Оскiльки правоздатнiсть та дiуздатнiсть у складi право-
субуктностi iнших учасникiв процесу мау спецiальний, а не за-
гальний характер i не вiдображау загальних властивостей всiх
субуктiв цивiльного процесуального права, то i формулювати єх
змiст у спецiальних статтях закону було б зайвим з точки зору
юридичноє технiки.
Отже, цивiльна процесуальна правосубуктнiсть для кожно-
го субукта цивiльного процесуального права специфiчна., ;""
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 59
Вiдповiдно до закону цивiльна процесуальна правоздатнiсть
сторiн виникау вiд народження, дiуздатнiсть, як правило, нале-
жить тим громадянам, що досягли повнолiття.
Правосубуктнiсть судових представникiв визначауться по-
iншому. Вiдповiдно до ст. 116 ЦПК особи, якi не досягли повно-
лiття чи над якими встановлено опiку або пiклування; адвокати,
якi прийняли доручення про подання юридичноє допомоги з по-
рушенням правил, встановлених законодавством Украєни про ад-
вокатуру, а також особи, виключенi з колегiє адвокатiв, суддi,
слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як батьки,
опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдного суду
чи органу прокуратури, що у стороною в справi, не можуть бути
представниками в судi.
У змiстi процесуальноє правосубуктностi свiдкiв, експертiв
також у своє особливостi. Вiдповiдно до ст. 42 ЦПК не можуть
бути свiдками особи, нездатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади
правильно сприймати обставини, що мають значення для спра-
ви, або давати про них правильнi показання, а також представ-
ники по цивiльнiй справi або захисники в кримiнальнiй справi по
обставинах, якi стали єм вiдомi у звязку з виконанням обовязкiв
представника або захисника.
Для зясування обставин, що мають значення для справи i по-
требують спецiальних знань у галузi науки, мистецтва, технiки
або ремесла, судом призначауться експертиза (ст. 57 ЦПК). Отже,
цивiльна процесуальна правосубуктнiсть експерта визначауть-
ся його спецiальними знаннями. Якщо особа не володiу такими
знаннями, то на пiдставi закону вона повинна вiдмовитися вiд
дачi висновку (ст. 59 ЦПК), оскiльки в такому випадку ця особа
не мау процесуальноє правосубуктностi i не може бути експер-
том. Цивiльна процесуальна правосубуктнiсть перекладача виз-
начауться знанням мов.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин крiм норм права i процесуальноє правосубуктностi е
юридичнi факти. Юридичнi факти- передбаченi в гiпотезах про-
цесуальних норм певнi життувi обставини, з якими повязують-
ся виникнення, змiни чи припинення правовiдносин, субуктив-
них прав та юридичних обовязкiв.
Як процесуальнi юридичнi факти, що породжують правовi
наслiдки, виступають дiє суду чи iнших учасникiв процесу, вчи-
ненi у певнiй послiдовностi, передбаченiй цивiльним процесуаль-
60 Глава IV
ним законодавством. Цi дiє рiзноманiтнi i здiйснюються в мiру
розвитку цивiльного процесу, утворюючи фактичний динамiч-
ний склад цивiльних процесуальних правовiдносин (подання за-
яви про порушення цивiльноє справи стороною, прийняття суд-
дею заяви про порушення цивiльноє справи, вступ у справу третiх
осiб, залучення до справи осiб, що беруть участь у справi, при-
значення експертизи, виклик до суду свiдкiв, експертiв, повiдом-
лення заiнтересованих осiб про день розгляду справи, вiдмова вiд
позову, укладення мировоє угоди сторiн тощо).
У деяких випадках до юридичних процесуальних фактiв вiд-
носиться i бездiя учасникiв цивiльного процесу. Процесуальна
бездiя - це невиконання процесуальних обовязкiв субуктами
цивiльного процесуального права. Результатом невиконання пе-
редбачених законом процесуальних обовязкiв виступають, як
правило, засоби процесуального примусу, що мають у цивiльно-
му процесi обмежений характер, - привод свiдка, штраф тощо
(статтi 44, 172, 173 ЦПК).
Викликають заперечення визначення процесуальних бездiй як
невикористання свого процесуального права. Ця думка не вiдповi-
дау закону, дозвiльному способу правового регулювання процесу-
альних вiдносин. В протилежному випадку процесуальною бездiую
- юридичним фактом -довелось би вважати неподання позовноє
заяви, скарги, невступ у справу як заiнтересованоє особи тощо.
Юридичними фактами як передумовою виникнення, змiни i
припинення процесуальних правовiдносин у i подiє, але єх особ-
ливiсть полягау в тому, що подiє самi по собi не викликають проце-
суальних наслiдкiв, вони можуть бути тiльки приводом до звершен-
ня дiй учасниками процесу. Так, наприклад, факт смертi однiує iз
сторiн не може викликати припинення провадження у справi. Про-
вадження в справах у такому випадку припиняуться через дiю суду
- ухвалу про припинення провадження в цивiльних справах.
Залежно вiд наявних умов, з якими законотворень повязуу
тi чи iншi юридичнi наслiдки, розрiзняють простi та складнi юри-
дичнi факти. Коли юридичним фактом у одна умова, то це прос-
тий юридичний факт: наприклад, притягнення судом другого
вiдповiдача (ст. 105 ЦПК), виклик свiдкiв та iнших осiб (ст. 90
ЦПК) та iн. Але найчастiше в цивiльному процесi зустрiчаються
складнi юридичнi факти. Для виникнення процесуальних право-
вiдносин, наприклад, мiж позивачем та судом першоє iнстанцiє не-
обхiдно вчинити двi дiє: позивач повинен подати позовну заяву,
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 61
а суддя прийняти єє в провадження. Такий юридичний факт прий-
нято називати юридичним складом.
Врештi-решт для юридичних процесуальних фактiв характер-
но i те, що закон у деяких випадках предбачау форму здiйснення
тiує чи iншоє дiє, а також єє документальне оформлення. У цьому
випадку вимоги форми, документального оформлення мають
конститутивне значення. Якщо вказанi вимоги не виконуються,
то передбаченi законом процесуальнi наслiдки не наступають.
Так, заiнтересована особа може порушити цивiльну справу
для захисту своєх прав чи iнтересiв, що охороняються законом,
тiльки шляхом подачi в суд позовноє заяви (статтi 4, 5 ЦПК).
Згiдно iз ст. 137-ЦПК позовна заява подауться до суду у пись-
мовiй формi. Вона повинна мiстити в собi: 1) назву суду, до яко-
го подауться заява; 2) точну назву позивача i вiдповiдача, єх мiсце
проживання або знаходження; 3) змiст позовних вимог; 4) вик-
лад обставин, якими позивач обгрунтовуу своє вимоги; 5) зазна-
чення доказiв, що стверджують позов, та ряд iнших реквiзитiв.
Якщо заява не вiдповiдау вимогам, то суддя вирiшуу залиши-
ти заяву без руху, про що повiдомляу позивача та надау йому строк
для виправлення недолiкiв. Якщо позивач у встановлений строк-
не виконау перерахованi в ст. 137 ЦПК вимоги, позовна заява вва-
жауться недiйсною i повертауться позивачу (ст. 139 ЦПК).
3. Елементи цивiльних процесуальних
правовiдносин
i-4,ивiльнi процесуальнi правовiдносини, як i будь-якi
iншi правовiдносини, мають визначену внутрiшню будову. До
них входять три елементи: змiст, субукти i обукти.
У теорiє цивiльного процесу питання про змiст правовiдносин
вирiшууться по-рiзному. Однi автори вважають, що змiст цивiль-
них процесуальних правовiдносин складають процесуальнi дiє суду
та учасникiв процесу. iншi гадають, що змiст правовiдносин являу
собою права та обовязки учасникiв процесу. Третi, синтезуючи цi
двi крайнi точки зору, дiйшли висновку, що змiстом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин у субуктивнi права та обовязки учас-
никiв процесу, а також єх дiє.
Остання точка зору у найбiльш обгрунтованою. У правовiдно-
синах треба видiлити матерiальний та юридичний змiст. Юридич-
ний змiст - це субуктивнi права та обовязки, а матерiальний -
62 Глава IV
реальна поведiнка, яку правомочний може, а правозобовязаний
повинен звершити. Змiст правовiдносин у удиним, не можна виключа-
ти iз змiсту процесуальних правовiдносин субуктивнi права та обо-
вязки, оскiльки вони визначають взаумовiдносини мiж субуктами.
Не можна також виключати iз змiсту правовiдносин i дiє, в резуль-
татi яких вiдбувауться реалiзацiя субуктивних прав та обовязкiв.
Субуктний склад цивiльних процесуальних правовiдносин
досить широкий. Першу групу субуктiв цивiльних процесуаль-
них правовiдносин становлять судовi органи та єх посадовi осо-
би. В процесуальних правовiдносинах, за загальним правилом,
одним iз субуктiв завжди виступау суд.
До посадових осiб судових органiв належать: суддi - в судi
першоє iнстанцiє, головуючий - у касацiйнiй та нагляднiй iнстан-
цiях. Але слiд мати на увазi, що вiдповiдно до закону, коли суддi
чи головуючому надауться право вирiшувати окремi питання одно-
особово, то i в цьому випадку вiн дiу вiд iменi суду (ч. З ст. 16 ЦПК).
До другоє групи субуктiв цивiльних процесуальних правовiдно-
син належать особи, що беруть участь у справi: сторони, третi осо-
би, представники сторiн та третiх осiб, прокурор, органи державно-
го управлiння, профспiлки, державнi пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi
громадськi органiзацiє та окремi громадяни, якi захищають права i
законнi iнтереси iнших осiб (ст. 98 ЦПК). Для осiб, що беруть участь
у справi, характерно те, що вони мають юридичну заiнтересованiсть
у кiнцевому результатi справи, захищають у процесi своє субуктивнi
права чи iнтереси, що охороняються законом, права та iнтереси
iнших осiб, державнi чи громадськi iнтереси. Для осiб, якi беруть
участь у справi, характерно також те, що вони своєми дiями можуть
вчиняти вплив на рух цивiльного процесу (статтi 4, 5 ЦПК).
Третя група субуктiв цивiльних правовiдносин - це особи, якi
сприяють здiйсненню правосуддя. До них належать: представни-
ки громадських органiзацiй та трудових колективiв, свiдки, експер-
ти, перекладачi, понятi, особи, якi тримають письмовi та речовi
докази, особи, що тримають майно й грошовi засоби боржника,
органiзацiє, якi проводять перiодичнi стягнення iз заробiтноє пла-
ти боржника, зберiгачi описаного майна та iншi.
У процесуальнiй лiтературi набула широкого поширення
думка про те, що процесуальнi правовiдносини виникають тiльки
мiж судом та iншими учасниками процесу i суд - обовязковий
субукт цивiльних процесуальних правовiдносин. Дане тверджен-
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини
ня не вiдповiдау чинному цивiльному процесуальному законодав-
ству. Справдi, як правило, в процесуальних правовiдносинах бере
участь суд, однак процесуальнi вiдносини можуть виникнути i мiж
заiнтересованими особами, а також з державним виконавцем.
Як приклад можна навести визначення сторонами договiр-
ноє пiдсудностi. Правила загальноє пiдсудностi зводяться до того,
що позови предявляються в судi за мiсцем проживання вiдповi-
дача (ст. 125 ЦПК), але сторонам надауться право встановлювати
договiрну територiальну пiдсуднiсть (ст. 129 ЦПК). Сторони мiж
собою також можуть укласти мирову угоду (ст. 103 ЦПК).
Процесуальнi правовiдносини виникають також мiж держав-
ним виконавцем та iншими особами у виконавчому провадженнi.
Державний виконавець як субукт процесуальних правовiдносин
дiу сам, його розпорядження у актами, внаслiдок яких виникають,
змiнюються та припиняють дiю процесуальнi правовiдносини:
вiн пропонуу добровiльне виконання судового рiшення (ст. 361
ЦПК), проводить оцiнку майна, забезпечуу зберiгання та реалi-
зацiю майна, на яке накладено арешт, передачу стягувачу пред-
метiв, названих у рiшеннi суду (гл. 45 ЦПК), проводить арешт
будинкiв та єх продаж з торгiв (гл. 46 ЦПК), вчиняу iншi дiє. Та-
ким чином, вiн у прямим адресатом багатьох норм ЦПК.
Самостiйнiсть державного виконавця пiдтверджууться i ст. 373
ЦПК, вiдповiдно до якоє контроль за правильним i своучасним
виконанням судових рiшень здiйснюу суддя. Скарги на процесу-
альнi дiє державного виконавця по виконанню рiшення або вiдмо-
ву у вчиненнi таких дiй можуть бути поданi стягувачем у суд.
Стаття 10 Закону Украєни вiд 24 березня 1998 р. <Про державну
виконавчу службу> визначау, що контроль за дiяльнiстю держав-
них виконавцiв здiйснюють Мiнiстерство юстицiє Украєни через
Департамент державноє виконавчоє служби Мiнiстерства юстицiє
Украєни, а Головне управлiння юстицiє У краєни в Автономнiй Рес-
публiцi Крим, управлiння юстицiє в областях, мiстах Киувi та Се-
вастополi - через вiдповiднi вiддiли державноє виконавчоє служ-
би. Контроль за дiяльнiстю державних виконавцiв здiйснюють й
iншi державнi органи в порядку, передбаченому законом.
Дiє або бездiяльнiсть державного виконавця можуть бути ос-
карженi вищiй посадовiй особi або в суд в порядку, встановлено-
му законом.
Наступний елемент цивiльних процесуальних правовiдносин -
обукт. Обукт правовiдносин- це те, заради чого виникають пев-
V
64 Глава IV
нi правовiдносини, це явища матерiального i духовного свiту, на якi
спрямованi субуктивнi права та обовязки. iншими словами, обукт
правовiдносин - це рiзноманiтнi матерiальнi i нематерiальнi бла-
га, якi здатнi задовольнити потреби правомочних субуктiв.
iснують рiзнi погляди на те, що у обуктом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин. Однi автори вважають таким сус-
пiльне значиму дiяльнiсть субуктiв, другi - матерiально-пра-
вовi вiдносини, якi захищаються судом, третi розрiзняють за-
гальнi та спецiальнi обукти. До загального обукта вiдносять спiр
про право мiж учасниками матерiально-правових вiдносин, який
повинен вирiшити суд, а до спецiальних - блага, на досягнення
яких спрямованi будь-якi правовiдносини чи субуктивнi права
та обовязки учасникiв процесу, чи порядок судочинства, чи
фактичнi данi, повiдомлення й iншi докази, потрiбнi для здiй-
снення правосуддя.
Перш за все не може бути обуктом цивiльних процесуальних
правовiдносин процесуальна дiяльнiсть, оскiльки в нiй реалiзу-
ються права й обовязки, якi в нероздiльнiй удностi становлять
змiст процесуальних правовiдносин. З цих же причин не можна
вважати обуктом процесуальних правовiдносин субуктивнi пра-
ва й обовязки.
Не досить обгрунтованим здауться твердження, що обуктом
цивiльних процесуальних вiдносин виступають матерiально-правовi
вiдносини, якi захищаються судом. В основi цих висновкiв лежить
прямолiнiйний пiдхiд до спiввiдношення матерiальних (цивiльних,
трудових та iнших) i процесуальних правовiдносин як спiввiдношен-
ня змiсту та форми. Такий пiдхiд не точний. Процесуальнi право-
вiдносини не можна розглядати як форму реалiзацiє матерiальних
правовiдносин. Наявнiсть процесуальних правовiдносин не обумов-
лена наявнiстю матерiально-правових вiдносин i навпаки. Проце-
суальнi правовiдносини виникають для вирiшення юридичноє спра-
ви (спору про право цивiльне чи охоронюваного законом iнтересу)
i не повязанi з матерiальними правовiдносинами. Для пiдтверджен-
ня цього досить звернутися до закону. Згiдно iз статтями 136, 137
ЦПК порушення цивiльноє справи i виникнення цивiльних проце-
суальних правовiдносин заявника з судом, а далi - з iншими учас-
никами цивiльного процесу не повязууться з матерiальними право-
вiдносинами. Наприклад, у ст. 136 ЦПК передбачено правило про
те, що суддя вiдмовляу в прийняттi заяви: 1) якщо заява не пiдлягау
розглядовi в судах; 2) якщо заiнтересованою особою, що звернула-
Цчвiльнi процесуальнi правовiдносини 65
ся до суду, не дотримано встановленого законом для даноє категорiє
справ порядку попереднього позасудового вирiшення справи;
3) якщо у таке, що набрало законноє сили, постановлене по спору
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав рiшення
суду чи ухвала суду про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн. Тут же передбаченi й де-
якi умови, якi мають винятково процесуальне значення.
Пленум Верховного Суду Украєни у постановi вiд 21 грудня
1990 р. <Про практику застосування судами процесуального зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiє> по-
яснюу, що перелiк пiдстав для вiдмови в прийняттi позовноє заяви
носить вичерпний характер. iнакше кажучи, Пленум Верховно-
го Суду Украєни також виходить iз того, що виникнення процесу
не повязане з наявнiстю спiрних матерiальних правовiдносин.
Вирiшуючи питання про обукт цивiльних процесуальних
правовiдносин, бiльш правильно виходити з необхiдностi видi-
лення загального обукта для всiх цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин i спецiальних обуктiв для окремих конкретних ци-
вiльних процесуальних правовiдносин.
Система цивiльних процесуальних правовiдносин, розвиваю-
чись на основi фактичного динамiчного складу - процесуальних
дiй суду та учасникiв цивiльного процесу, спрямована на один за-
гальний обукт. Таким обуктом виступау мета цивiльного судочин-
ства. В статтi 2 ЦПК зазначено, що завданнями цивiльного судочин-
ства у охорона прав та законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб,
держави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
субуктностi iнших учасникiв процесу мау спецiальний, а не за-
гальний характер i не вiдображау загальних властивостей всiх
субуктiв цивiльного процесуального права, то i формулювати єх
змiст у спецiальних статтях закону було б зайвим з точки зору
юридичноє технiки.
Отже, цивiльна процесуальна правосубуктнiсть для кожно-
го субукта цивiльного процесуального права специфiчна., ;""
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 59
Вiдповiдно до закону цивiльна процесуальна правоздатнiсть
сторiн виникау вiд народження, дiуздатнiсть, як правило, нале-
жить тим громадянам, що досягли повнолiття.
Правосубуктнiсть судових представникiв визначауться по-
iншому. Вiдповiдно до ст. 116 ЦПК особи, якi не досягли повно-
лiття чи над якими встановлено опiку або пiклування; адвокати,
якi прийняли доручення про подання юридичноє допомоги з по-
рушенням правил, встановлених законодавством Украєни про ад-
вокатуру, а також особи, виключенi з колегiє адвокатiв, суддi,
слiдчi i прокурори, крiм випадкiв, коли вони дiють як батьки,
опiкуни, пiклувальники або як представники вiдповiдного суду
чи органу прокуратури, що у стороною в справi, не можуть бути
представниками в судi.
У змiстi процесуальноє правосубуктностi свiдкiв, експертiв
також у своє особливостi. Вiдповiдно до ст. 42 ЦПК не можуть
бути свiдками особи, нездатнi через своє фiзичнi або психiчнi вади
правильно сприймати обставини, що мають значення для спра-
ви, або давати про них правильнi показання, а також представ-
ники по цивiльнiй справi або захисники в кримiнальнiй справi по
обставинах, якi стали єм вiдомi у звязку з виконанням обовязкiв
представника або захисника.
Для зясування обставин, що мають значення для справи i по-
требують спецiальних знань у галузi науки, мистецтва, технiки
або ремесла, судом призначауться експертиза (ст. 57 ЦПК). Отже,
цивiльна процесуальна правосубуктнiсть експерта визначауть-
ся його спецiальними знаннями. Якщо особа не володiу такими
знаннями, то на пiдставi закону вона повинна вiдмовитися вiд
дачi висновку (ст. 59 ЦПК), оскiльки в такому випадку ця особа
не мау процесуальноє правосубуктностi i не може бути експер-
том. Цивiльна процесуальна правосубуктнiсть перекладача виз-
начауться знанням мов.
Передумовою виникнення цивiльних процесуальних право-
вiдносин крiм норм права i процесуальноє правосубуктностi е
юридичнi факти. Юридичнi факти- передбаченi в гiпотезах про-
цесуальних норм певнi життувi обставини, з якими повязують-
ся виникнення, змiни чи припинення правовiдносин, субуктив-
них прав та юридичних обовязкiв.
Як процесуальнi юридичнi факти, що породжують правовi
наслiдки, виступають дiє суду чи iнших учасникiв процесу, вчи-
ненi у певнiй послiдовностi, передбаченiй цивiльним процесуаль-
60 Глава IV
ним законодавством. Цi дiє рiзноманiтнi i здiйснюються в мiру
розвитку цивiльного процесу, утворюючи фактичний динамiч-
ний склад цивiльних процесуальних правовiдносин (подання за-
яви про порушення цивiльноє справи стороною, прийняття суд-
дею заяви про порушення цивiльноє справи, вступ у справу третiх
осiб, залучення до справи осiб, що беруть участь у справi, при-
значення експертизи, виклик до суду свiдкiв, експертiв, повiдом-
лення заiнтересованих осiб про день розгляду справи, вiдмова вiд
позову, укладення мировоє угоди сторiн тощо).
У деяких випадках до юридичних процесуальних фактiв вiд-
носиться i бездiя учасникiв цивiльного процесу. Процесуальна
бездiя - це невиконання процесуальних обовязкiв субуктами
цивiльного процесуального права. Результатом невиконання пе-
редбачених законом процесуальних обовязкiв виступають, як
правило, засоби процесуального примусу, що мають у цивiльно-
му процесi обмежений характер, - привод свiдка, штраф тощо
(статтi 44, 172, 173 ЦПК).
Викликають заперечення визначення процесуальних бездiй як
невикористання свого процесуального права. Ця думка не вiдповi-
дау закону, дозвiльному способу правового регулювання процесу-
альних вiдносин. В протилежному випадку процесуальною бездiую
- юридичним фактом -довелось би вважати неподання позовноє
заяви, скарги, невступ у справу як заiнтересованоє особи тощо.
Юридичними фактами як передумовою виникнення, змiни i
припинення процесуальних правовiдносин у i подiє, але єх особ-
ливiсть полягау в тому, що подiє самi по собi не викликають проце-
суальних наслiдкiв, вони можуть бути тiльки приводом до звершен-
ня дiй учасниками процесу. Так, наприклад, факт смертi однiує iз
сторiн не може викликати припинення провадження у справi. Про-
вадження в справах у такому випадку припиняуться через дiю суду
- ухвалу про припинення провадження в цивiльних справах.
Залежно вiд наявних умов, з якими законотворень повязуу
тi чи iншi юридичнi наслiдки, розрiзняють простi та складнi юри-
дичнi факти. Коли юридичним фактом у одна умова, то це прос-
тий юридичний факт: наприклад, притягнення судом другого
вiдповiдача (ст. 105 ЦПК), виклик свiдкiв та iнших осiб (ст. 90
ЦПК) та iн. Але найчастiше в цивiльному процесi зустрiчаються
складнi юридичнi факти. Для виникнення процесуальних право-
вiдносин, наприклад, мiж позивачем та судом першоє iнстанцiє не-
обхiдно вчинити двi дiє: позивач повинен подати позовну заяву,
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 61
а суддя прийняти єє в провадження. Такий юридичний факт прий-
нято називати юридичним складом.
Врештi-решт для юридичних процесуальних фактiв характер-
но i те, що закон у деяких випадках предбачау форму здiйснення
тiує чи iншоє дiє, а також єє документальне оформлення. У цьому
випадку вимоги форми, документального оформлення мають
конститутивне значення. Якщо вказанi вимоги не виконуються,
то передбаченi законом процесуальнi наслiдки не наступають.
Так, заiнтересована особа може порушити цивiльну справу
для захисту своєх прав чи iнтересiв, що охороняються законом,
тiльки шляхом подачi в суд позовноє заяви (статтi 4, 5 ЦПК).
Згiдно iз ст. 137-ЦПК позовна заява подауться до суду у пись-
мовiй формi. Вона повинна мiстити в собi: 1) назву суду, до яко-
го подауться заява; 2) точну назву позивача i вiдповiдача, єх мiсце
проживання або знаходження; 3) змiст позовних вимог; 4) вик-
лад обставин, якими позивач обгрунтовуу своє вимоги; 5) зазна-
чення доказiв, що стверджують позов, та ряд iнших реквiзитiв.
Якщо заява не вiдповiдау вимогам, то суддя вирiшуу залиши-
ти заяву без руху, про що повiдомляу позивача та надау йому строк
для виправлення недолiкiв. Якщо позивач у встановлений строк-
не виконау перерахованi в ст. 137 ЦПК вимоги, позовна заява вва-
жауться недiйсною i повертауться позивачу (ст. 139 ЦПК).
3. Елементи цивiльних процесуальних
правовiдносин
i-4,ивiльнi процесуальнi правовiдносини, як i будь-якi
iншi правовiдносини, мають визначену внутрiшню будову. До
них входять три елементи: змiст, субукти i обукти.
У теорiє цивiльного процесу питання про змiст правовiдносин
вирiшууться по-рiзному. Однi автори вважають, що змiст цивiль-
них процесуальних правовiдносин складають процесуальнi дiє суду
та учасникiв процесу. iншi гадають, що змiст правовiдносин являу
собою права та обовязки учасникiв процесу. Третi, синтезуючи цi
двi крайнi точки зору, дiйшли висновку, що змiстом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин у субуктивнi права та обовязки учас-
никiв процесу, а також єх дiє.
Остання точка зору у найбiльш обгрунтованою. У правовiдно-
синах треба видiлити матерiальний та юридичний змiст. Юридич-
ний змiст - це субуктивнi права та обовязки, а матерiальний -
62 Глава IV
реальна поведiнка, яку правомочний може, а правозобовязаний
повинен звершити. Змiст правовiдносин у удиним, не можна виключа-
ти iз змiсту процесуальних правовiдносин субуктивнi права та обо-
вязки, оскiльки вони визначають взаумовiдносини мiж субуктами.
Не можна також виключати iз змiсту правовiдносин i дiє, в резуль-
татi яких вiдбувауться реалiзацiя субуктивних прав та обовязкiв.
Субуктний склад цивiльних процесуальних правовiдносин
досить широкий. Першу групу субуктiв цивiльних процесуаль-
них правовiдносин становлять судовi органи та єх посадовi осо-
би. В процесуальних правовiдносинах, за загальним правилом,
одним iз субуктiв завжди виступау суд.
До посадових осiб судових органiв належать: суддi - в судi
першоє iнстанцiє, головуючий - у касацiйнiй та нагляднiй iнстан-
цiях. Але слiд мати на увазi, що вiдповiдно до закону, коли суддi
чи головуючому надауться право вирiшувати окремi питання одно-
особово, то i в цьому випадку вiн дiу вiд iменi суду (ч. З ст. 16 ЦПК).
До другоє групи субуктiв цивiльних процесуальних правовiдно-
син належать особи, що беруть участь у справi: сторони, третi осо-
би, представники сторiн та третiх осiб, прокурор, органи державно-
го управлiння, профспiлки, державнi пiдприумства, установи, орга-
нiзацiє, колгоспи, iншi кооперативнi органiзацiє, єх обуднання, iншi
громадськi органiзацiє та окремi громадяни, якi захищають права i
законнi iнтереси iнших осiб (ст. 98 ЦПК). Для осiб, що беруть участь
у справi, характерно те, що вони мають юридичну заiнтересованiсть
у кiнцевому результатi справи, захищають у процесi своє субуктивнi
права чи iнтереси, що охороняються законом, права та iнтереси
iнших осiб, державнi чи громадськi iнтереси. Для осiб, якi беруть
участь у справi, характерно також те, що вони своєми дiями можуть
вчиняти вплив на рух цивiльного процесу (статтi 4, 5 ЦПК).
Третя група субуктiв цивiльних правовiдносин - це особи, якi
сприяють здiйсненню правосуддя. До них належать: представни-
ки громадських органiзацiй та трудових колективiв, свiдки, експер-
ти, перекладачi, понятi, особи, якi тримають письмовi та речовi
докази, особи, що тримають майно й грошовi засоби боржника,
органiзацiє, якi проводять перiодичнi стягнення iз заробiтноє пла-
ти боржника, зберiгачi описаного майна та iншi.
У процесуальнiй лiтературi набула широкого поширення
думка про те, що процесуальнi правовiдносини виникають тiльки
мiж судом та iншими учасниками процесу i суд - обовязковий
субукт цивiльних процесуальних правовiдносин. Дане тверджен-
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини
ня не вiдповiдау чинному цивiльному процесуальному законодав-
ству. Справдi, як правило, в процесуальних правовiдносинах бере
участь суд, однак процесуальнi вiдносини можуть виникнути i мiж
заiнтересованими особами, а також з державним виконавцем.
Як приклад можна навести визначення сторонами договiр-
ноє пiдсудностi. Правила загальноє пiдсудностi зводяться до того,
що позови предявляються в судi за мiсцем проживання вiдповi-
дача (ст. 125 ЦПК), але сторонам надауться право встановлювати
договiрну територiальну пiдсуднiсть (ст. 129 ЦПК). Сторони мiж
собою також можуть укласти мирову угоду (ст. 103 ЦПК).
Процесуальнi правовiдносини виникають також мiж держав-
ним виконавцем та iншими особами у виконавчому провадженнi.
Державний виконавець як субукт процесуальних правовiдносин
дiу сам, його розпорядження у актами, внаслiдок яких виникають,
змiнюються та припиняють дiю процесуальнi правовiдносини:
вiн пропонуу добровiльне виконання судового рiшення (ст. 361
ЦПК), проводить оцiнку майна, забезпечуу зберiгання та реалi-
зацiю майна, на яке накладено арешт, передачу стягувачу пред-
метiв, названих у рiшеннi суду (гл. 45 ЦПК), проводить арешт
будинкiв та єх продаж з торгiв (гл. 46 ЦПК), вчиняу iншi дiє. Та-
ким чином, вiн у прямим адресатом багатьох норм ЦПК.
Самостiйнiсть державного виконавця пiдтверджууться i ст. 373
ЦПК, вiдповiдно до якоє контроль за правильним i своучасним
виконанням судових рiшень здiйснюу суддя. Скарги на процесу-
альнi дiє державного виконавця по виконанню рiшення або вiдмо-
ву у вчиненнi таких дiй можуть бути поданi стягувачем у суд.
Стаття 10 Закону Украєни вiд 24 березня 1998 р. <Про державну
виконавчу службу> визначау, що контроль за дiяльнiстю держав-
них виконавцiв здiйснюють Мiнiстерство юстицiє Украєни через
Департамент державноє виконавчоє служби Мiнiстерства юстицiє
Украєни, а Головне управлiння юстицiє У краєни в Автономнiй Рес-
публiцi Крим, управлiння юстицiє в областях, мiстах Киувi та Се-
вастополi - через вiдповiднi вiддiли державноє виконавчоє служ-
би. Контроль за дiяльнiстю державних виконавцiв здiйснюють й
iншi державнi органи в порядку, передбаченому законом.
Дiє або бездiяльнiсть державного виконавця можуть бути ос-
карженi вищiй посадовiй особi або в суд в порядку, встановлено-
му законом.
Наступний елемент цивiльних процесуальних правовiдносин -
обукт. Обукт правовiдносин- це те, заради чого виникають пев-
V
64 Глава IV
нi правовiдносини, це явища матерiального i духовного свiту, на якi
спрямованi субуктивнi права та обовязки. iншими словами, обукт
правовiдносин - це рiзноманiтнi матерiальнi i нематерiальнi бла-
га, якi здатнi задовольнити потреби правомочних субуктiв.
iснують рiзнi погляди на те, що у обуктом цивiльних про-
цесуальних правовiдносин. Однi автори вважають таким сус-
пiльне значиму дiяльнiсть субуктiв, другi - матерiально-пра-
вовi вiдносини, якi захищаються судом, третi розрiзняють за-
гальнi та спецiальнi обукти. До загального обукта вiдносять спiр
про право мiж учасниками матерiально-правових вiдносин, який
повинен вирiшити суд, а до спецiальних - блага, на досягнення
яких спрямованi будь-якi правовiдносини чи субуктивнi права
та обовязки учасникiв процесу, чи порядок судочинства, чи
фактичнi данi, повiдомлення й iншi докази, потрiбнi для здiй-
снення правосуддя.
Перш за все не може бути обуктом цивiльних процесуальних
правовiдносин процесуальна дiяльнiсть, оскiльки в нiй реалiзу-
ються права й обовязки, якi в нероздiльнiй удностi становлять
змiст процесуальних правовiдносин. З цих же причин не можна
вважати обуктом процесуальних правовiдносин субуктивнi пра-
ва й обовязки.
Не досить обгрунтованим здауться твердження, що обуктом
цивiльних процесуальних вiдносин виступають матерiально-правовi
вiдносини, якi захищаються судом. В основi цих висновкiв лежить
прямолiнiйний пiдхiд до спiввiдношення матерiальних (цивiльних,
трудових та iнших) i процесуальних правовiдносин як спiввiдношен-
ня змiсту та форми. Такий пiдхiд не точний. Процесуальнi право-
вiдносини не можна розглядати як форму реалiзацiє матерiальних
правовiдносин. Наявнiсть процесуальних правовiдносин не обумов-
лена наявнiстю матерiально-правових вiдносин i навпаки. Проце-
суальнi правовiдносини виникають для вирiшення юридичноє спра-
ви (спору про право цивiльне чи охоронюваного законом iнтересу)
i не повязанi з матерiальними правовiдносинами. Для пiдтверджен-
ня цього досить звернутися до закону. Згiдно iз статтями 136, 137
ЦПК порушення цивiльноє справи i виникнення цивiльних проце-
суальних правовiдносин заявника з судом, а далi - з iншими учас-
никами цивiльного процесу не повязууться з матерiальними право-
вiдносинами. Наприклад, у ст. 136 ЦПК передбачено правило про
те, що суддя вiдмовляу в прийняттi заяви: 1) якщо заява не пiдлягау
розглядовi в судах; 2) якщо заiнтересованою особою, що звернула-
Цчвiльнi процесуальнi правовiдносини 65
ся до суду, не дотримано встановленого законом для даноє категорiє
справ порядку попереднього позасудового вирiшення справи;
3) якщо у таке, що набрало законноє сили, постановлене по спору
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав рiшення
суду чи ухвала суду про прийняття вiдмови позивача вiд позову або
про затвердження мировоє угоди сторiн. Тут же передбаченi й де-
якi умови, якi мають винятково процесуальне значення.
Пленум Верховного Суду Украєни у постановi вiд 21 грудня
1990 р. <Про практику застосування судами процесуального зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ по першiй iнстанцiє> по-
яснюу, що перелiк пiдстав для вiдмови в прийняттi позовноє заяви
носить вичерпний характер. iнакше кажучи, Пленум Верховно-
го Суду Украєни також виходить iз того, що виникнення процесу
не повязане з наявнiстю спiрних матерiальних правовiдносин.
Вирiшуючи питання про обукт цивiльних процесуальних
правовiдносин, бiльш правильно виходити з необхiдностi видi-
лення загального обукта для всiх цивiльних процесуальних пра-
вовiдносин i спецiальних обуктiв для окремих конкретних ци-
вiльних процесуальних правовiдносин.
Система цивiльних процесуальних правовiдносин, розвиваю-
чись на основi фактичного динамiчного складу - процесуальних
дiй суду та учасникiв цивiльного процесу, спрямована на один за-
гальний обукт. Таким обуктом виступау мета цивiльного судочин-
ства. В статтi 2 ЦПК зазначено, що завданнями цивiльного судочин-
ства у охорона прав та законних iнтересiв фiзичних, юридичних осiб,
держави шляхом всебiчного розгляду та вирiшення цивiльних справ
у повнiй вiдповiдностi з чинним законодавством.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67