для забезпечення зайнятостi членiв спiлки, для створення спецiальних товариств взаумодопомоги, якi б надавали допомогу при втратi роботи, в разi хвороби, при настаннi старостi, для регулювання умов працi.
Створення профспiлок мало своую метою два завдання:
допомогти працiвнику не наодинцi, а спiльними зусиллями, разом з iншими працiвниками бути спроможним конкурувати з пiдприумцями i усунути конкуренцiю мiх самими працiвниками при встановленнi iндивiдуальних умов працi. Тому створення професiйних спiлок зустрiло шалений опiр з боку пiдприумцiв, якi або вiдмовлялися вести переговори зi створюваними органiзацiями трудящих або погоджувались обговорювати питання з працiвниками про умови працi тiльки на iндивiдуальнiй основi.
Опiр пiдприумцiв веденню колективних переговорiв з трудящими пiдкрiплювався державною полiтикою. У свiтi немау краєни, де б не приймались спецiальнi обмеження щодо дiяльностi профспiлок, спрямованi на втручання в сферу єх дiяльностi та послаблення єх впливу, на недопущення колективних переговорiв.
Але вже на початку XX ст. i особливо пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни ставлення урядiв держав щодо колективних переговорiв почало змiнюватись: спочатку до повiльноє згоди на дозвiл проведення колективних переговорiв, а далi - до адекватного сприяння таким переговорам. У серединi 30-х рокiв XX ст. Мiжнародне Бюро Працi в своєй доповiдi про колективнi угоди вiдзначало зростаючу важливiсть колективних угод
Роздiл V. Колективний договiр
як елемента соцiально-економiчноє структури сучасного iндивiдуального суспiльства. Рух за регулювання умов працi шляхом ведення колективних переговорiв значно зрiс пiсля першоє свiтовоє вiйни, i в багатьох краєнах колективнi угоди у зараз визнаним методом встановлення умов працi.
Термiн <колективнi договори> в цей час був вже досить вiдомим. Вперше вiн був застосований подружжям Беатрисою та Сiднеум Уебб в 1891 р.в єх науковiй працi <Кооперативний рух у Великобританiє>.
Колективнi договори не становлять удиного метода встановлення умов працi чи регулювання трудових вiдносин. Навiть там, де колективно-договiрний метод мау переважне застосування, iснують й iншi методи: iндивiдуальнi переговори мiж ' "i .i ПiДПРИтМЦЯМИ, нормативне регулювання з боку ОЮ. стороною, встановлення розмiру <Працi в односторонньому порядку
II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiлок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.
Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдприумцями, який фiксууться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiальнi права.
Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:
- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;
- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдприумцями.
Основною метою колективного договору у полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику. Наступальна тактика проявляуться в тому, що вони виступають iнiцiаторами укладення нових i переукладення старих колективних договорiв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.
Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдприумцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.
Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню життувого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiально-економiчноє боротьби, а й як тормоз цiує боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдприумцiв.
В принципi пiдприумцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.
Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежууться економiчна влада пiдприумця. Але й пiдприумцi одержали певнi вигоди вiд укладення колективних договорiв. Стабiлiзууться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що тривау. Укладення колективного договору не становить досягнення миру, бо виробничi та життувi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.
Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдприумцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдприумцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заробiтноє плати.
В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення мау страйк або можливiсть його проведення.
Роздiл V. Колективний договiр
Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдприумцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдприумцями.
Колективний договiр у i надалi залишауться основним документом локальноє дiє на пiдприумствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприяу регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiни, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшуу соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.
iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого
1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє
^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi повиннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдприумцiв, пiдлягав реустрацiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.
Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <воунного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було припинено.
З переходом до новоє економiчноє полiтики починауться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв. 2 грудня 1922 р. сесiя ВУЦВК прийняла Кодекс законiв про працю,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
130
глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що укладауться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цiую угодою встановлювались умови працi та найму для окремих пiдприумств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 1933 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'уднання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було передано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.
Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицiую ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах>. Цiую постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на пiдприумствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.
У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв. Було прийнято низку постанов, внесено змiни до КЗпП, спрямованi на урегулювання порядку укладення колективних договорiв, визначення його змiсту. За колективним договором було визнано нормативний характер.
Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорiунтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'уднання зусиль i творче спiвробiтництво. Адже спiльна мета полягау у досягненнi соцiальноє згоди i прогресу. Конк-
Роздiл V. Колективний договiр
131
ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства мау стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подiую в Украєнi стало прийняття 1 липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>
Значення цього Закону полягау в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств i вiдомств за iО^iДНИМИ об'уднаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закону <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплюуться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод полягау в тому, що держава в певних межах надау єх сторонам право у встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм у те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.
Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками. Законодавство встановлюу найнижчi, мiнiмальнi гарантiє для найманих працiвникiв на територiє всiує держави.
Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр у результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
132
встановлюуться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.
Регульованi колективним договором взаумовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення у мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП надау право пiдприумствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Разом з тим колективний договiр не становить удиного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iснуу iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, взаумо-обумовленими, а не встановленими односторонну власником, вони мають бути визначенi колективним договором.
2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв
Сприяння колективним переговорам займау важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визнауться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiту програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв. На мiжнародних конференцiях, регiональних конференцiях i засiданнях галузевих комiтетiв МОП було прийнято ряд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.
Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них у Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенцiя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдприумцями i трудящими на рiвнi пiдприумства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про сприяння колективним переговорам.
Роздiл V. Колективний договiр
133
Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Рекомендацiє 1951 р. № 92 про добровiльне примирення i арбiтраж, Рекомендацiє 1952 р. № 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв. Так, ст. 4 Конвенцiє 1949 р. № 98 передбачено, що <там, де це необхiдно, вживаються заходи, що вiдповiдають умовам краєни, з метою заохочення i сприяння повному розвитку переговорiв на добровiльних засадах мiж пiдприумцями або органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i органiзацiями трудящих, з другого боку, з метою регулювання умов працi шляхом укладення колективних договорiв>.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Створення профспiлок мало своую метою два завдання:
допомогти працiвнику не наодинцi, а спiльними зусиллями, разом з iншими працiвниками бути спроможним конкурувати з пiдприумцями i усунути конкуренцiю мiх самими працiвниками при встановленнi iндивiдуальних умов працi. Тому створення професiйних спiлок зустрiло шалений опiр з боку пiдприумцiв, якi або вiдмовлялися вести переговори зi створюваними органiзацiями трудящих або погоджувались обговорювати питання з працiвниками про умови працi тiльки на iндивiдуальнiй основi.
Опiр пiдприумцiв веденню колективних переговорiв з трудящими пiдкрiплювався державною полiтикою. У свiтi немау краєни, де б не приймались спецiальнi обмеження щодо дiяльностi профспiлок, спрямованi на втручання в сферу єх дiяльностi та послаблення єх впливу, на недопущення колективних переговорiв.
Але вже на початку XX ст. i особливо пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни ставлення урядiв держав щодо колективних переговорiв почало змiнюватись: спочатку до повiльноє згоди на дозвiл проведення колективних переговорiв, а далi - до адекватного сприяння таким переговорам. У серединi 30-х рокiв XX ст. Мiжнародне Бюро Працi в своєй доповiдi про колективнi угоди вiдзначало зростаючу важливiсть колективних угод
Роздiл V. Колективний договiр
як елемента соцiально-економiчноє структури сучасного iндивiдуального суспiльства. Рух за регулювання умов працi шляхом ведення колективних переговорiв значно зрiс пiсля першоє свiтовоє вiйни, i в багатьох краєнах колективнi угоди у зараз визнаним методом встановлення умов працi.
Термiн <колективнi договори> в цей час був вже досить вiдомим. Вперше вiн був застосований подружжям Беатрисою та Сiднеум Уебб в 1891 р.в єх науковiй працi <Кооперативний рух у Великобританiє>.
Колективнi договори не становлять удиного метода встановлення умов працi чи регулювання трудових вiдносин. Навiть там, де колективно-договiрний метод мау переважне застосування, iснують й iншi методи: iндивiдуальнi переговори мiж ' "i .i ПiДПРИтМЦЯМИ, нормативне регулювання з боку ОЮ. стороною, встановлення розмiру <Працi в односторонньому порядку
II'РОЗВИТКУ трудове законодавство багать-^скае боротьбу трудящих та єх страйки з метою олiпшення умов працi саме в ходi колективних переговорiв i укладення колективних договорiв. Потенцiйно можлива або реально здiйснювана боротьба трудящих i профспiлок становить характерну рису сучасних колективних договорiв.
Вiдповiдно колективний договiр можна визначити як конкретний результат боротьби трудящих та єх профспiлок з Пiдприумцями, який фiксууться залежно вiд спiввiдношення сил Ври колективних переговорах у виглядi загальних положень про умови працi та соцiальнi права.
Необхiдними умовами укладення колективного договору мають бути:
- вiльнi, без державного втручання, колективнi переговори незалежних вiд монополiй представникiв трудящих, тобто можливiсть застосувати колективно-договiрну боротьбу аж до страйкiв;
- вiльне, без державного регулювання, закрiплення в колективнiй угодi умов працi i соцiальних прав, що досягнутi внаслiдок спiввiдношення сил, якi склалися мiж трудящими i пiдприумцями.
Основною метою колективного договору у полiпшення умов працi, розширення соцiальних прав трудящих та єх профспiлок.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Ведучи боротьбу за досягнення основноє мети, трудящi i профспiлки застосовують як наступальну, так i оборонну тактику. Наступальна тактика проявляуться в тому, що вони виступають iнiцiаторами укладення нових i переукладення старих колективних договорiв. До цього єх примушують погiршення умов працi i життя, безробiття, посилення експлуатацiє, постiйна iнфляцiя i зростання вартостi <споживчого кошика>.
Тактику оборони трудящi та єх профспiлки застосовують у вiдповiдь на довiльнi санкцiє пiдприумцiв або як реакцiю на урядовi соцiальнi заходи.
Таким чином, колективнi договори сприяють пiдвищенню життувого рiвня трудящих мас. Але в оцiнцi колективних договорiв необхiдний рiзностороннiй пiдхiд. Слiд акцентувати увагу на єх реальному значеннi, оскiльки вони виступають не тiльки як засiб соцiально-економiчноє боротьби, а й як тормоз цiує боротьби, обмежуючи єє або навiть пiдкоряючи iнтересам пiдприумцiв.
В принципi пiдприумцi завжди проти колективних договорiв. Тiльки пiд тиском трудящих та єх профспiлок вони змушенi єх укладати, намагаючись при цьому пристосувати єх до своєх iнтересiв.
Одночасно, слiд вiдзначити i двоякiсть колективних договорiв, бо саме за єх допомогою не тiльки завойовуються соцiально-економiчнi вигоди для трудящих, а й обмежууться економiчна влада пiдприумця. Але й пiдприумцi одержали певнi вигоди вiд укладення колективних договорiв. Стабiлiзууться виробничий процес, збiльшуються прибутки. Тому укладення колективного договору можна розглядати як досягнення соцiального перемир'я на певний строк в боротьбi, що тривау. Укладення колективного договору не становить досягнення миру, бо виробничi та життувi умови постiйно змiнюються. Це ставить перед трудящими i профспiлками завдання вимагати встановлення вiдповiдних умов працi i життя.
Колективний договiр не скрiзь був однаковим i мав одне i те ж походження. iнодi саме пiдприумцi намагались впровадити його, щоб змiнити тарифи, нав'язанi профспiлками, якi, незважаючи на протидiю пiдприумцiв, примусили прийняти загальну фiксацiю заробiтноє плати.
В усiх випадках при проведеннi колективних переговорiв важливе значення мау страйк або можливiсть його проведення.
Роздiл V. Колективний договiр
Для трудящих та єх представницьких органiзацiй завжди повинна iснувати можливiсть страйку, бо саме пiд його загрозою можна добитися вiд пiдприумцiв певних поступок. При вiдсутностi такоє можливостi трудящi стають беззахисними перед пiдприумцями.
Колективний договiр у i надалi залишауться основним документом локальноє дiє на пiдприумствах. Укладення колективного договору значною мiрою сприяу регулюванню виробничих i трудових вiдносин, пiдвищенню ефективностi виробництва та змiцненню дисциплiни, полiпшенню умов та охорони працi, посиленню соцiального захисту трудящих та єх сiмей, пом'якшуу соцiально-економiчну напругу в умовах переходу до ринку.
iе колективнi договори в Росiйськiй iмперiє були ук-19 хсйi тривалоє боротьби робiтничого
1i17 р. колективнi договори не iНЯ, а й набули поширення. З ча-<Й договiр пройшов цiлий етап свого ЛИПНЯ Єi18 р. був опублiкований декрет РНК Росiє
^'Порядок затвердження колективних договорiв (тарифiв)>, ЯКИМ Встановлювались ставки заробiтноє плати i умови працi. Декрет поширювався на всi колективнi договори, що визначали оплату працi в усiх видах i формах. Встановлювалось кодо питань, якi повиннi були регулюватися колективним договором, а саме: прийняття на роботу i звiльнення працiвникiв, нормування робочого часу, оплата працi, правила користування квартирами, єдальнями, спецодягом, умови навчання тощо. Колективний договiр укладався мiж спiдкою працюючих i вiдповiдно спiлкою чи товариством пiдприумцiв, пiдлягав реустрацiє i затвердженню Народним комiсарiатом працi чи його мiсцевими органами.
Громадянська вiйна викликала змiни в регулюваннi умов працi. Полiтика <воунного комунiзму> встановила систему централiзованого регулювання всього виробництва: умови i поря-док.9плати працi, єє нормування тощо. Укладення колективних договорiв було припинено.
З переходом до новоє економiчноє полiтики починауться другий перiод в iсторiє розвитку колективних договорiв. 2 грудня 1922 р. сесiя ВУЦВК прийняла Кодекс законiв про працю,
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
130
глава четверта якого присвячена колективному договору. Кодекс вмiщував визначення поняття колективного договору як угоди, що укладауться професiйною спiлкою як представником працюючих, з одного боку, i наймачем - з другого. Цiую угодою встановлювались умови працi та найму для окремих пiдприумств, установ, органiзацiй, господарств чи групи таких i визначався змiст майбутнiх особистих (трудових) договорiв найму.
iз змiцненням державного сектора народного господарства сфера застосування колективного договору поступово звужувалась. Зменшувалось значення його тарифноє частини, оскiльки цi питання стали вирiшуватись в централiзованому порядку. Тому 23 червня 1933 р. була прийнята постанова ЦВК i РНК СРСР та ВЦРПС <Про об'уднання Народного Комiсарiату Працi Союзу РСР з Всесоюзною Центральною Радою Професiйних Спiлок>. Постановою вiд 10 вересня 1933 р. <Про порядок злиття НКП СРСР i ВЦРПС> профспiлкам було передано деякi функцiє, що до цього вiдносились до компетенцiє органiв державного управлiння. Внаслiдок цих заходiв укладення колективних договорiв припинилось взагалi, i до 1947 р. вони не укладались.
Пiсля закiнчення Великоє Вiтчизняноє вiйни за пропозицiую ВЦРПС Рада Мiнiстрiв СРСР 4 лютого 1947 р. прийняла постанову <Про укладення колективних договорiв на пiдприумствах>. Цiую постановою вiдновлювалась практика укладення колективних договорiв на пiдприумствах, органiзацiях, радгоспах, МТС. Цi договори не носили нормативного характеру, а були господарсько-полiтичними угодами, що не створювали джерела трудового права.
У вереснi 1965 р. в Радянському Союзi було розпочато проведення господарськоє реформи, що викликало вжиття заходiв щодо пiдвищення ролi i значення колективних договорiв. Було прийнято низку постанов, внесено змiни до КЗпП, спрямованi на урегулювання порядку укладення колективних договорiв, визначення його змiсту. За колективним договором було визнано нормативний характер.
Наш вiтчизняний досвiд регулювання суспiльно-трудових вiдносин свiдчить, що чисельнi проблеми економiчного i суспiльного життя можна вирiшувати ефективнiше, швидше i краще, якщо зорiунтувати сили суспiльства не на конфронтацiю, а на об'уднання зусиль i творче спiвробiтництво. Адже спiльна мета полягау у досягненнi соцiальноє згоди i прогресу. Конк-
Роздiл V. Колективний договiр
131
ретною формою такого спiвробiтництва мiж роботодавцями i найманими працiвниками як системи соцiального партнерства мау стати проведення переговорiв i укладення колективних угод i колективних договорiв. Тому важливою подiую в Украєнi стало прийняття 1 липня 1993 р. Закону Украєни <Про колективнi договори i угоди>
Значення цього Закону полягау в тому, що вiн вперше передбачив проведення переговорiв мiж сторонами колективних договорiв i колективних угод, урегулював укладення колективних угод на трьох рiвнях: державному, галузевому та регiональному. Якщо правове регулювання i практика укладення колективних договорiв була досить поширеною, то колективнi угоди в єх сучасному виглядi та всiх видiв ранiше не передбачалися i не укладалися. iснувала практика командно-адмiнiстративноє директивнi листи мiнiстерств i вiдомств за iО^iДНИМИ об'уднаннями професiйних спiлок, iЙЦСЯ Примiрний колективний договiр. Цi i992 р. Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Ук-' Працi> Передбачалось укладення тарифних МСЬ оплати працi та найбiльш загальних соцiальних єй. З прийняттям Закону <Про колективнi договори i угоди> колективними угодами охоплюуться бiльш широкий спектр виробничих, трудових та соцiально-економiчних вiдносин. Нормативна сутнiсть колективних угод полягау в тому, що держава в певних межах надау єх сторонам право у встановленому порядку створювати локальнi норми права. Характерним для цих Норм у те, що вони мають обмежену рамками даноє угоди сферу застосування.
Внаслiдок упорядкування правового регулювання колективних договорiв i угод виникла певна система норм, якi регулюють трудовi та соцiально-економiчнi вiдносини мiж власником або уповноваженим ним органом та найманими працiвниками. Законодавство встановлюу найнижчi, мiнiмальнi гарантiє для найманих працiвникiв на територiє всiує держави.
Колективнi угоди укладаються з тим, щоб допомогти трудовим колективам визначитись при укладеннi колективних договорiв. Вiдповiдно колективний договiр у результатом процесу прийняття рiшень мiж власником або уповноваженим ним органом i представницьким органом трудового колективу. З урахуванням надбання колективних угод колективним договором
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
132
встановлюуться сукупнiсть правил, що визначають умови пращ, досягнутi на переговорах мiж сторонами.
Регульованi колективним договором взаумовiдносини грунтуються на тому, що встановленi законодавчими та iншими нормативними актами положення у мiнiмальними. Стаття 9' КЗпП надау право пiдприумствам, установам, органiзацiям в межах своєх повноважень i за рахунок власних коштiв встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Разом з тим колективний договiр не становить удиного способу фiксацiє умов працi. Поряд з колективним iснуу iндивiдуальний трудовий договiр, яким визначаються умови найму. Але щоб цi умови були сприятливими для працiвника, взаумо-обумовленими, а не встановленими односторонну власником, вони мають бути визначенi колективним договором.
2. Загальна характеристика мiжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорiв
Сприяння колективним переговорам займау важливе мiсце в дiяльностi МОП. В декларацiє про мету i завдання МОП, що прийнята у Фiладельфiє 10 травня 1944 р., визнауться <урочисте зобов'язання Мiжнародноє Органiзацiє Працi сприяти прийняттю краєнами свiту програм, що мають метою (серед iнших) дiйсне визнання права на колективнi переговори>.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни МОП виступила з багатьма iнiцiативами, цю були спрямованi на розвиток практики колективних переговорiв. На мiжнародних конференцiях, регiональних конференцiях i засiданнях галузевих комiтетiв МОП було прийнято ряд резолюцiй i рiшень. Мiжнародне Бюро Працi опублiкувало декiлька дослiджень з колективних переговорiв, провело численнi наради з цього питання.
Разом з тим МОП прийняла порiвняно невелику кiлькiсть мiжнародних актiв, що безпосередньо вiдносяться до колективних переговорiв. Найбiльш важливими з них у Конвенцiя 1949 р. № 98 про право на органiзацiю i на ведення колективних переговорiв. Конвенцiя 1981 р. № 154 про сприяння колективним переговорам, Рекомендацiя 1951 р. № 91 про колективнi договори, Рекомендацiя 1952 р. № 94 про консультацiє та спiвробiтництво мiж пiдприумцями i трудящими на рiвнi пiдприумства, Рекомендацiя 1981 р. № 163 про сприяння колективним переговорам.
Роздiл V. Колективний договiр
133
Питання ведення колективних переговорiв зустрiчаються i в iнших нормативних актах МОП, що присвяченi регулюванню iнших питань трудових вiдносин. Так, питання колективних переговорiв зустрiчаються в Конвенцiє 1948 р. № 87 про свободу асоцiацiє i захист права на органiзацiю. Конвенцiє 1971 р. № 135 про представникiв трудящих, Конвенцiє 1978 р. № 150 про регулювання питань працi. Конвенцiє 1978 р. № 151 про захист права на органiзацiю i процедуру визначення умов зайнятостi на державнiй службi, Рекомендацiє 1951 р. № 92 про добровiльне примирення i арбiтраж, Рекомендацiє 1952 р. № 94 про спiвробiтництво на рiвнi пiдприумства. Рекомендацiє 1960 р. № 113 про спiвробiтництво в галузевому i нацiональному масштабi, Рекомендацiє 1967 р. № 129 про зв'язки мiж адмiнiстра-11 трудящими на пiдприумствi, Рекомендацiє 1967 р. № 130 РКОМендацiє 1971 р. № 143 про представши 1978 р. № 158 про регулювання 1978 р. № 159 про трудовi вiдноси-
!^>iГ(,
iп!кiсть актiв МОП з колективних пе-ражае рiзкого кiлькiсного i якiсного зрушен-Цей розвиток знайшов вираз перш за все у числа колективних договорiв i категорiй трудящих, ЯКi охюпяювались цими договорами, в рiзноманiтностi питань, що вирiшувались у цих договорах.
Пiсля закiнчення другоє свiтовоє вiйни в багатьох краєнах були змiцненi органiзацiйнi i процедурнi рамки переговорiв. ДiЯТвердженням цього може бути встановлення в багатьох краєни процедури визнання профспiлок: створення органiв переговорiв на рiзних рiвнях, заборона деяких видiв практики, що перешкоджала ходу переговорiв, та ряд iнших заходiв, метою яких було надання сторонам необхiдноє iнформацiє, яка б дозволяла єм вести переговори з повним знанням сутi питання.
Колективнi переговори з урахуванням єх розвитку протягом останнього пiвстолiття, вiдiграють ключову роль в правовому стулюваннi працi. Вони виконують важливу нормативну функцiю, оскiльки разом iз законодавством у основним джерелом положень, якi регулюють питання заробiтноє плати, умов працi та трудових вiдносин. Разом з тим, хоча завдяки колективним переговорам й стало можливим урегулювання ряду розбiжностей, самi вони неодноразово також призводили до конфлiктiв.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Мiжнародними правовими нормами досить докладно урегульованi питання ведення переговорiв i укладення колективних договорiв. Так, ст. 4 Конвенцiє 1949 р. № 98 передбачено, що <там, де це необхiдно, вживаються заходи, що вiдповiдають умовам краєни, з метою заохочення i сприяння повному розвитку переговорiв на добровiльних засадах мiж пiдприумцями або органiзацiями пiдприумцiв, з одного боку, i органiзацiями трудящих, з другого боку, з метою регулювання умов працi шляхом укладення колективних договорiв>.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63