Готова продукцiя разом з грошовими коштами становить
так званий фонд обертання. Вироблена пiдприумством продукцiя,
необхiдна для внутрiшнього споживання в процесi виробництва,
не у готовою продукцiую, оскiльки вона не реалiзууться спожива-
чам. Вона може бути вiднесена до незавершеного виробництва або
ж до виробничих запасiв.
Чим же рiзниться мiж собою правовий режим окремих видiв
майна пiдприумстваi Якщо вiдносно основних i обiгових фондiв
пiдприумство використовуу в основному своє правомочностi воло-
дiння i користування, то вiдносно готовоє продукцiє воно викорис-
товуу правомочнiсть розпорядження. Слiд сказати, що в умовах пе-
реходу до ринку рiзниця в правовому режимi окремих видiв майна,
що належить пiдприумству, стау менш виразною, нiж це було за
жорсткоє централiзованоє плановоє економiки. Скажiмо, основнi
виробничi фонди вже не у тим недоторканним обуктом, вiдносно
якого державне пiдприумство не мало правомочностей розпоряд-
ження, за винятком реалiзацiє непотрiбного для пiдприумства май-
на (що ним не використовувалося), i то тiльки за умови, коли ви-
щий орган або орган матерiально-технiчного постачання вiдмо-
виться вiд його розподiлу. На цi фонди не поширювалися правила
про стягнення заборгованостi з майна боржника.
Згiдно ж iз чинним законодавством пiдприумство, якщо iнше
не передбачено законом та його статутом, мау право продавати i
передавати iншим пiдприумствам, органiзацiям, установам, об-
мiнювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове ко-
ристування або давати в борг будiвлi, споруди, обладнання, транс-
портнi засоби, iнвентар, сировину та iншi матерiальнi цiнностi, що
йому належать, а також списувати єх з балансу (п. 5 ст. 10 Закону
<Про пiдприумства в Украєнi>). Головне ж призначення основних
виробничих фондiв - використання єх у сферi виробництва. Че-
рез те вони, як правило, закрiплюються за внутрiшнiми структур-
ними пiдроздiлами пiдприумства. Цi пiдроздiли i використовують
єх для виготовлення продукцiє, виконання робiт або ж надання
63
послуг вiдповiдно до виробничих i фiнансових планiв, якi склада-
ють на пiдставi укладених господарських договорiв.
На вiдмiну вiд основних обiговi фонди не закрiплюються за ви-
робничими пiдроздiлами. Реалiзацiя продукцiє здiйснюуться пере-
важно пiдприумством. В умовах переходу до ринку найдоцiльнi-
шим у передача цих функцiй спецiалiзованим пiдроздiлам.
Вiдносно поняття та структури обiгових коштiв у лiтературi
iснують рiзнi трактовки, проте слiд, напевно, виходити з того, що
категорiя обiгових коштiв у вираженням рiзних фаз удиного про-
цесу розширеного виробництва. З огляду на це обiговi виробничi
фонди i фонди обертання в процесi свого кругообiгу безперервно
мiняються мiсцями, послiдовно проходячи як стадiю виробницт-
ва, так i стадiю обертання, i вiдповiдно виступають то у грошовiй,
то у виробничiй, то в товарнiй формi.
Таким чином, обiговi кошти, вкладенi в запаси сировини, ма-
терiалiв, незавершеного виробництва, готовоє продукцiє або пере-
буваючи на банкiвському рахунку чи в касi пiдприумства, пiдпо-
рядковуються правовому режиму вiдповiдно до обiгових фондiв
або фондiв обертання залежно вiд стадiє кругообiгу, в якому вони
на цей час знаходяться.
У союзному законi <Про державне пiдприумство (обуднання)>
. 1987 року до спецiальних фондiв були вiднесенi фонд розвитку ви-
| робництва, науки i технiки; фонд соцiального розвитку i фонд за-
охочення (фонди економiчного стимулювання); ремонтний, фонд
ширужитку i т. iн. У нормативних актах i лiтературi останнього часу
| застосовуються термiни <фонд накопичення> i <фонд споживан-
| ня>. Подiл майна на такi фонди мау на метi регулювання процесу
| спрямування коштiв пiдприумства на цi основнi напрямки витрат.
( До фонду накопичення на рiвнi пiдприумства вiдносять части-
| ну створеноє вартостi, яка спрямовууться на розширення виробниц-
Г тва. До нього направляють вiдрахування вiд чистого прибутку (до-
; ходу), як правило, на збiльшення основних i обiгових фондiв, ство-
| рення й поповнення резервного фонду тощо.
Фонд споживання - це частина вартостi, створеноє на рiвнi
пiдприумства, яка використовууться для задоволення матерiальних
i соцiальних потреб працiвникiв.
i 3 метою зручностi при вирiшеннi питань розподiлу прибутку
|i вибору основних напрямкiв його використання (особливо на ве-
Виких пiдприумствах) кошти цих фондiв пiдроздiляються на ок-
ремi фонди вужчого призначення. Так, у складi фонду накопичен-
64
ня на пiдприумствi можуть створюватися фонд розвитку виробниц-
тва, науки i технiки, iншi фонди. А в складi фонду споживання -
фонд оплати працi i матерiального заохочення. У Законi <Про пiд-
приумства в Украєнi> слiд було б, наприклад, визначити перелiк
фондiв, що мають створюватися на державних пiдприумствах i
можуть формуватись на пiдприумствах iнших форм власностi. Тодi
не було б необхiдностi втручання держави в питання розподiлу
прибутку за згаданими напрямками використання.
Цей обовязок Закон <Про внесення змiн до Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> щодо казенних пiдприумств покла-
дау на вiдповiднi мiнiстерства або iншi центральнi органи вико-
навчоє влади, якi мають визначити порядок використання чистого
прибутку казенних пiдприумств шляхом встановлення обовязко-
вих нормативiв його розподiлу. Звичайно, нормативи розподiлу
прибутку мають визначати мiнiстерства або iншi органи виконав-
чоє влади, але приблизний перелiк фондiв, якi при цьому форму-
ються, на нашу думку, доцiльно визначити в законi2.
Колективнi пiдприумства мають пайовий фонд майна членiв
пiдприумства. До нього включауться вартiсть основних виробни-
чих i оборотних фондiв, створених за рахунок дiяльностi пiдприум-
ства, цiннi папери, акцiє, грошовi кошти i вiдповiдна частка вiд
участi в дiяльностi iнших пiдприумств i органiзацiй.
Право членiв пiдприумства на пайовий фонд майна залежить
вiд єхнього трудового внеску. Члену пiдприумства щорiчно нара-
ховууться частина прибутку залежно вiд частки в пайовому фондi,
яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано на збiль-
шення частки в пайовому фондi.
Пай у власнiстю члена пiдприумства. Право розпоряджатися,
своєм паум на власний розсуд член пiдприумства набувау пiсля при-]
пинення членства в пiдприумствi. Пай може успадковуватися вiд-
Див., напр.: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 11 вересня 1995 р.
"Про затвердження порядку визначення сум, якi вносяться до бюджету у звязку з
перевищенням фонду споживання".
1 Спробою в цьому напрямку можна вважати Декрет Кабiнету Мiнiстрiв Укра-
єни вiд 10 травня 1993 р. "Про порядок використання прибутку державних
пiдприумств, установ i органiзацiй". Згiдно з цим нормативним актом державнi
пiдприумства пiсля сплати обовязкових платежiв проводять вiдрахування вiд при-
бутку, що залишауться в єхньому розпорядженнi, на технiчне переобладнання ви-
робництва, освоуння нових технологiй, здiйснення природоохоронних заходiв i
нового будiвництва за нормативами (в розмiрах не менше ЗО i не бiльше 80 вiдсоткiв),
встановленими органами, якi виконують функцiє управлiння майном, що перебувау
в державнiй власностi.
65
повiдно до законодавства та статуту пiдприумства. У разi виходу
з пiдприумства громадянинмау право на пай натурою, грiшми або
цiнними паперами.
4. Оренда засобiв виробництва
та iншого майна. Лiзинг.
Правова регламентацiя
Одним iз способiв використання майна для здiйснен-
ня господарськоє дiяльностi законодавством передбачауться його
передача в тимчасове користування шляхом укладення договору
оренди.
Поговiр оренди у одним iз рiзновидiв договору майнового най-
му. Вiдмiннiсть цього договору вiд iнших видiв майнового найму
полягау в тому, що при наймi наймач мау право лише користува-
тися майном, а при орендi - ще й здобувати i споживати наслiдки
працi вiд орендованого майна.
Ця вiдмiннiсть досить суттува в господарських вiдносинах. При
цьому обуктом оренди у таке майно, яке за своую природою може
бути використане для одержання наслiдкiв працi або прибутку.
У наш час договiр оренди в господарських вiдносинах засто-
совууться щодо державного та комунального майна. Чинним у За-
кон Украєни вiд 10 квiтня 1992 року <Про оренду державного та
комунального майна> (в редакцiє вiд 14 березня 1995 року з наступ-
ними змiнами й доповненнями). У первiсному виглядi вiн мав на-
зву Закон <Про оренду майна державних пiдприумств i органi-
зацiй> i нагадував законодавство перших рокiв радянськоє влади,
коли державнi пiдприумства теж здавали в оренду з метою залу-
чення приватного капiталу для вiдновлення державного майна i до-
ведення його до належного господарського рiвня2. Але мета оренди
в наш час суттуво змiнилася. При прийняттi зазначеного закону
вона визначалася як забезпечення пiдвищення ефективностi вико-
ристання майна державних пiдприумств, органiзацiй шляхом пе-
редачi його в оренду фiзичним та юридичним особам, створення
передумови для можливоє приватизацiє цього майна. i це при пе-
реходi економiки Украєни на ринковi рейки цiлком зрозумiло.
Див.: Советское хозяйственное право. М.-Л., 1926. С. 14.
2 Див.: Там само. С. 43.
З ii-юо
66
Що ж до поняття договору оренди, то воно, по сутi, залишауться
таким, як i було. <Орендою, - написано в зазначеному Законi, - у
засноване на договорi строкове платне користування майном, не-
обхiдним орендаревi для здiйснення пiдприумницькоє та iншоє
дiяльностi> (ст. 2).
Обуктами оренди за цим Законом у:
цiлiснi майновi комплекси державних пiдприумств, єх струк-
турних пiдроздiлiв (фiлiй, цехiв, дiльниць). Цiлiсним майновим
комплексом у господарський обукт з завершеним циклом вироб-
ництва продукцiє (робiт, послуг), з наданою йому земельною дiлян-
кою, на якiй вiн розмiщений, автономними iнженерними комунi-
кацiями, системою енергопостачання. У разi видiлення цiлiсного
майнового комплексу пiдроздiлу пiдприумства складауться розпо-
дiльний баланс. Грошовi кошти та цiннi папери з урахуванням де-
бiторськоє та кредиторськоє заборгованостi орендодавець надау
орендаревi на умовах кредиту з ставкою рефiнансування Нацiо-
нального банку Украєни, а iншi оборотнi матерiальнi засоби вику-
повуються орендарем;
нерухоме майно (будiвлi, споруди, примiщення);
iнше окреме iндивiдуально визначене майно державних пiд-
приумств.
Не можуть здаватися в оренду цiлiснi майновi комплекси тих
державних пiдприумств, що здiйснюють таку дiяльнiсть, яку, за за-
конодавством, можуть здiйснювати тiльки державнi пiдприумства.
Це дiяльнiсть, повязана з оборотом наркотичним та психотропних
речовин, виготовленням i реалiзацiую вiйськовоє зброє та боуприпасiв
до неє, вибухiвки, видобутком янтарю, охороною окремих особливо
важливих обуктiв державноє власностi (ст. 4 Закону Украєни <Про
пiдприумництво>). Перелiк державних пiдприумств, майновi ком-
плекси яких не можуть бути обуктами оренди, не у вичерпним. За-
конодавчими актами Украєни вiн може бути доповнений (п. З ст. 4
Закону <Про оренду державного i комунального майна>),
Орендодавцями в цьому договорi виступають:
Фонд державного майна Украєни, його регiональнi вiддiлен-
ня та представництва - щодо цiлiсних майнових комплексiв пiд-
приумств, єхнiх структурних пiдроздiлiв та нерухомого майна, яке
у державною власнiстю;
органи, уповноваженi Верховною Радою Автономноє Республi-,
ки Крим та органами мiсцевого самоврядування управляти майноє
- щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, єх структурнi
67
пiдроздiлiв та нерухомого майна, яке вiдповiдно належить Авто-
номнiй Республiцi Крим або перебувау в комунальнiй власностi;
пiдприумства - щодо окремого iндивiдуально визначеного
майна, а з дозволу орендодавцiв, зазначених вище, - також щодо
цiлiсних майнових комплексiв структурних пiдроздiлiв та нерухо-
мого майна.
Наведене визначення законом орендодавцiв за договором орен-
ди державного та комунального майна викликау подив стосовно
пiдприумств, якi можуть виступати орендодавцями цiлiсних май-
нових комплексiв з дозволу Фонду державного майна, його регiо-
нальних вiддiлень i представництв та органiв, уповноважених Вер-
ховною Радою Автономноє Республiки Крим та органами мiсце-
вого самоврядування управляти майном.
Воно означау, що пiдприумство може бути орендодавцем лише
з дозволу, i це право йому делегууться в кожному конкретному випад-
ку. Внаслiдок делегування прав у уповноваженого субукта виникау
так звана делегована компетенцiя. Делегування прав не призводить
до єх вiдчуження iз обсягу компетенцiє делегуючого субукта. Воно
означау лише встановлення мiри можливоє участi уповноваженого
субукта в реалiзацiє вiдповiдних прав, якi делегуючий субукт може
в будь-який час взяти на свiй безпосереднiй розгляд.
На жаль, законодавство не дау офiцiйного тлумачення термi-
на <дозвiл>, що застосовууться в ньому. i на практицi це викликау
певнi труднощi, скажiмо, тодi, коли проводиться реорганiзацiя де-
легуючого субукта, його права i обовязки переходять до право-
наступника.
А як бути з тими правами, якi делегованii
Ось приклад. За дозволом Харкiвського обласного Фонду ко-
мунального майна, який водночас був органом, уповноваженим
управляти комунальним майном, обласним виробничим обуднанням
<Харкiвтеплокомуненерго> 12 червня 1994 року був укладений
договiр оренди цiлiсного майнового комплексу з органiзацiую
1 орендарiв пiдприумства <Теплоенергетичний центр Роганського
| промвузла>. Цього ж року Фонд обласного комунального майна був
| реорганiзований, а його функцiє переданi до регiонального вiд-
| дiлення Фонду державного майна в Харкiвськiй областi. У звяз-
| ку з закiнченням строку договору виникло питання: чи може бути
| цей договiр пролонгований iз встановленням нового строку для тих
Див.: Юридический справочник предпринимателя. К., 1992; С. 565.
68
же сторiн, тобто чи може при цьому i в подальшому виступати як
орендодавець обуднання <Харкiвтеплокомуненерго>i Чи треба
вважати, що з закiнченням строку договору його повноваження за-
кiнчилися i що орендарю пiсля цього слiд звертатися до регiональ-
ного вiддiлення Фонду державного майна i укладати з ним договiрi
В останньому випадку орендар не втрачау права на продовження
договору оренди на новий строк, якщо вiн належним чином вико-
нував своє обовязки. Таке його право передбачене ст. 17 Закону
<Про оренду державного та комунального майна>.
З огляду на це напрошууться удиний висновок: функцiє орен-
додавця в цьому договорi з часу реорганiзацiє Фонду комунально-
го майна перейшли до регiонального вiддiлення Фонду державного
майна. Однак на практицi такий висновок не сприймауться i це
призводить до порушення прав орендарiв.
Орендарями, згiдно з Законом, можуть бути господарськi То-
вариства, створенi членами трудового колективу державного пiд-
приумства, його пiдроздiлу, iншi юридичнi особи та громадяни
Украєни, фiзичнi та юридичнi особи iноземних держав, мiжнароднi
органiзацiє та особи без громадянства.
Фiзична особа, яка хоче укласти договiр оренди державного
майна, до його укладення, за Законом, зобовязана зареуструвати-
ся як субукт пiдприумницькоє дiяльностi. В лiтературi з цього при-
воду висловлена така думка: незрозумiле, навiщо проходити всю
процедуру державноє реустрацiє як пiдприумцю громадяниновi,
який не збирауться використовувати орендоване майно для цiлей,
повязаних з одержанням прибутку, а хоче лише отримати його в
оренду, наприклад для створення дитячого будинку сiмейного типу.
Отож, вважау автор, зазначене положення закону можна розцiню-
вати тiльки як юридичний нонсенс.
Проте з цим твердженням не можна погодитися. Воно повяза- i
не з помилковим тлумаченням ст. 2 цього Закону, згiдно з якою, як;;
уже зазначалось, орендою у засноване на договорi строкове i плат- i
не володiння i користування майном, необхiдним орендаревi для
здiйснення пiдприумницькоє та iншоє дiяльностi. Пiд iншою дiяль-1
нiстю автор чомусь мау на увазi неприбуткову, тодi як договiр оренди ]
тим i вiдрiзняуться вiд договору майнового найму, що спрямований i
вiн на одержання орендарем прибутку чи ще якихось наслiдкiв працi
при експлуатацiє орендованого майна. iнша рiч, що до визначен-|
Див.: Половко С. Проблеми правового регулювання оренди державного май-|
на // Право Украєни. 1998. № 3. С. 53.
; 69
ня договору оренди слiд було додати слово <господарськоє>. Тодi
стало б зрозумiло, що оренда необхiдна орендаревi для здiйснен-
ня пiдприумницькоє та iншоє господарськоє дiяльностi.
Договiр оренди вважауться укладеним з моменту досягнення
домовленостi з усiх iстотних умов i пiдписання сторонами тексту
договору. Це означау, що вiн у договором консенсуальним, тобто
таким, у якому права i обовязки сторiн виникають з моменту до-
сягнення ними згоди щодо всiх iстотних його умов.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40