Даю-
чи дозвiл на вiдчуження державного майна, орган, що здiйснюу
управлiння ним, делегуу в кожному конкретному випадку свою
правомочнiсть на розпорядження цим майном казенному пiдприум-
ству чи державнiй установi.
Пiд визначення правового режиму державноє i комунальноє
власностi пiдпадау i порядок передачi обуктiв права державноє
власностi в комунальну власнiсть i навпаки. Основнi його засади
передбаченi Законом Украєни вiд 3 березня 1998 року <Про пере-
дачу обуктiв права державноє та комунальноє власностi>2.
Вiн регулюу вiдносини, повязанi з передачею обуктiв права дер-
жавноє власностi в комунальну власнiсть територiальних громад, сiл,
селищ, мiст або в єхню спiльну власнiсть, а також обуктiв права ко-
мунальноє власностi в державну. Така передача здiйснюуться без-
оплатно щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх структурних пiдроздiлiв; нерухомого майна (будi-
вель, споруд, в тому числi обуктiв незавершеного будiвництва, при-
мiщень); iншого окремого iндивiдуально визначеного майна пiдпри-
умств; акцiй (часток, паєв), що належать державi або субуктам пра-
ва комунальноє власностi в майнi господарських товариств.
Пiд передачею цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств ма-
ють на увазi передачу всiх активiв i пасивiв пiдприумств, єхнiх
лiмiтiв, фондiв, планiв фiнансово-господарськоє дiяльностi тощо,
а обуктiв незавершеного будiвництва- з проектно-кошторисною
документацiую.
Обукти житлового фонду та соцiально-культурного призна-
чення передаються разом з майном пiдприумств, що обслуговува-
ли цi обукти, в тому числi основними фондами, ремонтно-будi-
вельними базами, майстернями, транспортними засобами, приби-
ральною технiкою, в частинi, що визначауться комiсiую з питань
передачi обуктiв.
До складу комiсiє входять представники органiв, уповноваже-
них управляти державним майном, мiсцевих органiв виконавчоє
Делегування прав - передача юридичне правомочним субуктом права ви-
рiшення окремих питань своує компетенцiє iншому субукту на певний чи обмеже-
ний строк (див.: Юридический справочник предпринимателя. К., 1992. С. 565).
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1998. № 34. Ст. 228.
56
влади, самоврядних органiзацiй, фiнансових органiв, пiдприумств,
трудових колективiв пiдприумств, майно яких пiдлягау передачi.
У разi передачi обуктiв, закрiплених за самоврядною органi-
зацiую, або обуктiв, щодо яких прийнято рiшення про привати-
зацiю орендованого майна, акцiй (часток, паєв), якi належать дер-
жавi або субуктам права комунальноє власностi в майнi госпо-
дарських товариств, до складу комiсiє з питань передачi обуктiв
включаються представники, вiдповiдно, самоврядноє органiзацiє
або державного органу приватизацiє.
Передача обуктiв з державноє в комунальну власнiсть здiй-
снюуться за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв - щодо пiдприумств,
нерухомого майна, акцiй (часток, паєв), якi належать державi в
майнi господарських товариств; органiв, уповноважених управляти
державним майном, самоврядних органiзацiй за погодженням з
Мiнiстерством економiки. Мiнiстерством фiнансiв та Фондом дер-
жавного майна - щодо окремого iндивiдуально визначеного май-
на пiдприумств (крiм нерухомого).
Передача обуктiв з державноє в комунальну власнiсть територi-
альних громад сiл, селищ, мiст здiйснюуться за наявностi згоди вiдпо-
вiдних рад, якщо iнше не передбачене законом, а в спiльну власнiсть
територiальних громад зазначених населених пунктiв - за наявностi
згоди районних i обласних рад, якщо iнше не передбачене законом.
З комунальноє в державну власнiсть передача об уктiв здiйсню-
уться за рiшенням сiльських, селищних, мiських рад - щодо обук-
тiв права комунальноє власностi вiдповiдних територiальних громад,
а щодо обуктiв права спiльноє власностi цих громад - за рiшен-
ням районних, обласних рад, в управлiннi яких вони перебувають.
Як уже було зазначено, передачу обуктiв здiйснюу комiсiя, яка
утворюуться виконавчим комiтетом вiдповiдноє сiльськоє, селищ-
ноє, мiськоє ради - у разi передачi обуктiв у комунальну власнiсть
територiальних громад цих населених пунктiв; вiдповiдною район-
ною, обласною радою або уповноваженим нею органом - при
передачi обуктiв у спiльну власнiсть територiальних громад сiл,
селищ, мiст; органом, уповноваженим управляти державним май-
ном, - у разi передачi обуктiв у державну власнiсть.
Передача оформляуться актом приймання-здавання, який пiд-
писууться головою i членами комiсiє. З моменту пiдпису виникау
право власностi набувача.
Вiдповiдно до Закону Украєни <Про передачу обуктiв права дер-
жавноє та комунальноє власностi> Кабiнетом Мiнiстрiв, постановою
57
вiд 21 вересня 1998 року затверджено Положення про порядок пе-
редачi обуктiв права державноє власностi, яке визначило порядок
безоплатноє передачi обуктiв права державноє власностi iз сфери
управлiння мiнiстерств, iнших центральних та мiсцевих органiв
виконавчоє влади, Ради мiнiстрiв Автономноє Республiки Крим,
Фонду державного майна, обуднань пiдприумств, яким делеговано
функцiє з управлiння майном пiдприумств i органiзацiй, заснованих
на державнiй власностi, Нацiональноє академiє наук, iнших анало-
гiчних самоврядних органiзацiй, яким передано в користування дер-
жавне майно, до сфери управлiння iнших органiв, уповноважених
управляти державним майном, або самоврядних органiзацiй.
Передача обуктiв права державноє власностi здiйснюуться:
щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх структурних пiдроздiлiв, акцiй (часток, паєв), якi
належать державi в майнi господарських товариств, - за рiшен-
ням Кабiнету Мiнiстрiв;
щодо нерухомого майна (будiвель, споруд, у тому числi обук-
тiв незавершеного будiвництва, а також нежитлових примiщень
пiсля єх видiлення в окрему облiкову одиницю); iншого окремого
iндивiдуально визначеного майна пiдприумств (крiм нерухомого)
- за рiшенням органiв, уповноважених управляти державним май-
ном, або самоврядних органiзацiй за погодженням з Мiнекономi-
ки, Мiнфiном i Фондом державного майна;
щодо державного майна, яке не увiйшло до статутного фонду
господарських товариств, створених у процесi приватизацiє та кор-
поратизацiє, - за рiшенням засновника господарського товариства
та органу, уповноваженого управляти державним майном, який
приймау майно, за погодженням з Мiнекономiки, Мiнфiном i Фон-
дом державного майна;
щодо цiлiсних майнових комплексiв пiдприумств, установ,
органiзацiй, єхнiх пiдроздiлiв у звязку з прийняттям рiшення про
єхню приватизацiю - за рiшенням органiв, уповноважених управ-
ляти державним майном, самоврядних органiзацiй та Фонду дер-
жавного майна.
Якщо обукт права державноє власностi передауться вiд одного
пiдприумства до iншого, що належить до сфери управлiння одно-
го органу, уповноваженого управляти державним майном, або са-
моврядноє органiзацiє, то передача здiйснюуться на пiдставi рiшен-
ня цього органу або самоврядноє органiзацiє.
58
Органи, до сфери управлiння яких передано обукт державноє
власностi, зобовязанi повiдомити про таку передачу органи дер-
жавноє статистики i державноє податковоє служби, фiнансовi орга-
ни, а стосовно обуктiв, передача яких вiдбувалася на пiдставi рi-
шень Кабiнету Мiнiстрiв, - ще й Мiнiстерство економiки, своєм
наказом закрiпити нерухоме та iнше окреме iндивiдуально визна-
чене майно за вiдповiдним пiдприумством (органiзацiую) на правi
повного господарського вiдання (оперативного управлiння).
Зазначеною постановою Кабiнету Мiнiстрiв затверджено та-
кож Порядок подання та розгляду пропозицiй щодо передачi обук-
тiв з комунальноє в державну власнiсть та утворення i роботи комi-
сiє з питань передачi обуктiв у державну власнiсть.
Майно, яке використовууться для здiйснення господарськоє
дiяльностi, може належати пiдприумству на правi колективноє влас-
ностi. Субуктами такоє власностi, згiдно зi ст. 20 Закону Украєни
<Про власнiсть>, у колективнi пiдприумства, кооперативи, акцiо-
нернi та iншi господарськi товариства, господарськi обуднання.
В теоретичному планi таке визначення цiує форми власностi
викликау сумнiв. Термiн <колектив> визначау спосiб виникнення
субуктiв власностi - колективнi утворення. Щодо форми влас-
ностi, то вона у приватною, але в цьому випадку не iндивiдуаль-
ною, а спiльною. Остання може бути спiльною частковою (влас-
нiсть трудового колективу, господарських товариств) i спiльною
сумiсною (кооператив). Таке твердження випливау зi змiсту ст. 17
Закону Украєни <Про власнiсть>.
Майно, придбане громадянами, якi обудналися для спiльноє
дiяльностi, у єхньою спiльною частковою власнiстю, якщо iнше не
встановлене письмовою угодою мiж ними.
Тому правовий режим майна в цьому разi не вiдрiзняуться вiд
правомочностей приватного власника.
Конституцiя Украєни визначау право людини на приватну
власнiсть як непорушне. Це значить, що приватна власнiсть ле-
галiзувалася. iснування такоє власностi не визнавалося союзним
законодавством, а особиста власнiсть, за цим законодавством,
мала споживче призначення. Чинний Закон Украєни <Про влас-
нiсть> передбачау, що обуктом права приватноє власностi у май-
но як споживчого, так i виробничого призначення, i це вiдкри-
вау приватному власнику простiр для здiйснення господарськоє
i пiдприумницькоє дiяльностi. Приватна власнiсть може бути iнди-
, вiдуальною i колективною (а точнiше - спiльною). Так i слiд
59
було, мабуть, визначити в законодавствi. А що ж сталося з влас-
нiстю iндивiдуальноюi Свого часу законодавець внiс змiни до
Закону <Про власнiсть>, за якими iндивiдуальна форма власностi
була вилучена з нього, але вiн не зробив цього стосовно пiдпри-
умств вiдповiдного виду, що передбачалося первiсною редакцiую
Закону <Про пiдприумства в Украєнi>. Таким чином, iндивiдуаль-
ноє форми власностi позбулися, а iндивiдуальне пiдприумство
продовжувало iснувати в законi ще протягом кiлькох рокiв.
За первiсним текстом Закону (ст. 2) iндивiдуальним у пiдприум-
ство, яке засновууться на особистiй власностi фiзичноє особи i
винятково єє працi. Оскiльки, згiдно зi ст. 1 цього ж Закону, пiдприум-
ство у юридичною особою, то фiзична особа-власник майна ста-
ла, як уже зазначалося, юридичною особою. Така сумнiвна конст-
рукцiя по-рiзному сприймалася рiзними авторами. Дехто називав
єє <пiдприумством однiує особи>2. Автори коментарю до закону
<Про пiдприумства в Украєнi> констатують, що на практицi цей вид
пiдприумств не набув великого поширення. Громадянам невигiдно
створювати пiдприумства i платити податки у статусi юридичноє
особи, коли можна зареуструватися як пiдприумцю, не стаючи юри-
дичною особою. При цьому пiдприумець мау право залучити до
роботи найманих працiвникiв3.
Були висловленi й iншi думки про iндивiдуальне пiдприумство.
А. А. Попов вважау, що таке пiдприумство - свого роду iндивiд,
який власною працею здiйснюу дiяльнiсть у пiдприумствi - субук-
тi пiдприумницькоє дiяльностi, власником якого вiн у4. Але ж субукт
пiдприумницькоє дiяльностi - це i у iндивiд, який водночас вис-
тупау i власником цього субукта.
Висловлювалися такi мiркування на користь iндивiдуального
пiдприумства. Як юридична особа пiдприумство-iндивiд несе вiд-
повiдальнiсть у межах вiдокремленого майна (ст. 23 ЦК). На вiд-
мiну вiд юридичних осiб фiзична особа як субукт пiдприумниць-
коє дiяльностi (пiдприумець без створення юридичноє особи) не
мау вiдокремленого майна i вiдповiдау за свою господарську дiяль-
нiсть усiм своєм майном5.
До прийняття 4 лютого 1998 року згаданого вище Закону "Про внесення
чмiн до Закону Украєни "Про пiдприумства в Украєнi".
2 Див. Пшипенко А. Я" Щербина В. С. Згадувана праця. С. 56.
Див. Спасибо И. В., Глушко И. И. Згадувана праця. С. 8.
4 Див. Попов А. А. Згадувана праця. С. 32.
5 Див. Попов А. А. Згадувана праця. С. 33.
60
Але ж у ст. 23 ЦК йдеться про вiдокремленiсть майна юридич-
них осiб вiд майна iнших юридичних i фiзичних осiб та держави,
а не про вiдокремленiсть однiує частини єхнього майна вiд iншоє
частини. Така вiдокремленiсть досягауться правом власностi. Для
права повного господарського вiдання показником вiдокремле-
ностi у наявнiсть самостiйного балансу. Окрiм того, ЦК визначау
юридичну особу як органiзацiю, а фiзична особа не у органiзацiую.
Та закон дiяв. i за оперативними даними в Украєнi в 1997 роцi
працювало 900 тисяч iндивiдуальних пiдприумств (за неофiцiйни-
ми даними тих, що працювали в <тiнi>, налiчувалося близько трьох
мiльйонiв).
То чи ж можна вважати положення закону досконалими, якщо
вiд них ховаються в <тiнь>i Зараз законодавець схаменувся i усу-
нув цей недолiк. Проте це хибне положення було чинним протя-
гом кiлькох рокiв.
Прообразом iндивiдуального пiдприумства, як зазначалося в
лiтературi, були кустарнi i народнi промисли, iндивiдуальна тру-
дова дiяльнiсть, праця у сферi мистецтва i т. iн., якi з уведенням
закону <Про пiдприумництво> набули правовоє легалiзацiє2. Зно-
ву виникау питання: а до прийняття цього закону iндивiдуальна
трудова дiяльнiсть не була легалiзованоюi
Ще й зараз Закон Украєни вiд 1 березня 1991 року <Про зай-
нятiсть населення>3 до категорiє зайнятих громадян вiдносить не
тiльки тих, хто працюу за наймом, а й тих, якi самостiйно забез-
печують себе роботою, включаючи пiдприумцiв i зайнятих iндив-
iдуальною трудовою, а також творчою дiяльнiстю.
Отож, пiдприумцi - це лише частина фiзичних осiб, якi са-
мостiйно забезпечують себе роботою (пiдприумцем може бути да-
леко не кожен громадянин, але легалiзованими у тiльки вони). За-
кону про iндивiдуальну трудову дiяльнiсть немау. Така дiяльнiсть
не урегульована i Кодексом законiв про працю Украєни, згiдно з
яким працею вважауться лише наймана праця.
Отже наше законодавство про працю, як бачимо, не узгод-
жууться з Конституцiую та Загальною декларацiую прав людини,
прийнятою Генеральною асамблеую ООН 50 рокiв тому.
Тож гадаумо, що при виконаннi заходiв щодо забезпечення по-
слiдовностi та стабiльностi нормативно-правового регулювання
Пiдприумцiв кличуть виходити з "тiнi"// Уряд. курур. 1998. 21 лют.
2 Юридический справочник предпринимателя. К., 1992. С. 24.
3 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради УРСР. 1991. № 14. Ст. 170.
61
пiдприумницькоє дiяльностi, про якi йдеться в Указi Президента
Украєни вiд 3 лютого 1998 року, слiд було б усунути i зазначену
непослiдовнiсть, зокрема стосовно колишнiх iндивiдуальних пiд-
приумств, а зараз iндивiдуальних пiдприумцiв, i визнати єх тими,
ким вони у насправдi, - особами, котрi займаються iндивiдуаль-
ною трудовою дiяльнiстю. Бо яке ж то пiдприумництво, коли воно
здiйснюуться однiую особоюi
3. Склад майна промислових
та iнших пiдприумств
Эа цiльовим призначенням i правовим режимом май-
но, що використовууться в процесi господарськоє дiяльностi, по-
дiляуться на основнi фонди i обiговi кошти, а також iншi цiнностi
(спецiальнi фонди, грошовi кошти), вартiсть яких вiдбивауться на
самостiйному балансi пiдприумства (ст. 10 Закону <Про пiдприум-
ства в Украєнi>). Залежно вiд цiльового призначення розрiзняють
основнi виробничi фонди i фонди невиробничого (соцiального)
призначення. На такi ж рiзновиди подiляються i обiговi кошти.
Правовий режим майна залежить як вiд форм власностi, так i вiд
призначення майна у виробництвi, реалiзацiє продукцiє або вико-
ристання в невиробничiй (соцiальнiй) сферi.
Основнi виробничi фонди - це засоби працi, тобто товарно-
матерiальнi цiнностi, що використовуються в процесi працi про-
тягом кiлькох виробничих циклiв i зберiгають при цьому натураль-
ну форму. Вони поступово, частинами переносять свою вартiсть
на виготовлену продукцiю. До основних виробничих фондiв нале-
жать будови i споруди, передавальнi пристроє, верстати, машини,
обладнання, транспортнi засоби та деякi iншi матерiальнi цiнностi.
Основнi невиробничi фонди - це житловi будинки, що нале-
жать пiдприумствам, санаторiє, пансiонати, лiкувальнi заклади та
iншi обукти соцiально-культурного призначення.
До обiгових виробничих фондiв належать предмети працi, якi
повнiстю споживаються в кожному виробничому циклi, змiнюю-
чи чи втрачаючи при цьому натурально-речову форму, i повнiстю
переносять свою вартiсть на вироблену продукцiю (сировина, ма-
терiали, напiвфабрикати i т. iн.).
Див.: Указ Президента Украєни вiд 3 лютого 1998 р. "Про усунення обмежень,
що стримують розвиток пiдприумницькоє дiяльностi" // Уряд. курур. 1998. 7 лют.
62
Основнi i обiговi кошти, вираженi в грошовiй формi, якi на-
лежать пiдприумству на правi власностi чи закрiпленi за ним на
правi повного господарського вiдання або на правi оперативного
управлiння, а також орендованi, створюють статутний фонд пiд-
приумства. У складi виробничих коштiв (власних i позичкових)
розрiзняють виробничi запаси i незавершене виробництво, товар-
ну частину виробленоє продукцiє, що пiдлягау реалiзацiє за дого-
ворами.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40