Саме завдяки власностi при застосуваннi працi створюються суспiльнi трудовi вiдносини. Природа поуднання здатностi до працi громадянина iз засобами виробництва визначау ставлення працiвника до трудового процесу i його зацiкавленiсть у наслiдках як своує роботи, так i роботи всього пiдприумства чи органiзацiє.
При поуднаннi працi iз засобами виробництва, що належать власнику, з яким працiвник вступау у вiдносини найму, останнiй зацiкавлений лише в одержаннi бiльш високоє заробiтноє плати, тобто в бiльш вигiдному продажу своує працi, але не в пiдвищеннi результатiв дiяльностi всього пiдприумства, що дозволяу збiльшити прибуток тiльки для пiдприумця. Лише у тому разi, коли працiвник сам виступау як власник, то незалежно вiд форми цiує власностi вiн зацiкавлений в наслiдках своує працi.
У перiод розбудови суверенноє Украєнськоє держави одним з перших пiсля Декларацiє про державний суверенiтет Украєни Верховна Рада Украєни прийняла Закон Украєни <Про власнiсть>, в якому розкривауться поняття права власностi, його здiйснення, визначаються право виключноє власностi народу Украєни, змiст права iндивiдуальноє, колективноє, державноє та iнтелектуальноє власностi, умови захисту права власностi. Держава проголосила, що вона не втручауться в господарську дiяльнiсть суб'уктiв права власностi, але зобов'язуу власника, який використовуу працю iнших громадян, забезпечити працi-
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
11
внику соцiальнi, економiчнi гарантiє та права, передбаченi законом.
Важливе значення для права власностi на засоби виробництва мають також закони Украєни вiд 27 березня 1991 р. <Про пiдприумства в Украєнi>, вiд 7 лютого 1991 р. <Про пiдприумництво>, вiд 4 березня 1992 р. <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>, вiд 6 березня 1992 р. <Про приватизацiю невеликих державних пiдприумств (малу приватизацiю)>.
Для свого здiйснення праця мау бути належним чином органiзованою i керованою. Закономiрнiстю розвитку управлiння виробництвом у залежнiсть форм управлiння вiд форм власностi, яка може бути охарактеризована як закономiрнiсть вiдповiдностi форм управлiння формам власностi. При цьому форми власностi визначають соцiальний характер i межi управлiння виробництвом.
Форма власностi, на пiдставi якоє виникають трудовi вiдносини, знаходить свiй прояв у змiстi правових норм, впливау на характер правових вiдносин.
2. Поняття трудового права Украєни як галузi права. Мiсце трудового права в системi права Украєни
Для нормального життя люди постiйно повиннi єсти, пити, мати одяг, взуття, задовольняти своє духовнi потреби. Тiльки на цiй основi вони можуть брати участь у виробництвi. При цьому слiд враховувати, що людськi потреби у надзвичайно еластичними, здатними до кiлькiсних i особливо якiсних змiн. Якщо у пiслявоунний час люди задовольнялись простим одягом i кiмнатою в комунальнiй квартирi, то вже через десяток рокiв була поставлена вимога про забезпечення кожноє сiм'є окремою квартирою. Зросли вимоги i до якостi одягу, який бажають придбати люди.
Але людина завжди намагауться проявити себе ще й як особистiсть. Щастить тому, хто надiлений якимось визнаним талантом: мау гарну зовнiшнiсть, володiу красивим спiвучим голосом, досяг визначних спортивних успiхiв тощо. Переважна ж бiльшiсть людей може проявити себе як особистiсть тiльки завдяки працi: майстернiсть у виконаннi певноє роботи, професiоналiзм, що набувауться роками, та iн.
Без працi не iснувало i не може iснувати жодне суспiльство. i хоч вона iснуу з незапам'ятних часiв, правове регулювання
12
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
працi виникло порiвняно недавно - з розвитком капiталiстичного способу виробництва. Обумовлено це тим, що попереднi суспiльно-економiчнi формацiє (первiснообщинна, рабовласницька, феодальна) не потребували правового регулювання трудових вiдносин.
Лише тодi, коли пануючою формою органiзацiє працi стала наймана праця, коли робiтничий клас органiзовано став вимагати вiд держави регулювання трудових вiдносин, держава змушена була пiти на поступки i розпочати регулювання окремих питань трудових вiдносин.
Тому iсторично трудове право становить собою результат боротьби робiтничого класу за своє економiчнi i соцiальнi права. Усвiдомивши себе як революцiйну силу i вступивши в органiзовану боротьбу за своє права, робiтничий клас прагнув зайняти певнi позицiє в економiцi. Це, в свою чергу, забезпечувало радикальну перебудову всiх суспiльних вiдносин.
Пiд тиском революцiйних вимог трудящих держава, намагаючись знизити напруження класовоє боротьби, змушена йти на певнi поступки. Причому цi поступки вона прагне подати не як вимушенi, а як соцiальнi гарантiє для трудящих з метою послаблення єх намагань змiнити своу становище в суспiльствi.
Саме боротьба трудящих за своє права створюу двi тенденцiє правового регулювання працi:
1) тенденцiю поступок, проведення пiд тиском вимог трудящих часткових реформ. Правовi норми, що вiдображають цю тенденцiю, створюють <соцiальне законодавство>, за максимальне розширення i точне дотримання якого ведуть боротьбу лiвi партiє та професiйнi спiлки;
2) тенденцiю насильства, вiдмову держави вiд будь-яких по-ступкiв, заперечення необхiдностi проведення реформ. Норми, що вiдображають цю тенденцiю, одержали назву <антиробiтни-че законодавство>. Воно мау вiдкриту антидемократичну спрямованiсть на скасування ранiше проведених поступок.
Соцiальний i антиробiтничий види законодавства не становлять рiзних категорiй правових норм, а у двома методами, двома лiнiями в правовому регулюваннi працi. Досить часто норми права, що мають антиробiтничий i соцiальний характер, тiсно переплiтаються мiж собою i вмiщуються в одному i тому ж законодавчому актi. Вiд спiввiдношення полярних сил в краєнi залежить, який з цих видiв законодавства переважау.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
13
Формування капiталiстичного ладу i його змiцнення в усiх краєнах проходило майже однаково. Держава, звiльнивши працiвника вiд крiпосницькоє залежностi, одночасно звiльнила його i вiд засобiв виробництва, внаслiдок чого створилась вiльна робоча сила. Крiм того, виникло правове становище, при якому працiвник змушений був, але <вiльно> i <за своєм розсудом>, продавати власнику засобiв виробництва удиний належний йому товар - робочу силу.
Наприкiнцi XVIII ст. буржуазна революцiя у Францiє проголосила свободу працi, чим було забезпечено свободу попиту i продажу робочоє сили.
З моменту проголошення свободи працi трудовi вiдносини складались без порушення iнтересiв буржуазiє, оскiльки, залишившись без засобiв виробництва, працiвник змушений був погоджуватись на запропонованi йому умови. При цьому формально <права i обов'язки> визначались угодою сторiн, тому державу трудовi вiдносини не цiкавили.
У цих умовах трудовi вiдносини регулювались лише за допомогою цивiльного права, нормами, що вiдносились до свободи умов i рiвностi сторiн. Договiр найму, або, як його називав законодавець, - договiр про найом послуг (ст. 1779 Кодексу Наполеона), розглядався як звичайна цивiльно-правова угода, предметом якоє виступав особливий товар - робоча сила.
Далi цей Кодекс встановлював, що найом послуг дозволяуться лише на певний строк, що у простим нагадуванням усунення пiдданства (ст. 1780), i що в разi виникнення спору зi слугою перевага в показаннях надауться хазяєновi (ст. 1781).
Робоча сила, яка була прирiвнена до товару, не знаходила попиту. Появилися першi безробiтнi. Нелегально стали створюватися робiтничi органiзацiє, виникають страйки, якi спочатку були спрямованi проти машин, а не пiдприумцiв. У цих умовах буржуазна держава змушена була зробити деякi поступки робiтничому руху. Приймауться низка правових норм, спрямованих на регулювання трудових вiдносин. Тому iсторiя трудового права - це послiдовнiсть досягнень i поразок робiтничого класу, припливiв та вiдливiв у робiтничому русi, просування його вперед.
Спочатку система норм, якi були прийнятi державою для регулювання трудових вiдносин, спрямовувалась на регулювання працi фабричних робiтникiв, у першу чергу жiнок i дiтей. Тому
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
14
цi норми одержали назву <фабричне законодавство>. Пiзнiше почав застосовуватись термiн <промислове законодавство>, хоч приписи цих норм охоплювали значно бiльше вiдносин, нiж регулювання трудових вiдносин робiтникiв у промисловостi. В 20-х роках XX ст. Джордж Шелл застосував термiн <робiтниче право>, термiн бiльш широкий, тому що вiн охоплював працю не тiльки робiтникiв, а й людей розумовоє працi.
В XX ст. значного поширення набувау термiн <соцiальне право>, що пов'язувалось з проблемою <економiчно слабких громадян>. До нього спочатку вiдносилось законодавство про соцiальне страхування та забезпечення. Поступово це законодавство поширилося й на iншi категорiє громадян, економiчне становище яких наближалось до становища робiтникiв, почало охоплювати всю сукупнiсть правових норм, що регулюють трудовi вiдносини в суспiльному виробництвi.
Найбiльш повно сутнiсть цiує галузi права вiдображау термiн <трудове право>, що закрiпився за роки радянськоє влади. Трудове право регулюу використання особою своує здатностi до працi, незалежно вiд того, в якiй галузi господарства ця особа погодилася виконувати роботу i саме яку роботу: службовця чи робiтника (за термiнологiую законодавства розвинутих краєн - <бiлi> та <синi комiрцi>). Термiн <трудове право> виявився досить вдалим, бо в ньому вiдбивауться його змiст - регулювання працi.
Змiстом цього регулювання у сукупнiсть реальних витрат працiвником при виконаннi ним трудовоє функцiє розумовоє та фiзичноє енергiє, якi створюють спрямований до певноє мети виробничий процес.
Трудова функцiя, що виконууться тим чи iншим працiвником, вiдображау конкретний змiст його працi. Вона подiляу працю на фiзичну i розумову. Якщо у виробничому процесi працiвник бере участь як його матерiальний компонент, в разi вiдсутностi якого процес обривауться, то така праця за своєм змiстом у фiзичною, а працiвник - робiтником (<синiй комiрець>).
Якщо ж функцiя працiвника зводиться до того, щоб створювати, проектувати сам виробничий процес або цикл, налагоджувати i настроювати систему машин, здiйснювати контроль за процесом виробництва, що завершууться без його безпосередньоє участi, то такий працiвник зайнятий розумовою працею i у службовцем (<бiлий комiрець>).
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
15
Об'уктивно iснуючi вiдмiнностi в змiстi працi знаходять своу вiдображення в нормах трудового права, що регламентують тарифiкацiю робiт i професiй робiтникiв, посадовi обов'язки вiдповiдних категорiй службовцiв та квалiфiкацiйнi вимоги, що до них ставляться. Цим право певною мiрою консервуу iснуючий змiст працi, яка ще довго залишатиметься фiзичною або розумовою.
Тому слiд визнати передчасною вiдмову законодавця вiд термiнiв <робiтник> i <службовець> та замiною єх на термiн <працiвник>, що здiйснено Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. <Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi республiки до ринковоє економiки>. Термiни <робiтник> i <службовець> бiльш повно визначають змiст працi цiує категорiє працюючих.
Разом з тим цi термiни не охоплюють змiст розумовоє працi тих, хто працюу в установах державноє влади i управлiння. Це державнi службовцi, правове становище яких визначено Законом Украєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу>. Вiдповiдно до ст. 1 цього Закону державною службою визнауться професiйна дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних органах та єх апаратi щодо практичного виконання завдань та функцiй держави.
Для державних службовцiв Законом встановлено 7 категорiй посад i 15 рангiв вiдповiдно до посади, рiвня квалiфiкацiє тощо, тобто фактично визначено чини. Тому це - чиновники, i саме цей термiн повинен застосовуватись при визначеннi працi цiує категорiє працюючих. Саме характер працi цих категорiй працiвникiв визначау соцiально-економiчний аспект мiсця i ролi працiвника в суспiльствi.
Трудове право тiсно пов'язане з iншими галузями права. Як трудовi вiдносини, що становлять частину життя суспiльства, не можуть бути вiдiрванi вiд цього суспiльства, так i трудове право, що регулюу цi вiдносини, не може бути вiдiрване вiд тiує системи галузей права, що регулюють iншi вiдносини суспiльства.
3. Суспiльнi вiдносини, що становлять предмет регулювання трудового права Украєни
Для того щоб з'ясувати предмет певноє галузi права, необхiдно встановити, що у об'уктом його регулювання, коло яких питань вiн охоплюу, яке мiсце, значення та роль цiує галузi в загальнiй системi права.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
16
Проблема предмета трудового права Украєни - проблема не абстрактна. В предметi проявляються тi сторони суспiльного життя, якi повиннi знайти вiдображення в правi, мають бути урегульованими в правовому порядку.
В основi життя людей завжди лежать потреби матерiального характеру. З метою досягнення того чи iншого результату люди вступають у вiдносини мiж собою. Це створюу в суспiльствi рiзноманiтнi соцiально-економiчнi вiдносини - майновi, особистi немайновi, адмiнiстративнi, трудовi, шлюбно-сiмейнi, фiнансовi та iн.
До предмета права входить не вся система суспiльних вiдносин. Оскiльки право пов'язане з волею, то до предмета права входять лише тi суспiльнi вiдносини, що носять вольовий характер. Цей характер предмета права обумовлений тим, що природа, взята поза зв'язком з людиною, не може самостiйно стати предметом уваги законодавця.
Характерною особливiстю права у те, що воно вiдображау тiльки сучаснi суспiльнi вiдносини. Не може регулюватись минуле, бо воно у незворотним. Те ж саме можна сказати й про майбутну. Його можна передбачити, уявити, але не урегулювати.
Реалiзуючи конституцiйне право на працю, громадяни Украєни мають можливiсть вступати в рiзнi суспiльнi вiдносини щодо застосування своує здатностi до працi. Обгрунтованiсть такоє системи правового регулювання рiзними галузями права вiдносин по участi в працi була в свiй час пiддана сумнiву деякими вченими, якi висловились за розширення предмета трудового права шляхом включення до нього вiдносин по участi в працi колгоспникiв. Була зроблена пропозицiя про вiднесення до предмета трудового права всiх правовiдносин, основним змiстом яких у суспiльнi вiдносини по працi.
Багато представникiв науки трудового права пiдтримували концепцiю <вузькоє сфери> дiє трудового права, стверджували, що ця галузь права регулюу працю лише робiтникiв та службовцiв. Праця в колгоспi у невiд'умною i при цьому важливою частиною правовiдносин по членству в колгоспi. Ця точка зору пiзнiше пiдкрiплювалась посиланням на Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працю, в ст. 1 яких вказувалось на те, що трудове право регулюу трудовi вiдносини <всiх робiтникiв i службовцiв>, а ст. З закрiплювала положення, що праця членiв колгоспiв регулюуться статутами колгоспiв, прий-
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
17
нятими на основi i вiдповiдно до Примiрного статуту колгоспiв, а також законодавством Союзу РСР i союзних республiк, що вiдноситься до колгоспiв.
Громадянам надауться реальна можливiсть займатися працею в рiзних формах: робота на державних пiдприумствах, в установах, органiзацiях; робота в кооперативних промислових i сiльськогосподарських пiдприумствах; iндивiдуальна трудова дiяльнiсть; робота на пiдставi цивiльно-правових договорiв тощо.
Поуднання з працею у такою загальною особливiстю бiльшостi вiдносин, що не дау ще можливостi визначити межi впливу норм трудового права на суспiльнi вiдносини по застосуванню працi. Ще в 50-х роках А.Пашерстник вiдзначав, що трудове право регулюу вiдносини по застосуванню працi громадян незалежно вiд форм власностi, з якою вона пов'язана, i галузi господарського управлiння або соцiально-культурного будiвництва, в якiй вона застосовууться.
У застосуваннi працi при кооперативних формах власностi, в тому числi й в колгоспах, у певнi особливостi, якi знайшли своу вiдображення в окремих законодавчих актах, що можуть i не вiдноситись до галузi трудового права. Так виникло колгоспне право, яке поряд з управлiнськими вiдносинами охоплювало регулювання вiдносин по застосуванню працi тiльки в колгоспах, але не в iнших кооперативних органiзацiях i навiть не в мiжколгоспних органiзацiях, хоч працiвник залишався членом колгоспу, що входив в мiжколгоспну органiзацiю.
З уведенням термiна <сiльськогосподарське право> для регулювання працi в сiльськогосподарському виробництвi до регулювання цiує галузi штучно стали вiдносити працю не тiльки колгоспникiв, а й iнших працiвникiв сiльськогосподарського виробництва, наприклад державних сiльськогосподарських пiдприумств, хоч праця в цих господарствах створюу саме трудовi вiдносини робiтникiв i службовцiв.
Праця громадян в державних сiльськогосподарських пiдприумствах регулюуться трудовим правом. Статутом колгоспу, як i статутами iнших кооперативних органiзацiй, можуть встановлюватись в межах, визначених законом, особливостi регулювання трудових вiдносин працюючих.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
При поуднаннi працi iз засобами виробництва, що належать власнику, з яким працiвник вступау у вiдносини найму, останнiй зацiкавлений лише в одержаннi бiльш високоє заробiтноє плати, тобто в бiльш вигiдному продажу своує працi, але не в пiдвищеннi результатiв дiяльностi всього пiдприумства, що дозволяу збiльшити прибуток тiльки для пiдприумця. Лише у тому разi, коли працiвник сам виступау як власник, то незалежно вiд форми цiує власностi вiн зацiкавлений в наслiдках своує працi.
У перiод розбудови суверенноє Украєнськоє держави одним з перших пiсля Декларацiє про державний суверенiтет Украєни Верховна Рада Украєни прийняла Закон Украєни <Про власнiсть>, в якому розкривауться поняття права власностi, його здiйснення, визначаються право виключноє власностi народу Украєни, змiст права iндивiдуальноє, колективноє, державноє та iнтелектуальноє власностi, умови захисту права власностi. Держава проголосила, що вона не втручауться в господарську дiяльнiсть суб'уктiв права власностi, але зобов'язуу власника, який використовуу працю iнших громадян, забезпечити працi-
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
11
внику соцiальнi, економiчнi гарантiє та права, передбаченi законом.
Важливе значення для права власностi на засоби виробництва мають також закони Украєни вiд 27 березня 1991 р. <Про пiдприумства в Украєнi>, вiд 7 лютого 1991 р. <Про пiдприумництво>, вiд 4 березня 1992 р. <Про приватизацiю майна державних пiдприумств>, вiд 6 березня 1992 р. <Про приватизацiю невеликих державних пiдприумств (малу приватизацiю)>.
Для свого здiйснення праця мау бути належним чином органiзованою i керованою. Закономiрнiстю розвитку управлiння виробництвом у залежнiсть форм управлiння вiд форм власностi, яка може бути охарактеризована як закономiрнiсть вiдповiдностi форм управлiння формам власностi. При цьому форми власностi визначають соцiальний характер i межi управлiння виробництвом.
Форма власностi, на пiдставi якоє виникають трудовi вiдносини, знаходить свiй прояв у змiстi правових норм, впливау на характер правових вiдносин.
2. Поняття трудового права Украєни як галузi права. Мiсце трудового права в системi права Украєни
Для нормального життя люди постiйно повиннi єсти, пити, мати одяг, взуття, задовольняти своє духовнi потреби. Тiльки на цiй основi вони можуть брати участь у виробництвi. При цьому слiд враховувати, що людськi потреби у надзвичайно еластичними, здатними до кiлькiсних i особливо якiсних змiн. Якщо у пiслявоунний час люди задовольнялись простим одягом i кiмнатою в комунальнiй квартирi, то вже через десяток рокiв була поставлена вимога про забезпечення кожноє сiм'є окремою квартирою. Зросли вимоги i до якостi одягу, який бажають придбати люди.
Але людина завжди намагауться проявити себе ще й як особистiсть. Щастить тому, хто надiлений якимось визнаним талантом: мау гарну зовнiшнiсть, володiу красивим спiвучим голосом, досяг визначних спортивних успiхiв тощо. Переважна ж бiльшiсть людей може проявити себе як особистiсть тiльки завдяки працi: майстернiсть у виконаннi певноє роботи, професiоналiзм, що набувауться роками, та iн.
Без працi не iснувало i не може iснувати жодне суспiльство. i хоч вона iснуу з незапам'ятних часiв, правове регулювання
12
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
працi виникло порiвняно недавно - з розвитком капiталiстичного способу виробництва. Обумовлено це тим, що попереднi суспiльно-економiчнi формацiє (первiснообщинна, рабовласницька, феодальна) не потребували правового регулювання трудових вiдносин.
Лише тодi, коли пануючою формою органiзацiє працi стала наймана праця, коли робiтничий клас органiзовано став вимагати вiд держави регулювання трудових вiдносин, держава змушена була пiти на поступки i розпочати регулювання окремих питань трудових вiдносин.
Тому iсторично трудове право становить собою результат боротьби робiтничого класу за своє економiчнi i соцiальнi права. Усвiдомивши себе як революцiйну силу i вступивши в органiзовану боротьбу за своє права, робiтничий клас прагнув зайняти певнi позицiє в економiцi. Це, в свою чергу, забезпечувало радикальну перебудову всiх суспiльних вiдносин.
Пiд тиском революцiйних вимог трудящих держава, намагаючись знизити напруження класовоє боротьби, змушена йти на певнi поступки. Причому цi поступки вона прагне подати не як вимушенi, а як соцiальнi гарантiє для трудящих з метою послаблення єх намагань змiнити своу становище в суспiльствi.
Саме боротьба трудящих за своє права створюу двi тенденцiє правового регулювання працi:
1) тенденцiю поступок, проведення пiд тиском вимог трудящих часткових реформ. Правовi норми, що вiдображають цю тенденцiю, створюють <соцiальне законодавство>, за максимальне розширення i точне дотримання якого ведуть боротьбу лiвi партiє та професiйнi спiлки;
2) тенденцiю насильства, вiдмову держави вiд будь-яких по-ступкiв, заперечення необхiдностi проведення реформ. Норми, що вiдображають цю тенденцiю, одержали назву <антиробiтни-че законодавство>. Воно мау вiдкриту антидемократичну спрямованiсть на скасування ранiше проведених поступок.
Соцiальний i антиробiтничий види законодавства не становлять рiзних категорiй правових норм, а у двома методами, двома лiнiями в правовому регулюваннi працi. Досить часто норми права, що мають антиробiтничий i соцiальний характер, тiсно переплiтаються мiж собою i вмiщуються в одному i тому ж законодавчому актi. Вiд спiввiдношення полярних сил в краєнi залежить, який з цих видiв законодавства переважау.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
13
Формування капiталiстичного ладу i його змiцнення в усiх краєнах проходило майже однаково. Держава, звiльнивши працiвника вiд крiпосницькоє залежностi, одночасно звiльнила його i вiд засобiв виробництва, внаслiдок чого створилась вiльна робоча сила. Крiм того, виникло правове становище, при якому працiвник змушений був, але <вiльно> i <за своєм розсудом>, продавати власнику засобiв виробництва удиний належний йому товар - робочу силу.
Наприкiнцi XVIII ст. буржуазна революцiя у Францiє проголосила свободу працi, чим було забезпечено свободу попиту i продажу робочоє сили.
З моменту проголошення свободи працi трудовi вiдносини складались без порушення iнтересiв буржуазiє, оскiльки, залишившись без засобiв виробництва, працiвник змушений був погоджуватись на запропонованi йому умови. При цьому формально <права i обов'язки> визначались угодою сторiн, тому державу трудовi вiдносини не цiкавили.
У цих умовах трудовi вiдносини регулювались лише за допомогою цивiльного права, нормами, що вiдносились до свободи умов i рiвностi сторiн. Договiр найму, або, як його називав законодавець, - договiр про найом послуг (ст. 1779 Кодексу Наполеона), розглядався як звичайна цивiльно-правова угода, предметом якоє виступав особливий товар - робоча сила.
Далi цей Кодекс встановлював, що найом послуг дозволяуться лише на певний строк, що у простим нагадуванням усунення пiдданства (ст. 1780), i що в разi виникнення спору зi слугою перевага в показаннях надауться хазяєновi (ст. 1781).
Робоча сила, яка була прирiвнена до товару, не знаходила попиту. Появилися першi безробiтнi. Нелегально стали створюватися робiтничi органiзацiє, виникають страйки, якi спочатку були спрямованi проти машин, а не пiдприумцiв. У цих умовах буржуазна держава змушена була зробити деякi поступки робiтничому руху. Приймауться низка правових норм, спрямованих на регулювання трудових вiдносин. Тому iсторiя трудового права - це послiдовнiсть досягнень i поразок робiтничого класу, припливiв та вiдливiв у робiтничому русi, просування його вперед.
Спочатку система норм, якi були прийнятi державою для регулювання трудових вiдносин, спрямовувалась на регулювання працi фабричних робiтникiв, у першу чергу жiнок i дiтей. Тому
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
14
цi норми одержали назву <фабричне законодавство>. Пiзнiше почав застосовуватись термiн <промислове законодавство>, хоч приписи цих норм охоплювали значно бiльше вiдносин, нiж регулювання трудових вiдносин робiтникiв у промисловостi. В 20-х роках XX ст. Джордж Шелл застосував термiн <робiтниче право>, термiн бiльш широкий, тому що вiн охоплював працю не тiльки робiтникiв, а й людей розумовоє працi.
В XX ст. значного поширення набувау термiн <соцiальне право>, що пов'язувалось з проблемою <економiчно слабких громадян>. До нього спочатку вiдносилось законодавство про соцiальне страхування та забезпечення. Поступово це законодавство поширилося й на iншi категорiє громадян, економiчне становище яких наближалось до становища робiтникiв, почало охоплювати всю сукупнiсть правових норм, що регулюють трудовi вiдносини в суспiльному виробництвi.
Найбiльш повно сутнiсть цiує галузi права вiдображау термiн <трудове право>, що закрiпився за роки радянськоє влади. Трудове право регулюу використання особою своує здатностi до працi, незалежно вiд того, в якiй галузi господарства ця особа погодилася виконувати роботу i саме яку роботу: службовця чи робiтника (за термiнологiую законодавства розвинутих краєн - <бiлi> та <синi комiрцi>). Термiн <трудове право> виявився досить вдалим, бо в ньому вiдбивауться його змiст - регулювання працi.
Змiстом цього регулювання у сукупнiсть реальних витрат працiвником при виконаннi ним трудовоє функцiє розумовоє та фiзичноє енергiє, якi створюють спрямований до певноє мети виробничий процес.
Трудова функцiя, що виконууться тим чи iншим працiвником, вiдображау конкретний змiст його працi. Вона подiляу працю на фiзичну i розумову. Якщо у виробничому процесi працiвник бере участь як його матерiальний компонент, в разi вiдсутностi якого процес обривауться, то така праця за своєм змiстом у фiзичною, а працiвник - робiтником (<синiй комiрець>).
Якщо ж функцiя працiвника зводиться до того, щоб створювати, проектувати сам виробничий процес або цикл, налагоджувати i настроювати систему машин, здiйснювати контроль за процесом виробництва, що завершууться без його безпосередньоє участi, то такий працiвник зайнятий розумовою працею i у службовцем (<бiлий комiрець>).
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
15
Об'уктивно iснуючi вiдмiнностi в змiстi працi знаходять своу вiдображення в нормах трудового права, що регламентують тарифiкацiю робiт i професiй робiтникiв, посадовi обов'язки вiдповiдних категорiй службовцiв та квалiфiкацiйнi вимоги, що до них ставляться. Цим право певною мiрою консервуу iснуючий змiст працi, яка ще довго залишатиметься фiзичною або розумовою.
Тому слiд визнати передчасною вiдмову законодавця вiд термiнiв <робiтник> i <службовець> та замiною єх на термiн <працiвник>, що здiйснено Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. <Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi республiки до ринковоє економiки>. Термiни <робiтник> i <службовець> бiльш повно визначають змiст працi цiує категорiє працюючих.
Разом з тим цi термiни не охоплюють змiст розумовоє працi тих, хто працюу в установах державноє влади i управлiння. Це державнi службовцi, правове становище яких визначено Законом Украєни вiд 16 грудня 1993 р. <Про державну службу>. Вiдповiдно до ст. 1 цього Закону державною службою визнауться професiйна дiяльнiсть осiб, якi займають посади в державних органах та єх апаратi щодо практичного виконання завдань та функцiй держави.
Для державних службовцiв Законом встановлено 7 категорiй посад i 15 рангiв вiдповiдно до посади, рiвня квалiфiкацiє тощо, тобто фактично визначено чини. Тому це - чиновники, i саме цей термiн повинен застосовуватись при визначеннi працi цiує категорiє працюючих. Саме характер працi цих категорiй працiвникiв визначау соцiально-економiчний аспект мiсця i ролi працiвника в суспiльствi.
Трудове право тiсно пов'язане з iншими галузями права. Як трудовi вiдносини, що становлять частину життя суспiльства, не можуть бути вiдiрванi вiд цього суспiльства, так i трудове право, що регулюу цi вiдносини, не може бути вiдiрване вiд тiує системи галузей права, що регулюють iншi вiдносини суспiльства.
3. Суспiльнi вiдносини, що становлять предмет регулювання трудового права Украєни
Для того щоб з'ясувати предмет певноє галузi права, необхiдно встановити, що у об'уктом його регулювання, коло яких питань вiн охоплюу, яке мiсце, значення та роль цiує галузi в загальнiй системi права.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
16
Проблема предмета трудового права Украєни - проблема не абстрактна. В предметi проявляються тi сторони суспiльного життя, якi повиннi знайти вiдображення в правi, мають бути урегульованими в правовому порядку.
В основi життя людей завжди лежать потреби матерiального характеру. З метою досягнення того чи iншого результату люди вступають у вiдносини мiж собою. Це створюу в суспiльствi рiзноманiтнi соцiально-економiчнi вiдносини - майновi, особистi немайновi, адмiнiстративнi, трудовi, шлюбно-сiмейнi, фiнансовi та iн.
До предмета права входить не вся система суспiльних вiдносин. Оскiльки право пов'язане з волею, то до предмета права входять лише тi суспiльнi вiдносини, що носять вольовий характер. Цей характер предмета права обумовлений тим, що природа, взята поза зв'язком з людиною, не може самостiйно стати предметом уваги законодавця.
Характерною особливiстю права у те, що воно вiдображау тiльки сучаснi суспiльнi вiдносини. Не може регулюватись минуле, бо воно у незворотним. Те ж саме можна сказати й про майбутну. Його можна передбачити, уявити, але не урегулювати.
Реалiзуючи конституцiйне право на працю, громадяни Украєни мають можливiсть вступати в рiзнi суспiльнi вiдносини щодо застосування своує здатностi до працi. Обгрунтованiсть такоє системи правового регулювання рiзними галузями права вiдносин по участi в працi була в свiй час пiддана сумнiву деякими вченими, якi висловились за розширення предмета трудового права шляхом включення до нього вiдносин по участi в працi колгоспникiв. Була зроблена пропозицiя про вiднесення до предмета трудового права всiх правовiдносин, основним змiстом яких у суспiльнi вiдносини по працi.
Багато представникiв науки трудового права пiдтримували концепцiю <вузькоє сфери> дiє трудового права, стверджували, що ця галузь права регулюу працю лише робiтникiв та службовцiв. Праця в колгоспi у невiд'умною i при цьому важливою частиною правовiдносин по членству в колгоспi. Ця точка зору пiзнiше пiдкрiплювалась посиланням на Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працю, в ст. 1 яких вказувалось на те, що трудове право регулюу трудовi вiдносини <всiх робiтникiв i службовцiв>, а ст. З закрiплювала положення, що праця членiв колгоспiв регулюуться статутами колгоспiв, прий-
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
17
нятими на основi i вiдповiдно до Примiрного статуту колгоспiв, а також законодавством Союзу РСР i союзних республiк, що вiдноситься до колгоспiв.
Громадянам надауться реальна можливiсть займатися працею в рiзних формах: робота на державних пiдприумствах, в установах, органiзацiях; робота в кооперативних промислових i сiльськогосподарських пiдприумствах; iндивiдуальна трудова дiяльнiсть; робота на пiдставi цивiльно-правових договорiв тощо.
Поуднання з працею у такою загальною особливiстю бiльшостi вiдносин, що не дау ще можливостi визначити межi впливу норм трудового права на суспiльнi вiдносини по застосуванню працi. Ще в 50-х роках А.Пашерстник вiдзначав, що трудове право регулюу вiдносини по застосуванню працi громадян незалежно вiд форм власностi, з якою вона пов'язана, i галузi господарського управлiння або соцiально-культурного будiвництва, в якiй вона застосовууться.
У застосуваннi працi при кооперативних формах власностi, в тому числi й в колгоспах, у певнi особливостi, якi знайшли своу вiдображення в окремих законодавчих актах, що можуть i не вiдноситись до галузi трудового права. Так виникло колгоспне право, яке поряд з управлiнськими вiдносинами охоплювало регулювання вiдносин по застосуванню працi тiльки в колгоспах, але не в iнших кооперативних органiзацiях i навiть не в мiжколгоспних органiзацiях, хоч працiвник залишався членом колгоспу, що входив в мiжколгоспну органiзацiю.
З уведенням термiна <сiльськогосподарське право> для регулювання працi в сiльськогосподарському виробництвi до регулювання цiує галузi штучно стали вiдносити працю не тiльки колгоспникiв, а й iнших працiвникiв сiльськогосподарського виробництва, наприклад державних сiльськогосподарських пiдприумств, хоч праця в цих господарствах створюу саме трудовi вiдносини робiтникiв i службовцiв.
Праця громадян в державних сiльськогосподарських пiдприумствах регулюуться трудовим правом. Статутом колгоспу, як i статутами iнших кооперативних органiзацiй, можуть встановлюватись в межах, визначених законом, особливостi регулювання трудових вiдносин працюючих.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63