Тому це може бути профспiлковий комiтет, профспiлкове бюро, а також i профспiлковий органiзатор.
Не допускауться звiльнення працiвникiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод тимчасовоє непрацездатностi, крiм випадкiв нез'явлення на роботу протягом бiльш як чотирьох мiсяцiв пiдряд (п. 5 ст. 40 КЗпП). Ця тимчасова непрацездатнiсть може настати як наслiдок захворювання самого працiвника, так i у випадку видачi йому листка непрацездатностi по догляду за хворим членом сiм'є. Звiльнення буде незаконним i тодi, коли листок про тимчасову непрацездатнiсть виданий працiвнику в день звiльнення'.
При цьому, якщо в день звiльнення працiвник дiйсно був тимчасово непрацездатним i в зв'язку з цим перебував на лiкуваннi в лiкарнi, то самi по собi порушення, допущенi при оформленнi лiкарняного листка, не позбавляють працiвника гарантiй, передбачених ч. З ст. 40 КЗпП2.
Не допускауться також звiльнення у перiод перебування працiвника у вiдпустцi, незалежно вiд пiдстав надання цiує вiдпустки. Це правило не поширюуться на випадки повноє лiквiдацiє пiдприумства.
Не допускауться звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, а якщо дитина потребуу домашнього догляду, що пiдтверджууться медичним висновком, - до досягнення дитиною шестирiчного вiку, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, коли допускауться звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).
Звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв допускауться, крiм додержання загального порядку звiльнення, тiльки за згодою вiдповiдного комiтету в справах неповнолiтнiх (ст. 198 КЗпП). При цьому звiльнення з пiдстав змiни в органiзацiє виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або
i Див.: Рад. право. 1985. № 2. С. 91. 2 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1980. № 33. С. 13.
281
Роздiл VIII. Трудовий договiр
перепрофiлювання пiдприумства, скорочення чисельностi або штату працiвникiв (п.1 ст.40 КЗпП), виявленоє невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоров'я (п.2 ст.40 КЗпП), поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП), здiйснюуться лише у виняткових випадках i не допускауться без працевлаштування.
Звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу осiб, обраних до складу профспiлкових органiв i не звiльнених вiд виробничоє роботи, не допускауться, крiм додержання загального порядку звiльнення, лише за попередньою згодою профспiлкового органу, членами якого вони у, а голiв i членiв профспiлкових органiв на пiдприумствi, крiм того, - лише за згодою вiдповiдного об'уднання профспiлок. Звiльнення профспiлкових органiзаторiв i профгрупоргiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускауться лише за згодою органу вiдповiдного профспiлкового об'уднання- Звiльнення працiвникiв, якi обирались до складу профспiлкових органiв, не допускауться протягом двох рокiв пiсля закiнчення виборних повноважень, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства або вчинення працiвником винних дiй, за якi законодавством передбачена можливiсть звiльнення, i також здiйснюуться лише за згодою органу вiдповiдного профспiлкового об'уднання.
Члени ради (правлiння) пiдприумства, обранi до єє складу вiд трудового колективу, не можуть бути звiльненi з пiдприумства з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу без згоди загальних зборiв (конференцiє) трудового колективу, якi єх обрали.
Члени ради трудового колективу не можуть бути пiдданi дисцшлiнарному стягненню, а також не можуть бути звiльненi з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, крiм додержання загального порядку звiльнення, без згоди ради трудового колективу.
Передбаченi ст. 252 КЗпП гарантiє не застосовуються до осiб, якi у органiзаторами страйку, визнаного судом незаконним, а також до осiб, якi перешкоджають припиненню незаконного страйку (ст. 32 Закону Украєни <Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)>
Не допускауться розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з працiвниками
282
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
пiдприумства, що приватизууться, та приватизованого пiдприумства. Виняток становить звiльнення при поновленнi на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу (п.б ст.40 КЗпП), та за вчиненi працiвником дисциплiнарнi проступки (п.п 3, 4, 7, 8 ст. 40 та пункт 1 ст. 41 КЗпП).
Протягом шести мiсяцiв вiд дня переходу права власностi на приватизоване пiдприумство власник або уповноважений ним орган також не мау права звiльняти з роботи працiвникiв (ст. 26 Закону Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств> в редакцiє вiд 19 лютого 1997 р.).
Вiдповiдно до ст. 28 Закону Украєни <Про статус депутатiв мiсцевих Рад народних депутатiв> депутат мiсцевоє Ради народних депутатiв не може бути звiльнений з роботи, виключений з колективного сiльськогосподарського пiдприумства, кооперативу чи навчального закладу з iнiцiативи власника пiдприумства, навчального закладу, за винятком випадкiв, коли повнiстю лiквiдовууться пiдприумство, без попереднього погодження з вiдповiдною Радою народних депутатiв, а в перiод мiж пленарними засiданнями - з головою Ради за попереднiм висновком мандатноє комiсiє, комiсiє з питань депутатськоє етики.
Цi гарантiє поширюються i на депутатiв, якi працюють або займають посади в акцiонерних об'уднаннях та iнших господарських товариствах, якщо не йдеться про перевибори пiсля закiнчення строку обрання. У ньому випадку вiдсутня iнiцiатива власника.
12. Вiдсторонення працiвника вiд роботи
На вiдмiну вiд звiльнення при вiдстороненнi вiд роботи трудовий договiр з працiвником не припиняуться, трудова книжка не видауться i розрахунок не проводиться. На певний час працiвник до роботи не допускауться, заробiтна плата не нараховууться i не виплачууться.
Вiдсторонення вiд роботи може застосовуватись на вимогу уповноважених державою органiв. До них вiдносяться: органи по нагляду за безпечним веденням робiт у промисловостi, органи державного енергетичного нагляду, державного санiтарного нагляду, прокурор, слiдчий та iн.
Власник або уповноважений ним орган не тiльки мау право, а й зобов'язаний вiдсторонити працiвника, який з'явився на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного i токсич-
283
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ного сп'янiння або довiв себе до такого стану пiд час роботи. Власнику або уповноваженому ним органу надауться право вiдстороняти вiд роботи працiвникiв, якi вiдмовляються або ухиляються вiд обов'язкових медичних оглядiв, навчання, iнструктажу i перевiрки знань з охорони працi та протипожежноє охорони, працюють без спецодягу, спецвзуття i захисних пристроєв, що єм виданi, а також у несправному, невiдремонтова-ному, забрудненому спецодязi або з несправними захисними пристроями.
Вiдсторонення вiд роботи органами, яким законом таке право не надано, а також у випадках, не передбачених законом, у незаконним. Зокрема у незаконним вiдсторонення працiвника власником або уповноваженим ним органом за вiдмову вiд переведення чи вiд виєзду у вiдрядження та iншi | проступки, за якi працiвник може бути притягнутий до дисциплiнарноє вiдповiдальностi.
За чiую б iнiцiативою не проводилось вiдсторонення вiд роботи, воно повинно оформлятись наказом або розпорядженням по пiдприумству. До трудовоє книжки запис про вiдсторонення не заноситься.
13. Порядок оформлення звiльнення працiвника з роботи
При звiльненнi працiвника з роботи видауться наказ, в якому зазначаються пiдстава розiрвання трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю закону. На пiдставi цього наказу до трудовоє книжки робиться запис про причини звiльнення, в нiй також робиться посилання на формулювання чинного законодавства iз зазначенням вiдповiдного пункту i статтi закону. Звiльнення не може здiйснюватися з пiдстав, не передбачених законом.
Трудова книжка з належно оформленим записом видауться працiвнику в день звiльнення. У разi звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вiн зобов'язаний у день звiльнення видати йому копiю наказу про звiльнення з роботи. В iнших випадках звiльнення копiя наказу видауться на вимогу працiвника. На вимогу працiвника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний також видати довiдку про роботу працiвника на даному пiдприумствi iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiє, посади, часу роботи i розмiру заробiтноє плати.
284
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
У деяких випадках при припиненнi трудового договору працiвникам виплачууться вихiдна допомога. Єє виплата проводиться: при припиненнi трудового договору в зв'язку з призовом чи вступом працiвника на вiйськову службу або направленням на альтернативну (невiйськову) службу; в разi вiдмови працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприумством, а також при вiдмовi вiд продовження роботи у зв'язку iз змiною iстотних умов працi; при достроковому розiрваннi строкового трудового договору на вимогу працiвника при порушеннi власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; у випадках змiни в органiзацiє виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або перепрофiлювання пiдприумства, скорочення чисельностi або штату працiвникiв; у випадку виявлення невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даноє роботи; при поновленнi на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу.
Вихiдна допомога виплачууться в розмiрi середнього мiсячного заробiтку. Громадянам, якi призванi або прийнятi на вiйськову службу, направленi на альтернативну (невiйськову) службу, вихiдна допомога виплачууться у розмiрi двомiсячноє заробiтноє плати. При розiрваннi працiвником трудового договору за власним бажанням,, якщо власник або уповноважений ним орган не додержууться законодавства по охоронi працi, умов колективного договору з цих питань, працiвнику виплачууться вихiдна допомога в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного заробiтку.
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
285
РОЗДiЛ IX РОБОЧИЙ ЧАС i ЧАС ВiДПОЧИНКУ
1. Поняття робочого часу за трудовим правом
Обов'язковою умовою трудових вiдносин у тривалiсть робочого часу, тобто часу, протягом якого працiвник вiдповiдно до законодавства, колективного договору, угоди про працю i правил внутрiшнього трудового розпорядку повинен перебувати у визначеному йому мiсцi i виконувати роботу, яка йому доручауться.
Як вiдомо, нi рабовласницький, нi феодальний устроє не ма-i ли законодавчого обмеження робочого часу, оскiльки носiй робо-! чоє сили був разом з iншими знаряддями виробництва об'уктом ^Власностi.
', Норми права, спрямованi на деяке регулювання тривалостi i робочого часу, пов'язанi з розвитком капiталiстичного способу Е Виробництва на початку XIX ст. Але ще в умовах феодального 1 суспiльства в Англiє, що була пiонером розвитку капiталiстич- ного виробництва, з'явилися першi законодавчi акти (в 1349, i ^496 та 1582 рр.), якими встановлювався 13-годинний мiнiмальний робочий день. Здiйснювалося обмеження не максимальноє, а мiнiмальноє тривалостi робочого часу.
В дореволюцiйнiй Росiє по сутi не було законодавства про обмеження робочого часу аж до 1897 р. Щоправда, деяка регламентацiя робочого часу вводилась указом Петра i вiд 5 квiтня 1722 р. В 32 глави XII цього указу говорилось, що в перiод з 10 березня по 10 вересня бити в дзвiн на роботу вранцi за годину до сходу сонця, а ввечерi з роботи - через годину пiсля його заходу, за календарем (тобто бити в дзвiн вранцi - о 4,5 1 години, а ввечерi - о 7 годинi).
Навеснi 1896 р. вiдбувся перший масовий страйк пiтерських ткачiв, якi заявили вимоги про обмеження робочого часу. ; В сiчнi 1897 р. масовий страйковий рух повторився з тими ж вимогами. Царський уряд вiдчув загрозу своуму iснуванню i був змушений видати закон вiд 2 червня 1897 р. <Про скорочення робочого дня на фабриках i заводах i про встановлення святкового вiдпочинку>. Законом встановлювався робочий день тривалiстю в 11,5 години на добу.
Пiсля прийняття цього закону становище трудящих не по-ЛЦiшилось, оскiльки загальна кiлькiсть робочих годин на рiк єбiльшилась за рахунок зменшення кiлькостi святкових днiв.
286
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
Лютнева революцiя в Росiє 1917 р. не вирiшила питання про обмеження тривалостi робочого дня. Дiяльнiсть Тимчасового уряду по введенню восьмигодинного робочого дня звелася до того, що в особливому комiтетi мiнiстерства працi було тiльки обговорено, але без будь-яких наслiдкiв, питання про порядок роботи по створенню такого законодавства.
Пiсля бiльшовицького перевороту першим законодавчим актом про працю був декрет вiд 29 жовтня (11 листопада) 1917 р. <Про восьмигодинний робочий день>. Цей декрет став прикладом для революцiйне настроуних мас у деяких краєнах твропи, де також був уведений восьмигодинний робочий день (Нiмеччина, Австрiя, Фiнляндiя, Англiя, iталiя).
В Украєнi Центральною Радою 25 сiчня 1918 року був прийнятий i ухвалений Закон про восьмигодинний робочий день. Закон прийнятий <в вiдмiну та поправку> статей 64, 65, 68-70, 72-75 та 193-201 Устава о промьiшленном труде. Закон поширювався на всi пiдприумства, в яких прикладауться наймана праця, незалежно вiд розмiру цих пiдприумств, так i вiд того, кому вони належать.
Робiтничим часом або часом робочих годин на добу вважауться той час, в який згiдно умовi найму (статтi 48, 60, 96, 98 i 103 Устава о промьiшленном труде) робiтник повинен бути на промисловiм пiдприумствi i в розпорядженнi завiдуючого ним для виконання роботи.
Робочий день, який встановлюуться нормами внутрiшнього розпорядку пiдприумств (п. 1 ст. 103 Устава о промьiшленном труде - нормальний робочий час), не повинен бути вище 8 годин на добу та 48 годин на тиждень, рахуючи сюди i час, потрiбний для чистки машин та на наведення порядку в робiтничому помешканнi. Перед Рiздвом (24 грудня) та перед Трiйцею праця закiнчууться у 12 годин дня (наведено за мовою орiгiна-лу - В.П.). В листопадi 1919 р. на першiй мiжнароднiй конференцiє Лiги Нацiй була досягнута загальна угода про прийняття конвенцiє про восьмигодинний робочий день.
В СРСР на вiдзначення десятирiччя жовтневоє революцiє ЦВК СРСР манiфестом вiд 15 жовтня 1927 р. постановив забезпечити протягом найближчих рокiв перехiд вiд восьмигодинного до семигодинного робочого дня промислових працiвникiв без зменшення єх заробiтноє плати.
В розвиток цього манiфесту ЦВК i РНК СРСР сiчня 1929 р. прийняли постанову <Про семигодинний робочий день>, якою
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
287
переважну бiльшiсть робiтникiв виробничих пiдприумств було поступово переведено на семигодинний робочий день. Вводилася шестиденка - п'ятиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. Тривалiсть робочого тижня фактично встановлювалась в 35 годин. Кожний шостий день - 6, 12, 18, 24 та ЗО числа кожного мiсяця, незалежно вiд того, на який день тижня вони припадали, оголошувались вихiдними днями.
Однак у зв'язку з напруженням мiжнародноє обстановки указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 26 червня 1940 р. <Про перехiд на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень i про заборону самовiльного уходу робiтникiв i службовцiв з пiдприумств i установ> було здiйснено перехiд на восьмигодинний робочий день'. Тривалiсть робочого дня з семи годин була збiльшена до восьми, робочий тиждень 'встановлювався в 48 годин при шести робочих днях з одним вихiдним у недiлю.
Фактично було проведено закрiплення (<закрiпачення>) працюючих за пiдприумствами i установами, оскiльки заборонявся самовiльний уход робiтникiв i службовцiв iз державних, кооперативних i громадських пiдприумств i установ, а також самовiльний перехiд з одного пiдприумства на iнше або з однiує установи в iншу. В ст. 4 цього указу зазначались випадки, коли директор пiдприумства i начальник установи мали право i були зобов'язанi дати дозвiл на уход робiтника i службовця. За запiзнення на роботу, прогули i самовiльне залишення роботи було встановлено кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Заборона залишати роботу i кримiнальна вiдповiдальнiсть за це були скасованi лише указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 25 квiтня 1956 р. <Про скасування судовоє вiдповiдальностi робiтникiв i службовцiв за самовiльне залишення пiдприумств i установ i за прогул без поважних причин>.
До скасування судовоє вiдповiдальностi за самовiльне залишення пiдприумств Радянський Союз разом з Украєнською РСР i Бiлоруською РСР вступили в члени Мiжнародноє Органiзацiє Працi (МОП). Ця органiзацiя ще у 1935 р. прийняла Конвенцiю № 47 <Про 40-годинний робочий тиждень>. Але ця Конвенцiя протягом тривалого часу не набирала чинностi, оскiльки вiдповiдно до iснуючих положень Конвенцiя набирау чинностi за умови, якщо вона ратифiкована не менше як двома краєнами - членами МОП.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Не допускауться звiльнення працiвникiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод тимчасовоє непрацездатностi, крiм випадкiв нез'явлення на роботу протягом бiльш як чотирьох мiсяцiв пiдряд (п. 5 ст. 40 КЗпП). Ця тимчасова непрацездатнiсть може настати як наслiдок захворювання самого працiвника, так i у випадку видачi йому листка непрацездатностi по догляду за хворим членом сiм'є. Звiльнення буде незаконним i тодi, коли листок про тимчасову непрацездатнiсть виданий працiвнику в день звiльнення'.
При цьому, якщо в день звiльнення працiвник дiйсно був тимчасово непрацездатним i в зв'язку з цим перебував на лiкуваннi в лiкарнi, то самi по собi порушення, допущенi при оформленнi лiкарняного листка, не позбавляють працiвника гарантiй, передбачених ч. З ст. 40 КЗпП2.
Не допускауться також звiльнення у перiод перебування працiвника у вiдпустцi, незалежно вiд пiдстав надання цiує вiдпустки. Це правило не поширюуться на випадки повноє лiквiдацiє пiдприумства.
Не допускауться звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, а якщо дитина потребуу домашнього догляду, що пiдтверджууться медичним висновком, - до досягнення дитиною шестирiчного вiку, одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства, коли допускауться звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням (ст. 184 КЗпП).
Звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв допускауться, крiм додержання загального порядку звiльнення, тiльки за згодою вiдповiдного комiтету в справах неповнолiтнiх (ст. 198 КЗпП). При цьому звiльнення з пiдстав змiни в органiзацiє виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або
i Див.: Рад. право. 1985. № 2. С. 91. 2 Див.: Информ. бюл. Верхов. Суда УССР. 1980. № 33. С. 13.
281
Роздiл VIII. Трудовий договiр
перепрофiлювання пiдприумства, скорочення чисельностi або штату працiвникiв (п.1 ст.40 КЗпП), виявленоє невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоров'я (п.2 ст.40 КЗпП), поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП), здiйснюуться лише у виняткових випадках i не допускауться без працевлаштування.
Звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу осiб, обраних до складу профспiлкових органiв i не звiльнених вiд виробничоє роботи, не допускауться, крiм додержання загального порядку звiльнення, лише за попередньою згодою профспiлкового органу, членами якого вони у, а голiв i членiв профспiлкових органiв на пiдприумствi, крiм того, - лише за згодою вiдповiдного об'уднання профспiлок. Звiльнення профспiлкових органiзаторiв i профгрупоргiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускауться лише за згодою органу вiдповiдного профспiлкового об'уднання- Звiльнення працiвникiв, якi обирались до складу профспiлкових органiв, не допускауться протягом двох рокiв пiсля закiнчення виборних повноважень, крiм випадкiв повноє лiквiдацiє пiдприумства або вчинення працiвником винних дiй, за якi законодавством передбачена можливiсть звiльнення, i також здiйснюуться лише за згодою органу вiдповiдного профспiлкового об'уднання.
Члени ради (правлiння) пiдприумства, обранi до єє складу вiд трудового колективу, не можуть бути звiльненi з пiдприумства з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу без згоди загальних зборiв (конференцiє) трудового колективу, якi єх обрали.
Члени ради трудового колективу не можуть бути пiдданi дисцшлiнарному стягненню, а також не можуть бути звiльненi з роботи з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу, крiм додержання загального порядку звiльнення, без згоди ради трудового колективу.
Передбаченi ст. 252 КЗпП гарантiє не застосовуються до осiб, якi у органiзаторами страйку, визнаного судом незаконним, а також до осiб, якi перешкоджають припиненню незаконного страйку (ст. 32 Закону Украєни <Про порядок вирiшення колективних трудових спорiв (конфлiктiв)>
Не допускауться розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з працiвниками
282
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
пiдприумства, що приватизууться, та приватизованого пiдприумства. Виняток становить звiльнення при поновленнi на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу (п.б ст.40 КЗпП), та за вчиненi працiвником дисциплiнарнi проступки (п.п 3, 4, 7, 8 ст. 40 та пункт 1 ст. 41 КЗпП).
Протягом шести мiсяцiв вiд дня переходу права власностi на приватизоване пiдприумство власник або уповноважений ним орган також не мау права звiльняти з роботи працiвникiв (ст. 26 Закону Украєни <Про приватизацiю майна державних пiдприумств> в редакцiє вiд 19 лютого 1997 р.).
Вiдповiдно до ст. 28 Закону Украєни <Про статус депутатiв мiсцевих Рад народних депутатiв> депутат мiсцевоє Ради народних депутатiв не може бути звiльнений з роботи, виключений з колективного сiльськогосподарського пiдприумства, кооперативу чи навчального закладу з iнiцiативи власника пiдприумства, навчального закладу, за винятком випадкiв, коли повнiстю лiквiдовууться пiдприумство, без попереднього погодження з вiдповiдною Радою народних депутатiв, а в перiод мiж пленарними засiданнями - з головою Ради за попереднiм висновком мандатноє комiсiє, комiсiє з питань депутатськоє етики.
Цi гарантiє поширюються i на депутатiв, якi працюють або займають посади в акцiонерних об'уднаннях та iнших господарських товариствах, якщо не йдеться про перевибори пiсля закiнчення строку обрання. У ньому випадку вiдсутня iнiцiатива власника.
12. Вiдсторонення працiвника вiд роботи
На вiдмiну вiд звiльнення при вiдстороненнi вiд роботи трудовий договiр з працiвником не припиняуться, трудова книжка не видауться i розрахунок не проводиться. На певний час працiвник до роботи не допускауться, заробiтна плата не нараховууться i не виплачууться.
Вiдсторонення вiд роботи може застосовуватись на вимогу уповноважених державою органiв. До них вiдносяться: органи по нагляду за безпечним веденням робiт у промисловостi, органи державного енергетичного нагляду, державного санiтарного нагляду, прокурор, слiдчий та iн.
Власник або уповноважений ним орган не тiльки мау право, а й зобов'язаний вiдсторонити працiвника, який з'явився на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного i токсич-
283
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ного сп'янiння або довiв себе до такого стану пiд час роботи. Власнику або уповноваженому ним органу надауться право вiдстороняти вiд роботи працiвникiв, якi вiдмовляються або ухиляються вiд обов'язкових медичних оглядiв, навчання, iнструктажу i перевiрки знань з охорони працi та протипожежноє охорони, працюють без спецодягу, спецвзуття i захисних пристроєв, що єм виданi, а також у несправному, невiдремонтова-ному, забрудненому спецодязi або з несправними захисними пристроями.
Вiдсторонення вiд роботи органами, яким законом таке право не надано, а також у випадках, не передбачених законом, у незаконним. Зокрема у незаконним вiдсторонення працiвника власником або уповноваженим ним органом за вiдмову вiд переведення чи вiд виєзду у вiдрядження та iншi | проступки, за якi працiвник може бути притягнутий до дисциплiнарноє вiдповiдальностi.
За чiую б iнiцiативою не проводилось вiдсторонення вiд роботи, воно повинно оформлятись наказом або розпорядженням по пiдприумству. До трудовоє книжки запис про вiдсторонення не заноситься.
13. Порядок оформлення звiльнення працiвника з роботи
При звiльненнi працiвника з роботи видауться наказ, в якому зазначаються пiдстава розiрвання трудового договору з посиланням на вiдповiдний пункт i статтю закону. На пiдставi цього наказу до трудовоє книжки робиться запис про причини звiльнення, в нiй також робиться посилання на формулювання чинного законодавства iз зазначенням вiдповiдного пункту i статтi закону. Звiльнення не може здiйснюватися з пiдстав, не передбачених законом.
Трудова книжка з належно оформленим записом видауться працiвнику в день звiльнення. У разi звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вiн зобов'язаний у день звiльнення видати йому копiю наказу про звiльнення з роботи. В iнших випадках звiльнення копiя наказу видауться на вимогу працiвника. На вимогу працiвника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний також видати довiдку про роботу працiвника на даному пiдприумствi iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiє, посади, часу роботи i розмiру заробiтноє плати.
284
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
У деяких випадках при припиненнi трудового договору працiвникам виплачууться вихiдна допомога. Єє виплата проводиться: при припиненнi трудового договору в зв'язку з призовом чи вступом працiвника на вiйськову службу або направленням на альтернативну (невiйськову) службу; в разi вiдмови працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприумством, а також при вiдмовi вiд продовження роботи у зв'язку iз змiною iстотних умов працi; при достроковому розiрваннi строкового трудового договору на вимогу працiвника при порушеннi власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору; у випадках змiни в органiзацiє виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiє, реорганiзацiє або перепрофiлювання пiдприумства, скорочення чисельностi або штату працiвникiв; у випадку виявлення невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньоє квалiфiкацiє або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню даноє роботи; при поновленнi на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу.
Вихiдна допомога виплачууться в розмiрi середнього мiсячного заробiтку. Громадянам, якi призванi або прийнятi на вiйськову службу, направленi на альтернативну (невiйськову) службу, вихiдна допомога виплачууться у розмiрi двомiсячноє заробiтноє плати. При розiрваннi працiвником трудового договору за власним бажанням,, якщо власник або уповноважений ним орган не додержууться законодавства по охоронi працi, умов колективного договору з цих питань, працiвнику виплачууться вихiдна допомога в розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного заробiтку.
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
285
РОЗДiЛ IX РОБОЧИЙ ЧАС i ЧАС ВiДПОЧИНКУ
1. Поняття робочого часу за трудовим правом
Обов'язковою умовою трудових вiдносин у тривалiсть робочого часу, тобто часу, протягом якого працiвник вiдповiдно до законодавства, колективного договору, угоди про працю i правил внутрiшнього трудового розпорядку повинен перебувати у визначеному йому мiсцi i виконувати роботу, яка йому доручауться.
Як вiдомо, нi рабовласницький, нi феодальний устроє не ма-i ли законодавчого обмеження робочого часу, оскiльки носiй робо-! чоє сили був разом з iншими знаряддями виробництва об'уктом ^Власностi.
', Норми права, спрямованi на деяке регулювання тривалостi i робочого часу, пов'язанi з розвитком капiталiстичного способу Е Виробництва на початку XIX ст. Але ще в умовах феодального 1 суспiльства в Англiє, що була пiонером розвитку капiталiстич- ного виробництва, з'явилися першi законодавчi акти (в 1349, i ^496 та 1582 рр.), якими встановлювався 13-годинний мiнiмальний робочий день. Здiйснювалося обмеження не максимальноє, а мiнiмальноє тривалостi робочого часу.
В дореволюцiйнiй Росiє по сутi не було законодавства про обмеження робочого часу аж до 1897 р. Щоправда, деяка регламентацiя робочого часу вводилась указом Петра i вiд 5 квiтня 1722 р. В 32 глави XII цього указу говорилось, що в перiод з 10 березня по 10 вересня бити в дзвiн на роботу вранцi за годину до сходу сонця, а ввечерi з роботи - через годину пiсля його заходу, за календарем (тобто бити в дзвiн вранцi - о 4,5 1 години, а ввечерi - о 7 годинi).
Навеснi 1896 р. вiдбувся перший масовий страйк пiтерських ткачiв, якi заявили вимоги про обмеження робочого часу. ; В сiчнi 1897 р. масовий страйковий рух повторився з тими ж вимогами. Царський уряд вiдчув загрозу своуму iснуванню i був змушений видати закон вiд 2 червня 1897 р. <Про скорочення робочого дня на фабриках i заводах i про встановлення святкового вiдпочинку>. Законом встановлювався робочий день тривалiстю в 11,5 години на добу.
Пiсля прийняття цього закону становище трудящих не по-ЛЦiшилось, оскiльки загальна кiлькiсть робочих годин на рiк єбiльшилась за рахунок зменшення кiлькостi святкових днiв.
286
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
Лютнева революцiя в Росiє 1917 р. не вирiшила питання про обмеження тривалостi робочого дня. Дiяльнiсть Тимчасового уряду по введенню восьмигодинного робочого дня звелася до того, що в особливому комiтетi мiнiстерства працi було тiльки обговорено, але без будь-яких наслiдкiв, питання про порядок роботи по створенню такого законодавства.
Пiсля бiльшовицького перевороту першим законодавчим актом про працю був декрет вiд 29 жовтня (11 листопада) 1917 р. <Про восьмигодинний робочий день>. Цей декрет став прикладом для революцiйне настроуних мас у деяких краєнах твропи, де також був уведений восьмигодинний робочий день (Нiмеччина, Австрiя, Фiнляндiя, Англiя, iталiя).
В Украєнi Центральною Радою 25 сiчня 1918 року був прийнятий i ухвалений Закон про восьмигодинний робочий день. Закон прийнятий <в вiдмiну та поправку> статей 64, 65, 68-70, 72-75 та 193-201 Устава о промьiшленном труде. Закон поширювався на всi пiдприумства, в яких прикладауться наймана праця, незалежно вiд розмiру цих пiдприумств, так i вiд того, кому вони належать.
Робiтничим часом або часом робочих годин на добу вважауться той час, в який згiдно умовi найму (статтi 48, 60, 96, 98 i 103 Устава о промьiшленном труде) робiтник повинен бути на промисловiм пiдприумствi i в розпорядженнi завiдуючого ним для виконання роботи.
Робочий день, який встановлюуться нормами внутрiшнього розпорядку пiдприумств (п. 1 ст. 103 Устава о промьiшленном труде - нормальний робочий час), не повинен бути вище 8 годин на добу та 48 годин на тиждень, рахуючи сюди i час, потрiбний для чистки машин та на наведення порядку в робiтничому помешканнi. Перед Рiздвом (24 грудня) та перед Трiйцею праця закiнчууться у 12 годин дня (наведено за мовою орiгiна-лу - В.П.). В листопадi 1919 р. на першiй мiжнароднiй конференцiє Лiги Нацiй була досягнута загальна угода про прийняття конвенцiє про восьмигодинний робочий день.
В СРСР на вiдзначення десятирiччя жовтневоє революцiє ЦВК СРСР манiфестом вiд 15 жовтня 1927 р. постановив забезпечити протягом найближчих рокiв перехiд вiд восьмигодинного до семигодинного робочого дня промислових працiвникiв без зменшення єх заробiтноє плати.
В розвиток цього манiфесту ЦВК i РНК СРСР сiчня 1929 р. прийняли постанову <Про семигодинний робочий день>, якою
Роздiл IX. Робочий час i час вiдпочинку
287
переважну бiльшiсть робiтникiв виробничих пiдприумств було поступово переведено на семигодинний робочий день. Вводилася шестиденка - п'ятиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. Тривалiсть робочого тижня фактично встановлювалась в 35 годин. Кожний шостий день - 6, 12, 18, 24 та ЗО числа кожного мiсяця, незалежно вiд того, на який день тижня вони припадали, оголошувались вихiдними днями.
Однак у зв'язку з напруженням мiжнародноє обстановки указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 26 червня 1940 р. <Про перехiд на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень i про заборону самовiльного уходу робiтникiв i службовцiв з пiдприумств i установ> було здiйснено перехiд на восьмигодинний робочий день'. Тривалiсть робочого дня з семи годин була збiльшена до восьми, робочий тиждень 'встановлювався в 48 годин при шести робочих днях з одним вихiдним у недiлю.
Фактично було проведено закрiплення (<закрiпачення>) працюючих за пiдприумствами i установами, оскiльки заборонявся самовiльний уход робiтникiв i службовцiв iз державних, кооперативних i громадських пiдприумств i установ, а також самовiльний перехiд з одного пiдприумства на iнше або з однiує установи в iншу. В ст. 4 цього указу зазначались випадки, коли директор пiдприумства i начальник установи мали право i були зобов'язанi дати дозвiл на уход робiтника i службовця. За запiзнення на роботу, прогули i самовiльне залишення роботи було встановлено кримiнальну вiдповiдальнiсть.
Заборона залишати роботу i кримiнальна вiдповiдальнiсть за це були скасованi лише указом Президiє Верховноє Ради СРСР вiд 25 квiтня 1956 р. <Про скасування судовоє вiдповiдальностi робiтникiв i службовцiв за самовiльне залишення пiдприумств i установ i за прогул без поважних причин>.
До скасування судовоє вiдповiдальностi за самовiльне залишення пiдприумств Радянський Союз разом з Украєнською РСР i Бiлоруською РСР вступили в члени Мiжнародноє Органiзацiє Працi (МОП). Ця органiзацiя ще у 1935 р. прийняла Конвенцiю № 47 <Про 40-годинний робочий тиждень>. Але ця Конвенцiя протягом тривалого часу не набирала чинностi, оскiльки вiдповiдно до iснуючих положень Конвенцiя набирау чинностi за умови, якщо вона ратифiкована не менше як двома краєнами - членами МОП.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63