Розмiр вiдшкодування втраченого потерпiлим заробiтку встановлюуться вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi, що визначауться медико-соцiальною експертною комiсiую (МСЕК), i середньомiсячного заробiтку, який вiн мав до ушкодження здоров'я. Втрачений заробiток або його частина вiдповiдно до ступеня втрати професiйноє працездатностi виплачууться власником в повному розмiрi, тобто без урахування розмiру пенсiє по iнвалiдностi, а також незалежно вiд одержуваних потерпiлим iнших видiв пенсiй та заробiтку.
Потерпiлому вiд нещасного випадку на виробництвi виплачууться одноразова допомога, розмiр якоє встановлюуться колективним договором, вiдшкодовуються витрати на медичну i соцiальну допомогу, якою вважауться додаткове харчування, придбання лiкiв, спецiальний медичний та звичайний догляд, побутове обслуговування, протезування, санаторно-курортне лiкування, придбання спецiальних засобiв пересування тощо.
МСЕК може бути встановлена потреба у доглядi за потерпiлим i характер цього догляду.
Суми вiдшкодування шкоди не пiдлягають оподаткуванню. Обов'язковi вiдрахування з них провадяться у тому порядку, що й вiдрахування iз заробiтноє плати.
Роздiл XIV. Порядок-розгляду трудових спорiв
447
РОЗДiЛ XIV ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ ТРУДОВИХ СПОРiВ
 1. Поняття трудових спорiв та єх класифiкацiя
При здiйсненнi вiдносин людей пiд час трудовоє дiяльностi мiж працiвниками i власниками пiдприумств або уповноваженими ними органами можуть виникати й часто виникають рiзного роду непорозумiння. Здебiльшого вони носять iндивiдуальний характер, для вирiшення яких законодавством про працю передбачено певний порядок, що у досить вiдпрацьованим i сталим.
Час вiд часу бiльшiсть найманих працiвникiв виявляються у такому станi, що крiм вимог загального особистого характеру вони усвiдомлюють, що мають право на одержання вiд своєх роботодавцiв незалежно вiд форм власностi бiльших результатiв вiд своує працi, що в оцiнцi єх працi припускауться несправедливiсть.
Перебудова виробничих i трудових вiдносин, новi форми застосування i використання працi iстотно вплинули не тiльки на iндивiдуальнi трудовi вiдносини, а й на структуру i змiст органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що виникають мiж власником пiдприумства або уповноваженою ним особою, з одного боку, i трудовим колективом або органом, що його представляу, - з iншого.
Непорозумiння виникають вже не мiж окремими працiвниками i власниками або уповноваженими ними органами, а мiж групами трудящих, трудовими колективами пiдприумства чи навiть кiлькох пiдприумств з уповноваженими на управлiння органами i державою як власником цих пiдприумств.
Здiйснення вiдносин, як iндивiдуальних, так i колективних, не завжди вiдбувауться гладко, без розбiжностей i конфлiктiв. Оскiльки ми говоримо про наявнiсть двох видiв вiдносин iз застосування працi робiтникiв i службовцiв на пiдприумствах, то вiдповiдно виникають i два види розбiжностей мiж суб'уктами цих вiдносин: iндивiдуальнi i колективнi.
В разi виникнення цих розбiжностей сторони намагаються урегулювати єх шляхом переговорiв або через органи, що спецiально створенi державою з цiую метою. При зверненнi до цих органiв одного iз суб'уктiв iндивiдуальних чи колективних вiдносин виникають трудовi спори (конфлiкти), розгляд i вирiшення
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
448
яких становить певний правовий порядок, спрямований на змiцнення законностi i правопорядку в сферi трудових вiдносин.
Розбiжностi, що виникають мiж суб'уктами трудового права з приводу встановлення умов працi або укладення трудового договору, а також застосування норм трудового законодавства, прийнято називати трудовими спорами. Але трудовi спори не можна зводити тiльки до розбiжностей мiж окремими працiвниками i власником або уповноваженим ним органом. Поняття трудових спорiв значно ширше: воно включау i непорозумiння мiж iншими суб'уктами трудового права, наприклад мiж трудовим колективом i власником або уповноваженим ним органом.
Крiм того, спори за своєм характером можуть бути пов'язанi як iз застосуванням норм трудового законодавства (правильним чи неправильним), так i з встановленням нових умов працi, ще не урегульованих нормами трудового права, наприклад у процесi укладення колективного договору.
Нарештi, трудовi спори - це не просто розбiжностi мiж сторонами, а лише тi з них, що переданi на розгляд вiдповiдного юрисдикцiйного органу, тобто органу, уповноваженого державою приймати обов'язковi для сторiн рiшення.
Щоб з'ясувати, до компетенцiє якого юрисдикцiйного органу вiдноситься розгляд того чи iншого спору, необхiдно перш за все визначити вид вiдносин, з яких виникау спiр, i його предмет (характер).
Основна група спорiв виникау з трудових правовiдносин. Стороною, трудовi права якоє порушенi, переважно виступау працiвник, тому цi спори, як правило, носять позовний характер, у спорами про право.
За ознакою пiдвiдомчостi можна видiлити три види розгляду цих спорiв:
1) в загальному порядку, який включау до себе послiдовнiсть розгляду спору в комiсiє по трудових спорах (КТС) i районному судi. Природно, що розгляд цих спорiв може закiнчуватись в комiсiє, якщо сторони не оскаржать єє рiшення i спiр не буде перенесений до суду;
2) в судовому порядку, при якому розгляд трудового спору розпочинауться безпосереднiм зверненням до суду, минаючи КТС;
3) в особливому порядку, при якому певнi категорiє спорiв або трудовi спори певних категорiй працiвникiв вирiшуються
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
449
вiдповiдно до спецiальних правил, визначених процесуальними нормами.
Другу значну групу становлять колективнi трудовi спори, що виникають з органiзацiйно-управлiнських i соцiально-економiчних вiдносин у сферi працi. Конфлiктуючою стороною тут переважно виступау трудовий колектив одного або декiлькох пiдприумств. Предметом такого спору можуть бути розбiжностi як з приводу встановлення умов працi, так i в зв'язку iз застосуванням чинного законодавства.
В основi класифiкацiє трудових спорiв може бути також вид правовiдносин, з яких виник спiр, коли слiд говорити про трудовi спори в широкому розумiннi цього поняття, розбiжностi пов'язанi не тiльки з трудовими правовiдносинами, а й з похiдними вiд них, наприклад процесуальними. У вузькому, власному розумiннi цього поняття пiд трудовим спором слiд розумiти лише непорозумiння мiж сторонами трудових правовiдносин.
Додатково визначальним тут у i суб'укт (сторона трудового правовiдношення), який заявив про свою розбiжнiсть до вiдповiдного юрисдикцiйного органу. Як i суб'уктом трудового правовiдношення, суб'уктом трудового спору може бути тiльки сторона трудового договору, незалежно вiд того, хто звернувся-до юрисдикцiйного органу за вирiшенням спору, чиє права дiйсно чи гадано (можливо) порушенi.
На класифiкацiю впливау також характер та предмет спору. За цiую ознакою можна видiлити: спори про застосування норм трудового законодавства, колективного i трудового договору;
спори про встановлення нових умов працi, не урегульованих законодавством або iншими нормативними актами; спори, пов'язанi з вiдмовою у прийняттi на роботу.
iндивiдуальнi спори про застосування норм трудового законодавства, колективних i трудових договорiв прийнято називати позовними спорами.
До спорiв непозовного характеру вiдносяться розбiжностi у зв'язку з встановленням умов працi. Вони можуть бути як iндивiдуальними, так i колективними.
Класифiкацiя трудових спорiв мау значення для визначення єх пiдвiдомчостi - для кожноє групи встановленi певний порядок розгляду i орган, уповноважений розглядати цей спiр. Причини виникнення трудових спорiв рiзнi. Вони можуть носити суб'уктивний характер, але можуть мати i об'уктивно-органiзацiйний характер.
15
14й
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
450
До причин суб'уктивного характеру слiд вiднести вiдставання правовоє свiдомостi вiд реалiй життя, необiзнанiсть не тiльки працюючих, а й керiвних осiб (власникiв i уповноважених ними осiб) з чинним законодавством, що регулюу трудовi вiдносини. Навiть особи, що мають вищу неюридичну освiту, пiд час навчання у вузах знайомляться з правом лише за допомогою курсу <Основи права> обсягом бiля 20 годин. Пiсля закiнчення вузiв вони стають керiвниками структурних пiдроздiлiв, а то й керiвниками пiдприумств, не маючи достатнiх знань в галузi законодавства взагалi i трудового зокрема.
Лекторiє, семiнари з питань права у даний час не проводяться, нiхто до цього iнтересу не виявляу. Адвокатура наданням правовоє допомоги громадянам не займауться, оскiльки така допомога повинна надаватись безоплатно, а адвокатура - органiзацiя госпрозрахункова.
Причиною виникнення трудових спорiв можуть бути помилки однiує з сторiн у спорi про наявнiсть чи вiдсутнiсть фактичних обставин, з якими закон пов'язуу виникнення, змiну чи припинення певних правовiдносин.
Це перша група причин виникнення трудових спорiв.
До другоє групи слiд вiднести причини органiзацiйно-правового характеру, пов'язанi з недолiками в нормотворчiй дiяльностi. На цю причину вказують Основнi напрями соцiальноє полiтики на 1997-2000 роки, затвердженi Указом Президента Украєни вiд 18 жовтня 1997 р. Вiдзначено, що за останнi роки захист трудових прав громадян значно погiршився. В цiлому це пов'язано iз змiнами соцiально-економiчних умов, невiдповiднiстю чинних норм трудового законодавства новим соцiальним i економiчним вiдносинам, послабленням державного нагляду i контролю за додержанням законодавства про працю.
Регулювання соцiально-трудових вiдносин у нових умовах, забезпечення захисту трудових прав громадян вимагають оновлення трудового законодавства та прийняття нового Кодексу законiв про працю Украєни.
З метою забезпечення конституцiйних гарантiй кожного громадянина Украєни на працю в безпечних i здорових умовах, а також виконання конституцiйного обов'язку держави щодо визначення, дотримання та захисту прав i свобод людини у сферi працi визнано за необхiдне прийняти низку законiв та iнших нормативно-правових актiв про працю та охорону працi, забезпечити вiдповiднiсть нацiонального законодавства нормам
Роздiл XIV. Порядок, розгляду трудових спорiв
451
мiжнародного права, ратифiкувати найбiльш важливi й актуальнi конвенцiє Мiжнародноє Органiзацiє Працi, а також вжити iншi заходи щодо удосконалення правового регулювання трудових вiдносин.
Третю групу становлять причини органiзацiйно-господарського характеру. Розрив економiчних зв'язкiв, вiдсутнiсть у достатнiй кiлькостi власних енергоносiєв, наявнiсть значноє кiлькостi пiдприумств оборонного комплексу, що потребують конверсiє, призвели до спаду виробництва, вимушеноє неповноє зайнятостi та безробiття, руйнування соцiальноє iнфраструктури. Внаслiдок цього знизились реальнi доходи значноє частини населення, зросла заборгованiсть iз виплат заробiтноє плати, пенсiй та iнших соцiальних виплат.
Зменшення надходжень до бюджету загострило проблему фiнансування бюджетних установ освiти, науки, охорони здоров'я, культури.
Потребами життя у активiзацiя проведення заходiв щодо структурноє перебудови економiки, стимулювання зростання обсягiв виробництва, оздоровлення фiнансового стану пiдприумств, пiдтримка iнвестицiйних програм та заохочення iнвестицiй.
Причини, що породжують трудовi спори в сферi застосування працi, вiдомi, i держава намiчау заходи щодо єх усунення. Як цi заходи впроваджуватимуться у життя i до яких наслiдкiв вони приведуть, покаже майбутну.
Поряд з причинами виникнення трудових спорiв iснують також приводи єх виникнення, якi слiд вiдрiзняти вiд причин. Приводом у подiя, що безпосередньо передуу виникненню спору, але не породжуу його сама по собi. Зв'язок мiж приводом i спором iснуу, але цей зв'язок зовнiшнiй, неiстотнiй. Зв'язок мiж причиною i наслiдком носить унiверсальний, iстотний характер.
Приводом для виникнення трудових спорiв можуть бути рiзнi дiє або бездiяльнiсть одного iз суб'уктiв трудових правовiдносин, наприклад видання власником або уповноваженим ним органом наказу про звiльнення працiвника, невиплата заробiтноє плати працiвнику тощо.
 2. Розвиток порядку розгляду трудових спорiв в Украєнi
Розвиток органiв по розгляду трудових спорiв в Украєнi в юридичнiй лiтературi колишнього СРСР завжди ототожнювався з розвитком правового регулювання в Росiє. Зокрема, наголо-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
452
шувалось, що 29 жовтня (11 листопада за новим стилем) 1917 р. був прийнятий декрет про восьмигодинний робочий день, 31 сiчня 1918 р. - декрет про створення мiсцевих i обласних бiрж працi; 18 травня 1918 р. лiквiдована стара фабрична iнспекцiя i створена iнспекцiя працi; 2 липня 1918 р. прийнята постанова про порядок затвердження колективних договорiв, якою встановлювалося, що в колективному договорi повиннi бути передбаченi органи, що впроваджуватимуть договiр в життя i контролюватимуть його виконання та розгляд трудових спорiв, тощо.
i хоча з'єзд Рад Украєни 12 грудня 1917 р. проголосив Украєну радянською республiкою, доручив Тимчасовому центральному комiтету <негайно поширити на територiю Украєнськоє республiки усi декрети i розпорядження робiтничо-селянського уряду>, правовi акти перших рокiв радянськоє влади Росiє поширення i застосування в Украєнi не мали, оскiльки Радам влада в Украєнi не належала, на що ми вже звертали увагу при викладеннi теми <Джерела трудового права>.
До нормативних актiв того часу, прийнятих в Украєнi, слiд вiднести постанову Народного комiсарiату працi (НКП) Украєни при Тимчасовому робiтничо-селянському урядi, якою передбачалось, що спори про звiльнення робiтникiв i службовцiв повиннi розглядати профспiлки, скарги на рiшення яких у триденний строк можуть бути поданi до вiддiлу працi.
29 сiчня 1919р. НКП Украєни опублiкував звернення до всiх трудящих, в якому зазначав, що при виникненнi конфлiктiв треба звертатись за сприянням до фабрично-заводських комiтетiв i професiйних спiлок i лише в разi неможливостi розгляду у цих органах надсилати такi звернення до мiсцевих органiв НКП.
У зверненнi наголошувалося, що НКП Украєни вважау, що фабрично-заводськi комiтети i професiйнi спiлки як органiзацiє, що особливо близько стоять до робiтничих мас i найбiльш повно ознайомленi з умовами працi своєх спiвчленiв, з достатньою увагою вiднесуться до всього, що тою чи iншою мiрою зачiпау умови працi, i у достатньо компетентними при вирiшеннi конфлiктiв'.
Захист iнтересiв трудящих вимагав подальшоє регламентацiє i удосконалення порядку розгляду трудових спорiв. 6 березня 1919 р. НКТ Украєни була видана iнструкцiя про порядок розгляду трудових конфлiктiв у пiдвiддiлах мiсцевих органiв працi.
Див.: Вестник НКТ Украиньє. 1919. № 1. С. 58.
Роздiл XIV. Порядок розгляду трудових спорiв
453
Першим органом по розгляду трудових спорiв, вiдповiдно до iнструкцiє, визнавались конфлiктнi комiсiє при професiйних спiлках. Другим органом були конфлiктнi комiсiє мiсцевих вiддiлiв працi. Вищим органом по розгляду трудових конфлiктiв була конфлiктна колегiя при НКП Украєни, яка створювалась у складi голови конфлiктного вiддiлу i двох членiв: представника юридичного або тарифного вiддiлу i Всеукраєнського центру профспiлок'.
Постановою РНК Украєни вiд 28 травня 1919 р. було затверджено Положення про порядок розгляду справ, що виникають мiж робiтниками i службовцями i наймачами на грунтi виконання трудового договору. Цим Положенням збережено тi ж органи по розгляду трудових спорiв, хоча й були внесенi iстотнi змiни в порядок єх органiзацiє, встановленi норми, що регулювали порядок розгляду трудових справ2.
15 травня 1922 р. уповноваженим НКП Украєни було затверджено Положення про розцiночно-конфлiктнi комiсiє (РКК), якi здiйснювали розгляд як розцiночних, так i конфлiктних питань на пiдприумствах та установах i органiзовувались з рiвноє кiлькостi представникiв вiд адмiнiстрацiє i профспiлковоє органiзацiє пiдприумства.
З прийняттям КЗпП Украєни 1922 р. були внесенi змiни в порядок розгляду трудових спорiв. Примирне забезпечення розгляду спорiв здiйснювалось РКК, примирними камерами i третейськими судами, кожний з яких дiяв на пiдставi окремого положення.
Примусовий порядок розгляду трудових спорiв здiйснювався особливими сесiями народних судiв по трудових спорах. У зв'язку з цим РКК при НКП було лiквiдовано.
РНК Украєни постановою вiд 27 квiтня 1923 р. затвердила Положення про примирнi камери i третейськi суди.
Рiшення РКК i примирних камер виконувалися добровiльно, оскiльки вони приймалися за погодженням сторiн, тому вважалися такими, що мають силу договорiв. Для визначення законностi рiшень примирних i третейських органiв вони направлялись безпосередньо до суду. Народний суддя перевiряв єх законнiсть i учиняв надпис, що мав силу виконавчого документу.
Порядок розгляду трудових спорiв, значна кiлькiсть конфлiктiв, великi строки для єх розгляду призводили до тривалих
Див.: Вестник НКТ Украиньє, 1919. № 1. С. 58. Див.: Там же. № 2. С. 107.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
454
строкiв розгляду трудових спорiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63