iн., i вiдно-
сини, якi виникають у результатi вчинення недозволених дiй -
заподiяння шкоди, привласнення майна тощо. Зобовязання вини-
кають мiж юридичними особами, мiж юридичними особами i гро-
мадянами-пiдприумцями, мiж громадянами-пiдприумцями i просто
громадянами.
1111111111111ЧЧ111111
Зобовязання можуть бути рiзними за характером, цiльовим
призначенням i субуктним складом, проте вони мають певну як
економiчну, так i юридичнуспiльнiсть. Економiчною функцiую зо-
бовязань у те, що завдяки єм здiйснюуться перемiщення майна та
iнших результатiв працi iз сфери виробництва у сферу обiгу i че-
рез сферу обiгу - у сферу споживання. Оскiльки вони опосеред-
ковують процес перемiщення майна або ж iнших результатiв працi,
то ми говоримо про єхнiй майновий характер. Майно ж може бути
передане тiльки певним, а не взагалi усiм третiм особам, тож зо-
бовязання виникають з якимось конкретним субуктом. Отже вони
мають вiдносний характер. Саме тому в зобовязальних правовiдно-
синах субуктивне право iменууться правом вимоги, а обовязок -
боргом; правомочний субукт - кредитором, а зобовязаний - бор-
жником. Оскiльки цi термiни i характернi риси вiдображають спе-
цифiку юридичного змiсту зобовязальних правовiдносин, вони
повиннi враховуватись при формулюваннi загального визначення
зобовязання.
177
\ Господарськi зобовязання - це врегульованi законодавством
суспiльнi вiдносини товарно-грошового характеру, за якими одна
особа (кредитор) мау право вимагати вiд другоє особи (боржника)
здiйснити на користь першоє особи (кредитора) визначену дiю:
передати майно, виконати роботу, сплатити грошi i т. iн. або ж утри-
матись вiд визначеноє дiє, а боржник мау право вимагати вiд кре-
дитора виконання його зобовязань.
Це поняття сприйнято загальною теорiую права i стосууться
всiх його галузей, в тому числi i господарськоє.
Укладаючи зобовязання, його учасники ставлять перед собою
досягнення певних цiлей - загальних i безпосереднiх. Загальнi цiлi
зобовязань нiчим не вiдрiзняються вiд загальних цiлей правовiдно-
син власностi або ж iнших цивiльних правовiдносин в умовах рин-
ковоє економiки. Проте деякi види правовiдносин, в тому числi i ок-
ремi види зобовязань, встановлюються для досягнення безпосе-
реднiх цiлей. Це свiдчить про те, що зобовязальнi правовiдносини,
окрiм загальних рис, мають залежно вiд галузi права i законодав-
ства, якими вони регулюються, i своє особливостi. Такi особливостi
притаманнi i господарським зобовязанням. Саме вони i вiдрiзня-
ють єх вiд iнших зобовязальних правовiдносин.
Однiую iз особливостей господарських зобовязань у мета, для
досягнення якоє субукти господарювання укладають цi зобовя-
зання. Безпосередньою метою, для досягнення якоє вони вступа-
ють у зобовязальнi правовiдносини, у здiйснення ними госпо-
дарсько-оперативних дiй (виготовлення i реалiзацiя продукцiє, бу-
дiвництво промислових, житлових та iнших обуктiв, надання
транспортних послуг i т. iн.) або ж господарсько-управлiнських
функцiй (координацiя господарських звязкiв у якiйсь галузi, на-
приклад енергетичнiй, створення i перерозподiл фондiв тощо).
Ще однiую особливiстю господарських зобовязань у те, що
єхнiми субуктами у юридичнi особи та пiдприумцi, що здiйсню-
ють господарську дiяльнiсть.
В умовах ринковоє економiки, коли плановiсть утратила своу
домiнуюче, панiвне становище, господарськi зобовязання здебiль-
шого формуються в рiзних сферах i на рiзних рiвнях економiчно-
го життя за простою домовленiстю (волевиявленням) сторiн
(субуктiв господарськоє дiяльностi). Господарськi зобовязання
можуть виникати на основi господарського договору, укладеного
на пiдставi держконтракту, держзамовлення чи iншого управлiнсь-
кого правового акта; договору за простою згодою сторiн; на iнших
178
пiдставах, що не суперечать закону (конкурс, публiчний торг, аук- i
цiон i т. iн.).
Вiдповiдно до цього господарське зобовязання у загальною
категорiую, оскiльки виникау на основi рiзних пiдстав, рiзних юри-
дичних фактiв. Найважливiшим i найпоширенiшим джерелом гос-
подарських зобовязань у договiр. Зобовязання, що виникли на
пiдставi договору, ми називаумо договiрними. Бездоговiрнi зобо-
вязання, як правило, виникають iз протиправних дiй. Субуктами
зобовязання виконуються не договори, як це iнколи трактууться в
лiтературi, в тому числi i юридичнiй, а самi зобовязання. Укладе-
ний вiдповiдно до чинного законодавства договiр надау сторонам
права i обовязки, виконання яких обумовлюуться господарською
(пiдприумницькою) дiяльнiстю. Широке використання договiрноє
форми у виробничо-економiчних звязках субуктiв господарськоє
дiяльностi диктууться сутнiстю ринковоє економiки, тобто подаль-
шого розвитку демократичних начал в управлiннi виробництвом,
надання єм господарськоє самостiйностi i творчоє iнiцiативи у ви-
конаннi своєх господарських функцiй.
) Пiдприумства, органiзацiє (в тому числi iноземнi), громадяни,
якi здiйснюють пiдприумницьку дiяльнiсть без створення юридич-
ноє особи i в установленому порядку набули статусу субукта пiд-
приумницькоє дiяльностi, вступають у майновi та iншi вiдносини
завдяки договору. Але майновi вiдносини, а вiдповiдно i догово-
ри, якi Єх опосередковують, можуть бути рiзними. Однi з них укла-
даються з метою задоволення власних потреб названих субуктiв
(придбання канцтоварiв, спецодягу i т. iн), другi - для здiйснен-
ня господарсько-виробничоє та iншоє пiдприумницькоє дiяльностi
(виготовлення i поставка продукцiє, виробництво, переробка i ре-
алiзацiя сiльськогосподарськоє продукцiє, виконання рiзноманiтних
робiт i надання послуг i т. iн.).
Про договiр, як регулятор вiдносин, у якi вступають юридичнi |
особи i пiдприумцi, йдеться у нормах Цивiльного кодексу (гл. 14),
якi розрахованi на врегулювання вiдносин взагалi, незалежно вiд
субуктного єх складу, а також i в спецiальних нормах (спецiальне
законодавство). Так, законами Украєни вiд 19 вересня 1991 року
<Про господарськi товариства> i вiд 27 березня 1991 року <Про
пiдприумства в Украєнi>, а також законодавством, що регулюу iнве-
стицiйну дiяльнiсть i дiяльнiсть транспорту, передбачено, що гос-
подарськi вiдносини пiдприумства з iншими пiдприумствами i гро-
мадянами - субуктами пiдприумницькоє дiяльностi, здiйснюють-
179
ся на договiрних засадах. Йдеться саме про господарську дiяльнiсть,
а отже, i не про що iнше, як про господарськi договори. Термiн <гос-
подарський договiр> широко використовууться в юридичнiй лiтера-
турi, його не може обiйти i законодавство. Так, ст. 12 АПК регла-
ментуу: <Арбiтражнi суди вирiшують спори, що виникають при
укладеннi, змiнi, розiрваннi i виконаннi господарських договорiв...>
За умов жорсткоє адмiнiстративно-командноє системи госпо-
дарському договору були притаманнi плановiсть i досить обме-
жений субуктний його склад, а тому порiвняно легко було провес-
ти чiтку межу мiж ним та iншими видами договорiв. Ситуацiя
рiзко змiнилася за умов переходу до ринковоє економiки, коли
плановiсть утратила своу значення, а субуктний склад договiрних
вiдносин розширився i змiнився настiльки, що здiйснювати пiдпри-
умницьку дiяльнiсть можуть i фiзичнi особи (зареустрованi як
пiдприумцi). Отож важко провести чiтке розмежування мiжгос-
подарським договором та iншими договорами. Проте аналiз госпо-
дарських вiдносин i договорiв, якi єх опосередковують, дау пiдстави
вирiзнити особливостi, притаманнi саме господарському договору.
По-перше, господарськi договори - це угоди, урегульованi
господарським законодавством, якi передбачають спiвробiтницт-
во сторiн у досягненнi господарських (комерцiйних) результатiв.
Вони, як правило, обслуговують безпосередньо виробництво та
господарський (комерцiйний) обiг.
По-друге, господарськi договори мають спецiальнi правила
щодо порядку єх укладення, урегулювання розбiжностей, змiни та
розiрвання (статтi 10, 11 АПК Украєни).
По-трету, тiльки господарським договорам, зокрема таким, якi
спрямованi на забезпечення прiоритетних потреб народного госпо-
дарства Украєни, притаманна плановiсть. Вони укладаються на пiд-
ставi державних замовлень i обовязково повиннi єм вiдповiдати.
По-четверте, господарськi договори, як правило, повиннi укла-
датися в письмовiй або iншiй формi, яка б обуктивно могла сприй-
матися третiми особами (судовими органами, органами управлiн-
ня i контролю, iншими органами i особами).
З урахуваннями перелiчених особливостей можна сформулю-
вати таке визначення господарського договору.
Господарський договiр - це угода субуктiв господарювання,
що спрямована на встановлення мiж ними господарських зобовя-
зань i передбачау Єхну спiвробiтництво в досягненнi визначених
нею господарських (комерцiйних) результатiв.
180
2. Види господарських договорiв.
Договiр <за вертикаллю>.
Внутрiшньогосподарський договiр.
Упереджувальний договiр


и умовах доринкових вiдносин договору вiдводилася,
головним чином, роль деталiзацiє планових актiв. Вiдповiдно до
цього форми i види договiрних вiдносин були залежними вiд пла-
нових показникiв, а сторони - обмеженими у формуваннi умов
договорiв, якi єх опосередковували, i т. iн.
Перехiд до ринковоє економiки характеризууться рiзноманiт-
нiстю форм власностi, субуктiв пiдприумницькоє дiяльностi, форм
ведення виробництва та господарювання i, як результат цього,
широким колом i рiзноманiтнiстю господарських договорiв. Саме
з єх допомогою промисловi та iншi пiдприумства i пiдприумцi пла-
нують свою дiяльнiсть. Вiдтепер не план, а договiр став основним
важелем планування господарськоє i пiдприумницькоє дiяльностi
i регулювання вiдносин мiж єє субуктами.
Господарськi договори можна пiдроздiлити на окремi види.
Класифiкуються вони за тими ж ознаками, за якими проводиться
класифiкацiя усiх цивiльно-правових договорiв.
Так, визначальною ознакою будь-якого договору у досягнен-
ня домовленостi, згоди сторiн про його укладення. Але у такi до-
говори, для укладення яких тiльки домовленостi недостатньо. i
Окрiм неє, необхiдним у виконання певних дiй, наприклад, пере-
дача цiнностей, речей, предметiв i т. iн., пiсля чого договiр вва-
жауться укладеним. Такi договори називаються реальними.
Якщо ж для укладення договору достатньо однiує домовле-
ностi сторiн, то укладений договiр називатиметься консенсуаль-
ним. Так, договiр поставки продукцiє вважауться укладеним з мо-
менту, коли сторони домовилися пiдписати даний договiр, хоч
поставка, передача продукцiє i єє оплата проводитиметься в май-
бутньому. Слiд при цьому зазначити, що ця класифiкацiя деякою
мiрою мау умовний характер. Термiн <реальний договiр> аж нiяк
не означау, що договiр консенсуальний, на противагу реальному,
якийсь неiснуючий. Консенсуальнi договори - рiч повсякденна,
вони доволi часто зустрiчаються в умовах господарювання. Отже
така класифiкацiя вказуу на спосiб виконання договорiв, а не на
єх сутнiсть i саму природу.
181
Беручи за основу розподiл прав i обовязкiв, розрiзняють до-
говори одностороннi i двостороннi. В одностороннiх договорах
тiльки одна сторона бере на себе зобовязання щодо другоє, в якоє
у звязку з цим виникають тiльки права.
Наприклад, за договором позики той, хто надав позику (позико-
давець), мау право вимагати повернення позики, а той, хто єє одержав
(позичальник), зобовязаний повернути позичене. Таким чином, по-
зикодавець мау тiльки права, а позичальник - тiльки зобовязання.
Двостороннi договори - це тi, згiдно з якими обидвi сторони
повязанi взаумними правами i обовязками. Прикладом двосто-
роннiх договорiв у договiр поставки, бо в ньому обидвi сторони -
i постачальник i покупець - набувають взаумних прав i обовязкiв.
Господарському праву вiдомi також договори на користь тре-
тьоє особи. Особливiстю такого договору у те, що право вимоги
за договором набувау третя особа, яка в укладеннi договору участi
не бере. Але сторони, якi беруть участь в укладеннi договору, ви-
говорюють для неє права i обовязки. Прикладом цього, на нашу
думку, у договори перевезення вантажiв залiзничним транспортом.
Договiр перевезення вантажiв укладауться мiж вантажовiдправни-
ком i перевiзником. Тому у разi, коли вантажоодержувачем за до-
говором у вантажовiдправник, кiлькiсть учасникiв (сторiн) обме-
жууться тiльки ними. Але, як правило, вантажовiдправник i ван-
тажоодержувач в однiй особi не бувають. У цьому разi i виникау
питання про роль i мiсце вантажоодержувача у транспортних вiд-
носинах . На нашу думку, вiн у третьою особою, яка участi в укла-
деннi договору не бере, а вступау в дiю в процесi його виконання,
здiйснюючи права i обовязки, якi виговорили для нього вантажо-
вiдправник i перевiзник (право i обовязок одержати вантаж i, якщо
було обумовлено, сплатити визначену суму за перевезення).
Залежно вiд пiдстав укладення господарських договорiв єх роз-
подiляють на вiльнорегульованi i плановi.
Вiльнорегульованi - це такi договори, укладення яких здiй-
снюуться на пiдставi господарських намiрiв сторiн за простою
єхньою домовленiстю i волевиявленням без будь-якоє, обовязко-
Специфiка правового становища вантажоодержувача в транспортних вiдно-
синах зумовила в юридичнiй лiтературi неоднозначний пiдхiд до цього питання
(див.: Александров-ДольникМ. К. Споры, возникающие из отношений сторон в же-
лезнодорожных грузовых операциях. М., 1995. С. 22; Комментарий к Уставу же-
лезных дорог СССР. М., 1986. С. 76. Яичков К. К. Договор перевозки. Ростов-на-
Дону, 1965. С. 123; Смирнов В. Т. Правовое регулирование грузовых перевозок в
СССР. Л., 1970. С. 14.
182
воє для сторiн основи (державного замовлення iншого планового
або адмiнiстративного акта). В умовах ринковоє економiки, хоч пла-
новiсть i втратила своу значення, яке мала до цього, повнiстю вона
не скасована, а в деяких випадках просто необхiдна (оборонна про-
мисловiсть, правовiдносини з деяких видiв перевезень, енергетика
i т. iн.). А тому договори, якi укладаються на основi державних за-
мовлень, мають плановий характер i повиннi єм вiдповiдати. Особ-
ливiстю замовлень i договорiв, що єх опосередковують, у те, що дер-
жава не тiльки зобовязуу пiдприумцiв єх виконувати, але й допома-
гау в такому виконаннi шляхом надання пiльг, кредитiв i т. iн.
Господарськi договори, якi визначенi i регулюються як дер-
жавнi контракти, укладення i оплата яких гарантууться державою,
оскiльки замовниками в них виступають державнi органи, також
у планованими.
Залежно вiд характеру перемiщення матерiальних благ договори
можуть бути сплатними i безоплатними. Сплатними у договори, в
яких дiя однiує особи обовязково потребуу вiдповiдноє майновоє дiє
iншоє. До них належать купiвля-продаж, оренда, поставка i т. iн.
У безоплатних договорах надання майна здiйснюуться тiльки
однiую стороною без одержання зустрiчного надання вiд другоє
сторони. Вiдповiдно до цього передача майна благодiйним фондам
або ж будь-яким пiдприумствам як безоплатноє допомоги здiйсню-
уться на основi безоплатних договорiв. Деякi договори, наприклад
договiр комiсiє, можуть бути як сплатними, так i безоплатними за-
лежно вiд домовленостi про це сторiн. \
Залежно вiд юридичноє спрямованостi господарськi договори
розрiзняють як основнi i попереднi.
Основнi договори безпосередньо породжують права i обовяз-
ки сторiн, повязанi з реалiзацiую продукцiє, наданням послуг i т. ii
Попереднiй договiр укладауться з метою укладення в майбує
ньому основного договору. При укладеннi попереднього договi
ру передбачауться низка дiй, без яких неможливе укладення i виi
конання основного договору. А саме: обовязково обумовлюуться |
строк укладення основного договору. Якщо одна iз сторiн ухиля-;
тиметься вiд укладення основного договору в строки, визначенi!
попереднiм договором, друга мау право звернутися до арбiтраж-1
ного суду з вимогою примусити виконати зобовязання поперед-
нього договору. i
Дуже схожою на попереднiй договiр у угода про намiри всту-.|
пити в договiрнi вiдносини в майбутньому. Але не дивлячись
183
загальну формальну єхню схожiсть, попереднiй договiр вiдрiз-
няуться вiд угоди про намiри. Угода про намiри лише фiксуу ба-
жання сторiн вступити в договiрнi вiдносини в майбутньому i не
породжуу прав i обовязкiв сторiн, якщо вони в нiй не обумовленi.
Вiдмова одного iз учасникiв угоди про намiри укласти передбаче-
ний нею договiр не тягне за собою нiяких правових наслiдкiв, якщо
це не було обумовлено.
Залежно вiд перiодiв виконання своєх обовязкiв субукти гос-
подарювання укладають генеральнi i поточнi договори. Генеральнi
договори визначають умови виконання винятково усiх взятих зобо-
вязань сторонами протягом усього єх строку (наприклад, будiвниц-
тво складного, довгострокового обукта - атомноє електростанцiє).
Поточнi договори конкретизують генеральнi договори на певнi пе-
рiоди, на перiоди виконання певних обсягiв робiт, скажiмо, будiв-
ництво окремих споруд, якi у складовими частинами обукта, обу-
мовленого генеральним договором (закiнчення будiвництва якоєсь
частини (черги) АЕС).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40