i вiд того, наскiльки вибiр роботи у вдалим, залежить змiст життя конкретноє людини. Але це не означау, що проблема вибору професiє та мiсця роботи носить особистий характер. У вирiшеннi цiує проблеми зацiкавлене також суспiльство, оскiльки чим повнiше використовуються особливостi та знання кожного працiвника, тим вище ефективнiсть працi, бiльше простору для подальшого розвитку особи. З другого боку, чим швидше зайняттi всi робочi мiсця здiбними працiвниками, тим вище суспiльна продуктивнiсть працi.
Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договiр. Термiн <договiр> мау багато значень, що передбачаються рiзними нормами цивiльного, трудового, земельного, мiжнародного права. Кожна з цих та iнших галузей права розглядiу договiр як рiзновид угод, що визнача-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ються природою вiдносин, якi становлять предмет регулювання цiує чи iншоє галузi права.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних дiй, якi спрямовуються його учасниками на виникнення, змiнен-ня або припинення правових вiдносин. Будь-який договiр у угодою не менш як мiж двома сторонами. В той же час деякi договори можуть бути багатостороннiми угодами.
Вперше легальне поняття <трудовий договiр> було дано в КЗпП УРСР 1922 р. Вiдповiдно до ст. 27 цього КЗпП трудовим договором визнавалась угода двох або бiльшого числа осiб, за якою одна сторона (найнятий) дау свою робочу силу iншiй сторонi (наймачевi) за плату. При цьому трудовий договiр укладався як тодi, коли не було колективного договору, так i тодi, коли такий договiр був.
З розвитком державного сектора народного господарства в юридичнiй лiтературi пiзнiших рокiв термiни <наймана праця>, <наймач>, <найманий> визначались такими, що не вiдповiдали природi соцiалiстичних трудових вiдносин. Вважалось, що цi вiдносини складались не шляхом купiвлi-продажу робочоє сили, а на принципах товариськоє спiвдружностi вiльних вiд експлуатацiє людей, що виконують конкретнi трудовi функцiє в загальнiй спiльнiй працi трудового колективу конкретного пiдприумства. Особливо велику увагу цьому питанню придiляв М. Александров. В усiх своєх довоунних i пiслявоунних публiкацiях, особливо в пiдручниках <Советское трудовеу право>, М. Александров завжди звертав увагу на термiнологiю в назвi суб'уктiв трудових вiдносин. Навiть в останнiх публiкацiях вiн повертався до цього питання*.
Такий масований наступ на термiнологiю призвiв до того, що без внесення змiн до КЗпП до його ч. 1 ст. 27 додавалося посилання: <Замiсть слова <наймач> зараз вживауться термiн <пiдприумство, установа>, а замiсть <найнятий> - термiн <робiтник (службовець)>, або <особа, яка влаштовууться на роботу>.
В КЗпП УРСР 1971 р. термiн <наймач> був замiнений на термiн <пiдприумство, установа, органiзацiя>. Така замiна була правильною, оскiльки в умовах переважноє власностi держа-
Див.: Александров Н. Договорньєй принцип социалистического труда. (К 50-летию КЗоТ РСФСР 1922 года) // КЗоТ РСФСР й современность. М., 1974. С. 21-22.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ви на засоби виробництва останнi були розподiленi по пiдприумствах, установах органiзацiях, яким надавалися статус осiб i право виступати суб'уктами трудових правовiдносин.
Пiзнiше Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р.<Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi до ринковоє економiки>1 була змiнена ст. 21 КЗпП, яка давала легальне визначення трудового договору. В новiй редакцiє цiує статтi термiн <пiдприумство, установа, органiзацiя> був замiнений термiном <власник або уповноважений ним орган>.
В остаточнiй редакцiє ст. 21 КЗпП Украєни 1971 р. дау легальне визначення поняття трудового договору як угоди мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, визначену цiую угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язууться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором або угодою сторiн.
Працiвник мау право реалiзувати своє здiбностi до продуктивноє i творчоє працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприумствах.
Працiвник укладау трудовий договiр з власником тодi, коли останнiй безпосередньо управляу своєм майном або з пiдприумством, створеним власником, але не можна погодитись з тим, що уповноважений власником орган на управлiння майном i виробничим процесом виступау стороною трудового договору, особливо тодi, коли праця застосовууться на засобах виробництва державноє власностi. Влаштовуючись на роботу, працiвник укладау трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою, що управляу пiдприумством, яке само перебувау з власником у вiдносинах найму поряд з iншими найманими працiвниками, а iз створюваним власником пiдприумством як юридичною особою. Тому, на нашу думку, ст. 21 КЗпП пiдлягау змiнi. Стороною трудового догово-
Див.: Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. 1991. № 23. Ст. 267.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ру поряд з власником повинен бути не уповноважений на управлiння орган, а пiдприумство.'
Характерно, що в опублiкованому для всенародного обговорення проектi Трудового кодексу Росiйськоє Федерацiє в ст. 26 стороною трудового договору поряд з працiвником визнауться <роботодавець>2, яким може бути i власник, а також пiдприумство, установа, органiзацiя.
Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. ст. 21 КЗпП була доповнена ч. З, в якiй уводилось поняття <контракт> як особлива форма трудового договору. Цей термiн, новий для трудового законодавства, з'явився разом з прийняттям Закону колишнього Союзу РСР вiд 4 червня 1990 р. <Про пiдприумства в СРСР>.
За законодавством Украєни в контрактi строк його дiє, права, обов'язки та вiдповiдальнiсть сторiн (в тому числi матерiальнi), умови матерiального забезпечення i органiзацiє працi працiвника, умови розiрвання договору, в тому числi дострокового, можуть встановлюватись угодою сторiн. Але при цьому було зроблено застереження, що сфера застосування контракту визначауться законодавством.
З цього доповнення ст. 21 КЗпП випливау низка висновкiв. По-перше, в трудовому законодавствi Украєни вжито новий термiн <контракт>. Цей термiн не несе в собi вiдмiнного вiд договору змiсту, бо, виходячи з етимологiчного його значення, контракт - це договiр.
По-друге, закон наголушуу, що контракт становить собою особливу форму трудового договору. В фiлософському розумiннi формою визнауться зовнiшня оболонка явища. Трудовi договори можуть мати усну або письмову оболонку. Але й ранiше трудовi договори в деяких випадках укладалися у письмовiй формi, наприклад при органiзованому наборi працiвникiв, про роботу з особливими природними географiчними i геологiчними умовами, умовами пiдвищеного ризику для здоров'я тощо. Цi договори не становлять собою особливоє форми трудового договору, а у його окремим видом. Зазначення в ст. 21 КЗпП, що контракт становить собою особливу форму трудового договору, на нашу думку, у помилковим. На те, що контракт - вид
i Див.: Прокопенко В. Власник i уповноважений ним орган як суб'укт трудово го права // Право Украєни. 1994. № 10. С. 24. 2 Див.: Россииская газета. 1994. 26 окт.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
трудового договору, а не його особлива форма, звертали увагу й окремi науковцi".
В. Никитинський визначау контракт як письмовий договiр, укладений мiж двома сторонами iз взаумними зобов'язаними2.
По-трету, контракт у строковим трудовим договором. Вiн укладауться на виконання як роботи, що носить строковий характер, так i роботи, що носить постiйний або у будь-якому випадку тривалий характер. Але, будучи строковим трудовим договором, контракт не створюу особливоє форми трудового договору. Нi строк договору, нi його письмова форма не створюють контракту. Цей висновок пiдтверджууться постановою Кабiнету Мiнiнстрiв Украєни вiд 16 листопада 1994 р. № 779, якою встановлено, що трудовi договори з працiвниками, дiльнiсть яких пов'язнана з державною таумницею, укладаються у письмовiй формi. Постанова не вимагау, щоб такi договори укладались на певний строк, тому вони не названi i не у контрактами у розумiннi ст. 21 КЗпП.
Виходячи з принципу добровiльностi оформлення трудових вiдносин, сторони при укладеннi трудового договору можуть досягти угоди про рiзнi види оформлення трудових вiдносин:
як трудовий договiр, так i контракт, навiть у випадку, коли сфера застосування контракту на дану категорiю працiвникiв не поширюуться. Тому ми пiдтримуумо думку, що контракт може застосовуватись на пiдприумствах з новими формами органiзацiє та оплати працi - на орендних, акцiонерних, кооперативних i спiльних пiдприумствах, в господарських товариствах, на приватних пiдприумствах, тобто там, де суб'укти мають бiльшу самостiйнiсть в питаннях органiзацiє та стимулювання працi3.
Трудовий договiр впливау на динамiку трудових вiдносин, породжуючи єх, змiнюючи чи припиняючи. Вiн визначау i обсяг кореспондуючих прав та обов'язкiв сторiн (виконувати роботу, виплачувати заробiтну плату), регулюу поведiнку сторiн при здiйсненнi трудових вiдносин (дотримуватися правил внут-
' Див.: Дрчжчана С. Аспекти правовоє природи контракту // Право Украєни. 1992. № 8-Ст.ii.
2 Див.: Никитчнскчй В. Контракт в трудовом праве // Советское государство й право. 1991. № 8. С. 52.
3 Там же.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
рєiпнього трудового розпорядку, забезпечувати належнi умови працi).
За допомогою погодженого з власником або уповноваженим ним органом волевиявлення i самозобов'язання працiвника абстрактнi права i обов'язки, що випливають з права на працю, перетворюються у конкретнi права i обов'язки з трудових вiдносин мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою.
2. Змiст трудового договору
Сукупнiсть умов, якi визначають взаумнi права i обов'язки сторiн, становлять змiст трудового договору. Такi умови можуть визначатись законодавчими або- iншими нормативними актами i встановлювати, наприклад, мiнiмальний розмiр заробiтноє плати, мiнiмальну тривалiсть трудовоє вiдпустки, максимальну тривалiсть робочого часу тощо. Одночасно значна кiлькiсть умов трудового договору визначауться сторонами трудового договору при його укладеннi.
Умови трудового договору можуть бути обов'язковими, (єх ще називають необхiдними) i факультативними (додатковими). Обов'язковими (необхiдними) умовами вважаються такi, безяких трудовий договiр не може бути визнано укладеним. До них слiд вiднести взаумне волевиявлення сторiн про прийняття - влаштування працiвника на роботу, визначення трудовоє функцiє працiвника, встановлення моменту початку виконання роботи.
Громадяни добровiльно обирають види дiяльностi, якi не забороненi законодавством, у тому числi й не пов'язанi з виконанням оплачуваноє роботи, а також професiю, мiсце роботи вiдповiдно до своєх здiбностей. Примушення до працi в будь-якiй формi не допускауться. Добровiльна незайнятiсть громадян не у пiдставою для притягнення єх до адмiнiстративноє чи кримiнальноє вiдповiдальностi.
Угода про прийняття - влаштування на роботу у проявом вольового характеру трудового договору. Без волевиявлення працiвника, бажаючого влаштуватися на роботу, i роботодавця, якому необхiдний працiвник для виконання певноє роботи, трудовi правовiдносини виникнути не можуть.
Робота, яку виконуватиме працiвник, коло його трудових повноважень i обов'язкiв, прийнято називати трудовою функцiую. Єє встановлення у виключною компетенцiю сторiн. При
Роздiл VIII. Трудовий договiр
укладеннi трудового договору вони визначають професiю, спецiальнiсть, квалiфiкацiю або посаду.
Професiя у широкою сферою трудовоє дiяльностi, що вiдображау галузевий або родовий подiл працi, в якiй працiвник може застосовувати своє трудовi здiбностi вiдповiдно до наявних у нього знаннь, навичок та вмiння. Виконання роботи певноє професiє вимагау спецiалiзацiє професiйних навичок або знань за якимось визначеним профiлем. Тому виконувана робота однiує професiє може мати рiзнi спецiальностi.
Саецiальнiсть у частиною трудовоє дiяльностi в межах певноє професiє, що найбiльш глибоко та всебiчно опанована працiвником. Спецiальнiсть у основною ознакою, що характеризуу трудову функцiю працiвника, оскiльки вона мiстить у собi спецiалiзацiю працюючих за професiями iз специфiкою роботи в умовах певного виду дiяльностi. Однак сама по собi спецiальнiсть працiвника не завжди визначау ту конкретну роботу, для виконання якоє вiн був найнятий. Необхiдно враховувати також квалiфiкацiю працiвника.
Квалiфiкацiя - це рiвень теоретичних за практичних знань за вiдповiдною професiую та спецiальнiстю, який вiдповiдау тарифному розряду, класу, категорiє, вченому ступеню тощо. Квалiфiкацiйний розряд дозволяу власнику або уповноваженому ним органу доручати працiвнику роботу вiдповiдноє складностi.
У той же час присвоуний працiвниковi розряд, клас або категорiя визначау обсяг деяких iстотних правомочностей працiвника - таких, як розмiр тарифноє ставки. Коло трудових обов'язкiв працiвника та єх квалiфiкацiйнi характеристики мiстяться в тарифно-квалiфiкацiйних довiдниках та в деяких нормативних актах.
Конкретний змiст, обсяг та порядок виконання роботи на конкретному робочому мiсцi встановлюються на пiдприумствi технологiчними картками, робочими iнструкцiями та iншими нормативними актами, в тому числi локальними.
Трудова функцiя службовцiв визначауться найменуванням посад, якi передбаченi структурою i штатним розписом державного органу чи пiдприумства, установи, органiзацiє.
Посада характеризууться певним колом службових обов'язкiв, повноважень i вiдповiдальнiстю, що настау в разi невиконання обов'язкiв. У найменуваннi посади знаходить свiй ви-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
раз подiл працi, що склався у певнiй галузi, на пiдприумствi чи в установi.
Трудовi обов'язки службовцiв конкретизуються в посадових iнструкцiях, що розробляються та затверджуються на пiдприумствах за погодженням з профспiлковим органом на основi галузевих посадових iнструкцiй i положень про вiддiли та служби пiдприумства, галузевих квалiфiкацiйних характеристиках, положеннях про окремi категорiє працiвникiв.
Мiсце роботи, як правило, визначауться мiсцем знаходження пiдприумства як сторони трудового договору. Залежно вiд структурноє органiзацiє пiдприумства працiвник може бути використаний на роботi в будь-якому структурному пiдроздiлi. Але коли структурнi пiдроздiли знаходяться поза межами повноє адмiнiстративно-територiальноє одиницi, де укладався трудовий договiр, то мiсце роботи обов'язково повинно бути конкретизованим.
iстотне значення для здiйснення трудових вiдносин мау час початку виконання роботи. Саме з цього моменту фактично розпочинауться реалiзацiя громадянином права на працю. У бiльшостi випадкiв початок роботи настау зразу ж пiсля укладення трудового договору. Але сторони можуть домовитись i про бiльш пiзнiший час початку роботи, що може бути викликано необхiднiстю оформлення звiльнення з попереднього мiсця роботи, переєздом з iншоє мiсцевостi, перевезенням сiм'є та майна тощо. Для педагогiчних працiвникiв час початку виконання роботи може бути пов'язаний з початком навчального року, початком занять.
Факультативнi умови у додатковими. Єх вiдсутнiсть не свiдчить про неповний змiст трудового договору. Але коли сторони побажали єх встановити i включили в трудовий договiр, вони у обов'язковими для сторiн за умови, що вони не суперечать законодавству i нормативним угодам. Невиконання факультативних умов може призвести до трудового спору та єх захисту з боку держави.
До додаткових умов слiд вiднести угоду про надання житловоє площi, забезпечення дитини працiвника мiсцем в дошкiльному закладi, що у на пiдприумствi, встановлення випробувального строку при прийомi на роботу.
До факультативних умов трудового договору необхiдно вiднести й строк дiє трудового договору. Переважно трудовi догово-
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ри укладаються на невизначений строк. У разi, коли трудовi вiдносини не можуть встановлюватись на невизначений строк з урахуванням характеру наступноє роботи, або умов єє виконання, або iнтересiв працiвника, то можуть укладатись строковi трудовi договори. Вони укладаються на строк, обумовлений сторонами, або на час виконання певноє роботи.
Трудовi договори, що були переукладенi один або кiлька разiв, за винятком випадкiв, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк, вважаються такими, що укладенi на визначений строк.
Сфера факультативних умов працi залежить вiд ступеня єх деталiзацiє в нормативних актах про працю i передбачення меж договiрного регулювання трудових вiдносин. Так, найбiльша деталiзацiя умов договору проводиться в разi прийняття на роботу надомних працiвникiв, позаштатних працiвникiв тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63
Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи трудовий договiр. Термiн <договiр> мау багато значень, що передбачаються рiзними нормами цивiльного, трудового, земельного, мiжнародного права. Кожна з цих та iнших галузей права розглядiу договiр як рiзновид угод, що визнача-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ються природою вiдносин, якi становлять предмет регулювання цiує чи iншоє галузi права.
Як юридичний факт договiр належить до числа правомiрних дiй, якi спрямовуються його учасниками на виникнення, змiнен-ня або припинення правових вiдносин. Будь-який договiр у угодою не менш як мiж двома сторонами. В той же час деякi договори можуть бути багатостороннiми угодами.
Вперше легальне поняття <трудовий договiр> було дано в КЗпП УРСР 1922 р. Вiдповiдно до ст. 27 цього КЗпП трудовим договором визнавалась угода двох або бiльшого числа осiб, за якою одна сторона (найнятий) дау свою робочу силу iншiй сторонi (наймачевi) за плату. При цьому трудовий договiр укладався як тодi, коли не було колективного договору, так i тодi, коли такий договiр був.
З розвитком державного сектора народного господарства в юридичнiй лiтературi пiзнiших рокiв термiни <наймана праця>, <наймач>, <найманий> визначались такими, що не вiдповiдали природi соцiалiстичних трудових вiдносин. Вважалось, що цi вiдносини складались не шляхом купiвлi-продажу робочоє сили, а на принципах товариськоє спiвдружностi вiльних вiд експлуатацiє людей, що виконують конкретнi трудовi функцiє в загальнiй спiльнiй працi трудового колективу конкретного пiдприумства. Особливо велику увагу цьому питанню придiляв М. Александров. В усiх своєх довоунних i пiслявоунних публiкацiях, особливо в пiдручниках <Советское трудовеу право>, М. Александров завжди звертав увагу на термiнологiю в назвi суб'уктiв трудових вiдносин. Навiть в останнiх публiкацiях вiн повертався до цього питання*.
Такий масований наступ на термiнологiю призвiв до того, що без внесення змiн до КЗпП до його ч. 1 ст. 27 додавалося посилання: <Замiсть слова <наймач> зараз вживауться термiн <пiдприумство, установа>, а замiсть <найнятий> - термiн <робiтник (службовець)>, або <особа, яка влаштовууться на роботу>.
В КЗпП УРСР 1971 р. термiн <наймач> був замiнений на термiн <пiдприумство, установа, органiзацiя>. Така замiна була правильною, оскiльки в умовах переважноє власностi держа-
Див.: Александров Н. Договорньєй принцип социалистического труда. (К 50-летию КЗоТ РСФСР 1922 года) // КЗоТ РСФСР й современность. М., 1974. С. 21-22.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ви на засоби виробництва останнi були розподiленi по пiдприумствах, установах органiзацiях, яким надавалися статус осiб i право виступати суб'уктами трудових правовiдносин.
Пiзнiше Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р.<Про внесення змiн i доповнень до Кодексу законiв про працю Украєни при переходi до ринковоє економiки>1 була змiнена ст. 21 КЗпП, яка давала легальне визначення трудового договору. В новiй редакцiє цiує статтi термiн <пiдприумство, установа, органiзацiя> був замiнений термiном <власник або уповноважений ним орган>.
В остаточнiй редакцiє ст. 21 КЗпП Украєни 1971 р. дау легальне визначення поняття трудового договору як угоди мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язууться виконувати роботу, визначену цiую угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядку, а власник пiдприумства, установи, органiзацiє або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язууться виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором або угодою сторiн.
Працiвник мау право реалiзувати своє здiбностi до продуктивноє i творчоє працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприумствах.
Працiвник укладау трудовий договiр з власником тодi, коли останнiй безпосередньо управляу своєм майном або з пiдприумством, створеним власником, але не можна погодитись з тим, що уповноважений власником орган на управлiння майном i виробничим процесом виступау стороною трудового договору, особливо тодi, коли праця застосовууться на засобах виробництва державноє власностi. Влаштовуючись на роботу, працiвник укладау трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою, що управляу пiдприумством, яке само перебувау з власником у вiдносинах найму поряд з iншими найманими працiвниками, а iз створюваним власником пiдприумством як юридичною особою. Тому, на нашу думку, ст. 21 КЗпП пiдлягау змiнi. Стороною трудового догово-
Див.: Вiдомостi Верховноє Ради Украєни. 1991. № 23. Ст. 267.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
ру поряд з власником повинен бути не уповноважений на управлiння орган, а пiдприумство.'
Характерно, що в опублiкованому для всенародного обговорення проектi Трудового кодексу Росiйськоє Федерацiє в ст. 26 стороною трудового договору поряд з працiвником визнауться <роботодавець>2, яким може бути i власник, а також пiдприумство, установа, органiзацiя.
Законом Украєни вiд 20 березня 1991 р. ст. 21 КЗпП була доповнена ч. З, в якiй уводилось поняття <контракт> як особлива форма трудового договору. Цей термiн, новий для трудового законодавства, з'явився разом з прийняттям Закону колишнього Союзу РСР вiд 4 червня 1990 р. <Про пiдприумства в СРСР>.
За законодавством Украєни в контрактi строк його дiє, права, обов'язки та вiдповiдальнiсть сторiн (в тому числi матерiальнi), умови матерiального забезпечення i органiзацiє працi працiвника, умови розiрвання договору, в тому числi дострокового, можуть встановлюватись угодою сторiн. Але при цьому було зроблено застереження, що сфера застосування контракту визначауться законодавством.
З цього доповнення ст. 21 КЗпП випливау низка висновкiв. По-перше, в трудовому законодавствi Украєни вжито новий термiн <контракт>. Цей термiн не несе в собi вiдмiнного вiд договору змiсту, бо, виходячи з етимологiчного його значення, контракт - це договiр.
По-друге, закон наголушуу, що контракт становить собою особливу форму трудового договору. В фiлософському розумiннi формою визнауться зовнiшня оболонка явища. Трудовi договори можуть мати усну або письмову оболонку. Але й ранiше трудовi договори в деяких випадках укладалися у письмовiй формi, наприклад при органiзованому наборi працiвникiв, про роботу з особливими природними географiчними i геологiчними умовами, умовами пiдвищеного ризику для здоров'я тощо. Цi договори не становлять собою особливоє форми трудового договору, а у його окремим видом. Зазначення в ст. 21 КЗпП, що контракт становить собою особливу форму трудового договору, на нашу думку, у помилковим. На те, що контракт - вид
i Див.: Прокопенко В. Власник i уповноважений ним орган як суб'укт трудово го права // Право Украєни. 1994. № 10. С. 24. 2 Див.: Россииская газета. 1994. 26 окт.
Роздiл VIII. Трудовий договiр
трудового договору, а не його особлива форма, звертали увагу й окремi науковцi".
В. Никитинський визначау контракт як письмовий договiр, укладений мiж двома сторонами iз взаумними зобов'язаними2.
По-трету, контракт у строковим трудовим договором. Вiн укладауться на виконання як роботи, що носить строковий характер, так i роботи, що носить постiйний або у будь-якому випадку тривалий характер. Але, будучи строковим трудовим договором, контракт не створюу особливоє форми трудового договору. Нi строк договору, нi його письмова форма не створюють контракту. Цей висновок пiдтверджууться постановою Кабiнету Мiнiнстрiв Украєни вiд 16 листопада 1994 р. № 779, якою встановлено, що трудовi договори з працiвниками, дiльнiсть яких пов'язнана з державною таумницею, укладаються у письмовiй формi. Постанова не вимагау, щоб такi договори укладались на певний строк, тому вони не названi i не у контрактами у розумiннi ст. 21 КЗпП.
Виходячи з принципу добровiльностi оформлення трудових вiдносин, сторони при укладеннi трудового договору можуть досягти угоди про рiзнi види оформлення трудових вiдносин:
як трудовий договiр, так i контракт, навiть у випадку, коли сфера застосування контракту на дану категорiю працiвникiв не поширюуться. Тому ми пiдтримуумо думку, що контракт може застосовуватись на пiдприумствах з новими формами органiзацiє та оплати працi - на орендних, акцiонерних, кооперативних i спiльних пiдприумствах, в господарських товариствах, на приватних пiдприумствах, тобто там, де суб'укти мають бiльшу самостiйнiсть в питаннях органiзацiє та стимулювання працi3.
Трудовий договiр впливау на динамiку трудових вiдносин, породжуючи єх, змiнюючи чи припиняючи. Вiн визначау i обсяг кореспондуючих прав та обов'язкiв сторiн (виконувати роботу, виплачувати заробiтну плату), регулюу поведiнку сторiн при здiйсненнi трудових вiдносин (дотримуватися правил внут-
' Див.: Дрчжчана С. Аспекти правовоє природи контракту // Право Украєни. 1992. № 8-Ст.ii.
2 Див.: Никитчнскчй В. Контракт в трудовом праве // Советское государство й право. 1991. № 8. С. 52.
3 Там же.
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
рєiпнього трудового розпорядку, забезпечувати належнi умови працi).
За допомогою погодженого з власником або уповноваженим ним органом волевиявлення i самозобов'язання працiвника абстрактнi права i обов'язки, що випливають з права на працю, перетворюються у конкретнi права i обов'язки з трудових вiдносин мiж працiвником i власником пiдприумства або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою.
2. Змiст трудового договору
Сукупнiсть умов, якi визначають взаумнi права i обов'язки сторiн, становлять змiст трудового договору. Такi умови можуть визначатись законодавчими або- iншими нормативними актами i встановлювати, наприклад, мiнiмальний розмiр заробiтноє плати, мiнiмальну тривалiсть трудовоє вiдпустки, максимальну тривалiсть робочого часу тощо. Одночасно значна кiлькiсть умов трудового договору визначауться сторонами трудового договору при його укладеннi.
Умови трудового договору можуть бути обов'язковими, (єх ще називають необхiдними) i факультативними (додатковими). Обов'язковими (необхiдними) умовами вважаються такi, безяких трудовий договiр не може бути визнано укладеним. До них слiд вiднести взаумне волевиявлення сторiн про прийняття - влаштування працiвника на роботу, визначення трудовоє функцiє працiвника, встановлення моменту початку виконання роботи.
Громадяни добровiльно обирають види дiяльностi, якi не забороненi законодавством, у тому числi й не пов'язанi з виконанням оплачуваноє роботи, а також професiю, мiсце роботи вiдповiдно до своєх здiбностей. Примушення до працi в будь-якiй формi не допускауться. Добровiльна незайнятiсть громадян не у пiдставою для притягнення єх до адмiнiстративноє чи кримiнальноє вiдповiдальностi.
Угода про прийняття - влаштування на роботу у проявом вольового характеру трудового договору. Без волевиявлення працiвника, бажаючого влаштуватися на роботу, i роботодавця, якому необхiдний працiвник для виконання певноє роботи, трудовi правовiдносини виникнути не можуть.
Робота, яку виконуватиме працiвник, коло його трудових повноважень i обов'язкiв, прийнято називати трудовою функцiую. Єє встановлення у виключною компетенцiю сторiн. При
Роздiл VIII. Трудовий договiр
укладеннi трудового договору вони визначають професiю, спецiальнiсть, квалiфiкацiю або посаду.
Професiя у широкою сферою трудовоє дiяльностi, що вiдображау галузевий або родовий подiл працi, в якiй працiвник може застосовувати своє трудовi здiбностi вiдповiдно до наявних у нього знаннь, навичок та вмiння. Виконання роботи певноє професiє вимагау спецiалiзацiє професiйних навичок або знань за якимось визначеним профiлем. Тому виконувана робота однiує професiє може мати рiзнi спецiальностi.
Саецiальнiсть у частиною трудовоє дiяльностi в межах певноє професiє, що найбiльш глибоко та всебiчно опанована працiвником. Спецiальнiсть у основною ознакою, що характеризуу трудову функцiю працiвника, оскiльки вона мiстить у собi спецiалiзацiю працюючих за професiями iз специфiкою роботи в умовах певного виду дiяльностi. Однак сама по собi спецiальнiсть працiвника не завжди визначау ту конкретну роботу, для виконання якоє вiн був найнятий. Необхiдно враховувати також квалiфiкацiю працiвника.
Квалiфiкацiя - це рiвень теоретичних за практичних знань за вiдповiдною професiую та спецiальнiстю, який вiдповiдау тарифному розряду, класу, категорiє, вченому ступеню тощо. Квалiфiкацiйний розряд дозволяу власнику або уповноваженому ним органу доручати працiвнику роботу вiдповiдноє складностi.
У той же час присвоуний працiвниковi розряд, клас або категорiя визначау обсяг деяких iстотних правомочностей працiвника - таких, як розмiр тарифноє ставки. Коло трудових обов'язкiв працiвника та єх квалiфiкацiйнi характеристики мiстяться в тарифно-квалiфiкацiйних довiдниках та в деяких нормативних актах.
Конкретний змiст, обсяг та порядок виконання роботи на конкретному робочому мiсцi встановлюються на пiдприумствi технологiчними картками, робочими iнструкцiями та iншими нормативними актами, в тому числi локальними.
Трудова функцiя службовцiв визначауться найменуванням посад, якi передбаченi структурою i штатним розписом державного органу чи пiдприумства, установи, органiзацiє.
Посада характеризууться певним колом службових обов'язкiв, повноважень i вiдповiдальнiстю, що настау в разi невиконання обов'язкiв. У найменуваннi посади знаходить свiй ви-
ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
раз подiл працi, що склався у певнiй галузi, на пiдприумствi чи в установi.
Трудовi обов'язки службовцiв конкретизуються в посадових iнструкцiях, що розробляються та затверджуються на пiдприумствах за погодженням з профспiлковим органом на основi галузевих посадових iнструкцiй i положень про вiддiли та служби пiдприумства, галузевих квалiфiкацiйних характеристиках, положеннях про окремi категорiє працiвникiв.
Мiсце роботи, як правило, визначауться мiсцем знаходження пiдприумства як сторони трудового договору. Залежно вiд структурноє органiзацiє пiдприумства працiвник може бути використаний на роботi в будь-якому структурному пiдроздiлi. Але коли структурнi пiдроздiли знаходяться поза межами повноє адмiнiстративно-територiальноє одиницi, де укладався трудовий договiр, то мiсце роботи обов'язково повинно бути конкретизованим.
iстотне значення для здiйснення трудових вiдносин мау час початку виконання роботи. Саме з цього моменту фактично розпочинауться реалiзацiя громадянином права на працю. У бiльшостi випадкiв початок роботи настау зразу ж пiсля укладення трудового договору. Але сторони можуть домовитись i про бiльш пiзнiший час початку роботи, що може бути викликано необхiднiстю оформлення звiльнення з попереднього мiсця роботи, переєздом з iншоє мiсцевостi, перевезенням сiм'є та майна тощо. Для педагогiчних працiвникiв час початку виконання роботи може бути пов'язаний з початком навчального року, початком занять.
Факультативнi умови у додатковими. Єх вiдсутнiсть не свiдчить про неповний змiст трудового договору. Але коли сторони побажали єх встановити i включили в трудовий договiр, вони у обов'язковими для сторiн за умови, що вони не суперечать законодавству i нормативним угодам. Невиконання факультативних умов може призвести до трудового спору та єх захисту з боку держави.
До додаткових умов слiд вiднести угоду про надання житловоє площi, забезпечення дитини працiвника мiсцем в дошкiльному закладi, що у на пiдприумствi, встановлення випробувального строку при прийомi на роботу.
До факультативних умов трудового договору необхiдно вiднести й строк дiє трудового договору. Переважно трудовi догово-
Роздiл VIII. Трудовий договiр
ри укладаються на невизначений строк. У разi, коли трудовi вiдносини не можуть встановлюватись на невизначений строк з урахуванням характеру наступноє роботи, або умов єє виконання, або iнтересiв працiвника, то можуть укладатись строковi трудовi договори. Вони укладаються на строк, обумовлений сторонами, або на час виконання певноє роботи.
Трудовi договори, що були переукладенi один або кiлька разiв, за винятком випадкiв, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк, вважаються такими, що укладенi на визначений строк.
Сфера факультативних умов працi залежить вiд ступеня єх деталiзацiє в нормативних актах про працю i передбачення меж договiрного регулювання трудових вiдносин. Так, найбiльша деталiзацiя умов договору проводиться в разi прийняття на роботу надомних працiвникiв, позаштатних працiвникiв тощо.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63