Особа, в iнтересах якоє була порушена справа, тобто
позивач, мау особисту матерiально-правову заiнтересованiсть у
результатах справи, чим i зумовлено єє право вимагати розгляду
справи по сутi, незважаючи на вiдмову вiд позову iнiцiатора по-
рушення цiує справи.
3. Участь органiв державного управлiння
та мiсцевого самоврядування в процесi
для дачi висновку в справi та єх
процесуальне становище
Огiдно з ч. 2 ст. 121 ЦПК органи державного управлiн-
ня i мiсцевого самоврядування в передбачених законом випадках
можуть бути залученi судом до участi в процесi або вступати в
процес за своую iнiцiативою для дачi висновку в справi з метою
здiйснення покладених на них обовязкiв i для захисту прав гро-
мадян та iнтересiв держави.
Названа норма передбачау, що залучення органiв державно-
го управлiння до участi в процесi для дачi висновку в справi мож-
ливо з iнiцiативи державного органу та з iнiцiативи суду. Але в
обох випадках необхiдною у наявнiсть норми права, яка б перед-
бачала участь вiдповiдного державного органу при розглядi кон-
кретноє справи.
Як вже зазначалося, ЦПК не мiстить перелiку справ, при
розглядi яких участь органiв державного управлiння та мiсце-
112 Глава VIII
вого самоврядування для дачi висновку у обовязковою. ЦПК
передбачау таку обовязкову участь зазначених органiв тiльки
у деяких справах окремого провадження. Так, згiдно iз ст. 259
ЦПК справи про визнання громадянина обмежено дiуздатним
чи недiуздатним повиннi розглядатись судом з обовязковою
участю представникiв органiв опiки та пiклування. Наявнiсть
висновку органiв опiки i пiклування i участь цих органiв в справi
вимагауться згiдно iз статтями 2652 i 2653 ЦПК i при розглядi
справи про усиновлення.
Щодо iнших категорiй справ участь органiв державного уп-
равлiння та мiсцевого самоврядування для дачi висновку перед-
бачена нормами матерiального права. Так, статтi 69, 71, 76, 119
КпШС передбачають обовязкову участь органiв опiки i пiклу-
вання при розглядi судом спорiв про дiтей:
по спорах мiж батьками про мiсце проживання дiтей
(ст. 69 КпШС);
про позбавлення батькiвських прав (ст. 71 КпШС);
про поновлення в батькiвських правах (ст. 75 КпШС);
про вiдiбрання дiтей (ст. 76 КпШС);
про визнання усиновлення недiйсним i скасування уси-
новлення (ст. 119 КпШС).
Частина 2 ст. 121 ЦПК передбачау, що органи державного
управлiння можуть бути залученi до участi в процесi судом або
вступити в процес за своую iнiцiативою. Частина 3 цiує статтi пе-
редбачау, що участь зазначених органiв державного управлiння
у процесi у обовязковою, якщо суд визнау це за необхiдне.
Як видно, закон не визначау порядок залучення судом до
участi в процесi зазначених органiв або вступу єх в процес за
своую iнiцiативою.
Питання про притягнення до участi в справi належного орга-
ну державного управлiння та мiсцевого самоврядування, як це пе-
редбачено п. 4 ст. 143 ЦПК, повинно вирiшуватись суддею на
стадiє пiдготовки справи до судового розгляду.
Порядок вступу в процес зазначених органiв за своую iнiцiа-
тивою законом не врегульований.
Правильною у точка зору, вiдповiдно до якоє органи держав-
ного управлiння та мiсцевого самоврядування вправi вступити в
процес для дачi висновку в справi на будь-якiй стадiє до постанов-
лення судом рiшення. Оформляуться вступ названих органiв в
процес або залучення єх до участi ухвалою, i .-.i
Участь в цивiльному процесi органiв державного управлiння... 113
По окремих справах закон визнау наявнiсть висновкiв органiв
державного управлiння i участь у процесi єх представникiв обо-
вязковими.
Так, ст. 69 КпШС передбачау, що при розглядi спорiв про дiтей
у судi наявнiсть письмового висновку органiв опiки i пiклування
про те, з ким iз сторiн повинна бути дитина, а також участь пред-
ставника цього органу в судовому засiданнi у обовязковими.
Необхiдним у подання письмового висновку органiв опiки i
пiклування, а також участь у судовому засiданнi представника
цього органу при розглядi справ:
про позбавлення батькiвських прав (ст. 71 КпШС);
про поновлення в батькiвських правах (ст. 75 КпШС);
про вiдiбрання дiтей без позбавлення батькiвських прав.
(ст. 76 КпШС);
про усиновлення (ст. 2652 ЦПК) та деяких iнших справ.
У таких випадках суд зобовязаний залучити органи опiки i
пiклування до участi в процесi. Розгляд таких справ без наявностi
висновку зазначених органiв i без участi в процесi єх представникiв
тягне за собою визнання рiшення по цих справах незаконним.
Висновок органу державного управлiння подауться до суду
в письмовiй формi. Вiн складауться на пiдставi попереднього вив-
чення матерiалiв справи i обстеження, яке проводиться органом
державного управлiння. Висновок складауться вiд iменi вiдповi-
дного органу державного управлiння i пiдписууться керiвником
цього органу.
Акти обстеження, висновки громадських органiзацiй, якi
дiють при вiдповiдних органах державного управлiння, не мо-
жуть замiнити висновкiв самих органiв державного управлiння.
На це звертау увагу судiв i Верховний Суд Украєни. Так, в п. 21
постанови вiд 15 червня 1973 р. № 6 з наступними змiнами <Про
деякi питання, що виникли в судовiй практицi по застосуванню
Кодексу про шлюб та сiмю Украєни> Пленум Верховного Суду
Украєни прямо вказуу, що акти про житлово-побутовi умови i
матерiальний стан сторiн, складений членами опiкунських рад i
рiзними комiсiями, письмових висновкiв органiв опiки i пiклуван-
ня не замiнюють.
Висновок органiв державного управлiння мау важливе зна-
чення для правильного вирiшення справи. Але вiн не у обовяз-
ковим для суду, що розглядау справу. Якщо суд не погоджууть-
ся з ним, у рiшеннi повиннi бути зазначенi пiдстави. Вiдповiдно
_____________________Глава VIII_________________
до ст. 191 ЦПК висновки органiв державного управлiння оголо-
шуються в судовому засiданнi пiсля пояснень всiх осiб, якi беруть
участь у справi, та дослiдження всiх доказiв (показань свiдкiв,
письмових, речових доказiв i висновку експерта). Суд i особи, якi
беруть участь у справi, можуть ставити запитання представникам
цих органiв з метою розяснення i доповнення висновку.
При розглядi справи по сутi представник вiдповiдного орга-
ну державного управлiння може дiйти висновку про необгрунто-
ванiсть складеного ранiше висновку. Виникау питання, чи вправi
вiн у судовому засiданнi змiнити цей висновокi Вiдповiдь на це
питання може бути тiльки негативною. Представник органу дер-
жавного управлiння бере участь у цивiльному процесi для викла-
дення суду не своує особистоє думки по сутi спору, а для розяснення
висновку органу державного управлiння, що його уповноважив.
У подiбних випадках представник органу державного управлiння
повинен заявити клопотання про вiдкладення розгляду справи з
метою повторного обстеження i вивчення матерiалiв справи.
Представники органiв державного управлiння, якi залученi
судом до участi в процесi або вступили в процес за своую iнiцiа-
тивою для дачi висновку в справi, користуються правами осiб, якi
беруть участь у справi (статтi 98,99 ЦПК). Зокрема, вони можуть
знайомитись з матерiалами справи, брати участь у судових засi-
даннях, заявляти клопотання, давати уснi i письмовi пояснення,
подавати своє доводи, мiркування та заперечення.
Глава
IX
ПРЕДСТАВНИЦТВО
В СУДi
1. Поняття представництва в судi
iУонституцiя Украєни надiляу громадян та юридичних
осiб правом на правову допомогу, здiйснення якоє головним чи-
ном покладено на адвокатуру (ст. 59).
Правова допомога при здiйсненнi захисту прав i охоронюва-
них законом iнтересiв громадян та юридичних осiб у судi реалi-
зууться у формi цивiльного процесуального представництва. З
урахуванням цього можна зробити висновок, що iнститут пред-
ставництва в судi у одним з передбачених законом засобiв реа-
лiзацiє права на судовий захист, гарантiую забезпечення участi
громадян i юридичних осiб у процесi та реального захисту єх
субуктивних прав i iнтересiв.
Вiдповiдно до ст. 110 ЦПК громадяни можуть вести своє спра-
ви в судi особисто або через своєх представникiв. Справи юридич-
них осiб ведуть у судi єх органи, що дiють у межах повноважень,
наданих єм законом, статутом чи положенням, або єх представники.
iнститут судового представництва обумовлюуться рiзними
обставинами. Перш за все неможливiстю здiйснення судового
розгляду та вирiшення цивiльноє справи у звязку з недiуздатнi-
стю осiб, що беруть участь у справi, за вiковим критерiум (непов-
нолiтнi) або за медичним критерiум (громадяни, якi в судовому
порядку визнанi недiуздатними). По-друге, неможливiстю юри-
дичних осiб, що очолюються колегiальними органами (правлiн-
нями), безпосередньо брати участь у розглядi справи. Нарештi,
бажанням заiнтересованих осiб отримати квалiфiковану юридич-
ну допомогу при розглядi справи у судi. Отже, цi обставини мо-
жуть носити юридичний або фактичний характер.
Питання про правову природу представництва в цивiльному
процесi в юридичнiй лiтературi вирiшууться неоднозначне. Пере-
116
Глава IX
конливою у точка зору, що представництво в цивiльному процесi
- це самостiйний процесуальний iнститут, а не рiзновид загально-
цивiльного представництва. В процесуальнiй лiтературi цей висно-
вок був достатньо аргументований i переконливо обгрунтований.
Представництво в цивiльному процесi вiдрiзняуться вiд за-
гальноцивiльного представництва виконуваними функцiями; ха-
рактером i змiстом правовiдносин, що складаються мiж його
субуктами; колом осiб, що мають право виступати як представ-
ники; пiдставами виникнення i припинення; характером та обся-
гом наданих повноважень тощо.
Наприклад, функцiую загальноцивiльного представництва,
на вiдмiну вiд процесуального представництва, у здiйснення пред-
ставником вiд iменi довiрителя угод, якi створюють, змiнюють
або припиняють цивiльнi права i обовязки останнього (ст. 62
ЦК). У цивiльних правовiдносинах субуктивнi права й обовяз-
ки реалiзуються єх субуктом особисто або замiсть нього дiу пред-
ставник, який повнiстю замiщау такого субукта. Представник у
цивiльному процесi може не тiльки замiщати сторону, але i дiя-
ти поряд з нею, тобто особиста участь у справi громадянина чи
органу управлiння юридичноє особи не у перешкодою для вико-
ристання ними права мати у цiй справi представника (ст. 110
ЦПК). Обсяг повноважень представника в цивiльному правi
цiлком залежить вiд волi довiрителя i визначауться змiстом до-
говору доручення, що регулюуться ст. 386 ЦПК. Судовий пред-
ставник надiлений самостiйними процесуальними правами, якi
передбаченi процесуальним законодавством i на здiйснення яких
не потрiбно спецiального дозволу заiнтересованоє особи.
У процесуальнiй лiтературi iнодi значно розширюються межi
iнституту судового представництва. Так, наприклад, участь пред-
ставникiв органiв державного управлiння (ст. 121 ЦПК) i пред-
ставникiв громадськостi (ст. 161 ЦПК) розглядауться як складова
частина, один з видiв судового представництва.
Для цих суджень немау достатнiх пiдстав, крiм того, вони су-
перечать чинному законодавству. Вiдповiдно до статей 98, 110,
112 ЦПК справи у судi через представникiв можуть вести не всi
учасники процесу, а тiльки сторони, третi особи, заявники та заiн-
тересованi особи у справах, що виникають з адмiнiстративно-пра-
вових вiдносин, i у справах окремого провадження. Тому судове
представництво необхiдно вiдрiзняти вiд участi в судi представ-
никiв органiв державного управлiння, профспiлок, державних
Представництво в судi 117
пiдприумств, установ, органiзацiй, що беруть участь у справi в
порядку ст. 121 ЦПК, а також вiд участi представникiв громадсь-
ких органiзацiй та трудових колективiв у цивiльному процесi, що
передбачено ст. 161 ЦПК. Метою участi органiв державного уп-
равлiння та iнших субуктiв, зазначених у ст. 121 ЦПК, у захист
прав i охоронюваних законом iнтересiв iнших осiб або держави,
що обумовлено єх компетенцiую. Метою участi представникiв
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, що уповнова-
жили єх, у викладення думки органiзацiй та колективiв з приво-
ду справи, яка розглядауться судом.
ЦПК не дау визначення цивiльного процесуального пред-
ставництва. В юридичнiй лiтературi iснують два пiдходи до цiує
проблеми. Згiдно з одним пiд судовим представництвом розумi-
ються правовiдносини, в силу яких одна особа здiйснюу в межах
своєх повноважень процесуальнi дiє вiд iменi i в iнтересах iншоє
особи. Згiдно з iншим представництвом визнауться саме процесу-
альна дiяльнiсть, тобто сукупнiсть здiйснених процесуальних дiй.
Бiльш переконливим у визначення судового представництва
як процесуальних правовiдносин. Реальна поведiнка (дiяльнiсть)
учасникiв правовiдносин згiдно з єх правами i обовязками у од-
ним з структурних елементiв правовiдносин. Це повною мiрою
стосууться i процесуальних правовiдносин. Здiйснення процесу-
альних дiй, хоча б i вiд iменi iншого учасника процесу, неможливо
поза правовiдносинами. Дiям представника, що здiйсненi без
належно оформлених повноважень або за єх межами, не надауть-
ся юридичного значення. Якщо в цивiльному правi можливо
подальше схвалення таких дiй довiрителя (ст. 63 ЦК), то в ци-
вiльному процесi це неможливо.
Таким чином, судове представництво - це правовiдношен-
ня, в силу якого одна особа - представник - здiйснюу в судi в
межах наданих йому повноважень процесуальнi дiє вiд iменi та в
iнтересах iншоє особи з метою надання юридичноє допомоги при
розглядi цивiльноє справи та здiйсненнi захисту субуктивних
прав i охоронюваних законом iнтересiв.
Судовими представниками вiдповiдно вважаються особи, якi
виступають в судi вiд iменi субукта, що займау в процесi проце-
суальне становище сторони, третьоє особи (позовне проваджен-
ня), заявника або заiнтересованоє особи (провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, та окреме
/ -лровадження), з метою захисту його прав та iнтересiв. Процесу-
118 Глава IX
альне становище судових представникiв визначено тим, що вони,
вступаючи в правовiдносини з судом, мають самостiйнi процесу-
альнi права та обовязки i в той же час беруть участь у справi для
захисту не своєх iнтересiв, а прав та iнтересiв iнших осiб.
З урахуванням викладеного можна окреслити основнi озна-
ки судового представництва.
По-перше, судове представництво в цивiльному процесi харак-
теризууться тим, що дiє представника здiйснюються в iнтересах
особи, субуктивнi права або охоронюванi законом iнтереси якоє
пiдлягають захисту в судi. Представник, беручи участь у справi, не
набувау для себе будь-яких благ, що повязанi з вирiшенням спо-
ру або iнших правових питань. Всi правовi наслiдки дiй представ-
ника поширюються лише на особу, яку вiн представляу.
По-друге, представництво здiйснюуться вiд iменi того субук-
та, субуктивнi права або iнтереси якого пiдлягають судовому
захисту.
По-трету, представника в судi може мати лише визначене за-
коном коло субуктiв. Цi субукти у особами, що беруть участь у
справi, тобто посiдають визначене процесуальне становище. Крiм
того, це тiльки тi особи, якi мають особисту юридичну заiнтере-
сованiсть у розглядi справи.
Нарештi, судовий представник завжди дiу в межах наданих
йому повноважень, тобто вiн може здiйснювати тiльки тi дiє, на
якi йому дано вiдповiдне право (законом або довiрителем).
Представництво в цивiльному процесi можливе в будь-якiй
справi, що розглядауться судом у порядку цивiльного судочин-
ства, на всiх стадiях його розгляду, починаючи з порушення
справи i закiнчуючи виконанням судового рiшення, незалеж-
но вiд того, в якому з трьох видiв провадження розглядауться
справа.
Як судових представникiв до участi в цивiльному процесi за-
кон допускау досить широке коло осiб. Вiдповiдно до ст. 112
ЦПК ними можуть бути:
1) члени органiв управлiння, працiвники пiдприумств, уста-
нов, органiзацiй, колгоспiв, iнших кооперативних органi-
зацiй, єх обуднань, iнших громадських органiзацiй - у
справах цих пiдприумств, установ та органiзацiй;
2) уповноваженi професiйних спiлок- у справах робiтникiв,
службовцiв, членiв колгоспiв, а також осiб, захист прав та
iнтересiв яких здiйснюуться професiйними спiлками;
Представництво в судi 119
3) уповноваженi органiзацiй, яким єх статутом чи положен-
ням надано право представляти iнтереси членiв цих орган-
iзацiй, - у справах членiв цих органiзацiй;
4) адвокати - в справах громадян Украєни, iноземних гро-
мадян, осiб без громадянства та юридичних осiб (ст. 1 За-
кону Украєни вiд 19 грудня 1992 р. <Про адвокатуру>);
5) один iз спiвучасникiв за дорученням iнших спiвучасникiв
(ст. 104 ЦПК);
6) iншi особи, допущенi судом, який розглядау справу, до
представництва в данiй справi.
Згiдно iз ст. 111 ЦПК як судовi представники в процесi мо-
жуть брати участь батьки, усиновителi, опiкуни та пiклувальни-
ки, якщо потребують захисту субуктивнi права та законнi iнтере-
си недiуздатних громадян, громадян, якi не мають повноє дiуздат-
ностi, та громадян, визнаних обмежено дiуздатними.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
позивач, мау особисту матерiально-правову заiнтересованiсть у
результатах справи, чим i зумовлено єє право вимагати розгляду
справи по сутi, незважаючи на вiдмову вiд позову iнiцiатора по-
рушення цiує справи.
3. Участь органiв державного управлiння
та мiсцевого самоврядування в процесi
для дачi висновку в справi та єх
процесуальне становище
Огiдно з ч. 2 ст. 121 ЦПК органи державного управлiн-
ня i мiсцевого самоврядування в передбачених законом випадках
можуть бути залученi судом до участi в процесi або вступати в
процес за своую iнiцiативою для дачi висновку в справi з метою
здiйснення покладених на них обовязкiв i для захисту прав гро-
мадян та iнтересiв держави.
Названа норма передбачау, що залучення органiв державно-
го управлiння до участi в процесi для дачi висновку в справi мож-
ливо з iнiцiативи державного органу та з iнiцiативи суду. Але в
обох випадках необхiдною у наявнiсть норми права, яка б перед-
бачала участь вiдповiдного державного органу при розглядi кон-
кретноє справи.
Як вже зазначалося, ЦПК не мiстить перелiку справ, при
розглядi яких участь органiв державного управлiння та мiсце-
112 Глава VIII
вого самоврядування для дачi висновку у обовязковою. ЦПК
передбачау таку обовязкову участь зазначених органiв тiльки
у деяких справах окремого провадження. Так, згiдно iз ст. 259
ЦПК справи про визнання громадянина обмежено дiуздатним
чи недiуздатним повиннi розглядатись судом з обовязковою
участю представникiв органiв опiки та пiклування. Наявнiсть
висновку органiв опiки i пiклування i участь цих органiв в справi
вимагауться згiдно iз статтями 2652 i 2653 ЦПК i при розглядi
справи про усиновлення.
Щодо iнших категорiй справ участь органiв державного уп-
равлiння та мiсцевого самоврядування для дачi висновку перед-
бачена нормами матерiального права. Так, статтi 69, 71, 76, 119
КпШС передбачають обовязкову участь органiв опiки i пiклу-
вання при розглядi судом спорiв про дiтей:
по спорах мiж батьками про мiсце проживання дiтей
(ст. 69 КпШС);
про позбавлення батькiвських прав (ст. 71 КпШС);
про поновлення в батькiвських правах (ст. 75 КпШС);
про вiдiбрання дiтей (ст. 76 КпШС);
про визнання усиновлення недiйсним i скасування уси-
новлення (ст. 119 КпШС).
Частина 2 ст. 121 ЦПК передбачау, що органи державного
управлiння можуть бути залученi до участi в процесi судом або
вступити в процес за своую iнiцiативою. Частина 3 цiує статтi пе-
редбачау, що участь зазначених органiв державного управлiння
у процесi у обовязковою, якщо суд визнау це за необхiдне.
Як видно, закон не визначау порядок залучення судом до
участi в процесi зазначених органiв або вступу єх в процес за
своую iнiцiативою.
Питання про притягнення до участi в справi належного орга-
ну державного управлiння та мiсцевого самоврядування, як це пе-
редбачено п. 4 ст. 143 ЦПК, повинно вирiшуватись суддею на
стадiє пiдготовки справи до судового розгляду.
Порядок вступу в процес зазначених органiв за своую iнiцiа-
тивою законом не врегульований.
Правильною у точка зору, вiдповiдно до якоє органи держав-
ного управлiння та мiсцевого самоврядування вправi вступити в
процес для дачi висновку в справi на будь-якiй стадiє до постанов-
лення судом рiшення. Оформляуться вступ названих органiв в
процес або залучення єх до участi ухвалою, i .-.i
Участь в цивiльному процесi органiв державного управлiння... 113
По окремих справах закон визнау наявнiсть висновкiв органiв
державного управлiння i участь у процесi єх представникiв обо-
вязковими.
Так, ст. 69 КпШС передбачау, що при розглядi спорiв про дiтей
у судi наявнiсть письмового висновку органiв опiки i пiклування
про те, з ким iз сторiн повинна бути дитина, а також участь пред-
ставника цього органу в судовому засiданнi у обовязковими.
Необхiдним у подання письмового висновку органiв опiки i
пiклування, а також участь у судовому засiданнi представника
цього органу при розглядi справ:
про позбавлення батькiвських прав (ст. 71 КпШС);
про поновлення в батькiвських правах (ст. 75 КпШС);
про вiдiбрання дiтей без позбавлення батькiвських прав.
(ст. 76 КпШС);
про усиновлення (ст. 2652 ЦПК) та деяких iнших справ.
У таких випадках суд зобовязаний залучити органи опiки i
пiклування до участi в процесi. Розгляд таких справ без наявностi
висновку зазначених органiв i без участi в процесi єх представникiв
тягне за собою визнання рiшення по цих справах незаконним.
Висновок органу державного управлiння подауться до суду
в письмовiй формi. Вiн складауться на пiдставi попереднього вив-
чення матерiалiв справи i обстеження, яке проводиться органом
державного управлiння. Висновок складауться вiд iменi вiдповi-
дного органу державного управлiння i пiдписууться керiвником
цього органу.
Акти обстеження, висновки громадських органiзацiй, якi
дiють при вiдповiдних органах державного управлiння, не мо-
жуть замiнити висновкiв самих органiв державного управлiння.
На це звертау увагу судiв i Верховний Суд Украєни. Так, в п. 21
постанови вiд 15 червня 1973 р. № 6 з наступними змiнами <Про
деякi питання, що виникли в судовiй практицi по застосуванню
Кодексу про шлюб та сiмю Украєни> Пленум Верховного Суду
Украєни прямо вказуу, що акти про житлово-побутовi умови i
матерiальний стан сторiн, складений членами опiкунських рад i
рiзними комiсiями, письмових висновкiв органiв опiки i пiклуван-
ня не замiнюють.
Висновок органiв державного управлiння мау важливе зна-
чення для правильного вирiшення справи. Але вiн не у обовяз-
ковим для суду, що розглядау справу. Якщо суд не погоджууть-
ся з ним, у рiшеннi повиннi бути зазначенi пiдстави. Вiдповiдно
_____________________Глава VIII_________________
до ст. 191 ЦПК висновки органiв державного управлiння оголо-
шуються в судовому засiданнi пiсля пояснень всiх осiб, якi беруть
участь у справi, та дослiдження всiх доказiв (показань свiдкiв,
письмових, речових доказiв i висновку експерта). Суд i особи, якi
беруть участь у справi, можуть ставити запитання представникам
цих органiв з метою розяснення i доповнення висновку.
При розглядi справи по сутi представник вiдповiдного орга-
ну державного управлiння може дiйти висновку про необгрунто-
ванiсть складеного ранiше висновку. Виникау питання, чи вправi
вiн у судовому засiданнi змiнити цей висновокi Вiдповiдь на це
питання може бути тiльки негативною. Представник органу дер-
жавного управлiння бере участь у цивiльному процесi для викла-
дення суду не своує особистоє думки по сутi спору, а для розяснення
висновку органу державного управлiння, що його уповноважив.
У подiбних випадках представник органу державного управлiння
повинен заявити клопотання про вiдкладення розгляду справи з
метою повторного обстеження i вивчення матерiалiв справи.
Представники органiв державного управлiння, якi залученi
судом до участi в процесi або вступили в процес за своую iнiцiа-
тивою для дачi висновку в справi, користуються правами осiб, якi
беруть участь у справi (статтi 98,99 ЦПК). Зокрема, вони можуть
знайомитись з матерiалами справи, брати участь у судових засi-
даннях, заявляти клопотання, давати уснi i письмовi пояснення,
подавати своє доводи, мiркування та заперечення.
Глава
IX
ПРЕДСТАВНИЦТВО
В СУДi
1. Поняття представництва в судi
iУонституцiя Украєни надiляу громадян та юридичних
осiб правом на правову допомогу, здiйснення якоє головним чи-
ном покладено на адвокатуру (ст. 59).
Правова допомога при здiйсненнi захисту прав i охоронюва-
них законом iнтересiв громадян та юридичних осiб у судi реалi-
зууться у формi цивiльного процесуального представництва. З
урахуванням цього можна зробити висновок, що iнститут пред-
ставництва в судi у одним з передбачених законом засобiв реа-
лiзацiє права на судовий захист, гарантiую забезпечення участi
громадян i юридичних осiб у процесi та реального захисту єх
субуктивних прав i iнтересiв.
Вiдповiдно до ст. 110 ЦПК громадяни можуть вести своє спра-
ви в судi особисто або через своєх представникiв. Справи юридич-
них осiб ведуть у судi єх органи, що дiють у межах повноважень,
наданих єм законом, статутом чи положенням, або єх представники.
iнститут судового представництва обумовлюуться рiзними
обставинами. Перш за все неможливiстю здiйснення судового
розгляду та вирiшення цивiльноє справи у звязку з недiуздатнi-
стю осiб, що беруть участь у справi, за вiковим критерiум (непов-
нолiтнi) або за медичним критерiум (громадяни, якi в судовому
порядку визнанi недiуздатними). По-друге, неможливiстю юри-
дичних осiб, що очолюються колегiальними органами (правлiн-
нями), безпосередньо брати участь у розглядi справи. Нарештi,
бажанням заiнтересованих осiб отримати квалiфiковану юридич-
ну допомогу при розглядi справи у судi. Отже, цi обставини мо-
жуть носити юридичний або фактичний характер.
Питання про правову природу представництва в цивiльному
процесi в юридичнiй лiтературi вирiшууться неоднозначне. Пере-
116
Глава IX
конливою у точка зору, що представництво в цивiльному процесi
- це самостiйний процесуальний iнститут, а не рiзновид загально-
цивiльного представництва. В процесуальнiй лiтературi цей висно-
вок був достатньо аргументований i переконливо обгрунтований.
Представництво в цивiльному процесi вiдрiзняуться вiд за-
гальноцивiльного представництва виконуваними функцiями; ха-
рактером i змiстом правовiдносин, що складаються мiж його
субуктами; колом осiб, що мають право виступати як представ-
ники; пiдставами виникнення i припинення; характером та обся-
гом наданих повноважень тощо.
Наприклад, функцiую загальноцивiльного представництва,
на вiдмiну вiд процесуального представництва, у здiйснення пред-
ставником вiд iменi довiрителя угод, якi створюють, змiнюють
або припиняють цивiльнi права i обовязки останнього (ст. 62
ЦК). У цивiльних правовiдносинах субуктивнi права й обовяз-
ки реалiзуються єх субуктом особисто або замiсть нього дiу пред-
ставник, який повнiстю замiщау такого субукта. Представник у
цивiльному процесi може не тiльки замiщати сторону, але i дiя-
ти поряд з нею, тобто особиста участь у справi громадянина чи
органу управлiння юридичноє особи не у перешкодою для вико-
ристання ними права мати у цiй справi представника (ст. 110
ЦПК). Обсяг повноважень представника в цивiльному правi
цiлком залежить вiд волi довiрителя i визначауться змiстом до-
говору доручення, що регулюуться ст. 386 ЦПК. Судовий пред-
ставник надiлений самостiйними процесуальними правами, якi
передбаченi процесуальним законодавством i на здiйснення яких
не потрiбно спецiального дозволу заiнтересованоє особи.
У процесуальнiй лiтературi iнодi значно розширюються межi
iнституту судового представництва. Так, наприклад, участь пред-
ставникiв органiв державного управлiння (ст. 121 ЦПК) i пред-
ставникiв громадськостi (ст. 161 ЦПК) розглядауться як складова
частина, один з видiв судового представництва.
Для цих суджень немау достатнiх пiдстав, крiм того, вони су-
перечать чинному законодавству. Вiдповiдно до статей 98, 110,
112 ЦПК справи у судi через представникiв можуть вести не всi
учасники процесу, а тiльки сторони, третi особи, заявники та заiн-
тересованi особи у справах, що виникають з адмiнiстративно-пра-
вових вiдносин, i у справах окремого провадження. Тому судове
представництво необхiдно вiдрiзняти вiд участi в судi представ-
никiв органiв державного управлiння, профспiлок, державних
Представництво в судi 117
пiдприумств, установ, органiзацiй, що беруть участь у справi в
порядку ст. 121 ЦПК, а також вiд участi представникiв громадсь-
ких органiзацiй та трудових колективiв у цивiльному процесi, що
передбачено ст. 161 ЦПК. Метою участi органiв державного уп-
равлiння та iнших субуктiв, зазначених у ст. 121 ЦПК, у захист
прав i охоронюваних законом iнтересiв iнших осiб або держави,
що обумовлено єх компетенцiую. Метою участi представникiв
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, що уповнова-
жили єх, у викладення думки органiзацiй та колективiв з приво-
ду справи, яка розглядауться судом.
ЦПК не дау визначення цивiльного процесуального пред-
ставництва. В юридичнiй лiтературi iснують два пiдходи до цiує
проблеми. Згiдно з одним пiд судовим представництвом розумi-
ються правовiдносини, в силу яких одна особа здiйснюу в межах
своєх повноважень процесуальнi дiє вiд iменi i в iнтересах iншоє
особи. Згiдно з iншим представництвом визнауться саме процесу-
альна дiяльнiсть, тобто сукупнiсть здiйснених процесуальних дiй.
Бiльш переконливим у визначення судового представництва
як процесуальних правовiдносин. Реальна поведiнка (дiяльнiсть)
учасникiв правовiдносин згiдно з єх правами i обовязками у од-
ним з структурних елементiв правовiдносин. Це повною мiрою
стосууться i процесуальних правовiдносин. Здiйснення процесу-
альних дiй, хоча б i вiд iменi iншого учасника процесу, неможливо
поза правовiдносинами. Дiям представника, що здiйсненi без
належно оформлених повноважень або за єх межами, не надауть-
ся юридичного значення. Якщо в цивiльному правi можливо
подальше схвалення таких дiй довiрителя (ст. 63 ЦК), то в ци-
вiльному процесi це неможливо.
Таким чином, судове представництво - це правовiдношен-
ня, в силу якого одна особа - представник - здiйснюу в судi в
межах наданих йому повноважень процесуальнi дiє вiд iменi та в
iнтересах iншоє особи з метою надання юридичноє допомоги при
розглядi цивiльноє справи та здiйсненнi захисту субуктивних
прав i охоронюваних законом iнтересiв.
Судовими представниками вiдповiдно вважаються особи, якi
виступають в судi вiд iменi субукта, що займау в процесi проце-
суальне становище сторони, третьоє особи (позовне проваджен-
ня), заявника або заiнтересованоє особи (провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин, та окреме
/ -лровадження), з метою захисту його прав та iнтересiв. Процесу-
118 Глава IX
альне становище судових представникiв визначено тим, що вони,
вступаючи в правовiдносини з судом, мають самостiйнi процесу-
альнi права та обовязки i в той же час беруть участь у справi для
захисту не своєх iнтересiв, а прав та iнтересiв iнших осiб.
З урахуванням викладеного можна окреслити основнi озна-
ки судового представництва.
По-перше, судове представництво в цивiльному процесi харак-
теризууться тим, що дiє представника здiйснюються в iнтересах
особи, субуктивнi права або охоронюванi законом iнтереси якоє
пiдлягають захисту в судi. Представник, беручи участь у справi, не
набувау для себе будь-яких благ, що повязанi з вирiшенням спо-
ру або iнших правових питань. Всi правовi наслiдки дiй представ-
ника поширюються лише на особу, яку вiн представляу.
По-друге, представництво здiйснюуться вiд iменi того субук-
та, субуктивнi права або iнтереси якого пiдлягають судовому
захисту.
По-трету, представника в судi може мати лише визначене за-
коном коло субуктiв. Цi субукти у особами, що беруть участь у
справi, тобто посiдають визначене процесуальне становище. Крiм
того, це тiльки тi особи, якi мають особисту юридичну заiнтере-
сованiсть у розглядi справи.
Нарештi, судовий представник завжди дiу в межах наданих
йому повноважень, тобто вiн може здiйснювати тiльки тi дiє, на
якi йому дано вiдповiдне право (законом або довiрителем).
Представництво в цивiльному процесi можливе в будь-якiй
справi, що розглядауться судом у порядку цивiльного судочин-
ства, на всiх стадiях його розгляду, починаючи з порушення
справи i закiнчуючи виконанням судового рiшення, незалеж-
но вiд того, в якому з трьох видiв провадження розглядауться
справа.
Як судових представникiв до участi в цивiльному процесi за-
кон допускау досить широке коло осiб. Вiдповiдно до ст. 112
ЦПК ними можуть бути:
1) члени органiв управлiння, працiвники пiдприумств, уста-
нов, органiзацiй, колгоспiв, iнших кооперативних органi-
зацiй, єх обуднань, iнших громадських органiзацiй - у
справах цих пiдприумств, установ та органiзацiй;
2) уповноваженi професiйних спiлок- у справах робiтникiв,
службовцiв, членiв колгоспiв, а також осiб, захист прав та
iнтересiв яких здiйснюуться професiйними спiлками;
Представництво в судi 119
3) уповноваженi органiзацiй, яким єх статутом чи положен-
ням надано право представляти iнтереси членiв цих орган-
iзацiй, - у справах членiв цих органiзацiй;
4) адвокати - в справах громадян Украєни, iноземних гро-
мадян, осiб без громадянства та юридичних осiб (ст. 1 За-
кону Украєни вiд 19 грудня 1992 р. <Про адвокатуру>);
5) один iз спiвучасникiв за дорученням iнших спiвучасникiв
(ст. 104 ЦПК);
6) iншi особи, допущенi судом, який розглядау справу, до
представництва в данiй справi.
Згiдно iз ст. 111 ЦПК як судовi представники в процесi мо-
жуть брати участь батьки, усиновителi, опiкуни та пiклувальни-
ки, якщо потребують захисту субуктивнi права та законнi iнтере-
си недiуздатних громадян, громадян, якi не мають повноє дiуздат-
ностi, та громадян, визнаних обмежено дiуздатними.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67