Однак для спiвучастi характерно також те, що це така мно-
жиннiсть осiб на сторонi позивача, при якiй право вимоги кож-
ного iз спiвпозивачiв у самостiйним, тобто право вимоги одно-
го позивача iснуу поряд з правом вимоги iншого, так само, як i
обовязки вiдповiдати на позов iншого вiдповiдача. Тому важли-
вою ознакою спiвучастi у наявнiсть у декiлькох позивачiв чи вiдпо-
вiдачiв у справi однакових за спрямованiстю матерiально-право-
вих вимог чи юридичних обовязкiв. Ця ознака дозволяу вiдрiзня-
ти процесуальну спiвучасть вiд iнших видiв участi множинностi
заiнтересованих осiб: вiд участi третьоє особи, яка заявляу са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, другого вiдповiдача i додатко-
вих вiдповiдачiв, коли не утворюуться процесуальна спiвучасть.
Нарештi, ще однiую ознакою процесуальноє спiвучастi у те,
що вона можлива тiльки при умовi, коли вимога декiлькох пози-
вачiв чи вимоги до декiлькох вiдповiдачiв заявленi для спiльно-
го розгляду в одному провадженнi в момент порушення справи,
чи якщо суддя при пiдготовцi справи до судового розгляду обуд-
нуу для розгляду в одному провадженнi декiлька однорiдних
позовних заяв в позовi одного й того ж вiдповiдача чи до рiзних
вiдповiдачiв, чи по позову рiзних позивачiв до одного й того ж
вiдповiдача, а також якщо у випадках, передбачених законом, суд
(суддя) притягне до справи спiвучасникiв.
На основi сформульованих положень процесуальну спiвучасть
можна визначити як участь в одному й тому ж процесi декiлькох
позивачiв чи вiдповiдачiв, iнтереси яких не суперечать один одному.
Процесуальну спiвучасть прийнято класифiкувати за видами.
Залежно вiд того, на чиуму боцi виникау спiвучасть, вона подi-
ляуться на активну, пасивну та змiшану.
Якщо в справi беруть участь декiлька позивачiв i один вiдпо-
вiдач, то тут у активна спiвучасть. Всi учасники такоє спiвучастi
називаються спiвпозивачами. У спiвпозивачiв завжди спiльнi
iнтереси по вiдношенню до вiдповiдача. Така спiвучасть мау
мiсце, наприклад, при предявленнi кiлькома спадкоумцями по
закону позову до спадкоумця про визнання заповiту недiйсним
та при витребуваннi майна, що належить спадкоумцям.
У тих випадках, коли в справi декiлька вiдповiдачiв i один по-
зивач, мау мiсце пасивна спiвучасть. Всi вiдповiдачi називають-
сясрiввiдповiдачами. Наприклад, Л. звернулася з позовом до К.


74 Глава V
та В. про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу 1/2 час-
тини будинку i про переведення на неє прав та обовязкiв покуп-
ця. Спiввiдповiдачi при пасивнiй спiвучастi повязанi з позива-
чем протилежними матерiально-правовими iнтересами.
Змiшана спiвучасть мау мiсце лише тодi, коли на сторонi по-
зивача i вiдповiдача виступау група осiб з протилежними iнтере-
сами. Наприклад, Н. 3., С. 3. та i. К. предявили позов до Киє-
вського заводу <Укркабель>, виконкому Шевченкiвськоє Ради
м. Киува та до Ч. про визнання недiйсним ордера, виданого ос-
танньому, i надання єм житлового примiщення, що звiльнилося2.
Особливiстю активноє процесуальноє спiвучастi у те, що вона,
як правило, можлива тiльки з iнiцiативи спiвпозивачiв. Можливi
спiвпозивачi в справi повиннi повiдомлятися судом про те, що в
провадженнi суду знаходиться конкретна цивiльна справа, в яку
вони можуть вступити як спiвпозивачi. Не можна визнати пра-
вильним твердження, що спiвпозивачi можуть притягатися до
справи без врахування єх думки. Наприклад, iнколи рекомен-
дууться в справах, повязаних з обмiном житла, притягати як
спiвпозивачiв осiб, якi пропонують своє варiанти обмiну. Але це
суперечить закону, принципу диспозитивностi.
Активна спiвучасть специфiчна ще в одному вiдношеннi: всiх
спiвпозивачiв обовязково обуднуу спiльнiсть матерiально-пра-
вових iнтересiв по вiдношенню до вiдповiдача.
Особливiстю пасивноє спiвучастi у те, що вона можлива як з
iнiцiативи позивача (позивачiв), так i з iнiцiативи суду, який може
притягнути особу як спiввiдповiдача для участi в справi. Так, на-
приклад, за позовом Т. до В. Ж. про вiдшкодування збиткiв, за-
подiяних внаслiдок наєзду на автомобiль, що належав позива-
чевi, мотоцикла, яким керував вiдповiдач, до участi в справi як
спiввiдповiдач судовою колегiю в цивiльних справах обласного
суду був також притягнутий батько В. Ж. - Ф. Ж., на iмя якого
був зареустрований мотоцикл. Позов був задоволений, а запо-
дiяний збиток стягнений з обох вiдповiдачiв. У касацiйнiй скарзi
Ф. Ж. послався на те, що вiн необгрунтовано притягнутий в
справi як спiввiдповiдач.
Судова колегiя в цивiльних справах Верхового Суду Украєни
касацiйну скаргу залишила без задоволення i в ухвалi вказала на
Див.: Практика судiв Украєни в цивiльних справах // Бюлетень законодав-
ства i юридичноє практики Украєни. 1995. № 2. С. 73-74.
2 Див.: Там же. С. 164-165. ..).iз/1
Сторони в цивiльному процесi 75
таке. При заподiяннi шкоди джерелом пiдвищеноє небезпеки, що
вибуло iз володiння власника, але при наявностi його вини, вiдпо-
вiдальнiсть за вчинений збиток суд може покласти як на особу, яка
використовувала джерело, так i на його власника. Ф. Ж. не запе-
речував того, що вiн не забезпечив надiйного зберiгання мотоцик-
ла, що дало його сину можливiсть безконтрольно ним користува-
тися. За таких обставин володар джерела пiдвищеноє небезпеки
правильно притягнутий поряд з сином до вiдповiдальностi.
Крiм активноє, пасивноє й змiшаноє спiвучастi велике прак-
тичне значення мау подiл спiвучастi на обовязкову (необхiдну) i
факультативну (можливу, допустиму).
При обовязковiй спiвучастi роздiльний розгляд кiлькох ви-
мог неможливий, оскiльки без вирiшення питання про право
(обовязок) одного з спiвучасникiв неможливо визначити право
(обовязки) iнших спiвучасникiв у справi, не можна правильно
вирiшити справу.
Обовязкова спiвучасть застосовууться, наприклад, у позовi
при звiльненнi майна вiд арешту (про виключення з опису). У
пунктi 4 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 сер-
пня 1976 р. <Про судову практику в справах про виключення май-
на з опису> вказано, що за правилами, встановленими для розг-
ляду позовiв про виключення майна з опису, розглядаються ви-
моги громадян i органiзацiй, що грунтуються на правi власностi
на описане майно або на правi володiння ним.
Вiдповiдачами в справi суд притягуу: боржника, особу, в iнте-
ресах якоє накладено арешт на майно, i в необхiдних випадках -
особу, якiй передано майно, якщо воно було реалiзоване. У тих
випадках, коли опис проводився для забезпечення конфiскацiє чи
стягнення майна на користь держави, як вiдповiдач притягууть-
ся вiдповiдний фiнансовий орган2.
У справах про захист честi й гiдностi громадян та органi-
зацiй, якщо позов мiстить вимогу про спростування вiдомостей,
поширених у пресi, iнших засобах масовоє iнформацiє (повiдом-
лення по радiо, телебаченню тощо), як вiдповiдач притягууть-
ся автор i вiдповiдний орган масовоє iнформацiє (редакцiя, ви-
давництво тощо).
i Див.: Радянське право. 1988. № 10. С. -75.
1 Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та ци-
вiльних справах // Бюлетень законодавства i юридичноє практики Украєни. 1995.
№1.0438-439.


___________________Глава V____________________
У позовах про спростування вiдомостей, що ганьблять особу,.
викладених у службових характеристиках, вiдповiдачами визна-
ються особи, що пiдписали єх, i пiдприумства, заклади, органiзацiє,
вiд iменi яких видано характеристику. В таких i в iнших випад-
ках обовязковоє спiвучастi участь спiвучасникiв - обовязкова
умова вирiшення протирiччя. Тому, якщо позов предявлений не
до всiх, хто повинен вiдповiдати у тiй чи в iншiй вимозi, суд зо-
бовязаний притягнути iнших спiвучасникiв.
Зовсiм по-iншому вирiшуються справи, коли позов предяв-
лено не всiма особами, яким належить спiрне право. Як вже
пiдкреслювалося, суд не може з власноє iнiцiативи, виходячи з
принципу диспозитивностi, притягнути iнших учасникiв як
спiвпозивачiв. ,
Отже, обовязкова спiвучасть можлива тiльки на сторонi
вiдповiдачiв.
Факультативна спiвучасть мау мiсце в тих випадках, коли в
справi беруть участь спiвучасники, хоча питання про .право од-
ного з вiдповiдачiв можна було б вирiшити самостiйно, незалеж-
ло вiд прав i обовязкiв iнших спiвучасникiв. Така спiвучасть
можлива як з iнiцiативи позивача, так i з iнiцiативи суду. Згiдно
iз ст. 144 ЦПК позивач мау право обуднати в однiй позовнiй заявi
кiлька вимог, повязаних мiж собою, а суддя - постановити ух-
валу про обуднання в одне провадження кiлькох однорiдних
позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того
ж самого вiдповiдача чи до рiзних вiдповiдачiв або за позовами
рiзних позивачiв до одного й того ж вiдповiдача.
Факультативна процесуальна спiвучасть повинна викликати-
ся доцiльнiстю, коли вона сприяу скороченню часу й витрат, по-
вязаних з вирiшенням справи.
Обуднання позовiв, таким чином, може провести й сам по-
зивач формулюванням у заявi кiлькох позовних вимог для розг-
ляду в одному провадженнi. Якщо ж позивачем подано кiлька
заяв з однорiдними позовними вимогами, єх обуднати правомоч-
ний i суддя. Як умова такого обуднання позовiв може виступа-
ти спiльнiсть предмета позову кiлькох позивачiв до одного вiдпо-
вiдача або одного позивача до кiлькох вiдповiдачiв, спiльнiсть
пiдстав позову й процесуальна доцiльнiсть.
Разом з тим слiд звернути увагу на те, що обуднання одно-
рiдних позовiв (факультативна спiвучасть) на практицi не. зав-
жди сприяу процесуальнiй економiє й прискорюу вирiшення
Сторони в цивiльному процесi 77
спорiв. При обуднаннi однорiдних вимог процес може затягну-
тися через неявку одного iз спiвучасникiв справи на боцi пози-
вача чи вiдповiдача, або в звязку з рiзними процесуальними
дiями суду й осiб, що беруть участь у справi. Щоб уникнути
такого ускладнення, суди допускають обуднання однорiдних
справ в одне провадження дуже рiдко i, як правило, лише в не-
складних справах.
Наприклад, суддя може обуднати позови про вiдновлення на
роботi й стягнення заробiтноє плати за вимушений прогул; позо-
ви про розлучення, стягнення алiментiв i про розподiл нажитого
разом майна. У випадку, коли позови мiж одними й тими ж осо-
бами не повязанi, єх не можна обуднувати. Не пiдлягають обуд-
нанню, наприклад, позови про стягнення алiментiв та про роз-
подiл житловоє площi; позови про визнання шлюбу недiйсним та
про подiл майна тощо.
Отже, розгляд питань спiвучастi приводить до деяких прак-
тичних висновкiв.
1. Спiвучасть можлива з iнiцiативи позивача чи суду.
2. Спiвучасть - iнститут процесуальний, його не можна по-
вязувати з багатосубуктнiстю так званого спiрного мате-
рiального правовiдношення.
3. Пiдставами спiвучастi можуть бути спiльне право вимоги
чи спiльний обовязок вiдповiдати по позову; повязанiсть
мiж собою кiлькох вимог, що предявленi позивачем для
сумiсного розгляду; доцiльнiсть розгляду однорiдних по-
зовних вимог, обуднаних суддею в одне провадження.
4. Спiвучасть може бути обовязковою i факультативною.
При обовязковiй спiвучастi вона необхiдна для правиль-
ного вирiшення справи й законностi судового рiшення;
при факультативнiй кожна позовна вимога, що предяв-
ляуться, могла б бути розглянута в самостiйному провад-
женнi.
5. Спiвучасть може бути активною, пасивною чи змiшаною
з урахуванням того, на сторонi позивача чи на сторонi
вiдповiдача мау мiсце множиннiсть заiнтересованих осiб
6. Обовязкова спiвучасть може бути активною i пасивною як
з iнiцiативи позивача, так i суду. Факультативна спiвучасть
може бути активною, пасивною чи змiшаною як з iнiцiати-
ви позивача, так i суду. В змiшанiй спiвучастi цi правила
кн на iiйкумулюються.
78 Глава V
4. Неналежна сторона i порядок єє зам|ни
с
/торони в цивiльному процесi - це особи, спiр яких
слiд розглядати в судi. Щоб посiсти становище сторони, позивач
повинен легiтимувати себе та вiдповiдача як заiнтересованих у ви-
.рiшеннi справи осiб. Правове становище сторiн не повязано з
дiйсним iснуванням матерiальних правовiдносин мiж позивачем
та вiдповiдачем, оскiльки передумовами порушення цивiльного
процесу у умови, якi мають виключно процесуальне значення
(статтi 4, 5, 136 ЦПК). Однак у ходi розгляду цивiльноє справи
може бути виявлено, що позов предявлений не тiую особою, якiй
належить право вимоги, чи не до тiує особи, яка повинна вiдпо-
вiдати за позовом, тобто встановлено, що позивач чи вiдповiдач
не у правозобовязаними субуктами матерiальних правовiдно-
син. У цьому випадку сторони визнаються неналежними й суд
може допустити замiну неналежноє сторони (ст. 105 ЦПК).
Неправильне застосування закону, що регулюу замiну нена- -
лежноє сторони належною, призводить до неправильного вирi-
шення справи, судовоє тяганини, додаткових витрат. Так, жит-
ловий виробничо-експлуатацiйний трест звернувся до суду з по-
зовом до Р. про виселення без надання iншоє житловоє площi.
Рiшенням суду позов був задоволений.
Президiя обласного суду скасувала це рiшення, зазначивши
таке. Житлово-експлуатацiйна органiзацiя як наймодавець може
бути стороною в спорах, що виникли з умов договору про найм
житлового примiщення. В справах з питань, вирiшення яких вiдне-
сено до компетенцiє органiв, що здiйснюють управлiння житловим
фондом (надання житлових примiщень, обмiн чи закрiплення i
т. д.), стороною можуть бути тiльки цi органи.
Житловий виробничо-експлуатацiйний трест не у органом,
який здiйснюу управлiння житловим фондом, тому вiн не може
звертатися до .суду з позовом про виселення. Суду слiд було б в
порядку, передбаченому ст. 105 ЦПК, обговорити питання про
замiну неналежноє сторони.
Найчастiше пiд неналежною стороною розумiють таких по-
зивачiв i вiдповiдачiв, по вiдношенню до яких судом пiд час роз-
гляду справи встановлено, що єм не належить право вимог чи
Вони не у зобовязаними по вимозi особами. На перший погляд
це визначення у точним i випливау iз ст. 105 ЦПК. Наспрайдi ж
Сторони в цивiльному процесi 79


воно не вiдповiдау законодавству, оскiльки не враховуу, що замi-
на неналежноє сторони належною - питання процесуальне, а
поняття неналежноє сторони враховуу передбаченi законом умо-
ви i порядок єє замiни. В iншому випадку не можна розрiзнити
неналежну сторону й сторону, якiй вiдмовлено в позовi чи яка не
повинна вiдповiдати за позовом.
Для правильного вирiшення питання не досить встановити
вiдсутнiсть права вимоги у позивача чи обовязку вiдповiдати в
даному позовi у вiдповiдача. Встановлення цих умов - основа
для винесення рiшення про вiдмову в позовi. Щоб визнати сто-
рону неналежною, крiм названих умов суд повинен мати данi про
те, що право вимоги чи обовязок вiдповiдати за позовом нале-
жить iншим особам. Про неналежну сторону можна говорити
тiльки в тому випадку, коли суд може вказати особу, якiй нале-
жить право вимоги, - належного позивача, чи особу, що повин-
на виконати вимогу позивача, - належного вiдповiдача.
Таким чином, неналежний позивач - це особа, що предяви-
ла позов, стосовно якоє встановлено, що вона не мау права вима-
гати по позову, предявленому нею, при наявностi даних про те,
що право вимоги належить iншiй особi, належному позивачевi.
Неналежний вiдповiдач - це особа, притягнута позивачем як
вiдповiдач, стосовно якоє встановлено, що вона не повинна вiдпо-
вiдати по предявленому позову при наявностi даних про те, що
обовязок виконати вимоги позивача лежить на iншiй особi -
належному вiдповiдачевi.
Визнання сторони неналежною можливе тiльки в судовому
засiданнi й тiльки тодi, коли вiдбувауться замiна. Лише у випад-
ку замiни сторона, що вибувау, визнауться неналежною. В iншо-
му випадку сторони, якi могли б бути замiненi, беруть участь у
справi, мають весь комплекс прав та обовязкiв сторiн. Вказане
правило безпосередньо випливау iз змiсту ст. 105 ЦПК.
Закон не передбачау вiдмови в прийняттi заяви вiд неналеж-
ного позивача чи вiдмови в прийняттi заяви, зверненоє до нена-
лежного вiдповiдача. При встановленнi того, що позивач чи
вiдповiдач або iншi сторони у неналежними, останнi можуть бути
замiненi тiльки в стадiє судового розгляду в порядку, встановле-
ному ст. 105 ЦПК.
Замiна неналежноє сторони належною може бути проведена
судом з власноє iнiцiативи або на прохання осiб, якi беруть участь
у справi. Враховуючи те, що позивач порушуу процес за власною


80 Глава V
iнiцiативою, несе, як правило, всi судовi витрати i йому не бай-
дуже, хто буде вiдповiдати на його вимоги, замiна як неналеж- ;
ного позивача, так i неналежного вiдповiдача може бути прове-
дена тiльки за згодою первiсного позивача (ст. 105 ЦПК).
У теорiє цивiльного процесуального права й судовiй практицi
розробленi варiанти процесуальних наслiдкiв, якi можуть мати мiсце
при замiнi неналежного позивача чи неналежного вiдповiдача.
Варiанти при замiнi неналежного позивача:
1) якщо неналежний позивач згоден на замiну, а належний
згоден вступити в справу, суд, не припиняючи справи, до-
пускау замiну первiсного позивача належним позивачем;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67