Конституцiйнi вiдносини мають полiтичний характер, вирiшують питання влади. Правовi положення, що вмiщенi в Конституцiє, мають вищу юридичну силу.
Особливим предметом регулювання Конституцiє Украєни у закрiплення прiоритету прав i свобод людини, якi визнаються вищою соцiальною цiннiстю. Цi права i свободи визначають правове становище особи i основи правопорядку. В системi загальнолюдських цiнностей визначальне мiсце належить праву на працю, на якому базууться економiчне i соцiальне становище як суспiльства в цiлому, так i кожного його члена.
Право на працю визнауться за кожною людиною, що означау можливiсть заробляти собi на життя працею, яку людина сама для себе обирау чи на яку погоджууться. Держава створюу умови для зайнятостi працездатного населення, рiвнi можли-
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
41
востi для громадян у виборi професiє i роду трудовоє дiяльностi, здiйснюу програми професiйно-технiчного навчання i пiдготовки, перепрофiлювання працiвникiв вiдповiдно до єх iнтересiв i потреб суспiльства.
Праця повинна належним чином оплачуватися вiдповiдно до єє кiлькостi i якостi. Прибуток може бути одержаний i за допомогою iнших видiв дiяльностi, що не забороненi законом. Це може бути пiдприумницька дiяльнiсть або об'уднання з iншими особами для досягнення своує мети.
Оплата за працю мау бути справедливою i забезпечувати гiднi умови життя працiвнику i його сiм'є. Винагорода визначауться трудовим договором, виходячи з тривалостi робочого часу не бiльше встановленоє законом норми 40 годин на тиждень, мау забезпечувати прожитковий рiвень i не може бути нижчою встановленого державою мiнiмального розмiру.
При цьому кожному громадяниновi, що мау виборче право, належить рiвне право доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах мiсцевого i регiонального самоврядування.
Забороняуться використання примусовоє працi, за винятком роботи, що визначена для певних осiб вироком суду або при уведеннi вiдповiдно до закону надзвичайного або воунного стану.
У випадках незайнятостi з незалежних вiд особи причин єй гарантууться право на матерiальне забезпечення у вiдповiдностi iз законом.
Усiм, хто працюу за наймом, гарантуються встановленi законом мiнiмальна тривалiсть щодобового вiльного часу, щотижневi вихiднi днi, святковi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, скорочений робочий день для певних професiй i робiт, для неповнолiтнiх, осiб з обмеженою працездатнiстю, а також для жiнок (одного з батькiв), якi мають малолiтнiх дiтей.
Кожний громадянин, який працюу, мау право на умови Йрацi, що вiдповiдають вимогам безпеки та гiгiуни працi i не у шкiдливими для здоров'я. Умови працi, визначенi чинним законодавством, можуть доповнюватись колективними й iндивiдуальними трудовими договорами, що укладаються шляхом вiльних переговорiв.
Охорона здоров'я забезпечууться створенням належних умов життя i працi, системою соцiально-економiчних, медико-санi-тарних i оздоровчо-профiлактичних заходiв, розширенням ме-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
режi комунальних (мунiципальних) i приватних медичних установ i пiдприумств, розвитком медичноє промисловостi i науки, досконалою пiдготовкою висококвалiфiкованих спецiалiстiв у галузi охорони здоров'я i державним контролем за єх фаховим рiвнем. Держава створюу умови для високоефективного i доступного для всiх медичного обслуговування, поуднання безплатних i платних форм медичноє допомоги.
Кожний мау право на вiдшкодування державою матерiальноє i моральноє шкоди, спричиненоє його здоров'ю чи майну екологiчними правопорушеннями, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних з усуненням шкiдливого впливу цих правопорушень.
Гарантууться доступнiсть i безплатнiсть обов'язковоє освiти. Освiта у основою духовного, соцiального, економiчного, культурного розвитку суспiльства i держави. Єє метою у всебiчний розвиток людини як особистостi та найвищоє цiнностi суспiльства, розвиток єє талантiв, розумових i фiзичних здiбностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свiдомого суспiльного вибору, пiдвищення на цiй основi iнтелектуального, творчого, культурного потенцiалу народу, збагачення народного господарства квалiфiкованими працiвниками, спецiалiстами. Украєна визнау освiту прiоритетною сферою соцiально-економiчного, духовного i культурного розвитку суспiльства.
В разi настання старостi, хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, iнвалiдностi, нещасного випадку, втрати годувальника, безробiття з незалежних вiд громадянина обставин вiн мау право на соцiальне забезпечення. Це право гарантууться загальнообов'язковим соцiальним страхуванням за рахунок страхових внескiв державних установ, бюджетних та iнших джерел соцiального забезпечення. Пенсiє та iншi види соцiальноє допомоги повиннi забезпечувати рiвень життя людини, не нижчий прожиткового мiнiмуму.
Громадяни Украєни мають право на свободу об'уднання для здiйснення i захисту своєх прав i свобод та задоволення економiчних, полiтичних, соцiальних, культурних та iнших iнтересiв. Нiхто не може бути примушений до вступу у будь-яке об'уднання, обмежений у правах або мати переваги у зв'язку з належнiстю чи неналежнiстю до нього.
Права i свободи громадян гарантуються, охороняються i захищаються державою.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
3. Принципи трудового права, закрiпленi в Кодексi законiв про працю Украєни та iнших законодавчих актах про працю
Трудовi вiдносини в Украєнi регулюються системою законодавчих актiв, серед яких визначальним у КЗпП, прийнятий Верховною Радою 10 грудня 1971 р. й уведений в дiю з 1 червня 1972 р. Отже, чинний КЗпП у законом Украєнськоє РСР як складовоє частини колишнього Союзу РСР i фактично дослiвно вiдтворив Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працю.
Незалежна Украєна, хоч i у правонаступницею Украєнськоє РСР, по сутi нова держава з характерними особливостями економiчного та юридичного характеру. Законодавство про працю ж. залишилося, хоча й зi значними змiнами, старим, радянським. Принципи цього законодавства не вiдповiдають метi i завданням незалежноє Украєни, не вiдбивають єє нацiонального характеру.
Складнiсть кодифiкацiйного процесу i його проведення полягають саме в тому, що повиннi бути розробленi новi правовi iдеє, принципи, якi б, з одного боку, вiдображали нацiональнi особливостi, а з другого - реалiзовували iдеє, виробленi мiжнародним спiвтовариством.
Усi права i свободи громадян Украєни, закрiпленi в Конституцiє Украєни, знайшли вiдображення в ст. 2 КЗпП, конкретизованi в ньому та iнших законодавчих актах. Наслiдком такоє конкретизацiє у те, що законодавством про працю розробляються i закрiплюються iншi принципи, але вже не безпосередньо, не як норми-принципи, а побiчно, як правовi iдеє при реалiзацiє, застосуваннi норм трудового права.
Стаття 2 КЗпП конкретизуу право на працю, проголошене Конституцiую Украєни, визначаючи, що воно реалiзууться шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприумствi, в установi, органiзацiє. При цьому вiльний вибiр професiє, роду занять i роботи забезпечууться державою. При укладеннi трудового договору робота, що виконуватиметься працiвником, тобто трудова функцiя, визначауться угодою мiж сторонами (ст. 21 КЗпП). Таким чином, закрiплюються принцип договiрного характеру трудових вiдносин i визначенiсть трудовоє функцiє, яка виконуватиметься працiвником.
44
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Трудовi вiдносини можуть припинятися лише з пiдстав, передбачених законом, зокрема ст.ст. 36-41 та 45 КЗпП. Отже, цими статтями визначауться принцип стабiльностi трудових вiдносин.
Законом Украєни вiд 1 березня 1991 р. <Про зайнятiсть населення> закрiплено право громадян Украєни вiльно обирати види дiяльностi, якi не забороненi законодавством; виключауться будь-яка форма примусу до працi (п. 2 ст. 1). Добровiльна незайнятiсть громадян не у пiдставою для притягнення єх до адмiнiстративноє або кримiнальноє вiдповiдальностi. Це полярна протилежнiсть радянському принципу, що вважався одним iз головних i визначальних в трудовому правi - принципу загальностi i обов'язковостi працi.
Цим же Законом закрiплено добровiльнiсть працi, виду дiяльностi, безплатне навчання безробiтних новим професiям, перепiдготовка в навчальних закладах або в системi державноє служби зайнятостi (ст. 4).
Законом Украєни вiд 1 липня 1993 р. <Про колективнi договори i угоди> визначено порядок врегулювання виробничих, трудових, соцiально-економiчних вiдносин мiж власником або уповноваженим ним органом i трудовим колективом та профспiлкою чи iншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво його iнтересiв. Законом вирiшене питання узгодження iнтересiв працюючих з власниками або уповноваженими ними органами, фактично закрiплено принцип участi трудових колективiв чи єх представницьких органiв у встановленнi умов працi та здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю.
Законом Украєни вiд 24 березня 1995 р. <Про оплату працi> конкретизоване право на винагороду i закрiплено принцип матерiальноє зацiкавленостi працюючих у наслiдках своує працi, принцип договiрного регулювання працi, що здiйснюуться на основi системи угод, якi укладаються на державному, галузевому, регiональному та виробничому рiвнях.
Кожен, хто працюу, мау право на вiдпочинок. Це право забезпечууться наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також оплачуваноє щорiчноє вiдпустки. Законом Украєни вiд 15 листопада 1996 р. <Про вiдпустки> встановленi державнi гарантiє права на вiдпустку, визначенi умови, тривалiсть i поря-
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
45
док надання єх працiвникам для поновлення працездатностi, змiцнення здоров'я, задоволення власних життуво важливих потреб та iнтересiв, всебiчного розвитку особи. Право на вiдпустку громадяни Украєни мають незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевоє приналежностi пiдприумства, установи, органiзацiє.
Основнi положення щодо реалiзацiє конституцiйного права громадян на охорону єх життя i здоров'я в процесi трудовоє дiяльностi визначау Закон Украєни вiд 14 жовтня 1992 р. <Про охорону працi>. Вiн регулюу за участю вiдповiдних державних Органiв вiдносини мiж власником пiдприумства, установи i органiзацiє або уповноваженим ним органом i працiвником з питань безпеки, гiгiуни працi та виробничого середовища i встановлюу удиний порядок органiзацiє охорони працi в Украєнi. Цей. Закон вiдображау принцип безпеки працi.
положень КЗпП та iнших законодавчих єдяе визначити такi принципи трудового iоди працi; принцип рiвноправностi в га-1ЦИП договiрного характеру працi; принцип виз-УДОВОЄ функцiє; принцип стабiльностi трудових 9КК, принцип матерiальноє зацiкавленостi в результатах {ФАЦi; принцип безпеки працi; принцип участi трудових колек-iХВiв i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi i здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю; принцип свободи об'уднання для здiйснення i захисту своєх Прав i свобод; принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством.
Названi принципи лежать в основi правового регулювання усiх видiв трудових вiдносин. Вони пронизують усе трудове право, у керiвними положеннями чинного трудового законодавства.
тднiсть принципiв трудового права не виключау диференцiацiю у правовому регулюваннi як окремих видiв трудових вiдносин, так i рiзних сторiн усерединi даного виду трудових вiдносин. Така диференцiацiя обумовлюуться особливостями застосування працi в рiзних галузях народного господарства, в органiзацiє працi або характерi виробництва. Саме диференцiацiя при удностi принципiв у однiую з iстотних рис правового регулювання працi в Украєнi.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ
4. Змiст принципiв трудового права
Принцип свободи працi. Свобода завжди полягау у можливостi вибору поведiнки. Свобода працi проявляуться в добровiльному, свiдомому обраннi конкретних форм застосування працi. При цьому повиннi враховуватися особистi якостi людини: покликання, здатнiсть, професiйна пiдготовленiсть, освiта, а також суспiльна потреба.
Свобода укладення трудового договору про роботу у категорiую юридичною. Вона може бути реальною лише тодi, коли базууться на правi на працю, яке проявляуться в забезпеченостi зайнятостi. Право на працю мiстить здатнiсть до працi як основний момент, що забезпечуу особi, яка шукау роботу, саме таку роботу. Об'уктом обов'язку, що випливау з права на працю, у держава, а не суспiльство. Предметом такоє повинностi держави у надання громадянину квалiфiкованоє роботи з оплатою працi вiдповiдно з єє кiлькiстю i якiстю i не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру. В разi вiдсутностi роботи виплачууться грошова допомога. Ця допомога виплачууться за рахунок тих, хто працюу, сплачуу податки, тобто за рахунок суспiльства.
Як вже зазначалось, право на працю реалiзууться шляхом укладення трудового договору. Сутнiсть цього договору полягау в тому, що це - угода, яка укладауться працiвником, про трудову дiяльнiсть, виконання ним роботи за певною спецiаль-ностю, квалiфiкацiую або посадою. Встановлення трудовоє функцiє в договiрному порядку свiдчить про те, що конкретнi форми застосування працi будь-якого працiвника визначаються волею, вiльним волевиявленням самого працiвника i власника або уповноваженого ним органу.
Для працiвника свобода укладення трудового договору означау повну можливiсть обирати собi мiсце i вид роботи з урахуванням власних iнтересiв, знань i намiрiв. Для пiдприумства свобода трудового договору означау можливiсть вибрати найбiльш придатного працiвника з точки зору дiлових i квалiфiкацiйних якостей. Свобода працiвника i свобода пiдприумства в трудових правовiдносинах перебувають у постiйному спiввiдношеннi. При цьому кожна iз сторiн повинна сумлiнно користуватися наданими єй правами.
Принцип рiвноправностi в галузi працi. В системi принципiв, закрiплених Конституцiую Украєни, важливе мiсце належить
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
рiвностi громадян. Рiвноправнiсть, що грунтууться на суспiльнiй рiвностi всiх людей, означау, що кожному члену суспiльства надаються рiвнi з iншими його членами юридичнi можливостi. Для громадян iз закону випливають i рiвнi права, i рiвнi обов'язки. Нiхто з членiв суспiльства не може мати чи добиватися для себе якихось переваг i привiлеєв, як i звiльнятися вiд виконання встановлених законом обов'язкiв.
Конституцiую Украєни, а також ст. 22 КЗпП не допускауться будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового статусу, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'уднаннi громадян, роду i характеру знань, мiсця проживання.
Але люди нерiвнi в здiбностях використання наданих єм можливостей. Саме це й обумовлюу нерiвнiсть людей, коли при рiвних умовах один може виконати роботу значно бiльшого обсягу^ НiЖ iНШИЙ, i Вiдповiдно одержати бiльш високу винагороду. ^<<'Ввжливим чинником рiвностi у надання жiнкам однаковоє З Чоловiками можливостi брати участь в економiчному i соцiальному життi, усунення дискримiнацiє в усiх аспектах трудовоє дiяльностi. Нерiвнiсть за ознакою статi обумовлена материнською функцiую жiнки i фiзiологiчними особливостями єє органiзму. Цi особливостi визначають характер єє обов'язкiв у побутi.
Урiвняння жiнки з чоловiком у суспiльному виробництвi зовсiм не означау, що жiнка повинна виконувати важку <чоловiчу> роботу. Мова повинна йти не про рiвнiсть у продуктивностi працi, тривалостi роботи, розмiрi оплати. Жiнкам мають бути наданi найбiльш сприятливi умови для реалiзацiє права на працю.
Рiвнiсть в наданнi можливостей жiнкам у порiвняннi з чоловiками повинна забезпечити держава шляхом повного визнання в законодавствi i на практицi рiвностi тiує ролi, яку чоловiки i жiнки виконують у суспiльствi в поуднаннi з сiмейними обов'язками. Але жодних змiн вiд тих часiв, коли щодня необхiдно було дякувати партiє та уряду за турботу, жiнки Украєни так i не дочекалися. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 28 липня 1992 р. № 431 затвердив довгострокову про-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
48
граму полiпшення становища жiнок, сiм i, охорони материнства i дитинства. Хоча в цiй постановi у роздiли <Полiпшення становища жiнок у сферi виробництва> та <Полiпшення умов життя сiмей з дiтьми. Пiдвищення престижу сiм'є>, в нiй не визначено системи прiоритетiв, кiнцевоє i промiжних цiлей, не передбачено фiнансового та органiзацiйного забезпечення. Тому жiнки дуже вдало назвали цю постанову <торiшнiм букетом>, сучасний свiт, вважають вони, створено вiдповiдно до iнтересiв i прагнень чоловiкiв, а iснують жiнки в свiтi <чоловiчоє цивiлiзацiє>.
В умовах безробiття i неповноє зайнятостi можливостi зайнятостi жiнок обмеженi, а єх трудова дiяльнiсть розглядауться як конкуруюча з чоловiчою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Особливим предметом регулювання Конституцiє Украєни у закрiплення прiоритету прав i свобод людини, якi визнаються вищою соцiальною цiннiстю. Цi права i свободи визначають правове становище особи i основи правопорядку. В системi загальнолюдських цiнностей визначальне мiсце належить праву на працю, на якому базууться економiчне i соцiальне становище як суспiльства в цiлому, так i кожного його члена.
Право на працю визнауться за кожною людиною, що означау можливiсть заробляти собi на життя працею, яку людина сама для себе обирау чи на яку погоджууться. Держава створюу умови для зайнятостi працездатного населення, рiвнi можли-
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
41
востi для громадян у виборi професiє i роду трудовоє дiяльностi, здiйснюу програми професiйно-технiчного навчання i пiдготовки, перепрофiлювання працiвникiв вiдповiдно до єх iнтересiв i потреб суспiльства.
Праця повинна належним чином оплачуватися вiдповiдно до єє кiлькостi i якостi. Прибуток може бути одержаний i за допомогою iнших видiв дiяльностi, що не забороненi законом. Це може бути пiдприумницька дiяльнiсть або об'уднання з iншими особами для досягнення своує мети.
Оплата за працю мау бути справедливою i забезпечувати гiднi умови життя працiвнику i його сiм'є. Винагорода визначауться трудовим договором, виходячи з тривалостi робочого часу не бiльше встановленоє законом норми 40 годин на тиждень, мау забезпечувати прожитковий рiвень i не може бути нижчою встановленого державою мiнiмального розмiру.
При цьому кожному громадяниновi, що мау виборче право, належить рiвне право доступу до зайняття державних посад, а також посад в органах мiсцевого i регiонального самоврядування.
Забороняуться використання примусовоє працi, за винятком роботи, що визначена для певних осiб вироком суду або при уведеннi вiдповiдно до закону надзвичайного або воунного стану.
У випадках незайнятостi з незалежних вiд особи причин єй гарантууться право на матерiальне забезпечення у вiдповiдностi iз законом.
Усiм, хто працюу за наймом, гарантуються встановленi законом мiнiмальна тривалiсть щодобового вiльного часу, щотижневi вихiднi днi, святковi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, скорочений робочий день для певних професiй i робiт, для неповнолiтнiх, осiб з обмеженою працездатнiстю, а також для жiнок (одного з батькiв), якi мають малолiтнiх дiтей.
Кожний громадянин, який працюу, мау право на умови Йрацi, що вiдповiдають вимогам безпеки та гiгiуни працi i не у шкiдливими для здоров'я. Умови працi, визначенi чинним законодавством, можуть доповнюватись колективними й iндивiдуальними трудовими договорами, що укладаються шляхом вiльних переговорiв.
Охорона здоров'я забезпечууться створенням належних умов життя i працi, системою соцiально-економiчних, медико-санi-тарних i оздоровчо-профiлактичних заходiв, розширенням ме-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
режi комунальних (мунiципальних) i приватних медичних установ i пiдприумств, розвитком медичноє промисловостi i науки, досконалою пiдготовкою висококвалiфiкованих спецiалiстiв у галузi охорони здоров'я i державним контролем за єх фаховим рiвнем. Держава створюу умови для високоефективного i доступного для всiх медичного обслуговування, поуднання безплатних i платних форм медичноє допомоги.
Кожний мау право на вiдшкодування державою матерiальноє i моральноє шкоди, спричиненоє його здоров'ю чи майну екологiчними правопорушеннями, а також на компенсацiю витрат, пов'язаних з усуненням шкiдливого впливу цих правопорушень.
Гарантууться доступнiсть i безплатнiсть обов'язковоє освiти. Освiта у основою духовного, соцiального, економiчного, культурного розвитку суспiльства i держави. Єє метою у всебiчний розвиток людини як особистостi та найвищоє цiнностi суспiльства, розвиток єє талантiв, розумових i фiзичних здiбностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свiдомого суспiльного вибору, пiдвищення на цiй основi iнтелектуального, творчого, культурного потенцiалу народу, збагачення народного господарства квалiфiкованими працiвниками, спецiалiстами. Украєна визнау освiту прiоритетною сферою соцiально-економiчного, духовного i культурного розвитку суспiльства.
В разi настання старостi, хвороби, повноє або частковоє втрати працездатностi, iнвалiдностi, нещасного випадку, втрати годувальника, безробiття з незалежних вiд громадянина обставин вiн мау право на соцiальне забезпечення. Це право гарантууться загальнообов'язковим соцiальним страхуванням за рахунок страхових внескiв державних установ, бюджетних та iнших джерел соцiального забезпечення. Пенсiє та iншi види соцiальноє допомоги повиннi забезпечувати рiвень життя людини, не нижчий прожиткового мiнiмуму.
Громадяни Украєни мають право на свободу об'уднання для здiйснення i захисту своєх прав i свобод та задоволення економiчних, полiтичних, соцiальних, культурних та iнших iнтересiв. Нiхто не може бути примушений до вступу у будь-яке об'уднання, обмежений у правах або мати переваги у зв'язку з належнiстю чи неналежнiстю до нього.
Права i свободи громадян гарантуються, охороняються i захищаються державою.
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
3. Принципи трудового права, закрiпленi в Кодексi законiв про працю Украєни та iнших законодавчих актах про працю
Трудовi вiдносини в Украєнi регулюються системою законодавчих актiв, серед яких визначальним у КЗпП, прийнятий Верховною Радою 10 грудня 1971 р. й уведений в дiю з 1 червня 1972 р. Отже, чинний КЗпП у законом Украєнськоє РСР як складовоє частини колишнього Союзу РСР i фактично дослiвно вiдтворив Основи законодавства Союзу РСР i союзних республiк про працю.
Незалежна Украєна, хоч i у правонаступницею Украєнськоє РСР, по сутi нова держава з характерними особливостями економiчного та юридичного характеру. Законодавство про працю ж. залишилося, хоча й зi значними змiнами, старим, радянським. Принципи цього законодавства не вiдповiдають метi i завданням незалежноє Украєни, не вiдбивають єє нацiонального характеру.
Складнiсть кодифiкацiйного процесу i його проведення полягають саме в тому, що повиннi бути розробленi новi правовi iдеє, принципи, якi б, з одного боку, вiдображали нацiональнi особливостi, а з другого - реалiзовували iдеє, виробленi мiжнародним спiвтовариством.
Усi права i свободи громадян Украєни, закрiпленi в Конституцiє Украєни, знайшли вiдображення в ст. 2 КЗпП, конкретизованi в ньому та iнших законодавчих актах. Наслiдком такоє конкретизацiє у те, що законодавством про працю розробляються i закрiплюються iншi принципи, але вже не безпосередньо, не як норми-принципи, а побiчно, як правовi iдеє при реалiзацiє, застосуваннi норм трудового права.
Стаття 2 КЗпП конкретизуу право на працю, проголошене Конституцiую Украєни, визначаючи, що воно реалiзууться шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприумствi, в установi, органiзацiє. При цьому вiльний вибiр професiє, роду занять i роботи забезпечууться державою. При укладеннi трудового договору робота, що виконуватиметься працiвником, тобто трудова функцiя, визначауться угодою мiж сторонами (ст. 21 КЗпП). Таким чином, закрiплюються принцип договiрного характеру трудових вiдносин i визначенiсть трудовоє функцiє, яка виконуватиметься працiвником.
44
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Трудовi вiдносини можуть припинятися лише з пiдстав, передбачених законом, зокрема ст.ст. 36-41 та 45 КЗпП. Отже, цими статтями визначауться принцип стабiльностi трудових вiдносин.
Законом Украєни вiд 1 березня 1991 р. <Про зайнятiсть населення> закрiплено право громадян Украєни вiльно обирати види дiяльностi, якi не забороненi законодавством; виключауться будь-яка форма примусу до працi (п. 2 ст. 1). Добровiльна незайнятiсть громадян не у пiдставою для притягнення єх до адмiнiстративноє або кримiнальноє вiдповiдальностi. Це полярна протилежнiсть радянському принципу, що вважався одним iз головних i визначальних в трудовому правi - принципу загальностi i обов'язковостi працi.
Цим же Законом закрiплено добровiльнiсть працi, виду дiяльностi, безплатне навчання безробiтних новим професiям, перепiдготовка в навчальних закладах або в системi державноє служби зайнятостi (ст. 4).
Законом Украєни вiд 1 липня 1993 р. <Про колективнi договори i угоди> визначено порядок врегулювання виробничих, трудових, соцiально-економiчних вiдносин мiж власником або уповноваженим ним органом i трудовим колективом та профспiлкою чи iншим органом, уповноваженим трудовим колективом на представництво його iнтересiв. Законом вирiшене питання узгодження iнтересiв працюючих з власниками або уповноваженими ними органами, фактично закрiплено принцип участi трудових колективiв чи єх представницьких органiв у встановленнi умов працi та здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю.
Законом Украєни вiд 24 березня 1995 р. <Про оплату працi> конкретизоване право на винагороду i закрiплено принцип матерiальноє зацiкавленостi працюючих у наслiдках своує працi, принцип договiрного регулювання працi, що здiйснюуться на основi системи угод, якi укладаються на державному, галузевому, регiональному та виробничому рiвнях.
Кожен, хто працюу, мау право на вiдпочинок. Це право забезпечууться наданням днiв щотижневого вiдпочинку, а також оплачуваноє щорiчноє вiдпустки. Законом Украєни вiд 15 листопада 1996 р. <Про вiдпустки> встановленi державнi гарантiє права на вiдпустку, визначенi умови, тривалiсть i поря-
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
45
док надання єх працiвникам для поновлення працездатностi, змiцнення здоров'я, задоволення власних життуво важливих потреб та iнтересiв, всебiчного розвитку особи. Право на вiдпустку громадяни Украєни мають незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевоє приналежностi пiдприумства, установи, органiзацiє.
Основнi положення щодо реалiзацiє конституцiйного права громадян на охорону єх життя i здоров'я в процесi трудовоє дiяльностi визначау Закон Украєни вiд 14 жовтня 1992 р. <Про охорону працi>. Вiн регулюу за участю вiдповiдних державних Органiв вiдносини мiж власником пiдприумства, установи i органiзацiє або уповноваженим ним органом i працiвником з питань безпеки, гiгiуни працi та виробничого середовища i встановлюу удиний порядок органiзацiє охорони працi в Украєнi. Цей. Закон вiдображау принцип безпеки працi.
положень КЗпП та iнших законодавчих єдяе визначити такi принципи трудового iоди працi; принцип рiвноправностi в га-1ЦИП договiрного характеру працi; принцип виз-УДОВОЄ функцiє; принцип стабiльностi трудових 9КК, принцип матерiальноє зацiкавленостi в результатах {ФАЦi; принцип безпеки працi; принцип участi трудових колек-iХВiв i профспiлок у вирiшеннi питань встановлення умов працi i здiйсненнi контролю за додержанням законодавства про працю; принцип свободи об'уднання для здiйснення i захисту своєх Прав i свобод; принцип матерiального забезпечення у разi непрацездатностi, настання старостi, при хворобi i у зв'язку з материнством.
Названi принципи лежать в основi правового регулювання усiх видiв трудових вiдносин. Вони пронизують усе трудове право, у керiвними положеннями чинного трудового законодавства.
тднiсть принципiв трудового права не виключау диференцiацiю у правовому регулюваннi як окремих видiв трудових вiдносин, так i рiзних сторiн усерединi даного виду трудових вiдносин. Така диференцiацiя обумовлюуться особливостями застосування працi в рiзних галузях народного господарства, в органiзацiє працi або характерi виробництва. Саме диференцiацiя при удностi принципiв у однiую з iстотних рис правового регулювання працi в Украєнi.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ
4. Змiст принципiв трудового права
Принцип свободи працi. Свобода завжди полягау у можливостi вибору поведiнки. Свобода працi проявляуться в добровiльному, свiдомому обраннi конкретних форм застосування працi. При цьому повиннi враховуватися особистi якостi людини: покликання, здатнiсть, професiйна пiдготовленiсть, освiта, а також суспiльна потреба.
Свобода укладення трудового договору про роботу у категорiую юридичною. Вона може бути реальною лише тодi, коли базууться на правi на працю, яке проявляуться в забезпеченостi зайнятостi. Право на працю мiстить здатнiсть до працi як основний момент, що забезпечуу особi, яка шукау роботу, саме таку роботу. Об'уктом обов'язку, що випливау з права на працю, у держава, а не суспiльство. Предметом такоє повинностi держави у надання громадянину квалiфiкованоє роботи з оплатою працi вiдповiдно з єє кiлькiстю i якiстю i не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру. В разi вiдсутностi роботи виплачууться грошова допомога. Ця допомога виплачууться за рахунок тих, хто працюу, сплачуу податки, тобто за рахунок суспiльства.
Як вже зазначалось, право на працю реалiзууться шляхом укладення трудового договору. Сутнiсть цього договору полягау в тому, що це - угода, яка укладауться працiвником, про трудову дiяльнiсть, виконання ним роботи за певною спецiаль-ностю, квалiфiкацiую або посадою. Встановлення трудовоє функцiє в договiрному порядку свiдчить про те, що конкретнi форми застосування працi будь-якого працiвника визначаються волею, вiльним волевиявленням самого працiвника i власника або уповноваженого ним органу.
Для працiвника свобода укладення трудового договору означау повну можливiсть обирати собi мiсце i вид роботи з урахуванням власних iнтересiв, знань i намiрiв. Для пiдприумства свобода трудового договору означау можливiсть вибрати найбiльш придатного працiвника з точки зору дiлових i квалiфiкацiйних якостей. Свобода працiвника i свобода пiдприумства в трудових правовiдносинах перебувають у постiйному спiввiдношеннi. При цьому кожна iз сторiн повинна сумлiнно користуватися наданими єй правами.
Принцип рiвноправностi в галузi працi. В системi принципiв, закрiплених Конституцiую Украєни, важливе мiсце належить
Роздiл II. Основнi принципи трудового права Украєни
рiвностi громадян. Рiвноправнiсть, що грунтууться на суспiльнiй рiвностi всiх людей, означау, що кожному члену суспiльства надаються рiвнi з iншими його членами юридичнi можливостi. Для громадян iз закону випливають i рiвнi права, i рiвнi обов'язки. Нiхто з членiв суспiльства не може мати чи добиватися для себе якихось переваг i привiлеєв, як i звiльнятися вiд виконання встановлених законом обов'язкiв.
Конституцiую Украєни, а також ст. 22 КЗпП не допускауться будь-яке пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового статусу, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'уднаннi громадян, роду i характеру знань, мiсця проживання.
Але люди нерiвнi в здiбностях використання наданих єм можливостей. Саме це й обумовлюу нерiвнiсть людей, коли при рiвних умовах один може виконати роботу значно бiльшого обсягу^ НiЖ iНШИЙ, i Вiдповiдно одержати бiльш високу винагороду. ^<<'Ввжливим чинником рiвностi у надання жiнкам однаковоє З Чоловiками можливостi брати участь в економiчному i соцiальному життi, усунення дискримiнацiє в усiх аспектах трудовоє дiяльностi. Нерiвнiсть за ознакою статi обумовлена материнською функцiую жiнки i фiзiологiчними особливостями єє органiзму. Цi особливостi визначають характер єє обов'язкiв у побутi.
Урiвняння жiнки з чоловiком у суспiльному виробництвi зовсiм не означау, що жiнка повинна виконувати важку <чоловiчу> роботу. Мова повинна йти не про рiвнiсть у продуктивностi працi, тривалостi роботи, розмiрi оплати. Жiнкам мають бути наданi найбiльш сприятливi умови для реалiзацiє права на працю.
Рiвнiсть в наданнi можливостей жiнкам у порiвняннi з чоловiками повинна забезпечити держава шляхом повного визнання в законодавствi i на практицi рiвностi тiує ролi, яку чоловiки i жiнки виконують у суспiльствi в поуднаннi з сiмейними обов'язками. Але жодних змiн вiд тих часiв, коли щодня необхiдно було дякувати партiє та уряду за турботу, жiнки Украєни так i не дочекалися. Кабiнет Мiнiстрiв Украєни постановою вiд 28 липня 1992 р. № 431 затвердив довгострокову про-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
48
граму полiпшення становища жiнок, сiм i, охорони материнства i дитинства. Хоча в цiй постановi у роздiли <Полiпшення становища жiнок у сферi виробництва> та <Полiпшення умов життя сiмей з дiтьми. Пiдвищення престижу сiм'є>, в нiй не визначено системи прiоритетiв, кiнцевоє i промiжних цiлей, не передбачено фiнансового та органiзацiйного забезпечення. Тому жiнки дуже вдало назвали цю постанову <торiшнiм букетом>, сучасний свiт, вважають вони, створено вiдповiдно до iнтересiв i прагнень чоловiкiв, а iснують жiнки в свiтi <чоловiчоє цивiлiзацiє>.
В умовах безробiття i неповноє зайнятостi можливостi зайнятостi жiнок обмеженi, а єх трудова дiяльнiсть розглядауться як конкуруюча з чоловiчою.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63