Включення громадян |ру соцiальноє дiяльностi, а воно здiйснюуться шляхом ук-iйня трудового договору за певною спецiальнiстю, квалiфi-[iую або посадою з пiдкоренням правилам внутрiшнього тру-iдового розпорядку, надау громадянам нового правового стату-Е су - вони стають працiвниками: робiтниками чи службовцями.
Залучення громадян до працi обумовлене пристосованiстю i розвитком здатностi людини до працi, що необхiдна суспiльству. При цьому сучасний трудовий процес вимагау працi не поодиноких працiвникiв, а цiлих єх груп. Виникають трудовi колективи, якi також проявляють себе i беруть участь у рiзних сферах суспiльного життя: економiчнiй, соцiально-полiтичнiй, правовiй, морально-iдеологiчнiй, культурнiй та побутовiй. За наявностi цих видiв дiяльностi у колективi складаються вiдносини, суб'уктами яких виступау або колектив у цiлому, або певнi його складовi частини.
Якщо при цьому пiд вiдносинами розумiти будь-який суспiльний зв'язок окремого iндивiда, то сукупнiсть таких iндивiдiв також створюу в своєх зв'язках з iншими сторонами вiдносини, якi, будучи урегульованими нормами права, набувають форму правових вiдносин.
Таким чином, пiдприумство виступау не тiльки як суб'укт трудових вiдносин у зв'язку iз застосуванням працi, а й як господарська одиниця, де працiвники створюють особливий суб'укт права - трудовий колектив. Обидва цi поняття нероздiльнi:
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
96
пiдприумство неможливе без трудового колективу, а останнiй, в свою чергу, неможливий без наявностi засобiв виробництва, якими вiн користууться в процесi працi, без певноє органiзацiє трудовоє дiяльностi.
В свою чергу, трудовий колектив створюу своє органи та органiзацiє: профспiлковi органи, страйковi комiтети, товариськi суди, якi державою надiляються юридичними правами та обов'язками.
Отже, пiдприумство становить собою уднiсть двох сукупностей: засобiв'виробництва та працюючих. Як удине цiле воно у бiльш широким поняттям, що охоплюу i засоби виробництва, i людей, якi працюють iз застосуванням цих засобiв. Засоби виробництва створюють матерiальну базу виробництва, в той час як трудовий колектив у його живим органiзмом.
Розмежування пiдприумства i трудового колективу проявляуться в органах, що представляють кожну з цих сторiн. Пiдприумство представляуться власником або уповноваженим ним органом. Трудовий колектив представляуться радою трудового колективу, комiтетом пiдприумства або виборним профспiлковим органом. В разi виникненнi колективного трудового спору трудовий колектив може представляти страйковий комiтет. Вiдповiдно цi органи також виступають як суб'укти вiдносин, що виникають iз застосування працi у суспiльному виробництвi.
При колективнiй власностi єє суб'уктами виступають колективи орендарiв, колективнi пiдприумства, кооперативи, акцiонернi товариства, господарськi товариства, господарськi об'уднання, професiйнi спiлки, полiтичнi партiє, релiгiйнi та iншi органiзацiє та об'уднання. Право колективноє власностi здiйснюють вищi органи управлiння власника - загальнi збори, конференцiє, з'єзди, ради, правлiння тощо. Окремi функцiє по господарському управлiнню колективним майном вищими органами управлiння власника може бути покладено на створюванi ними органи.
Усi цi органи управлiння колективним майном в межах наданих єм повноважень володiють, користуються i розпоряджаються майном, можуть використовувати для трудовоє дiяльностi працю громадян, тому вони також виступають як суб'укти трудового права.
iндивiдуальна власнiсть також може використовуватись громадянами для пiдприумницькоє дiяльностi особисто або iз зас-
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
97
тосуванням працi найманих працiвникiв. Для здiйснення виробничоє дiяльностi громадяни також можуть створювати пiдприумства, яким надауться статус юридичноє особи.
Таким чином, при всiх формах власностi власник особисто виступау як суб'укт трудового права. Але вiн може передавати належнi йому права певним своєм органам, уповноважуючи єх на проведення господарськоє та трудовоє дiяльностi. Крiм того, власник може створювати пiдприумства i органiзацiє, призначати певних осiб або органи для керiвництва цими пiдприумствами i органiзацiями. Створюванi власником пiдприумства i органiзацiє, посадовi особи, найнятi ним для керiвництва створюваними пiдприумствами i органiзацiями, виступають суб'укта-
жаййi!i"*права-
УДОВОГО права виступають також органи, що |, i контроль за дотриманням законодавства iфМiсбиодиства з технiки безпеки i вироб-iЙМ^ДО^Гiсих органiв вiдносяться вiдповiднi .._---_ МфЙйНi,'надiленi повноваженнями у своєй сферi дiяльностi, Мiсцевi державнi адмiнiстрацiє та ради народних депутатiв у межах вiдповiдноє територiє.
2. Громадяни як суб'укти трудового права Украєни
Громадянином визнауться фiзична особа, яка володiу певним цивiльним статусом, тобто сукупнiстю обставин фактичного порядку, що характеризують цю особу як учасника юридичного спiлкування. Термiн <громадянський статус> досить широко застосовууться в цивiльному правi. Але вiн необхiдний також для визначення становища особи як суб'укта кримiнального, житлового, сiмейного, трудового права.
Складовими елементами, що створюють громадянський статус, у громадянство, стать, вiк, стан здоров'я, сiмейне становище, освiта, мiсце проживання, спецiальнiсть, квалiфiкацiя, зайнятiсть та iншi данi, що характеризують особу.
Громадянський статус визначау лише вихiднi позицiє громадянина в правовому спiлкуваннi. При цьому до статусу включаються такi риси та юридичнi характеристики, якi притаманнi саме цьому громадяниновi до вступу його у сферу конкретних правовiдносин.
За цивiльним статусом всi громадяни Украєни у рiвними. Але в природi немау двох громадян, якi були б абсолютно од-
.146
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
наковими за вiком, станом здоров'я, освiтою, спецiальнiстю i квалiфiкацiую.
При вступi громадянина у трудовi вiдносини кожний з елементiв його статусу обумовлюу саму можливiсть працевлаштування (наприклад вiк, стан здоров'я), визначау змiст роботи, що виконуватиметься (освiта, спецiальнiсть, квалiфiкацiя), або неможливiсть бути зайнятим саме на цiй роботi (судимiсть, стать тощо).
Реалiзувавши своу право на працю шляхом укладення трудового договору (ст. 2 КЗпП), громадянин набувау статусу працiвника. Для того щоб вступити в трудовi вiдносини, громадянин повинен досягнути вiку шiстнадцяти рокiв. У виняткових випадках за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнюу, на роботу можуть прийматись особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.
Для пiдготовки молодi до продуктивноє працi допускауться прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкоє роботи, що не завдау шкоди здоров'ю i не порушуу процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнюу.
Саме з цього вiку громадяни Украєни набувають трудовоє правосуб'уктностi, тобто своєми дiями приймають на себе трудовi права та обов'язки.
Працiвники, тобто робiтники, службовцi та iншi категорiє працюючих, у найбiльш багаточисельною категорiую громадян Украєни. Вiд iнших категорiй громадян Украєни в юридичному розумiннi єх вiдрiзняу те, що вони перебувають у трудових вiдносинах з державними, кооперативними, громадськими пiдприумствами, установами, органiзацiями i у суб'уктами трудового права. Як закрiплено в ст. 1 КЗпП, законодавство про працю регулюу трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудовоє дисциплiни.
Видiлення працiвникiв iз загальноє категорiє громадян визначау єх належнiсть до певноє соцiальноє групи, правовий статус якоє пiдпадау пiд регулювання окремоє галузi права - тру-
Роздiя IV. Суб'укти трудового права Украєни
дового права. Але правовий статус працiвника не може iснувати вiдокремлено вiд правового статусу громадянина. Обидва цi статуси спiввiдносяться як окреме i загальне. В трудових вiдносинах просто констатацiє правового статусу громадянина недостатньо. Цей загальний статус потребуу реальноє конкретизацiє, що здiйснюуться наданням громадянину додаткових прав i обов'язкiв, якi випливають iз вiдносин по застосуванню працi в суспiльному виробництвi.
Правовий статус працiвника, якого вiн набувау при прийняттi на роботу, дау можливiсть бiльш повно i всебiчно розкри-ТИ його становище як суб'укта трудового права. При цьому в [ правового статусу працiвника може проводитись дифе-iЦiЯ з урахуванням особливостей тiує чи iншоє групи пра-iриклад молодi спецiалiсти, молодi робiтники, тим-&ННi працiвники, сумiсники, iнженерно-технiчнi цо. Цi групи внаслiдок свого становища мають iудовий статус.
|ТВТус Працiвника тiсно пов'язаний з трудовою ЦМ ЯКОЮ визначауться сукупнiсть трудовоє пра-__ дiмдатностi. Саме правосуб'уктнiсть становить Яббю визнану державою можливiсть громадянина бути суб'ук-|'11(^М трудового права. Тому правосуб'уктнiсть у лише передумовою до використання права, а не саме його використання. Право ЙВ працю мають всi громадяни, що досягли встановленого вiку. Проте правового статусу працiвника набувають лише тi грома-ьДЯНИ, якi вступають в трудовi вiдносини.
Я*' В основi трудовоє правосуб'уктностi лежить здатнiсть до Працi, що обумовлюуться фiзичними i розумовими здiбностя-'Йй. Кожний громадянин мау право займатись будь-якими видами працi. Але не кожна людина здатна виконувати роботу, в ЯКiЙ суспiльство у даний час мау потребу. Для цього необхiднi професiйна пiдготовка, навики виконання певноє роботи, а досить часто навiть досвiд. Повинна бути фактична здатнiсть ДО систематичноє, регламентованоє певними правилами працi. Так, здатнiсть виконувати певну роботу може бути обмежена вiком, станом здоров'я, iнодi навiть статтю. Жiнки не можуть залучатися на пiдземнi та iншi роботи, забороненi єм вiдповiдно до обмежень, встановлених законом.
Фактична здатнiсть виконувати певну роботу або займатись певною трудовою дiяльнiстю може обмежуватися судом.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Змiстом правового статусу працiвника у комплекс прав i обов'язкiв, що наданi йому законом або на пiдставi укладеного трудового договору. В загальних рисах цi права i обов'язки закрiпленi в ст. 2 КЗпП. Це, наприклад, право на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, право на вибiр професiє, роду занять i роботи. Вiдповiдно до закону працiвники мають також право на вiдпочинок, обмеження робочого дня та робочого тижня, щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'уднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприумством, установою, органiзацiую, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваноє роботи або займаноє посади.
Держава забезпечуу рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд єх походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.
Обов'язком працiвника визнаються сумлiнна праця, додержання трудовоє дисциплiни, дбайливе ставлення до майна власника пiдприумства, установи, органiзацiє.
Бiльш детально конкретизацiя прав i обов'язкiв працiвника дауться в Типових правилах внутрiшнього трудового розпорядку, якi, в свою чергу, знаходять вiдображення i подальшу розробку в галузевих i правилах внутрiшнього трудового розпорядку конкретного пiдприумства, установи чи органiзацiє.
Типовими правилами внутрiшнього трудового розпорядку до основних обов'язкiв працiвникiв вiднесено: працювати чесно i сумлiнно; додержуватись дисциплiни працi - основи порядку на виробництвi, тобто своучасно приходити на роботу, дотримуватись встановленоє тривалостi робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивноє працi, своучасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо; пiдвищувати продуктивнiсть працi, своучасно i ретельно виконувати роботи за нарядами та завдання-
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
ми, норми виробiтку i нормованi виробничi завдання, добиватися перевиконання цих норм; додержуватись технологiчноє дисциплiни, не допускати браку в роботi та полiпшувати якiсть продукцiє; повнiстю додержуватись вимог з охорони працi, технiки безпеки, виробничоє санiтарiє, гiгiуни працi та протипожежноє охорони, що передбаченi вiдповiдними правилами та iнструкцiями, користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям i запобiжними пристроями; утримувати в порядку та чистотi своу робоче мiсце, а також дотримуватись чистоти в цеху i на територiє пiдприумства, передавати працiвнику, який змiнюу, СВОт робоче мiсце, обладнання i пристроє у справному станi;
берегти i змiцнювати власнiсть, ефективно використовувати ма-станки, iнструменти, дбайливо ставитися до матерiалiв, поводитись пристойно, додержуватись правил рватися вiд дiй, шо створюють перешкоди у виконаннi, єх трудових обов'язкiв; вжи-^(МУкемиЯ причин та умов, що пере-|> НОрмаяьне виконання роботи (про-ВЖЛИВОСтi усунути цi причини своєми i про них до вiдома власника або упов-ИИМ органу; систематично пiдвищувати виробничу "iЙиiфiкацiю.
i ^,'- Коло обов'язкiв, що виконуу кожний працiвник за своую .фiецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, визначауться тариф-i -НО-iiвалiфiкацiйними довiдниками робiт i професiй робiтникiв, Ийлiфiкацiйними довiдниками службовцiв, а також технiчни-i.уПравилами, посадовими iнструкцiями i положеннями, що iясерджуються у встановленому порядку. ^Трудовим договором або контрактом може передбачатися ^"Подальша конкретизацiя трудових прав i обов'язкiв працiвника З урахуванням його трудових функцiй, службового стану, повноважень, наданих працiвнику власником або уповноваженим Лим органом.
к Передбаченi нормативними актами та угодами права i обов'язки працiвникiв встановлюють межi можливоє та необхiдноє єх поведiнки. Тому при визначеннi поняття трудового договору ст. 21 КЗпП законодавче передбачау обов'язок працiвника ви-. конувати обумовлену з власником або уповноваженим ним органом роботу з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
102
Разом з тим чинне законодавство про працю встановлюу гарантiє здiйснення працюючими своєх прав. Цi гарантiє проявляються в створеннi органiв по забезпеченню зайнятостi населення, встановлення квоти на роботу громадян у працездатному вiцi, якi потребують соцiального захисту i нездатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. Норми про квоту у обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, який повинен видiлити визначену кiлькiсть робочих мiсць для цих громадян i заповнити цi мiсця за направленням органiв по працевлаштуванню.
Забороняуться необгрунтована вiдмова в прийняттi на роботу. В певних випадках, передбачених частиною 2 ст. 232 КЗпП, встановлена можливiсть оспорення безпосередньо в судовому порядку вiдмови в прийняттi на роботу. Переведення працiвникiв на iншу постiйну роботу можливе лише за єх згодою. Звiльнення з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу обмежууться пiдставами, вичерпний перелiк яких визначауться законом. При цьому таке звiльнення попередньо повинно бути погоджене з профспiлковим органом, уповноваженим на представництво iнтересiв трудового колективу.
Важливим чинником, що визначау змiст трудового статусу працiвникiв, у вiдповiдальнiсть за виконання трудових обов'язкiв. Якщо суб'уктивнi права вiдображають засади соцiальноє свободи, то юридичнi обов'язки i вiдповiдальнiсть вiдображають соцiальнi вимоги до працiвникiв з боку держави. В даному разi вiдповiдальнiсть слiд розумiти не тiльки як можливiсть застосування до працiвника засобiв стягнення, а як морально-правову категорiю, що покликана забезпечити виконання працiвниками своєх трудових обов'язкiв, здiйснення своєх трудових прав вiдповiдно з Єх соцiальним призначенням. Це свiдчить про високий ступiнь єх вiдповiдальностi.
Громадяниновi, який досяг встановленого законом вiку, належить право вiльно i рiвноправно вступати в трудовi вiдносини. Нiхто не може примусити його iншим чином укладати трудовий договiр. Нiхто також не може силою утримати працiвника на роботi, коли вiн цього не бажау.
Тому, щоб громадянин став суб'уктом трудових вiдносин, необхiдно погодження волi власника засобiв виробництва або уповноваженого ним органу, з одного боку, i працiвника - з другого. Працiвник повинен виявити бажання взяти на себе
Роздiл IV.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Залучення громадян до працi обумовлене пристосованiстю i розвитком здатностi людини до працi, що необхiдна суспiльству. При цьому сучасний трудовий процес вимагау працi не поодиноких працiвникiв, а цiлих єх груп. Виникають трудовi колективи, якi також проявляють себе i беруть участь у рiзних сферах суспiльного життя: економiчнiй, соцiально-полiтичнiй, правовiй, морально-iдеологiчнiй, культурнiй та побутовiй. За наявностi цих видiв дiяльностi у колективi складаються вiдносини, суб'уктами яких виступау або колектив у цiлому, або певнi його складовi частини.
Якщо при цьому пiд вiдносинами розумiти будь-який суспiльний зв'язок окремого iндивiда, то сукупнiсть таких iндивiдiв також створюу в своєх зв'язках з iншими сторонами вiдносини, якi, будучи урегульованими нормами права, набувають форму правових вiдносин.
Таким чином, пiдприумство виступау не тiльки як суб'укт трудових вiдносин у зв'язку iз застосуванням працi, а й як господарська одиниця, де працiвники створюють особливий суб'укт права - трудовий колектив. Обидва цi поняття нероздiльнi:
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
96
пiдприумство неможливе без трудового колективу, а останнiй, в свою чергу, неможливий без наявностi засобiв виробництва, якими вiн користууться в процесi працi, без певноє органiзацiє трудовоє дiяльностi.
В свою чергу, трудовий колектив створюу своє органи та органiзацiє: профспiлковi органи, страйковi комiтети, товариськi суди, якi державою надiляються юридичними правами та обов'язками.
Отже, пiдприумство становить собою уднiсть двох сукупностей: засобiв'виробництва та працюючих. Як удине цiле воно у бiльш широким поняттям, що охоплюу i засоби виробництва, i людей, якi працюють iз застосуванням цих засобiв. Засоби виробництва створюють матерiальну базу виробництва, в той час як трудовий колектив у його живим органiзмом.
Розмежування пiдприумства i трудового колективу проявляуться в органах, що представляють кожну з цих сторiн. Пiдприумство представляуться власником або уповноваженим ним органом. Трудовий колектив представляуться радою трудового колективу, комiтетом пiдприумства або виборним профспiлковим органом. В разi виникненнi колективного трудового спору трудовий колектив може представляти страйковий комiтет. Вiдповiдно цi органи також виступають як суб'укти вiдносин, що виникають iз застосування працi у суспiльному виробництвi.
При колективнiй власностi єє суб'уктами виступають колективи орендарiв, колективнi пiдприумства, кооперативи, акцiонернi товариства, господарськi товариства, господарськi об'уднання, професiйнi спiлки, полiтичнi партiє, релiгiйнi та iншi органiзацiє та об'уднання. Право колективноє власностi здiйснюють вищi органи управлiння власника - загальнi збори, конференцiє, з'єзди, ради, правлiння тощо. Окремi функцiє по господарському управлiнню колективним майном вищими органами управлiння власника може бути покладено на створюванi ними органи.
Усi цi органи управлiння колективним майном в межах наданих єм повноважень володiють, користуються i розпоряджаються майном, можуть використовувати для трудовоє дiяльностi працю громадян, тому вони також виступають як суб'укти трудового права.
iндивiдуальна власнiсть також може використовуватись громадянами для пiдприумницькоє дiяльностi особисто або iз зас-
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
97
тосуванням працi найманих працiвникiв. Для здiйснення виробничоє дiяльностi громадяни також можуть створювати пiдприумства, яким надауться статус юридичноє особи.
Таким чином, при всiх формах власностi власник особисто виступау як суб'укт трудового права. Але вiн може передавати належнi йому права певним своєм органам, уповноважуючи єх на проведення господарськоє та трудовоє дiяльностi. Крiм того, власник може створювати пiдприумства i органiзацiє, призначати певних осiб або органи для керiвництва цими пiдприумствами i органiзацiями. Створюванi власником пiдприумства i органiзацiє, посадовi особи, найнятi ним для керiвництва створюваними пiдприумствами i органiзацiями, виступають суб'укта-
жаййi!i"*права-
УДОВОГО права виступають також органи, що |, i контроль за дотриманням законодавства iфМiсбиодиства з технiки безпеки i вироб-iЙМ^ДО^Гiсих органiв вiдносяться вiдповiднi .._---_ МфЙйНi,'надiленi повноваженнями у своєй сферi дiяльностi, Мiсцевi державнi адмiнiстрацiє та ради народних депутатiв у межах вiдповiдноє територiє.
2. Громадяни як суб'укти трудового права Украєни
Громадянином визнауться фiзична особа, яка володiу певним цивiльним статусом, тобто сукупнiстю обставин фактичного порядку, що характеризують цю особу як учасника юридичного спiлкування. Термiн <громадянський статус> досить широко застосовууться в цивiльному правi. Але вiн необхiдний також для визначення становища особи як суб'укта кримiнального, житлового, сiмейного, трудового права.
Складовими елементами, що створюють громадянський статус, у громадянство, стать, вiк, стан здоров'я, сiмейне становище, освiта, мiсце проживання, спецiальнiсть, квалiфiкацiя, зайнятiсть та iншi данi, що характеризують особу.
Громадянський статус визначау лише вихiднi позицiє громадянина в правовому спiлкуваннi. При цьому до статусу включаються такi риси та юридичнi характеристики, якi притаманнi саме цьому громадяниновi до вступу його у сферу конкретних правовiдносин.
За цивiльним статусом всi громадяни Украєни у рiвними. Але в природi немау двох громадян, якi були б абсолютно од-
.146
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
наковими за вiком, станом здоров'я, освiтою, спецiальнiстю i квалiфiкацiую.
При вступi громадянина у трудовi вiдносини кожний з елементiв його статусу обумовлюу саму можливiсть працевлаштування (наприклад вiк, стан здоров'я), визначау змiст роботи, що виконуватиметься (освiта, спецiальнiсть, квалiфiкацiя), або неможливiсть бути зайнятим саме на цiй роботi (судимiсть, стать тощо).
Реалiзувавши своу право на працю шляхом укладення трудового договору (ст. 2 КЗпП), громадянин набувау статусу працiвника. Для того щоб вступити в трудовi вiдносини, громадянин повинен досягнути вiку шiстнадцяти рокiв. У виняткових випадках за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнюу, на роботу можуть прийматись особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.
Для пiдготовки молодi до продуктивноє працi допускауться прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкоє роботи, що не завдау шкоди здоров'ю i не порушуу процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнюу.
Саме з цього вiку громадяни Украєни набувають трудовоє правосуб'уктностi, тобто своєми дiями приймають на себе трудовi права та обов'язки.
Працiвники, тобто робiтники, службовцi та iншi категорiє працюючих, у найбiльш багаточисельною категорiую громадян Украєни. Вiд iнших категорiй громадян Украєни в юридичному розумiннi єх вiдрiзняу те, що вони перебувають у трудових вiдносинах з державними, кооперативними, громадськими пiдприумствами, установами, органiзацiями i у суб'уктами трудового права. Як закрiплено в ст. 1 КЗпП, законодавство про працю регулюу трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудовоє дисциплiни.
Видiлення працiвникiв iз загальноє категорiє громадян визначау єх належнiсть до певноє соцiальноє групи, правовий статус якоє пiдпадау пiд регулювання окремоє галузi права - тру-
Роздiя IV. Суб'укти трудового права Украєни
дового права. Але правовий статус працiвника не може iснувати вiдокремлено вiд правового статусу громадянина. Обидва цi статуси спiввiдносяться як окреме i загальне. В трудових вiдносинах просто констатацiє правового статусу громадянина недостатньо. Цей загальний статус потребуу реальноє конкретизацiє, що здiйснюуться наданням громадянину додаткових прав i обов'язкiв, якi випливають iз вiдносин по застосуванню працi в суспiльному виробництвi.
Правовий статус працiвника, якого вiн набувау при прийняттi на роботу, дау можливiсть бiльш повно i всебiчно розкри-ТИ його становище як суб'укта трудового права. При цьому в [ правового статусу працiвника може проводитись дифе-iЦiЯ з урахуванням особливостей тiує чи iншоє групи пра-iриклад молодi спецiалiсти, молодi робiтники, тим-&ННi працiвники, сумiсники, iнженерно-технiчнi цо. Цi групи внаслiдок свого становища мають iудовий статус.
|ТВТус Працiвника тiсно пов'язаний з трудовою ЦМ ЯКОЮ визначауться сукупнiсть трудовоє пра-__ дiмдатностi. Саме правосуб'уктнiсть становить Яббю визнану державою можливiсть громадянина бути суб'ук-|'11(^М трудового права. Тому правосуб'уктнiсть у лише передумовою до використання права, а не саме його використання. Право ЙВ працю мають всi громадяни, що досягли встановленого вiку. Проте правового статусу працiвника набувають лише тi грома-ьДЯНИ, якi вступають в трудовi вiдносини.
Я*' В основi трудовоє правосуб'уктностi лежить здатнiсть до Працi, що обумовлюуться фiзичними i розумовими здiбностя-'Йй. Кожний громадянин мау право займатись будь-якими видами працi. Але не кожна людина здатна виконувати роботу, в ЯКiЙ суспiльство у даний час мау потребу. Для цього необхiднi професiйна пiдготовка, навики виконання певноє роботи, а досить часто навiть досвiд. Повинна бути фактична здатнiсть ДО систематичноє, регламентованоє певними правилами працi. Так, здатнiсть виконувати певну роботу може бути обмежена вiком, станом здоров'я, iнодi навiть статтю. Жiнки не можуть залучатися на пiдземнi та iншi роботи, забороненi єм вiдповiдно до обмежень, встановлених законом.
Фактична здатнiсть виконувати певну роботу або займатись певною трудовою дiяльнiстю може обмежуватися судом.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Змiстом правового статусу працiвника у комплекс прав i обов'язкiв, що наданi йому законом або на пiдставi укладеного трудового договору. В загальних рисах цi права i обов'язки закрiпленi в ст. 2 КЗпП. Це, наприклад, право на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, право на вибiр професiє, роду занять i роботи. Вiдповiдно до закону працiвники мають також право на вiдпочинок, обмеження робочого дня та робочого тижня, щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'уднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприумством, установою, органiзацiую, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваноє роботи або займаноє посади.
Держава забезпечуу рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд єх походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин.
Обов'язком працiвника визнаються сумлiнна праця, додержання трудовоє дисциплiни, дбайливе ставлення до майна власника пiдприумства, установи, органiзацiє.
Бiльш детально конкретизацiя прав i обов'язкiв працiвника дауться в Типових правилах внутрiшнього трудового розпорядку, якi, в свою чергу, знаходять вiдображення i подальшу розробку в галузевих i правилах внутрiшнього трудового розпорядку конкретного пiдприумства, установи чи органiзацiє.
Типовими правилами внутрiшнього трудового розпорядку до основних обов'язкiв працiвникiв вiднесено: працювати чесно i сумлiнно; додержуватись дисциплiни працi - основи порядку на виробництвi, тобто своучасно приходити на роботу, дотримуватись встановленоє тривалостi робочого часу, використовувати весь робочий час для продуктивноє працi, своучасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу тощо; пiдвищувати продуктивнiсть працi, своучасно i ретельно виконувати роботи за нарядами та завдання-
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
ми, норми виробiтку i нормованi виробничi завдання, добиватися перевиконання цих норм; додержуватись технологiчноє дисциплiни, не допускати браку в роботi та полiпшувати якiсть продукцiє; повнiстю додержуватись вимог з охорони працi, технiки безпеки, виробничоє санiтарiє, гiгiуни працi та протипожежноє охорони, що передбаченi вiдповiдними правилами та iнструкцiями, користуватися виданим спецодягом, спецвзуттям i запобiжними пристроями; утримувати в порядку та чистотi своу робоче мiсце, а також дотримуватись чистоти в цеху i на територiє пiдприумства, передавати працiвнику, який змiнюу, СВОт робоче мiсце, обладнання i пристроє у справному станi;
берегти i змiцнювати власнiсть, ефективно використовувати ма-станки, iнструменти, дбайливо ставитися до матерiалiв, поводитись пристойно, додержуватись правил рватися вiд дiй, шо створюють перешкоди у виконаннi, єх трудових обов'язкiв; вжи-^(МУкемиЯ причин та умов, що пере-|> НОрмаяьне виконання роботи (про-ВЖЛИВОСтi усунути цi причини своєми i про них до вiдома власника або упов-ИИМ органу; систематично пiдвищувати виробничу "iЙиiфiкацiю.
i ^,'- Коло обов'язкiв, що виконуу кожний працiвник за своую .фiецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, визначауться тариф-i -НО-iiвалiфiкацiйними довiдниками робiт i професiй робiтникiв, Ийлiфiкацiйними довiдниками службовцiв, а також технiчни-i.уПравилами, посадовими iнструкцiями i положеннями, що iясерджуються у встановленому порядку. ^Трудовим договором або контрактом може передбачатися ^"Подальша конкретизацiя трудових прав i обов'язкiв працiвника З урахуванням його трудових функцiй, службового стану, повноважень, наданих працiвнику власником або уповноваженим Лим органом.
к Передбаченi нормативними актами та угодами права i обов'язки працiвникiв встановлюють межi можливоє та необхiдноє єх поведiнки. Тому при визначеннi поняття трудового договору ст. 21 КЗпП законодавче передбачау обов'язок працiвника ви-. конувати обумовлену з власником або уповноваженим ним органом роботу з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
102
Разом з тим чинне законодавство про працю встановлюу гарантiє здiйснення працюючими своєх прав. Цi гарантiє проявляються в створеннi органiв по забезпеченню зайнятостi населення, встановлення квоти на роботу громадян у працездатному вiцi, якi потребують соцiального захисту i нездатнi на рiвних конкурувати на ринку працi. Норми про квоту у обов'язковими для власника або уповноваженого ним органу, який повинен видiлити визначену кiлькiсть робочих мiсць для цих громадян i заповнити цi мiсця за направленням органiв по працевлаштуванню.
Забороняуться необгрунтована вiдмова в прийняттi на роботу. В певних випадках, передбачених частиною 2 ст. 232 КЗпП, встановлена можливiсть оспорення безпосередньо в судовому порядку вiдмови в прийняттi на роботу. Переведення працiвникiв на iншу постiйну роботу можливе лише за єх згодою. Звiльнення з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу обмежууться пiдставами, вичерпний перелiк яких визначауться законом. При цьому таке звiльнення попередньо повинно бути погоджене з профспiлковим органом, уповноваженим на представництво iнтересiв трудового колективу.
Важливим чинником, що визначау змiст трудового статусу працiвникiв, у вiдповiдальнiсть за виконання трудових обов'язкiв. Якщо суб'уктивнi права вiдображають засади соцiальноє свободи, то юридичнi обов'язки i вiдповiдальнiсть вiдображають соцiальнi вимоги до працiвникiв з боку держави. В даному разi вiдповiдальнiсть слiд розумiти не тiльки як можливiсть застосування до працiвника засобiв стягнення, а як морально-правову категорiю, що покликана забезпечити виконання працiвниками своєх трудових обов'язкiв, здiйснення своєх трудових прав вiдповiдно з Єх соцiальним призначенням. Це свiдчить про високий ступiнь єх вiдповiдальностi.
Громадяниновi, який досяг встановленого законом вiку, належить право вiльно i рiвноправно вступати в трудовi вiдносини. Нiхто не може примусити його iншим чином укладати трудовий договiр. Нiхто також не може силою утримати працiвника на роботi, коли вiн цього не бажау.
Тому, щоб громадянин став суб'уктом трудових вiдносин, необхiдно погодження волi власника засобiв виробництва або уповноваженого ним органу, з одного боку, i працiвника - з другого. Працiвник повинен виявити бажання взяти на себе
Роздiл IV.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63