Див.: Яковлев В. Ф., Якушев В. С. Правовые основы регулирования хозяй-
ственной деятельности. Свердловск, 1979. С. 15.
2 Див.: Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 16.
3 Див.: Рахмилович В. А. О хозяйственном праве и путях развития хозяйствен-
ного законодательства // Советское государство и право. 1989. № 10. С. 4849.
4 Див.: Матвеев Т. К. Экономическая реформа и кодификация гражданского
законодательства: К истории многолетней дискуссии // Государство и право. 1992.
№5. С. 51.
5 Див.: БахрахД. П. Важные вопросы науки административного права/УГосу-
дарство и право. 1993. № 2. С. 37.
12
. 3 iншого боку, важко погодитися з твердженням, що при пе-
реходi вiд планово-адмiнiстративноє до ринковоє економiки госпо-
дарська дiяльнiсть стау дiяльнiстю пiдприумницькою, що й виз|
начау новий змiст господарського права, яке стау правом пiдприу
мницькоє дiяльностi.
Серед економiстiв, так само як i серед юристiв, нинi спостерi-
гауться надто спрощене розумiння економiчноє сутi пiдприумниц-
тва, яке ототожнюу пiдприумництво практично з будь-якими фор-
мами господарськоє дiяльностi i бiзнесу, тобто в теорiє i на практицi
мау мiсце пiдмiна i змiшування понять <пiдприумницька дiяльнiсть>
i <господарська дiяльнiсть>2.
Вже сам законодавець, визначивши, що пiдприумництво - це
самостiйна, iнiцiативна, систематична, на власний ризик дiяльнiсть
по виробництву продукцiє, виконанню робiт, наданню послуг i за-
няття торгiвлею з метою одержання прибутку (ст. 1 Закону Украє-.
ни вiд 7 лютого 1991 року <Про пiдприумництво>3), тут же установ-
люу, що пiдприумцi мають право без обмежень приймати рiшення
i здiйснювати самостiйно будь-яку дiяльнiсть, що не суперечить
чинному законодавству (ст. 3).
Отже на практицi пiдприумницька дiяльнiсть - це будь-яка
дiяльнiсть, спрямована на одержання прибутку.
Проте слiд наголосити, що пiдприумницька дiяльнiсть - це
особлива господарська дiяльнiсть, творчо-пошукова, новаторська,
повязана з виробленням нових iдей i заходiв для досягнення мети.
Вона не схожа на звичайну репродуктивну дiяльнiсть, що очiкуу
на певнi результати, досягнутi певними заходами.
Пiдприумцями, зазначав вiдомий нiмецький економiст Й. Шум-
петер, ми називаумо субуктiв господарювання, функцiую яких у
здiйснення нових комбiнацiй факторiв виробництва, реалiзацiя но-
вовведень, а отже забезпечення економiчного росту4. Єх характе-
ризують за допомогою таких понять, як iнiцiатива, авторитет, хист
передбачення i т. iн. Тому термiни <просто господарi> i <пiдпри-
умцi> ми можемо уявити собi у виглядi антитези двох таких субук-
тiв господарювання5.
Див.: Лаптев В. В. Хозяйственное право - право предпринимательской де-
ятельности // Государство и право. 1993. № 1. С. 36
, 2 Див.: Господарськi i пiдприумницькi вiдносини в економiцi Украєни та єх
правове забезпечення // Право Украєни. 1996. № 12. С. 38.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 14. Ст. 168.
4 Див.: Шумпетер Й. Теория экономического развития. М., 1982. С. 169-170.
5 Див.: Там само. С. 178.
\ 13
Отож поняття <господарська дiяльнiсть> вбирау в себе i понят-
тя <пiдприумницька дiяльнiсть>. Деякi автори далекого зарубiж-
жя теж вважають, що пiдприумницьке право - це важлива час-
туна (але лише частина) господарського права.
. Вiдтак важко на погодитися з думкою, що й на сьогоднi однiую
з важливих методологiчних проблем лишауться розмежування гос-
подарських i пiдприумницьких вiдносин. За всiує близькостi i пе-
реплетiння мiж собою вони не у повнiстю тотожними i повиннi
мати як загальнi, так i специфiчнi способи регулювання2.
2. Система навчального курсу
н
ауковi дискусiє довкола господарського права про-
довжуються i за умов переходу до ринковоє економiки. i в цьому
немау нiчого дивного. Навпаки, в спорi, як кажуть, народжууться
iстина. Але нiякi дискусiє, звiсно, не повиннi переростати в за-
клики до якихось заборон у науцi. Однак Г. К. Матвеев у згадуванiй
статтi <Экономическая реформа и кодификация гражданского за-
конодательства> вiдверто пропонуу заборонити науку господарсь-
кого права, вимагау, щоб цю наукову спецiальнiсть було вiдмiне-
но. Бiльше того, вiн пропонуу вiдмiнити також викладання цiує дис-
циплiни в iнститутах та унiверситетах з посиланням на те, що
всi питання господарського права всебiчно вивчаються в курсi
цивiльного права. Та рiч у тiм, що цивiльне право розглядау єх
тiльки з позицiй регулювання вiдносин рiвноправних сторiн, курс
же господарського права цi питання повязуу з господарсько-управ-
лiнськими вiдносинами, тобто в ньому охоплюуться весь комплекс
правового регулювання господарськоє i пiдприумницькоє дiяль-
ностi. Такий курс необхiдний майбутнiм правникам, якi працюва-
тимуть в умовах ринковоє економiки.
Отже, не торкаючись системи господарського права як галузi
права, зупинимося на системi навчальноє дисциплiни. Саме про неє
йтиметься в цьому посiбнику. До єє загальноє частини слiд вiдне-
сти таке: поняття господарського права, його джерела; субукти,
єхнi майновi права; державне регулювання господарськоє дiяль-
ностi; народногосподарськi програми; iндикативне планування,
Див., напр.: Хойер Вольфганг. Как делать бизнес в Европе. М., 1991. С. 28,
2 Див.: Господарськi i пiдприумницькi вiдносини в економiцi Украєни та ЄХ
правове забезпечення // Право Украєни. 1996. № 11. С. 15.
14
єхня правова регламентацiя; планування господарськоє дiяльностi/
пiдприумств; правовий режим майна пiдприумств; законодавство
про оподаткування; стимулювання державою розвитку виробний
тва та господарського обiгу; правовi засоби розвитку, конкуренцiє
субуктiв господарськоє дiяльностi; антимонопольне законодав-
ство, господарський ризик, банкрутство, iнформацiя та звiтнiсть у
господарськiй дiяльностi; господарськi зобовязання, господарськi
договори, вiдповiдальнiсть за єх порушення; фiнансове забезпечення
господарськоє дiяльностi; правове регулювання зовнiшньоеконо-
мiчноє дiяльностi; захист прав субуктiв господарськоє дiяльностi;
юридична служба в народному господарствi.
До особливоє частини вiдносять правове регулювання окре-
мих видiв господарськоє дiяльностi. Зокрема це правова регла-
ментацiя реалiзацiє продукцiє, купiвля-продаж засобiв виробни-
цтва, договiр поставки та постачання енергетичних та iнших ре-
сурсiв через приуднану мережу, правова регламентацiя iнвести-
цiйноє дiяльностi i капiтального будiвництва, виконання проек-
тних та розвiдувальних робiт, правове регулювання iнновацiйноє
дiяльностi та дiяльностi по виконанню науково-дослiдницьких i
дослiдницько-конструкторських робiт, правове регулювання
дiяльностi, повязаноє з наданням виробничих послуг, перевезен-
ням вантажiв та iнше.
3. Господарське право i законодавство
3. ...
а традицiую в системi науки права взагалi, п окре-
мих галузей i навчальних курсiв зокрема розглядауться поняття
джерел права. В умовах радянськоє правовоє системи, по сутi,
удиним джерелом права визнавалися нормативнi акти, законодав-
ство. Такий пiдхiд до цього поняття зберiгауться i зараз. Навiть
у нещодавно виданому вже згадуваному нами посiбнику з госпо-
дарського права читаумо: <Основними джерелами господарсько-
го права у саме закони та iншi нормативнi акти>. Автор росiйсь-
кого пiдручника з господарського права теж визначау законодав-
ство як джерело права2.
А втiм, зарубiжна наукова i навчальна лiтература по-iншому
розглядау це питання. Згiдно з теорiую джерел права захiдних краєн
Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Згадувана праця. С. 20.
2 Див.: Мартемьянов В. С. Хозяйственное право. В 2 т. М., 1994. Т. 1. С. 25.
\ 15
\ право не мiститься тiльки в законодавчих актах. Джерелами пра-
\ва у i правова доктрина, i судова практика, i звичауве право. i за-
\кон набувау смислу тiльки в удностi з ними.
\ Та коли законодавство - форма вираження права, коли зако-
нодавство - це сукупнiсть нормативних актiв, а право - сукуп-
нiсть норм права, то виникау питання: чому законодавство (фор-
ма) - це джерело права (змiсту), а не навпакиi
Вiдповiсти на це запитання не просто, i традицiя пошукiв дже-
рел права давня. Так, дореволюцiйний росiйський правник А. Ф. Фе-
доров джерелами торгового права, як i цивiльного, вважав: а) пози-
тивне (або писане) право; б) звичає; в) судову практику; г) науку2.
У лiтературi того перiоду зазначалося, що питання про дже-
рела права хибуу багатозначнiстю, нечiткiстю. Це питання пiдда-
не радикальному перегляду з боку проф. Л. i. Петражицького3.
То чи не ра часi i нам це зробитиi Тим бiльше, що ми можемо
повторити за Федоровим, що як судова практика, так i наука на-
бувають у нас особливого значення у звязку з незадовiльнiстю
нашого торгового (а зараз -господарського, В. Г.) законодавства4.
В усякому разi, не зайвим буде нагадати думку Петражицького
стосовно джерел права. З цього приводу, писав вiн, висловлюють-
ся рiзнi думки: однi визначають джерела права як форму створення
права; другi - як пiдстави виникнення права; третi - як фактори,
що обуктивно обгрунтовують право; четвертi-як ознаки обовяз-
ковостi юридичних норм; пятi - як рiзнi форми виразу права,
тобто загальноє волi i т. iн. Цi спроби визначення джерел права,
наголошував вiн, не витримують науковоє критики вiдповiдно
i теперiшну вчення про <джерела права> слiд перейменувати на
вчення про позитивне право та його види i рiзновиди5.
Отож, ми можемо говорити про те, що залежнiсть права i його
<джерел> обопiльна - скажiмо, якщо законодавство живить пра-
во, то i навпаки: право живить законодавство. Тобто поняття цi
тiсно повязанi мiж собою i взаумообумовленi. Те саме можна ска-
зати i про юридичну науку. З одного боку, вона у джерелом права i
Див.: Давид Р. Основные правовые системы современности. М., 1988. С. 75-
77, 149.
2 Див.: Федоров А. Ф. Торговое право. Одесса, 1911. С. 123.
3 Див.: Коминка А. И. Очерки торгового права. Спб., 1912. С. 40.
4 Див.: Федоров А. Ф. Згадувана праця. С. 125.
5 Див.; Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нрав-
ственности. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 512-513.
16
законодавства, а з другого - практика застосування норм права у у
джерелом єє розвитку. /
А втiм, чи треба взагалi дошукуватись юридичних джерел пра-/
ваi Коли ж вони у, то виходить, що право само себе живить, сач
морозвивауться. Напевне, пiд джерелами права i законодавства
треба розумiти передусiм соцiальнi умови життя суспiльства, не-
обхiднiсть упорядкування суспiльних вiдносин, якi складаються за
певних економiчних умов. i якщо умови змiнюються, мау змiню-
ватись i законодавство. В юридичнiй лiтературi ще на початку сто-
лiття зазначалося, що внутрiшнi суперечностi в людському су-
спiльствi у суперечностями мiж новим господарюванням i старим
правовим ладом.
Про це свого часу писав i Ф. Енгельс. За його словами, хiд
<правового розвитку> полягау здебiльшого тiльки в тому, що спо-
чатку намагаються усунути суперечностi, якi випливають з безпо-
середнього переведення економiчних вiдносин у юридичнi прин-
ципи, i встановити гармонiйну правову систему, а потiм вплив
i примусова сила дальшого економiчного розвитку знов постiйно
ламають цю систему i втягують єє в новi суперечностi2.
То, мабуть, першопричиною, джерелом розвитку права, пра-
вовоє системи у внутрiшнi суперечностi в суспiльствi, що так яск-
раво виявляються i в наш час.
i ми вiдчуваумо нагальну потребу радикальноє перебудови пра-
вовоє системи, докорiнного оновлення законодавства. Останнiм ча-
сом i Верховною Радою, i Урядом прийнято з цiую метою чимало
нормативних актiв, проте ефективнiсть єхнього застосування мала.
Це пояснюуться, з одного боку, недостатньою ринковою спрямо-
ванiстю приднятих нормативних актiв, а з другого - єх роздрiб-
ненiстю та неузгодженiстю.
У спадщину вiд Радянського Союзу ми отримали частину його
економiки, у сферi правотворення успадкували хiба що практику
прийняття роздрiбнених нормативних актiв та упередженiсть щодо
кодифiкацiє господарського законодавства.
Якщо успадковану частину економiки нам треба перетворити на
цiлiсне господарство, що функцiонуу в iнтересах свого народу, то те
саме слiд зробити з господарським законодавством: прийняти цiлiс-
Див.: Штаммлер Рудольф. Хозяйство и право с точки зрения материалисти-
ческого понимания истории. В 2 т. Спб., 1907. Т. 2. С. 73.
2 Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т. 37. С. 395.
17
ний законодавчий акт - кодекс, проект якого вже пiдготовлений. Але
тут необхiдно подолати упереджене негативне ставлення до цього
передусiм правникiв. Йдеться про протистояння <чистих> цивiлiстiв
та прихильникiв кодифiкацiє господарського права шляхом створен-
ня Господарського, Комерцiйного, Пiдприумницького чи нехай врештi
Торгового кодексу (назва не мау принципового значення).
Ранiше аргументи проти кодифiкацiє господарського законодав-
ства зводилися до такого твердження: оскiльки радянське право у
<свого роду обуктивною реальнiстю>, якiй притаманнi певнi влас-
тивостi, жорсткi закономiрностi, специфiчна структура, то законодав-
ство, зовнiшня форма права, не може розглядатися як сфера, поли-
шена тiльки на розсуд законодавця, котрий може вiльно кроєти i пе-
рекроювати нормативнi акти, застосовувати будь-якi кодифiкацiйнi
конструкцiє. З цього робився висновок - господарське право не у га-
луззю законодавства, то ж яка тут може бути кодифiкацiя.
В наш час деякi правники демократизм правовоє та економiч-
ноє систем повязують тiльки з приватним iнтересом, приватним
правом, з приватно-правовим регулюванням. Вони вiдстоюють
iдею про зосередження в Цивiльному кодексi <сфери приватного
права, яке охоплюу дуже широке коло вiдносин>, i вважають, що
публiчно-правове регулювання господарськоє дiяльностi мусить
бути, але цi норми повиннi зосереджуватися в окремих законах про
податки, реустрацiю юридичних осiб, iншi види реустрацiє, про
лiцензування, про антимонопольну дiяльнiсть i т. iн.2
Виходить, що приватно-правове регулювання заслуговуу на ко-
дифiкацiю, а публiчно-правове - нi. Алеж нормальне функцiо-
нування ринковоє економiки неможливе без жорсткого державно-
го контролю за дiяльнiстю всiх субуктiв господарськоє (пiдприум-
ницькоє) дiяльностi, без застосування поряд з приватно-правовим
i публiчно-правового регулювання.
Сфера публiчно-правового регулювання, особливо за умов пе-
рехiдного перiоду, охоплюу широкий спектр суспiльних вiдносин
i потребуу науковоє вiдповiдi на питання, що стосуються, скажi-
мо, загальних основ державного регулювання народного господар-
ства, приватизацiє майна державних пiдприумств, iндикативного
планування тощо. Але ж крiм теоретичних дослiджень потрiбнi i
Алексеев С. С., Яковлев В. Ф. О совершенствовании хозяйственного законо-
дательства: Общетеоретические вопросы // Советское государство и право. 1975.
№ 6. С. 45-46.
2 Див.: Шевченко .ЯЦодемiка иавквле-КодексуТГУряд. курур. 1997. 22 трав.
Г єг> сиська юрйДи> -i .
| :1амтаьна_б!блЄ
18
практичнi дiє. Тож необхiдне прийняття як Цивiльного, такi Гос-
подарського, або Пiдприумницького, кодексiв. ,
Проти прийняття Господарського кодексу висунутий i такиу
<аргумент>. Перекладення на Господарський кодекс регулюваня)
пiдприумницькоє дiяльностi, пише Я. Шевченко, далеко не безнiБ-
винна акцiя - насправдi в тому чи iншому виглядi поновлюуться
<вертикаль> командно-адмiнiстративних вiдносин.
Що сказати з цього приводуi Вiдомо, що проекти кодифiкацiє
господарського законодавства, якi були розробленi за iснування ад-
мiнiстративно-командноє системи, вiдхиленi саме через те, що вони
мiстили спроби обмеження в законi централiзованого планового ке-
рiвництва народним господарством. Тодi це було <небезпечним> для
керiвництва. А в чому ж тепер вбачауться небезпечнiстьi У тому, що
<вертикальний> вплив на субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi буде
регламентований законодавствомi Не можна ж вважати, що коли не буде
такоє регламентацiє, то не буде i <вертикального> впливу. Ринкова еко-
номiка теж не вiльна вiд такого впливу. Про це свiдчить i наш, i зарубi-
жний досвiд останнiх рокiв. iнша рiч, що методи такого впливу повиннi
змiнитися. Це й мау бути визначено в Господарському кодексi поряд з
регламентацiую пiдприумництва як частини господарськоє дiяльностi.
Практика законотворення, що утвердилася останнiм часом,
засвiдчуу, що неможливо створити окремий закон, тим паче цiлу
галузь законодавства, яка вiдповiдала б вимогам часу, без грунтов-
ноє науковоє розробки концепцiє цього законодавства. Законодав-
ство взагалi, i господарське зокрема, мау формуватися на пiдставi
ретельно виважених та апробованих у свiтовiй практицi наукових
висновкiв, а не згiдно з уявленнями i прагненнями окремих осiб.
Отож чи у законодавство джерелом права, якщо воно само -
наслiдок зусиль людей з певною правосвiдомiстю, а правосвiдо-
мiсть, у свою чергу, - дозаконодавче явище, як це визнауться ба-
гатьма вченимиi За висловом В. С. Нерсесянца, закон - це офi-
цiйно (законодавче) визнана i належним чином зафiксована (у ви-
глядi конкретного акта) форма свiдомостi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40