Коли кiлькiсть робочих мiсць для всiх значно обмежена, рiвнiсть можливостей за ознакою статi залишауться благочестивим побажанням.
Принцип договiрного характеру працi. Законодавство про працю визначау, що трудовi вiдносини виникають за взаумною згодою сторiн. Трудовий договiр, за допомогою якого оформлюються трудовi вiдносини, одночасно у i регулятором цих вiдносин, оскiльки договором визначаються умови застосування працi, взаумнi права i обов'язки.
Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнауться угода мiж працiвником i власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, а друга сторона - виплачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.
За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдприумством, установою, органiзацiую чи фiзичною особою здiйснюуться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв. Абстрактнi трудовi права i обов'язки перетворюються в конкретнi права i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.
Стаття 22 КЗпП забороняу необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечууться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацiую, що вiдповiдау стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не означау, що така робота надауться без врахування суспiльних потреб. При реалiзацiє цього права власники пiдприумств, установ, органiзацiй, уповноваженi ними органи чи
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
49
фiзичнi особи можуть враховувати iнтереси трудових колективiв, що вже склалися, i навiть в разi потреби в робочiй силi можуть вiдмовити працiвнику у прийомi на роботу.
Абсолютноє свободи при виборi конкретного робочого мiсця немау. Ступiнь вiдносноє свободи залежить перш за все вiд того, якi можливостi надау держава кожнiй особi при виборi роботи. Лише в окремих випадках, визначених законом, власники пiдприумств, установ, органiзацiй або уповноваженi ним органи зобов'язанi укласти трудовий договiр з працiвником, а вiдмова в цьому може бути оскаржена в суд. Такi випадки перелiченi В ч. 2 ст. 232 КЗпП.
В iнших випадках вiдмова власника або уповноваженого ним Органу в прийняттi на роботу не створюу для працiвника права на позов щодо пiдприумства, установи, органiзацiє, якi вiдмо-
кли в прийняттi на роботу, навiть за умови, що працiвник вiдповiдау вимогам, що ставляться до нього за цiую роботою.
Принцип визначеностi трудовоє функцiє. Трудова дiяльнiсть людини мау вiдповiдати єє iндивiдуальним якостям. Нахили людини, навiть такоє, яка вже сформувалась, завжди ширше ви-
iОГiМiКОii Професiє. Тому, маючи певну здатнiсть, людина може ОВОЛОДiТИ декiлькома професiями, мати рiзну ступiнь квалiфiкацiє. Але для того щоб набути квалiфiкацiю, вимагаються певнi суспiльне необхiднi витрати працi по кожнiй спецiальностi.
Таким чином, процесу матерiального виробництва в суспiльствi передуу пiдготовка робочоє сили, що здiйснюуться спецiальною освiтою з професiональним навчанням. Освiчена, Професiйно пiдготовлена людина краще сприймау нову iнформацiю, ефективнiше застосовуу новi засоби виробництва. За допомогою освiти нагромаджууться <людський> капiтал, який сприяу економiчному розвитковi.
У молодi, яка не мау професiйноє освiти, майже вiдсутнi шанси потрапити на виробництво. Саме професiйна освiта забезпечуу одержання громадянами робiтничоє професiє вiдповiдно до єх покликань, iнтересiв, здiбностей, пiдвищення єх виробничоє квалiфiкацiє. Вона у одним iз гарантiв соцiальноє стабiльностi суспiльства.
У пiдвищеннi рiвня освiти i квалiфiкацiє мiститься й потен-цiально важливий резерв зростання продуктивностi i якостi Працi. Науково-технiчний прогрес неухильно вимагау поглиблення професiоналiзму. Вiн, по-перше, ставить якiсно новi ви-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
50
моги до змiсту i методiв професiйного навчання; по-друге, вимагау нових спецiальностей, якi б вбирали в себе знання i навики нових професiй i спецiальностей; по-трету, потребуу створення розвинутоє i чiткоє системи перепiдготовки працiвникiв.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору у встановленням трудовоє функцiє працiвника. Умова про трудову функцiю, що виконуватиметься працiвником, становить фундамент трудового договору, який не може вважатись укладеним, якщо сторони не домовляться щодо професiє, спецiальностi, квалiфiкацiє або посади. Потреба визначення трудовоє функцiє обумовлена суспiльним розподiлом працi, який характеризууться рiзними видами робiт, що повиннi виконуватись пiдприумствами, установами, органiзацiями, виходячи з поставлених перед ними завдань.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору не у довiльним. Держава визначау перелiки посад, професiй i спецiальностей, необхiдних для народного господарства, за допомогою затвердження тарифно-квалiфiкацiйних довiдникiв для робiтникiв, тдиноє номенклатури службовцiв, Квалiфiкацiйного довiдника посад службовцiв.
Трудова функцiя, що встановлюуться при укладеннi трудового договору, мау вiдповiдати професiйним знанням, що у у працiвника. Це може пiдтверджуватись документами про здобуту професiю, спецiальнiсть, квалiфiкацiю. Такий документ свiдчить про те, що працiвник атестований вiдповiдно до iснуючих правил. У той же час пiдвищення технiчного рiвня виробництва, впровадження у сферу управлiння обчислювальноє технiки, автоматизованих систем вимагають вiд працiвника не тiльки професiональних i квалiфiкацiйних даних, а й дiлових якостей, здатностi творчо виконувати обумовлену трудову функцiю. Саме тому трудова дiяльнiсть стала чинником всебiчного розвитку особистостi кожного члена суспiльства.
Принцип стабiльностi трудових вiдносин. Працiвники укладають трудовий договiр для того, щоб мати постiйне джерело засобiв для iснування себе i своує сiм'є. Тому вони зацiкавленi в тому, щоб єх вiдносини з пiдприумством, установою, органiзацiую, з якими вони уклали трудовий договiр, були тривалими i стабiльними. В тривалостi i стабiльностi трудових вiдносин проявляуться гарантiя зайнятостi працюючих.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
51
Тривалiсть зв'язку працiвника з пiдприумством, установою, органiзацiую сприяу пiдвищенню продуктивностi працi даного працiвника, розвивау його трудову i творчу активнiсть.
Проте стабiльнiсть трудових вiдносин не означау довiчне прикрiплення працiвника до пiдприумства. В перiод економiчноє кризи стабiльнiсть зайнятостi у однiую з основних проблем законодавства про працю.
Стабiльнiсть трудових вiдносин забезпечууться тим, що власник або уповноважений ним орган може змiнити умови трудового договору лише за наявностi на те згоди працiвника, а розiрвати трудовий договiр - тiльки за наявностi пiдстав, передбачених в законi. Зокрема, законодавчi акти про працю забороняють вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленоє трудовим договором (ст.31 КЗпП); переведення працiвника на iншу постiйну роботу допускауться тiльки за його згодою (ст.32 КЗпП). З iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу розiрвання трудового договору можливе тiльки з пiдстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Будь-яке розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з пiдстав, не передбачених законом, у незаконним. При цьому обгрунтованiсть намагань власника або уповноваженого ним органу розiрвати трудовий договiр пiдлягау попередньому контролю з боку профспiлковоє органiзацiє, членом якоє у працiвник (ст.43 КЗпП).
Забороняуться звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вагiтних жiнок, матерiв, якi годують дiтей, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, установи, органiзацiє, коли допускауться звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Таким чином, законодавство про працю Украєни спрямоване на формування стабiльних трудових вiдносин, а вiдповiдно - й на створення стабiльних трудових колективiв, що формуються з квалiфiкованих працiвникiв, якi мають досвiд роботи саме на даному пiдприумствi, в установi, органiзацiє.
Принцип матерiальноє зацiкавленостi в результатах працi. Задоволення матерiальних i духовних потреб здiйснюуться внаслiдок трудовоє дiяльностi. Тому особиста зацiкавленiсть становить собою об'уктивну необхiднiсть бiльш повного забезпечен-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
52
ня потреб людини за рахунок пiдвищення єє особистих трудових результатiв.
Трудящi мають рiзнi iнтереси, якi постiйно зростають з розвитком виробництва, науки, культури. Сукупнiсть цих iнтересiв становить зацiкавленiсть трудящих в одержаннi такоє кiлькостi матерiальних благ, якi б повнiстю задовольняли цi потреби. Але оскiльки працiвник здобувау кошти для життя завдяки своєй працi, у нього виникау низка нових iнтересiв, спрямованих на те, щоб краще органiзувати своу робоче мiсце, краще використати робочий час, полiпшити технологiю, пiдвищити свою квалiфiкацiю тощо, що в кiнцевому пiдсумку приводить до збiльшення кiлькостi продукцiє кращоє якостi i тим самим до бiльш повного задоволення своєх потреб.
Сукупнiсть усiх iнтересiв, спрямованих на пiдвищення продуктивностi працi, становить матерiальну зацiкавленiсть у результатах своує працi. По сутi, вона у зацiкавленiстю в одержаннi певноє кiлькостi матерiальних благ i в поуднаннi з розподiлом за працею перетворюуться в матерiальну зацiкавленiсть в результатах своує працi.
Контроль за мiрою працi i мiрою споживання здiйснюуться державою шляхом встановлення вiдповiдних правових норм. Цi норми, з одного боку, забезпечують розподiл матерiальних благ вiдповiдно до витраченоє працi, а з другого - найбiльш повно зацiкавлюють працiвника в результатах своує працi.
Принцип безпеки працi. Будь-яка людська дiяльнiсть мiстить в собi певний ризик. Виробнича дiяльнiсть щодо ризику винятку не становить.
Безпека працi створюу таку обстановку, в якiй навiть найвищi показники не можуть вважатись остаточними, оскiльки йдеться про здоров'я i життя людей в процесi єх трудовоє дiяльностi. Темпи розвитку виробництва, новi агрегати, станки, iнструменти, хiмiчна сировина постiйно вносять iстотнi поправки у виробничу обстановку, в якiй працiвник перебувау значну
частину свого життя.
Створення безпечних умов працi вимагау значних матерiальних витрат. Загальна вiдповiдальнiсть за стан технiки безпеки i виробничоє санiтарiє покладауться на власникiв, керiвникiв пiдприумств, установ i органiзацiй. В свою чергу в правових нормах, посадових обов'язках iнженерно-технiчних працiвникiв закрiплюються єх обов'язки стежити за тим, щоб пiдлеглi єм
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
53
працiвники дисциплiновано використовували засоби iндивiдуального захисту, доглядали єх, дотримувались положень i правил з технiки безпеки i виробничоє санiтарiє, що дiють на пiдприумствi. Знання приписiв технiки безпеки i виробничоє санiтарiє стають складовою частиною квалiфiкацiйних вимог.
Власник або уповноважний ним орган повинен проводити розслiдування та вести облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни.
Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладауться на власникiв або уповноважених ними органiв. Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своєх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками приписiв нормативних актiв про охорону працi на пiдприумствах, в установах, органiзацiях.
Принцип участi трудових колективiв i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi i здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю. Соцiальнi аспекти умов працi визначенi органiзацiую працi та єє характером. Вони включають такi чинники, як режим роботи, єє характер, що повторюуться, роботу змiнами, вночi тощо. При зростаючiй швидкостi i складностi виробничих процесiв збiльшууться виробниче навантаження. Саме воно обумовлюу потребу в постiйному регулюваннi умов працi.
Поняття умов працi не у однозначним. Воно мiстить основнi елементи трудовоє дiяльностi з точки зору єє захисту. Правове регулювання умов працi здiйснюуться централiзованим i локальним методами. За допомогою локального регулювання конкретизууться загальна норма з урахуванням специфiки конкретного пiдприумства.
Локальну нормотворчу дiяльнiсть по встановленню умов працi здiйснюу власник або уповноважений ним орган з участю трудових колективiв i профспiлкових комiтетiв даного | '' пiдприумства. Особливiстю цих локальних актiв у те, що прийнятi норми зверненi не до конкретних, а до невизначених осiб, тобто до всiх i до кожного, хто працюу на цьому пiдприумствi на вiдповiдних роботах.
Локальнi норми, що приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно чи за погодженням з представ-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ницьким органом трудового колективу, не можуть погiршувати становище працюючих у порiвняннi з чинним законодавством про працю або суперечити цьому законодавству.
Умови працi на пiдприумствi встановлюються за допомогою рiзних правових форм: колективним договором, iнструкцiями по охоронi працi, положеннями про премiювання, положеннями про виплату винагороди за результатами рiчноє роботи пiдприумства, правилами внутрiшнього трудового розпорядку та iншими угодами.
Принцип участi трудового колективу i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi доповнюуться наданням цим громадським утворенням права здiйснення контролю за додержанням чинного законодавства про працю i ранiше встановлених умов працi. В процесi реалiзацiє цього права певнi норми застосовуються до конкретних фактiв органiзацiє працi i виробничоє дiяльностi пiдприумства. Законодавство про працю у багатьох випадках встановлюу правило, згiдно з яким власник або уповноважений ним орган може застосувати певну норму лише пiсля одержання на це згоди комiтету профспiлковоє органiзацiє. Такий порядок у важливою гарантiую проти суб'уктивiзму i свавiлля в застосуваннi норм трудового права.
Так, власник або уповноважений ним орган може звiльнити працiвника з роботи за своую iнiцiативою лише одержавши попередню згоду профспiлкового комiтету (ст. 43 КЗпП); встановлення пiдсумованого облiку робочого часу (ст. 61 КЗпП), надурочнi роботи (ст. 64 КЗпП), залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi (ст. 71 КЗпП) та iнше допускаються тiльки з дозволу профспiлкового комiтету.
Контрольнi функцiє за додержанням законодавства про працю трудовий колектив здiйснюу й за допомогою комiсiє по трудових спорах. Вiдповiдно до ст. 223 КЗпП трудовi колективи пiдприумств, установ, органiзацiй з числом працюючих не менш як 15 чоловiк на загальних зборах чи конференцiях обирають комiсiє по трудових спорах, якi у первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприумствах.
Комiсiя в усiх випадках повинна вирiшити спiр по сутi, виконання єє рiшення забезпечууться примусовою силою держави через судового виконавця (ст.230 КЗпП).
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
Принцип свободи об'уднання для здiйснення i захисту своєх прав i свобод. Такi об'уднання можуть бути по професiє - професiйнi спiлки, кооперативнi об'уднання, молодiжнi органiзацiє, спортивнi i обороннi органiзацiє, культурнi, творчi та науковi товариства.
Професiйнi спiлки визнаються представницькими органами трудящих у питаннях виробництва, працi, побуту та культури. Право на єх створення належить працюючим на пiдприумствi, в установi, органiзацiє i гарантууться Конституцiую Украєни. Дiють професiйнi спiлки вiдповiдно до статутiв, якi вони самi приймають, без реустрацiє в державних органах.
Обсяг i змiст прав, наданих профспiлкам, вiдображаються в основних напрямках дiяльностi i функцiях цих добровiльних Громадських органiзацiй. Прийнято видiляти такi основнi функцiє профспiлок: захисну - представництво i захист прав трудящих; виробничо-економiчну - турбота про економiчний i соцiальний розвиток; виховну - сприяння зростанню культурно-технiчного i загальноосвiтнього рiвня трудящих. ^iш&Ц^ТОiрДННiСТЬ функцiй профспiлок свiдчить про широке ННiiЯУФПiЛЬНИХ вiдносин, в яких органи профспiлок беруть ^РРiЄЯК НОСiЄ певних повноважень. Для єх здiйснення держава зобов'язала пiдприумства надавати профспiлковим комiтетам безоплатно необхiднi примiщення з усiм обладнанням, опаленням, освiтленням, охороною для роботи самого комiтету i проведення зборiв працiвникiв; власник або уповноважений ним Орган надау профспiлковому комiтету безоплатно транспорт i Засоби зв'язку (ст. 249 КЗпП).
Принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, Настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Принцип договiрного характеру працi. Законодавство про працю визначау, що трудовi вiдносини виникають за взаумною згодою сторiн. Трудовий договiр, за допомогою якого оформлюються трудовi вiдносини, одночасно у i регулятором цих вiдносин, оскiльки договором визначаються умови застосування працi, взаумнi права i обов'язки.
Вiдповiдно до ст. 21 КЗпП трудовим договором визнауться угода мiж працiвником i власником пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, а друга сторона - виплачувати йому заробiтну плату i забезпечувати необхiднi умови працi.
За допомогою такоє угоди мiж працiвником i пiдприумством, установою, органiзацiую чи фiзичною особою здiйснюуться iндивiдуальна конкретизацiя основних конституцiйних прав i обов'язкiв. Абстрактнi трудовi права i обов'язки перетворюються в конкретнi права i обов'язки працiвника в трудових правовiдносинах.
Стаття 22 КЗпП забороняу необгрунтовану вiдмову в прийняттi на роботу. Кожному працiвнику забезпечууться можливiсть працювати за спецiальнiстю i квалiфiкацiую, що вiдповiдау стану його здоров'я i фiзичним здiбностям. Але право на одержання роботи не означау, що така робота надауться без врахування суспiльних потреб. При реалiзацiє цього права власники пiдприумств, установ, органiзацiй, уповноваженi ними органи чи
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
49
фiзичнi особи можуть враховувати iнтереси трудових колективiв, що вже склалися, i навiть в разi потреби в робочiй силi можуть вiдмовити працiвнику у прийомi на роботу.
Абсолютноє свободи при виборi конкретного робочого мiсця немау. Ступiнь вiдносноє свободи залежить перш за все вiд того, якi можливостi надау держава кожнiй особi при виборi роботи. Лише в окремих випадках, визначених законом, власники пiдприумств, установ, органiзацiй або уповноваженi ним органи зобов'язанi укласти трудовий договiр з працiвником, а вiдмова в цьому може бути оскаржена в суд. Такi випадки перелiченi В ч. 2 ст. 232 КЗпП.
В iнших випадках вiдмова власника або уповноваженого ним Органу в прийняттi на роботу не створюу для працiвника права на позов щодо пiдприумства, установи, органiзацiє, якi вiдмо-
кли в прийняттi на роботу, навiть за умови, що працiвник вiдповiдау вимогам, що ставляться до нього за цiую роботою.
Принцип визначеностi трудовоє функцiє. Трудова дiяльнiсть людини мау вiдповiдати єє iндивiдуальним якостям. Нахили людини, навiть такоє, яка вже сформувалась, завжди ширше ви-
iОГiМiКОii Професiє. Тому, маючи певну здатнiсть, людина може ОВОЛОДiТИ декiлькома професiями, мати рiзну ступiнь квалiфiкацiє. Але для того щоб набути квалiфiкацiю, вимагаються певнi суспiльне необхiднi витрати працi по кожнiй спецiальностi.
Таким чином, процесу матерiального виробництва в суспiльствi передуу пiдготовка робочоє сили, що здiйснюуться спецiальною освiтою з професiональним навчанням. Освiчена, Професiйно пiдготовлена людина краще сприймау нову iнформацiю, ефективнiше застосовуу новi засоби виробництва. За допомогою освiти нагромаджууться <людський> капiтал, який сприяу економiчному розвитковi.
У молодi, яка не мау професiйноє освiти, майже вiдсутнi шанси потрапити на виробництво. Саме професiйна освiта забезпечуу одержання громадянами робiтничоє професiє вiдповiдно до єх покликань, iнтересiв, здiбностей, пiдвищення єх виробничоє квалiфiкацiє. Вона у одним iз гарантiв соцiальноє стабiльностi суспiльства.
У пiдвищеннi рiвня освiти i квалiфiкацiє мiститься й потен-цiально важливий резерв зростання продуктивностi i якостi Працi. Науково-технiчний прогрес неухильно вимагау поглиблення професiоналiзму. Вiн, по-перше, ставить якiсно новi ви-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
50
моги до змiсту i методiв професiйного навчання; по-друге, вимагау нових спецiальностей, якi б вбирали в себе знання i навики нових професiй i спецiальностей; по-трету, потребуу створення розвинутоє i чiткоє системи перепiдготовки працiвникiв.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору у встановленням трудовоє функцiє працiвника. Умова про трудову функцiю, що виконуватиметься працiвником, становить фундамент трудового договору, який не може вважатись укладеним, якщо сторони не домовляться щодо професiє, спецiальностi, квалiфiкацiє або посади. Потреба визначення трудовоє функцiє обумовлена суспiльним розподiлом працi, який характеризууться рiзними видами робiт, що повиннi виконуватись пiдприумствами, установами, органiзацiями, виходячи з поставлених перед ними завдань.
Встановлення професiє, квалiфiкацiє, спецiальностi або посади при укладеннi трудового договору не у довiльним. Держава визначау перелiки посад, професiй i спецiальностей, необхiдних для народного господарства, за допомогою затвердження тарифно-квалiфiкацiйних довiдникiв для робiтникiв, тдиноє номенклатури службовцiв, Квалiфiкацiйного довiдника посад службовцiв.
Трудова функцiя, що встановлюуться при укладеннi трудового договору, мау вiдповiдати професiйним знанням, що у у працiвника. Це може пiдтверджуватись документами про здобуту професiю, спецiальнiсть, квалiфiкацiю. Такий документ свiдчить про те, що працiвник атестований вiдповiдно до iснуючих правил. У той же час пiдвищення технiчного рiвня виробництва, впровадження у сферу управлiння обчислювальноє технiки, автоматизованих систем вимагають вiд працiвника не тiльки професiональних i квалiфiкацiйних даних, а й дiлових якостей, здатностi творчо виконувати обумовлену трудову функцiю. Саме тому трудова дiяльнiсть стала чинником всебiчного розвитку особистостi кожного члена суспiльства.
Принцип стабiльностi трудових вiдносин. Працiвники укладають трудовий договiр для того, щоб мати постiйне джерело засобiв для iснування себе i своує сiм'є. Тому вони зацiкавленi в тому, щоб єх вiдносини з пiдприумством, установою, органiзацiую, з якими вони уклали трудовий договiр, були тривалими i стабiльними. В тривалостi i стабiльностi трудових вiдносин проявляуться гарантiя зайнятостi працюючих.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
51
Тривалiсть зв'язку працiвника з пiдприумством, установою, органiзацiую сприяу пiдвищенню продуктивностi працi даного працiвника, розвивау його трудову i творчу активнiсть.
Проте стабiльнiсть трудових вiдносин не означау довiчне прикрiплення працiвника до пiдприумства. В перiод економiчноє кризи стабiльнiсть зайнятостi у однiую з основних проблем законодавства про працю.
Стабiльнiсть трудових вiдносин забезпечууться тим, що власник або уповноважений ним орган може змiнити умови трудового договору лише за наявностi на те згоди працiвника, а розiрвати трудовий договiр - тiльки за наявностi пiдстав, передбачених в законi. Зокрема, законодавчi акти про працю забороняють вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленоє трудовим договором (ст.31 КЗпП); переведення працiвника на iншу постiйну роботу допускауться тiльки за його згодою (ст.32 КЗпП). З iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу розiрвання трудового договору можливе тiльки з пiдстав, передбачених ст.ст. 40, 41 КЗпП. Будь-яке розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з пiдстав, не передбачених законом, у незаконним. При цьому обгрунтованiсть намагань власника або уповноваженого ним органу розiрвати трудовий договiр пiдлягау попередньому контролю з боку профспiлковоє органiзацiє, членом якоє у працiвник (ст.43 КЗпП).
Забороняуться звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вагiтних жiнок, матерiв, якi годують дiтей, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, установи, органiзацiє, коли допускауться звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Таким чином, законодавство про працю Украєни спрямоване на формування стабiльних трудових вiдносин, а вiдповiдно - й на створення стабiльних трудових колективiв, що формуються з квалiфiкованих працiвникiв, якi мають досвiд роботи саме на даному пiдприумствi, в установi, органiзацiє.
Принцип матерiальноє зацiкавленостi в результатах працi. Задоволення матерiальних i духовних потреб здiйснюуться внаслiдок трудовоє дiяльностi. Тому особиста зацiкавленiсть становить собою об'уктивну необхiднiсть бiльш повного забезпечен-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
52
ня потреб людини за рахунок пiдвищення єє особистих трудових результатiв.
Трудящi мають рiзнi iнтереси, якi постiйно зростають з розвитком виробництва, науки, культури. Сукупнiсть цих iнтересiв становить зацiкавленiсть трудящих в одержаннi такоє кiлькостi матерiальних благ, якi б повнiстю задовольняли цi потреби. Але оскiльки працiвник здобувау кошти для життя завдяки своєй працi, у нього виникау низка нових iнтересiв, спрямованих на те, щоб краще органiзувати своу робоче мiсце, краще використати робочий час, полiпшити технологiю, пiдвищити свою квалiфiкацiю тощо, що в кiнцевому пiдсумку приводить до збiльшення кiлькостi продукцiє кращоє якостi i тим самим до бiльш повного задоволення своєх потреб.
Сукупнiсть усiх iнтересiв, спрямованих на пiдвищення продуктивностi працi, становить матерiальну зацiкавленiсть у результатах своує працi. По сутi, вона у зацiкавленiстю в одержаннi певноє кiлькостi матерiальних благ i в поуднаннi з розподiлом за працею перетворюуться в матерiальну зацiкавленiсть в результатах своує працi.
Контроль за мiрою працi i мiрою споживання здiйснюуться державою шляхом встановлення вiдповiдних правових норм. Цi норми, з одного боку, забезпечують розподiл матерiальних благ вiдповiдно до витраченоє працi, а з другого - найбiльш повно зацiкавлюють працiвника в результатах своує працi.
Принцип безпеки працi. Будь-яка людська дiяльнiсть мiстить в собi певний ризик. Виробнича дiяльнiсть щодо ризику винятку не становить.
Безпека працi створюу таку обстановку, в якiй навiть найвищi показники не можуть вважатись остаточними, оскiльки йдеться про здоров'я i життя людей в процесi єх трудовоє дiяльностi. Темпи розвитку виробництва, новi агрегати, станки, iнструменти, хiмiчна сировина постiйно вносять iстотнi поправки у виробничу обстановку, в якiй працiвник перебувау значну
частину свого життя.
Створення безпечних умов працi вимагау значних матерiальних витрат. Загальна вiдповiдальнiсть за стан технiки безпеки i виробничоє санiтарiє покладауться на власникiв, керiвникiв пiдприумств, установ i органiзацiй. В свою чергу в правових нормах, посадових обов'язках iнженерно-технiчних працiвникiв закрiплюються єх обов'язки стежити за тим, щоб пiдлеглi єм
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
53
працiвники дисциплiновано використовували засоби iндивiдуального захисту, доглядали єх, дотримувались положень i правил з технiки безпеки i виробничоє санiтарiє, що дiють на пiдприумствi. Знання приписiв технiки безпеки i виробничоє санiтарiє стають складовою частиною квалiфiкацiйних вимог.
Власник або уповноважний ним орган повинен проводити розслiдування та вести облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв Украєни.
Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладауться на власникiв або уповноважених ними органiв. Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своєх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками приписiв нормативних актiв про охорону працi на пiдприумствах, в установах, органiзацiях.
Принцип участi трудових колективiв i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi i здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю. Соцiальнi аспекти умов працi визначенi органiзацiую працi та єє характером. Вони включають такi чинники, як режим роботи, єє характер, що повторюуться, роботу змiнами, вночi тощо. При зростаючiй швидкостi i складностi виробничих процесiв збiльшууться виробниче навантаження. Саме воно обумовлюу потребу в постiйному регулюваннi умов працi.
Поняття умов працi не у однозначним. Воно мiстить основнi елементи трудовоє дiяльностi з точки зору єє захисту. Правове регулювання умов працi здiйснюуться централiзованим i локальним методами. За допомогою локального регулювання конкретизууться загальна норма з урахуванням специфiки конкретного пiдприумства.
Локальну нормотворчу дiяльнiсть по встановленню умов працi здiйснюу власник або уповноважений ним орган з участю трудових колективiв i профспiлкових комiтетiв даного | '' пiдприумства. Особливiстю цих локальних актiв у те, що прийнятi норми зверненi не до конкретних, а до невизначених осiб, тобто до всiх i до кожного, хто працюу на цьому пiдприумствi на вiдповiдних роботах.
Локальнi норми, що приймаються власником або уповноваженим ним органом спiльно чи за погодженням з представ-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ницьким органом трудового колективу, не можуть погiршувати становище працюючих у порiвняннi з чинним законодавством про працю або суперечити цьому законодавству.
Умови працi на пiдприумствi встановлюються за допомогою рiзних правових форм: колективним договором, iнструкцiями по охоронi працi, положеннями про премiювання, положеннями про виплату винагороди за результатами рiчноє роботи пiдприумства, правилами внутрiшнього трудового розпорядку та iншими угодами.
Принцип участi трудового колективу i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi доповнюуться наданням цим громадським утворенням права здiйснення контролю за додержанням чинного законодавства про працю i ранiше встановлених умов працi. В процесi реалiзацiє цього права певнi норми застосовуються до конкретних фактiв органiзацiє працi i виробничоє дiяльностi пiдприумства. Законодавство про працю у багатьох випадках встановлюу правило, згiдно з яким власник або уповноважений ним орган може застосувати певну норму лише пiсля одержання на це згоди комiтету профспiлковоє органiзацiє. Такий порядок у важливою гарантiую проти суб'уктивiзму i свавiлля в застосуваннi норм трудового права.
Так, власник або уповноважений ним орган може звiльнити працiвника з роботи за своую iнiцiативою лише одержавши попередню згоду профспiлкового комiтету (ст. 43 КЗпП); встановлення пiдсумованого облiку робочого часу (ст. 61 КЗпП), надурочнi роботи (ст. 64 КЗпП), залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi (ст. 71 КЗпП) та iнше допускаються тiльки з дозволу профспiлкового комiтету.
Контрольнi функцiє за додержанням законодавства про працю трудовий колектив здiйснюу й за допомогою комiсiє по трудових спорах. Вiдповiдно до ст. 223 КЗпП трудовi колективи пiдприумств, установ, органiзацiй з числом працюючих не менш як 15 чоловiк на загальних зборах чи конференцiях обирають комiсiє по трудових спорах, якi у первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприумствах.
Комiсiя в усiх випадках повинна вирiшити спiр по сутi, виконання єє рiшення забезпечууться примусовою силою держави через судового виконавця (ст.230 КЗпП).
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
Принцип свободи об'уднання для здiйснення i захисту своєх прав i свобод. Такi об'уднання можуть бути по професiє - професiйнi спiлки, кооперативнi об'уднання, молодiжнi органiзацiє, спортивнi i обороннi органiзацiє, культурнi, творчi та науковi товариства.
Професiйнi спiлки визнаються представницькими органами трудящих у питаннях виробництва, працi, побуту та культури. Право на єх створення належить працюючим на пiдприумствi, в установi, органiзацiє i гарантууться Конституцiую Украєни. Дiють професiйнi спiлки вiдповiдно до статутiв, якi вони самi приймають, без реустрацiє в державних органах.
Обсяг i змiст прав, наданих профспiлкам, вiдображаються в основних напрямках дiяльностi i функцiях цих добровiльних Громадських органiзацiй. Прийнято видiляти такi основнi функцiє профспiлок: захисну - представництво i захист прав трудящих; виробничо-економiчну - турбота про економiчний i соцiальний розвиток; виховну - сприяння зростанню культурно-технiчного i загальноосвiтнього рiвня трудящих. ^iш&Ц^ТОiрДННiСТЬ функцiй профспiлок свiдчить про широке ННiiЯУФПiЛЬНИХ вiдносин, в яких органи профспiлок беруть ^РРiЄЯК НОСiЄ певних повноважень. Для єх здiйснення держава зобов'язала пiдприумства надавати профспiлковим комiтетам безоплатно необхiднi примiщення з усiм обладнанням, опаленням, освiтленням, охороною для роботи самого комiтету i проведення зборiв працiвникiв; власник або уповноважений ним Орган надау профспiлковому комiтету безоплатно транспорт i Засоби зв'язку (ст. 249 КЗпП).
Принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, Настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63