Найбiльш iстотним елементом цивiльноє процесуальноє пра-
восубуктностi сторiн у правоздатнiсть, яка за обсягом значно
ширша, нiж правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть участь у справi.
Процесуальна правоздатнiсть сторiн - це правовий спосiб, який
використовууться законодавством для приведення в дiю усього ме-
ханiзму правового регулювання процесуальних правовiдносин.
Згiдно iз ст. 100 ЦПК здатнiсть мати цивiльнi процесуальнi
права та обовязки (цивiльна процесуальна правоздатнiсть) виз-
науться за всiма громадянами Украєни незалежно вiд походжен-
ня, соцiального i майнового стану, расовоє i нацiональноє на-
лежностi, статi, освiти, мови, ставлення до релiгiє, роду i харак-
теру занять, мiсця проживання та iнших обставин, а також за
державними пiдприумствами, установами, органiзацiями, кол-
госпами, iншими кооперативними органiзацiями, єх обуднан-
нями, iншими громадськими органiзацiями, якi користуються
правами юридичноє особи.
Змiст процесуальноє правоздатностi свiдчить про значну са-
мостiйнiсть i автономнiсть сторiн, що i у характерною рисою ме-
тоду правового регулювання цивiльних процесуальних право-
вiдносин. Процесуальна правоздатнiсть iнших осiб, якi беруть
участь у справi i мають особисту заiнтересованiсть (заявникiв у
справах окремого провадження, скаржникiв у справах, що вини-
кають з адмiнiстративно-правових вiдносин), за змiстом вiдрiзня-
уться вiд правоздатностi сторiн, але за нею залишауться та ж фун-
кцiональна спрямованiсть в механiзмi правового регулювання.
Специфiка правосубуктностi суду полягау в тому, що єє змiст
визначауться компетенцiую, а не правоздатнiстю. Вiд правоздат-
ностi компетенцiя вiдрiзняуться тим, що вона не повязана з за-
доволенням особистого iнтересу єє носiя i мау правообовязковий
характер. В механiзмi пра-вового регулювання компетенцiя суду
i правоздатнiсть сторiн взаумоповязанi i доповнюють одна одну.
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 23
Нерозривний функцiональний звязок прав, якi складають змiст
процесуальноє правоздатностi i компетенцiє, - закономiрна, ха-
рактерна риса цивiльного судочинства.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них правовiдносин визначауться i специфiкою юридичних про-
цесуальних фактiв. Метод правового регулювання характеризу-
ють не всi юридичнi факти, а лише тi, якi складають юридичну
основу регулювання. Такими будуть юридичнi факти, що впли-
вають на весь процес, на всi процесуальнi правовiдносини. Особ-
ливiсть єх полягау у тому, що вони у пiдставою виникнення, роз-
витку, припинення головних процесуальних правовiдносин, од-
нак мають значення i для iнших процесуальних правовiдносин
(додаткових i допомiжних).
Так, iстотне значення в юридико-фактичному складi цивiль-
ного процесу мають юридичнi факти, на пiдставi яких виникау
цивiльне судочинство (подання заяви, скарги). Вони вiдрiзняють
цивiльне судочинство вiд кримiнального i свiдчать про консти-
тутивне значення iнiцiативи заiнтересованоє особи (заявника) в
правовому регулюваннi. На єх основi будууться вся система iнших
специфiчних для цивiльного судочинства юридичних процесуаль-
них фактiв (вiдмова вiд позову, складання мировоє угоди тощо).
Конститутивне значення в цивiльному процесi мають i про-
цесуальнi дiє (юридичнi факти) суду, якi у невiдумним елементом
юридичного фактичного складу головних процесуальних право-
вiдносин. Метод правового регулювання характеризують тi дiє,
якi здiйснюються по виконанню обовязку з правосуддя: судовi
рiшення, ухвали, постанови вищих судiв. Крiм них в юридичний
склад входять також процесуальнi дiє, правовою формою реалiзацiє
яких у не компетенцiя, а правова звязанiсть у тих випадках, коли
суд здiйснюу контроль за праворозпорядчими дiями сторiн -
приймау або вiдмовляу в прийняттi заяви, приймау вiдмову вiд
позову, затверджуу мирову угоду тощо. Цi процесуальнi дiє перебу-
вають у функцiональному звязку з дiями сторiн, доповнюють єх.
Метод правового регулювання цивiльних процесуальних
правовiдносин характеризують i прийоми формування змiсту
процесуальних правовiдносин, ступiнь i характер участi в цьому
єх субуктiв.
Прийоми формування змiсту процесуальних правовiдносин
рiзноманiтнi. Так, у деяких випадках змiст процесуальних право-
вiдносин визначауться за допомогою наказiв, заборон, позитив-

ного зобовязування. Однак цi прийоми не розкривають специ-
фiки методу правового регулювання цивiльних процесуальних
вiдносин, бо належать не до головних, а до додаткових або служ-
бово-допомiжних правовiдносин. Для характеристики методу
правового регулювання iстотним у формування прав i обовязкiв
заiнтересованих осiб (заявника, вiдповiдача тощо) i суду, який
здiйснюу правосуддя.
У головних процесуальних правовiдносинах специфiчним для
здiйснення i формування субуктивних прав i обовязкiв заiнтере-
сованих осiб у диспозитивнiсть. Вона у вiдображенням цивiльноє
процесуальноє правоздатностi в сферi реалiзацiє права, свiдчить
про автономiю цих субуктiв у процесуальних правовiдносинах.
З диспозитивнiстю як прийомом формування змiсту головних
правовiдносин тiсно повязана активнiсть суду при розглядi ци-
вiльних справ. Вона вiдбивауться в судовому розсудi (статтi 105,
109, 209, 213, 214, 218 ЦПК). Поряд з диспозитивнiстю судовий
розсуд також у показником ступеня i характеру участi головних
субуктiв цивiльного процесуального права в формуваннi змiсту
правовiдносин, але його межi визначенi законом.
Змiст методу правового регулювання цивiльних процесуаль-
них вiдносин вiдбивауться i в особливостi процесуальних санкцiй.
Типовим для цивiльного процесу у процесуальнi санкцiє, якi
забезпечують належне здiйснення правосуддя, повний i обуктив-
ний захист судом прав i охоронюваних законом iнтересiв грома-
дян i органiзацiй. До них належать санкцiє скасування або змiни
судових постанов. Вони мають найбiльшу вагу, максимально
сприяють реалiзацiє завдань цивiльного судочинства. Цi санкцiє
належать до заходiв захисту, а не процесуальноє вiдповiдальностi.
В юридичнiй лiтературi правовi санкцiє iнтерпретуються не
тiльки як засоби правового примусу, але i як передбаченi законом
правовi наслiдки, необовязково повязанi з примусом. Серед про-
цесуальних санкцiй, якi у наслiдками неналежного здiйснення
заiнтересованими особами своєх процесуальних прав, - вiдмо-
ва в прийняттi заяви, залишення заяви без руху, залишення зая-
ви без розгляду, закриття провадження в справi внаслiдок вiдсут-
ностi у заявника права на звернення до суду тощо.
Вказанi санкцiє називаються процесуальними тяжкостями.
Вони покладаються на особу, якщо вона здiйснила належне єй
право поза передбаченими законом умовами, тобто не в фор-
мах судочинства. . i .
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 25
Функцiя процесуальних тяжкостей полягау не тiльки в тому,
щоб викликати здiйснення процесуальноє дiє, а й забезпечити до-
держання заiнтересованими особами умов i порядку реалiзацiє
своєх процесуальних прав, використання судового захисту тiльки
в формах судочинства.
Для здiйснення цивiльного судочинства достатньо лише мiнi-
муму примусових санкцiй - скасування або змiни неправосудних
постанов. До сторiн же, як правило, нiякого державно-правового
примусу не застосовууться. Щодо засобiв процесуальноє вiдповi-
дальностi (процесуальнi штрафи, стягнення за втрату робочого
часу - статтi 48,77,153,164 ЦПК), то вони зовсiм не характеризу-
ють метод правового регулювання, мають допомiжний характер.
Специфiчнiсть методу правового регулювання цивiльних
процесуальних правовiдносин як правового режиму полягау i в
тому, що вiн характеризууться цивiльною процесуальною фор-
мою. Регулювання процесуальноє дiяльностi при здiйсненнi пра-
восуддя в цивiльних справах неможливо, якщо закон не передба-
чау певного порядку дiяльностi i суду, i осiб, якi беруть участь у
справi, i iнших учасникiв цивiльного процесу.
Процесуальна форма - настiльки специфiчна риса правово-
го регулювання цивiльних процесуальних вiдносин, що деякi ав-
тори проблему методу правового регулювання зводять повнiстю
до проблеми процесуальноє форми. Однак процесуальна форма
не охоплюу всього змiсту методу правового регулювання цивiль-
них процесуальних правовiдносин i характеризуу його лише в су-
купностi з правовим становищем субуктiв правовiдносин, прийо-
мами формування єх змiсту, юридичними процесуальними фак-
тами та процесуальними санкцiями.
3. Джерела цивiльного процесуального
права. Межi дiє цивiльного
процесуального закону
.Ц-жерелами цивiльного процесуального права у Консти-
туцiя Украєни, ЦПК, закони та iншi нормативнi акти.
В Конституцiє мiстяться норми, якi регламентують право гро-
мадян на судовий захист, єх правовий статус у цивiльному судо-
Див.: Горшенев В. М., Друмсков П. С. О системо процессуальното права в
советском государстве // Вопросн правоведения. Новосибирск, 1970. С. 15-16.

чинствi (статтi 24, 29, З0, 31, 32, 55, 59) i визначають принципи
органiзацiє i дiяльностi суду (роздiл VIII).
ЦПК у основним джерелом цивiльного процесуального права
i встановлюу порядок провадження в цивiльних справах. Вiн скла-
дауться з шести роздiлiв: загальнi положення; особи, якi беруть
участь у справi, єх права i обовязки; провадження справ у судi пер-
шоє iнстанцiє; провадження справ у касацiйнiй i нагляднiй iнстанцiях;
виконання судових рiшень; цивiльнi процесуальнi права iноземних
громадян i осiб без громадянства, позови до iноземних держав, су-
довi доручення i рiшення iноземних судiв, мiжнароднi договори.
В ЦПК у три додатки. Додаток № 1 мiстить перелiк видiв
майна громадян, на яке не може бути звернене стягнення по ви-
конавчих документах. В додатку № 2 подано Положення про тре-
тейський суд. Додаток №3 передбачау порядок вiдновлення втра-
ченого судового або виконавчого провадження.
До джерел цивiльного процесуального права належить Закон
Украєни вiд 5 червня 1981 р. <Про судоустрiй>, яким встановленi
мета i завдання правосуддя, засади органiзацiє дiяльностi органiв
судовоє влади. Закон Украєни вiд 5 листопада 1991 р. <Про про-
куратуру> мiстить норми, якi регламентують питання участi про-
курора у цивiльному судочинствi.
До джерел цивiльного процесуального права також належить
Закон Украєни вiд 21 травня 1997 р. <Про мiсцеве самоврядування
в Украєнi>, Закон Украєни вiд 4 грудня 1990 р. <Про державну по-
даткову службу>, якi передбачають право виконавчих органiв
сiльських, селищних, мiських Рад та єх голiв звертатися до суду
для захисту прав вiдповiдноє територiальноє громади, право по-
датковоє iнспекцiє в судовому порядку стягувати з громадян у
бюджет недоємки по податках та iнших обовязкових платежах.
Джерелом цивiльного процесуального права у Цивiльний ко-
декс, Кодекс про шлюб та сiмю та iншi закони Украєни.
Дискутууться питання про те, чи у джерелом цивiльного про-
цесуального права постанови Пленуму Верховного Суду Украє-
ни. Як вiдомо. Пленум Верховного Суду мау право давати розяс-
нення з питань застосування чинного законодавства, в тому числi
i з питань цивiльного процесу. i хоча керiвнi розяснення мають
виключне значення для судовоє практики, єх не можна визнати
джерелами цивiльного процесуального права.
Цивiльний процесуальний закон, як i будь-який закон, дiу в
часi, просторi i по колу осiб. Дiя цивiльного процесуального!за-
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 27
кону в часi звязана, перш за все, з проблемою зворотноє сили за-
кону. В законодавствi iснуу загальне правило про те, що закон
зворотноє сили не мау.
Надання законовi зворотноє сили мау мiсце в рiдких випадках,
передбачених законодавцем. Цивiльний процесуальний закон зво-
ротноє сили не мау. Стаття 3 ЦПК передбачау, що провадження в
цивiльних справах у судах ведеться за цивiльними процесуальни-
ми законами, що дiють на час розгляду справи, вчинення окремих
процесуальних дiй або виконання рiшення суду.
Припинення дiє цивiльного процесуального закону, як пра-
вило, вiдбувауться в результатi офiцiйного його скасування, тоб-
то прийняття нового закону.
Стаття 1 ЦПК визначила дiю законодавства про цивiльне су-
дочинство i в просторi. Законодавство про цивiльне судочинство
застосовууться усiма судами Украєни при розглядi ними цивiльних
справ вiдповiдно до правил пiдвiдомчостi i пiдсудностi. Згiдно iз
ст. 426 ЦПК суди Украєни виконують переданi єм доручення iно-
земних судiв про провадження окремих процесуальних дiй. Ви-
конання доручень iноземних судiв про проведення окремих про-
цесуальних дiй провадиться на основi цивiльного процесуально-
го законодавства Украєни.
Правила дiє цивiльного процесуального законодавства визна-
чають його дiю i по колу осiб. Цивiльне процесуальне законодав-
ство поширюуться на громадян Украєни, iноземцiв, а також осiб без
громадянства та колективних субуктiв - органiзацiє. Разом з тим
дiя цивiльного процесуального законодавства по колу осiб мау
особливостi. Воно дiу тiльки вiдносно учасникiв цивiльного про-
цесу та осiб, якi мають будь-яке вiдношення до справи, що розгля-
дауться судом, хоча i не притягнутих до процесу. Так, згiдно iз ст. 48
ЦПК органiзацiє та громадяни за вимогою суду повиннi подати
письмовi докази, що вони не у учасниками цивiльного процесу.
Вiдносно iнших осiб, якi не беруть участi в процесi та не мають до
нього вiдношення, цивiльне процесуальне законодавство не дiу.
Врештi-решт, потрiбно мати на увазi, що певнi правила ци-
вiльного процесуального законодавства дiють вiдносно всiх або
тiльки вiдносно окремих субуктiв процесу. Так, ст. 9 ЦПК, яка
передбачау правило про нацiональну мову судочинства, стосууть-
ся всiх учасникiв процесу, а ст. ЗО ЦПК, яка передбачау обовя-
зок доказування та подання доказiв, стосууться тiльки осiб, якi
беруть участь у справi.
Глава II
4. Наука цивiльного процесуального права
Л-аука цивiльного процесуального права, як i будь-яка
правова наука, вивчау певну сферу соцiальноє практики i у скла-
довою частиною правознавства. Як частина правознавства вона
мау свiй предмет, певну, тiльки єй притаманну галузь пiзнання.
Предметом юридичноє науки у держава i право в цiлому, за-
кономiрнiсть функцiонування держави i права. Галузевi правовi
науки, у тому числi i наука цивiльного процесуального права,
вивчають насамперед вiдповiдну галузь права.
Наука цивiльного процесуального права вивчау, таким чи-
ном, однойменну галузь права. Однак цим не вичерпууться єє
предмет. З розвитком науки єє предмет постiйно розширюуться,
тому що зявляються новi галузi, якi вимагають самостiйного вив-
чення. Сучасний стан науки цивiльного процесуального права
дозволяу вирiшувати питання, якi стосуються прогнозування роз-
витку судовоє влади та правосуддя, тенденцiй та шляхiв розвит-
ку цивiльного процесуального законодавства, його окремих
iнститутiв та iн.
Оскiльки предмет науки цивiльного процесуального права до-
статньо складний, то його можна певним чином структурувати. На
нашу думку, в предметi науки цивiльного процесуального права
видiляються кiлька вiдносно самостiйних, але логiчно повязаних
проблем: теорiє та методологiє науки; цивiльного процесуального
права як галузi права та цивiльного процесуального законодавства;
цивiльного процесу та його окремих iнститутiв; порiвняльного пра-
вознавства; мiжнародного цивiльного процесу; судовоє практики.
Таким чином, предмет науки цивiльного процесуального
права свiдчить про те, що вона включау широкий комплекс спе-
цiальних знань, у межах та за допомогою яких здiйснюуться тео-
ретично-прикладне дослiдження функцiонування судовоє влади
та правосуддя в цивiльних справах. З урахуванням цього можна
уявити систему науки цивiльного процесуального права, яка
складауться з кiлькох частин.
1. Поняття науки, єє предмет, метод, система, соцiальнi функ-
цiє, спiввiдношення iз загальною теорiую держави i права
та iншими юридичними науками, iсторiя науки.
2. Судова влада та правосуддя, вчення про процесуальний за-
кон, предмет, метод, систему та принципи цивiльного про-
Цивiльне процесуальне право як самостiйна галузь права 29
цесуального права, вчення про цивiльнi процесуальнi пра-
вовiдносини, вчення про докази та iн.
3. Поняття цивiльного процесу, його стадiє, право на звернен-
ня до суду за судовим захистом, процесуальна дiяльнiсть
суду та iнших учасникiв процесу тощо.
4. Цивiльний процес iноземних держав.
5. Розгляд цивiльних справ з iноземним елементом.
6. Поняття та значення судовоє практики, форми судовоє
практики тощо.
iснуу думка, що наука цивiльного процесуального права вив-
чау не тiльки питання, що виникають у звязку з функцiонуван-
ням судовоє влади та правосуддя в цивiльних справах, але й пи-
тання органiзацiє та дiяльностi несудових органiв, якi здiйснюють
захист цивiльних прав, - нотарiату, третейських та товариських
судiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67