснюватися лише з дозволу виконавця на пiдставi
вiдповiдного договору, i
Виконавцi здiйснюють своє права з дотриманням прав авторiв
творiв, що виконуються ними.
Особи, що зробили звуко- i вiдеозапис, мають право викорис-
товувати його або дозволяти вiдтворювати. Використання цих
406
записiв iншими особами може мати мiсце лише з дозволу автора
запису або його правонаступникiв на основi договору.
Право на звуко- i вiдеозапис включау: право на вiдтворення
будь-яким способом; право на публiчне розповсюдження, в тому
числi передачу за кордон; право на захист вiд iмпорту i розпов-
сюдження примiрникiв запису без дозволу правоволодiльця. При
цьому право комерцiйного прокату зберiгауться за автором зву-
ко- чи вiдеозапису i в тому випадку, коли право власностi на
примiрник цього запису належить не його творцю.
Творцi звуко- чи вiдеозапису, органiзацiє ефiрного мовлення
здiйснюють своє права в межах договору з автором твору i вико-
навцем. Органiзацiє ефiрного мовлення мають право дозволяти
iншим органiзацiям ретрансляцiю, запис i вiдтворення єхнiх пе-
редач.
Права, передбаченi роздiлом III Закону <Про авторське право
i сумiжнi права>, дiють протягом пятидесяти рокiв вiд дати пер-
шого виконання або постановки, першоє публiкацiє звуко- чи
вiдеозапису або першоє трансляцiє в ефiрi.
3. Змiст авторських договорiв
Як i будь-який цивiльно-правовий договiр, авторський договiр
мау вiдповiдати вимогам закону i мiстить усi необхiднi умови та
реквiзити, без яких договiр не дiйсний (сторони договору, єхнi
адреси i мiсцезнаходження тощо). Сторонами в авторських дого-
ворах, з одного боку, завжди у громадянин - автор або його пра-
вонаступники, а з другого, як правило, - юридична особа, яка за
родом своує дiяльностi мау змогу випустити твiр у свiт. Це можуть
бути державнi, колективнi, акцiонернi органiзацiє. З цього загаль-
ного правила у лише два винятки - в договорi художнього замов-
лення замовником може бути i громадянин, а в договорах про
депонування рукописiв з обох бокiв виступають органiзацiє.
Обуктом договору, як вже зазначалось, у результат творчоє
працi - твiр, втiлений у таку обуктивну форму, що робить його
придатним для сприймання iншими особами, вiдтворення i
розповсюдження.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71