Якщо поданих доказiв недостатньо, суд
пропонуу сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi,
подати додатковi докази або збирау єх за своую iнiцiативою.
Але останнiм часом деякi автори особливо наполягають на
закрiпленнi виключно за сторонами обовязку по забезпеченню
справи доказами i вивiльненнi суду вiд таких обовязкiв. Здауть-
ся, однак, що подiбне законодавче рiшення цього питання було
б передчасним для сучасного рiвня розвитку нашого суспiльства.
Тому i змiни в чинному законодавствi у менш радикальними. Так,
чинна редакцiя ст. ЗО ЦПК закрiплюу обовязок суду сприяти
сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi, в разi ви-
никнення труднощiв у витребуваннi доказiв.
Дiя принципу змагальностi, особливо його формальноє сто-
рони, у касацiйному провадженнi дещо обмежена, оскiльки сто-
рони та iншi особи не завжди особисто беруть участь у касацiй-
ному розглядi справи. Але суттува сторона цього принципу i у
даному провадженнi дiу i навiть розвивауться. Так, на пiдставi
ст. 300 ЦПК сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,
мають право як до початку, так i пiд час розгляду справи в судi
касацiйноє iнстанцiє подавати додатковi матерiали, що стверджу-
ють або спростовують скаргу чи протест. Принцип змагальностi,
на наш погляд, не заперечуу можливостi i касацiйному суду витре-
бувати такi матерiали за своую iнiцiативою, хоча процесуальний
закон такого права прямо не передбачау.
Винятковий характер перегляду у порядку судового нагляду
рiшень, ухвал i постанов обумовлюу ще бiльш обмежену дiю прин-
ципу змагальностi у даному провадженнi. Сторони та iншi особи, якi
брали участь у справi, особисто беруть участь у наглядному про-
вадженнi надзвичайно рiдко. Змагання зводиться головним чином
до конкуренцiє обставин та доказiв позивача та вiдповiдача.
Див.: Комаров В. В. Практика застосування судами процесуального Зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ. С. 8. -iШi ;
Принципи цивiльного процесуального права
45
\ Принцип змагальностi дiу i у виконавчому провадженнi. Так,
сторони мають право брати участь у судовому засiданнi при роз-
глядi питань про поновлення пропущеного строку виконавчоє
давностi (ст. 359 ЦПК), про вiдстрочку i розстрочку виконання
рiшення (ст. 366 ЦПК), про законнiсть дiй державного виконав-
ця (ст. 373 ЦПК) тощо.
Стягувач i боржник мають право бути присутнiми особисто
при проведеннi виконавчих дiй, знайомитися з усiма матерiала-
ми виконавчого провадження, оспорювати належнiсть майна i
його оцiнку тощо.
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн. Цей принцип
закрiплений перш за все у ст. 103 ЦПК. Суть його вiдбивауться
у тому, що сторони у цивiльному процесi користуються рiвними
(але не однаковими) процесуальними правами. Позивач i вiдпо-
вiдач мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з
них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал та iнших документiв,
брати участь у судових засiданнях, подавати докази, заявляти
клопотання та вiдводи, оскаржувати рiшення тощо.
Сторони мають не тiльки рiвнi права, а й рiвнi обовязки:
вони зобовязанi добросовiсно користуватися належними єм про-
цесуальними правами (ст. 99 ЦПК).
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн дiу у всiх ста-
дiях i у всiх провадженнях цивiльного процесу. Його дiю не тре-
ба зводити лише до рiвноправностi у наданнi доказiв. Вiн забез-
печуу рiвнi можливостi участi в процесi, рiвнi можливостi захисту
i здiйснення рiвних прав, рiвнi обовязки сторiн, рiвну процесуаль-
ну допомогу суду позивачевi i вiдповiдачевi. Верховний Суд Ук-
раєни неодноразово пiдкреслював обовязок суддiв забезпечува-
ти сторонам рiвнi можливостi участi у процесi.
Але тiльки цим не вичерпууться суть даного принципу. Вiн
тiсно повязаний з принципами диспозитивностi та змагальностi,
в поуднаннi з котрими i досягауться дiйсна рiвнiсть сторiн у цивiль-
ному судочинствi. Суд та прокурор зобовязанi вживати усiх перед-
бачених законом засобiв до забезпечення дiє даного принципу.
б. Принципи стадiє судового розгляду справи
/ 1 я нi принципи визначають формування та дослiджен-
ня процесуального матерiалу, формування внутрiшнього переко-
нання суду. Вони дiють лише у стадiє судового розгляду цивiль-
46
Глава III
ноє справи у судПiершоє iнстанцiє, оскiльки правила про ниi
мiстяться у главi 20 ЦПК, яка мау назву <Судовий розгляд>.
У цивiльно-процесуальноє лiтературi поширена думка про те,
що принципи безпосередностi та усностi у мiжгалузевими принци-
пами, оскiльки притаманнi i кримiнально-процесуальному праву.
Але потрiбно враховувати, що в кримiнальному судочинствi цi
принципи дiють з iстотними особливостями. Крiм того, вони дiють
не у всiх стадiях i цивiльного i кримiнального судочинства. Тобто
якщо i вважати єх однаковими за змiстом для цивiльно-процесу-
ального i для кримiнально-процесуального права, то i тодi вони у
не мiжгалузевими, а принципами правових iнститутiв.
Принцип усностi судового розгляду. Вiдповiдно до ст. 160
ЦПК розгляд справи у судi першоє iнстанцiє вiдбувауться усно.
Даний принцип визначау форму доведення до суду та iнших учас-
никiв процесуальноє дiяльностi фактичного i доказового мате-
рiалу. Згiдно з принципом усностi усi обставини цивiльноє справи
зясовуються в уснiй формi. Винятки з цього принципу визнача-
ються процесуальним законом. На пiдставi ст. 183 ЦПК, наприк-
лад, свiдок, даючи показання, може користуватись письмовими
замiтками в тих випадках, коли його показання повязанi з будь-
якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в
памятi. У всякiй цивiльнiй справi завжди у письмовi матерiали
(довiдки, договори, протоколи, листування та iн.). Вони, як пра-
вило, оголошуються в судовому засiданнi.
Уснiсть потрiбна там, де у гласнiсть процесу. Вона сприяу
особистому спiлкуванню суду iз сторонами, iншими особами, якi
беруть участь у справi, та iншими учасниками процесуальноє
дiяльностi, бiльш глибокому сприйняттю обставин справи, доз-
воляу сконцентрувати процесуальний матерiал у судовому засi-
даннi, своучасно розглянути справу та винести законне i обгрун-
товане судове рiшення.
Проте у цивiльному процесi присутнi i письмовi елементи.
Позовна заява (заява) мау бути оформлена у письмовому виглядi,
хiд судового засiдання вiдбивауться у вiдповiдному протоколi,
розпоряджувальнi дiє суду та його остаточнi висновки виклада-
ються у письмовiй формi в ухвалах та рiшеннях суду, тобто увесь
усний процес закрiплюуться в письмовiй формi. Це необхiдно для
того, що суд касацiйноє або судово-наглядноє iнстанцiє мав змогу
на пiдставi заяви, протоколу, постанов суду першоє iнстанцiє пе-
ревiрити додержання та правильне застосування судом першоє
Принципи цивiльного процесуального права
47
iнстанцiє норм процесуального права та законнiсть i обгрунто-
ванiсть судовоє постанови у данiй справi.
Принцип безпосередностi судового розгляду визначау порядок
дослiдження та сприйняття матерiалiв цивiльноє справи судом.
Згiдно iз ст. 160 ЦПК суд першоє iнстанцiє повинен безпосеред-
ньо дослiдити докази в справi: заслухати пояснення осiб, якi бе-
руть участь у справi, показання свiдкiв, висновки експертiв, оз-
найомитися з письмовими доказами, оглянути речовi докази.
Даний принцип складауться з двох вимог: вимоги вiдносно
матерiалiв справи i вимоги вiдносно складу суду. Перше зводить-
ся до того, що для встановлення достовiрностi обставин справи
суд повинен прагнути одержувати фактичнi данi iз першоджере-
ла вiдомостей. Наприклад, при наявностi копiє документа та його
оригiналу перевага повинна вiддаватися оригiналу. Якщо у оче-
видець подiє й особа, котрiй обставини справи вiдомi вiд iншоє
особи, суд повинен викликати свiдка-очевидця.
Особисте, безпосередну сприйняття даних iз першоджерела
дозволяу суду з бiльшою достовiрнiстю зробити висновок про об-
ставини цивiльноє справи. Фактичнi ж данi з <других рук> мiстять
в собi небезпеку отримання перекручених вiдомостей про обста-
вини, а тому й можливiсть постановлення необгрунтованого та
незаконного судового рiшення. Разом з цим треба мати на увазi,
що iнколи безпосередну сприйняття даних судом, що розглядау
справу, неможливо або ж недоцiльно. Для подiбних випадкiв
цивiльний процесуальний закон передбачау окремi винятки з
принципу безпосередностi.
Наприклад, якщо хто-небудь з осiб, якi беруть участь у справi,
або ж з свiдкiв, якi проживають поза мiсцем знаходження суду,
що розглядау дану справу, не можуть з поважних причин зяви-
тись у судове засiдання, єх може допитати суд в мiсцi єх прожи-
вання за судовим дорученням (статтi 33, 45 ЦПК). Свiдок може
бути допитаний судом у мiсцi його перебування, якщо внаслiдок
хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин не
може зявитись на виклик суду, який розглядау справу. В цих
випадках суд одержуу вiдомостi про факти не з першоджерел, а
з вiдповiдних протоколiв, проголошених у судовому засiданнi.
Винятками з даного принципу у i рiзного роду випадки забез-
печення доказiв: допит свiдкiв, призначення експертизи, витре-
бування та огляд письмових i речових доказiв до порушення ци-
вiльноє справи або до розгляду єє по сутi (статтi 35, 36. ЦПК) "
48 Глава III
цьому випадку субуктом безпосереднього сприйняття у суддя, а
не увесь суд.
Друга вимога цього принципу - вимога до складу суду -
полягау в тому, що суд повинен бути незмiнним у своуму складi
вiд початку до закiнчення розгляду справи по сутi. Тiльки суддi,
якi брали участь у дослiдженнi обставин справи, можуть поста-
новлювати судове рiшення (п. 5. ст. 314 ЩiК). Якщо клопотан-
ня про вiдвiд задоволене або один iз суддiв вибувау з процесу з
iншоє причини (хвороба, вiдрядження тощо), розгляд справи не-
обхiдно починати з початку.
До недавнього часу судовий розгляд цивiльних справ повинен
був вiдбуватися безперервно, крiм часу, призначеного для вiдпо-
чинку. До закiнчення розгляду початоє справи або до вiдкладен-
ня єє слухання суд не мав права розглядати iншi справи, оскiльки
це могло призвести до неправильноє оцiнки дослiджених матерi-
алiв справи та постанови помилкового судового рiшення. Якщо
у перервi суд розглядав iншi цивiльнi, кримiнальнi справи або спра-
ви про адмiнiстративнi правопорушення, розгляд даноє цивiльноє
справи починався з початку. Це правило iменувалось принципом
безперервностi судового розгляду i мiстилось у ст. 160 ЦПК. З не-
зрозумiлих причин принцип безперервностi було скасовано. Але
скасування цього принципу безпiдставне i процесуальних наслiдкiв
тягнути за собою не може. Невже пiсля перерви, особливо в тому
разi, якщо протягом неє суд вирiшував iншу справу, суд спромож-
ний продовжувати справу, наприклад, з дебатiв сторiнi
Крiм того, принцип безперервностi мiститься ще i в ст. 209
ЦПК. Постановлення та проголошення судового рiшення повин-
но бути складовою частиною судового засiдання, тому принцип
безперервностi судового розгляду передбачау постановлення та
проголошення судового рiшення негайно пiсля розгляду справи
у тому ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особли-
во складних справах складання мотивованого рiшення може бути
вiдкладено на строк не бiльш трьох днiв, але резолютивну час-
тину рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому
закiнчено розгляд справи (ст. 209 ЦПК). Дане правило у винят-
ком з принципу безперервностi. Подiбне у i у кримiнальному су-
дочинствi, але там його iснування обумовлено особливою склад-
нiстю частини кримiнальних справ. На наш погляд, iснування
даного винятку в цивiльному судочинствi не у виправданим.
Глава
IV
ЦИВiЛЬНi ПРОЦЕСУАЛЬНi
ПРАВОВiДНОСИНИ
1. Поняття цивiльних процесуальних
правовiдносин
iри здiйсненнi правосуддя в цивiльних справах суд,
учасники цивiльного процесу здiйснюють чимало процесуальних
дiй, вступають у вiдносини мiж собою. Оскiльки змiст процесу-
альних дiй суду, iнших субуктiв процесуальноє дiяльностi, а та-
кож порядок єх здiйснення регламентованi нормами цивiльного
процесуального права, то цi вiдносини набувають форми право-
вих. Цивiльнi процесуальнi правовiдносини, таким чином, у за-
собом реалiзацiє норм цивiльного процесуального права. Цiую
обставиною i зумовлена та увага, яку придiляють розробцi теорiє
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права, i зна-
чення, якого дана тема набувау у вивченнi навчального курсу ци-
вiльного процесу в цiлому, а також окремих його iнститутiв.
Теорiя правовiдносин найтiснiше повязана з правотворчою
та правозастосовчою дiяльнiстю. Аналiз цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - необхiдний етап дослiдження ефективностi
чинного законодавства, в процесi якого аналiзуються конкретнi
правовiдносини в єх спiввiдношеннi з нормами права для того,
щоб показати, наскiльки правильно вони змодельованi в нормi,
чи застосованi адекватнi засоби правового впливу i т. iн.
В науцi цивiльного процесуального права iснують рiзнi суд-
ження про те, що слiд розумiти пiд цивiльними процесуальними
правовiдносинами. Цi судження у своєй основi вiдбивають стан
проблеми правовiдносин у загальнiй теорiє права.
Бiльшiсть процесуалiстiв, виходячи з того, що предметом ре-
гулювання норм цивiльного процесуального права виступають
суспiльнi вiдносини, вважають, що цивiльнi процесуальнi право-
вiдносини - це суспiльнi вiдносини, урегульованi нормами ци-
50 Глава IV
вiльного процесуального права. т думка, що цивiльнi процесу-
альнi правовiдносини виникають з метою урегулювання iнших!
фактичних суспiльних вiдносин.
Так, В. П. Мозолiн зазначав, що в результатi правового ре-
гулювання вiдбувауться не <перетворення> одних вiдносин на
iншi, а виникнення нових, таких, що ранiше не iснували, iдеоло-
гiчних вiдносин, - правових, якi не пригнiчують собою iншi
вiдносини, а тiльки закрiплюють єх2.
Порiвняння названих пiдходiв приводить до висновку, що в
єх основi лежать рiзнi погляди на питання про спiввiдношення
правовоє норми, правових та суспiльних вiдносин.
Як вiдомо, суспiльнi вiдносини - це рiзноманiтнi звязки, що
виникли мiж соцiальними групами, класами, нацiями, а також все-
рединi єх у процесi економiчного, соцiального, полiтичного, куль-
турного життя й дiяльностi. Окремi люди вступають у суспiльнi
вiдносини як члени (представники) тих чи iнших соцiальних уг-
руповань та груп. Таким чином, головною специфiчною особли-
вiстю суспiльних вiдносин у єх звязок з соцiальною дiяльнiстю.
Наведенi судження примушують при науковому пiдходi до
проблеми виходити з того, що цивiльнi процесуальнi правовiдно-
сини, як i правовiдносини взагалi, повиннi бути результатом
дiяльностi. Однак практична правова дiяльнiсть не мау i не може
мати свого самостiйного предмета, не мау такого предметного
змiсту, який би давав єй можливiсть iснувати поза iншими сус-
пiльними вiдносинами.
З урахуванням цього i повинен простежуватися механiзм ре-
алiзацiє норм права, спiввiдношення суспiльних та правових
вiдносин. Не iснуу <чисто> юридичних вiдносин, право не може
створювати суспiльнi вiдносини, якi спершу виступають тiльки
як юридичнi, а потiм наповнюються фактичним змiстом.
Оскiльки практично правова дiяльнiсть не мау свого власного
предметного змiсту, то правовi вiдносини - це суспiльнi вiдно-
сини, урегульованi правом. В результатi правовоє регламентацiє
нiяких нових вiдносин не виникау, бо правовiдносини поза кон-
кретними суспiльними вiдносинами iснувати не можуть. Таким
чином, називаючи вiдносини правовими, ми, перш за все, даумо
Див.: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С.190.
2 Див.: Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении Н Со-
ветское государство й право. 1955. № 6. С. 52.
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 51
не змiстовну, а функцiональну характеристику вiдносин, тобто
вказуумо, що на них мали вплив правова дiя, впорядкування.
Отже, все це дозволяу констатувати, що цивiльнi процесу-
альнi правовiдносини - це суспiльнi вiдносини, якi регулюють-
ся нормами цивiльного процесуального права. Разом з тим та-
кий пiдхiд до поняття цивiльних процесуальних вiдносин, єх ха-
рактеристики не може бути повним. Вiн тiльки вказуу механiзм
реалiзацiє права через правовiдносини. Однак крiм цього важ-
ливо визначити, хто у носiум субуктивного права, визначити
мiсце та час виникнення та виконання прав та обовязкiв для
конкретних осiб. Дiйсно, будь-якi правовiдносини, в тому числi
i цивiльнi процесуальнi, фiксують коло осiб, на якi поширюуться
дiя правових норм, закрiплюють конкретну поведiнку, яка по-
винна бути чи може бути здiйснена, субуктивнi права та обо-
вязки субуктiв.
Таке трактування правовiдносин вiдображау той факт, що
предметом безпосереднього правового регулювання завжди у
суспiльнi вiдносини визначеного виду. Вирiшальна конститутив-
на риса правовiдносин полягау i в тому, що вони виражають iнди-
вiдуалiзований суспiльний звязок мiж конкретними персонiфiко-
ваними особами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
пропонуу сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi,
подати додатковi докази або збирау єх за своую iнiцiативою.
Але останнiм часом деякi автори особливо наполягають на
закрiпленнi виключно за сторонами обовязку по забезпеченню
справи доказами i вивiльненнi суду вiд таких обовязкiв. Здауть-
ся, однак, що подiбне законодавче рiшення цього питання було
б передчасним для сучасного рiвня розвитку нашого суспiльства.
Тому i змiни в чинному законодавствi у менш радикальними. Так,
чинна редакцiя ст. ЗО ЦПК закрiплюу обовязок суду сприяти
сторонам та iншим особам, якi беруть участь у справi, в разi ви-
никнення труднощiв у витребуваннi доказiв.
Дiя принципу змагальностi, особливо його формальноє сто-
рони, у касацiйному провадженнi дещо обмежена, оскiльки сто-
рони та iншi особи не завжди особисто беруть участь у касацiй-
ному розглядi справи. Але суттува сторона цього принципу i у
даному провадженнi дiу i навiть розвивауться. Так, на пiдставi
ст. 300 ЦПК сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi,
мають право як до початку, так i пiд час розгляду справи в судi
касацiйноє iнстанцiє подавати додатковi матерiали, що стверджу-
ють або спростовують скаргу чи протест. Принцип змагальностi,
на наш погляд, не заперечуу можливостi i касацiйному суду витре-
бувати такi матерiали за своую iнiцiативою, хоча процесуальний
закон такого права прямо не передбачау.
Винятковий характер перегляду у порядку судового нагляду
рiшень, ухвал i постанов обумовлюу ще бiльш обмежену дiю прин-
ципу змагальностi у даному провадженнi. Сторони та iншi особи, якi
брали участь у справi, особисто беруть участь у наглядному про-
вадженнi надзвичайно рiдко. Змагання зводиться головним чином
до конкуренцiє обставин та доказiв позивача та вiдповiдача.
Див.: Комаров В. В. Практика застосування судами процесуального Зако-
нодавства при розглядi цивiльних справ. С. 8. -iШi ;
Принципи цивiльного процесуального права
45
\ Принцип змагальностi дiу i у виконавчому провадженнi. Так,
сторони мають право брати участь у судовому засiданнi при роз-
глядi питань про поновлення пропущеного строку виконавчоє
давностi (ст. 359 ЦПК), про вiдстрочку i розстрочку виконання
рiшення (ст. 366 ЦПК), про законнiсть дiй державного виконав-
ця (ст. 373 ЦПК) тощо.
Стягувач i боржник мають право бути присутнiми особисто
при проведеннi виконавчих дiй, знайомитися з усiма матерiала-
ми виконавчого провадження, оспорювати належнiсть майна i
його оцiнку тощо.
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн. Цей принцип
закрiплений перш за все у ст. 103 ЦПК. Суть його вiдбивауться
у тому, що сторони у цивiльному процесi користуються рiвними
(але не однаковими) процесуальними правами. Позивач i вiдпо-
вiдач мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з
них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал та iнших документiв,
брати участь у судових засiданнях, подавати докази, заявляти
клопотання та вiдводи, оскаржувати рiшення тощо.
Сторони мають не тiльки рiвнi права, а й рiвнi обовязки:
вони зобовязанi добросовiсно користуватися належними єм про-
цесуальними правами (ст. 99 ЦПК).
Принцип процесуальноє рiвноправностi сторiн дiу у всiх ста-
дiях i у всiх провадженнях цивiльного процесу. Його дiю не тре-
ба зводити лише до рiвноправностi у наданнi доказiв. Вiн забез-
печуу рiвнi можливостi участi в процесi, рiвнi можливостi захисту
i здiйснення рiвних прав, рiвнi обовязки сторiн, рiвну процесуаль-
ну допомогу суду позивачевi i вiдповiдачевi. Верховний Суд Ук-
раєни неодноразово пiдкреслював обовязок суддiв забезпечува-
ти сторонам рiвнi можливостi участi у процесi.
Але тiльки цим не вичерпууться суть даного принципу. Вiн
тiсно повязаний з принципами диспозитивностi та змагальностi,
в поуднаннi з котрими i досягауться дiйсна рiвнiсть сторiн у цивiль-
ному судочинствi. Суд та прокурор зобовязанi вживати усiх перед-
бачених законом засобiв до забезпечення дiє даного принципу.
б. Принципи стадiє судового розгляду справи
/ 1 я нi принципи визначають формування та дослiджен-
ня процесуального матерiалу, формування внутрiшнього переко-
нання суду. Вони дiють лише у стадiє судового розгляду цивiль-
46
Глава III
ноє справи у судПiершоє iнстанцiє, оскiльки правила про ниi
мiстяться у главi 20 ЦПК, яка мау назву <Судовий розгляд>.
У цивiльно-процесуальноє лiтературi поширена думка про те,
що принципи безпосередностi та усностi у мiжгалузевими принци-
пами, оскiльки притаманнi i кримiнально-процесуальному праву.
Але потрiбно враховувати, що в кримiнальному судочинствi цi
принципи дiють з iстотними особливостями. Крiм того, вони дiють
не у всiх стадiях i цивiльного i кримiнального судочинства. Тобто
якщо i вважати єх однаковими за змiстом для цивiльно-процесу-
ального i для кримiнально-процесуального права, то i тодi вони у
не мiжгалузевими, а принципами правових iнститутiв.
Принцип усностi судового розгляду. Вiдповiдно до ст. 160
ЦПК розгляд справи у судi першоє iнстанцiє вiдбувауться усно.
Даний принцип визначау форму доведення до суду та iнших учас-
никiв процесуальноє дiяльностi фактичного i доказового мате-
рiалу. Згiдно з принципом усностi усi обставини цивiльноє справи
зясовуються в уснiй формi. Винятки з цього принципу визнача-
ються процесуальним законом. На пiдставi ст. 183 ЦПК, наприк-
лад, свiдок, даючи показання, може користуватись письмовими
замiтками в тих випадках, коли його показання повязанi з будь-
якими обчисленнями та iншими даними, якi важко зберегти в
памятi. У всякiй цивiльнiй справi завжди у письмовi матерiали
(довiдки, договори, протоколи, листування та iн.). Вони, як пра-
вило, оголошуються в судовому засiданнi.
Уснiсть потрiбна там, де у гласнiсть процесу. Вона сприяу
особистому спiлкуванню суду iз сторонами, iншими особами, якi
беруть участь у справi, та iншими учасниками процесуальноє
дiяльностi, бiльш глибокому сприйняттю обставин справи, доз-
воляу сконцентрувати процесуальний матерiал у судовому засi-
даннi, своучасно розглянути справу та винести законне i обгрун-
товане судове рiшення.
Проте у цивiльному процесi присутнi i письмовi елементи.
Позовна заява (заява) мау бути оформлена у письмовому виглядi,
хiд судового засiдання вiдбивауться у вiдповiдному протоколi,
розпоряджувальнi дiє суду та його остаточнi висновки виклада-
ються у письмовiй формi в ухвалах та рiшеннях суду, тобто увесь
усний процес закрiплюуться в письмовiй формi. Це необхiдно для
того, що суд касацiйноє або судово-наглядноє iнстанцiє мав змогу
на пiдставi заяви, протоколу, постанов суду першоє iнстанцiє пе-
ревiрити додержання та правильне застосування судом першоє
Принципи цивiльного процесуального права
47
iнстанцiє норм процесуального права та законнiсть i обгрунто-
ванiсть судовоє постанови у данiй справi.
Принцип безпосередностi судового розгляду визначау порядок
дослiдження та сприйняття матерiалiв цивiльноє справи судом.
Згiдно iз ст. 160 ЦПК суд першоє iнстанцiє повинен безпосеред-
ньо дослiдити докази в справi: заслухати пояснення осiб, якi бе-
руть участь у справi, показання свiдкiв, висновки експертiв, оз-
найомитися з письмовими доказами, оглянути речовi докази.
Даний принцип складауться з двох вимог: вимоги вiдносно
матерiалiв справи i вимоги вiдносно складу суду. Перше зводить-
ся до того, що для встановлення достовiрностi обставин справи
суд повинен прагнути одержувати фактичнi данi iз першоджере-
ла вiдомостей. Наприклад, при наявностi копiє документа та його
оригiналу перевага повинна вiддаватися оригiналу. Якщо у оче-
видець подiє й особа, котрiй обставини справи вiдомi вiд iншоє
особи, суд повинен викликати свiдка-очевидця.
Особисте, безпосередну сприйняття даних iз першоджерела
дозволяу суду з бiльшою достовiрнiстю зробити висновок про об-
ставини цивiльноє справи. Фактичнi ж данi з <других рук> мiстять
в собi небезпеку отримання перекручених вiдомостей про обста-
вини, а тому й можливiсть постановлення необгрунтованого та
незаконного судового рiшення. Разом з цим треба мати на увазi,
що iнколи безпосередну сприйняття даних судом, що розглядау
справу, неможливо або ж недоцiльно. Для подiбних випадкiв
цивiльний процесуальний закон передбачау окремi винятки з
принципу безпосередностi.
Наприклад, якщо хто-небудь з осiб, якi беруть участь у справi,
або ж з свiдкiв, якi проживають поза мiсцем знаходження суду,
що розглядау дану справу, не можуть з поважних причин зяви-
тись у судове засiдання, єх може допитати суд в мiсцi єх прожи-
вання за судовим дорученням (статтi 33, 45 ЦПК). Свiдок може
бути допитаний судом у мiсцi його перебування, якщо внаслiдок
хвороби, старостi, iнвалiдностi або з iнших поважних причин не
може зявитись на виклик суду, який розглядау справу. В цих
випадках суд одержуу вiдомостi про факти не з першоджерел, а
з вiдповiдних протоколiв, проголошених у судовому засiданнi.
Винятками з даного принципу у i рiзного роду випадки забез-
печення доказiв: допит свiдкiв, призначення експертизи, витре-
бування та огляд письмових i речових доказiв до порушення ци-
вiльноє справи або до розгляду єє по сутi (статтi 35, 36. ЦПК) "
48 Глава III
цьому випадку субуктом безпосереднього сприйняття у суддя, а
не увесь суд.
Друга вимога цього принципу - вимога до складу суду -
полягау в тому, що суд повинен бути незмiнним у своуму складi
вiд початку до закiнчення розгляду справи по сутi. Тiльки суддi,
якi брали участь у дослiдженнi обставин справи, можуть поста-
новлювати судове рiшення (п. 5. ст. 314 ЩiК). Якщо клопотан-
ня про вiдвiд задоволене або один iз суддiв вибувау з процесу з
iншоє причини (хвороба, вiдрядження тощо), розгляд справи не-
обхiдно починати з початку.
До недавнього часу судовий розгляд цивiльних справ повинен
був вiдбуватися безперервно, крiм часу, призначеного для вiдпо-
чинку. До закiнчення розгляду початоє справи або до вiдкладен-
ня єє слухання суд не мав права розглядати iншi справи, оскiльки
це могло призвести до неправильноє оцiнки дослiджених матерi-
алiв справи та постанови помилкового судового рiшення. Якщо
у перервi суд розглядав iншi цивiльнi, кримiнальнi справи або спра-
ви про адмiнiстративнi правопорушення, розгляд даноє цивiльноє
справи починався з початку. Це правило iменувалось принципом
безперервностi судового розгляду i мiстилось у ст. 160 ЦПК. З не-
зрозумiлих причин принцип безперервностi було скасовано. Але
скасування цього принципу безпiдставне i процесуальних наслiдкiв
тягнути за собою не може. Невже пiсля перерви, особливо в тому
разi, якщо протягом неє суд вирiшував iншу справу, суд спромож-
ний продовжувати справу, наприклад, з дебатiв сторiнi
Крiм того, принцип безперервностi мiститься ще i в ст. 209
ЦПК. Постановлення та проголошення судового рiшення повин-
но бути складовою частиною судового засiдання, тому принцип
безперервностi судового розгляду передбачау постановлення та
проголошення судового рiшення негайно пiсля розгляду справи
у тому ж судовому засiданнi. У виняткових випадках по особли-
во складних справах складання мотивованого рiшення може бути
вiдкладено на строк не бiльш трьох днiв, але резолютивну час-
тину рiшення суд повинен оголосити в тому ж засiданнi, в якому
закiнчено розгляд справи (ст. 209 ЦПК). Дане правило у винят-
ком з принципу безперервностi. Подiбне у i у кримiнальному су-
дочинствi, але там його iснування обумовлено особливою склад-
нiстю частини кримiнальних справ. На наш погляд, iснування
даного винятку в цивiльному судочинствi не у виправданим.
Глава
IV
ЦИВiЛЬНi ПРОЦЕСУАЛЬНi
ПРАВОВiДНОСИНИ
1. Поняття цивiльних процесуальних
правовiдносин
iри здiйсненнi правосуддя в цивiльних справах суд,
учасники цивiльного процесу здiйснюють чимало процесуальних
дiй, вступають у вiдносини мiж собою. Оскiльки змiст процесу-
альних дiй суду, iнших субуктiв процесуальноє дiяльностi, а та-
кож порядок єх здiйснення регламентованi нормами цивiльного
процесуального права, то цi вiдносини набувають форми право-
вих. Цивiльнi процесуальнi правовiдносини, таким чином, у за-
собом реалiзацiє норм цивiльного процесуального права. Цiую
обставиною i зумовлена та увага, яку придiляють розробцi теорiє
правовiдносин у науцi цивiльного процесуального права, i зна-
чення, якого дана тема набувау у вивченнi навчального курсу ци-
вiльного процесу в цiлому, а також окремих його iнститутiв.
Теорiя правовiдносин найтiснiше повязана з правотворчою
та правозастосовчою дiяльнiстю. Аналiз цивiльних процесуаль-
них правовiдносин - необхiдний етап дослiдження ефективностi
чинного законодавства, в процесi якого аналiзуються конкретнi
правовiдносини в єх спiввiдношеннi з нормами права для того,
щоб показати, наскiльки правильно вони змодельованi в нормi,
чи застосованi адекватнi засоби правового впливу i т. iн.
В науцi цивiльного процесуального права iснують рiзнi суд-
ження про те, що слiд розумiти пiд цивiльними процесуальними
правовiдносинами. Цi судження у своєй основi вiдбивають стан
проблеми правовiдносин у загальнiй теорiє права.
Бiльшiсть процесуалiстiв, виходячи з того, що предметом ре-
гулювання норм цивiльного процесуального права виступають
суспiльнi вiдносини, вважають, що цивiльнi процесуальнi право-
вiдносини - це суспiльнi вiдносини, урегульованi нормами ци-
50 Глава IV
вiльного процесуального права. т думка, що цивiльнi процесу-
альнi правовiдносини виникають з метою урегулювання iнших!
фактичних суспiльних вiдносин.
Так, В. П. Мозолiн зазначав, що в результатi правового ре-
гулювання вiдбувауться не <перетворення> одних вiдносин на
iншi, а виникнення нових, таких, що ранiше не iснували, iдеоло-
гiчних вiдносин, - правових, якi не пригнiчують собою iншi
вiдносини, а тiльки закрiплюють єх2.
Порiвняння названих пiдходiв приводить до висновку, що в
єх основi лежать рiзнi погляди на питання про спiввiдношення
правовоє норми, правових та суспiльних вiдносин.
Як вiдомо, суспiльнi вiдносини - це рiзноманiтнi звязки, що
виникли мiж соцiальними групами, класами, нацiями, а також все-
рединi єх у процесi економiчного, соцiального, полiтичного, куль-
турного життя й дiяльностi. Окремi люди вступають у суспiльнi
вiдносини як члени (представники) тих чи iнших соцiальних уг-
руповань та груп. Таким чином, головною специфiчною особли-
вiстю суспiльних вiдносин у єх звязок з соцiальною дiяльнiстю.
Наведенi судження примушують при науковому пiдходi до
проблеми виходити з того, що цивiльнi процесуальнi правовiдно-
сини, як i правовiдносини взагалi, повиннi бути результатом
дiяльностi. Однак практична правова дiяльнiсть не мау i не може
мати свого самостiйного предмета, не мау такого предметного
змiсту, який би давав єй можливiсть iснувати поза iншими сус-
пiльними вiдносинами.
З урахуванням цього i повинен простежуватися механiзм ре-
алiзацiє норм права, спiввiдношення суспiльних та правових
вiдносин. Не iснуу <чисто> юридичних вiдносин, право не може
створювати суспiльнi вiдносини, якi спершу виступають тiльки
як юридичнi, а потiм наповнюються фактичним змiстом.
Оскiльки практично правова дiяльнiсть не мау свого власного
предметного змiсту, то правовi вiдносини - це суспiльнi вiдно-
сини, урегульованi правом. В результатi правовоє регламентацiє
нiяких нових вiдносин не виникау, бо правовiдносини поза кон-
кретними суспiльними вiдносинами iснувати не можуть. Таким
чином, називаючи вiдносини правовими, ми, перш за все, даумо
Див.: Курс советского гражданского процессуального права. М., 1981. Т. 1.
С.190.
2 Див.: Мозолин В. П. О гражданско-процессуальном правоотношении Н Со-
ветское государство й право. 1955. № 6. С. 52.
Цивiльнi процесуальнi правовiдносини 51
не змiстовну, а функцiональну характеристику вiдносин, тобто
вказуумо, що на них мали вплив правова дiя, впорядкування.
Отже, все це дозволяу констатувати, що цивiльнi процесу-
альнi правовiдносини - це суспiльнi вiдносини, якi регулюють-
ся нормами цивiльного процесуального права. Разом з тим та-
кий пiдхiд до поняття цивiльних процесуальних вiдносин, єх ха-
рактеристики не може бути повним. Вiн тiльки вказуу механiзм
реалiзацiє права через правовiдносини. Однак крiм цього важ-
ливо визначити, хто у носiум субуктивного права, визначити
мiсце та час виникнення та виконання прав та обовязкiв для
конкретних осiб. Дiйсно, будь-якi правовiдносини, в тому числi
i цивiльнi процесуальнi, фiксують коло осiб, на якi поширюуться
дiя правових норм, закрiплюють конкретну поведiнку, яка по-
винна бути чи може бути здiйснена, субуктивнi права та обо-
вязки субуктiв.
Таке трактування правовiдносин вiдображау той факт, що
предметом безпосереднього правового регулювання завжди у
суспiльнi вiдносини визначеного виду. Вирiшальна конститутив-
на риса правовiдносин полягау i в тому, що вони виражають iнди-
вiдуалiзований суспiльний звязок мiж конкретними персонiфiко-
ваними особами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67