ку прийняття рiшень про реустрацiю статутiв (положень) релi-
гiйних органiзацiй; вiдмови в реустрацiє статутiв (положень) ре-
лiгiйних органiзацiй; володiння та користування культовими
будiвлями та майном (ст. 248" ЦПК).
Скаргу може бути подано в суд громадянами-заявниками
релiгiйноє органiзацiє у разi вiдмови в єє реустрацiє або релiгiйною. |
органiзацiую, права якоє порушено.
Скарга на рiшення мiсцевих державних органiв подаються до
Верховного суду Автономноє Республiки Крим, обласного. Києвсь-
кого i Севастопольського мiських судiв, а на рiшення державного
органу Украєни у справах релiгiй - до Верховного Суду Украєни,
Провадження по справах,
____що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин____327
Скаргу може бути подано до суду у мiсячний строк, обчис-
люваний з дня прийняття рiшення державним органом (ст. 24812
РПК). Скаргу на рiшення вiдповiдного державного органу суд
|овинен розглянути в десятиденний строк у вiдкритому засiданнi
м участю громадян-заявникiв чи єх представникiв чи представ-
никiв релiгiйноє органiзацiє та представника державного органу,
рiшення якого оскаржууться. Неявка в судове засiдання зазначе-
них осiб не перешкоджау розгляду скарги (ст. 24813 ЦПК).
Якщо суд визнау, що оскаржуване рiшення прийнято з пору-
ценням вимог закону, вiн постановляу рiшення, яким зобовязуу
оповiдний державний орган усунути допущене порушення.
Якщо суд встановить, що оскаржуване рiшення прийнято
[щовiдно до закону, вiн постановляу рiшення про вiдмову в за-
iоволеннi скарги.
Рiшення суду може бути оскаржено в касацiйному порядку,
iи також опротестовано у порядку судового нагляду. Пiсля на-
i брання законноє сили рiшення по скарзi направляуться до дер-
|жавного органу, що прийняв рiшення, та заявниковi.
6. Заява прокурора про визнання
незаконними правового акта органу,
рiшення чи дiє службовоє особи
-Оiдповiдно до Закону Украєни вiд 5 листопада 1991 р. <Про
[ прокуратуру> однiую з функцiй прокуратури у нагляд за додер-
жанням законiв усiма органами, пiдприумствами, установами,
органiзацiями, посадовими особами та громадянами (ст. 5 Закону).
! При виявленнi порушень закону прокурор мау право опроте-
стувати акти Премур-мiнiстра Украєни, Кабiнету Мiнiстрiв Украє-
i ни, уряду Автономноє Республiки Крим, мiнiстерств i вiдомств,
i мiсцевих органiв виконавчоє влади, пiдприумств, установ, органi-
| чацiй, громадських обуднань, а також рiшення i дiє посадових осiб.
Протест на акт, що суперечить закону, приноситься проку-
рором, його заступником до органу, який його видав, або до
нищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест
па незаконнi рiшення чи дiє посадових осiб.
i У протестi прокурор ставить питання про скасування акта
| або приведення його у вiдповiднiсть iз законом, а також припи-
|неиия незаконноє дiє посадовоє особи, вiдновлення порушено-
|го права.
328 Глава XXI
Протест прокурора зупиняу дiю опротестованого акта i пiдляг
обовязковому розгляду вiдповiдним органом або посадовою осе
бою у десятиденний строк пiсля його надходження. Про наслiдк
розгляду протесту в цей же строк повiдомляуться прокурору.
У разi вiдхилення протесту або ухилення вiд його розглядуИ
прокурор може звернутися iз заявою до суду про визнання неза-В
конними правового акта органу, рiшення чи дiє службовоє осо-<
би, крiм акта, перевiрку законностi якого вiднесено до компе-|
тенцiє Конституцiйного Суду Украєни. |
Заяву до суду може бути подано прокурором протягом пят-1
надцяти днiв з моменту одержання повiдомлення про вiдхилен-|
ня протесту або якщо протест не був розглянутий у встановле-1
ний десятиденний строк. i
Заява прокурора подауться до районного (мiського) суду,Д
вiдповiдного вiйськового суду за мiсцерозташуванням органу чи|
роботи службовоє особи, акт яких було опротестовано. |
До заяви прокурор повинен додати матерiали, якi послужи-|
ли пiдставою принесення протесту в порядку нагляду, а орган чи|
посадова особа - матерiали, якi послужили пiдставою вiдхилен-|
ня протесту. i
Про порушення цивiльноє справи суддя виносить ухвалу.!
Заява прокурора розглядауться суддею одноособове в десятиден-|
ний строк з дня єє надходження у вiдкритому судовому засiданнi!
з участю прокурора i представника органу чи службовоє особи,|
якi постановили рiшення про вiдхилення протесту або не розгля-|
нули протест у встановлений строк пiсля його надходження. |
Неявка у судове засiдання без поважних причин представни-|
ка органу, службовоє особи не перешкоджау розглядовi заяви|
прокурора. Якщо суддя визнау явку представника органу чи по-|
садовоє особи обовязковою, вiн вiдкладау розгляд справи i повто-|
рюу виклик. При повторнiй неявцi прокурора, представника орга-|
ну чи посадовоє особи в судове засiдання без поважних причин або|
неповiдомленнi ними про причини неявки на другий виклик суд |
залишау заяву без розгляду, якщо вiн не вважау за можливе вирi-|
шити справу на пiдставi наявних матерiалiв (ст. 173 ЦПК). |
Суддя, встановивши, що опротестованi акт органу, рiшення чзд
дiя службовоє особи не вiдповiдають вимогам закону, постановляу!
рiшення про задоволення заяви, визнання акта органу, рiшення чи|
дiє службовоє особи незаконними та про єх скасування i стягнення
судових витрат з службовоє особи, яка видала незаконний акт.
Провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правовцх вiдносин____329
Якщо буде встановлено, що опротестованi акт органу, рiшен-
Ня чи дiя службовоє особи не суперечать вимогам закону, суддя по-
становляу рiшення про вiдмову у задоволеннi заяви (ст. 24819 ЦПК).
На рiшення суду може бути подана касацiйна скарга або вне-
Бено касацiйне подання прокурора.
7. Справи про стягнення з громадян
недоємки по податках,
самооподаткуванню сiльського
населення i державному обовязковому
страхуванню
Усобливостi розгляду справ про стягнення з громадян
|едоємки по податках, самооподаткуванню сiльського населен-
ня i по всiх видах державного обовязкового страхування вста-
новленi Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 21 сiчня 1993 р.
Щро стягнення не внесених у строк податкiв i неподаткових пла-
Гежiв> i гл. 32 ЦПК.
, У порядку, передбаченому Декретом Кабiнету Мiнiстрiв,
Провадиться стягнення не внесених у встановленi строки: по-
виткiв, податкового кредиту та iнших платежiв до державного
бюджету Украєни, бюджету Автономноє Республiки Крим, бюд-
жетiв мiсцевого самоврядування, iнших мiсцевих бюджетiв i по-
Юбюджетних фондiв. У такому ж порядку стягуються внески до
|ержавних цiльових фондiв, створених на пiдставi чинного зако-
нодавства; платежiв з державного обовязкового страхування,
внескiв на державне соцiальне страхування, вiдрахувань колек-
тивних сiльськогосподарських i риболовецьких пiдприумств та
(мiжгосподарських пiдприумств i органiзацiй до централiзовано-
го Фонду соцiального страхування колгоспникiв Украєни; сум
фiнансових санкцiй, що застосовуються до пiдприумств, установ,
Врганiзацiй i громадян органами, яким це право надано законо-
|ввством. При цьому органами стягнення у: податковi та iншi
вржавнi органи, яким чинним законодавством надано право
гягнення цих платежiв або на якi покладено обчислення вiдпо-
дного платежу чи контроль за його сплатою; установи Пен-
йного фонду Украєни та Фонду соцiального страхування УкраЄ-
<; профспiлковi органiзацiє працiвникiв агропромислового ком-
єексу та працiвникiв рибного господарства.
330
ЗДiЩiiЗДЯвiЯi1
Глава XXI
Заява про стягнення з громадян недоємки по податках, само-
оподаткуванню сiльського населення i державному обовязково-
му страхуванню подауться вiдповiдно фiнансовим вiддiлом мiсце- л
воє державноє адмiнiстрацiє, органом мiсцевого самоврядуванняi
або органом державного страхування в суд за мiсцем проживання
недоємника чи мiсцем знаходження його майна. |
В заявi повинно бути зазначено: прiзвище, iмя i по батьковi |
недоємника та мiсце його проживання; закон, на пiдставi якого|
громадянин притягнений до сплати вiдповiдних платежiв, сума|
платежiв i строки єх сплати, сума недоємки, що пiдлягау стягнен-|
ню, пенi i строк платежу, по якому утворилась недоємка. ,|
До заяви повиннi бути доданi: копiя платiжного повiдомлен-1
ня, страхового свiдоцтва або виписка з особистого рахунку не-|
доємника iз зазначенням часу вручення йому платiжного доку-|
мента, розмiру i строку платежу; виписка з постанови загальних!
зборiв громадян про проведення самооподаткування i суму са-|
мооподаткування, акт опису майна недоємника, а при вiдсутностi |
у недоємника майна, на яке за законом може бути звернено стяг-|
нення, - акт про вiдсутнiсть майна; довiдка вiд iнших осiб про|
належнi з них недоємниковi грошовi суми при вiдсутностi майна|
або недостатностi його для погашення недоємки (ст. 250 ЦПК). |
При розглядi справи суд повинен перевiрити: чи у законнi|
пiдстави для стягнення з громадянина даного платежу; чи додер-1
жано органами стягнення встановленого законом порядку при-|
тягнення громадянина до платежу; чи взято до уваги органами|
стягнення пiльги в разi, якщо за законом громадянин мау право|
на них. Так, згiдно iз ст. 1 Закону Украєни вiд 25 червня 1991 р.|
<Про систему оподаткування> встановлення i скасування по-|
даткiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюджетiв та до держав-1
них цiльових фондiв, а також пiльг єх платникам здiйснюються!
Верховною Радою Украєни, Верховною Радою Автономноє Рес-|
публiки Крим i сiльськими, селищними, мiськими Радами. i тiль-
ки цi органи можуть встановлювати додатковi пiльги щодо опо-1
датку вання у межах сум, що надходять до єх бюджетiв. Податки i \
збори (обовязковi платежi), стягнення яких не передбачено цим |
законом, сплатi не пiдлягають. i
Якщо при розглядi справи у суду виникнуть сумнiви в пра-1
вильностi обчислення розмiру платежу, вiн своую ухвалою зупи-д
Див.: Вiдомостi Верховноє Ради УРСР. 1991. № 39. Ст. 510.
Провадження по справах,
що виникають з адмiнiстративно-правових вiдносин____331
ияу провадження у справi i надсилау матерiал органовi стягнен-
iйя для перевiрки. Провадження у справi вiдновлюуться пiсля пе-
рерахунку платежу органом стягнення або пiдтвердження заяви
| Про стягнення його вищестоящим органом.
Суд, встановивши, що вимога про стягнення недоємки у за-
конною, постановляу рiшення про вилучення у недоємника май-
| на згiдно з поданим у суд актом опису, а в разi вiдсутностi майна
або недостатностi цього майна для погашення недоємки - про
звернення стягнення на грошовi суми, якi недоємниковi належить
одержати вiд iнших осiб.
Якщо до акта опису включено майно, на яке за законом не може
бути звернуто стягнення, суд вилучау з акта опису це майно.
Якщо суд встановить, що вимога про стягнення недоємки у
незаконною, вiн вiдмовляу в задоволеннi заявленоє вимоги
(ст. 252 ЦПК).
Рiшення суду в справi про стягнення недоємки може бути ос-
каржене в касацiйному порядку.
Особливiстю цiує категорiє справ у те, що виконання рiшен-
ня суду про стягнення недоємки провадиться не державним ви-
конавцем, а вiдповiдним органом стягнення за правилами, вста-
новленими законодавством Украєни.
Глава
XXII
ОКРЕМЕ
ПРОВАДЖЕННЯ
1. iсторико-правовий нарис
окремого провадження
У,
цившьному процесуальному законодавствi протягом
бiльше нiж сторiччя закрiплювалась конструкцiя декiлькох форм
цивiльного судочинства - спiрного (позовного) та особливого
порядку цивiльного процесу, викликаного необхiднiстю форму-
лювання процесуальних спецiальних норм.
Конструкцiю кiлькох форм судочинства деякi дослiдники звя-;
зують з традицiую римського права, яка видiляу спiрне позовне су-
дочинство та безспiрне (добровiльне), котра, на єх думку, була вiдтво-
рена цивiльним процесуальним законодавством сучасних держав.
Як свiдчить законотворча практика, така конструкцiя цивiль-
ного процесу набула аксiоматичного характеру i сумнiву не
пiддауться. Разом з тим у рiзний час у наукових публiкацiях, а
також у практицi законотворчостi були висловлювання та при-1
клади, якi свiдчать про iнший пiдхiд до конструювання структу-1
ри цивiльного процесу. . i
Так, при розробцi Статуту цивiльного судочинства 1864 р. як
критика судочинства за Звiтом законiв 1857 р. вказувалось, що |
одним з iстотних недолiкiв чинного на той час законодавства було
проведення рiзних порядкiв судочинства. Як вiдомо. Звiд законiв
передбачав загальний порядок судочинства, чотири головних та !
шiстнадцять особливих. На думку департамента законiв та цивiль-
них справ Державноє ради таке законодавче рiшення викликало:
повiльнiсть судочинства, розвиток формалiзму2.
Див.: Штефаи М. Й. Цивiльний процес. С. 408.
2 Див.: Судебньєе уставьi20 ноября 1864 г., с изложением рассуждений, на
которнх они основаньє. Издание государственной канцелярии. СПб., 1866. 4.1.
С. VIII.
Окреме провадження 333
р, При остаточнiй редакцiє Статуту думка департаментiв Дер-
Кавноє ради була врахована, i прийнятий у 1864 р. Статут ци-
иiльного судочинства передбачав лише спiрний (позовний) поря-
док здiйснення правосуддя у цивiльних справах. Разом з тим вже
через короткий час були зробленi протилежнi кроки: вiдбулися
доповнення Статуту Книгою IV <Судочинство охоронне>, у
|Киiтнi 1866 р. було передбачено введення особливоє форми судо-
чинства. Дане рiшення мотивувалось тим, що необхiдно було
iiнзначити, крiм спiрного (позовного) порядку судочинства, i
iЛравила неспiрного або охоронного порядку. У звязку з цим
нiдзначалося, що змiшування цих окремих категорiй справ скла-
дау одну з надзвичайно суттувих причин недосконалостi цивiль-
ного судочинства.
Австрiйський Статут цивiльного судочинства 1895 р., що дiяв
На територiє Захiдноє Украєни, також передбачав диференцiацiю
цивiльного процесу. Роздiл II цього закону, який мав назву <Про-
вадження у судах першоє iнстанцiє>, мiстив главу V <Окремi провад-
ження>, яка передбачала особливостi розгляду окремих категорiй
справ: провадження за вексельними позовами, провадження запо-
ювами, якi виникають з угод майнового найму, провадження у тре-
тейському судi, провадження за позовами про винагороду за збит-
ки, спричиненi чинами судового вiдомства. Крiм того, у систему
окремого провадження включалося наказне провадження2.
Радянському цивiльному процесуальному законодавству та-
кож була притаманна iдея закрiплення рiзних форм цивiльного
судочинства.
Першi радянськi нормативнi акти про цивiльне судочинство
розрiзняли два види цивiльного судочинства: позовне та охорон-
не, яке мало назву окремого безспiрного або непозовного. Ци-
вiльний процесуальний Кодекс УРСР 1924 р., як i цивiльнi про-
цесуальнi кодекси iнших республiк СРСР, не даючи визначення
позовного та окремого проваджень, тiльки закрiплював факт
наявностi так званих справ окремого провадження.
Окреме провадження передбачалось як безспiрне проваджен-
ня. У тимчасовiй iнструкцiє Наркомюста Украєни вiд 4 сiчня
Див.: Судебньєе уставн 20 ноября 1864 г. С. VIII.
2 Див.: Австрийский Устав гражданского судопроизводства 1895 г. в сопос-
тавлении с нашим Уставом. Н. А. Тура. С. П. Б. Типография Правительствующего
Сената, 1896. Приложение к № 10 <Журнала Министерства Юстиции>. Декабрь
1896 г.С. 209-226.
334 Глава XXII
1924 р. (циркуляр № 4) робилась спроба визначити природу ок-
ремого провадження. У цьому документi окреме провадження
протиставлялось позовному за двома ознаками: а) встановлен-
ня права у позовному провадженнi та встановлення факту в без-
спiрному; б) можливiсть заперечень, а, отже, i виклик сторiн у
позовному провадженнi та провадження без вiдповiдача в окре-
мому провадженнi. iнших джерел, в яких тiую чи iншою мiрою
закрiплювались законодавчi мотиви, немау.
Незважаючи на видiлення в цивiльному процесi окремого
провадження як вiдносно самостiйного, загальнi для усiх справ
окремого провадження норми, якi регулювали б порядок єх роз-
гляду, не були сформульованi, i ЦПК УРСР закрiпив перелiк \
справ окремого провадження та правила єх розгляду. Вiдповiд-
но до ст. 191 ЦПК УРСР 1924 р. до справ окремого проваджен-
ня вiдносились справи: а) про розпорядження судом майном по-
мерлих; б) про третейськi записи та рiшення; в) про депозит; г) про
видачу судових наказiв по актах; д) про розiрвання шлюбу, про
позови по утриманню та про встановлення прiзвища дiтей; е) про \
встановлення обставин, вiд яких залежить виникнення публiчних i
прав громадян; у) про звiльнення вiд вiйськовоє служби за релiг-i
iйними переконаннями. |
У подальшому в ЦПК УРСР в редакцiє 1929 р. також перед-|
бачалось окреме провадження. Вiдповiдно до ст. 218 ЦПК доi
справ окремого провадження були вiднесенi справи: про видачу|
судових наказiв; про видачу дозволу на звернення в безспiрному)
порядку стягнень на поточнi рахунки i вклади в кредитних у ста-1
новах; про встановлення обставин, вiд яких залежить виникнен-|
ня публiчних прав громадян;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67