передачу в установленому порядку органам, уповноваженим
управляти обуктами державноє власностi, акцiй, якi вiдповiдно до
плану приватизацiє (плану розмiщення акцiй) залишаються в дер-
жавнiй власностi; виступау орендодавцем цiлiсних майнових ком-
плексiв, нерухомого майна, що у державною власнiстю; погоджуу
передачу обуктiв державноє власностi до сфери управлiння цен-
тральних та мiсцевих органiв виконавчоє влади в комунальну
власнiсть та рередачу обуктiв комунальноє власностi в державну;
виступау з боку держави засновником пiдприумств iз змiшаною
формою власностi; бере участь у розробцi мiжнародних договорiв
99
Украєни з питань державноє власностi та єє використання; виконуу
iншi визначенi законодавством повноваження:
Фонд державного майна пiдпорядкований та пiдконтрольний
Кабiнету Мiнiстрiв.
Що стосууться самоврядних органiзацiй, то обукти держав-
ноє власностi передаються єм за рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв у
безстрокове безоплатне користування без права змiни форми влас-
ностi; Цi органiзацiє здiйснюють щодо переданого єм майна ряд
функцiй, що належать органам, уповноваженим управляти обукта-
ми державноє власностi.
Викладений порядок управлiння обуктами державноє власностi
усувау неузгодженостi рiзних нормативних актiв щодо цього поряд-
ку. Проте вiн залишауться занадто складним, з багатосубуктним
складом державних органiв i органiзацiй, уповноважених здiйсню-
вати це управлiння, що до деякоє мiри у поверненням до управлiн-
ня державною власнiстю, яке iснувало за часiв командно-адмiнiст-
ративноє системи, коли право державноє власностi фактично здiйс-
нювали численнi галузевi мiнiстерства. Першим кроком до вiдмови
вiд такого порядку, який не забезпечував належного контролю за
здiйсненням мiнiстерствами цих повноважень, було створення уди-
ного державного органу з управлiння державною власнiстю - Фон-
ду державного майна. Але з наступними доповненнями i змiнами
законодавства сталося так, що Фонд державного майна став держав-
ним органом приватизацiє i виконавцем повноважень орендодавця
державного майна, а правомочностi розпорядження зазначеним май-
ном поза процесом приватизацiє здiйснюють iншi державнi органи
(мiнiстерства тощо). Таке <розщеплення> права державноє влас-
ностi, тодi, коли воно повязане зi збереженням галузевого принципу
управлiння економiкою, тiльки утруднюу контроль за використан-
ням державноє власностi в iнтересах всього суспiльства, позбавляу
можливостi захисту цього майна вiд зловживань.
П
2. Народногосподарськi програми.
iндикативне планування
Перехiд вiд командно-адмiнiстративноє системи до
ринковоє означау вiдмову вiд директивного планування, вiд пла-
ну-закону, яким вiн був ранiше, i застосування iндикативного пла-
нування.
100
Свого часу преса писала, що в нашому народному господарствi
виробляуться i споживауться близько 25 мiльйонiв найменувань
рiзних виробiв. Для такоє кiлькостi необхiдна iнформацiя обчис-
люуться мiльярдами одиниць. Вiдмова вiд директивного плануван-
ня зовсiм не рiвнозначна вiдмовi вiд централiзованого управлiн-
ня економiкою. Адже саме директивнiсть призвела до того, що
центр почав втрачати контроль за соцiально-економiчним розвит-
ком краєни. План складався за принципом <вiд досягнутого>, тоб-
то <пiдганявся> пiд досягнутi показники попереднього перiоду, а
потiм здiйснювалася нова пiдгонка - <пiд досягнуте>, тобто пiд
показники кiнця планового перiоду.
Не дивно, що за таких умов почалося неухильне падiння тем-
пiв приросту нацiонального доходу, небувале зростання непрода-
них товарiв i незавершеного будiвництва, збiльшилася кiлькiсть
робочих мiсць, на яких нiкому було працювати, i т. iн.
Таким чином, страшна не вiдмова вiд директивного плануван-
ня, а зволiкання з його замiною економiчними методами управлi-
ння народним господарством1.
Згiдно з Концепцiую переходу Украєни до ринковоє економi-
ки, схваленою в основному Верховною Радою Украєни 1 листопада
1990 року, було введене iндикативне планування Цс система не-
обовязкових для субуктiв ринкових вiдносин рекомендацiй, а та-
кож скоординованих i взаумоповязаних засобiв побiчного (непря-
мого) впливу через державне пiдприумництво та розробку цiльо-
вих комплексних програм.
Основними принципами iндикативного планування у поуднан-
ня аналiтичних i прогнозних методiв для вивчення соцiально-еко-
номiчних процесiв, визначення конкретних обуктiв державного
впливу; широке iнформування субуктiв ринкових вiдносин про
певнi перспективи i прогнози соцiально-економiчного розвитку для
забезпечення єх необхiдноє орiунтацiє при виборi особистих гос-
подарських рiшень, застосування переважно непрямих (побiчних)
регуляторiв та нормативiв, не обовязкових для субуктiв ринко-
вих вiдносин, реалiзацiя прямого впливу на соцiально-економiчнi
процеси переважно через засоби державного бюджету.
Регулюючий вплив планiв i програм в умовах переходу до рин-
ку забезпечууться за рахунок доведення до пiдприумств усiх форм
Див.: Медведев П., Нит И. Нас унижающий обман // Московские новости.
1987. 22 нояб.
101
власностi лiмiтiв земле-, водо-, лiсокористування, нормативiв пла-
ти за природнi ресурси, орендноє плати за землю, земельного по-
датку, нормативiв штрафiв за забруднення навколишнього середо-
вища та нерацiональне використання природних ресурсiв.
Цiльовi установки планiв, прогнозiв, i програм реалiзуються,
головним чином, через фiнансовi засоби регулювання i насампе-
ред бюджетного планування - державного бюджету. В перехiдний
перiод держава використовуу регуляцiйнi засоби грошово-кредит-
ноє полiтики.
Своуму впливу на господарську дiяльнiсть держава надау сили
правового акту. Застосовуються плановi акти, цiльовi програми,
квоти, лiцензiє i т. iн. Плановi акти можуть мати рiзноманiтне при-
значення i прийматися рiзними державними органами. Прикладом
може бути постанова Верховноє Ради Украєни вiд 23 лютого 1994
року <Про перелiк нацiональних науково-технiчних програм>.
Вони розрахованi на перiод 1994-2000 рокiв. В них передусiм
йдеться про розроблення i освоуння технiчних, технологiчних,
науково-органiзацiйних та iнших цiльових проектiв, що забезпе-
чують стабiлiзацiю виробництва енергоресурсiв, а також значне
зменшення єх споживання в усiх сферах виробництва.
Постановою вiд 24 липня 1998 року <Про основнi напрямки
бюджетноє полiтики на 1999 рiк> Верховна Рада зобовязала Кабi-
нет Мiнiстрiв до 1 вересня 1998 року внести на розгляд Верхов-
ноє Ради прогноз основних параметрiв соцiально-економiчного
розвитку Украєни на 1999 рiк. Основнi напрямки цього розвитку
визначенi в самiй постановi. На перший план висувауться забез-
печення переходу на планування i фiнансування соцiальних витрат
через соцiальнi програми i програми нацiонально-культурного роз-
витку, що повязанi з реалiзацiую прав i свобод громадян, гаран-
тованих Конституцiую Украєни.
До основних напрямкiв бюджетноє полiтики вiднесено також
формування ефективноє структури промислового, сiльськогоспо-
дарського виробництва на основi рацiональноє бюджетноє полiти-
ки, державного протекцiонiзму, ефективних органiзацiйних та
економiчних механiзмiв його практичноє реалiзацiє; визначення
розмiру фiнансування капiтальних вкладень в обукти виробни-
чого призначення за рахунок бюджетних коштiв суто на конкурснiй
основi з урахуванням прiоритетностi галузей народного господар-
ства i обуктiв, якi найближчим часом даватимуть вiддачу, з додат-
ковим залученням довгострокових кредитiв, власних коштiв
102
пiдприумств, iноземних iнвестицiй разом з розширенням позабюд-
жетних джерел фiнансування капiтальних вкладень; забезпечен-
ня збiльшення частки програмно-цiльового фiнансування науково-
дослiдницьких i дослiдно-конструкторських робiт, створення iнно-
вацiйних бiзнес-iнкубаторiв, активiзацiє пiдтримки впровадження
наукових дослiджень Державним iнновацiйним фондом Украєни.
Кабiнет Мiнiстрiв розробляу щороку проект державноє програ-
ми економiчного та соцiального розвитку Украєни, в якому визна-
чаються основнi макроекономiчнi показники, макроекономiчнi ба-
ланси та план дiй уряду щодо забезпечення єх реалiзацiє, i вносить
його на розгляд Верховноє Ради Украєни.
У складi Державноє програми економiчного розвитку, почина-
ючи з 1996 року, розробляуться баланс фiнансових ресурсiв Укра-
єни. В щорiчному балансi згiдно з постановою Кабiнету Мiнiстрiв
вiд 28 червня 1995 року враховуються грошовi потоки всiх сек-
торiв економiки, що формуються на етапах створення, перерозпо-
дiлу та споживання нацiонального доходу, визначаються показни-
ки аналiзу i прогнозу забезпеченостi економiки фiнансовими ресур-
сами вiдповiдно до вимог мiжнародноє системи облiку i статистики.
Мiнiстерства ж i вiдомства розробляють у межах визначених
обсягiв фiнансових i матерiальних ресурсiв iндикативнi плани роз-
витку вiдповiдних галузей народного господарства, якi затверджуу
Кабiнет Мiнiстрiв.
Плановi акти приймаються з метою забезпечення державних
потреб у продукцiє, необхiднiй для вирiшення загальнонацiональ-
них проблем, реалiзацiє соцiально-економiчних, оборонних, нау-
кових i науково-технiчних, природоохоронних та iнших цiльових
програм, вирiшення iнших завдань.
Державнi потреби, як визначау Закон Украєни вiд 22 грудня 1995
року <Про поставки продукцiє для державних потреб>2, - це потре-
би Украєни в продукцiє, необхiднiй для розвязання соцiально-еко-
номiчних проблем, пiдтримання обороноздатностi краєни та єє без-
пеки, створення i пiдтримання на належному рiвнi державних ма-
терiальних резервiв, реалiзацiє державних i мiждержавних цiльових
програм, забезпечення функцiонування органiв державноє влади, що
утримуються за рахунок Державного бюджету Украєни.
Правовими формами забезпечення державних потреб у, зокре-
ма, державне замовлення i державний контракт. Державне замов-
Див.: Уряд. курур. 1996. 1 лют.
2 Див.: Вiдомостi Верхов. Ради Украєни. 1996. № 3. Ст. 9.
103
лення визначауться згаданим законом як засiб державного регулю-
вання економiки шляхом формування на контрактнiй (договiрнiй)
основi складу i обсягiв продукцiє, необхiдноє для державних потреб,
розмiщення державних контрактiв на Єє поставку (закупiвлю) се-
ред пiдприумств, органiзацiй та iнших субуктiв господарськоє
дiяльностi Украєни всiх форм власностi.
З метою органiзацiє робiт, повязаних з формуванням держав-
ного замовлення, розмiщення поставок продукцiє для державних по-
треб i контролем за єх виконанням. Кабiнет Мiнiстрiв визначау i за-
тверджуу державних замовникiв - мiнiстерства, iншi центральнi
органи державноє виконавчоє влади, Раду Мiнiстрiв Автономноє Рес-
публiки Крим, обласнi, Києвську та Севастопольську мiськi державнi
адмiнiстрацiє, державнi органiзацiє i установи, якi вiн уповноважуу
укладати державнi контракти з виконавцями державного замовлен-
ня, тобто субуктами господарськоє дiяльностi всiх форм власностi,
якi виготовляють i поставляють продукцiю для державних потреб
вiдповiдно до умов укладеного державного контракту.
Державний контракт у договором, укладеним державним за-
мовником вiд iменi держави з виконавцем державного замовлен-
ня, в якому визначаються економiчнi i правовi зобовязання сторiн
i регулюються взаумовiдносини замовника i виконавця.
Поставки продукцiє для державних потреб забезпечуються за
рахунок коштiв Державного бюджету Украєни та iнших джерел
фiнансування, що залучаються до цього. Потреби в продукцiє, не-
обхiднiй для забезпечення регiональних цiльових програм, визна-
чаються урядом Автономноє Республiки Крим, обласними. Києвсь-
кою та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями
i забезпечуються за рахунок коштiв республiканського бюджету
Автономноє Республiки Крим i мiсцевих бюджетiв, а також поза-
бюджетних джерел, що залучаються для цiує мети.
Державне замовлення - це передбачений у вiдповiдному нор-
мативному актi обсяг продукцiє, необхiдноє для задоволення дер-
жавних потреб, який розмiщууться державним замовником, а дер-
жавний контракт - договiр, що укладауться державним замовни-
ком з виконавцями цього замовлення. Щодо правовоє природи цих
понять, то замовлення - це пропозицiя (оферта) укласти договiр
(контракт). Договiр (контракт) може бути укладений лише за зго-
дою (акцептом) виконавця замовлення.
Згаданою вище постановою Верховноє Ради вiд 24 липня 1998
року <Про основнi напрями бюджетноє полiтики на 1999 рiк>
104
визначено введення державного замовлення на закупку на кон-
курснiй основi енергетичного вугiлля проектноє калорiйностi та
системи державного замовлення, що формууться на конкурсних
началах, за участю вiтчизняних товаровиробникiв, причому пра-
во першочергового державного замовлення залежить вiд соцiаль-
ноє значимостi продукцiє на внутрiшньому ринку товарiв i конку-
рентноє здатностi продукцiє на зовнiшньому ринку.
Практика використання наведених важелiв впливу держави на
економiку Украєни по-рiзному оцiнюуться як економiстами, так i
юристами. Прихильники <чистоти> приватноправових методiв са-
морегуляцiє економiки переконанi в тому, що таке <надмiрне> втру-
чання державних органiв влади i управлiння призвело до помiтного
гальмування реформ в Украєнi. Тим часом всi нашi реалiє свiдчать,
що саме несподiвана для бiльшостi населення та й самих представ-
никiв влади значна вiдстороненiсть держави вiд регулювання i пла-
нування вилилась у нинiшню катастрофiчну ситуацiю в економiцi.
3. Цiноутворення i державне
регулювання цiн
Державного впливу в умовах переходу до ринку потре-
бують рiзнi процеси, що вiдбуваються в економiцi, в тому числi i
цiноутворення. В ринковiй економiцi цiна у найпоширенiшою ка-
тегорiую, тобто цiну мають усi види продукцiє, робiт та послуг. За
допомогою цiн визначаються рiзноманiтнi показники i вимiрюють-
ся економiчнi величини: обсяги виробництва i споживання, основнi
i оборотнi фонди та iншi ресурси.
Разом з тим цiна у однiую з найскладнiших економiчних кате-
горiй. Згiдно з найпоширенiшим визначенням цiна - це грошове
вираження вартостi, тобто визначення за допомогою грошей суб-
станцiє цiни, що вiдбивау мiновi вiдношення товарiв. У ринковiй
економiцi цiна у загальним регулятором процесу суспiльного ви-
робництва, вплив якого на дiяльнiсть субуктiв господарювання до-
повнюуться iншими регуляторами, що застосовуються державою
(податками, дотацiями, валютним курсом i т. iн.).
Див.: Коломойцев В. Чиказька економiчна школа i єє уроки для Украєни
// Уряд. курур. 1998. ЗО квiт.
105
Що ж лежить в основi ринкових цiн i вiдтак в основi мiнових
пропорцiй в обмiнi товарiвi iсторiя розвитку ринковоє економiки
i економiчноє науки позначилася багатьма теорiями вартостi i цiни1.
Найвiдомiшими з них у насамперед теорiя трудовоє вартостi, роз-
роблена фундаторами класичноє полiтичноє економiки англiйськи-
ми економiстами В. Петтi, А. Смiтом та Д. Рiкардо i завершена в
працях К. Маркса. Вона виходить з того, що субстанцiя i величи-
на вартостi як основи мiновоє вартостi та цiни визначауться за-
тратами працi на виробництво товарiв.
Приблизно одночасно з теорiую трудовоє вартостi виникла i тео-
рiя витрат виробництва, яка визначау єх як основу мiновоє вартостi
i цiн (висунута представником французькоє класичноє полiтекономiє
Ф. Кене). Оскiльки, однак, величина витрат виробництва, в свою чер-
гу, залежить вiд цiн на окремi види витрат (палива, сировини, мате-
рiалiв, робочоє сили), то використання витрат як основи цiн означау,
по сутi, пояснення цiн на продукцiю цiнами на елементи витрат.
Серед перших теорiй вартостi набула поширення також так
звана теорiя трьох факторiв виробництва. Ця теорiя пояснювала
формування вартостi в процесi виробництва впливом сукупностi
витрат його трьох основних факторiв: труда, капiталу (в розумiннi
засобiв виробництва) i землi (як головного природного фактора).
Вперше вона була обгрунтована в працях французьких економiстiв
Ж.-Б. Сея i Ф. Бастiа.
Широкого розвитку наприкiнцi XIX столiття набули теорiє вар-.
тостi, якi у визначеннi єє величини наголошували на потребi. Це так
званi теорiє граничноє корисностi. Вони були обгрунтованi представ-
никами австрiйськоє школи, а також англiйськоє та швейцарськоє.
Загальними рисами цих теорiй було те, що в процесi ринковоє взау-
модiє попиту i пропозицiє, яка визначау рiвень ринкових цiн, вирi-
шального значення надавалося попиту. Вартiсть розглядалася як
субуктивна категорiя, наслiдок оцiнки iндивiдуумом споживчих
благ залежно вiд iнтенсивностi потреб i рiдкiсностi блага.
Близькими до цих теорiй у теорiє вартостi, якi визначають вар-
тiсть, а також цiну винятково коливанням попиту i пропозицiє.
Слабкiстю теорiє попиту i пропозицiє у те, що вони не дають вiд-
повiдi на запитання, чим визначаються цiни у разi спiвпадання
попиту i пропозицiє, а також не враховують той факт, що попит i
пропозицiя залежать вiд цiн товарiв2.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40