: КомароеВ. В. Практика застосування судами цивiльного процесуаль-
ноєR законодавства. С. 94-95.
180
Глава XIV
_________________ -/
му суду, виключаючи можливiсть розгляду цих справ iншиi
судами (ст. 130ЦПК). ,
Позови про право на будiвлю, про виключення майна з опису/
(вивiльнення вiд арешту) належить предявляти тiльки до суду за;
мiсцем знаходження цього майна або його основноє частини. По-,
зови про порядок користування земельними дiлянками розгляда-
ються лише судом за мiсцем знаходження земельноє дiлянки. ;
Якщо кредитори спадкодавця предявляють позови до спад-
коумцiв ще до прийняття спадщини, то позови пiдсуднi судовi
за мiсцем знаходження спадкового майна або основноє його ча-
стини. Але якщо спадщину вже прийнято, то позови до спад-;
коумцiв предявляються за правилами загальноє територiальноє i
пiдсудностi.
Позови до перевiзникiв, що випливають з договору переве-
єзення вантажiв, пасажирiв або багажу, предявляються до суду за
мiсцем знаходження управлiння транспортноє органiзацiє. Це ста-
новище обумовлене тим, що справу зручнiше розглядати там, де
предявлялась претензiя до перевiзника.
За правилами виключноє пiдсудностi розглядаються i деякi
справи, що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин.
Скарги на вiдхилення дiльничною виборчою комiсiую або дiль-
ничною комiсiую з референдуму заяв про неправильностi в спис-
ках виборцiв чи в списках громадян, якi мають право брати
участь у референдумi, подаються до суду, в район дiяльностi яко-
го входить вiдповiдна виборча дiльниця (ст. 238 ЦПК). Подiбне
правило дiу i вiдносно скарг на рiшення територiальноє, окруж-
ноє (територiальноє) виборчоє комiсiє про вiдмову в реустрацiє
кандидата в депутати або на посаду голови Ради, про скасуван-
ня рiшення про реустрацiю кандидата, з питань передвиборноє
агiтацiє, про визнання виборiв недiйсними та заяв виборчоє ко-
мiсiє про скасування рiшення про реустрацiю кандидата у звяз-
ку з порушенням заборони використання пiдпорядкованих кан-
дидату i довiреним особам засобiв масовоє iнформацiє для органi-
зацiє агiтацiйноє роботи (ст. 243 ЦПК).
Виключна пiдсуднiсть дiу i вiдносно справ по скаргах на
рiшення i дiє Центральноє та окружноє виборчих комiсiй по ви-
борах Президента Украєни та заявах про скасування рiшення
Центральноє виборчоє комiсiє (ст. 2436 ЦПК), а також по заявах
про скасування рiшення окружноє виборчоє комiсiє про реустра-
цiю кандидата в народнi депутати Украєни (ст. 243" ЦПК) / по
ii.гiаiЕi.ЬiiааУ"яД .
Пiдсуднiсть цивiльних справ
181
скаргах на рiшення i дiє Центральноє виборчоє комiсiє (ст. 24316
ЦПК), по скаргах на рiшення, дiє або бездiяльнiсть державних
органiв, юридичних або посадових осiб в сферi управлiнськоє
i дiяльностi (ст. 2484 ЦПК), по скаргах на рiшення, прийнятi вiд-
носно релiгiйних органiзацiй (ст. 24812 ЦПК), та по заявах про-
; курора про визнання незаконними правового акта органу, рiшен-
i ня чи дiє службовоє особи (ст. 24817 ЦПК).
Для справ окремого провадження також характерна, як пра-
вило, виключна пiдсуднiсть. Так, справи про визнання громадя-
нина безвiсно вiдсутнiм або про оголошення громадянина по-
мерлим розглядаються районним (мiським) судом -за мiсцем
проживання заявника (ст. 261 ЦПК). Заяви про встановлення
неправильностi запису в актах громадянського стану подають-
ся до суду за мiсцем проживання заявника (ст. 267 ЦПК). Судом
за мiсцем проживання заявника розглядаються i справи про вста-
новлення фактiв, що мають юридичне значення (ст. 272 ЦПК).
Справи про вiдновлення прав на втраченi цiннi папери на предяв-
ника розглядаються судом за мiсцем знаходження установи, що
видала цей цiнний папiр (ст. 276 ЦПК). Скарги на неправильно
вчинену нотарiальну дiю або вiдмову у вчиненнi нотарiальноє дiє
подаються до суду за мiсцем знаходження нотарiальноє контори
або iншого органу, що вчинив або вiдмовився вчинити нотарi-
альну дiю (ст. 285 ЦПК).
Виключна пiдсуднiсть встановлена з метою забезпечення пра-
вильного та своучасного розгляду справи, оскiльки це може бути
здiйснено саме в зазначених у законi судах через наявнiсть в мiсцi
єх дiяльностi основноє кiлькостi доказiв.
Пiдсуднiсть кiлькох повязаних мiж собою справ. Згiдно з да-
ним видом територiальноє пiдсудностi кiлька цивiльних справ, що
повязанi мiж собою, повиннi розглядатися в одному судi. Стат-
тя 131 ЦПК передбачау тiльки один випадок цiує пiдсудностi: зу-
стрiчний позов незалежно вiд його пiдсудностi предявляуться в
судi за мiсцем розгляду первiсного позову. Частина 1 ст. 131
ЦПК, незважаючи на назву статтi, мiстить в собi правило не про
даний вид пiдсудностi, а про своурiдну альтернативну пiдсуд-
нiсть, оскiльки це правило надау позивачу право вибору одного
суду з декiлькох. Не вiдноситься до данного виду пiдсудностi i
пiдсуднiсть, зазначена в ч. З ст. 131 ЦПК, оскiльки правило цiує
частини у лише вiдсилочним, а не таким, що конкретно визначау
<суд; Разом з тим у цiй статтi потрiбно було б передбачити наступ-
182 _____ Глава XIV ---
не правило: позов третьоє особи, яка заявляу самостiйнi вимогиД
на предмет спору, предявляуться до суду, який розглядау спiр мiж |
сторонами, 1
Даний вид територiальноє пiдсудностi встановлено цивiль-
ним процесуальним законодавством з метою створення кращих
умов зясування дiйсних взаумовiдносин сторiн, забезпечення
процесуальноє економiє в результатi зосередження фактичного та
доказового матерiалу в одному судi.
4. Порядок передачi справи до iншого суду
i- Хитання про пiдсуднiсть цивiльноє справи вирiшууть-
ся суддею одноособове при прийняттi заяви. Якщо суддя вста-
новить у момент прийняття заяви, що справа не пiдсудна дано-
му судовi, то вiн вiдмовляу в прийняттi такоє заяви (ст. 136 ЦПК)
i повертау єє позивачевi (заявниковi) разом з мотивованою ухва-
лою про причини вiдмови в прийняттi.
Якщо позовну заяву (заяву, скаргу) надiслано до суду по-
штою або якщо єє непiдсуднiсть виявлено не при прийняттi, суд-
дя пересилау заяву разом з своую мотивованою ухвалою до на-
лежного суду пiсля закiнчення строку на оскарження цiує ухвали.
Про непiдсуднiсть заяви даному судовi суддя повинен негайно по-
вiдомити позивача. Якщо заявник оскаржив або прокурор звер-
нувся з окремим поданням на ухвалу суддi, то справа за пiдсуд-
нiстю пересилауться лише у випадку постановлення касацiйним
судом ухвали про залишення скарги або подання без задоволення.
Забороняуться передавати до iншого суду справи, розпочатi
розглядом по сутi (ст. 132 ЦПК). Але цивiльне процесуальне за-
конодавство допускау в окремих випадках передачу цивiльноє
справи з одного суду до iншого, якщо в момент предявлення по-
зову (подання заяви, скарги) правила про пiдсуднiсть не були по-
рушенi. Цi випадки можна подiлити на двi групи.
По-перше, передачу справи з одного до iншого суду Украє-
ни мають право здiйснити Голова Верховного Суду Украєни,
його заступники, голова Верховного Суду Автономноє Респуб-
лiки Крим, а також голова обласного, Києвського та Севасто-
польського мiських судiв на клопотання сторiн та iнших осiб, якi
беруть участь у справi, за заявою прокурора або з власноє iнiцiа-
тиви (ст. 133 ЦПК). У цьому випадку можлива змiна не лише
територiальноє, але й родовоє пiдсудностi, наприклад, передача
_____________Пiдсуднiсть цивiльних справ____________183
iправи з провадження районного суду до провадження обласного
iуду з мотивiв складностi цiує справи.
По-друге, передачу цивiльноє справи до iншого суду може
iдiйснити i суд, у провадженнi якого знаходиться дана справа:
1) якщо цей суд визнау, що даний позов з обставин справи
можна зручнiше вирiшити за мiсцем проведення найголов-
нiших дiй, якi пiдлягають перевiрцi, або взагалi в iншому
судi, а не в судi, обраному позивачем;
2) якщо просьба вiдповiдача, мiсце проживання якого в мо-
мент предявлення позову не було вiдоме, про передачу
справи за мiсцем його дiйсного проживання буде визнано
такою, що заслуговуу задоволення.
i у першому, i у другому випадку питання про передачу спра-
ви iншому судовi вирiшууться судом, у провадженнi якого зна-
ходиться ця справа. У першому випадку суд керууться мiркуван-
нями зручностей розгляду справи, а у другому - необхiднiстю
забезпечення вiдповiдачевi гарантiй захисту його прав.
Ухвала про передачу справи до iншого суду постановляуть-
ся у вiдкритому судовому засiданнi з повiдомленням сторiн та
iнших осiб, якi беруть участь у справi, про день розгляду справи.
Стаття 135 ЦПК забороняу суперечки мiж судами про пiд-
суднiсть цивiльноє справи. Це означау, що справи, надiслана з
. одного суду до iншого, повинна бути прийнята до розгляду су-
дом, якому вона надiслана. Своє заперечення про незаконнiсть
або необгрунтованiсть передачi йому справи даний суд мау пра-
во подати до вищестоящого суду.
Глава
XV
ДОКАЗУВАННЯ ТА ДОКАЗИ
В ЦИВiЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВi
1. Поняття i мета судового доказування
доказування становить основну частину процесуальноє
дiяльностi, спрямовану на одержання обуктивних даних, необя
хiдних для виконання завдань цивiльного судочинства. У цивiль;
нiй процесуальнiй науцi до цього часу немау удностi в судженняi
про сутнiсть i мету, змiст доказовоє дiяльностi, єє субуктiв, пре
етапи доказування, його елементи.
Змiст доказовоє дiяльностi тiсно повязаний з метою доказу-
вання, яка полягау у встановленнi iстини у справi. Однак питання
про обсяг судовоє iстини, про те, якi явища обуктивноє дiйсностi
повиннi бути вивченi судом в результатi доказування, вирiшууть-,
ся неоднозначне. У теорiє значне поширення одержала точка |
зору, згiдно з якою вимога про досягнення iстини стосууться i
тiльки фактичних обставин справи, встановлених шляхом дока-.i
зування. Поряд з цим iснуу i думка, що змiст iстини мiстить i вис-
новок про спiрнi правовiдносини, права й обовязки сторiн. На
нашу думку, бiльш правильною у остання точка зору, бо згiдно
iз ст. 15 ЦПК суд при розглядi цивiльних справ зобовязаний зя-
сувати i дiйснi обставини справи, i права та обовязки сторiн.
У звязку з рiзними трактуваннями iстини як мети судового
доказування деякi автори видiляють поняття доказування i судо-
вого пiзнання. При цьому доказування визначауться як засiб
пiзнання iстини стосовно фактичних обставин справи. Щодо пра-
вовоє квалiфiкацiє фактiв i вiдносин, то як засiб єх пiзнання вказууть-
ся не на доказування, а на судове пiзнання. Тим часом судове до-
казування не може бути нi протиставлене судовому пiзнанню, нi
тотожне йому, бо воно-у засобом судового пiзнання.
Судове доказування охоплюу процесуальну дiяльнiсть усiх
субуктiв процесу, незважаючи на те, що єх функцiє в доказуваннi
______Доказування та докази в цивiльному судочинствi_____18
iзнi (наприклад, суд може витребувати докази, вирiшити спра-
iу по сутi, сторони можуть предявляти докази тощо). Крiм того,
iравова оцiнка фактiв i висновок у справi у результатом проце-
;уальноє дiяльностi не тiльки суду, але й iнших осiб, якi беруть
часть у справi. iнший пiдхiд веде до недооцiнки ролi осiб, якi
єсруть участь у справi, в процесi формування у суддiв правиль-
шх висновкiв про правову квалiфiкацiю фактiв i по сутi справи.
встановлення дiйсних фактичних обставин справи - це обовя-
>ок суду, виконанню якого сприяу активна дiяльнiсть усiх iнших
субуктiв доказування.
Обовязок суду - правова оцiнка фактiв i висновок по сутi
справи. Однак це не значить, що iншi особи, якi беруть участь
у справi, позбавляються права висловлювати суду своє думки з
приводу квалiфiкацiє фактiв, вiдносин i того, як, на єх думку, по-
винна бути вирiшена справа. Думки цi для суду необовязковi,
однак аналiз єх може сприяти прийняттю правильного рiшен-
ня. У всiх випадках, йде мова про встановлення фактiв чи пра-
вову квалiфiкацiю, дiяльнiсть суду мау владно-розпоряджуваль-
ний характер, а дiяльнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi,
- рекомендацiйний.
Важливо те, що досягнення судовоє iстини у пiдсумком дiяль-
ностi усiх осiб, якi беруть участь у справi протягом усього про-
цесу. Подiл удиного процесу пiзнання судовоє iстини у справi на
доказування фактiв, з одного боку, i пiзнання - з другого, здауть-
ся недостатньо обгрунтованим теоретично i не виправданим iнте-
ресами практики.
Таким чином, судове доказування - це процесуальна дiяль-
нiсть суду й iнших учасникiв цивiльного процесу, спрямована на
встановлення iстини з конкретноє справи i вирiшення спору мiж
сторонами.
Судове доказування як складна процесуальна дiяльнiсть мау
певнi етапи i складауться з певних елементiв.
Досягнення iстини у справi неможливе без встановлення фак-
тичних обставин, вибору норми права (правовоє квалiфiкацiє) i
висновку про права i обовязки сторiн. Тому в доказовiй дiяль-
ностi слiд розрiзняти такi етапи: 1) зясування фактичних обста-
вин; 2) висновки про правову квалiфiкацiю встановлених судом
фактiв i вiдносин; 3) правовий i фактичний висновок iз справи в
цiлому. iстина на кожному етапi доказування досягауться в про-
цесi використання тих або iнших елементiв доказування, якi скла-
186________________Глава XV______________
дають його структуру. Як елементи доказування в теорiє прi
нято видiляти збирання, дослiдження й оцiнку доказiв.
Збирання доказiв здiйснюуться судом з особистоє iнiцiатм
або за клопотанням осiб, якi беруть участь у справi. Збираш
доказiв може провадитися шляхом передачi запитань заiнтересй
ванiй особi для одержання доказiв i наступного єх подання до суд
i шляхом витребування письмових або речових доказiв вiд осi(
якi беруть участь у справi, державних i громадських органiзацiє
окремих громадян, я
Подання доказiв здiйснюуться сторонами та iншими особа-
ми, якi беруть участь у справi, i означау передачу єх у розпоряд-
ження суду. Дослiдження доказiв - безпосередну сприйняття,!
вивчення доказiв. Воно провадиться в судовому засiданнi з до-|
держанням принципiв усностi та безпосередностi.
Нарештi, оцiнка доказiв як самостiйний елемент доказуван-
ня полягау у визначеннi достовiрностi i достатностi доказiв.
2. Поняття судових доказiв
Доказами в цивiльнiй справi у будь-якi фактичнi данi,
на пiдставi яких у визначеному законом порядку суд встановлюу
наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, що обгрунтовують вимоги i
заперечення сторiн, та iншi обставини, що мають значення для
правильного вирiшення справи (ст. 27 ЦПК).
Цi данi встановлюються такими засобами: поясненнями сто-
рiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими доказами, ре-
човими доказами i висновками експертiв.
Вiдповiдно до наведеноє статтi основна ознака судових до-
казiв полягау в тому, що вони - фактичнi данi, тобто вiдомостi
про факти. Однак у правовiй лiтературi всупереч чинному зако-
нодавству деякi автори розглядають судовi докази як вiдомi фак-
ти, з допомогою яких можливе встановлення невiдомих фактiв.
Наприклад, С. В. Курильов стверджуу, що доказ - це вiдомий
суду факт, який знаходиться в певному звязку з невiдомим.
Крiм цiує судовi докази повиннi мати й iншi ознаки. З допо-
могою доказiв встановлюються не будь-якi факти i обставини, а
лише тi, якi треба встановити в тiй чи iншiй цивiльнiй справi.
Тому iстотною ознакою доказiв у те, що ними визнаються не
Див.: Курьiлев С. В. Основи теории доказьiвания в советском правосудии. i
Минск,1969. С. 139.
187
Доказування та докази в цивiльному судочинствi
тактичнi данi взагалi, а лише тi, за допомогою яких можуть бути
<становленi обставини, що мають значення для вирiшення ци-
нiльноє справи. Наприклад, позивач за позовом, який виник з до-
говору купiвлi-продажу, заперечуу факт платежу вiдповiдачем.
Свiдок же показуу, що сторони в його присутностi уклали до-
говiр. Викладенi свiдком данi прямо i безпосередньо обгрунтову-
ють, з одного боку, вiдсутнiсть юридичних фактiв, що лежать в
основi вимог позивача, з iншого - наявнiсть юридичних фактiв,
якi лежать в основi заперечень вiдповiдача i е доказами.
Нарештi, iстотною ознакою судових доказiв у те, що за допо-
I могою єх встановлюуться наявнiсть або вiдсутнiсть обставин, якi
| обгрунтовують вимоги або заперечення сторiн або iншi обстави-
[ ни, якi мають значення для справи, тiльки в передбачених законом
процесуальних формах, тобто у визначеному законом порядку.
Процесуальним законодавством передбачено, що обставини
в цивiльнiй справi встановлюються не довiльним шляхом, а лише
тими засобами доказування, якi названо самим законом, - по-
ясненнями сторiн i третiх осiб, показаннями свiдкiв, письмовими
доказами, речовими доказами i висновками експертiв. Крiм того,
закон передбачау також порядок одержання доказiв, дотриман-
ня якого необхiдно для того, щоб одержанi в судi свiдчення про
факти мали доказову силу. Так, закон передбачау порядок допиту
свiдкiв (статтi 182-184 ЦПК), порядок дослiдження висновку
експерта (ст. 190 ЦПК) тощо.
Таким чином, докази в цивiльному процесi являють собою
уднiсть фактичних даних, якi мають значення для правильного
вирiшення справи, та єх процесуальноє форми.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67