Відповідно до Конституції Сполучених Штатів «у випадку усунення президента з посади або його смерті, відставки чи нездатності здійснювати права і обов'язки згідно з посадою повноваження президента переходять до віце-президента» (розд. 1, ст. II.). Так, американські президенти Г. Трумен, Л. Джонсон, Р. Ніксон, Дж. Форд до вступу на посаду президента посідали місце віце-президента.
Еволюція державного апарату США відбувалася протягом усього XX століття. Закономірним явищем державно-монополістичного 1 капіталізму є посилення виконавчої влади і виконавчого апарату. Роз- |
Кабінет президента США
\
Розділ І
Державний секретар
Міністерство фінансів
Міністерство торгівлі
Міністерство праці
Міністерство землеробства
Міністерство житлового будівництва
Міністерство оборони
Міністерство армії Міністерство флоту Міністерство авіації
Мі ністерство юстиції Генеральний атторней
ФБР |
Міністерство охорони здоров'я
Міністерство транспорту
Міністерство енергетики
Міністерство освіти
ширення державних функцій потребує утворення нових урядових установ, які отримують повноваження по регулюванню економічних, соціальних, політичних відносин, а також величезної маси урядовців.
Президент, як глава держави, очолює значний за своїми розмірами державний апарат. Безпосередньсг1.він призначає приблизно півтори тисячі посадових осіб, як сказано в Конституції США, «за порадою і за згодою сенату».
Президент призначає глав федеральних департаментів і міністерств, які входять до складу кабінету.
Президентський кабінет є суто дорадчим органом. Призначити члена кабінету або звільнити його може тільки президент. Він визначає чисельність кабінету і вирішує, яких посадових осіб вводити до нього. Нинішній президентський кабінет США включає тринадцять міністерств або відомств.
Поряд з кабінетом з 1939 року почав формуватися особливий адміністративний апарат при президенті, який отримав назву Виконавчого управління президента. Спочатку, за часів президентства Рузвельта, він створювався для забезпечення більшої ефективності
Управлінський апарат Білого дому
Керівник штату співробітників
І 1 І . і
Відділ | зв'язків з громадськістю | Група | помічника з політичних \ питань > • N Відділ зв'язків з Конгресом 1 Група [' спеціального : помічника І з національної І безпеки
Ш^,.,.. ':; •^•ЛШ^** дачяяяя!>*ЯВВИ™!»Г* ЖИда^гагІТ^-'^ЧИЯ™»
І І
Відділ з кадрових питань Відділдруку
Секретаріат президента
318
319
Частина четверта
Історія держаки і прана Новітнього часу
президентського керівництва у сфері державного регулювання економіки. Надалі значно розширився діапазон дії Виконавчого управління і значно зросла кількість помічників і радників президента, задіяних в цьому управлінні.
Структура Виконавчого управління президента включає апарат Білого дому і апарат Ради національної безпеки. До складу Виконавчого управління входить на правах низових ланок велика кількість різного роду рад і управлінь (адміністративно-бюджетне управління, економічна рада, управління науково-технічної політики тощо).
Апарат Білого дому досить численний. До його складу входять керівник штату співробітників Білого дому, його замісник, помічники і радник президента з питань внутрішньої політики. Вони спираються на численні відділи і групи.
Ще більш складною є структура Ради національної безпеки, яка була створена у 1947 році на основі Закону про національну безпеку. Основне завдання Ради — координація роботи усіх відомств, що вирішують зовнішньополітичні проблеми. Керівництво Радою національної безпеки належить президенту і помічнику президента з національної безпеки.
До складу Ради національної безпеки входять комітет з воєнної і зовнішньої політики, комітет з питань розвідки. Рекомендації президенту розробляються у відділах військових і розвідувальних програм, зарубіжної економіки, глобальних проблем, а також у регіональних відділах (країн Західної Європи, Африки і т.д.).
Типовою рисою в розвитку державного апарату США в XX столітті була його мілітаризація. Відбувалося постійне зростання ролі військово-державної бюрократії, інтереси якої уособлює міністерство оборони США — Пентагон, що стало одним з найвпливовіших відомств у державному механізмі США.
Створено досить складний військовий управлінський апарат. Він має суто військові ланки, на чолі яких стоїть Об'єднаний комітет начальників штабів: штабу армії, штабу військово-морських сил і війско-во-повітряних сил. Специфікою військового механізму США є входження до військової верхівки цивільних осіб—міністрів окремих видів збройних сил, їхніх заступників і помічників. Усі вони підпорядковані міністру оборони США. Президент призначає міністра оборони і затверджує начальників штабів і голову їх Об'єднаного комітету.
Збройні сили відіграють дуже важливу роль у державному механізмі Сполученігх Штатів. Витрати на збройні сили СТА складають
320
Розвиток буржуазної держави в Х\ столітті
Розділ І
величезну суму. Асигнування Пентагону в 1989 рот склали, наприклад, 305 мільярдів доларів, що не може йти ні в яке порівняння з до-ьоєнними витратами, що дорівнювали 1,4 мільярдам доларів.
У вересні 1940 року вперше в історії США в мирний час був прийнятий Закон про загальну військову повинність. Після закінчення Другої світової війни США зберегли величезну армію Строк військової служби був підвищений з двадцяти одного до двадцяти чотирьох місяців. Через деякий час загальна військова повинність була скасована, але в 1957 році знову поновлена і продовжувалася до 1973 року, коли був виданий наказ президента про добровільний принцип формування армії.
За даними Пентагону у 1988 році чисельність збройних сил США досягала 2 мільйони 121 тисячі 659 чоловік. До цього слід додати близько мільйона резервістів і ще один мільйон цивільних осіб, що перебувають на службі Пентагону.
Система поліцейських органів США досить складна. Вона обумовлена федеральним устроєм країни.
Кількість поліцейських США досягає приблизно півмільйона чоловік. Організаційно поліція розподіляється на федеральну поліцію, поліцію штатів і місцеву поліцію. Поліцейські сили цих видів мають різні повноваження, різні джерела фінансування. Суворе розмежування функцій між цими розрядами поліції відсутнє. Структура і компетенція різні в окремих штатах і містах.
Вищою для федеральної поліції інстанцією є Федеральне бюро розслідування — ФБР, яке входить до системи міністерства юстиції.
У 1907 році міністр юстиції Ч. Бонапарт створив спеціальне Бюро розслідування, яке в 1935 році було перетворене на ФБР. Уся діяльність ФБР суворо централізована. Воно має п'ятдесят вісім відділень в усіх п'ятдесяти штатах. Формально ФБР повинно вести розслідування злочинів, які передбачені Федеральним законодавством. Однак поступово ФБР перетворюється на знаряддя боротьби з політичними супротивниками. Компетенція ФБР розширюється, зростають його права. За законом 1951 року агенти ФБР отримали право заарештовувати без пред'явлення ордера на арешт за «будь-який проступок проти Сполучених Штатів, який було скоєно в їх присутності, або за будь-яку фелонію (тяжкий злочин)». Основною функцією ФБР стає забезпечення внутрішньої безпеки.
Окрім ФБР до системи федеральної поліції входять: І) секретна поліція, яка забезпечує охорону вищих установ і посадових осіб,
II Гтоах.'н 321
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Федеральна судова система
Судова система США
Судова система штатів
Верховний суд США
Вищий суд
Апеляційний суд
Проміжний апеляційний суд
Районний(окружний) суд
Суд першої інстанції
Нижчий суд
(мирові, поліцейські,
муніципальні суди)
2) федеральне бюро боротьби з наркотиками, 3) федеральне імміграційне бюро, 4) поліція охорони національних парків, 5) поліція охорони мостів і тунелів, 6) поліція федерального агентства авіації. Працює також військова поліція.
До поліції штатів входять різні організаційні структури. Керівництво поліцією штату перебуває в руках губернатора.
Місцева поліція охоплює поліцейські формування окремих міст і графств. Кожна міська або сільська громада має право утримувати місцеву поліцію, на чолі якої стоїть шеф-інспектор поліції. У більшості сільських населених пунктів є констебль, який обирається на два-чо-тири роки. Працюють констеблі під керівництвом обраного шерифа.
Особливе місце в системі поліцейських установ займає приватна поліція, яка складається з загонів зовнішньої служби і численних розшукних агентств.
Судова система в США була досить своєрідною. Практично існувало дві судові системи: федеральні суди і суди штатів. Звичайно судові справи вирішуються в судах окремих штатів відповідно до законів цих штатів. Якщо одна із сторін вважає, що суд порушив її конституційні права, вона може подати через вищі судові інстанції штатів апеляцію до Верховного суду США.
Верховний суд Сполучених Штатів призначається президентом «за порадою і за згодою сенату» в кількості дев'яти довічних членів.
Верховний суд як вищий орган судової системи здійснює ряд важливих функцій: виступає як суд першої інстанції, здійснює су-
Розвитон буржуазної дерзісавч в XX столітті
л
Розділ І
довий нагляд, проводить перевірки конституційності законодавчих актів та ін.
Відповідно до американської правової доктрини Верховний суд США має право тлумачити конституцію і оголошувати закони неконституційними тільки в процесі розгляду судових справ, коли він виступає як суд першої або апеляційної інстанції.
Загострення соціальних протиріч після Першої світової війни обумовило зміни в політичному режимі, викликало наступ сил реакції на демократичні права і свободи американських громадян.
Для боротьби з робітничим рухом використовувалися закони 1917-1918 років про шпигунство, про заколот. У штатах приймаються закони про злочинну анархію, про злочинний синдикалізм, що суворо карали за пропаганду революційних ідей.
Нова антидемократична хвиля підіймається після закінчення Другої світової війни, коли розпочинається наступ на професійні спілки.
У 1947 році був прийнятий Закон Тафта-Хартлі, який фактично скасував основні положення закону Вагнера. Новий закон поставив у жорсткі рамки діяльність профспілок. Він забороняв страйки солідарності, страйки, що порушували умови контракту, не дозволяв державним службовцям брати участь у страйках тощо.
У 1959 році Закон Лендрама-Гріффіна поставив профспілки під іще суворіший контроль з боку державних органів. Відтепер профспілки були зобов'язані подавати до Міністерства праці свою фінансову звітність, копії своїх постанов, списки службових осіб тощо.
Ще одним напрямом післявоєнної антидемократичної політики стало переслідування комуністичної партії США. Для цього використовувався, наприклад, Акт про реєстрацію іноземців 1940 року (Закон Сміта), який вводив поняття організації, що знаходилася під контролем іноземної держави. Була створена постійна комісія палати представників конгресу з розслідування антиамериканської діяльності, видається серія антикомуністичних законів.
У 1950 році був прийнятий Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккарена-Вуда), відповідно до якого утворювалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Управління розподіляло «підривні» організації на організації комуністичної дії і організації комуністичного фронту і вимагало їх реєстрації у міністерстві юстиції, яке визначало їх долю. Прийнятий невдовзі у 1954 році Закон Хемфрі-Батлера про контроль над комуністичною діяльністю проголосив компартію США поза законом. На цій основі розгорнулася
322
323
Частина четверта
У Історія держави і права / __ __ Новітнього часу___
«перевірка лояльності», під час якої зазнавали переслідування не тільки комуністи, але і демократично мислячі інтелігенти. Пізніше ця кампанія була припинена.
Глава II ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
§ 1. Соціально-політична структура
Р. , озвиток державно-монополістичного капіталізму. Великобританія належить до держав, які були переможцями в першій світовій війні. Однак після війни її фінансово-економічні позиції похитнулися. Втрата промислової монополії, занепад старих галузей промисловості, зріст політичної активності робітничого класу — все це примушувало правлячі кола шукати нових шляхів економічного розвитку. Труднощі посилилися внаслідок світової економічної кризи 1929-1933 років і ще більше загострилися після Другої світової війни.
Вихід було знайдено в поширенні державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Свій вияв це знайшло як у проведеній лейбористами в повоєнні роки націоналізації вугільної промисловості, сталеливарної промисловості, транспорту, зв'язку і т.д., так і у створенні у націоналізованих галузях публічних корпорацій, що були підпорядковані загальному керівництву з боку відповідних міністерств. Поширення набули державно-монополістичні змішані органи, до керівництва яких входили і державні посадові особи, і представники крупних компаній. Відбувається втручання держави і в сферу соціальних відносин.
Ситуація змінилася на початку 80-х років, коли уряд консерваторів обрав політику обмеження втручання держави в економіку, політику, спрямовану на підтримку вільного ринкового господарства і особистої ініціативи. Така політика отримала назву «народного капіталізму».
Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.
Розвиток буржуазної держачи V ________в XX сіпо.гіїнті __ \
Розділ І
Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.
Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.
Двопартійна система у зв'язку з цим була порушена, але збереглася. Місце ліберальної партії в цій системі зайняла партія лейбористів.
Створена в 1906 році лейбористська партія швидко набирала сили. Відразу після закінчення Першої світової війни лейбористи провели реорганізацію своєї партії. Готуючись до боротьби за владу, вони вносять зміни до партійної програми. Лейбористи заявляють про необхідність побудови нового суспільства, встановлення системи народовладдя. Основним методом досягнення цієї мети повинна була стати, яквважали вони, трансформація капіталістичного суспільства.
На парламентських виборах 1923 року лейбористи стали другою партією. За порадою консерваторів, які хоч і перемогли, однак втратили значну частину місць у парламенті, король доручив лідеру лейбористів Р. Макдональду сформувати уряд. Це був перший в історії Великобританії лейбористський уряд. Однак ні перший (1924 р.), ні другий (1929-1931 рр.), ні наступні уряди лейбористів ніяких суттєвих заходів не вжили. Ідея «конструктивного соціалізму», з якою виступали на виборах лейбористи, була нежиттєздатною.
Остаточне становлення нинішньої двопартійної системи в тому вигляді, у якому вона діє у Великобританії сьогодні, відбулося лише після виборів 1945 року і визначної перемоги на них лейбористів.
Таким чином, у Великобританії зберігається двопартійна система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій — консерваторів і лейбористів.
Ще однією впливовою політичною силою у Великобританії була комуністична партія.
324
т
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Підсумки виборів до парламенту Англії в 1979 році
Партія Виборці : Відсоток ь
Консерватори 13,7млн. ! 44
Лейбористи ; 11,5млн. і 37
Ліберали 4,3 млн. і 14
Національний фронт і 191 тис.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Еволюція державного апарату США відбувалася протягом усього XX століття. Закономірним явищем державно-монополістичного 1 капіталізму є посилення виконавчої влади і виконавчого апарату. Роз- |
Кабінет президента США
\
Розділ І
Державний секретар
Міністерство фінансів
Міністерство торгівлі
Міністерство праці
Міністерство землеробства
Міністерство житлового будівництва
Міністерство оборони
Міністерство армії Міністерство флоту Міністерство авіації
Мі ністерство юстиції Генеральний атторней
ФБР |
Міністерство охорони здоров'я
Міністерство транспорту
Міністерство енергетики
Міністерство освіти
ширення державних функцій потребує утворення нових урядових установ, які отримують повноваження по регулюванню економічних, соціальних, політичних відносин, а також величезної маси урядовців.
Президент, як глава держави, очолює значний за своїми розмірами державний апарат. Безпосередньсг1.він призначає приблизно півтори тисячі посадових осіб, як сказано в Конституції США, «за порадою і за згодою сенату».
Президент призначає глав федеральних департаментів і міністерств, які входять до складу кабінету.
Президентський кабінет є суто дорадчим органом. Призначити члена кабінету або звільнити його може тільки президент. Він визначає чисельність кабінету і вирішує, яких посадових осіб вводити до нього. Нинішній президентський кабінет США включає тринадцять міністерств або відомств.
Поряд з кабінетом з 1939 року почав формуватися особливий адміністративний апарат при президенті, який отримав назву Виконавчого управління президента. Спочатку, за часів президентства Рузвельта, він створювався для забезпечення більшої ефективності
Управлінський апарат Білого дому
Керівник штату співробітників
І 1 І . і
Відділ | зв'язків з громадськістю | Група | помічника з політичних \ питань > • N Відділ зв'язків з Конгресом 1 Група [' спеціального : помічника І з національної І безпеки
Ш^,.,.. ':; •^•ЛШ^** дачяяяя!>*ЯВВИ™!»Г* ЖИда^гагІТ^-'^ЧИЯ™»
І І
Відділ з кадрових питань Відділдруку
Секретаріат президента
318
319
Частина четверта
Історія держаки і прана Новітнього часу
президентського керівництва у сфері державного регулювання економіки. Надалі значно розширився діапазон дії Виконавчого управління і значно зросла кількість помічників і радників президента, задіяних в цьому управлінні.
Структура Виконавчого управління президента включає апарат Білого дому і апарат Ради національної безпеки. До складу Виконавчого управління входить на правах низових ланок велика кількість різного роду рад і управлінь (адміністративно-бюджетне управління, економічна рада, управління науково-технічної політики тощо).
Апарат Білого дому досить численний. До його складу входять керівник штату співробітників Білого дому, його замісник, помічники і радник президента з питань внутрішньої політики. Вони спираються на численні відділи і групи.
Ще більш складною є структура Ради національної безпеки, яка була створена у 1947 році на основі Закону про національну безпеку. Основне завдання Ради — координація роботи усіх відомств, що вирішують зовнішньополітичні проблеми. Керівництво Радою національної безпеки належить президенту і помічнику президента з національної безпеки.
До складу Ради національної безпеки входять комітет з воєнної і зовнішньої політики, комітет з питань розвідки. Рекомендації президенту розробляються у відділах військових і розвідувальних програм, зарубіжної економіки, глобальних проблем, а також у регіональних відділах (країн Західної Європи, Африки і т.д.).
Типовою рисою в розвитку державного апарату США в XX столітті була його мілітаризація. Відбувалося постійне зростання ролі військово-державної бюрократії, інтереси якої уособлює міністерство оборони США — Пентагон, що стало одним з найвпливовіших відомств у державному механізмі США.
Створено досить складний військовий управлінський апарат. Він має суто військові ланки, на чолі яких стоїть Об'єднаний комітет начальників штабів: штабу армії, штабу військово-морських сил і війско-во-повітряних сил. Специфікою військового механізму США є входження до військової верхівки цивільних осіб—міністрів окремих видів збройних сил, їхніх заступників і помічників. Усі вони підпорядковані міністру оборони США. Президент призначає міністра оборони і затверджує начальників штабів і голову їх Об'єднаного комітету.
Збройні сили відіграють дуже важливу роль у державному механізмі Сполученігх Штатів. Витрати на збройні сили СТА складають
320
Розвиток буржуазної держави в Х\ столітті
Розділ І
величезну суму. Асигнування Пентагону в 1989 рот склали, наприклад, 305 мільярдів доларів, що не може йти ні в яке порівняння з до-ьоєнними витратами, що дорівнювали 1,4 мільярдам доларів.
У вересні 1940 року вперше в історії США в мирний час був прийнятий Закон про загальну військову повинність. Після закінчення Другої світової війни США зберегли величезну армію Строк військової служби був підвищений з двадцяти одного до двадцяти чотирьох місяців. Через деякий час загальна військова повинність була скасована, але в 1957 році знову поновлена і продовжувалася до 1973 року, коли був виданий наказ президента про добровільний принцип формування армії.
За даними Пентагону у 1988 році чисельність збройних сил США досягала 2 мільйони 121 тисячі 659 чоловік. До цього слід додати близько мільйона резервістів і ще один мільйон цивільних осіб, що перебувають на службі Пентагону.
Система поліцейських органів США досить складна. Вона обумовлена федеральним устроєм країни.
Кількість поліцейських США досягає приблизно півмільйона чоловік. Організаційно поліція розподіляється на федеральну поліцію, поліцію штатів і місцеву поліцію. Поліцейські сили цих видів мають різні повноваження, різні джерела фінансування. Суворе розмежування функцій між цими розрядами поліції відсутнє. Структура і компетенція різні в окремих штатах і містах.
Вищою для федеральної поліції інстанцією є Федеральне бюро розслідування — ФБР, яке входить до системи міністерства юстиції.
У 1907 році міністр юстиції Ч. Бонапарт створив спеціальне Бюро розслідування, яке в 1935 році було перетворене на ФБР. Уся діяльність ФБР суворо централізована. Воно має п'ятдесят вісім відділень в усіх п'ятдесяти штатах. Формально ФБР повинно вести розслідування злочинів, які передбачені Федеральним законодавством. Однак поступово ФБР перетворюється на знаряддя боротьби з політичними супротивниками. Компетенція ФБР розширюється, зростають його права. За законом 1951 року агенти ФБР отримали право заарештовувати без пред'явлення ордера на арешт за «будь-який проступок проти Сполучених Штатів, який було скоєно в їх присутності, або за будь-яку фелонію (тяжкий злочин)». Основною функцією ФБР стає забезпечення внутрішньої безпеки.
Окрім ФБР до системи федеральної поліції входять: І) секретна поліція, яка забезпечує охорону вищих установ і посадових осіб,
II Гтоах.'н 321
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Федеральна судова система
Судова система США
Судова система штатів
Верховний суд США
Вищий суд
Апеляційний суд
Проміжний апеляційний суд
Районний(окружний) суд
Суд першої інстанції
Нижчий суд
(мирові, поліцейські,
муніципальні суди)
2) федеральне бюро боротьби з наркотиками, 3) федеральне імміграційне бюро, 4) поліція охорони національних парків, 5) поліція охорони мостів і тунелів, 6) поліція федерального агентства авіації. Працює також військова поліція.
До поліції штатів входять різні організаційні структури. Керівництво поліцією штату перебуває в руках губернатора.
Місцева поліція охоплює поліцейські формування окремих міст і графств. Кожна міська або сільська громада має право утримувати місцеву поліцію, на чолі якої стоїть шеф-інспектор поліції. У більшості сільських населених пунктів є констебль, який обирається на два-чо-тири роки. Працюють констеблі під керівництвом обраного шерифа.
Особливе місце в системі поліцейських установ займає приватна поліція, яка складається з загонів зовнішньої служби і численних розшукних агентств.
Судова система в США була досить своєрідною. Практично існувало дві судові системи: федеральні суди і суди штатів. Звичайно судові справи вирішуються в судах окремих штатів відповідно до законів цих штатів. Якщо одна із сторін вважає, що суд порушив її конституційні права, вона може подати через вищі судові інстанції штатів апеляцію до Верховного суду США.
Верховний суд Сполучених Штатів призначається президентом «за порадою і за згодою сенату» в кількості дев'яти довічних членів.
Верховний суд як вищий орган судової системи здійснює ряд важливих функцій: виступає як суд першої інстанції, здійснює су-
Розвитон буржуазної дерзісавч в XX столітті
л
Розділ І
довий нагляд, проводить перевірки конституційності законодавчих актів та ін.
Відповідно до американської правової доктрини Верховний суд США має право тлумачити конституцію і оголошувати закони неконституційними тільки в процесі розгляду судових справ, коли він виступає як суд першої або апеляційної інстанції.
Загострення соціальних протиріч після Першої світової війни обумовило зміни в політичному режимі, викликало наступ сил реакції на демократичні права і свободи американських громадян.
Для боротьби з робітничим рухом використовувалися закони 1917-1918 років про шпигунство, про заколот. У штатах приймаються закони про злочинну анархію, про злочинний синдикалізм, що суворо карали за пропаганду революційних ідей.
Нова антидемократична хвиля підіймається після закінчення Другої світової війни, коли розпочинається наступ на професійні спілки.
У 1947 році був прийнятий Закон Тафта-Хартлі, який фактично скасував основні положення закону Вагнера. Новий закон поставив у жорсткі рамки діяльність профспілок. Він забороняв страйки солідарності, страйки, що порушували умови контракту, не дозволяв державним службовцям брати участь у страйках тощо.
У 1959 році Закон Лендрама-Гріффіна поставив профспілки під іще суворіший контроль з боку державних органів. Відтепер профспілки були зобов'язані подавати до Міністерства праці свою фінансову звітність, копії своїх постанов, списки службових осіб тощо.
Ще одним напрямом післявоєнної антидемократичної політики стало переслідування комуністичної партії США. Для цього використовувався, наприклад, Акт про реєстрацію іноземців 1940 року (Закон Сміта), який вводив поняття організації, що знаходилася під контролем іноземної держави. Була створена постійна комісія палати представників конгресу з розслідування антиамериканської діяльності, видається серія антикомуністичних законів.
У 1950 році був прийнятий Закон про внутрішню безпеку (Закон Маккарена-Вуда), відповідно до якого утворювалося Управління з контролю за підривною діяльністю. Управління розподіляло «підривні» організації на організації комуністичної дії і організації комуністичного фронту і вимагало їх реєстрації у міністерстві юстиції, яке визначало їх долю. Прийнятий невдовзі у 1954 році Закон Хемфрі-Батлера про контроль над комуністичною діяльністю проголосив компартію США поза законом. На цій основі розгорнулася
322
323
Частина четверта
У Історія держави і права / __ __ Новітнього часу___
«перевірка лояльності», під час якої зазнавали переслідування не тільки комуністи, але і демократично мислячі інтелігенти. Пізніше ця кампанія була припинена.
Глава II ВЕЛИКОБРИТАНІЯ
§ 1. Соціально-політична структура
Р. , озвиток державно-монополістичного капіталізму. Великобританія належить до держав, які були переможцями в першій світовій війні. Однак після війни її фінансово-економічні позиції похитнулися. Втрата промислової монополії, занепад старих галузей промисловості, зріст політичної активності робітничого класу — все це примушувало правлячі кола шукати нових шляхів економічного розвитку. Труднощі посилилися внаслідок світової економічної кризи 1929-1933 років і ще більше загострилися після Другої світової війни.
Вихід було знайдено в поширенні державного втручання в економіку і сферу соціальних відносин з метою їх стабілізації. Свій вияв це знайшло як у проведеній лейбористами в повоєнні роки націоналізації вугільної промисловості, сталеливарної промисловості, транспорту, зв'язку і т.д., так і у створенні у націоналізованих галузях публічних корпорацій, що були підпорядковані загальному керівництву з боку відповідних міністерств. Поширення набули державно-монополістичні змішані органи, до керівництва яких входили і державні посадові особи, і представники крупних компаній. Відбувається втручання держави і в сферу соціальних відносин.
Ситуація змінилася на початку 80-х років, коли уряд консерваторів обрав політику обмеження втручання держави в економіку, політику, спрямовану на підтримку вільного ринкового господарства і особистої ініціативи. Така політика отримала назву «народного капіталізму».
Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.
Розвиток буржуазної держачи V ________в XX сіпо.гіїнті __ \
Розділ І
Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.
Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.
Двопартійна система у зв'язку з цим була порушена, але збереглася. Місце ліберальної партії в цій системі зайняла партія лейбористів.
Створена в 1906 році лейбористська партія швидко набирала сили. Відразу після закінчення Першої світової війни лейбористи провели реорганізацію своєї партії. Готуючись до боротьби за владу, вони вносять зміни до партійної програми. Лейбористи заявляють про необхідність побудови нового суспільства, встановлення системи народовладдя. Основним методом досягнення цієї мети повинна була стати, яквважали вони, трансформація капіталістичного суспільства.
На парламентських виборах 1923 року лейбористи стали другою партією. За порадою консерваторів, які хоч і перемогли, однак втратили значну частину місць у парламенті, король доручив лідеру лейбористів Р. Макдональду сформувати уряд. Це був перший в історії Великобританії лейбористський уряд. Однак ні перший (1924 р.), ні другий (1929-1931 рр.), ні наступні уряди лейбористів ніяких суттєвих заходів не вжили. Ідея «конструктивного соціалізму», з якою виступали на виборах лейбористи, була нежиттєздатною.
Остаточне становлення нинішньої двопартійної системи в тому вигляді, у якому вона діє у Великобританії сьогодні, відбулося лише після виборів 1945 року і визначної перемоги на них лейбористів.
Таким чином, у Великобританії зберігається двопартійна система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій — консерваторів і лейбористів.
Ще однією впливовою політичною силою у Великобританії була комуністична партія.
324
т
Частина четверта
Історія держави і права Новітнього часу
Підсумки виборів до парламенту Англії в 1979 році
Партія Виборці : Відсоток ь
Консерватори 13,7млн. ! 44
Лейбористи ; 11,5млн. і 37
Ліберали 4,3 млн. і 14
Національний фронт і 191 тис.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56