Указом також визначено, що пiдготовка спецiалiстiв можлива за рахунок власних коштiв особи. Цi спецiалiсти можуть працювати за своєм бажанням як у державному, так i недержавному секторi народного господарства.
Пiдготовка спецiалiстiв для державного сектора народного господарства вищими навчальними закладами повинна здiйснюватись за державними контрактами. Особи, якi навчаються за рахунок державних коштiв, укладають з адмiнiстрацiую вищих закладiв угоду, за якою вони зобов'язуються пiсля ячання та одержання вiдповiдноє квалiфiкацiє рiрiкмному секторi народного господарства не роки. У разi вiдмови працювати в державному ДЬ'го господаргiгва випускники вiдшкодовують у встанбвлено>!(у Порядку до державного бюджету повну вартiсть навчання.
Порядок працевлаштування випускникiв, якi закiнчили вищi навчальнi заклади за рахунок коштiв вiдповiдних юридичних та фiзичних осiб, визначауться угодами мiж ними.
Порядок формування державного контракту для пiдготовки спецiалiстiв для роботи в державному секторi народного господарства та порядок вiдшкодування до державного бюджету випускниками вартостi навчання у разi порушення ними умови щодо працевлаштування визначау Кабiнет Мiнiстрiв Украєни.
Таким чином, замiсть адмiнiстративного акту персонального розподiлу молодих спецiалiстiв уведено договiрну форму єх пiдготовки i працевлаштування. Це дозволяу державi регулювати прийоми до вищих навчальних закладiв залежно вiд потреб суспiльства в цiлому i кожного громадянина окремо.
Крiм того, угода мiж студентом i навчальним закладом створюу цiлеспрямованiсть витрачання державних коштiв, якi видiленi державним бюджетом на освiту. Це дозволяу залежно вiд конкретних обставин, що виникають з розвитком ринкових вiдносин, змiнювати й органiзацiйно-правовi форми реалiзацiє громадянами права на освiту, а також методи залучення до працi у той чи iнший перiод iсторичного розвитку.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
174
Молодим робiтникам, що закiнчили вiдповiдний професiйний навчально-виховний заклад за державним замовленням, держава гарантуу надання першого робочого мiсця вiдповiдно до одержаноє професiє. Це передбачено п. 26 Положення про професiйно-технiчний навчальний заклад, що затверджене постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 5 серпня 1998 р. № 1240.
Держава надау певнi гарантiє у працевлаштуваннi молодi. Пунктом 2 ст. 7 Закону Украєни вiд 5 лютого 1993 р. <Про сприяння соцiальному становленню та розвитку молодi в Украєнi> передбачено, що держава гарантуу працездатнiй молодi надання першого робочого мiсця на строк не менше двох рокiв пiсля закiнчення або припинення навчання у середнiх загальноосвiтнiх i професiйних навчально-виховних закладах, завершення професiйноє пiдготовки i перепiдготовки.
 4. Змiст трудових правовiдносин
Трудовi правовiдносини у зобов'язальними вiдносинами. В рамках трудових вiдносин кожний єх суб'укт мау визначенi законом i взаумною угодою права i обов'язки. Вiдносини, що встановлюються мiж працiвником i роботодавцем, зобов'язують цих суб'уктiв проводити певнi дiє по виконанню трудовоє функцiє, виплатi винагороди за проведену роботу. Цi зобов'язання носять майновий характер.
Але виробництво здiйснюуться не тiльки для того, щоб створювати матерiальнi блага. Воно одночасно у i виробництвом життя суспiльства. Прикладом цього може служити кризовий стан виробництва, що в свою чергу призвiв до кризового стану суспiльства, до його зубожiння.
Поряд з майновими зобов'язаннями трудовi правовiдносини включають зобов'язання немайновi.
Хоча формально сторони, вступаючи в трудовi правовiдносини, у рiвноправними, наявнiсть у власника або уповноваженого ним органу засобiв виробництва зводить його в пануюче становище. Працiвник пiдпадау у залежнiсть до власника не тiльки фактично, а й у правовому значеннi, що закрiплено ст. 21 КЗпП.
Таким чином, зi встановленням трудових правовiдносин кожна iз сторiн набувау певнi суб'уктивнi права i несе вiдповiднi обов'язки. Суб'уктивнi трудовi права працюючих за наймом
Роздiл VI. Трудовi правовiдносини
175
становлять собою реалiзацiю i конкретизацiю основних прав, що визначенi Конституцiую Украєни i конкретизованi в iнших законодавчих актах про працю.
Трудове законодавство чiтко не окреслюу меж дозволеноє поведiнки працiвникiв при реалiзацiє суб'уктивних прав. Важливо, щоб працiвник не зловживав своєми правами i не вступав у протирiччя iз законом i нормами моралi.
Суб'уктивними правами i обов'язками володiу кожний працiвник як учасник трудових правовiдносин. Цi права, а до них слiд вiднести право на працю, на вiдпочинок, на здоровi i безпечнi умови працi тощо, визначають правовий статус працiвника.
Компонентом врегулювання поведiнки працiвникiв в рамках Трудових правовiдносин у єх трудовi правовiдносини. До ----iЙЙ'ЯМСiВ необхiдно вiднести сукупнiсть належних дiй ^^^^^^ЛiЦiiО; пов'язанi з єх участю особистою працею у ЯЯИННпЧимнь того пiдприумства, з яким вони перебувають у трудових правовiдносинах.
Обсяг 1 характер трудових обов'язкiв залежать вiд багатьох чинникiв i конкретизуються стосовно до роду роботи (спецiальнiсть, квалiфiкацiя, посада) i особи працiвника.
Найбiльш загальнi i важливi трудовi обов'язки працюючих сформульованi в КЗпП i Типових правилах внутрiшнього трудового розпорядку. До загальних обов'язкiв працюючих у трудових правовiдносинах належать: виконання обумовленоє при влаштуваннi на роботу трудовоє функцiє; тимчасове виконання роботи, що не вiдноситься до трудовоє функцiє працiвника за наявностi в цьому потреби; додержання встановленоє мiри працi;
забезпечення належноє якостi роботи; додержання режиму робочого дня; додержання правил технiки безпеки, технологiчного режиму; дбайливе ставлення до майна пiдприумства.
Обов'язок виконання певноє трудовоє функцiє означау, що працiвник у трудових правовiдносинах зобов'язаний не до виконання певного трудового завдання, по закiнченнi якого трудовi правовiдносини припиняються, а до перiодичного виконання певноє роботи, що визначауться спецiальнiстю, квалiфiкацiую або посадою, переважно без визначення строку.
Як загальне правило, власник або уповноважений ним орган не мау права вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленоє трудовим договором. У виняткових випадках, та-
176
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
ких як виробнича потреба^ необхiднiсть тимчасовоє замiни вiдсутнього працiвника, в разi простою, власник або уповноважений ним орган може переводити працiвникiв на не обумовлену трудовим договором роботу. Але таке переведення можливе тiльки на певний визначений законом строк.
Виконання певноє трудовоє функцiє нормууться або кiлькiстю продукцiє, що мау бути виготовлена протягом певного перiоду, або часом, протягом якого повинна виконуватись робота.
Встановленi норми виробiтку, норми часу i норми обслуговування у обов'язковою мiрою продуктивностi працi. Працiвник вважауться таким, що справляуться iз виконанням своєх обов'язкiв, якщо вiн протягом встановленого робочого часу виконуу необхiдну для даноє роботи норму виробiтку.
Але вiд працiвника вимагауться не тiльки виконання певноє роботи у визначенiй кiлькостi, а й забезпечення належноє якостi роботи. Продукцiя, що виробляуться, повинна бути якiсною.
Для кожного працюючого правилами внутрiшнього трудового розпорядку встановлений режим використання робочого часу. До нього вiдносяться початок i закiнчення робочого дня, перерви в роботi, рацiональне використання часу роботи. Працiвник повинен розподiлити свою роботу на тривалiсть усього робочого дня, пристосуватись до загального трудового режиму. Додержання режиму робочого дня дозволяу правильно органiзувати вiдпочинок працiвникiв, забезпечуу єм можливiсть використовувати вiльний вiд роботи час за своєм розсудом.
При забезпеченнi кiлькiсних i якiсних показникiв своує працi працiвник зобов'язаний дбайливо, економно i ефективно використовувати засоби виробництва, дотримуватись правил технiки безпеки, технологiчного i технiчного режимiв.
Будь-який вiдступ вiд правил технiчноє експлуатацiє i технологiчного режиму пов'язаний з певним виробничим ризиком. Працiвник не мау права здiйснювати такi дiє, якi прямо забороненi правилами, проводити будь-якi експерименти, хоча б i в iнтересах виробництва, якщо проведення єх пов'язане iз загрозою для самого працiвника i осiб, що його оточують.
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працiвниковi його права i обов'язки та поiнформувати пiд розписку про умови працi, наявнiсть на робочому мiсцi, де вiн
Роздiл VI. Трудовi правовiдносини
177
працюватиме, небезпечних i шкiдливих виробничих чинникiв, яких ще не усунуто, та можливi наслiдки єх впливу на здоров'я;
його права на пiльги i компенсацiє за роботу в таких умовах вiдповiдно до чинного законодавства i колективного договору;
ознайомити працiвника з правилами внутрiшнього трудового розпорядку та колективним договором; визначити працiвниковi робоче мiсце, забезпечити його необхiдними для роботи засобами, проiнструктувати з технiки безпеки, виробничоє санiтарiє, гiгiуни працi i протипожежноє охорони.
Важливим обов'язком власника або уповноваженого ним органу у своучасна виплата винагороди за працю, проведення iнших виплат, що належать працiвнику в зв'язку з виконанням й. Системи заробiтноє плати працюючих грунтуються на iкавленостi в результатах особистоє працi.
Цгi Прiю i обов'язки учасникiв трудових право-iВi^ГЙЯ В Трудовому процесi. Вони тiсно пов'язанi iЦрПИЗ ЦИХ прав i обов'язкiв, що кореспондуються Працiвника вiдповiдау певний обов'язок власника уПОВнЬваженого ним органу, i навпаки), створюють елементи трудових правовiдносин рiзного характеру. Але всi вони НС можуть iснувати без удиного складного трудового право-. вiдношення.
Чiтка регламентацiя прав i обов'язкiв учасникiв трудових правовiдносин у основним завданням нацiонального законодавства в ринкових умовах. Тому основною метою кодифiкацiйного процесу в трудовому правi постау розроблення нових, кардинальних пiдходiв до вдосконалення трудового законодавства. Цi пiдходи повиннi проявлятись у тому, щоб були визначенi основнi засади правового регулювання трудових вiдносин, що мають вiдтворювати мiжнароднi правовi акти або хоч принаймнi вiдповiдати єм. Повинно бути визначене мiсце правових рiшень i керiвних роз'яснень Верховного Суду Украєни як третьоє влади, вiдображенi особливостi правового регулювання працi окремих категорiй працiвникiв, визначенi процесуальнi засади вирiшення розбiжностей, що виникають при здiйсненнi працi, особливо у випадках, коли цi розбiжностi носять колективний характер.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
178
РОЗДiЛ VII
ПРАВОВА ОРГАНiЗАЦiЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ГРОМАДЯН
 i. Поняття зайнятостi населення. Правове регулювання працевлаштування громадян Украєни
Вирiшення соцiальних та економiчних проблем, якi в сучасних умовах стоять перед Украєною, значною мiрою залежить вiд того, чи будуть забезпечена кожна працездатна людина роботою, мобiлiзованi єє можливостi по пiдвищенню активностi як працiвника i господаря.
Виконувана працiвником робота повинна вiдповiдати iндивiдуальним якостям людини. У разi невiдповiдностi роботи особистим нахилам працiвника така невiдповiднiсть протягом якогось часу тамуватиметься зусиллями волi. Але перенапру-женiсть органiзму обов'язково вiдiб'уться на настроє працiвника, продуктивностi його працi.
Трудова i особливо творча активнiсть працiвникiв залежить також вiд єх здiбностей, нахилiв та можливостей. Формулу трудовоє активностi можна висловити як поуднання трьох чинникiв: потрiбно, можу i хочу. За вiдсутностi хоча б одного з чинникiв активна трудова дiяльнiсть не вiдбудеться, навiть при застосуваннi до працiвника рiзних заходiв заохочення, закликаючи його до сумлiнностi, до виконання обов'язку.
Авторитарнi методи використання i управлiння робочою силою, що базувались на пануваннi державноє власностi i зрiвнялiвцi, порушили природну мотивацiю i стимули до працi. Працiвника зовсiм не цiкавили результати його працi, бо платити йому попередньо встановлений розмiр грошовоє суми, яка результатiв працi не вiдбивала. Зате усi були забезпеченi роботою. Вважалося, що роботи вистачить на всiх. Бiльш того, промисловi пiдприумства постiйно вiдчували потребу в робочих кадрах. i така потреба вважалась не недолiком економiки, а навпаки, перевагою, що створювала передумови розвитку i розквiту держави.
Така офiцiйна державна полiтика в сферi зайнятостi була близька i зрозумiла багатьом мiльйонам трудящих, була основою соцiального оптимiзму. Вона настiльки створювала впевненiсть у завтрашньому днi, що про нього сьогоднi можна було й не думати.
Роздiл VII. Правмо органiзацiя працевлаштування громадян
179
Вiдсутнiсть зацiкавленостi в працi вимагала вiд держави, яка володiла усiма засобами виробництва, пошукiв рiзноманiтних стимулiв до працi, активiзацiє трудовоє дiяльностi. З цiую метою проводилось соцiалiстичне змагання, працiвникiв примушували брати соцiалiстичнi зобов'язання, створювались правовi перешкоди у звiльненнi з роботи з iнiцiативи працiвника, встановлювались негативнi правовi наслiдки при частiй змiнi мiсця роботи.
Методологiчною основою усiх вживаних державою заходiв була марксистсько-ленiнська теорiя, згiдно з якою працiвник при соцiалiзмi у власником усiх засобiв виробництва, i ставлення до цих засобiв як до власних створюу особливий вид вiдносин працiвника з пiдприумством, яке виступало як роботодавець. Вважалося, що це вiдносини спiвдружностi i взаумодопо-ЛШуи. Якщо ж i виникали якiсь конфлiкти, то вони вважались ЙМйЛiДКОМ недостатньоє свiдомостi, бо соцiальна база для виникнення конфлiктiв мiж спiввласниками засобiв виробництва була вiдсутня.
Установка на повну зайнятiсть диктувала низьку цiну робочоє сили, що в свою чергу призводило до низькоє ефективностi працi. Пiдприумствам було невигiдно застосовувати дорогу i високоефективну технiку, а працiвникам - пiдвищувати свою квалiфiкацiю. Фiзична праця залишалась основою усiх виробничих процесiв. У цих умовах i народився сумний жарт:
держава робить вигляд, що вона платить, а працiвники роблять вигляд, що вони працюють.
З переходом краєни до ринкових вiдносин стала реальнiстю загроза повнiй зайнятостi. З'явились ознаки безробiття. При цьому й першими жертвами стали далеко не найгiршi працiвники. У своєй бiльшостi це люди з вищою i середньою спецiальною освiтою, переважно жiнки, люди передпенсiйного вiку.
В тому, що освiченi i квалiфiкованi працiвники виявляються непотрiбними у першу чергу, нiякого протирiччя законам ринку немау. Ринковi вiдносини вибраковують не тiльки поганих працiвникiв, а й недiуздатнi виробничi структури, де можуть бути зайнятими i висококвалiфiкованi працiвники. Це стосууться науково-дослiдних iнститутiв, конструкторських бюро, пiдприумств вiйськово-промислового комплексу, машинобудiвних заводiв, якi ранiше були престижними, багатими, могутнiми, здатними залучити до роботи квалiфiкованих працiвникiв.
180
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Можна навiть вважати, що економiчна криза елiтних органiзацiй - це розплата за тривалi роки не завжди потрiбноє i ефективноє трудовоє дiяльностi за рахунок державноє казни.
В нових умовах господарювання стали оцiнюватись наслiдки вiдчужуваноє працi, а не кiлькiсть працюючих. Значно зменшилась потреба у робочiй силi, i це призвело до вивiльнення надлишковоє робочоє сили. Негативну роль при цьому вiдiграла i криза в економiцi, що викликала значний спад виробництва.
i хоча безробiття стало реальнiстю, квалiфiкованi кадри, як i ранiше, потрiбнi. Але саме квалiфiкованi кадри, а не взагалi робоча сила невисокоє професiйноє квалiфiкацiє.
Для того щоб полегшити громадянам пiдшукання роботи, а пiдприумства забезпечити робочою силою, була створена державна служба зайнятостi. Єє створення було обумовлене тим, що забезпечення зайнятостi i рацiональне розмiщення трудових ресурсiв мають не тiльки соцiально-економiчне, а й глибоке полiтико-юридичне значення.
Зайнятiсть у економiчним поняттям, оскiльки вона становить один з основних елементiв, що сприяу розвитку економiки кожноє краєни. Одночасно зайнятiсть у й гуманiтарним поняттям, бо за єє допомогою трудящим забезпечууться здобуття засобiв до iснування. Зайнятiсть у також умовою для розвитку здiбностей i особистостi людини.
Полiтико-юридичне значення зайнятостi полягау в тому, що <кожна людина мау право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi i на захист вiд безробiття> (ст. 23 Загальноє декларацiє прав людини 1948 р.).
Дiяльнiсть служби зайнятостi визначауться Законом Украєни вiд 1 березня 1991 р. <Про зайнятiсть населення> з наступними змiнами та доповненнями.
Вiдповiдно до ст. 1 цього Закону зайнятiсть - це дiяльнiсть громадян, пов'язана iз задоволенням особистих та суспiльних потреб, i така, що приносить єм доход у грошовiй або iншiй формi. Зайнятiсть громадян, якi проживають на територiє Украєни, забезпечууться державою шляхом проведення активноє соцiально-економiчноє полiтики, спрямованоє на задоволення єх потреб у добровiльному виборi виду дiяльностi, стимулювання створення нових робочих мiсць i розвитку пiдприумництва.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63