Податковий прес негативно впливау на вiтчиз-
няного товаровиробника своую надмiрнiстю.
Перший крок у цьому напрямку вже зроблений. Верховною Ра-
дою Украєни 28 грудня 1994 року прийнятий Закон <Про оподат-
кування прибутку пiдприумств> (замiсть податку на доходи пiд-
приумств i органiзацiй). За цим законом, податок з прибутку в
Украєнi з сiчня 1995 року стягууться за ставкою ЗО вiдсоткiв (для
всiх субуктiв господарювання матерiальноє сфери виробництва,
незалежно вiд форм власностi).
Та головне в досягненнi ефективностi оподаткування у, мабуть,
визначення таких ставок податкiв, якi б, з одного боку, забезпечу-
вали необхiднi надходження до бюджету, а з другого - не були б
надмiрними для субуктiв господарювання, тобто щоб при цьому
урiвноважувались iнтереси цих субуктiв i держави2.
З метою коригування податковоє полiтики вiдповiдно до основ-
них напрямкiв економiчних реформ в Украєнi, захисту вiтчизня-
ного товаровиробника, посилення податковоє та платiжноє дисцип-
лiни, забезпечення своучасних надходжень до доходноє частини
бюджету Президент Украєни Указом вiд 31 липня 1996 року ви-
знав необхiдним i доручив Кабiнету Мiнiстрiв пiдготувати проек-
ти законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань рефор-
мування податковоє полiтики, виходячи з необхiдностi створення
в Украєнi стабiльноє податковоє системи, яка б забезпечувала чiтке
визначення порядку стягнення платежiв, його простоту.
Проекти законiв, за цим Указом, повиннi передбачити змен-
шення рiвня розмiру податкових вилучень до 45 вiдсоткiв обсягiв
валового внутрiшнього продукту; забезпечення чiткого визначен-
ня обуктiв оподаткування з метою запобiгання випадкам подвiй-
ного оподаткування.
В свою чергу. Верховна Рада Украєни постановою вiд 4 грудня
1996 року схвалила <Основнi положення податковоє полiтики в
Украєнi>, якi передбачалося покласти в основу удосконалення За-
кону <Про систему оподаткування> та iнших законiв з цих питань.
Реформуванню, за цiую постановою, пiдлягають правовi норми, що
визначають форми, методи, механiзми регулювання i встановлення
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1995. № 4. Ст. 29.
2 Французький фiлософ Монтеску так висловився з цього приводу: "Нiщо не
вимагау стiльки розуму i мудростi, як вирахування тих частин, якi в громадян заби-
раються i якi в них повиннi залишитися".
114
величини та порядку справляння податкiв, внескiв до державних
цiльових фондiв, необхiдних державi для виконання єє функцiй.
Передбачено забезпечити розробку податкових законiв прямоє
дiє, створення умов для прийняття Податкового Кодексу.
Серед засад, якi повиннi враховуватися в процесi розроблен-
ня проектiв нових законодавчих актiв про оподаткування i внесен-
ня змiн та доповнень до чинного законодавства, передусiм перед-
бачено стимулювання пiдприумницькоє виробничоє дiяльностi та
iнвестицiйноє активностi - введення пiльг щодо оподаткування
прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
Постановою визначено принципи побудови та реформування
податковоє системи: обовязковiсть сплати податкiв та iнших обо-
вязкових платежiв та встановлення вiдповiдальностi платникiв
податкiв за порушення податкового законодавства; рiвнозначнiсть
i пропорцiйнiсть сплати податкiв; рiвнiсть, недопущення будь-якоє
податковоє дискримiнацiє субуктiв господарювання; соцiальна
справедливiсть; стабiльнiсть - забезпечення незмiнностi оподат-
кування протягом бюджетного року; економiчна обгрунтованiсть;
рiвномiрнiсть сплати та деякi iншi.
Цi принципи покладенi в основу новоє редакцiє Закону Укра-
єни <Про систему оподаткування> вiд 18 лютого 1997 року2, який
визначау перш за все поняття податку i збору (обовязкового пла-
тежу). Пiд податком i збором до бюджетiв та державних цiльових
фондiв, за цим законом, слiд розумiти обовязковий внесок до
бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду,
здiйснюваний платниками в порядку i на умовах, що визначають-
ся законами Украєни про оподаткування.
Державнi цiльовi фонди - це фонди, створенi вiдповiдно до
законiв Украєни, якi формуються за рахунок визначених законами
податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) юридичних та фiзичних
осiб незалежно вiд форм власностi. Цi фонди включаються до дер-
жавного бюджету (крiм пенсiйного фонду).
Сукупнiсть податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюд-
жетiв та до державних цiльових фондiв становить систему оподат-
кування. ;
Обуктами оподаткування у доходи (прибуток), додана вартiсть:
продукцiє (робiт, послуг), спецiальне використання природних ре-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. № 59. Ст. 40.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. 16. Ст. 119.
115
сурсiв, майно юридичних i фiзичних осiб та iншi обукти, визначенi
законами Украєни про оподаткування.
Зазначений закон визначау, що в Украєнi справляються загаль-
нодержавнi податки i збори (обовязковi платежi) та мiсцевi подат-
ки i збори.
До загальнодержавних належать такi податки та збори: пода-
ток на додану вартiсть; акцизний збiр; податок на прибуток пiд-
приумств; податок на доходи фiзичних осiб; мито; державне мито;
податок на нерухоме майно (нерухомiсть); плата (податок) на зем-
лю; рентнi платежi; податок з власникiв транспортних засобiв та
iнших самохiдних машин i механiзмiв; податок на промисел; збiр
за спецiальне використання природних ресурсiв; збiр за забруднен-
ня навколишнього природного середовища та iншi збори.
До мiсцевих податкiв належать: податок з реклами та кому-
нальний податок, а до мiсцевих зборiв - готельний збiр; збiр за
припаркування автотранспорту; ринковий та iншi.
Контроль за правильнiстю та своучаснiстю справляння подат-
кiв i зборiв здiйснюуться державними податковими органами в
межах повноважень, визначених законами.
Отже, основним видом прямого податку з 1995 року став пода-
ток на прибуток. Нова редакцiя Закону <Про оподаткування прибут-
ку пiдприумств> прийнята 22 травня 1997 року. Обуктом оподатку-
вання визначений прибуток, що вираховууться шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звiтного перiоду на суму вало-
вих затрат платника податку та суму амортизацiйних вiдрахувань.
При цьому пiд валовим доходом мають на увазi загальну суму
доходу платника податку вiд усiх видiв дiяльностi, отриманого про-
тягом звiтного перiоду в грошовiй, матерiальнiй або нематерiаль-
нiй формах як на територiє Украєни, єє континентальному шельфi,
вiльнiй економiчнiй зонi, так i за єє межами, в яку входять: загальнi
доходи вiд реалiзацiє товарiв (робiт, послуг); доходи вiд здiйснення
банкiвських, страхових та iнших операцiй; вiд товарообмiнних
(бартерних) операцiй; вiд спiльноє дiяльностi та у виглядi дивi-
Згiдно з класифiкацiую податкiв залежно вiд форми оподаткування в
лiтературi розрiзняють: прямi (прибутково-майновi) - податки, якi стягуються в
процесi придбання i акумуляцiє матерiальних благ, визначаються розмiром
обукта оподаткування, включаються в цiну товару i виплачуються виробником
чи власником, та побiчнi (на споживання) - податки, якi стягуються в процесi ви-
трачання матерiальних благ, визначаються розмiром споживання, включаються в
виглядi накидки до цiни товару i виплачуються споживачем (див.: Кучерявенко Н. П.
Згадувана праця, С. 118-119).
116
дендiв, отриманих вiд нерезидентiв, процентiв, роялтi, володiн-
ня борговими вимогами, а також доходiв вiд здiйснення операцiй
лiзингу (оренди); доходи з iнших джерел та вiд позареалiзацiйних
операцiй.
А пiд скоригованим валовим доходом мають на увазi валовий
дохiд, з якого виключаються: суми акцизного збору, податку на
додану вартiсть, отриманi пiдприумством у складi цiни реалiзацiє
продукцiє (робiт, послуг); суми коштiв, отриманi платником податкiв
за рiшенням суду (арбiтражного суду) як компенсацiя прямих ви-
трат або збиткiв, понесених ним внаслiдок порушення його прав
та iнтересiв, що охороняються законом; суми коштiв у частинi над-
мiрно сплачених податкiв, зборiв (обовязкових платежiв), що по-
вертаються або мають бути поверненi платнику податку з бюджетiв,
та цiлий ряд iнших доходiв.
Платниками податку на прибуток цим законом визначенi:
з числа резидентiв2 - субукти пiдприумницькоє дiяльностi, бюд-
жетнi, громадськi та iншi пiдприумства, установи та органiзацiє, якi
здiйснюють дiяльнiсть, спрямовану на отримання прибутку як на те-
риторiє Украєни, так i за єє межами;
з числа нерезидентiв - фiзичнi та юридичнi особи, створенi в
будь-якiй органiзацiйно-правовiй формi, якi отримують доходи з
джерелом єх походження з Украєни.
Закон мiстить положення про оподаткування операцiй особли-
вого виду, зокрема: оподаткування товарообмiнних (бартерних) опе-
рацiй; страховоє дiяльностi; операцiй iз розрахунками в iноземнiй
валютi; операцiй з торгiвлi цiнними паперами та деривативами3;
спiльноє дiяльностi на територiє Украєни без створення юридичноє
особи; операцiй з борговими вимогами та зобовязаннями та iншi.
За законом прибуток платникiв податку, включаючи пiдпри-
умства, що заснованi на власностi окремоє фiзичноє особи, оподат-
ковууться за ставкою ЗО вiдсоткiв до обукта оподаткування.
Роялтi - платежi будь-якого виду, одержанi у виглядi винагород
(компенсацiй) за використання або надання дозволу на використання прав
iнтелектуальноє, в тому числi промисловоє, власностi.
2 Резиденти - юридичнi особи та субукти пiдприумницькоє дiяльностi Укра-
єни, що не мають статусу юридичноє особи (фiлiє, представництва тощо), якi створенi
та здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства Украєни з
мiсцезнаходженням на єє територiє.
3 Дериватив - стандартний документ, що засвiдчуу право або зобовязанi
придбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi активи, а так
кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
117
Найважливiшим видом побiчних податкiв в Украєнi у податок
на додану вартiсть, попередником якого був податок з обороту. Цей
податок дiстав розповсюдження з середини XX столiття i застосо-
вууться ще й тепер у деяких захiдноувропейських та iнших крає-
нах. Однiую з перших краєн Захiдноє твропи, якi застосували по-
даток на додану вартiсть, вважауться Францiя. Суть його полягау
в тому, що товаровиробники .при реалiзацiє товару компенсують усi
своє витрати i додають податок на створену на самому пiдпри-
умствi вартiсть.
З цим визначенням кореспондууться поняття податку на дода-
ну вартiсть, наведене в первiснiй редакцiє Закону Украєни вiд 20
грудня 1991 року <Про податок на додану вартiсть>. Згiдно зi ст. 1
цього Закону податок на додану вартiсть у частиною новоствореноє
вартостi на кожному етапi виробництва товарiв, виконання робiт,
надання послуг, що надходить до бюджету пiсля єхньоє реалiзацiє.
Таким чином, кожний iз постачальникiв виплачуу державi по-
даток пропорцiйно до тiує частини вартостi, яку вiн додав до цiни
придбання для досягнення цiни реалiзацiє.
Податок на додану вартiсть вiдрiзняуться вiд податку на при-
буток (а також прибуткового податку з населення) тим, що пода-
ток на прибуток i прибутковий податок з населення сплачуються
виробником, а податок на додану вартiсть не зменшуу коштiв ви-
робника i виплачууться споживачем за цiною товару. Безперечно,
пiдприумство-виробник виплачуу i прибуток, але того пiдпри-
умства, в якого воно закупило комплектуючi, сировину i т. iн., тобто
тодi, коли воно виступау покупцем.
Застосований замiсть податку з обороту, цей податок зберiг i
певну схожiсть з ним. Ця схожiсть помiтна, зокрема, i у визначеннi
обукта оподаткування в Законi <Про податок на додану вартiсть>
вiд 3 квiтня 1997 року2. Ним визнаються операцiє платникiв подат-
ку з продажу товарiв (робiт, послуг) на митнiй територiє Украєни,
а також ввезення на митну територiю або вивезення з неє товарiв
та надання послуг i виконання робiт. Проте податок на додану вар-
тiсть, як уже йшлося, значно вiдрiзняуться вiд податку з обороту3.
Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 290.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. № 21. Ст. 156.
3 Вiдмiннiсть єх полягау ще й у тому, що до товарних оборотiв належали тiльки
обороти з продажу товарiв. Обороти з виконання робiт i надання послуг оподатко-
вувались як нетоварнi операцiє.
118
Найважливiшим податком з фiзичних осiб, характерним для
будь-якоє податковоє системи, у прибутковий податок. Примiтивною,
початковою формою таких податкiв були повинностi у виглядi без-
коштовних послуг, якi населення надавало державi. Грошовi податки
з громадян починаються з майнового та подушного оподаткування.
У сучасних умовах в Украєнi у чинним також податок на про-
мисел, законодавче закрiплений Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Укра-
єни вiд 17 березня 1993 року. Але найбiльшу питому вагу мау при-
бутковий податок з громадян, встановлений Декретом Кабiнету
Мiнiстрiв 26 грудня 1992 року. Вiн бере початок з прибутково-май-
нового податку, який набрав чинностi в СРСР у 1922 роцi, а потiм
(у 1924 роцi) був перетворений на прибутковий податок. В умовах
Радянського Союзу завжди дiяв диференцiйований пiдхiд щодо
прибуткового податку, який продовжуу дiяти i в Украєнi.
Першим принципом, який було покладено в його основу, став
подiл платникiв залежно вiд постiйного мiсця проживання на гро-
мадян Украєни, iноземних громадян, осiб без громадянства (рези-
дентiв, нерезидентiв); другим - подiл платникiв на окремi категорiє
залежно вiд джерел доходу: за мiсцем основноє роботи, не за мiсцем
основноє роботи, вiд пiдприумницькоє дiяльностi2; третiм-декла-
рування доходiв.
Висловлюючи думку, що в Украєнi зберiгся дискримiнацiйний
характер оподаткування для фiзичних осiб - субуктiв пiдприум-
ницькоє дiяльностi, В. Невмержицький i Т. Мараховська обгрун-
товують свiй висновок тим, що обуктом оподаткування даноє кате-
горiє платникiв у валовий дохiд3. Вiн визначауться як рiзниця мiж
отриманою виручкою i документально пiдтвердженими витрата-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 19. Ст. 208.
2 Для порiвняння: в СРСР за новою шкалою оподаткування, розробленою в
1990 р., платники прибуткового податку були подiленi залежно вiд джерела доходу
на такi групи: робiтники та службовцi, якi мали доходи за основним мiсцем роботи
та не за основним мiсцем роботи; працiвники лiтератури та мистецтва, якi сплачу-
вали податок за доходами за рiк; особи, якi займалися iндивiдуальною трудовою
дiяльнiстю у сферi кустарно-ремiсницьких промислiв, побутового обслуговування,
яародно-художнiх промислiв та соцiально-культурнiй сферi, якi теж сплачували
податок за рiк; громадяни, що отримували доходи вiд ведення сiльського господар-
ства. Як випливау з цього порiвняння, особи, якi займалися iндивiдуальною трудо-
вою дiяльнiстю, перетворилися на пiдприумцiв. Таке перетворення викликау сумнiв
(детальнiше про це див.: Гайворонський В. Н" Жушман В. Тi. Предприниматель-
ство, хозяйственная и трудовая деятельность: законодательное урегулирование //
Предпринимательство, хозяйство и право. 1998. № 9).
3 Див.: Невмержицький В., Мараховська Т. Механiзм становлення прибутко-
вого податку в Украєнi // Вiсник податковоє служби Украєни. 1998. № 16. С. 34.
119
ми, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Першою
проблемою у занадто великий розмiр вiдрахувань. Друга пробле-
ма полягау у визначеннi обукта оподаткування та порядку опла-
ти. Пiдприумство оподатковуу фактичнi витрати на виплату основ-
ноє i додатковоє заробiтноє плати i включау нарахованi суми у
валовi витрати, тодi як у пiдприумця оподаткуванню пiдлягау весь
доход (його зарплата та прибуток). У такому разi не можна гово-
рити про накопичення фiнансових коштiв для подальшого розвит-
ку пiдприумницькоє дiяльностi. Так система оподаткування фiзич-
них осiб - пiдприумцiв негативно впливау на єхню дiяльнiсть i
змушуу ухилятися вiд оподаткування та переходити в <тiнь>.
Тому в умовах, що склалися, оптимальним варiантом було б
встановлення фiксованого податку (придбання патенту) не лише
для торговельноє дiяльностi, що здiйснюуться на ринку, а й для
iнших видiв пiдприумницькоє дiяльностi2.
З цим не можна не погодитись. i перший крок у цьому напрям-
ку вже зроблений у Законi Украєни вiд 13 лютого 1998 року <Про
внесення змiн до Декрету Кабiнету Мiнiстрiв Украєни <Про при-
бутковий податок з громадян>3. Згiдно з ним громадяни, якi здiй-
снюють пiдприумницьку дiяльнiсть без створення юридичноє осо-
би, мають право самостiйно обрати спосiб оподаткування доходiв,
одержаних вiд цiує дiяльностi, за фiксованим розмiром податку
шляхом придбання патенту за умови, якщо кiлькiсть осiб, якi бе-
руть участь у пiдприумницькiй дiяльностi, не перевищуу пяти, а
його валовий доход вiд самостiйного здiйснення пiдприумницькоє
дiяльностi або з використанням найманоє працi за останнi 12 ка-
лендарних мiсяцiв, що передують мiсяцю придбання патенту, не
перевищуу семи тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв гро-
мадян, - тобто це стосууться лише малого пiдприумництва.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40
няного товаровиробника своую надмiрнiстю.
Перший крок у цьому напрямку вже зроблений. Верховною Ра-
дою Украєни 28 грудня 1994 року прийнятий Закон <Про оподат-
кування прибутку пiдприумств> (замiсть податку на доходи пiд-
приумств i органiзацiй). За цим законом, податок з прибутку в
Украєнi з сiчня 1995 року стягууться за ставкою ЗО вiдсоткiв (для
всiх субуктiв господарювання матерiальноє сфери виробництва,
незалежно вiд форм власностi).
Та головне в досягненнi ефективностi оподаткування у, мабуть,
визначення таких ставок податкiв, якi б, з одного боку, забезпечу-
вали необхiднi надходження до бюджету, а з другого - не були б
надмiрними для субуктiв господарювання, тобто щоб при цьому
урiвноважувались iнтереси цих субуктiв i держави2.
З метою коригування податковоє полiтики вiдповiдно до основ-
них напрямкiв економiчних реформ в Украєнi, захисту вiтчизня-
ного товаровиробника, посилення податковоє та платiжноє дисцип-
лiни, забезпечення своучасних надходжень до доходноє частини
бюджету Президент Украєни Указом вiд 31 липня 1996 року ви-
знав необхiдним i доручив Кабiнету Мiнiстрiв пiдготувати проек-
ти законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань рефор-
мування податковоє полiтики, виходячи з необхiдностi створення
в Украєнi стабiльноє податковоє системи, яка б забезпечувала чiтке
визначення порядку стягнення платежiв, його простоту.
Проекти законiв, за цим Указом, повиннi передбачити змен-
шення рiвня розмiру податкових вилучень до 45 вiдсоткiв обсягiв
валового внутрiшнього продукту; забезпечення чiткого визначен-
ня обуктiв оподаткування з метою запобiгання випадкам подвiй-
ного оподаткування.
В свою чергу. Верховна Рада Украєни постановою вiд 4 грудня
1996 року схвалила <Основнi положення податковоє полiтики в
Украєнi>, якi передбачалося покласти в основу удосконалення За-
кону <Про систему оподаткування> та iнших законiв з цих питань.
Реформуванню, за цiую постановою, пiдлягають правовi норми, що
визначають форми, методи, механiзми регулювання i встановлення
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1995. № 4. Ст. 29.
2 Французький фiлософ Монтеску так висловився з цього приводу: "Нiщо не
вимагау стiльки розуму i мудростi, як вирахування тих частин, якi в громадян заби-
раються i якi в них повиннi залишитися".
114
величини та порядку справляння податкiв, внескiв до державних
цiльових фондiв, необхiдних державi для виконання єє функцiй.
Передбачено забезпечити розробку податкових законiв прямоє
дiє, створення умов для прийняття Податкового Кодексу.
Серед засад, якi повиннi враховуватися в процесi розроблен-
ня проектiв нових законодавчих актiв про оподаткування i внесен-
ня змiн та доповнень до чинного законодавства, передусiм перед-
бачено стимулювання пiдприумницькоє виробничоє дiяльностi та
iнвестицiйноє активностi - введення пiльг щодо оподаткування
прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.
Постановою визначено принципи побудови та реформування
податковоє системи: обовязковiсть сплати податкiв та iнших обо-
вязкових платежiв та встановлення вiдповiдальностi платникiв
податкiв за порушення податкового законодавства; рiвнозначнiсть
i пропорцiйнiсть сплати податкiв; рiвнiсть, недопущення будь-якоє
податковоє дискримiнацiє субуктiв господарювання; соцiальна
справедливiсть; стабiльнiсть - забезпечення незмiнностi оподат-
кування протягом бюджетного року; економiчна обгрунтованiсть;
рiвномiрнiсть сплати та деякi iншi.
Цi принципи покладенi в основу новоє редакцiє Закону Укра-
єни <Про систему оподаткування> вiд 18 лютого 1997 року2, який
визначау перш за все поняття податку i збору (обовязкового пла-
тежу). Пiд податком i збором до бюджетiв та державних цiльових
фондiв, за цим законом, слiд розумiти обовязковий внесок до
бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду,
здiйснюваний платниками в порядку i на умовах, що визначають-
ся законами Украєни про оподаткування.
Державнi цiльовi фонди - це фонди, створенi вiдповiдно до
законiв Украєни, якi формуються за рахунок визначених законами
податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) юридичних та фiзичних
осiб незалежно вiд форм власностi. Цi фонди включаються до дер-
жавного бюджету (крiм пенсiйного фонду).
Сукупнiсть податкiв i зборiв (обовязкових платежiв) до бюд-
жетiв та до державних цiльових фондiв становить систему оподат-
кування. ;
Обуктами оподаткування у доходи (прибуток), додана вартiсть:
продукцiє (робiт, послуг), спецiальне використання природних ре-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. № 59. Ст. 40.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. 16. Ст. 119.
115
сурсiв, майно юридичних i фiзичних осiб та iншi обукти, визначенi
законами Украєни про оподаткування.
Зазначений закон визначау, що в Украєнi справляються загаль-
нодержавнi податки i збори (обовязковi платежi) та мiсцевi подат-
ки i збори.
До загальнодержавних належать такi податки та збори: пода-
ток на додану вартiсть; акцизний збiр; податок на прибуток пiд-
приумств; податок на доходи фiзичних осiб; мито; державне мито;
податок на нерухоме майно (нерухомiсть); плата (податок) на зем-
лю; рентнi платежi; податок з власникiв транспортних засобiв та
iнших самохiдних машин i механiзмiв; податок на промисел; збiр
за спецiальне використання природних ресурсiв; збiр за забруднен-
ня навколишнього природного середовища та iншi збори.
До мiсцевих податкiв належать: податок з реклами та кому-
нальний податок, а до мiсцевих зборiв - готельний збiр; збiр за
припаркування автотранспорту; ринковий та iншi.
Контроль за правильнiстю та своучаснiстю справляння подат-
кiв i зборiв здiйснюуться державними податковими органами в
межах повноважень, визначених законами.
Отже, основним видом прямого податку з 1995 року став пода-
ток на прибуток. Нова редакцiя Закону <Про оподаткування прибут-
ку пiдприумств> прийнята 22 травня 1997 року. Обуктом оподатку-
вання визначений прибуток, що вираховууться шляхом зменшення
суми скоригованого валового доходу звiтного перiоду на суму вало-
вих затрат платника податку та суму амортизацiйних вiдрахувань.
При цьому пiд валовим доходом мають на увазi загальну суму
доходу платника податку вiд усiх видiв дiяльностi, отриманого про-
тягом звiтного перiоду в грошовiй, матерiальнiй або нематерiаль-
нiй формах як на територiє Украєни, єє континентальному шельфi,
вiльнiй економiчнiй зонi, так i за єє межами, в яку входять: загальнi
доходи вiд реалiзацiє товарiв (робiт, послуг); доходи вiд здiйснення
банкiвських, страхових та iнших операцiй; вiд товарообмiнних
(бартерних) операцiй; вiд спiльноє дiяльностi та у виглядi дивi-
Згiдно з класифiкацiую податкiв залежно вiд форми оподаткування в
лiтературi розрiзняють: прямi (прибутково-майновi) - податки, якi стягуються в
процесi придбання i акумуляцiє матерiальних благ, визначаються розмiром
обукта оподаткування, включаються в цiну товару i виплачуються виробником
чи власником, та побiчнi (на споживання) - податки, якi стягуються в процесi ви-
трачання матерiальних благ, визначаються розмiром споживання, включаються в
виглядi накидки до цiни товару i виплачуються споживачем (див.: Кучерявенко Н. П.
Згадувана праця, С. 118-119).
116
дендiв, отриманих вiд нерезидентiв, процентiв, роялтi, володiн-
ня борговими вимогами, а також доходiв вiд здiйснення операцiй
лiзингу (оренди); доходи з iнших джерел та вiд позареалiзацiйних
операцiй.
А пiд скоригованим валовим доходом мають на увазi валовий
дохiд, з якого виключаються: суми акцизного збору, податку на
додану вартiсть, отриманi пiдприумством у складi цiни реалiзацiє
продукцiє (робiт, послуг); суми коштiв, отриманi платником податкiв
за рiшенням суду (арбiтражного суду) як компенсацiя прямих ви-
трат або збиткiв, понесених ним внаслiдок порушення його прав
та iнтересiв, що охороняються законом; суми коштiв у частинi над-
мiрно сплачених податкiв, зборiв (обовязкових платежiв), що по-
вертаються або мають бути поверненi платнику податку з бюджетiв,
та цiлий ряд iнших доходiв.
Платниками податку на прибуток цим законом визначенi:
з числа резидентiв2 - субукти пiдприумницькоє дiяльностi, бюд-
жетнi, громадськi та iншi пiдприумства, установи та органiзацiє, якi
здiйснюють дiяльнiсть, спрямовану на отримання прибутку як на те-
риторiє Украєни, так i за єє межами;
з числа нерезидентiв - фiзичнi та юридичнi особи, створенi в
будь-якiй органiзацiйно-правовiй формi, якi отримують доходи з
джерелом єх походження з Украєни.
Закон мiстить положення про оподаткування операцiй особли-
вого виду, зокрема: оподаткування товарообмiнних (бартерних) опе-
рацiй; страховоє дiяльностi; операцiй iз розрахунками в iноземнiй
валютi; операцiй з торгiвлi цiнними паперами та деривативами3;
спiльноє дiяльностi на територiє Украєни без створення юридичноє
особи; операцiй з борговими вимогами та зобовязаннями та iншi.
За законом прибуток платникiв податку, включаючи пiдпри-
умства, що заснованi на власностi окремоє фiзичноє особи, оподат-
ковууться за ставкою ЗО вiдсоткiв до обукта оподаткування.
Роялтi - платежi будь-якого виду, одержанi у виглядi винагород
(компенсацiй) за використання або надання дозволу на використання прав
iнтелектуальноє, в тому числi промисловоє, власностi.
2 Резиденти - юридичнi особи та субукти пiдприумницькоє дiяльностi Укра-
єни, що не мають статусу юридичноє особи (фiлiє, представництва тощо), якi створенi
та здiйснюють свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства Украєни з
мiсцезнаходженням на єє територiє.
3 Дериватив - стандартний документ, що засвiдчуу право або зобовязанi
придбати чи продати цiннi папери, матерiальнi або нематерiальнi активи, а так
кошти на визначених ним умовах у майбутньому.
117
Найважливiшим видом побiчних податкiв в Украєнi у податок
на додану вартiсть, попередником якого був податок з обороту. Цей
податок дiстав розповсюдження з середини XX столiття i застосо-
вууться ще й тепер у деяких захiдноувропейських та iнших крає-
нах. Однiую з перших краєн Захiдноє твропи, якi застосували по-
даток на додану вартiсть, вважауться Францiя. Суть його полягау
в тому, що товаровиробники .при реалiзацiє товару компенсують усi
своє витрати i додають податок на створену на самому пiдпри-
умствi вартiсть.
З цим визначенням кореспондууться поняття податку на дода-
ну вартiсть, наведене в первiснiй редакцiє Закону Украєни вiд 20
грудня 1991 року <Про податок на додану вартiсть>. Згiдно зi ст. 1
цього Закону податок на додану вартiсть у частиною новоствореноє
вартостi на кожному етапi виробництва товарiв, виконання робiт,
надання послуг, що надходить до бюджету пiсля єхньоє реалiзацiє.
Таким чином, кожний iз постачальникiв виплачуу державi по-
даток пропорцiйно до тiує частини вартостi, яку вiн додав до цiни
придбання для досягнення цiни реалiзацiє.
Податок на додану вартiсть вiдрiзняуться вiд податку на при-
буток (а також прибуткового податку з населення) тим, що пода-
ток на прибуток i прибутковий податок з населення сплачуються
виробником, а податок на додану вартiсть не зменшуу коштiв ви-
робника i виплачууться споживачем за цiною товару. Безперечно,
пiдприумство-виробник виплачуу i прибуток, але того пiдпри-
умства, в якого воно закупило комплектуючi, сировину i т. iн., тобто
тодi, коли воно виступау покупцем.
Застосований замiсть податку з обороту, цей податок зберiг i
певну схожiсть з ним. Ця схожiсть помiтна, зокрема, i у визначеннi
обукта оподаткування в Законi <Про податок на додану вартiсть>
вiд 3 квiтня 1997 року2. Ним визнаються операцiє платникiв подат-
ку з продажу товарiв (робiт, послуг) на митнiй територiє Украєни,
а також ввезення на митну територiю або вивезення з неє товарiв
та надання послуг i виконання робiт. Проте податок на додану вар-
тiсть, як уже йшлося, значно вiдрiзняуться вiд податку з обороту3.
Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 290.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1997. № 21. Ст. 156.
3 Вiдмiннiсть єх полягау ще й у тому, що до товарних оборотiв належали тiльки
обороти з продажу товарiв. Обороти з виконання робiт i надання послуг оподатко-
вувались як нетоварнi операцiє.
118
Найважливiшим податком з фiзичних осiб, характерним для
будь-якоє податковоє системи, у прибутковий податок. Примiтивною,
початковою формою таких податкiв були повинностi у виглядi без-
коштовних послуг, якi населення надавало державi. Грошовi податки
з громадян починаються з майнового та подушного оподаткування.
У сучасних умовах в Украєнi у чинним також податок на про-
мисел, законодавче закрiплений Декретом Кабiнету Мiнiстрiв Укра-
єни вiд 17 березня 1993 року. Але найбiльшу питому вагу мау при-
бутковий податок з громадян, встановлений Декретом Кабiнету
Мiнiстрiв 26 грудня 1992 року. Вiн бере початок з прибутково-май-
нового податку, який набрав чинностi в СРСР у 1922 роцi, а потiм
(у 1924 роцi) був перетворений на прибутковий податок. В умовах
Радянського Союзу завжди дiяв диференцiйований пiдхiд щодо
прибуткового податку, який продовжуу дiяти i в Украєнi.
Першим принципом, який було покладено в його основу, став
подiл платникiв залежно вiд постiйного мiсця проживання на гро-
мадян Украєни, iноземних громадян, осiб без громадянства (рези-
дентiв, нерезидентiв); другим - подiл платникiв на окремi категорiє
залежно вiд джерел доходу: за мiсцем основноє роботи, не за мiсцем
основноє роботи, вiд пiдприумницькоє дiяльностi2; третiм-декла-
рування доходiв.
Висловлюючи думку, що в Украєнi зберiгся дискримiнацiйний
характер оподаткування для фiзичних осiб - субуктiв пiдприум-
ницькоє дiяльностi, В. Невмержицький i Т. Мараховська обгрун-
товують свiй висновок тим, що обуктом оподаткування даноє кате-
горiє платникiв у валовий дохiд3. Вiн визначауться як рiзниця мiж
отриманою виручкою i документально пiдтвердженими витрата-
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1993. № 19. Ст. 208.
2 Для порiвняння: в СРСР за новою шкалою оподаткування, розробленою в
1990 р., платники прибуткового податку були подiленi залежно вiд джерела доходу
на такi групи: робiтники та службовцi, якi мали доходи за основним мiсцем роботи
та не за основним мiсцем роботи; працiвники лiтератури та мистецтва, якi сплачу-
вали податок за доходами за рiк; особи, якi займалися iндивiдуальною трудовою
дiяльнiстю у сферi кустарно-ремiсницьких промислiв, побутового обслуговування,
яародно-художнiх промислiв та соцiально-культурнiй сферi, якi теж сплачували
податок за рiк; громадяни, що отримували доходи вiд ведення сiльського господар-
ства. Як випливау з цього порiвняння, особи, якi займалися iндивiдуальною трудо-
вою дiяльнiстю, перетворилися на пiдприумцiв. Таке перетворення викликау сумнiв
(детальнiше про це див.: Гайворонський В. Н" Жушман В. Тi. Предприниматель-
ство, хозяйственная и трудовая деятельность: законодательное урегулирование //
Предпринимательство, хозяйство и право. 1998. № 9).
3 Див.: Невмержицький В., Мараховська Т. Механiзм становлення прибутко-
вого податку в Украєнi // Вiсник податковоє служби Украєни. 1998. № 16. С. 34.
119
ми, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Першою
проблемою у занадто великий розмiр вiдрахувань. Друга пробле-
ма полягау у визначеннi обукта оподаткування та порядку опла-
ти. Пiдприумство оподатковуу фактичнi витрати на виплату основ-
ноє i додатковоє заробiтноє плати i включау нарахованi суми у
валовi витрати, тодi як у пiдприумця оподаткуванню пiдлягау весь
доход (його зарплата та прибуток). У такому разi не можна гово-
рити про накопичення фiнансових коштiв для подальшого розвит-
ку пiдприумницькоє дiяльностi. Так система оподаткування фiзич-
них осiб - пiдприумцiв негативно впливау на єхню дiяльнiсть i
змушуу ухилятися вiд оподаткування та переходити в <тiнь>.
Тому в умовах, що склалися, оптимальним варiантом було б
встановлення фiксованого податку (придбання патенту) не лише
для торговельноє дiяльностi, що здiйснюуться на ринку, а й для
iнших видiв пiдприумницькоє дiяльностi2.
З цим не можна не погодитись. i перший крок у цьому напрям-
ку вже зроблений у Законi Украєни вiд 13 лютого 1998 року <Про
внесення змiн до Декрету Кабiнету Мiнiстрiв Украєни <Про при-
бутковий податок з громадян>3. Згiдно з ним громадяни, якi здiй-
снюють пiдприумницьку дiяльнiсть без створення юридичноє осо-
би, мають право самостiйно обрати спосiб оподаткування доходiв,
одержаних вiд цiує дiяльностi, за фiксованим розмiром податку
шляхом придбання патенту за умови, якщо кiлькiсть осiб, якi бе-
руть участь у пiдприумницькiй дiяльностi, не перевищуу пяти, а
його валовий доход вiд самостiйного здiйснення пiдприумницькоє
дiяльностi або з використанням найманоє працi за останнi 12 ка-
лендарних мiсяцiв, що передують мiсяцю придбання патенту, не
перевищуу семи тисяч неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв гро-
мадян, - тобто це стосууться лише малого пiдприумництва.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40