У цьому пунктi закону серед джерел формування майна за-
значаються i кредити банкiв та iнших кредиторiв. Кредити не у без-
посереднiм джерелом формування майна. По-перше, кредити тре-
ба повертати, тож джерелом формування майна можуть бути до-
ходи вiд використання кредитiв. По-друге, в перелiку немау майна,
що може бути одержаним пiдприумством за договором оренди.
Адже i в цьому випадку пiдприумство одержуу майно, яке треба
повертати. i за цей час може мати доходи вiд використання орен-
дного майна, а доходи вже можуть бути джерелом формування
майна пiдприумства-орендаря. Саме тим, що орендар може одер-
жувати доход вiд орендованого майна, договiр оренди вiдрiзня-
уться вiд договору майнового найму2.
Законодавство чiтко не розрiзняу договiр оренди i договiр май-
нового найму, але коли зiставити визначення договору майнового
найму, викладеного в ет. 256 ЦК, з визначенням договору оренди,
викладеного в ст. 2 Закону Украєни вiд 10 квiтня 1992 року <Про
оренду державного та комунального майна> у редакцiє вiд 14 бе-
резня 1995 року (зi змiнами вiд 23 грудня 1997 року3), то рiзниця
стау очевидною. За договором майнового найму, згiдно з ЦК, най-
модавець зобовязууться надати наймачевi майно в тимчасове кори-
стування за плату. А за ст. 2 Закону <Про оренду державного та ко-
мунального майна> вона - основане на договорi строкове платне
Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 24. Ст. 972.
2 Як зазначав свого часу i. С. Перетерськии, рiзниця мiж наймом i орендою
полягау в тому, що при наймi наймач мау право лише користуватися предметом
найма, а при орендi орендар, крiм того, ще мау право мати i споживати плоди орен-
дованого майна (див.: Советское хозяйственное право. М.-Л., 1926. С. 13.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. № ЗО. Ст. 416; там само. 1995.
№ 15. Ст. 99; там само. 1998. № 18. Ст. 88.
49
користування майном, необхiдне орендаревi для здiйснення пiд-
приумницькоє та iншоє дiяльностi.
Орендар за володiння сплачуу орендодавцю орендну плату.
Вона у фiксованим платежем, який орендар вносить орендодавцю
незалежно вiд наслiдкiв господарськоє дiяльностi, i частиною роз-
рахункового доходу вiд господарського використання орендовано-
го майна. Орендна плата зараховууться на спецiальнi рахунки i ви-
користовууться для фiнансування капiтальних вкладень. Це вже
джерело формування майна пiдприумства-орендодавця.
Отож, майно пiдприумства формууться з двох джерел. Перед-
усiм - це грошовi та матерiальнi внески засновникiв при ство-
реннi пiдприумства.
Розмiр i порядок створення майна мають бути визначеними в
установчих документах. Так, в установчому договорi (якщо пiд-
приумство створюуться на договiрнiй основi) узгоджуються за-
гальний обсяг витрат, що передбачаються на створення пiдприум-
ства; статутний фонд i його частка в загальному обсязi витрат;
вклади засновникiв у речовiй i вартiснiй формi.
Для одержання доходiв вiд реалiзацiє продукцiє пiдприумство
здiйснюу єє на основi прямих угод (контрактiв), державних замов-
лень i державних контрактiв, через товарнi бiржi,2 мережу влас-
них торговельних органiзацiй. Придбання матерiально-технiчних
засобiв для власного виробництва i капiтального будiвництва пiд-
приумство здiйснюу також через систему прямих угод або через
товарнi бiржi та iншi посередницькi органiзацiє (ст. 22 Закону <Про
пiдприумства в Украєнi>).
Одним з вищезгаданих джерел формування майна пiдприумства
у доходи вiд цiнних паперiв (акцiй, облiгацiй, казначейських зобо-
вязань держави, ощадних сертифiкатiв, векселiв). Власники цiнних
паперiв, вiдповiдно до Закону Украєни вiд 18 червня 1991 року <Про
цiннi папери i фондову бiржу>3, одержують вiд них дивiденди, мо-
жуть єх купувати, продавати, обмiнювати, як iншi товари.
Викликау заперечення i вiднесення законом <Про пiдприум-
ства в Украєнi> до джерел формування капiтальних вкладень кош-
тiв вiд роздержавлення i приватизацiє власностi i придбання май-
на iншого пiдприумства. Бо коли капiтальнi вкладення здiйсню-
Установчими документами у статут та установчий договiр.
2 Див.: Закон Украєни вiд 10 грудня 1991 р. <Про товарну бiржу> // Вiдомостi
Верхов. Ради Украєни. 1992. № 10. Ст. 139.
1 Див.: Там само. 1991. № 38. Ст. 508.
50
ються за рахунок власних коштiв пiдприумства, а не бюджету чи
iнших надходжень, - це вже способи формування майна, а не
джерела. Те саме можна сказати i про приватизацiю. Надходжен-
ня вiд приватизацiє можна вiднести до джерел лише за умови, коли
вони безоплатнi. Це стосууться i придбання майна iншого пiдприум-
ства чи органiзацiє.
2. Право власностi. Право повного
господарського вiдання, право
оперативного управлiння
Правовий режим майна визначауться правовими заса-
дами володiння майном при здiйсненнi господарськоє дiяльностi.
Власник, згiдно зi ст. 4 Закону Украєни <Про власнiсть>, на свiй
розсуд володiу, користууться та розпоряджауться майном, що йому
належить. Вiн мау право дiяти щодо свого майна будь-яким чином,
що не суперечить закону. Вiн може використовувати майно для
здiйснення господарськоє дiяльностi, передавати його у володiн-
ня та користування безоплатно чи за плату.
Законодавство, як уже зазначалося, мiстить лише таке засте-
реження: власник, здiйснюючи своє права, зобовязаний не завда-
вати шкоди навколишньому середовищу, не порушувати права та
законнi iнтереси фiзичних i юридичних осiб та держави (ст. 41
Конституцiє Украєни; ст. 4 Закону Украєни вiд 7 лютого 1991 року
<Про власнiсть>).
Результати господарського використання свого майна (виго-
товлена продукцiя, одержаний прибуток) належать власнику цьо-
го майна, якщо iнше не встановлено законом чи договором (на-
приклад, договором оренди).
Найбiльшу питому вагу в Украєнi мау державна власнiсть.
Пiсля проведення приватизацiє вона теж залишиться значною. Крiм
державноє власностi, чималою за обсягом у республiканська влас-
нiсть (Республiки Крим) i власнiсть територiальних громад (кому-
нальна власнiсть). Субуктами цих рiзновидiв державноє власностi
Див.: Закони Украєни вiд 4 березня 1992 р. "Про приватизацiю майна дер-
жавних пiдприумств"; вiд 6 березня 1992р. "Про приватизацiю невеликих державних
пiдприумств (малу приватизацiю)" // Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1992. .№ 24
Ст. 348 i ст. 350 (в редакцiє вiдповiдно вiд 19 лютого 1997 р. та вiд 15 травня 1996 р.);
там само. 1997. №17. Ст. 122 та 1996. № 34. Ст. 160.
51
у вiдповiдно держава в особi Верховноє Ради Украєни, Автономна
Республiка Крим в особi Верховноє Ради та територiальнi грома-
ди в особi органiв мiсцевого самоврядування.
Управлiння державним майном здiйснюють уповноваженi
ними державнi органи.. Державнi органи вирiшують питання про
створення державних пiдприумств, визначення цiлей єхньоє дiяль-
ностi, реорганiзацiє та лiквiдацiє, здiйснюють контроль за ефектив-
нiстю використання та збереження довiреного єм державного май-
на вiдповiдно до законодавчих актiв Украєни (статтi 31,32 Закону
<Про власнiсть>). Майно ж, яке у державною власнiстю i за-
крiплене за державним пiдприумством, належить йому на правi по-
вного господарського вiдання, крiм випадкiв, передбачених зако-
нодавством Украєни.
Здiйснюючи це право, пiдприумство володiу, користууться i роз-
поряджауться зазначеним майном, може чинити стосовно нього будь-
якi дiє, що не суперечать закону i цiлям дiяльностi пiдприумства.
Таким чином, можна сказати: якщо власник мау право воло-
дiти, користуватися та розпоряджатися своєм майном у повному
обсязi, то пiдприумство щодо майна, яке належить йому на правi
повного господарського вiдання, користууться цiую правомочнiстю
в <урiзаному> виглядi.
Про це свiдчить ст. 37 Закону Украєни <Про власнiсть>, згiдно
з якою до права повного господарського вiдання застосовуються
правила про право власностi, якщо iнше не встановлене законо-
давчими актами Украєни. Прикладом цього
що поширюуться на пiдприумства, якi у державною власнiстю, пе-
редавати безоплатно закрiплене за ними майно iншим пiдприум-
ствам, органiзацiям i установам, а також громадянам, та доповнен-
ня до ч. З ст. 10 Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi>,
згiдно з яким вiдчуження вiд держави засобiв виробництва, що у
державною власнiстю i закрiпленi за державним пiдприумством,
здiйснюуться винятково на конкурентних засадах (через бiржi, за
конкурсом, на аукцiонах) у порядку, що визначауться Фондом дер-
жавного майна Украєни. Одержанi в результатi вiдчуження зазна-
ченого майна кошти спрямовуються винятково на iнвестицiє.
Див.: Декрет Кабiнету Мiнiстрiв Украєни вiд 15 грудня 1992р. "Про управ-
лiння майном, що у у загальнодержавнiй власностi", п. 5 // Зiбрання постанов Уря-
ду Украєни. 1993. № 1-2. Ст. 8; Закон Украєни вiд 7 липня 1992 р. "Про внесення
змiн i доповнень до деяких законодавчих актiв Украєни" // Голос Украєни. 1992.
11 серп. № 151; Положення про порядок вiдчуження засобiв виробництва, що у
державною, власнiстю, затверджене наказом Фонду державного майна Украєни вiд
52
Чим iще вiдрiзняуться право повного господарського вiдання
вiд права власностii Пiдприумство може бути лiквiдоване чи ре-
органiзоване за рiшенням власника (власникiв) майна. Що ж до
державного пiдприумства, то таке право належить органу, уповно-
важеному створювати такi пiдприумства. Воно може бути лiквiдо-
ване чи реорганiзоване також i за рiшенням судових органiв. Отже
у власника у право на лiквiдацiю чи реорганiзацiю, а в субукта,
що володiу майном на правi повного господарського вiдання або
оперативного управлiння, його немау.
Ще один приклад. Згiдно з Законом Украєни вiд 14 березня 1995
року <Про внесення змiн i доповнень до Закону Украєни <Про орен-
ду державного та комунального майна> орендодавцями цiлiсних май-
нових комплексiв та нерухомого майна, що у державною власнiстю,
у Фонд державного майна Украєни, його регiональнi вiддiлення та
представництва; орендодавцями майна, яке перебувау у власностi
Автономноє Республiки Крим або в комунальнiй власностi, у, вiдпо-
вiдно, органи, уповноваженi Верховною Радою Автономноє Респуб-
лiки Крим та органами мiсцевого самоврядування управляти майном.
Державнi ж пiдприумства виступають орендодавцями майна
лише щодо окремого iндивiдуально визначеного майна. Стосовно ж
цiлiсних майнових компвексiв єхнiх структурних пiдроздiлiв (фiлiй,
цехiв, дiльниць) i нерухомого майна державнi пiдприумства можуть
бути орендодавцями тiльки з дозволу вищеозначених органiв.
Усе це дау пiдставу зробити висновок, що при такому правово-
му режимi майна державних пiдприумств нинi не можна визнати
пiдприумницькою дiяльнiсть будь-якого державного пiдприумства,
навiть якщо в його статутi записано, що воно мау на метi отриман-
ня прибутку, але дiу на правi повного господарського вiдання.
Згадаймо, що пiдприумництво означау пошук нових сфер ра-
цiоналiзацiє i вигiдного вкладання ресурсiв, здiйснення нових ком-
бiнацiй у виробництвi, обгрунтований ризик.
Пiдприумництво реалiзууться шляхом володiння приватним
майном, веденням власного дiла або створенням саме пiдприум-
7 серпня 1995р. // Бюлетень нормативних актiв мiнiстерств i вiдомств Украєни. 1996.
№ 1. Виникау питання, чому ж тодi це речеве право визначене як "повне господарсь-
ке вiдання"i За законодавством Росiйськоє Федерацiє майно, закрiплене за держав-
ним або мунiципальним пiдприумством, належить йому на правi господарського вiдан-
ня (статтi 294,295 Цивiльного Кодексу Росiйськоє Федерацiє вiд 25 жовтня 1994 р.).
Див.: Происъка Т. Деякi питання удосконалення законодавства про банкрут-
ство // Збiрник рiшень та арбiтражноє практики Вищого Арбiтражного Суду Украє-
ни. 1995. №3-4.
53
ницькоє органiзацiє, розмiр якоє повинен дозволяти пiдприумцю
самому контролювати ситуацiю.
Пiдприумницький стиль поведiнки не схожий на досить поши-
рений прирiсний стиль, що спрямований на мiнiмiзацiю вiдхилень
вiд традицiйноє поведiнки як у самому пiдприумствi, так i в сто-
сунках з поставниками, кооперованими пiдприумствами, спожи-
вачами .
Отож, за багатьма параметрами пiдприумницька дiяльнiсть
вiдрiзняуться вiд господарськоє i у лише складовою часткою ос-
танньоє, єє рiзновидом.
Слiд вiдмовитися вiд ототожнювання господарськоє i пiдприум-
ницькоє дiяльностi, так само, як i вiд штучноє конструкцiє права
повного господарського вiдання. В умовах переходу до ринковоє
економiки це стау нагальною потребою. Таку думку висловлюють
автори праць з правознавства. А. Пушкiн i В. Селiванов наголо-
шують, що державнi пiдприумства в ринкових умовах повиннi
мати вiдокремлене майно на певному правi. Але це мау бути не
право повного господарського вiдання, що виокремилося з незро-
зумiлого права оперативного управлiння, невiдомого в жоднiй кра-
єнi свiту (крiм краєн СНД), а право довiрчоє власностi2.
Та повернiмося до правового режиму майна.
Особливiстю правового режиму майна державного пiдприум-
ства у те, що у разi прийняття державним органом, уповноваже-
ним управляти державним майном, рiшення про реорганiзацiю чи
лiквiдацiю державного пiдприумства трудовий колектив може ви-
магати передачi пiдприумства в оренду або перетворення його в
iнше пiдприумство, засноване на колективнiй власностi.
Таке ж право належить йому i в разi визнання державного пiд-
приумства банкрутом за умови прийняття на себе боргiв банкру-
та i згоди на це кредиторiв.
Прибуток, що залишауться в державного пiдприумства пiсля
виплати податкiв та iнших платежiв до бюджету (чистий прибу-
ток), надауться в розпорядження трудового колективу пiдприум-
ства. Частина цього прибутку переходить у власнiсть членiв тру-
дового колективу у порядку i розмiрах, визначених законодавчи-
ми актами Украєни. Сума прибутку, що належить кожному члену
трудового колективу, створюу його вклад. На нього пiдприумство
Див.: Круглом Н. Ю. Згадувана праця. С. 62-64.
2 Див.: Пушкiн А., Селiванов В. Вiдносини пiдприумництва i правовий статус
субуктiв // Право Украєни. 1994. № 5-6. С. 9.
54
щорiчно виплачуу дивiденди (статтi 37, 38 Закону Украєни <Про
власнiсть>).
Щодо права оперативного управлiння, то його майновi право-
мочностi обмеженi в основному володiнням i користуванням.
Згiдно з Законом вiд 4 лютого 1988 року <Про внесення змiн до
Закону Украєни <Про пiдприумства в Украєнi> майно, що у в дер-
жавнiй власностi i закрiплене за казенним пiдприумством, належить
йому на правi оперативного управлiння. Здiйснюючи це право, ка-
зенне пiдприумство володiу i користууться зазначеним майном. Роз-
поряджатися ж майном, що належить до основних фондiв, воно мау
право лише з дозволу органу, уповноваженого управляти вiдповiд-
ним державним майном. Особливостi розпорядження iншим май-
ном казенного пiдприумства визначаються в його статутi.
Казенне пiдприумство, як i державна установа, вiдповiдау за
своєми зобовязаннями коштами та iншим майном, що у в його роз1
порядженнi, крiм основних фондiв. При недостатностi в казенно-
го пiдприумства таких коштiв та майна вiдповiдальнiсть за його
зобовязаннями несе власник.
Вiдповiдно до Закону Украєни вiд 26 березня 1993 року <Про
власнiсть> право оперативного управлiння на державне майно ма-
ють i державнi установи (органiзацiє), якi знаходяться на держав-
ному бюджетi (ст. 39). Однак правомочностi зазначених субуктiв
на вiдмiну вiд субуктiв повного господарського вiдання в цьому
законi не оговоренi. В лiтературi з цього приводу робиться висно-
вок, що субукт права оперативного управлiння також володiу, ко-
ристууться i розпоряджауться майном, що йому належить, але тiльки
за призначенням i цiлями фiнансування. Найбiльше обмеженi його
правомочностi в розпорядженнi таким майном - у нього нема права
нi продавати, нi обмiнювати, нi здiйснювати iншi дiє без згоди влас-
ника - держави в особi уповноважених нею органiв2.
В юридичнiй лiтературi висловлена думка, що ст. 38 Закону Украєни "Про
власнiсть" не узгоджууться зi ст. 18 Закону Украєни "Про пiдприумства в Украєнi",
в якiй зазначено, що у випадках, передбачених статутом пiдприумства, частина чи-
стого прибутку може передаватись у власнiсть членiв або всього трудового колек-
тиву пiдприумства. Якщо у першому випадку закон закрiплюу обовязок державно-
го пiдприумства передавати частину прибутку у власнiсть членiв трудового колек-
тиву, то у другому вона передау лише право (можливiсть) такоє передачi (див.: Спра-
вочник предпринимателя. К., 1992. Ст. 72-73). З таким твердженням не можна по-
годитись. Адже в ст. 38 Закону Украєни "Про власнiсть" йдеться про державнi
пiдприумства, а в законi "Про пiдприумства в Украєнi" - про будь-якi пiдприумства.
2 Див.: Спасибо И. Научно-практический комментарий Закона Украины "О
собственности". X., 1996. С. 70.
55
З прийняттям Закону <Про внесення змiн до Закону Украєни
<Про пiдприумства в Украєнi> стау очевидним, що передбачена
законом необхiднiсть одержання дозволу на розпорядження май-
ном - це не обмеження цiує правомочностi, а вiдсутнiсть єє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40