Генеральнi договори укладаються на тривалi строки - на пять
i бiльше рокiв i, навпаки, поточнi, якi конкретизують перiоди вико-
нання зобовязань, що виникають iз генеральних договорiв, укла-
даються на коротшi перiоди часу, як правило, на рiк, не менше.
Вiд попереднiх i генеральних договорiв слiд вiдрiзняти дов-
гостроковi договори за прямими тривалими господарськими зв яз-
ками, якi свого часу набули широкого застосування в поставочних
вiдносинах. У юридичнiй лiтературi й до цього часу не проведено
чiткого розмежування мiж ними. Але погодитися з точкою зору про
те, що довгостроковий договiр за своую юридичною природою у
попереднiм, не можна з таких мiркувань. Суть попереднього до-
говору полягау в тому, що з нього випливау зобовязання укласти
договiр у майбутньому. Через це попереднiй договiр, виконавши
свою функцiю, тобто зобовязавши сторони укласти договiр у май-
бутньому, вважауться виконаним i вiдповiдно до ст. 216 ЦК Украє-
ни припиняу свою дiю. Договiр поставки за прямими довгостро-
ковими господарськими звязками, укладений сторонами, як пра-
вило, на пять рокiв або ж на тривалiший перiод, перебувау в стадiє
виконання протягом усього перiоду, на який вiн був укладений, за
винятком випадкiв, передбачених чинним законодавством, коли вiн
пiдлягау змiнi, розiрванню тощо.
Див.: Брагiнський М. i. Попереднiй договiр у господарських вiдносинах //
Радян. держава i право. 1971. № 3. С.107, 108.
184
Залежно вiд способу укладення договори бувають взаумоуз- !
годженi i договори приуднання.
В умовах ринкових вiдносин основна кiлькiсть договорiв
укладауться субуктами господарськоє дiяльностi вiльно, на свiй
розсуд, без будь-яких приписiв, за простою згодою сторiн - взау-
моузгоджено - з дотриманням таких правил: ;
субукти абсолютно вiльнi у вирiшеннi питання укладати чи не |
укладати договiр, за винятком, коли зобовязання укласти договiр |
передбачено законом або добровiльно прийнятим зобовязанням; i
вибiр контрагента при укладеннi договору добровiльний; |
у субуктiв господарювання у можливiсть вибору виду договору; |
сторони за своєм розсудом визначають i формулюють кон-1
кретнi умови (змiст) договору, окрiм випадкiв, передбачених зако-1
нодавством або ж попередньою єхньою домовленiстю.
Це, як правило, договори купiвлi-продажу, поставки, iншi
договори на передачу майна у власнiсть, у строкове платне i без-
оплатне користування, на виконання робiт i т. iн. |
При укладеннi договорiв приуднання єх умови (змiст) форму-1
люються тiльки однiую iз сторiн. iнша сторона позбавлена мож-
ливостi доповнювати або ж змiнювати цi умови, вона може укла-
сти такий договiр, погодившись з цими умовами в цiлому.
Прикладом таких договорiв у договори перевезення, догово-|
ри на вiдкриття банкiвського рахунку та iн. |
Окремий специфiчний вид складають договори <за вертикал-
лю>, якими опосередковуються господарсько-управлiнськi функ-1
цiє. Ця форма договiрних звязкiв в основному застосовууться в|
умовах господарювання субуктiв, заснованих на державнiй формi|
власностi. Формування i доведення державних замовлень до кон-|
кретних субуктiв господарювання, а також право вимагати єх ви-|
конання i надання матерiально-фiнансовоє допомоги у виконаннi цих|
замовлень, а в свою чергу кореспондуючi єм права i обовязки ви-|
конавцiв, мають характер господарсько-управлiнських зобовязань. |
Особливостями i специфiкою внутрiшньогосподарськоє дiяль-
ностi юридичних осiб характеризуються i внутрiшньогосподарськi
Цей договiр характерний тим, що його умови формуються однiую iз сторiн
(оферентом), а друга не може єх спростувати або ж викласти у своєй редакцiє, а
тому знаходиться в повнiй залежностi вiд першоє сторони. У звязку з цим слiд
було б передбачити в законодавствi порядок, згiдно з яким слiд надати право сто-,
ронi, яка приуднууться, звернутися в судовi органи з заявою про змiну або ж розiр-1
вання договору, в якому передбаченi такi обтяжливi умови, якi хоч i не суперечать ]
чинному законодавству, -але настiльки обтяжливi i кабальнi для сторони, що при
укладеннi взаумоузгодженого договору вона б на такi умови не погодилася.
185
договори, у форму яких, у вiдповiдних випадках, вона втiлюуться.
Субуктом цих договiрних вiдносин завжди, принаймнi, однiую з
сторiн, у пiдроздiл юридичноє особи. Другою стороною може ви-
ступати iнший пiдроздiл або ж юридична особа в цiлому. Внутрiш-
ньогосподарськi договори набувають широкого застосування в умо-
вах розвитку корпоративних вiдносин i корпоративного права.
У сучасних умовах у звязку зi змiнами, що вiдбуваються в еко-
номiцi Украєни, система договорiв потребуу подальшого удоско-
налення. Зi скасуванням планових засад у регулюваннi народного
господарства i розвитком пiдприумництва в якостi субуктiв сто-
ронами договору поставки можуть бути не тiльки юридичнi, але
й фiзичнi особи-пiдприумцi. Ця обставина сприяла наближенню
договору поставки до договору купiвлi-продажу. У межах струк-
тури цих договорiв помiтного розвитку набули бартернi договори.
Виникли i такi рiзновиди договорiв, як договори лiзингу, що не
охоплюються поняттям договорiв майнового найму. Суттуво роз-
ширилося коло договорiв, якi входять до складу договорiв пiдряд-
ного типу i договорiв про надання послуг.
3. Змiст господарського зобовязання.
Забезпечення виконання
зобовязання
Сукупнiсть прав i обовязкiв сторiн, що виникають за
умовами договору, i складають змiст договiрного зобовязання.
Рiзнi умови, що виходять з практики встановлення договiрних
зобовязань, з урахуванням єх юридичноє значимостi, можна по-
дiлити на iстотнi, загальнi i випадковi.
iстотними визнаються умови, що у необхiдними i достатнi-
ми для укладення договору. Це означау, що при вiдсутностi хоча
б однiує з них договiр не може вважатись укладеним. При визна-
ченнi кола iстотних умов договору не можна не зважати на те, що
, вирiшення цього питання передусiм залежить вiд специфiки кож-
| ного договiрного зобовязання.
Згiдно зi ст. 153 ЦК Украєни iстотними умовами у тi умови, якi
| визнанi такими за законом або ж у необхiдними для договорiв да-
i ного виду. iстотними визнаються й iншi умови, щодо яких за зая-
вою однiує iз сторiн повинна бути досягнута угода. Якщо домо-
186
вленiсть за всiма iстотними умовами досягнута, договiр визнауться
укладеним, а сторони - повязаними зобовязаннями.
Окрiм iстотних умов, у договорi зустрiчаються загальнi i ви-
падковi умови. Загальнi умови вiдрiзняються вiд iстотних тим, що
єх наявнiсть або ж вiдсутнiсть нiяк не впливау на факт укладення
договору. Вони, як правило, сформульованi в законi або ж в iнших
нормативних актах. 1 оскiльки контрагенти домовились укласти |
даний договiр, цим уже визнауться, що вони виявили згоду при-|
йняти умови, якi за законом поширюються на договiрнi вiдноси-Ц
ни вiдповiдно до виду або ж на усi договори в цiлому. ;|
Випадковi умови схожi з iстотними, бо i вони, так само, як ш
iстотнi, набувають сили лише пiсля включення єх у договiр. Оскiльки
випадковi умови можуть виникнути тiльки тодi, коли одна iз сторiн
домоглася єх включення в договiр, а за такоє вимоги умова визнауть-
ся iстотною, виникау враження, що рiзниця мiж iстотними i випад-
ковими умовами взагалi стирауться. Проте рiзниця у, i стау вона по-
мiтною вiдразу, як виникау спiр з приводу самого факту укладення
договору. При вiдсутностi якоєсь iз умов, що обуктивно належить
до розряду iстотних, не може бути i самого договору. Однак, якщо
одна iз сторiн заперечуу факт укладення договору, посилаючись на
вiдсутнiсть в ньому умови, узгодження якоє вона вимагала, то,
оскiльки така умова за своую обуктивною природою випадкова, до-
говiр може бути визнано не укладеним лише тодi, коли буде дове-
дено висунення стороною вимоги про узгодження даноє умови.
В усiх випадках, хоч ким би укладався договiр, його змiст по-
винен бути законним, тiльки тодi будуть законними зобовязання,
якi з нього випливають.
Необхiдною умовою законностi договору у укладення його у
формi, що установлена чинним законодавством для даного виду
договорiв.
Щодо господарського договору дiу загальне правило, встанов-
лене ст. 44 ЦК, за яким вiн повинен бути укладений у письмовiй
формi i пiдписаний уповноваженими особами. Якщо договiр укла-
дауться в письмовiй формi, то згiдно зi ст. 154 ЦК Украєни сторо-
ни повиннi обрати певну письмову форму, а саме: шляхом пiдпису
одного письмового документа (це так звана повна письмова форма),
шляхом обмiну листами, телетайпограмами, радiограмами i т. iн.
(скорочена письмова форма). У звязку з розвитком i застосуванням
у господарських вiдносинах компютерноє технiки зявляуться мож- ]
ливiсть оформлення договорiв i в iнших формах, але безспiрнм
187
правилом в усiх випадках у те, що договiр мау бути виражений в
обуктивнiй формi, доступнiй для сприйняття його умов (змiсту) як
самими сторонами, так i третiми особами.
Поставка продукцiє, яка не розподiляуться в централiзовано-
му порядку, може здiйснюватися на замовлення покупцiв, прийня-
тими постачальниками до виконання, тобто якщо цi замовлення
не вiдхиленi виконавцями протягом 20 днiв пiсля єх одержання. Ця
договiрна форма у письмовою.
Деякi договiрнi вiдносини, наприклад, у сферi капiтального бу-
дiвництва, виробництва i поставки сiльськогосподарськоє продук-
цiє, формуються на основi Типових i Примiрник договорiв.
Укладення договорiв i договiрнi вiдносини у сферi перевезен-
ня вантажiв залiзничним i iншим транспортом потребують вiдповiд-
ного оформлення не одного, а цiлого комплекту перевiзних доку-
ментiв: квитанцiє на прийняття вантажу, залiзничноє чи товарно-
транспортноє накладноє, а у вiдповiдних випадках дорожньоє
вiдомостi чи дорожнього листа, якi в сукупностi i у письмовим гос-
подарським договором. При перевезеннях морським транспортом
формою договорiв у накладнi, коносаменти та iншi документи.
Повiтрянi перевезення, форма i порядок єх оформлення здiйс-
нюються вiдповiдно до правил, затверджених Мiнiстерством
транспорту Украєни.
Зобовязання встановлюуться для того, щоб воно було вико-
нане. До тих пiр, поки зобовязання не порушене нi однiую iз сто>
рiн, воно повинне виконуватися в точнiй вiдповiдностi до усiх еле-
ментiв, що створюють у своєй сукупностi його змiст (щодо пред-
мета, термiну, способу i т. iн.).
Однак положення суттуво змiнюуться, як тiльки боржник або
ж кредитор порушують яке-небудь iз своєх зобовязань. У цих ви-
падках застосовуються заходи примусового характеру, спрямованi
на забезпечення його виконання. Вони рiзноманiтнi. Деякi з них
можуть застосовуватись вiдносно будь-якого зобовязання. Вони
називаються загальними, бо можуть застосовуватися в усiх випад-
ках, крiм тих, якi виключенi законом, договором або ж самим ха-
рактером встановлених вiдносин. Серед них особливо суттувими
у примус до виконання зобовязання i вiдшкодування викликаних
його порушенням збиткiв.
Однак, цi заходи, незважаючи на те що вони у загальними для
всiх зобовязань, не завжди досягають необхiдного практичного
ефекту. Бувають випадки, коли боржник не виконуу зобовязань, але
188
кредитор при цьому збиткiв не мау, а якщо й мау, то з тих чи iнших |
причин не в змозi довести єх розмiр. Тодi вимог про стягнення збит-i
кiв зовсiм не ставлять, бо вiдшкодувати єх практично неможливо. |
Вiдповiдно до цього закон дозволяу самим учасникам зобовя-1
зання обумовити єх певними додатковими забезпечувальними за-1
ходами, якi мають спецiальний характер i можуть забезпечити ви-1
конання зобовязань незалежно вiд того, заподiянi збитки креди-|
тору чи нi. i
Якщо ж у належному i своучасному виконаннi зацiкавлена дер-|
жава, то в зобовязаннi вказуються спецiальнi забезпечувальнi за-1
соби за прямою вказiвкою закону або ж за домовленiстю сторiн. |
Пiд способами забезпечення зобовязань слiд розумiти перед-1
баченi законом чи договором спецiальнi заходи, покликанi додат-1
ково стимулювати боржника до належного виконання ним СВОЕО |
зобовязання за головним (основним) зобовязанням, а в разi не-|
виконання ним свого зобовязання бути засобом задоволення за-|
конних вимог кредитора. |
Згiдно зi ст. 178 ЦК Украєни систему способiв забезпечення ви-|
конання господарських зобовязань становлять: неустойка (штраф;|
пеня), застава, порука, гарантiя. |
Пiдставою встановлення будь-якого iз способiв забезпечення!
виконання зобовязань може бути домовленiсть сторiн (договiр).|
i тiльки щодо неустойки i застави передбачено, що вони можуть|
встановлюватись i безпосередньо законом. Угода про будь-який!
спосiб забезпечення зобовязання повинна укладатися в письмовiй)
формi, iнакше може бути поставлене питання про єє недiйснiсть;!
Неустойкою (штрафом, пенею) (ст. 179 ЦК Украєни) вважають |
визначену законом або договором грошову суму, яку боржник по-|
винен сплатити кредиторовi в разi невиконання або неналежного |
виконання зобовязання, зокрема в разi прострочення виконання. |
Найчастiше неустойка встановлюуться за простою домовле-
нiстю сторiн або ж вiдповiдно до обовязкiв приписiв закону. Тому i
неустойку в першому випадку називають договiрно-добровiльною, i
а в другому договiрно-обов язковою.
У деяких випадках неустойка передбачауться нормативним ак-
том i може бути стягнена ще до укладення договору. Наприклад,
згiдно зi ст. 385 ЦК Украєни перевiзник i вiдправник вiдповiдають |
майном за неподання перевiзних засобiв, непредявлення до пере-
везення вантажу та за iншi порушення обовязкiв, що випливають |
з плану перевезень i у випадках, не передбачених таким планом,!
189
але встановлених транспортним статутом. У подiбних випадках
йдеться про нормативну неустойку.
Залежно вiд особливостей визначення розмiрiв неустойки i ха-
рактеру порушень, за якi вона встановлюуться, говорять про штраф
або ж пеню.
Штраф - це неустойка, яка. визначауться в твердiй грошовiй
сумi за кожне порушення зобовязання, в тому числi i за простро-
чення, або ж стягууться одноразово у виглядi визначеного вiдсотку
вiд суми невиконаного або ж неналежне виконаного зобовязання.
Пеня - це неустойка, яка нараховууться, як правило, у вiдсот-
ковому вiдношеннi до суми простроченого платежу за кожний день
прострочення.
У звязку з тим, що зобовязання щодо сплати неустойки у до-
датковими стосовно зобовязань у вiдшкодуваннi збиткiв, виникау
питання про єхну спiввiдношення. За цим критерiум неустойка ди-
ференцiюуться на залiкову, виняткову, штрафну i альтернативну.
Залiкова неустойка стягууться в тiй частинi збиткiв, якi не по-
криваються неустойкою. Вона мау загальний характер i застосо-
вууться в усiх випадках, якщо законом або ж договором не перед-
бачено iнше.
Для боротьби з найсерйознiшими порушеннями зобовязань
(реалiзацiя недоброякiсноє i некомплектноє продукцiє та iн.) понад
збитки стягууться неустойка, яка називауться штрафною (кому-
метивною).
При винятковiй неустойцi стягненню пiдлягау сама неустой-
ка, а збитки не стягуються. Закон (ст. 240 ЦК) дозволяу сторонам
за договором встановити вiдповiдальнiсть у виглядi вiдшкодування
збиткiв або ж тiльки стягнення неустойки, тож у цьому випадку
неустойку називають альтернативною.
Розмiр неустойки встановлюуться або законом, або за домов-
ленiстю сторiн. Разом з тим чинне законодавство передбачау пра-
во судових органiв зменшити розмiр неустойки (штрафу, пенi). Зок-
рема це може бути у випадках надмiрноє невiдповiдностi мiж збит-
ками, яких зазнав кредитор, i розмiром передбаченоє неустойки,
але вони не можуть повнiстю звiльнити боржника вiд зобовязан-
ня по сплатi неустойки.
Виплата неустойки не звiльняу боржника вiд виконання зобо-
вязання в натурi. У господарських вiдносинах, що виникають iз
договорiв, неустойку, пеню, штраф, як правило, обуднують пiд на-
звою штрафних санкцiй.
190
Важливого значення i широкого застосування в умовах пере-
ходу до ринкових вiдносин набувау такий вид забезпечення вико-
нання господарських зобовязань, як застава. Маючи заставу, кре-
дитор в разi невиконання боржником забезпеченого заставою зо-
бовязання може одержати задоволення своєх вимог iз вартостi
заставленого майна, маючи перевагу перед iншими кредиторами.
У заставних правовiдносинах кредитором завжди у заставодер-
жатель, особа, яка приймау майно в заставу. Боржник за основним
зобовязанням у заставодавцем i передау майно в заставу; переда-
ти майно в заставу може i третя особа. Заставою можуть бути за-
безпеченi рiзноманiтнi, але лише дiйснi вимоги, якi виникають iз
договорiв позики (банкiвськоє позики), купiвлi-продажу, оренди,
перевезення та iн. Застава може застосовуватися i щодо вимог, якi
можуть виникнути в майбутньому при наявностi домовленостi
сторiн про розмiр забезпечення заставою таких вимог. i
Застава виникау внаслiдок закону чи договору i регламентууть- \
ся Цивiльним кодексом Украєни i Законом Украєни вiд 2 жовтня |
1992 року <Про заставу>.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40