Передбачено також пiльги при пенсiйному забезпеченнi таких 'робiтникiв i службовцiв.
iстотне практичне значення мау i такий критерiй диференцiацiє трудових вiдносин, як можливiсть укладення з працiвни-.КШИ контрактiв. Частина 3 ст. 21 КЗпП встановлюу, що сфера ^Контракту визначауться законодавством. Термiн "^ Мiому разi вживауться в розумiннi, що зас-ЙМФИ оформленнi трудових вiдносин може iМПЯ <аконами, в й пiдзаконними норма-зд'о<<"
нормативних актiв, якими передбачена можливiсть гоня' контракту, дозволяу зробити висновок, що зако-иодавець не завжди намагауться знаходити будь-якi об'уктивнi Г 'пiдстави, якi б обгрунтували необхiднiсть укладення контрактiв. Дозвiл укладати контракти з працiвниками товарноє бiржi, пра-' цiвниками системи освiти, з усiма працiвниками нацiональних навчальних закладiв свiдчить про вiдсутнiсть об'уктивних пiдстав, що це питання вирiшувалось виходячи з чисто суб'уктивних мiркувань.
На нашу думку, диференцiацiя правового регулювання працi шляхом дозволу укладати трудовi контракти повинна допуска-.тись у разi виконання працiвниками особливо значущих трудових функцiй, таких як державнi службовцi високого рангу, керiвники державних пiдприумств. Саме змiст ч. З ст. 21 КЗпП дау пiдстави стверджувати, що сторони контракту можуть за своєм розсудом при спiльнiй згодi встановлювати для себе права i брати обов'язки. Виходячи з принципу добровiльностi оформлення трудових вiдносин, сторони можуть досягнути угоди про рiзнi види договору - трудовий договiр чи контракт - навiть тодi, коли сфера застосування контракту на певну категорiю працiвникiв не поширюуться. Тим бiльше контракт може застосовуватись на пiдприумствах з новими формами органi-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
88
зашi та оплати працi - на орендних, акцiонерних, кооперативних i спiльних пiдприумствах, в господарських товариствах, на приватних пiдприумствах, тобто там, де суб'укти мають бiльшу самостiйнiсть в питаннях органiзацiє та стимулювання працi.
Важливою умовою диференцiацiє правового регулювання у також соцiально-демографiчнi ознаки працiвника. i хоч в ст. 2 КЗпП зазначауться, що Украєна забезпечуу рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв та релiгiйних переконань, держава одночасно встановлюу додатковi гарантiє працездатним громадянам у працездатному вiцi, що потребують соцiального захисту. До таких громадян вiдносяться жiнки, якi мають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей-iнвалiдiв, а одинокi матерi - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв; молодь, яка закiнчила середню загальноосвiтню школу, професiйнi навчально-виховнi заклади; воєни-iнтернацiоналiсти; особи передпен-сiйного вiку та деякi iншi категорiє працюючих.
8. Мiжнароднi правовi акти про працю
Украєна як самостiйна держава проголосила визнання загальнолюдських цiнностей i тому зобов'язалась дотримуватись загальновизнаних принципiв мiжнародного права. Стаття 8' КЗпП визначила спiввiдношення мiжнародних договорiв про працю i законодавства Украєни. У разi, якщо мiжнародним договором або мiжнародною угодою, в якiй бере участь Украєна, встановлено iншi правила нiж тi, що єх мiстить законодавство Украєни про працю, то застосовуються правила мiжнародного договору або мiжнародноє угоди.
До таких договорiв в галузi працi в першу чергу вiдносяться належним чином ратифiкованi або схваленi конвенцiє та рекомендацiє МОП, офiцiйно опублiкованi в Украєнi.
МОП була створена в 1919 р. Пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни в сiчнi 1919 р. в Парижi зiбралась конференцiя краєн, що перемогли у вiйнi, щоб пiдготувати проект мирного договору з Нiмеччиною. Поряд з розподiлом здобичi - подiлом нiмецьких колонiй в Африцi i господарюванням в Саарському вугiльному басейнi - краєни, що перемогли у вiйнi, на першому ж пленарному засiданнi конференцiє створили комiсiю з питань мiжнародного трудового законодавства.
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
89
Така <зацiкавленiсть> капiталiстичних держав пояснюуться тим, що перша свiтова вiйна призвела до зубожiння народiв i надзвичайно загострила суперечностi. Революцiя 1917 р. в Росiє показала можливiсть створення держави без капiталiстiв. Пiд безпосереднiм впливом цiує революцiє сталися революцiє в Нiмеч-ЧИНi, Угорщинi, Фiнляндiє. В багатьох краєнах були створенi i Комунiстичнi та робiтничi партiє.
За таких умов, намагаючись змiцнити своу панування i при-днити революцiйнi виступи трудящих, свiтова буржуазiя ила застосувати полiтику дрiбних поступок i провести деякi ми. Тому й була створена комiсiя з питань мiжнародного юго законодавства.
i Складу цiує комiсiє увiйшли по два представники вiд США, ранцiє, iталiє, Японiє та Бельгiє i по одному представнику ^Польщi та Чехословаччини. В єє роботi брали участь профспiлок. ' ! '
ОКЛИВiСТЬ спiльних дiй держав з питань ' новоє мiжнародноє органiзацiє. ввiйшов до роздiлу XIII Вер-а сам день пiдписання договору одночасно став i днем створення МОП. i порах членами МОП стали 44 держави: 31 член тобто краєни-переможцi в першiй свiтовiй вiйнi, пiдписали Версальський мирний договiр, та 13 держав, що ЕИ запрошенi приуднатися до статутiв Лiги Нацiй i МОП. '1954 р. членами МОП стали Радянський Союз, Украєнська щянська Соцiалiстична Республiка i Бiлоруська Радянська оцiалiстична Республiка.
i< Вiдповiдно до ст.ст. З та 4 Статуту МОП кожна держава - член Органiзацiє Об'уднаних Нацiй може бути членом МОП. Дяя цього необхiдно лише сповiстити Генерального директора Мiжнародного бюро працi про прийняття зобов'язань, що випливають iз Статуту МОП.
Кожна краєна в МОП презентована чотирма делегатами:
два делегати вiд уряду, один - вiд пiдприумцiв i один - вiд трудящих. Кожний з чотирьох делегатiв мау право голосувати iндивiдуально по кожному питанню, що розглядауться МОП.
Мета i завдання МОП викладенi в преамбулi до Статуту органiзацiє та в Декларацiє, що прийнята на 26-й сесiє Генеральноє конференцiє МОП в Фiладельфiє 10 травня 1944 р. В Дек-
90
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ
ларацiє проголошенi основнi принципи, на яких повинна базуватись дiяльнiсть МОП.
МОП складауться з трьох основних органiв. Вищим органом органiзацiє у Генеральна конференцiя, або Мiжнародна конференцiя працi. Головним змiстом роботи конференцiє у розробка i прийняття конвенцiй i рекомендацiй по працi.
Виконавчим органом МОП у Адмiнiстративна Рада. До єє складу входять 56 членiв: 28 презентують уряди, 14 - представники пiдприумцiв i 14 - представники трудящих. iз 28 представникiв урядiв 10 призначаються урядами найбiльш важливих в промисловому вiдношеннi краєн. До єх числа входять Бразилiя, iндiя, КНР, США, ФРН, Францiя, Росiя, Японiя.
Постiйним секретарiатом МОП у Мiжнародне бюро працi на чолi з Генеральним директором, який призначауться Адмiнiстративною Радою. Генеральний директор, в свою чергу, призначау персонал секретарiату з осiб рiзних нацiональностей, громадян рiзних держав.
Крiм основних органiв до складу МОП входять ряд постiйних i тимчасових комiтетiв та комiсiй. До них вiдносяться, наприклад, промисловi комiтети, що створенi для вивчення умов працi в рiзних галузях промисловостi, комiтет по свободi об'уднань, комiтет експертiв по застосуванню конвенцiй i рекомендацiй, кореспондентськi комiтети та iн.
Найважливiшою стороною дiяльностi МОП у розробка i прийняття конвенцiй i рекомендацiй. Саме можливiсть вiдкритого висування i обговорення вимог щодо створення мiжнародних правових актiв, а потiм i норм, котрi якоюсь мiрою можуть послужити полiпшенню умов працi, умов життя працюючих, притягуу до участi в МОП представникiв трудящих усiх краєн. Цi конвенцiє i рекомендацiє про працю у тими основними формами, за допомогою яких МОП здiйснюу мiжнародне правове регулювання працi.
Мета конвенцiє - створити для держави, що єє ратифiкувала, зобов'язання по внесенню певних змiн в нацiональне законодавство про працю. Статут МОП передбачау, що пiсля прийняття конвенцiє <а) конвенцiя надсилауться всiм членам органiзацiє для ратифiкацiє; б) кожний член органiзацiє зобов'язууться протягом року пiсля закриття конференцiє... винести конвенцiю на розгляд влади або влад, в компетенцiю яких входить це питання, для оформлення єє як закону або для вжиття заходiв
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
91
iншого порядку... Якщо член органiзацiє одержав згоду компетентноє влади або влад, вiн повiдомляу про ратифiкацiю конвенцiє, що вiдбулася, Генерального директора, i вживау таких заходiв, якi будуть необхiднi для ефективного застосування положень даноє конвенцiє> (п. 5 ст. 19 Статуту МОП).
Конвенцiя - правовий акт, який набувау сили мiжнародного зобов'язання тiльки пiсля ратифiкацiє єє не менш як двома краєнами - членами МОП. Норми конвенцiй, що ратифiкованi, мають обов'язкову силу по вiдношенню до тих членiв МОП, ЯКi ратифiкували цю конвенцiю.
Рекомендацiя МОП не покладау на держави будь-яких зобов'язань. Прийняттям рекомендацiє МОП якби закликау дер-, ^Кави, висловлюу пропозицiю, <рекомендуу> державам, щоб iiональнi норми трудового права були по можливостi приве-
I у вiдповiднiсть з нормами, що закрiпленi в рекомендацiє.
логiчний характер мають i конвенцiє для держав, якi єх не
дфiкували.
Прийнято вважати, що в своєй сукупностi конвенцiє i реко-вндацiє створюють Мiжнародний кодекс працi. У формi сис-i^хмомного, але позбавленого обов'язковоє сили збiрника iжН&рОДНИХ норм, прийнятих Генеральною конференцiую МОП, Мiжнародний кодекс працi видавався в 1939, 1941 та 1951 рр. Виданий в 1951 р. том 1 Мiжнародного кодексу працi роздiлений на 12 книг за тематичним принципом. Книги, в свою чергу, подiленi на глави та роздiли, кожний з яких складауться з двох частин: а) зобов'язання краєн, якi ратифiкували дану конвенцiю, i б) рекомендацiє краєнам, що вмiщенi в нормах МОП. При цьому зазначауться, з якоє конвенцiє чи рекомендацiє взята та чи iнша норма.
Мiжнародний кодекс працi охоплюу такi питання, як тривалiсть робочого часу, охорона материнства, соцiальне забезпечення, нiчна праця жiнок, охорона працi пiдлiткiв, мiграцiя у пошуках роботи, iнспекцiя працi, лiквiдацiя примусовоє працi, право працiвникiв створювати своє професiйнi органiзацiє, рiвна оплата жiночоє працi, взаумовiдносини мiж трудящими i адмiнiстрацiую, охорона працi морякiв, охорона працi рибакiв. Кодекс регулюу також питання оплачуваних вiдпусток, безробiття, мiнiмальних ставок заробiтноє плати, виробничого травматизму i професiйних захворювань.
Важливе мiсце в галузi захисту, змiцнення i розвитку соцiального страхування займау Мiжнародна асоцiацiя соцiального
92
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
забезпечення - автономна органiзацiя, що спiвпрацюу з Мiжнародним бюро працi.
Джерелом трудового права мiжнародного походження у також двостороннi i багатостороннi договори, що мають за мету регулювання певних питань в галузi трудового права. Так, в 1994 р. мiж краєнами Спiвдружностi Незалежних Держав з участю Украєни була пiдписана Угода про взаумне визнання прав на вiдшкодування шкоди, завданоє працiвникам калiцтвом, професiйним захворюванням або iншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язкiв. В цьому ж роцi в Москвi з участю Украєни було пiдписано Угоду про спiвробiтництво в галузi трудовоє мiграцiє та соцiального захисту трудящих-мiгрантiв, укладену в рамках СНД.
9 сiчня 1995 р. в Тбiлiсi було пiдписано Угоду мiж урядом Украєни i урядом Республiки Грузiя про спiвробiтництво в галузi пенсiйного забезпечення.
8 квiтня 1996 р. в Ханоє пiдписано Угоду мiж Урядом Украєни i Урядом Соцiалiстичноє Республiки В'утнам про взаумне працевлаштування громадян. Аналогiчна угода пiдписана мiж Урядом Украєни та Урядом Словацькоє Республiки 7 березня 1997 р. в Ужгородi.
Таких двостороннiх чи багатостороннiх угод Украєною укладауться багато. Якщо вони встановлюють iншi правила, нiж тi, що єх мiстить законодавство Украєни про працю, то застосовуються правила цих угод, i вiдповiдно вони також виступають джерелом трудового права Украєни.
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
93
РОЗДiЛ IV СУБ'тКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЄНИ
1. Поняття суб'укта трудового права Украєни
Головною потребою людини у праця. Вона потрiбна єй для нормальноє життудiяльностi, потрiбна як повiтря, єжа, сон, спiлкування. Щоб насолодитися вiдпочинком, треба спочатку вiдчути втому.
Застосовуючи працю, люди вступають у зв'язки один з одним. Цi зв'язки мiж людьми прийнято називати вiдносинами, що проявляються у рiзних сферах життя як форми взаумодiй або протидiй. Участь у цих зв'язках, тим бiльше, коли вони урегульованi нормами права, створюу для єх учасникiв певнi права та обов'язки. Визнання юридичних осiб або громадян носiями прав i обов'язкiв, надання єм певноє правосуб'уктностi, тобто надiлення суспiльно-юридичними якостями, що дозволяу єм брати участь у рiзних майнових, органiзацiйних, особистих немайнових правовiдносинах, перетворюу єх у суб'уктiв цих правовiдносин.
Суспiльнi вiдносини не можуть iснувати мiж абстрактними суб'уктами. Вони завжди у конкретними. Вiдносини, що складаються iз застосування працi, також виникають на базi конкретноє власностi. Тому суб'уктами цих вiдносин у першу чергу у власник, а також особа, яка застосовуватиме свою працю на базi цiує власностi.
Власнiсть у категорiую економiчною. Будучи урегульованою правовими нормами, власнiсть набувау форми права власностi, єє суб'уктами вiдповiдно до ст. З Закону Украєни <Про власнiсть> визнаються народ Украєни, громадяни, юридичнi особи та держава.
Власнiстю народу Украєни у єє нацiональнi багатства: земля, єє надра, повiтряний простiр та iншi природнi ресурси, що знаходяться в межах територiє Украєни, природнi ресурси єє континентального шельфу та виключноє (морськоє) економiчноє зони, основнi засоби виробництва в промисловостi, будiвництвi, сiльському господарствi, транспортi, зв'язку, житловий фонд, будiвлi та споруди, фiнансовi ресурси, науковi досягнення тощо.
Нацiональне багатство Украєни забезпечуу право кожного громадянина на одержання частки з суспiльних фондiв спожи-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
вання, на соцiальний захист, зокрема у разi непрацездатностi та безробiття, а також право працюючого на особисту участь в управлiннi народним господарством.
Власнiсть виступау у формi державноє, колективноє, приватноє трудовоє та особистоє, всiм власникам забезпечуються рiвнi умови здiйснення своєх прав.
Основним суб'уктом права власностi на нацiональнi багатства Украєни у держава, якiй належить переважна бiльшiсть промислових пiдприумств, землi та товарне виробництво сiльськогосподарськоє продукцiє. Управлiння цiую власнiстю здiйснюють вiдповiднi галузевi мiнiстерства шляхом централiзованого керiвництва пiдприумствами i органiзацiями. Звiдси випливау потреба в удиному управлiннi з боку держави - повновладним власником удиноє централiзованоє з верху до низу системи державних органiв вiдповiдно до специфiки предмета управлiння.
Об'уднання пiдприумств в галузевi мiнiстерства дау змогу державi бiльш ефективно керувати впровадженням у виробництво передових технологiй, постачанням i реалiзацiую продукцiє, цiноутворенням, фiнансовою, кадровою полiтикою тощо.
За часiв М. Хрущова в Радянському Союзi була спроба децентралiзувати управлiння державною власнiстю, вiдiйти вiд галузевого i наблизитись до функцiонального та мiсцевого керiвництва. Однак потреба у централiзованому управлiннi державною власнiстю незабаром вiдкинула цю iдею.
Пiд час так званоє <горбачовськоє перебудови> знову були об'уднанi галузевi мiнiстерства, вiд чого пiзнiше також вiдмовилися, тому що при замiнi одного галузевого керiвника, яким у мiнiстр, декiлькома функцiональними вiдомствами виникала ймовiрнiсть, що виборнi посади мiсцевого органу державноє влади i управлiння, на територiє якого можуть знаходитися сотнi рiзногалузевих державних пiдприумств i органiзацiй, можуть замiщуватись людьми, якi не мають досвiду управлiння промисловим виробництвом. Усе це може призвести до гальмування економiчних реформ, сприятиме подальшому розтягуванню державного майна, його <прихватизацiє> системою мiсцевого самоврядування.
Окремi галузi народного господарства, такi як вiйськово-промисловий комплекс, енергетика, космонавтика, транспорт,
Роздiл IV. Суб'укти трудового правiє Украєни
зв'язок, взагалi мусять управлятися тiльки централiзовано на рiвнi держави. Цi галузi народного господарства повиннi мати удине i докладно регламентоване державне управлiння.
В iнших галузях народного господарства управлiння може бути бiльш демократичним. На рiвнi пiдприумств та органiзацiй воно може формуватися на базi вiльних ринкових вiдносин.
Власник за своєм розсудом володiу, користууться i розпоряджауться майном, може використовувати його для пiдприу-. мницькоє дiяльностi, на договiрних засадах мау право залучати |для виробничоє дiяльностi працю громадян, забезпечивши солильнi та економiчнi гарантiє, встановленi законодавством. ^' Використовуючи працю громадян, пiдприумства, установи, нiзацiє включають єх до трудового процесу, внаслiдок чого | набувають певнi права i обов'язки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
iстотне практичне значення мау i такий критерiй диференцiацiє трудових вiдносин, як можливiсть укладення з працiвни-.КШИ контрактiв. Частина 3 ст. 21 КЗпП встановлюу, що сфера ^Контракту визначауться законодавством. Термiн "^ Мiому разi вживауться в розумiннi, що зас-ЙМФИ оформленнi трудових вiдносин може iМПЯ <аконами, в й пiдзаконними норма-зд'о<<"
нормативних актiв, якими передбачена можливiсть гоня' контракту, дозволяу зробити висновок, що зако-иодавець не завжди намагауться знаходити будь-якi об'уктивнi Г 'пiдстави, якi б обгрунтували необхiднiсть укладення контрактiв. Дозвiл укладати контракти з працiвниками товарноє бiржi, пра-' цiвниками системи освiти, з усiма працiвниками нацiональних навчальних закладiв свiдчить про вiдсутнiсть об'уктивних пiдстав, що це питання вирiшувалось виходячи з чисто суб'уктивних мiркувань.
На нашу думку, диференцiацiя правового регулювання працi шляхом дозволу укладати трудовi контракти повинна допуска-.тись у разi виконання працiвниками особливо значущих трудових функцiй, таких як державнi службовцi високого рангу, керiвники державних пiдприумств. Саме змiст ч. З ст. 21 КЗпП дау пiдстави стверджувати, що сторони контракту можуть за своєм розсудом при спiльнiй згодi встановлювати для себе права i брати обов'язки. Виходячи з принципу добровiльностi оформлення трудових вiдносин, сторони можуть досягнути угоди про рiзнi види договору - трудовий договiр чи контракт - навiть тодi, коли сфера застосування контракту на певну категорiю працiвникiв не поширюуться. Тим бiльше контракт може застосовуватись на пiдприумствах з новими формами органi-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
88
зашi та оплати працi - на орендних, акцiонерних, кооперативних i спiльних пiдприумствах, в господарських товариствах, на приватних пiдприумствах, тобто там, де суб'укти мають бiльшу самостiйнiсть в питаннях органiзацiє та стимулювання працi.
Важливою умовою диференцiацiє правового регулювання у також соцiально-демографiчнi ознаки працiвника. i хоч в ст. 2 КЗпП зазначауться, що Украєна забезпечуу рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расовоє та нацiональноє приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв та релiгiйних переконань, держава одночасно встановлюу додатковi гарантiє працездатним громадянам у працездатному вiцi, що потребують соцiального захисту. До таких громадян вiдносяться жiнки, якi мають дiтей вiком до шести рокiв або дiтей-iнвалiдiв, а одинокi матерi - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв; молодь, яка закiнчила середню загальноосвiтню школу, професiйнi навчально-виховнi заклади; воєни-iнтернацiоналiсти; особи передпен-сiйного вiку та деякi iншi категорiє працюючих.
8. Мiжнароднi правовi акти про працю
Украєна як самостiйна держава проголосила визнання загальнолюдських цiнностей i тому зобов'язалась дотримуватись загальновизнаних принципiв мiжнародного права. Стаття 8' КЗпП визначила спiввiдношення мiжнародних договорiв про працю i законодавства Украєни. У разi, якщо мiжнародним договором або мiжнародною угодою, в якiй бере участь Украєна, встановлено iншi правила нiж тi, що єх мiстить законодавство Украєни про працю, то застосовуються правила мiжнародного договору або мiжнародноє угоди.
До таких договорiв в галузi працi в першу чергу вiдносяться належним чином ратифiкованi або схваленi конвенцiє та рекомендацiє МОП, офiцiйно опублiкованi в Украєнi.
МОП була створена в 1919 р. Пiсля закiнчення першоє свiтовоє вiйни в сiчнi 1919 р. в Парижi зiбралась конференцiя краєн, що перемогли у вiйнi, щоб пiдготувати проект мирного договору з Нiмеччиною. Поряд з розподiлом здобичi - подiлом нiмецьких колонiй в Африцi i господарюванням в Саарському вугiльному басейнi - краєни, що перемогли у вiйнi, на першому ж пленарному засiданнi конференцiє створили комiсiю з питань мiжнародного трудового законодавства.
Роздiл Нi. Джерела трудового права Украєни
89
Така <зацiкавленiсть> капiталiстичних держав пояснюуться тим, що перша свiтова вiйна призвела до зубожiння народiв i надзвичайно загострила суперечностi. Революцiя 1917 р. в Росiє показала можливiсть створення держави без капiталiстiв. Пiд безпосереднiм впливом цiує революцiє сталися революцiє в Нiмеч-ЧИНi, Угорщинi, Фiнляндiє. В багатьох краєнах були створенi i Комунiстичнi та робiтничi партiє.
За таких умов, намагаючись змiцнити своу панування i при-днити революцiйнi виступи трудящих, свiтова буржуазiя ила застосувати полiтику дрiбних поступок i провести деякi ми. Тому й була створена комiсiя з питань мiжнародного юго законодавства.
i Складу цiує комiсiє увiйшли по два представники вiд США, ранцiє, iталiє, Японiє та Бельгiє i по одному представнику ^Польщi та Чехословаччини. В єє роботi брали участь профспiлок. ' ! '
ОКЛИВiСТЬ спiльних дiй держав з питань ' новоє мiжнародноє органiзацiє. ввiйшов до роздiлу XIII Вер-а сам день пiдписання договору одночасно став i днем створення МОП. i порах членами МОП стали 44 держави: 31 член тобто краєни-переможцi в першiй свiтовiй вiйнi, пiдписали Версальський мирний договiр, та 13 держав, що ЕИ запрошенi приуднатися до статутiв Лiги Нацiй i МОП. '1954 р. членами МОП стали Радянський Союз, Украєнська щянська Соцiалiстична Республiка i Бiлоруська Радянська оцiалiстична Республiка.
i< Вiдповiдно до ст.ст. З та 4 Статуту МОП кожна держава - член Органiзацiє Об'уднаних Нацiй може бути членом МОП. Дяя цього необхiдно лише сповiстити Генерального директора Мiжнародного бюро працi про прийняття зобов'язань, що випливають iз Статуту МОП.
Кожна краєна в МОП презентована чотирма делегатами:
два делегати вiд уряду, один - вiд пiдприумцiв i один - вiд трудящих. Кожний з чотирьох делегатiв мау право голосувати iндивiдуально по кожному питанню, що розглядауться МОП.
Мета i завдання МОП викладенi в преамбулi до Статуту органiзацiє та в Декларацiє, що прийнята на 26-й сесiє Генеральноє конференцiє МОП в Фiладельфiє 10 травня 1944 р. В Дек-
90
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИШ
ларацiє проголошенi основнi принципи, на яких повинна базуватись дiяльнiсть МОП.
МОП складауться з трьох основних органiв. Вищим органом органiзацiє у Генеральна конференцiя, або Мiжнародна конференцiя працi. Головним змiстом роботи конференцiє у розробка i прийняття конвенцiй i рекомендацiй по працi.
Виконавчим органом МОП у Адмiнiстративна Рада. До єє складу входять 56 членiв: 28 презентують уряди, 14 - представники пiдприумцiв i 14 - представники трудящих. iз 28 представникiв урядiв 10 призначаються урядами найбiльш важливих в промисловому вiдношеннi краєн. До єх числа входять Бразилiя, iндiя, КНР, США, ФРН, Францiя, Росiя, Японiя.
Постiйним секретарiатом МОП у Мiжнародне бюро працi на чолi з Генеральним директором, який призначауться Адмiнiстративною Радою. Генеральний директор, в свою чергу, призначау персонал секретарiату з осiб рiзних нацiональностей, громадян рiзних держав.
Крiм основних органiв до складу МОП входять ряд постiйних i тимчасових комiтетiв та комiсiй. До них вiдносяться, наприклад, промисловi комiтети, що створенi для вивчення умов працi в рiзних галузях промисловостi, комiтет по свободi об'уднань, комiтет експертiв по застосуванню конвенцiй i рекомендацiй, кореспондентськi комiтети та iн.
Найважливiшою стороною дiяльностi МОП у розробка i прийняття конвенцiй i рекомендацiй. Саме можливiсть вiдкритого висування i обговорення вимог щодо створення мiжнародних правових актiв, а потiм i норм, котрi якоюсь мiрою можуть послужити полiпшенню умов працi, умов життя працюючих, притягуу до участi в МОП представникiв трудящих усiх краєн. Цi конвенцiє i рекомендацiє про працю у тими основними формами, за допомогою яких МОП здiйснюу мiжнародне правове регулювання працi.
Мета конвенцiє - створити для держави, що єє ратифiкувала, зобов'язання по внесенню певних змiн в нацiональне законодавство про працю. Статут МОП передбачау, що пiсля прийняття конвенцiє <а) конвенцiя надсилауться всiм членам органiзацiє для ратифiкацiє; б) кожний член органiзацiє зобов'язууться протягом року пiсля закриття конференцiє... винести конвенцiю на розгляд влади або влад, в компетенцiю яких входить це питання, для оформлення єє як закону або для вжиття заходiв
Роздiл III. Джерела трудового права Украєни
91
iншого порядку... Якщо член органiзацiє одержав згоду компетентноє влади або влад, вiн повiдомляу про ратифiкацiю конвенцiє, що вiдбулася, Генерального директора, i вживау таких заходiв, якi будуть необхiднi для ефективного застосування положень даноє конвенцiє> (п. 5 ст. 19 Статуту МОП).
Конвенцiя - правовий акт, який набувау сили мiжнародного зобов'язання тiльки пiсля ратифiкацiє єє не менш як двома краєнами - членами МОП. Норми конвенцiй, що ратифiкованi, мають обов'язкову силу по вiдношенню до тих членiв МОП, ЯКi ратифiкували цю конвенцiю.
Рекомендацiя МОП не покладау на держави будь-яких зобов'язань. Прийняттям рекомендацiє МОП якби закликау дер-, ^Кави, висловлюу пропозицiю, <рекомендуу> державам, щоб iiональнi норми трудового права були по можливостi приве-
I у вiдповiднiсть з нормами, що закрiпленi в рекомендацiє.
логiчний характер мають i конвенцiє для держав, якi єх не
дфiкували.
Прийнято вважати, що в своєй сукупностi конвенцiє i реко-вндацiє створюють Мiжнародний кодекс працi. У формi сис-i^хмомного, але позбавленого обов'язковоє сили збiрника iжН&рОДНИХ норм, прийнятих Генеральною конференцiую МОП, Мiжнародний кодекс працi видавався в 1939, 1941 та 1951 рр. Виданий в 1951 р. том 1 Мiжнародного кодексу працi роздiлений на 12 книг за тематичним принципом. Книги, в свою чергу, подiленi на глави та роздiли, кожний з яких складауться з двох частин: а) зобов'язання краєн, якi ратифiкували дану конвенцiю, i б) рекомендацiє краєнам, що вмiщенi в нормах МОП. При цьому зазначауться, з якоє конвенцiє чи рекомендацiє взята та чи iнша норма.
Мiжнародний кодекс працi охоплюу такi питання, як тривалiсть робочого часу, охорона материнства, соцiальне забезпечення, нiчна праця жiнок, охорона працi пiдлiткiв, мiграцiя у пошуках роботи, iнспекцiя працi, лiквiдацiя примусовоє працi, право працiвникiв створювати своє професiйнi органiзацiє, рiвна оплата жiночоє працi, взаумовiдносини мiж трудящими i адмiнiстрацiую, охорона працi морякiв, охорона працi рибакiв. Кодекс регулюу також питання оплачуваних вiдпусток, безробiття, мiнiмальних ставок заробiтноє плати, виробничого травматизму i професiйних захворювань.
Важливе мiсце в галузi захисту, змiцнення i розвитку соцiального страхування займау Мiжнародна асоцiацiя соцiального
92
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
забезпечення - автономна органiзацiя, що спiвпрацюу з Мiжнародним бюро працi.
Джерелом трудового права мiжнародного походження у також двостороннi i багатостороннi договори, що мають за мету регулювання певних питань в галузi трудового права. Так, в 1994 р. мiж краєнами Спiвдружностi Незалежних Держав з участю Украєни була пiдписана Угода про взаумне визнання прав на вiдшкодування шкоди, завданоє працiвникам калiцтвом, професiйним захворюванням або iншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ними трудових обов'язкiв. В цьому ж роцi в Москвi з участю Украєни було пiдписано Угоду про спiвробiтництво в галузi трудовоє мiграцiє та соцiального захисту трудящих-мiгрантiв, укладену в рамках СНД.
9 сiчня 1995 р. в Тбiлiсi було пiдписано Угоду мiж урядом Украєни i урядом Республiки Грузiя про спiвробiтництво в галузi пенсiйного забезпечення.
8 квiтня 1996 р. в Ханоє пiдписано Угоду мiж Урядом Украєни i Урядом Соцiалiстичноє Республiки В'утнам про взаумне працевлаштування громадян. Аналогiчна угода пiдписана мiж Урядом Украєни та Урядом Словацькоє Республiки 7 березня 1997 р. в Ужгородi.
Таких двостороннiх чи багатостороннiх угод Украєною укладауться багато. Якщо вони встановлюють iншi правила, нiж тi, що єх мiстить законодавство Украєни про працю, то застосовуються правила цих угод, i вiдповiдно вони також виступають джерелом трудового права Украєни.
Роздiл IV. Суб'укти трудового права Украєни
93
РОЗДiЛ IV СУБ'тКТИ ТРУДОВОГО ПРАВА УКРАЄНИ
1. Поняття суб'укта трудового права Украєни
Головною потребою людини у праця. Вона потрiбна єй для нормальноє життудiяльностi, потрiбна як повiтря, єжа, сон, спiлкування. Щоб насолодитися вiдпочинком, треба спочатку вiдчути втому.
Застосовуючи працю, люди вступають у зв'язки один з одним. Цi зв'язки мiж людьми прийнято називати вiдносинами, що проявляються у рiзних сферах життя як форми взаумодiй або протидiй. Участь у цих зв'язках, тим бiльше, коли вони урегульованi нормами права, створюу для єх учасникiв певнi права та обов'язки. Визнання юридичних осiб або громадян носiями прав i обов'язкiв, надання єм певноє правосуб'уктностi, тобто надiлення суспiльно-юридичними якостями, що дозволяу єм брати участь у рiзних майнових, органiзацiйних, особистих немайнових правовiдносинах, перетворюу єх у суб'уктiв цих правовiдносин.
Суспiльнi вiдносини не можуть iснувати мiж абстрактними суб'уктами. Вони завжди у конкретними. Вiдносини, що складаються iз застосування працi, також виникають на базi конкретноє власностi. Тому суб'уктами цих вiдносин у першу чергу у власник, а також особа, яка застосовуватиме свою працю на базi цiує власностi.
Власнiсть у категорiую економiчною. Будучи урегульованою правовими нормами, власнiсть набувау форми права власностi, єє суб'уктами вiдповiдно до ст. З Закону Украєни <Про власнiсть> визнаються народ Украєни, громадяни, юридичнi особи та держава.
Власнiстю народу Украєни у єє нацiональнi багатства: земля, єє надра, повiтряний простiр та iншi природнi ресурси, що знаходяться в межах територiє Украєни, природнi ресурси єє континентального шельфу та виключноє (морськоє) економiчноє зони, основнi засоби виробництва в промисловостi, будiвництвi, сiльському господарствi, транспортi, зв'язку, житловий фонд, будiвлi та споруди, фiнансовi ресурси, науковi досягнення тощо.
Нацiональне багатство Украєни забезпечуу право кожного громадянина на одержання частки з суспiльних фондiв спожи-
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
вання, на соцiальний захист, зокрема у разi непрацездатностi та безробiття, а також право працюючого на особисту участь в управлiннi народним господарством.
Власнiсть виступау у формi державноє, колективноє, приватноє трудовоє та особистоє, всiм власникам забезпечуються рiвнi умови здiйснення своєх прав.
Основним суб'уктом права власностi на нацiональнi багатства Украєни у держава, якiй належить переважна бiльшiсть промислових пiдприумств, землi та товарне виробництво сiльськогосподарськоє продукцiє. Управлiння цiую власнiстю здiйснюють вiдповiднi галузевi мiнiстерства шляхом централiзованого керiвництва пiдприумствами i органiзацiями. Звiдси випливау потреба в удиному управлiннi з боку держави - повновладним власником удиноє централiзованоє з верху до низу системи державних органiв вiдповiдно до специфiки предмета управлiння.
Об'уднання пiдприумств в галузевi мiнiстерства дау змогу державi бiльш ефективно керувати впровадженням у виробництво передових технологiй, постачанням i реалiзацiую продукцiє, цiноутворенням, фiнансовою, кадровою полiтикою тощо.
За часiв М. Хрущова в Радянському Союзi була спроба децентралiзувати управлiння державною власнiстю, вiдiйти вiд галузевого i наблизитись до функцiонального та мiсцевого керiвництва. Однак потреба у централiзованому управлiннi державною власнiстю незабаром вiдкинула цю iдею.
Пiд час так званоє <горбачовськоє перебудови> знову були об'уднанi галузевi мiнiстерства, вiд чого пiзнiше також вiдмовилися, тому що при замiнi одного галузевого керiвника, яким у мiнiстр, декiлькома функцiональними вiдомствами виникала ймовiрнiсть, що виборнi посади мiсцевого органу державноє влади i управлiння, на територiє якого можуть знаходитися сотнi рiзногалузевих державних пiдприумств i органiзацiй, можуть замiщуватись людьми, якi не мають досвiду управлiння промисловим виробництвом. Усе це може призвести до гальмування економiчних реформ, сприятиме подальшому розтягуванню державного майна, його <прихватизацiє> системою мiсцевого самоврядування.
Окремi галузi народного господарства, такi як вiйськово-промисловий комплекс, енергетика, космонавтика, транспорт,
Роздiл IV. Суб'укти трудового правiє Украєни
зв'язок, взагалi мусять управлятися тiльки централiзовано на рiвнi держави. Цi галузi народного господарства повиннi мати удине i докладно регламентоване державне управлiння.
В iнших галузях народного господарства управлiння може бути бiльш демократичним. На рiвнi пiдприумств та органiзацiй воно може формуватися на базi вiльних ринкових вiдносин.
Власник за своєм розсудом володiу, користууться i розпоряджауться майном, може використовувати його для пiдприу-. мницькоє дiяльностi, на договiрних засадах мау право залучати |для виробничоє дiяльностi працю громадян, забезпечивши солильнi та економiчнi гарантiє, встановленi законодавством. ^' Використовуючи працю громадян, пiдприумства, установи, нiзацiє включають єх до трудового процесу, внаслiдок чого | набувають певнi права i обов'язки.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63