До притягнення працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудовоє дисциплiни письмове пояснення, з тим щоб всебiчно та об'уктивно розiбратися в причинах цього порушення. Вiдмова вiд подання пояснення не звiльняу керiвника вiд права накладення стягнення, а працiвника - вiд дисциплiнарноє вiдповiдальностi.
Дисциплiнарне стягнення накладауться не пiзнiше одного мiсяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебуванням його у вiдпустцi.
Дисциплiнарне стягнення не може бути накладено пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.
За кожне порушення трудовоє дисциплiни може бути застосовано тiльки одне дисциплiнарне стягнення. Але притягнення працiвника до дисциплiнарноє вiдповiдальностi не виключау можливостi його вiдповiдальностi за iншими видами юридичноє вiдповiдальностi: кримiнальноє, адмiнiстративноє, матерiальноє (ч. З ст. 130 КЗпП). Крiм цих видiв юридичноє вiдповiдальностi до працiвника можуть бути одночасно застосованi й передбаченi законом негативнi заходи впливу: позбавлення премiє, винагороди за наслiдками роботи пiдприумства за рiк тощо.
Роздiл XII. Внутрiшнiй трудовий розпорядок
417
довими органами як вiдсутнiсть накладення дисциплiнарного стягнення.
Дисциплiнарнi стягнення до трудовоє книжки не заносяться. Ця заборона не поширюуться на випадки звiльнення за порушення трудовоє дисциплiни, оскiльки це становить припинення трудових вiдносин мiж сторонами, i в цьому випадку вiдповiдно до законодавства про працю до трудовоє книжки записи про причини звiльнення мають робитися у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства i з посиланням на вiдповiдну статтю i пункт закону.
Дисциплiнарне стягнення може бути знято до закiнчення одного року, якщо працiвник проявив себе позитивно, не допустив нового порушення трудовоє дисциплiни. По закiнченнi одного року з дня накладення дисциплiнарного стягнення, якщо працiвник не буде пiдданий новому дисциплiнарному стягненню, вiн вважауться таким, що не мав дисциплiнарного стягнення.
Крiм заходiв дисциплiнарного стягнення до працiвника власником або уповноваженим ним органом можуть застосовуватися заходи впливу. До таких заходiв вiдноситься позбавлення працiвника премiє або зниження єє розмiру, якщо премiя у системою. оплати працi; винагороди за загальнi результати роботи пiдприумства за господарський рiк; перенесення черги на одержання житла, перенесення часу надання щорiчноє вiдпустки тощо.
Власник або уповноважений ним орган мау право замiсть накладення дисциплiнарного стягнення передати питання про порушення трудовоє дисциплiни на розгляд трудового колективу або його органу.
7. Громадськi заходи стягнення i впливу за порушення трудовоє дисциплiни
Трудовий колектив пiдприумства утворюють усi громадяни, якi своую працею беруть участь у його дiяльностi на пiдставi трудового договору та iнших форм, що регулюють трудовi вiдносини працiвника з пiдприумством. Колектив мау великi можливостi активно впливати на кожного працiвника, заохочувати сумлiнних i боротись з порушниками трудовоє дисциплiни.
Трудовi колективи повиннi створювати обстановку нетерпимостi до порушникiв трудовоє дисциплiни, проявляти сувору товариську вимогливiсть до працiвникiв, якi несумлiнно вико-
14 146
418
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
нують своє трудовi обов'язки. Вони можуть застосовувати до своєх членiв такi заходи громадського стягнення, як товариське зауваження, громадська догана, передавати матерiали про порушникiв трудовоє дисциплiни на розгляд товариського суду, ставити перед власником або уповноваженим ним органом питання про притягнення порушника трудовоє дисциплiни до дисциплiнарноє вiдповiдальностi.
При накладеннi громадського стягнення трудовим колективом вiн сам мау право достроково його зняти, а також ставити питання перед власником або уповноваженим органом про зняття дисциплiнарного стягнення або про припинення дiє iнших заходiв, що застосованi власником або уповноваженим ним органом за порушення трудовоє дисциплiни, якщо працiвник проявив себе з позитивноє сторони.
Трудовий колектив реалiзуу своє повноваження через загальнi збори (конференцiю) та раду трудового колективу, що обирауться загальними зборами чи конференцiую таумним голосуванням строком на два-три роки (ст. 15 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi>).
Рада трудового колективу уповноважена вирiшувати питання щодо додержання правил внутрiшнього трудового розпорядку, державноє, виробничоє i трудовоє дисциплiни на пiдприумствi, схвалювати заходи щодо єє змiцнення, вносити пропозицiє про застосування заходiв морального i матерiального заохочення за успiхи в працi, розглядати питання представлення до державних нагород.
Важливе мiсце у змiцненнi трудовоє дисциплiни належить товариським судам, створення i порядок дiяльностi яких регулюються Положенням про товариськi суди Украєни вiд 25 березня 1977 р. Товариськi суди уповноваженi розглядати справи про: прогули, в тому числi вiдсутнiсть на роботi бiльше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, появу працiвника на роботi в станi алкогольного, наркотичного або токсичного сп'янiння, запiзнення на роботу та iншi порушення трудовоє дисциплiни; якiсть виконання роботи або простiй через несумлiнне ставлення працiвника до своєх обов'язкiв;
недодержання вимог по охоронi працi; втрату, пошкодження обладнання, iнвентаря, iнструментiв, матерiалiв та iншого майна пiдприумства внаслiдок несумлiнного ставлення особи до своєх обов'язкiв; самовiльне використання для особистоє наживи
Роздiл XII. Внутрiшнiй трудовий розпорядок
419
майна пiдприумства, транспортних засобiв, технiки, станкiв, iнструментiв, сировини тощо; участь майстрiв, начальникiв дiльниць, змiн, цехiв та iнших керiвникiв у розпиваннi з пiдлеглими робiтниками спиртних напоєв на виробництвi, або неприйняття ними заходiв про вiдсторонення вiд роботи осiб, якi перебувають у нетверезому станi, або приховання ними випадкiв розлиття спиртних напоєв. Товариський суд може також розглядати справи про дiє, що мають ознаки злочину, але вчиненi вперше i не становлять великоє громадськоє небезпеки, якщо органи внутрiшнiх справ, прокуратура або суд вiдповiдно до чинного законодавства передадуть матерiали такоє справи на розгляд товариського суду. Але товариський суд не мау права розглядати справи, по яким вже винесенi вироки, судовi рiшення, накладенi дисциплiнарнi або громадськi стягнення, вiдбулися рiшення товариського суду, прийнятi в межах його компетенцiє.
За порушення трудовоє дисциплiни товариський суд може застосувати до винного такi заходи впливу: зобов'язати його публiчно вибачитись перед потерпiлим або колективом; оголосити товариське попередження; оголосити товариський осуд;
оголосити громадську догану з публiкацiую або без публiкацiє в пресi; поставити перед власником або уповноваженим ним органом питання про звiльнення з роботи, якщо товариський суд з урахуванням вчинених працiвником проступкiв вважау за неможливе доручити йому виконання цiує роботи надалi.
Одночасно iз застосуванням заходiв громадського впливу товариський суд у випадках, передбачених законом, може поставити перед власником або уповноваженим ним органом i профспiлковим комiтетом питання про позбавлення винного повнiстю чи частково премiє, винагороди за наслiдками рiчноє роботи i за вислугу рокiв, пiльговоє путiвки в санаторiй або будинок вiдпочинку, про перенесення черговостi на одержання житла.
Рiшення товариського суду може бути оскаржене зацiкавленими особами протягом 10 днiв з дня його винесення до профспiлкового комiтету пiдприумства, який може залишити це рiшення без змiн, або скасувати його i повернути матерiали справи в той же товариський суд на новий розгляд, або припинити провадження по справi. Рiшення товариського суду про накладення громадського стягнення дiу протягом одного року.
420
ОСОБЛИВА ЧАСТИШ
Якщо протягом року працiвник не вчинив нового правопорушення або антигромадського проступку, вiн вважауться таким, що не мау громадського стягнення.
На пiдприумствах робiтники i службовцi створюють громадськi органiзацiє, вступаючи у цi органiзацiє як єх члени. Найпоширенiшою органiзацiую у професiйнi спiлки. Крiм професiйних спiлок можуть утворюватися молодiжнi та iншi органiзацiє.
Оскiльки вiдповiдно до п. З ст. 40 КЗпП звiльнення працiвника за порушення трудовоє дисциплiни можливе в разi застосування до нього дисциплiнарних i громадських стягнень, постало питання про те, якi громадськi органiзацiє мають право накладати громадськi стягнення, що можуть бути врахованi при розiрваннi трудового договору за цiую пiдставою. Пленум Верховного Суду Украєни в п. 23 постанови вiд 6 листопада 1992 р. № 9 <Про практику розгляду судами трудових спорiв> роз'яснив, що при звiльненнi працiвника за порушення трудовоє дисциплiни можуть враховуватись тi громадськi стягнення, якi застосованi до працiвника за порушення трудовоє дисциплiни вiдповiдно до положення або статуту, що визначау дiяльнiсть громадськоє органiзацiє, i з дня накладення яких до видання наказу про звiльнення минуло не бiльше одного року.
Незважаючи на те, що чинним законодавством громадським органiзацiям надано право накладати на своєх членiв громадськi стягнення за порушення трудовоє дисциплiни, необхiдно визнати, що головним в роботi громадських органiзацiй у не накладення стягнень, а попередження правопорушень, виховання у людей свiдомого ставлення до трудовоє дисциплiни, створення обстановки нетерпимостi до єє порушникiв.
Роздiл XIII. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 421 РОЗДiЛ XIII
МАТЕРiАЛЬНА ВiДПОВiДАЛЬНiСТЬ СТОРiН ТРУДОВИХ ПРАВОВiДНОСИН
1. Поняття матерiальноє вiдповiдальностi за трудовим, правом
В ст. 13 Конституцiє Украєни закрiплено, що власнiсть зобов'язуу. Вона не повинна використовуватися на шкоду людини i суспiльства. Держава забезпечуу захист прав усiх суб'уктiв права власностi i господарювання, соцiальну спрямованiсть економiки. Усi суб'укти права власностi рiвнi перед законом.
Ставлення до власностi формууться перш за все тими реальними умовами, в яких перебувау людина, можливостями єє впливу на органiзацiю виробництва, розподiлом створених результатiв працi. i хоча вiдповiдно до ст. 41 Конституцiє Украєни кожен мау право володiти, користуватись i розпоряджатись своую власнiстю, результатами своує iнтелектуальноє, творчоє дiяльностi, фактичноє рiвностi у правi власностi громадян немау i бути не може, оскiльки люди не рiвнi у можливостях набувати право власностi. iснуюча нерiвнiсть у володiннi, користуваннi i розпорядженнi власнiстю створюу суспiльнi суперечностi, якi досить часто переростають у протиправнi форми набування власностi. З цими негативними явищами держава бореться за допомогою рiзних галузей права: кримiнального, адмiнiстративного, цивiльного, господарського. Важливе мiсце тут належить й трудовому праву Украєни, яке визначау матерiальну вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин за заподiяну iншiй сторонi шкоду.
Матерiальна вiдповiдальнiсть робiтникiв i службовцiв за шкоду, заподiяну майну пiдприумства, визначена ст. ст. 130-138 КЗпП та деякими пiдзаконними актами. Встановлена цими актами вiдповiдальнiсть у важливим засобом виховного впливу на робiтникiв i службовцiв щодо дисциплiнованого ставлення до майна пiдприумства, поважного додержання iснуючого правопорядку, забезпечення матерiальних iнтересiв конкретних пiдприумств, трудових колективiв i суспiльства в цiлому. При сприяннi вiдповiдальностi досягауться мета попередження правопорушення в галузi охорони власностi пiдприумства.
В той же час матерiальна вiдповiдальнiсть не становить частини дисциплiнарноє вiдповiдальностi, тому притягнення пра-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
422
цiнника до матерiальноє вiдповiдальностi не виключау можливостi накладення на нього дисциплiнарного стягнення.
Передбачена трудовим правом матерiальна вiдповiдальнiсть робiтникiв i службовцiв за шкоду, заподiяну пiдприумству, зкон-струйована таким чином, що вона поуднуу матерiальну вiдповiдальнiсть працiвникiв iз захистом iнтересiв кожного працiвника. Не випадково глава IX КЗпП мау назву <Гарантiє при покладеннi на працiвникiв матерiальноє вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприумству, установi, органiзацiє>. Цi гарантiє полягають у тому, що вiдповiдальнiсть може настати тiльки за пряму шкоду, в межах i порядку, передбачених законодавством, i, як правило, обмежуються певною частиною заробiтку працiвника.
Таким чином, матерiальна вiдповiдальнiсть як важливий iнститут трудового права покликана забезпечити вiдповiднiсть поведiнки людей нормам, прийнятим державою. Ця вiдповiдальнiсть, на вiдмiну вiд дисциплiнарноє, у двосторонньою, оскiльки вiдповiдальнiсть несе не тiльки працiвник перед власником або уповноваженим ним органом, а й власник перед працiвником за заподiяння шкоди його майну або здоров'ю.
Тому матерiальною вiдповiдальнiстю за трудовим правом у встановлений законом обов'язок сторони трудового договору вiдшкодовувати збитки, заподiянi iншiй сторонi протиправними i винов-ними дiями.
2. Пiдстави i умови матерiальноє вiдповiдальностi за трудовим правом
Загальнi пiдстави i умови матерiальноє вiдповiдальностi визначенi ст. 130 КЗпП. На вiдмiну вiд цивiльного права, що також визначау умови майновоє вiдповiдальностi, трудове право видiляу з цих умов пiдставу матерiальноє вiдповiдальностi - пряму дiйсну шкоду. Лише тiльки за наявностi цiує пiдстави - шкоди - можна ставити питання про те, чи може працiвник бути притягнутий до вiдповiдальностi, чи у умови цiує вiдповiдальностi.
Пленум Верховного Суду Украєни в постановi вiд 29 грудня 1992 р. № 14 <Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяноє пiдприумствам, установам, органiзацiям єх працiвниками> роз'яснив, що пiд прямою дiйсною шкодою слiд розумiти втрату, погiршення або зниження цiнностi май-
Роздiл ХШ. Матерiальна вiдповiдальнiсть сторiн трудових правовiдносин 423
на, необхiднiсть для пiдприумства провести витрати на вiдновлення, придбання майна чи iнших цiнностей або провести зайвi, тобто викликанi внаслiдок порушення працiвником трудових обов'язкiв, грошовi виплати.
До прямоє дiйсноє шкоди можуть бути також вiднесенi й суми незаконно нарахованоє заробiтноє плати i премiє, вартiсть пального й мастил, сировини, напiвфабрикатiв та iнших матерiальних цiнностей, безпiдставно списаних у зв'язку з викривленням даних про обсяг робiт.
Неодержання пiдприумством прибутку, який планувався i очiкувався, у зв'язку з неправомiрними дiями працiвника прямоє шкоди на створюу, тому немау пiдстав для притягнення його до матерiальноє вiдповiдальностi. Це упущена вигода, а не пряма шкода. Цим моментом матерiальна вiдповiдальнiсть за трудовим правом вiдрiзняуться вiд майновоє вiдповiдальностi за цивiльним правом, яким передбачена вiдповiдальнiсть i за неодержанi прибутки. Не можуть включатися до шкоди, що пiдлягау вiдшкодуванню, неодержанi або списанi в доход держави прибутки з пiдстав, пов'язаних з неналежним виконанням працiвником трудових обов'язкiв, так само як i iншi неодержанi прибутки.
Шкода повинна бути такою, що реально настала для пiдприумства. Коли працiвник самовiльно використовуу для власних потреб технiку - автомашини, трактори, станки, iнше обладнання, - пряму дiйсну шкоду становлять амортизацiя технiки, витрати пального, мастильних матерiалiв, електроенергiє, необхiднiсть найму i використання технiки iнших пiдприумств.
Встановлення прямоє дiйсноє шкоди досить часто викликау ускладнення. Так, водiй автобуса Р. пiсля закiнчення змiни пiшов до каси здавати вирученi вiд продажу квиткiв грошi. При поверненнi до автобуса вiн виявив, що з кабiни зникла його сумка з квитками на суму 230 грн. На цю суму до нього й було заявлено позов. Районний суд позов задовольнив повнiстю, стягнувши зазначену суму з шофера на користь автопiдприум-ства. Судова колегiя в цивiльних справах обласного суду скасувала рiшення районного суду i в позовi до Р. вiдмовила, посилаючись на те, що автопiдприумству не заподiяна дiйсна шкода. Судова колегiя визнала, що районний суд не мав пiдстав для покладення на Р. матерiальноє вiдповiдальностi, оскiльки
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
424
автопiдприумству не заподiяна пряма дiйсна шкода. Автобуснi квитки не становлять собою матерiальних цiнностей, оскiльки вони повиннi бути реалiзованими. А для цього необхiдно ще перевозити пасажирiв, експлуатувати транспорт, нести витрати по заробiтнiй платi. Не будучи реалiзованими, квитки становлять собою лише папiр з нанесеними на ньому певними типографськими знаками.
Пряма дiйсна шкода у саме пiдставою, що зумовлюу перевiрку умов можливостi настання матерiальноє вiдповiдальностi працiвника. За наявностi шкоди для настання матерiальноє вiдповiдальностi необхiднi ще три умови:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63