7 ст. 227 ЦПК). Укла-
дення мiж сторонами договору означау вибiр форми захисту своєх
прав. Тим бiльше, що рiшення третейського суду за своєми влас-
тивостями прирiвнюуться до рiшення народного суду i може бути
виконаним у примусовому порядку на пiдставi виконавчого ли-
ста, виданого народним судом. :Пi:
iЙЖi"-"-1 -
Судовий розгляд цивiльних справ
До пiдстав для закриття провадження у справi
смерть громадянина, який був однiую з сторiн у справi, при умовi,
що спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва (п.
8 ст. 227 ЦПК). В цьому випадку процес у справi виник правиль-
но, у суддi не було пiдстав вiдмовляти в прийняттi позовноє зая-
ви, однак внаслiдок смертi однiує з сторiн, з особою якоє повя-
занi права i обовязки в спiрних правовiдносинах, дальше продов-
ження процесу стау неможливим.
Окрему групу пiдстав складають обставини, якi тягнуть за со-
бою закриття провадження у справi в звязку з тим, що дальше
продовження процесу стау недоцiльним. Цi обставини повязанi
з розпорядчими дiями сторiн: вiдмовою позивача вiд позову i ук-
ладенням сторонами мировоє угоди (пп. 4, 5 ст. 227 ЦПК). Пра-
во закрити провадження у справi на цих пiдставах наступау лише
пiсля того, як суд прийме вiдмову позивача вiд позову або за-
твердить мирову угоду сторiн.
Закриття провадження у справi оформляуться мотивованою
ухвалою, яка постановляуться судом в нарадчiй кiмнатi. Ухвала
суду може бути оскаржена або на неє може бути внесене подан-
ня прокурора. В разi закриття провадження в справi повторне
звернення до суду по спору мiж тими ж сторонами, про той же
предмет i з тих же пiдстав не допускауться.
Залишення заяви без розгляду - це форма закiнчення ци-
вiльних справ без винесення судового рiшення, наслiдком якоє у
можливiсть повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Всi пiдстави для залишення заяви без розгляду, якi встанов-
ленi ст. 229 ЦПК, можна роздiлити на двi групи: пiдстави, якi
тягнуть обовязкове залишення заяви без розгляду, i факульта-
тивнi. При цьому слiд зазначити, що п. 1 ст. 229 ЦПК не пови-
нен застосовуватися в разi обставин, що склалися, вказаних у
п. 2 ст. 136 та п. 2 ст. 227 ЦПК.
Обовязкове залишення заяви без розгляду мау мiсце в тих ви-
падках, якщо суд зобовязаний це зробити незалежно вiд волi
заiнтересованих осiб. Цi пiдстави носять допроцесуальний харак-
тер, оскiльки суддя повинен був вiдмовити в прийняттi заяви до
судового провадження i розяснити заiнтересованiй особi поря-
док усунення перешкод для можливого розгляду справи в судi.
Обовязкове залишення заяви без розгляду мау мiсце, якщо
заява подана недiуздатною особою (п. 2 ст. 229 ЦПК). За загаль-
ним правилом цивiльного судочинства до суду за захистом сво-
>
284
Тлддя ЛГ7ДГ
. -------------------------------.-" __ -: -.._, -ц
го права чи охоронюваного законом iнтересу можуть звертати-1
ся тiльки особи, якi надiленi цивiльною процесуальною дiуздат-
нiстю, тобто здатнiстю особисто здiйснювати своє процесуальнi
права i нести обовязки. Особисте звернення до суду процесуаль-1
но недiуздатноє особи у не дiйсним з юридичноє точки зору i не
породжуу для такоє особи нiяких процесуальних наслiдкiв. Од-
нак необхiдно пiдкреслити, що таке звернення не стосууться са-
мого права на предявлення позову, яке зберiгауться за позива-
чем i може бути реалiзоване його законним представником.
Залишення заяви без розгляду внаслiдок того, що позивач
у недiуздатною особою, необхiдно вiдрiзняти вiд обовязково-
го зупинення провадження у справi. Залишення заяви без роз-
гляду на цiй пiдставi може мати мiсце лише в тих випадках, коли
дiуздатнiсть позивача втрачена ще до порушення ним процесу i
справа порушена в судi помилково, тому що суддя повинен був
у цьому випадку вiдмовити в прийняттi позовноє заяви. В тих
випадках, коли дiуздатнiсть втрачена стороною вже пiд час про-
вадження справи в судi, а справа була порушена правомiрно, суд
зобовязаний зупинити провадження у справi до вступу у справу
законного представника недiуздатноє особи (п. 2 ст. 221 ЦПК).
Суд зобовязаний залишити заяву без розгляду, якщо заява
вiд iменi заiнтересованоє особи подана особою, яка не мау по-
вноважень на ведення справи (п. З ст. 229 ЦПК). Вiдповiдно до
ст. 110 ЦПК звертатися до суду за захистом може як заiнтере-
сована особа особисто, так i через свого представника. Для ре-
алiзацiє цього права представником вiн повинен мати вiдповiднi
повноваження, якi передбаченi законом. Тому, якщо в судово-
му засiданнi виявиться, що представник, який представляу iнте-
реси позивача, не мау вiд заiнтересованоє особи повноважень на
порушення i ведення справи вiд його iменi в судi, така заява
залишауться без розгляду.
Заява також повинна бути залишена без розгляду, якщо спiр
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав зна-
ходиться на розглядi в iншому судi (п. 5 ст. 229 ЦПК). Практично
такi випадки можуть зустрiчатися тодi, коли законом передбаче-
на альтернативна територiальна пiдсуднiсть, яка дау позивачу пра-
во вибору мiсця розгляду справи. Тому може виникнути мож-
ливiсть одночасного звернення позивача iз заявою до рiзних судiв.
В юридичнiй лiтературi висловлена досить обгрунтована дум-
ка про те, що при наявностi такоє пiдстави бiльш доцiльно було
б закривати провадження у справi. Адже якщо заява знаходить-
ся в провадженнi одного суду i буде ним розглянута, це виклю-
чить можливiсть єє розгляду в iншому судi.
Процесуальне законодавство передбачау i випадки, коли суд
залежно вiд конкретних обставин справи може (але не зобовя-
заний) залишити заяву без розгляду. Йдеться про випад, коли
процес виник на законних пiдставах, у суддi не було пiдстав для
вiдмови в прийняттi заяви, однак у ходi розгляду справи в судо-
вому засiданнi виникли такi обставини, якi перешкоджають роз-
гляду справи по сутi i винесенню судового рiшення.
До таких обставин закон вiдносить повторну неявку в судо-
ве засiдання позивача чи обох сторiн або неповiдомлення ними
про причини неявки на другий виклик (п. 4 ст. 229 ЦПК). Вiдне- :
сення цього випадку до факультативних пiдстав залишення за-
яви без розгляду пояснюуться тим, що при наявностi певних
умов неявка в судове засiдання позивача або обох сторiн не зав-
жди у перешкодою для розгляду справи по сутi. Умови, якi да-
ють право суду залишати заяву без розгляду на цiй пiдставi,
передбаченi статтями 172,173 ЦПК. Вiдповiдно до ст. 172 ЦПК
в разi повторноє неявки позивача без поважних причин або не;
повiдомлення ним про причини неявки на другий виклик iз заз-
наченням необхiдностi дати особистi пояснення, а по справi про
розiрвання шлюбу - також в разi повторноє неявки позивача
в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення
ним про причини неявки на другий виклик, якщо вiд нього не
надiйшло заяви про розгляд справи за його вiдсутнiстю, суд
залишау заяву без розгляду. Згiдно iз ст. 173 ЦПК суд може за-
лишити заяву без розгляду при повторнiй неявцi обох сторiн без
поважних причин або неповiдомлення ними про причини неяв-
ки на другий виклик, якщо не вважау за можливе вирiшити спра-
ву на пiдставi наявних матерiалiв.
Залишення заяви без розгляду процесуальне оформляуться
мотивованою ухвалою суду, яка виноситься в нарадчiй кiмнатi
у виглядi окремого процесуального документа. Ухвала про зали-
шення заяви без розгляду може бути оскаржена та на неє може
бути винесено подання прокурора.
Пiсля усунення умов, що були пiдставою для залишення зая-
ви без розгляду, заiнтересована особа мау право знову звернутися
до суду iз заявою в загальному порядку (ст. 230 ЦПК).
286 Глава XIX
5. Протокол судового засiдання
п,
1-ротокол судового засiдання у одним з важливiших
процесуальних документiв, в якому повинен бути вiдображений
весь хiд судового розгляду справи. Протокол складауться про
кожне судове засiдання i про кожну окрему судову дiю, проведе-
ну поза судовим засiданням. Недоброякiсний протокол судово-
го засiдання утруднюу перевiрку законностi i обгрунтованостi
судового рiшення по справi вищестоящим судом.
Змiст протоколу судового засiданнi визначауться ст. 198
ЦПК. Зокрема, в протоколi судового засiдання зазначауться: рiк,
мiсяць, число i мiсце, а також час початку судового засiдання;
найменування i склад суду; прiзвища секретаря, прокурора,]
сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, представника 1
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, свiдкiв, експер-
та i перекладача; розглядувана справа; вiдомостi про вручення
повiсток i причини неявки викликаних до суду сторiн та iнших |
осiб, якi беруть участь у справi, свiдкiв, експертiв, перекладачiв;!
всi розпорядження головуючого; розяснення судом сторонам та |
iншим особам, якi беруть участь у справi, єх процесуальних прав Є
i обовязкiв, зокрема права заявляти вiдводи, а також розяснен-
ня представниковi громадськоє органiзацiє або трудового колек-
тиву його процесуальних прав; заяви i клопотання сторiн та
iнших осiб, якi беруть участь у справi, а також представника гро-
мадськоє органiзацiє або трудового колективу; основний змiст
пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, думка
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, викладена єх
представником, а також показання свiдкiв, усне розяснення екс-
пертом свого висновку i вiдповiдi на поставленi йому додатково
запитання; поданi в судовому засiданнi письмовiє речовi докази,
про єх огляд, а якщо цi докази не додаються до справи, - номер,
дата, змiст письмових доказiв, а також ознаки i властивостi речо-
вих доказiв; ухвали суду, постановленi пiд час розгляду справи без
виходу до нарадчоє кiмнати; змiст судових дебатiв; про проголо-
шення рiшення i час закiнчення судового засiдання в данiй справi.
Протоколи судового засiдання веде секретар судового засi-
дання. У складнiй справi протокол судового засiдання повинен
бути остаточно оформлений i пiдписаний протягом трьох днiв
пiсля закiнчення судового засiдання. Протоколи пiдписують го-
Судовий розгляд цивiльних справ
ловуючий в судовому засiданнi i секретар. Секретар судового
засiдання несе вiдповiдальнiсть поряд з головуючим за якiсну i
своучасну пiдготовку протоколу. Секретарю може бути заявле-
ний вiдвiд з тих же мотивiв, що i суддi.
Процесуальною гарантiую правильностi вiдображення в про-
токолi судового засiдання ходу судового розгляду, пояснень i по-
казань учасникiв процесу у право сторiн та iнших осiб, якi брали
участь у справi, знайомитися з протоколом судового засiдання i
протягом трьох_днiв пiсля пiдписання протоколу подавати своє
зауваження з приводу допущених в протоколi неправильностей
або неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК).
Головуючий розглядау зауваження на протокол i в разi зго-
ди з зауваженнями засвiдчуу єх правильнiсть. В разi незгоди го-
ловуючого з поданими зауваженнями вони вносяться на розгляд
судового засiдання у тому ж складi суду, який розглядав справу,
а якщо це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складi
якого повиннi бути двоу з суддiв, якi брали участь у розглядi спра-
ви. В необхiдних випадках викликаються особи, якi подали зау-
важення на протокол.
Розглянувши зауваження, суд виносить ухвалу, якою по-
свiдчуу правильнiсть зауважень або вiдхиляу єх. В разi пропуску
строку для подання зауважень головуючий залишау єх без роз-
гляду, якщо не знайде пiдстав для поновлення строку. Якщо спра-
ву розглядав суддя одноособове, вiн розглядау зауваження на
протокол одноособове. Зауваження на протокол у всiх випадках
приуднуються до справи. Зауваження на протокол судового за-
сiдання повиннi бути розглянутi протягом пяти днiв з дня єх по-
дання (ст. 201 ЦПК).
Глава
XX
ПОСТАНОВИ СУДУ ПЕРШОЄ
iНСТАНЦiЄ
1. Поняття й види постанов суду
-i iри здiйсненнi правосуддя суд звершуу багато рiзних
за своєм змiстом i юридичним характером процесуальних дiй: ви-
рiшуу справу по сутi, закiнчуу справу без постановлення рiшен-;
ня, вирiшуу клопотання сторiн, третiх осiб тощо. Судження i во-;
левиявлення суду по цих чи iнших питаннях мають владний ха-
рактер i втiлюються у вiдповiдну процесуальну форму - в форму
процесуальних постанов, i
Постанови суду залежно вiд змiсту питання, яке вирiшууть- |
ся судом, подiляються на два види: рiшення, яким вирiшууться ;
справа по сутi i яке дау вiдповiдь на позовнi вимоги сторiн, скар-
ги i заяви в справах, що виникають з адмiнiстративно-правових
вiдносин, i справах окремого провадження; ухвали, якими вирi-
шуються всi iншi питання, що виникли в ходi розгляду i вирiшен-
ня справи.
За своую юридичною природою судове рiшення як акт право-
суддя мiстить в собi наказ суду, оснований на судовому пiдтверд-
женнi встановлених фактiв, прав та обовязкiв заiнтересованих осiб.
Крiм того, судове рiшення у й актом застосування права.
Будучи правозастосовчим актом, рiшення суду характери-
зууться певними властивостями: а) постановляуться тiльки орга-
ном судовоє влади; б) мау iндивiдуальний характер i конкретних
адресатiв; в) у юридичним фактом, який тягне за собою виникнен-
ня, змiну чи припинення правовiдносин. Перерахованi властивостi
прямо звязанi з нормою права, яку суд застосував судовим рiшен-
ням. iз цього правильного положення деякi вченi-процесуалiсти
роблять висновок про те, що рiшення набувау самовизначальноє
сили, самостiйно впливау на права, i обовязки субуктiв право-
вiдносин, встановлюючи iндивiдуальнi правила поведiнки, на
Постанови суду першоє iнстанцiє
вiдмiну вiд абстрактних правил, якi передбаченi чинними норма-
ми права. Рiшення створюу новi, iндивiдуальнi, конкретнi прави-
ла поведiнки субуктiв дослiджених судом вiдносин на базi абст-
рактних норм.
Якщо припустити, що суд своєм рiшенням приписуу новi,
iндивiдуальнi i конкретнi правила поведiнки, то за цим припущен-
ням повинен йти висновок про те, що рiшення суду аналогiчно
за своую силою i змiстом нормi права, оскiльки рiшенням, як i
нормою права, встановлюються правила поведiнки. Як правоза-
стосовчий акт судове рiшення у вiдривi вiд застосованоє норми
матерiального права нi загальних, нi iндивiдуальних правил по-
ведiнки для субуктiв не встановлюу i не створюу.
Судове рiшення як правозастосовчий акт особливо чiтко
виявляуться в характерi вiдповiдальностi за невиконання судових
рiшень. Обовязок виконати судове рiшення випливау не з рiшен1-
ня як такого, а з санкцiй, передбачених нормами права, якi були
застосованi судом. Навiть у тих випадках, коли закон передба-
чау допомiжну самостiйну вiдповiдальнiсть за невиконання рi-
шень, ця вiдповiдальнiсть мау на метi примусити зобовязану
рiшенням суду особу виконати припис норми, яку застосував суд.
Наприклад, згiдно iз ст. 419 ЦПК в разi затримки адмiнiст-
рацiую пiдприумства, установи, органiзацiє виконання рiшення
суду про поновлення на роботi незаконно звiльненого або пере-
веденого працiвника суд, що постановив рiшення, за заявою по-
зивача виносить ухвалу про стягнення з пiдприумства, установи,
органiзацiє середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за весь
час з дня винесення рiшення по день його виконання.
Науково-практичне значення мау характеристика судового
рiшення не тiльки з точки зору його змiсту i як акту по застосуван-
ню права, але й як процесуального документа. Судове рiшення як
процесуальний документ у зовнiшнiм проявом акту правосуддя.
Однак змiст судового рiшення як процесуального документа дещо
ширший, оскiльки крiм судження суду про права та обовязки сторiн
воно включау й iншi судження. Однi з них мають iнформацiйний
характер. Так, у судовому рiшеннi вказууться, що воно у рiшенням
суду i постановляуться iмям Украєни, зазначаються найменування
суду, прiзвище секретаря судового засiдання, найменування сторiн
та iнших осiб, якi брали участь у справi, представника громадськоє
органiзацiє або трудового колективу. iншi судження суду носять
розяснювальний характер. Так, згiдно iз ст. 203 ЦПК рiшення по-
109-144
290
Глааа XX
винно мiстити вказiвку на порядок i строк його оскарження.
процесуальний документ судове рiшення включау в себе визначенi
ня порядку його виконання, а в необхiдних випадках мiстить вка-]
зiвку на вiдстрочку або розстрочку його виконання. Якщо суд на
пiдставi статей 217 i 218 ЦПК допускау негайне виконання рiшен-
ня, вiн зазначау про це в рiшеннi (ст. 204 ЦПК). ;
Таким чином, судове рiшення як акт судовоє влади - це пра-1
возастосовчий акт, оформлений у виглядi процесуального доку-
мента, що владно пiдтверджуу правовiдносини сторiн на основi
встановлених у судовому засiданнi фактичних обставин справи. !
Судове рiшення - основний акт правосуддя, яким вирiшууть-;
ся цивiльна справа по сутi. iншi питання, звязанi з рухом справи в
судi першоє iнстанцiє, рiзнi клопотання та заяви осiб, якi беруть ;
участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, про зу-1
пинення або закриття провадження в справi, залишення заяви без |
розгляду вирiшуються мотивованими ухвалами (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
дення мiж сторонами договору означау вибiр форми захисту своєх
прав. Тим бiльше, що рiшення третейського суду за своєми влас-
тивостями прирiвнюуться до рiшення народного суду i може бути
виконаним у примусовому порядку на пiдставi виконавчого ли-
ста, виданого народним судом. :Пi:
iЙЖi"-"-1 -
Судовий розгляд цивiльних справ
До пiдстав для закриття провадження у справi
смерть громадянина, який був однiую з сторiн у справi, при умовi,
що спiрнi правовiдносини не допускають правонаступництва (п.
8 ст. 227 ЦПК). В цьому випадку процес у справi виник правиль-
но, у суддi не було пiдстав вiдмовляти в прийняттi позовноє зая-
ви, однак внаслiдок смертi однiує з сторiн, з особою якоє повя-
занi права i обовязки в спiрних правовiдносинах, дальше продов-
ження процесу стау неможливим.
Окрему групу пiдстав складають обставини, якi тягнуть за со-
бою закриття провадження у справi в звязку з тим, що дальше
продовження процесу стау недоцiльним. Цi обставини повязанi
з розпорядчими дiями сторiн: вiдмовою позивача вiд позову i ук-
ладенням сторонами мировоє угоди (пп. 4, 5 ст. 227 ЦПК). Пра-
во закрити провадження у справi на цих пiдставах наступау лише
пiсля того, як суд прийме вiдмову позивача вiд позову або за-
твердить мирову угоду сторiн.
Закриття провадження у справi оформляуться мотивованою
ухвалою, яка постановляуться судом в нарадчiй кiмнатi. Ухвала
суду може бути оскаржена або на неє може бути внесене подан-
ня прокурора. В разi закриття провадження в справi повторне
звернення до суду по спору мiж тими ж сторонами, про той же
предмет i з тих же пiдстав не допускауться.
Залишення заяви без розгляду - це форма закiнчення ци-
вiльних справ без винесення судового рiшення, наслiдком якоє у
можливiсть повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Всi пiдстави для залишення заяви без розгляду, якi встанов-
ленi ст. 229 ЦПК, можна роздiлити на двi групи: пiдстави, якi
тягнуть обовязкове залишення заяви без розгляду, i факульта-
тивнi. При цьому слiд зазначити, що п. 1 ст. 229 ЦПК не пови-
нен застосовуватися в разi обставин, що склалися, вказаних у
п. 2 ст. 136 та п. 2 ст. 227 ЦПК.
Обовязкове залишення заяви без розгляду мау мiсце в тих ви-
падках, якщо суд зобовязаний це зробити незалежно вiд волi
заiнтересованих осiб. Цi пiдстави носять допроцесуальний харак-
тер, оскiльки суддя повинен був вiдмовити в прийняттi заяви до
судового провадження i розяснити заiнтересованiй особi поря-
док усунення перешкод для можливого розгляду справи в судi.
Обовязкове залишення заяви без розгляду мау мiсце, якщо
заява подана недiуздатною особою (п. 2 ст. 229 ЦПК). За загаль-
ним правилом цивiльного судочинства до суду за захистом сво-
>
284
Тлддя ЛГ7ДГ
. -------------------------------.-" __ -: -.._, -ц
го права чи охоронюваного законом iнтересу можуть звертати-1
ся тiльки особи, якi надiленi цивiльною процесуальною дiуздат-
нiстю, тобто здатнiстю особисто здiйснювати своє процесуальнi
права i нести обовязки. Особисте звернення до суду процесуаль-1
но недiуздатноє особи у не дiйсним з юридичноє точки зору i не
породжуу для такоє особи нiяких процесуальних наслiдкiв. Од-
нак необхiдно пiдкреслити, що таке звернення не стосууться са-
мого права на предявлення позову, яке зберiгауться за позива-
чем i може бути реалiзоване його законним представником.
Залишення заяви без розгляду внаслiдок того, що позивач
у недiуздатною особою, необхiдно вiдрiзняти вiд обовязково-
го зупинення провадження у справi. Залишення заяви без роз-
гляду на цiй пiдставi може мати мiсце лише в тих випадках, коли
дiуздатнiсть позивача втрачена ще до порушення ним процесу i
справа порушена в судi помилково, тому що суддя повинен був
у цьому випадку вiдмовити в прийняттi позовноє заяви. В тих
випадках, коли дiуздатнiсть втрачена стороною вже пiд час про-
вадження справи в судi, а справа була порушена правомiрно, суд
зобовязаний зупинити провадження у справi до вступу у справу
законного представника недiуздатноє особи (п. 2 ст. 221 ЦПК).
Суд зобовязаний залишити заяву без розгляду, якщо заява
вiд iменi заiнтересованоє особи подана особою, яка не мау по-
вноважень на ведення справи (п. З ст. 229 ЦПК). Вiдповiдно до
ст. 110 ЦПК звертатися до суду за захистом може як заiнтере-
сована особа особисто, так i через свого представника. Для ре-
алiзацiє цього права представником вiн повинен мати вiдповiднi
повноваження, якi передбаченi законом. Тому, якщо в судово-
му засiданнi виявиться, що представник, який представляу iнте-
реси позивача, не мау вiд заiнтересованоє особи повноважень на
порушення i ведення справи вiд його iменi в судi, така заява
залишауться без розгляду.
Заява також повинна бути залишена без розгляду, якщо спiр
мiж тими ж сторонами, про той же предмет i з тих же пiдстав зна-
ходиться на розглядi в iншому судi (п. 5 ст. 229 ЦПК). Практично
такi випадки можуть зустрiчатися тодi, коли законом передбаче-
на альтернативна територiальна пiдсуднiсть, яка дау позивачу пра-
во вибору мiсця розгляду справи. Тому може виникнути мож-
ливiсть одночасного звернення позивача iз заявою до рiзних судiв.
В юридичнiй лiтературi висловлена досить обгрунтована дум-
ка про те, що при наявностi такоє пiдстави бiльш доцiльно було
б закривати провадження у справi. Адже якщо заява знаходить-
ся в провадженнi одного суду i буде ним розглянута, це виклю-
чить можливiсть єє розгляду в iншому судi.
Процесуальне законодавство передбачау i випадки, коли суд
залежно вiд конкретних обставин справи може (але не зобовя-
заний) залишити заяву без розгляду. Йдеться про випад, коли
процес виник на законних пiдставах, у суддi не було пiдстав для
вiдмови в прийняттi заяви, однак у ходi розгляду справи в судо-
вому засiданнi виникли такi обставини, якi перешкоджають роз-
гляду справи по сутi i винесенню судового рiшення.
До таких обставин закон вiдносить повторну неявку в судо-
ве засiдання позивача чи обох сторiн або неповiдомлення ними
про причини неявки на другий виклик (п. 4 ст. 229 ЦПК). Вiдне- :
сення цього випадку до факультативних пiдстав залишення за-
яви без розгляду пояснюуться тим, що при наявностi певних
умов неявка в судове засiдання позивача або обох сторiн не зав-
жди у перешкодою для розгляду справи по сутi. Умови, якi да-
ють право суду залишати заяву без розгляду на цiй пiдставi,
передбаченi статтями 172,173 ЦПК. Вiдповiдно до ст. 172 ЦПК
в разi повторноє неявки позивача без поважних причин або не;
повiдомлення ним про причини неявки на другий виклик iз заз-
наченням необхiдностi дати особистi пояснення, а по справi про
розiрвання шлюбу - також в разi повторноє неявки позивача
в судове засiдання без поважних причин або неповiдомлення
ним про причини неявки на другий виклик, якщо вiд нього не
надiйшло заяви про розгляд справи за його вiдсутнiстю, суд
залишау заяву без розгляду. Згiдно iз ст. 173 ЦПК суд може за-
лишити заяву без розгляду при повторнiй неявцi обох сторiн без
поважних причин або неповiдомлення ними про причини неяв-
ки на другий виклик, якщо не вважау за можливе вирiшити спра-
ву на пiдставi наявних матерiалiв.
Залишення заяви без розгляду процесуальне оформляуться
мотивованою ухвалою суду, яка виноситься в нарадчiй кiмнатi
у виглядi окремого процесуального документа. Ухвала про зали-
шення заяви без розгляду може бути оскаржена та на неє може
бути винесено подання прокурора.
Пiсля усунення умов, що були пiдставою для залишення зая-
ви без розгляду, заiнтересована особа мау право знову звернутися
до суду iз заявою в загальному порядку (ст. 230 ЦПК).
286 Глава XIX
5. Протокол судового засiдання
п,
1-ротокол судового засiдання у одним з важливiших
процесуальних документiв, в якому повинен бути вiдображений
весь хiд судового розгляду справи. Протокол складауться про
кожне судове засiдання i про кожну окрему судову дiю, проведе-
ну поза судовим засiданням. Недоброякiсний протокол судово-
го засiдання утруднюу перевiрку законностi i обгрунтованостi
судового рiшення по справi вищестоящим судом.
Змiст протоколу судового засiданнi визначауться ст. 198
ЦПК. Зокрема, в протоколi судового засiдання зазначауться: рiк,
мiсяць, число i мiсце, а також час початку судового засiдання;
найменування i склад суду; прiзвища секретаря, прокурора,]
сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, представника 1
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, свiдкiв, експер-
та i перекладача; розглядувана справа; вiдомостi про вручення
повiсток i причини неявки викликаних до суду сторiн та iнших |
осiб, якi беруть участь у справi, свiдкiв, експертiв, перекладачiв;!
всi розпорядження головуючого; розяснення судом сторонам та |
iншим особам, якi беруть участь у справi, єх процесуальних прав Є
i обовязкiв, зокрема права заявляти вiдводи, а також розяснен-
ня представниковi громадськоє органiзацiє або трудового колек-
тиву його процесуальних прав; заяви i клопотання сторiн та
iнших осiб, якi беруть участь у справi, а також представника гро-
мадськоє органiзацiє або трудового колективу; основний змiст
пояснень сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi, думка
громадськоє органiзацiє або трудового колективу, викладена єх
представником, а також показання свiдкiв, усне розяснення екс-
пертом свого висновку i вiдповiдi на поставленi йому додатково
запитання; поданi в судовому засiданнi письмовiє речовi докази,
про єх огляд, а якщо цi докази не додаються до справи, - номер,
дата, змiст письмових доказiв, а також ознаки i властивостi речо-
вих доказiв; ухвали суду, постановленi пiд час розгляду справи без
виходу до нарадчоє кiмнати; змiст судових дебатiв; про проголо-
шення рiшення i час закiнчення судового засiдання в данiй справi.
Протоколи судового засiдання веде секретар судового засi-
дання. У складнiй справi протокол судового засiдання повинен
бути остаточно оформлений i пiдписаний протягом трьох днiв
пiсля закiнчення судового засiдання. Протоколи пiдписують го-
Судовий розгляд цивiльних справ
ловуючий в судовому засiданнi i секретар. Секретар судового
засiдання несе вiдповiдальнiсть поряд з головуючим за якiсну i
своучасну пiдготовку протоколу. Секретарю може бути заявле-
ний вiдвiд з тих же мотивiв, що i суддi.
Процесуальною гарантiую правильностi вiдображення в про-
токолi судового засiдання ходу судового розгляду, пояснень i по-
казань учасникiв процесу у право сторiн та iнших осiб, якi брали
участь у справi, знайомитися з протоколом судового засiдання i
протягом трьох_днiв пiсля пiдписання протоколу подавати своє
зауваження з приводу допущених в протоколi неправильностей
або неповноти протоколу (ст. 200 ЦПК).
Головуючий розглядау зауваження на протокол i в разi зго-
ди з зауваженнями засвiдчуу єх правильнiсть. В разi незгоди го-
ловуючого з поданими зауваженнями вони вносяться на розгляд
судового засiдання у тому ж складi суду, який розглядав справу,
а якщо це неможливо, зауваження розглядаються судом, у складi
якого повиннi бути двоу з суддiв, якi брали участь у розглядi спра-
ви. В необхiдних випадках викликаються особи, якi подали зау-
важення на протокол.
Розглянувши зауваження, суд виносить ухвалу, якою по-
свiдчуу правильнiсть зауважень або вiдхиляу єх. В разi пропуску
строку для подання зауважень головуючий залишау єх без роз-
гляду, якщо не знайде пiдстав для поновлення строку. Якщо спра-
ву розглядав суддя одноособове, вiн розглядау зауваження на
протокол одноособове. Зауваження на протокол у всiх випадках
приуднуються до справи. Зауваження на протокол судового за-
сiдання повиннi бути розглянутi протягом пяти днiв з дня єх по-
дання (ст. 201 ЦПК).
Глава
XX
ПОСТАНОВИ СУДУ ПЕРШОЄ
iНСТАНЦiЄ
1. Поняття й види постанов суду
-i iри здiйсненнi правосуддя суд звершуу багато рiзних
за своєм змiстом i юридичним характером процесуальних дiй: ви-
рiшуу справу по сутi, закiнчуу справу без постановлення рiшен-;
ня, вирiшуу клопотання сторiн, третiх осiб тощо. Судження i во-;
левиявлення суду по цих чи iнших питаннях мають владний ха-
рактер i втiлюються у вiдповiдну процесуальну форму - в форму
процесуальних постанов, i
Постанови суду залежно вiд змiсту питання, яке вирiшууть- |
ся судом, подiляються на два види: рiшення, яким вирiшууться ;
справа по сутi i яке дау вiдповiдь на позовнi вимоги сторiн, скар-
ги i заяви в справах, що виникають з адмiнiстративно-правових
вiдносин, i справах окремого провадження; ухвали, якими вирi-
шуються всi iншi питання, що виникли в ходi розгляду i вирiшен-
ня справи.
За своую юридичною природою судове рiшення як акт право-
суддя мiстить в собi наказ суду, оснований на судовому пiдтверд-
женнi встановлених фактiв, прав та обовязкiв заiнтересованих осiб.
Крiм того, судове рiшення у й актом застосування права.
Будучи правозастосовчим актом, рiшення суду характери-
зууться певними властивостями: а) постановляуться тiльки орга-
ном судовоє влади; б) мау iндивiдуальний характер i конкретних
адресатiв; в) у юридичним фактом, який тягне за собою виникнен-
ня, змiну чи припинення правовiдносин. Перерахованi властивостi
прямо звязанi з нормою права, яку суд застосував судовим рiшен-
ням. iз цього правильного положення деякi вченi-процесуалiсти
роблять висновок про те, що рiшення набувау самовизначальноє
сили, самостiйно впливау на права, i обовязки субуктiв право-
вiдносин, встановлюючи iндивiдуальнi правила поведiнки, на
Постанови суду першоє iнстанцiє
вiдмiну вiд абстрактних правил, якi передбаченi чинними норма-
ми права. Рiшення створюу новi, iндивiдуальнi, конкретнi прави-
ла поведiнки субуктiв дослiджених судом вiдносин на базi абст-
рактних норм.
Якщо припустити, що суд своєм рiшенням приписуу новi,
iндивiдуальнi i конкретнi правила поведiнки, то за цим припущен-
ням повинен йти висновок про те, що рiшення суду аналогiчно
за своую силою i змiстом нормi права, оскiльки рiшенням, як i
нормою права, встановлюються правила поведiнки. Як правоза-
стосовчий акт судове рiшення у вiдривi вiд застосованоє норми
матерiального права нi загальних, нi iндивiдуальних правил по-
ведiнки для субуктiв не встановлюу i не створюу.
Судове рiшення як правозастосовчий акт особливо чiтко
виявляуться в характерi вiдповiдальностi за невиконання судових
рiшень. Обовязок виконати судове рiшення випливау не з рiшен1-
ня як такого, а з санкцiй, передбачених нормами права, якi були
застосованi судом. Навiть у тих випадках, коли закон передба-
чау допомiжну самостiйну вiдповiдальнiсть за невиконання рi-
шень, ця вiдповiдальнiсть мау на метi примусити зобовязану
рiшенням суду особу виконати припис норми, яку застосував суд.
Наприклад, згiдно iз ст. 419 ЦПК в разi затримки адмiнiст-
рацiую пiдприумства, установи, органiзацiє виконання рiшення
суду про поновлення на роботi незаконно звiльненого або пере-
веденого працiвника суд, що постановив рiшення, за заявою по-
зивача виносить ухвалу про стягнення з пiдприумства, установи,
органiзацiє середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за весь
час з дня винесення рiшення по день його виконання.
Науково-практичне значення мау характеристика судового
рiшення не тiльки з точки зору його змiсту i як акту по застосуван-
ню права, але й як процесуального документа. Судове рiшення як
процесуальний документ у зовнiшнiм проявом акту правосуддя.
Однак змiст судового рiшення як процесуального документа дещо
ширший, оскiльки крiм судження суду про права та обовязки сторiн
воно включау й iншi судження. Однi з них мають iнформацiйний
характер. Так, у судовому рiшеннi вказууться, що воно у рiшенням
суду i постановляуться iмям Украєни, зазначаються найменування
суду, прiзвище секретаря судового засiдання, найменування сторiн
та iнших осiб, якi брали участь у справi, представника громадськоє
органiзацiє або трудового колективу. iншi судження суду носять
розяснювальний характер. Так, згiдно iз ст. 203 ЦПК рiшення по-
109-144
290
Глааа XX
винно мiстити вказiвку на порядок i строк його оскарження.
процесуальний документ судове рiшення включау в себе визначенi
ня порядку його виконання, а в необхiдних випадках мiстить вка-]
зiвку на вiдстрочку або розстрочку його виконання. Якщо суд на
пiдставi статей 217 i 218 ЦПК допускау негайне виконання рiшен-
ня, вiн зазначау про це в рiшеннi (ст. 204 ЦПК). ;
Таким чином, судове рiшення як акт судовоє влади - це пра-1
возастосовчий акт, оформлений у виглядi процесуального доку-
мента, що владно пiдтверджуу правовiдносини сторiн на основi
встановлених у судовому засiданнi фактичних обставин справи. !
Судове рiшення - основний акт правосуддя, яким вирiшууть-;
ся цивiльна справа по сутi. iншi питання, звязанi з рухом справи в
судi першоє iнстанцiє, рiзнi клопотання та заяви осiб, якi беруть ;
участь у справi, питання про вiдкладення розгляду справи, про зу-1
пинення або закриття провадження в справi, залишення заяви без |
розгляду вирiшуються мотивованими ухвалами (ч.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67