Див.: Кононенко В. Цiноутворення i цiни в ринковiй економiцi. Лiбералiзацiя
цiн при переходi до ринку // Економiка Украєни. 1992. № 8. С. 63.
2 Див.: Там само. С. 65.
106
Найбiльше вплинула на сучаснi теорiє вартостi i цiн неокла-
сична теорiя англiйського економiста кiнця XIX - початку XX сто-
лiття А. Маршала, яка поуднувала теорiю класикiв полiтекономiє
про визначальну роль витрат виробництва i теорiє граничноє корис-
ностi, попиту i пропозицiє у формуваннi i руховi цiн.
У сучасних теорiях цiноутворення, якi спираються на працi
А. Маршала, теорiя вартостi вже не посiдау центрального мiсця,
як це було до XX столiття. На переднiй план висунулася теорiя
цiни, що комплексно вивчау вплив рiзноманiтних цiноутворюючих
факторiв. Впливають вони на цiни завдяки змiнi попиту i пропо-
зицiє на ринках як товарiв, так i факторiв виробництва. Рух цiн,
згiдно з нею, в сучасному виробництвi у наслiдком дiє складного
комплексу факторiв: руху ефективноє працi i виробництва, стану
грошового обiгу, платiжного балансу i державних фiнансiв, харак-
теру державного регулювання i т. iн.
Ми коротко зупинилися на теорiях цiноутворення, щоб про-
iлюструвати складнiсть, неоднозначнiсть процесiв, що в умовах
ринку призводять до формування цiн. Ця обставина обумовила i
складнiсть процесу переходу вiд адмiнiстративного установлення
цiн за адмiнiстративно-планово-командноє системи до застосуван-
ня ринкового цiноутворення. Звiльнення цiн вiд адмiнiстративно-
го регулювання, єх лiбералiзацiя у невiдумною передумовою вве-
дення ринкового механiзму в економiку.
Визначаючи шлях, або <модель>, переходу Уiiаєни до ринко-
воє економiки, Верховна Рада у своєй концепцiє з трьох основних
видiв моделей, вироблених свiтовим досвiдом, - еволюцiйноє,
шоковоє терапiє та жорсткого регулювання, зупинилася на першiй,
але обставини як внутрiшнього, так ще бiльше зовнiшнього харак-
теру спонукали до застосування шоковоє терапiє, за якоє здiйс-
нюуться швидкий радикальний перехiд вiд адмiнiстративно-роз-
подiльноє системи до ринковоє, до вiльного цiноутворення, яке у
необхiдним засобом створення ринкових структур, формування
незалежних товаровиробникiв, виникнення ринковоє конкуренцiє.
Швидке звiльнення цiн призвело, як вiдомо, до iнфляцiє i на-
вiть гiперiнфляцiє - неприумних супутникiв шоковоє терапiє. Пе-
ребороти цi наслiдки пощастило завдяки низцi заходiв, вжитих дер-
жавою, в тому числi i частковим регулюванням цiноутворення. У
звязку з цим виникли рiзнi види цiн залежно вiд ступеня держав-
ного втручання i прав пiдприумств у єх установленнi. Так, державнi
фiксованi чи регульованi (за допомогою коефiцiунтiв граничного
107
пiдвищення) цiни застосовуються до вузького кола продукцiє та по-
слуг виробничо-технiчного призначення (головним чином енерго-
ресурси, послуги транспорту i звязку), а також до життуво важли-
вих товарiв та послуг для населення (хлiб, дитяче харчування, ме-
дичнi препарати, комунальнi послуги та деякi iншi). Крiм того,
регулювання цiн, недопущення єх необгрунтованого пiдвищення
здiйснюуться опосередковано, за допомогою установлення гранич-
них рiвнiв рентабельностi. Цiни, що установлюються пiдприум-
ствами та iншими товаровиробниками самостiйно, у вiльними рин-
ковими цiнами. До них належать також бiржовi цiни, якi формують-
ся внаслiдок реалiзацiє продукцiє на товарних бiржах.
Згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв вiд 23 грудня 1992 року
<Про регулювання цiн> (з наступними змiнами i доповненнями) гра-
ничнi розмiри пiдвищення цiн i тарифiв установленi на вугiлля та
вугiльну продукцiю, електроенергiю, теплоенергiю, основнi послуги
звязку, комунально-побутовi послуги, послуги пасажирського
транспорту та звязку, хлiб i булочнi вироби, борошно пшеничне та
житну, дитяче харчування, лiкарськi засоби i вироби медичного при-
значення, тарифи на розповсюдження перiодичних видань.
Цiую постановою затверджено Тимчасове положення про дер-
жавне регулювання цiн i тарифiв. Воно застосовууться до держав-
них пiдприумств, єх обуднань та органiзацiй, якi, користуючись
правом самостiйного встановлення цiн i тарифiв на продукцiю,
товари i послуги, надмiрно пiдвищують єх рiвень.
Це Положення не поширюуться на продукцiю, що експортууть-
ся, замiнюу iмпортну; нову високоефективну; нову, виготовлену iз
застосуванням запатентованого винаходу i високоефективноє тех-
нологiє, створеноє спецiально для цiує продукцiє.
Необхiднiсть введення регульованих цiн визначауться Мiнiс-
терством економiки. Радою Мiнiстрiв Автономноє Республiки
Крим, обласними, Києвською та Севастопольською мiськими дер-
жавними адмiнiстрацiями, виходячи з iнформацiє пiдприумств-
споживачiв, аналiзу даних статистики, результатiв перевiрок кон-
тролюючих органiв щодо надмiрного зростання цiн, а також дек-
ларування змiни цiн пiдприумствами-виготовлювачами.
Пiдставою для запровадження регульованих цiн може бути
пiдвищення пiдприумством цiн на свою продукцiю за рахунок:
збiльшення у витратах вартостi сировини, матерiалiв, комплекту-
ючих виробiв i послуг без вiдповiдного обгрунтування цiн на єхну
придбання та норм споживання; включення до собiвартостi про-
108
дукцiє витрат, не передбачених дiючим порядком калькулювання
продукцiє, i т. iн.
При змiнi цiн на продукцiю, перелiк якоє установлений Поло-
женням, пiдприумства повиннi декларувати цю змiну зазначеним
вище державним органам.
З приводу втручання держави в процеси цiноутворення в пе-
рехiдний перiод, як i взагалi щодо впливу держави на господарсь-
ку, пiдприумницьку дiяльнiсть у цей перiод, у лiтературi, у висту-
пах депутатiв висловлювалися думки про необхiднiсть значного
його обмеження. У звязку з цим Голова Верховноє Ради О. Тка-
ченко на прес-конференцiє зауважив: <у такiй державi,-як Японiя,
цiнами регулюються 4 мiльйони видiв продукцiє. В Америцi - в
2 рази менше. А у нас хочуть, щоб нiчого не контролювали i про-
понують таку модель>. Коментарi, як то кажуть, зайвi.
4. Оподаткування. Правова
регламентацiя
До державного впливу на господарську дiяльнiсть, де
держава виступау в публiчних iнтересах, слiд вiднести й оподат-
кування.
Встановлення i скасування податкiв, зборiв i обовязкових пла-
тежiв до бюджетiв та внескiв до державних цiльових фондiв, а та-
кож пiльг єх платникам здiйснюуться Верховною Радою Украєни,
Верховною Радою Автономноє Республiки Крим i мiсцевими ра-
дами народних депутатiв2.
Своєми принципами (економiчна доцiльнiсть, соцiальна спра-
ведливiсть) оподаткування вiдрiзняуться вiд вiдносин державних
пiдприумств з бюджетом, якi iснували за адмiнiстративно-коман-
дноє системи. Пiдприумства ранiше розраховувалися з бюджетом за
нормативами вiдрахувань вiд прибутку, що установлювалися за роз-
судом мiнiстерств. Звичайно, що нi про яку економiчну доцiльнiсть
чи соцiальну справедливiсть при цьому мови не могло бути3.
За рiк можна зробити те, що не зроблено за сiм. З прес-конференцiє Голови
Верховноє Ради Украєни Олександра Ткаченка // Голос Украєни. 1998. ЗО лип.
2 Див.: Закон Украєни вiд 25 червня 1991 р. "Про систему оподаткування" (в
редакцiє вiд 2 лютого 1994 р.// Уряд. курур. 1994. 24 бер.
3 Навiть в умовах проведення експерименту, спрямованого на розширення
самостiйностi пiдприумств, основна частина прибутку пiдприумств переходила до
держбюджету i в розпорядження мiнiстерств.
109
В умовах переходу до ринковоє економiки наша держава
установила оподаткування субуктiв господарювання, яке в усьому
свiтi мау давню iсторiю.
Податки в тiй формi, в якiй вони iснують зараз, склалися по-
рiвняно недавно, проте тенденцiя до виникнення таких механiзмiв
простежувалася з давнiх-давен. Єх основою була система повин-
ностей. Поступово в нiй виокремлюуться i певний рiзновид гро-
шових внесень замiсть особистих послуг.
У науковiй лiтературi висловленi рiзнi точки зору щодо виник-
нення податкiв. М. П. Кучерявенко, наприклад, вважау, що пере-
думовами виникнення єхнiх зародкових форм були: 1) перехiд вiд
натурального господарства до грошового; 2) зародження i форму-
вання держави.
При цьому вiн не погоджууться з думкою, що <податки виник-
ли разом з товарним виробництвом, подiлом суспiльства на класи
i появою держави, якiй потрiбнi кошти на утримання армiє, судiв,
чиновникiв та iншi потреби>2. Але розбiжнiсть тут не суттува, бо
перший автор веде мову про передумови виникнення податкiв, а
другий - про єхню появу.
Взагалi ж у лiтературних джерелах в основу перiодизацiє ста-
новлення податкiв покладенi етапи розвитку держави i його ме-
ханiзмiв: схiднi держави; класичнi держави Грецiє i Риму; фео-
далiзм; абсолютизм; конституцiоналiзм3.
Саме в перiод конституцiоналiзму закладаються i теоретичнi
основи оподаткування, обгрунтовууться його необхiднiсть. Мон-
теску, наприклад, вважав податки страховою премiую, частиною
майна громадян, яку вони вiддають для забезпечення користу-
вання iншою частиною. Франсуа Кене висловлювався за вста-
новлення удиного податку у формi поземельноє податi, пропор-
цiйноє доходу.
Та найвиразнiше висловив своє думки з цього приводу Адам
Смiт. Пiдданi держави, вважав вiн, повиннi по можливостi вiдпо-
вiдно до своєх здiбностей i сил брати участь в утриманнi уряду, тоб-
то - вiдповiдно доходу, яким вони користуються пiд захистом
держави. Податок, який зобовязууться сплачувати кожна окрема
особа, мау бути точно визначений, а не довiльний. Строк сплати,
Див.: Кучерявенко Н. П. Налоговое право. X., 1997. С. 8.
2 Налоги. Учебное пособие / Под ред. Д. Т. Ченика. М., 1995. С. 41.
-Див.: ТарасовП. Очерки науки финансового права. Ярославль, 1883. С. 26-221.
110
спосiб платежу, його сума - все це повинно бути зрозумiло i на-
дiйно для платника i для всякоє iншоє особи.
Цi iдеє найбiльший вплив мали в англiйському суспiльствi.
В Англiє ще в XVIII столiттi податки на прибуток становили чверть
державного бюджету. До початку XIX столiття вся система фiнансо-
вого управлiння консолiдувалася, стала простiшою. i у Францiє по-
датки були основою iснування держави. Але лiквiдацiя податковоє
системи пiд час революцiє 1789 року призвела до того, що в наступнi
десятилiття джерела податкiв вичерпалися. Водночас Англiя, що збе-
регла податки, багатiла i поступово ставала могутньою державою.
В дореволюцiйнiй Росiє податкова система сформувалася на-
прикiнцi XIX - початку XX столiття. В основному вона грунту-
валася на трьох податках: подушнi податi, <питуйний> збiр, мит-
ний збiр. З 1898 року починау дiяти <Положение о Государствен-
ном промысловом налоге>, затверджене Миколою II. Згiдно з ним
промисловi свiдоцтва мали видаватися на кожне промислове пiд-
приумство, торговий заклад, пароплав. Свiдоцтва могли одержа-
ти як юридичнi, так i фiзичнi особи.
Промисловий податок подiлявся на основний i додатковий.
Основний складався iз податку з торгових закладiв, складських
примiщень i податку з свiдоцтв на ярмаркову торгiвлю. Додатко-
вий промисловий податок залежав вiд розмiру основного капiта-
лу, прибутку пiдприумства.
Одним iз податкiв, запроваджених у мiстах, що забезпечува-
ли надходження в єхнiй доход, був податок з нерухомого майна.
Пiсля революцiє 1917 року вiдновлення податкових механiзмiв
припадау на першi роки НЕПу. Цi роки характеризувалися вiдносно
рiвноважним тиском податкiв на рiзнi суспiльно-економiчнi уклади.
А друга половина i кiнець 20-х рокiв - це етап згортання НЕПу, по-
вязаний з рiзким посиленням податкового тягаря на приватний сек-
тор. Лише за два роки, з 1928 по 1930, кiлькiсть легально дiючих при-
ватних пiдприумцiв у промисловостi скоротилася на 44 вiдсотки2.
У наступнi роки виникають новi податковi важелi, перерозпо-
дiльний нахил яких був на користь держави (податок з обороту, на
надприбуток, вiйськовий податок, самообкладання). Поступово по-
даткова система перетворювалася на механiзм, що реалiзував фiс-
кальну i перерозподiльчу функцiє на користь держави.
Див.: Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. Соч.
М" 1935. Т. 2. С. 341.
2 Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 45.
111
Пiд кiнець iснування Радянського Союзу тиск на платникiв по-
датку збiльшився за рахунок системи обовязкових платежiв, якi
власне податками навряд чи можна вважати.
Так, у Законi СРСР вiд ЗО червня 1987 року <Про державне
пiдприумство (обуднання)> про внески державних пiдприумств i
обуднань до бюджету говориться як про розрахунки з бюджетом
за нормативами розподiлу прибутку або доходу, якi затверджува-
лися мiнiстерством або iншим вищим органом. За нормативами
вносилася також плата за виробничi фонди, плата за трудовi ресур-
си. Пiдприумства вносили вiдрахування вiд прибутку або доходу
також до централiзованого фонду розвитку виробництва, науки i
технiки i резерву свого мiнiстерства або iншого вищого органу.
А за законодавством, яке було чинним до прийняття цього за-
кону, державнi пiдприумства повиннi були залишок свого прибут-
ку перерахувати до бюджету. Тобто, це було перекладання коштiв
з однiує державноє <кишенi> в iншу.
Щоправда, застосовувалися прибутковi податки з колгоспiв, з
кооперативних i громадських органiзацiй, мiсцевi податки.
Так що ж таке податкиi
Згадуваний уже М. П. Кучерявенко, наводячи визначення по-
датку в працi С. Г Пепеляува <Основы налогового права>: <Пода-
ток - удино законна форма вiдчуження власностi фiзичних i юри-
дичних осiб на засадах обовязковостi, iндивiдуальноє безвiдплат-
ностi, безповоротностi, яка забезпечена державним примусом i не
мау характеру покарання чи контрибуцiє, з метою забезпечення
платоспроможностi субуктiв у публiчнiй владi>, - зауважуу, що
з приводу цього визначення виникау два запитання. Перше: яким
чином застосувати його до ситуацiє, коли платником виступау дер-
жавне пiдприумство i фактично не вiдбувауться змiни власникаi
Друге: як бути з невизначенiстю категорiє <власнiсть юридичних
осiб>i Адже юридичнi особи можуть базуватися на рiзних ф.ормах
власностi (державнiй, приватнiй), а останну вже не укладауться в
це визначення.
Але цi запитання можна адресувати i єх автору, бо вiн теж роз-
глядау податок <як форму примусового вiдчуження результатiв
дiяльностi юридичних i фiзичних осiб у власнiсть держави...>2.
Окрiм того, в цих визначеннях не йдеться про те, в чому ж по-
лягау необхiднiсть оподаткування. iстотною ознакою податкiв у
Див.: Кучерявенко Н. П. Згадувана праця. С. 109.
2 Там само. С. 110.
112
єхну призначення забезпечувати дiяльнiсть некомерцiйного сектора
ринковоє економiки. Саме цей сектор дозволяу компенсувати так
званi недосконалостi ринку. Некомерцiйнi органiзацiє призначенi
для задоволення тих потреб, якi не повиннi залежати вiд ринковоє
конюнктури (охорона здоровя, освiта, наука, культура та iн.), а
також таких загальносуспiльних потреб, як утримання збройних
сил, органiв державноє безпеки, правоохоронних органiв, судiв.
Суттувою ознакою податкiв у єхня точна визначенiсть i рiвно-
мiрнiсть, про що писав iще Адам Смiт. Тому й не можна вважати
оподаткуванням той порядок вiдрахування державними пiдпри-
умствами частини свого прибутку до бюджету, який був установле-
ний згаданим вище Законом СРСР <Про державне пiдприумство
(обуднання)>, - адже цi внески визначалися за нормативами, що
установлювалися мiнiстерствами та вiдомствами диференцiйовано
вiдносно груп пiдприумств або навiть окремих пiдприумств. От
i виходило, що той, хто краще працював, бiльше вiдраховував кош-
тiв до бюджету.
Тому цiлком слушним у зауваження М. П. Кучерявенка про не-
обхiднiсть розмежування в законодавствi податку, збору i плате-
жу як схожих, але рiзних важелiв.
Оподаткування в Украєнi на шляху до єє незалежностi започат-
кував Закон вiд 25 червня 1991 року <Про систему оподаткуван-
ня>. Через свою недосконалiсть вiн неодноразово зазнавав змiн i
доповнень, так само, як i iншi законодавчi акти.
Метою Податкового регулювання, з одного боку, у економiчний
вплив на процеси формування фiнансових коштiв субуктiв госпо-
дарювання шляхом вилучення частини єхнiх доходiв, а з другого -
формування централiзованих фiнансових фондiв держави за раху-
нок цих вилучених коштiв. Податковi надходження становлять
основну частину ресурсiв i мiсцевих бюджетiв i знижують єх
залежнiсть вiд субсидiй, позик i неподаткових прибуткiв.
Досi лишауться нагальною потребою вдосконалення подат-
кового законодавства нашоє держави, i насамперед - встанов-
лення оптимального перелiку обуктiв оподаткування та ставок
податкiв, спрощення єх обчислення. Згаданим Законом перед-
баченi такi загальнодержавнi податки, збори та обовязковi пла-
тежi, якi повиннi сплачувати субукти господарювання: податки на
додану вартiсть, на прибуток пiдприумств i органiзацiй, акцизний
збiр, плата за землю, за спецiальне використання природних ре-
сурсiв i ще цiла низка податкiв, зборiв i внескiв.
113
Чи у необхiднiсть коригувати цей перелiкi Досвiд свiдчить, що
така необхiднiсть у.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40