Все це змушувало власника землі зазнавати певних незруч-ностей (газ, дим, двигтіння грунту, а також подібні до цього явища,
295
т
Частина третя
Історія держави і права ______Нового часу______
пов'язані з роботою промислових підприємств, залізниць і т.д.)- Не можна було протестувати проти польотів над земельною ділянкою, проти того, що хтось копає під нею, коли це не заважає нормальному ходові польових робіт. Багато уваги приділяло Уложення сервітутам (правам на чужу річ), докладно розробляло інститут володіння.
Нові моменти виникли і в сімейному праві. Так, у четвертій книзі закріплювався принцип верховенства чоловіка в родині. Проте Уложення дещо поліпшило становище одруженої жінки: вона дістала дозвіл розпоряджатися своїм майном, займатися своєю професійною діяльністю, з дозволу чоловіка жити окремо. Пояснювалися ці нововведення тим, що жінка почала відігравати тепер велику роль у капіталістичному виробництві, — адже власники підприємств були зацікавлені в дешевій жіночій праці.
П'ята книга трактувала норми спадкового права. Спадкування за законом відбувалось по черзі за ступенем спорідненості. Якщо був заповіт, залишалась обов'язкова частка для спадкоємців за законом.
Кодифікація цивільного права сприяла оновленню торгового законодавства. Наприкінці XIX століття було прийняте нове Торгове уложення 1897року. Воно включало чотири розділи: про купецький стан, про торговельні товариства і негласні об'єднання, про торговельні угоди, про морську торгівлю.
Особливості цивільного права Японії. В умовах швидкого розвитку капіталістичних відносин під впливом французького і .німецького , цивільного права в 1890 році почалася розробка японського цивільного кодексу. В 1898 році Звід цивільних законів Японії набрав чинності. Він складався з п'яти книг і налічував 1044 статті. Побудований Цивільний кодекс Японії за пандектною системою: загальна частина, ре-чеве право, право зобов'язань, сімейне право, спадкове право.
Деякі юридичні конструкції Зводу цивільних законів Японії були запозичені з Цивільного кодексу Наполеона. В той же час за прикладом Німецького цивільного уложення кодекс Японії визнавав юридичні особи, вводив обмеження прав земельних власників на користь промисловців. Відомі були японському Кодексу і «каучукові» формулювання.
Звід цивільних законів мав велике значення для розвитку економіки Японії на капіталістичній основі, закріплював найважливіші принципи буржуазного цивільного права: непорушність приватної власності, свободу договору, формальну рівність осіб і т.д. Однак Цивільний кодекс Японії зберігав деякі традиційні норми щодо, зокрема, сімейного права, становища жінки тощо.
296
Розвиток буржуазної держааи до початку XX століття
\
Розділ II
Структура цивільних кодексів Франції, Німеччини і Японії
ФРАНЦУЗЬКИЙ цивільний кодекс 1804 року 3 книги 2281 стаття НІМЕЦЬКЕ цивільне уложення 1 900 року 5 книг V 2385 параграфів Звід цивільних законів ЯПОНІЇ 1898 року 5 книг 1044 статті
1 . Про особи 2. Про майно і різні видозмінювання власності 3. Про різні способи, якими набуваеться власність 1 . Загальна частина 2. Право зобов'язань 3. Речеве право 4. Сімейне право 5. Спадкове право 1 . Загальна частина 2. Речеве право 3. Право зобов'язань 4. Сімейне право 5. Спадкове право
У 1899 році в Японії був прийнятий Торговий кодекс, який складався з чотирьох книг, присвячених загальним питанням торгівлі, торговельним товариствам, торговим угодам і морській торгівлі.
Кримінальне право
Для континентальної системи характерними були радикальні зміни в кримінальному праві, рішуча його перебудова в інтересах буржуазії.
Розвиток кримінального права у Франції. Французька буржуазна революція рішуче ламала численні феодальні установлення і звичаї щодо злочинів і покарань. Руйнувалася стара система феодального права, створювалося нове буржуазне кримінальне право. Його мета — захистити основи буржуазного ладу як від реставраторських поривань феодальної реакції, так і від натиску народних мас.
Основні принципи буржуазного кримінального права були зафіксовані подібно до цивільного права також у Декларації прав людини і громадянина 1789 року. «Ніхто не може бути обвинуваченим, затриманим або ув'язненим інакше як у випадках, передбачених законом», — було сказано в статті 7. Це положення Декларації було спрямоване проти свавілля феодальної юстиції. Воно утверджувало найважливіший принцип буржуазної законності: нема злочину і нема покарання без зазначення про це в законі. Встановлювалося також правило, за яким закон зворотної сили не має (ст. 8). На кримінальне право поширювалось і загальне положення про рівність усіх громадян перед законом.
297
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу______
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Все це означало відмову від принципів кримінального права феодального періоду, було значним кроком уперед. Однак дуже скоро з'ясувалося, що всі ці гарантії буржуазія зовсім не збиралася поширювати на народні маси. У 1789 році Установчі збори приймають Закон проти стовпищ, який установлював суворі кримінальні покарання (аж до страти) до осіб, що брали активну участь у масових народних виступах. У 1791 році було видано Закон Ле-Шапельє, який позбавляв робітників права спільно боротися за підвищення свого заробітку, провадити страйки. Винним загрожував значний грошовий штраф або тюремне ув'язнення.
Роялістські заколоти і розширення іноземної інтервенції на другому етапі революції змусили Конвент вжити заходів до придушення контрреволюції. Для цього був створений Надзвичайний кримінальний трибунал, а декретом від 19 березня 1793 року «Про покарання заколотників» усі відверті вороги республіки оголошувалися поза законом.
Ще більш рішучих заходів вжили якобінці. Видання 17 вересня 1793 року декрету «Про підозрілих», реорганізація Революційного трибуналу, покликаного судити «ворогів народу», — все це допомогло якобінцям захистити революцію від феодальної реакції.
Подібно до розвитку цивільного законодавства буржуазія прагнула також провести кодифікацію і кримінального права. Це завдання було реалізоване Установчими зборами, які прийняли в. 1781 році Кримінальний кодекс. Він базувався на принципах Декларації прав людини і громадянина 1789 року: нема злочину, не зазначеного в законі, формальна рівність громадян перед кримінальним судом, відповідність покарання тяжкості вчиненого злочину і т.д.
Кримінальний кодекс 1791 року мав просту і чітку систему і складався з двох частин. У першій частині («Про покарання») подавалася регламентація покарань, які повинні були призначатися тільки на основі закону. Автори Кодексу виключили з нього такі злочини, як єресь, чарування тощо, відмовилися від кваліфікованої смертної кари і калічних покарань. Однак і після цього покарання залишалися досить суворими. Смертна кара передбачалася більш ніж у сорока випадках. У другій частині Кримінального кодексу («Про злочини») давався перелік вчинків, які розглядалися як злочини.
Усі злочини за Кодексом розділялися на дві групи: злочини проти публічних інтересів і злочини проти приватних осіб. Останні в свою чергу поділялися на злочини проти особи і злочини проти влас-
ності. Захисту приватної власності Кримінальний кодекс 1791 року приділяв особливу увагу: їй було присвячено сорок вісім зі ста двадцяти п'яти його статей.
Своєрідністю Кодексу була абсолютна визначеність санкцій: кожному злочину відповідало строго фіксоване покарання. Така система виключала будь-яку сваволю суду у виборі міри покарання.
Підсумок розвиткові кримінального законодавства французької буржуазної революції підбив Кримінальний кодекс 1810 року. У ньому дістали відображення і закріплення принципи буржуазної законності, що вже установилися. Певною мірою було переглянуте революційне законодавство. Кодекс 1810 року забезпечував послідовний, неухильний захист капіталістичної власності, експлуатації і буржуазної держави. Жорстокі покарання встановлювалися за посягання на приватну власність, за порушення прав власника. Суворо переслідувалися державні злочини, кара чекала за найменшу непокірність властям.
Структура Кримінального кодексу 1810 року була більш складною, хоча в цілому дотримувалася побудови Кримінального кодексу 1791 року. Складався Кодекс 1810 року з чотирьох книг. Перша і друга книги були присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності, тобто основним поняттям і принципам кримінального права. Третя книга давала конкретний перелік кримінальних діянь і визначала в кожному окремому випадку вид і міру покарання. І нарешті, четверта книга була присвячена поліцейським порушенням і покаранням.
Кодекс вводив тричленну класифікацію кримінальних діянь, які залежно від характеру покарання розділялися на три групи. До першої належали найтяжчі діяння — злочини, які каралися болісними або ганебними покараннями. Другу групу складали провини, які каралися виправними заходами. Для третьої групи — поліцейських порушень, були передбачені покарання поліцейського характеру.
Покараннями болісними та ганебними Кримінальний кодекс вважав смертну кару, каторжні роботи, депортацію—довічне заслання в одну з французьких колоній, гамівний дім. У деяких випадках ще додатково призначалися таврування і загальна конфіскація. До покарань ганебних належали виставляння біля ганебного стовпа, вигнання, громадська деградація — усунення від усіх публічних посад і служб та позбавлення багатьох цивільних прав. Виправними покараннями були тюремне ув'язнення, штраф та ін. Поліцейськими покараннями могли стати короткострокове ув'язнення, штраф, конфіскація певних предметів.
298
299
т
Частина третя
ія оі.ржаеіі і и/>аии Нокі>го ЧІЛ І'
Види покарання ча Кримінальним кодексом Франції 1810 року
ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ,
болісні і ганебні ганебні виправні ПОЛІЦеЙСЬКІ !-
Смерть Виставляння біля Тюремне ув'яз- Тюремне ув'яз- 1
ганебного стовпа нення на строк нення на строк Й
Каторжні роботи в ошийнику від одного до І|
довічні Тимчасове по- П'ЯТИ ДНІВ II;
Вигнання збавлення деяких її
Депортація прав політичних, Грошовий штраф т
Каторжні роботи Громадська деградація громадянських або сімейних ВІД ОДНОГО ДО 15 1: франків ||
строкові йї
Штраф Конфіскація пев- ||
Гамівний дім них предметів, на 1
які накладено 1
арешт 1
Кримінальний кодекс Франції 1810 року мав велике прогресивне значення. Він грунтувався на буржуазному принципі рівності всіх громадян перед законом, закріпляв основні положення буржуазної законності.
Позитивною якістю Кодексу була ясність, точність і виразність його формулювань. Вплив Кодексу 1810 року позначився на розвитку кримінального права в Іспанії, Бразилії, Швейцарії, Бельгії і т.д.
Кримінальне право Німецької імперії. Розвиток кримінального законодавства в Німеччині відбувався досить своєрідно. Вже в першій половині XIX століття були прийняті Кримінальні кодекси в Баварії і Саксонії. У 1851 році з'явилося кримінальне уложення в Пруссії. Всі ці кодифікації зазнали значного впливу з боку французького Кримінального кодексу 1810 року. У 1869 році з'явилося Кримінальне уложення Північно-Німецького союзу. У травні 1871 року Уложення Північно-Німсцького союзу після незначних змін перетворилося на загальнонімецьке Кримінальне уложення. Харакіерною для нього були наявність широких, неясно сформульованих складів злочину і значне посилення репресій за політичні злочини. Страті або тюремному ув'язненню підлягали винні у «верховній і земській зраді», в образі імператора або місцевих монархів, у вчиненні опору владі і т.ін.
За своєю структурою і змістом Кримінальне уложення Німецької імперії нагадувало Кримінальний кодекс Франції 1810 року, який свого часу став зразком для Кримінального кодексу Пруссії 1851 року. Уложення 1871 року складалося з трьох частин. Перші дві частини
300
Розвиток буржуазної
до початку XX століття
л
Розділ II
були присвячені загальним питанням кримінального права: розмежуванню злочинів, провин і поліцейських порушень, кримінальній відповідальності, принципам покарання і т.д. Третя частина розглядала конкретні види злочинів і покарань.
Передбачалися в Кримінальному уложенні такі види покарань: смертна кара, тюремне ув'язнення, поміщення до фортеці, ув'язнення в робітному домі (довічне або строкове), арешт, обмеження в правах, штраф.
На доповнення до Уложення 1871 року видавалися кримінальні закони. Так, Бісмарк, стурбований розвитком революційного руху в Німеччині, домігся у 1878 році від рейхстагу прийняття виняткового закону проти соціалістів. Адміністративним і поліцейським органам були надані широкі можливості для розправи з соціалістичними організаціями. «Підлягають забороні, — було сказано в законі, — товариства, які мають на меті повалення існуючого державного або суспільного ладу з допомогою соціал-демократичної або комуністичної діяльності» (§ 1). На цій основі заборонялися збори соціалістичних організацій, друкування їхніх газет і т.ін. Уряд діставав право в будь-який час вводити на строк не більше одного року «малий стан облоги», розправлятися без суду з учасниками «робітничого руху» (§ 28).
Розвиток кримінального права Японії. Перший кримінальний кодекс Японії, побудований за французьким зразком, був прийнятий у 1880 році. Його укладачем був французький юрист Г. Буассонад. З прийняттям Кримінального кодексу в законодавчу і судову практику Японії вводилися основні принципи буржуазного кримінального права, скасовувалися найбільш варварські покарання (спалювання, розпилювання і т.д.).
Кримінальний кодекс 1880 року включав 440 статей. Перша книга Кодексу трактувала загальні питання, друга — злочини і провини проти публічних благ, третя — злочини і провини проти особи і приватної власності, четверта — порушення.
Система покарань була проникнута духом залякування і відплати. У двадцяти випадках (за політичні злочини, убивство, підпали і т.д.) передбачалася смертна кара. Покарання у вигляді позбавлення волі злочинці відбували або в каторжних, або у звичайних тюрмах.
Японська бюрократія зустріла Кримінальний кодекс 1880 року з незадоволенням. Це пояснювалося тим, що його статті якоюсь мірою стримували свавілля японських судів, прокуратури і поліції. Тому в
ЗОЇ
Частина третя
_ Історія держави і права Нового часу____
1907 році приймається новий Кримінальний кодекс. У його основу було покладено кримінальне право Німецької імперії, яке відрізнялося казуїстичністю і жорстокістю покарань.
§ 3. Буржуазне законодавство про працю
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Іь
Іерші буржуазні закони про працю в Англії базувалися на примусовому державному регулюванні умов праці. Саме такими були численні парламентські акти про бродяжництво, про встановлення максимальної заробітної плати і т.д. Але з розгортанням промислової революції державна регламентація трудових відносин стала для підприємців обтяжливою. У зв'язку з цим на початку XIX століття були скасовані старі закони про регулювання заробітної плати і проголошена «свобода договору». У 1834 році англійський парламент скасував закони про бідних. З цього часу залишилася тільки одна форма «допомоги» безробітним і бідним — направлення в робітні доми.
Для XIX століття характерними були заборони і обмеження, які встановлювалися у зв'язку з появою і зростанням робітничих об'єднань. Так, у 1799 році англійський парламент прийняв закон, що забороняв угоди і діяльність робітників з метою підвищення заробітної плати або скорочення робочого дня. Порушення закону тягло за собою застосування кримінального покарання. Але затримати робітничий рух було неможливо. У 1824 році парламент вимушений був піти на поступки і легалізувати угоди робітників, що мали на меті підвищення заробітної плати, організацію бойкотів і т.д. Таким чином, цей закон зробив можливим утворення в Англії робітничих професійних спілок і сприяв розвитку тред-юніоністського руху. В 1871 році був виданий ще один закон про робітничі спілки, де їхня діяльність визнавалася правомірною. Законом 1875 року було встановлено, що доктрина загального права про «злочинну змову» не може застосовуватися до угод робітників, які вони укладають напередодні конфлікту з хазяями.
У другій половині XIX століття з'являються перші закони, де передбачувалося відшкодування робітникам у випадку виробничої травми. Закон 1886 року встановлював матеріальну відповідальність у таких випадках.
Багато які положення англійського загального права були використані для боротьби з робітничим рухом і в умовах Сполучених Штатів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
295
т
Частина третя
Історія держави і права ______Нового часу______
пов'язані з роботою промислових підприємств, залізниць і т.д.)- Не можна було протестувати проти польотів над земельною ділянкою, проти того, що хтось копає під нею, коли це не заважає нормальному ходові польових робіт. Багато уваги приділяло Уложення сервітутам (правам на чужу річ), докладно розробляло інститут володіння.
Нові моменти виникли і в сімейному праві. Так, у четвертій книзі закріплювався принцип верховенства чоловіка в родині. Проте Уложення дещо поліпшило становище одруженої жінки: вона дістала дозвіл розпоряджатися своїм майном, займатися своєю професійною діяльністю, з дозволу чоловіка жити окремо. Пояснювалися ці нововведення тим, що жінка почала відігравати тепер велику роль у капіталістичному виробництві, — адже власники підприємств були зацікавлені в дешевій жіночій праці.
П'ята книга трактувала норми спадкового права. Спадкування за законом відбувалось по черзі за ступенем спорідненості. Якщо був заповіт, залишалась обов'язкова частка для спадкоємців за законом.
Кодифікація цивільного права сприяла оновленню торгового законодавства. Наприкінці XIX століття було прийняте нове Торгове уложення 1897року. Воно включало чотири розділи: про купецький стан, про торговельні товариства і негласні об'єднання, про торговельні угоди, про морську торгівлю.
Особливості цивільного права Японії. В умовах швидкого розвитку капіталістичних відносин під впливом французького і .німецького , цивільного права в 1890 році почалася розробка японського цивільного кодексу. В 1898 році Звід цивільних законів Японії набрав чинності. Він складався з п'яти книг і налічував 1044 статті. Побудований Цивільний кодекс Японії за пандектною системою: загальна частина, ре-чеве право, право зобов'язань, сімейне право, спадкове право.
Деякі юридичні конструкції Зводу цивільних законів Японії були запозичені з Цивільного кодексу Наполеона. В той же час за прикладом Німецького цивільного уложення кодекс Японії визнавав юридичні особи, вводив обмеження прав земельних власників на користь промисловців. Відомі були японському Кодексу і «каучукові» формулювання.
Звід цивільних законів мав велике значення для розвитку економіки Японії на капіталістичній основі, закріплював найважливіші принципи буржуазного цивільного права: непорушність приватної власності, свободу договору, формальну рівність осіб і т.д. Однак Цивільний кодекс Японії зберігав деякі традиційні норми щодо, зокрема, сімейного права, становища жінки тощо.
296
Розвиток буржуазної держааи до початку XX століття
\
Розділ II
Структура цивільних кодексів Франції, Німеччини і Японії
ФРАНЦУЗЬКИЙ цивільний кодекс 1804 року 3 книги 2281 стаття НІМЕЦЬКЕ цивільне уложення 1 900 року 5 книг V 2385 параграфів Звід цивільних законів ЯПОНІЇ 1898 року 5 книг 1044 статті
1 . Про особи 2. Про майно і різні видозмінювання власності 3. Про різні способи, якими набуваеться власність 1 . Загальна частина 2. Право зобов'язань 3. Речеве право 4. Сімейне право 5. Спадкове право 1 . Загальна частина 2. Речеве право 3. Право зобов'язань 4. Сімейне право 5. Спадкове право
У 1899 році в Японії був прийнятий Торговий кодекс, який складався з чотирьох книг, присвячених загальним питанням торгівлі, торговельним товариствам, торговим угодам і морській торгівлі.
Кримінальне право
Для континентальної системи характерними були радикальні зміни в кримінальному праві, рішуча його перебудова в інтересах буржуазії.
Розвиток кримінального права у Франції. Французька буржуазна революція рішуче ламала численні феодальні установлення і звичаї щодо злочинів і покарань. Руйнувалася стара система феодального права, створювалося нове буржуазне кримінальне право. Його мета — захистити основи буржуазного ладу як від реставраторських поривань феодальної реакції, так і від натиску народних мас.
Основні принципи буржуазного кримінального права були зафіксовані подібно до цивільного права також у Декларації прав людини і громадянина 1789 року. «Ніхто не може бути обвинуваченим, затриманим або ув'язненим інакше як у випадках, передбачених законом», — було сказано в статті 7. Це положення Декларації було спрямоване проти свавілля феодальної юстиції. Воно утверджувало найважливіший принцип буржуазної законності: нема злочину і нема покарання без зазначення про це в законі. Встановлювалося також правило, за яким закон зворотної сили не має (ст. 8). На кримінальне право поширювалось і загальне положення про рівність усіх громадян перед законом.
297
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу______
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Все це означало відмову від принципів кримінального права феодального періоду, було значним кроком уперед. Однак дуже скоро з'ясувалося, що всі ці гарантії буржуазія зовсім не збиралася поширювати на народні маси. У 1789 році Установчі збори приймають Закон проти стовпищ, який установлював суворі кримінальні покарання (аж до страти) до осіб, що брали активну участь у масових народних виступах. У 1791 році було видано Закон Ле-Шапельє, який позбавляв робітників права спільно боротися за підвищення свого заробітку, провадити страйки. Винним загрожував значний грошовий штраф або тюремне ув'язнення.
Роялістські заколоти і розширення іноземної інтервенції на другому етапі революції змусили Конвент вжити заходів до придушення контрреволюції. Для цього був створений Надзвичайний кримінальний трибунал, а декретом від 19 березня 1793 року «Про покарання заколотників» усі відверті вороги республіки оголошувалися поза законом.
Ще більш рішучих заходів вжили якобінці. Видання 17 вересня 1793 року декрету «Про підозрілих», реорганізація Революційного трибуналу, покликаного судити «ворогів народу», — все це допомогло якобінцям захистити революцію від феодальної реакції.
Подібно до розвитку цивільного законодавства буржуазія прагнула також провести кодифікацію і кримінального права. Це завдання було реалізоване Установчими зборами, які прийняли в. 1781 році Кримінальний кодекс. Він базувався на принципах Декларації прав людини і громадянина 1789 року: нема злочину, не зазначеного в законі, формальна рівність громадян перед кримінальним судом, відповідність покарання тяжкості вчиненого злочину і т.д.
Кримінальний кодекс 1791 року мав просту і чітку систему і складався з двох частин. У першій частині («Про покарання») подавалася регламентація покарань, які повинні були призначатися тільки на основі закону. Автори Кодексу виключили з нього такі злочини, як єресь, чарування тощо, відмовилися від кваліфікованої смертної кари і калічних покарань. Однак і після цього покарання залишалися досить суворими. Смертна кара передбачалася більш ніж у сорока випадках. У другій частині Кримінального кодексу («Про злочини») давався перелік вчинків, які розглядалися як злочини.
Усі злочини за Кодексом розділялися на дві групи: злочини проти публічних інтересів і злочини проти приватних осіб. Останні в свою чергу поділялися на злочини проти особи і злочини проти влас-
ності. Захисту приватної власності Кримінальний кодекс 1791 року приділяв особливу увагу: їй було присвячено сорок вісім зі ста двадцяти п'яти його статей.
Своєрідністю Кодексу була абсолютна визначеність санкцій: кожному злочину відповідало строго фіксоване покарання. Така система виключала будь-яку сваволю суду у виборі міри покарання.
Підсумок розвиткові кримінального законодавства французької буржуазної революції підбив Кримінальний кодекс 1810 року. У ньому дістали відображення і закріплення принципи буржуазної законності, що вже установилися. Певною мірою було переглянуте революційне законодавство. Кодекс 1810 року забезпечував послідовний, неухильний захист капіталістичної власності, експлуатації і буржуазної держави. Жорстокі покарання встановлювалися за посягання на приватну власність, за порушення прав власника. Суворо переслідувалися державні злочини, кара чекала за найменшу непокірність властям.
Структура Кримінального кодексу 1810 року була більш складною, хоча в цілому дотримувалася побудови Кримінального кодексу 1791 року. Складався Кодекс 1810 року з чотирьох книг. Перша і друга книги були присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності, тобто основним поняттям і принципам кримінального права. Третя книга давала конкретний перелік кримінальних діянь і визначала в кожному окремому випадку вид і міру покарання. І нарешті, четверта книга була присвячена поліцейським порушенням і покаранням.
Кодекс вводив тричленну класифікацію кримінальних діянь, які залежно від характеру покарання розділялися на три групи. До першої належали найтяжчі діяння — злочини, які каралися болісними або ганебними покараннями. Другу групу складали провини, які каралися виправними заходами. Для третьої групи — поліцейських порушень, були передбачені покарання поліцейського характеру.
Покараннями болісними та ганебними Кримінальний кодекс вважав смертну кару, каторжні роботи, депортацію—довічне заслання в одну з французьких колоній, гамівний дім. У деяких випадках ще додатково призначалися таврування і загальна конфіскація. До покарань ганебних належали виставляння біля ганебного стовпа, вигнання, громадська деградація — усунення від усіх публічних посад і служб та позбавлення багатьох цивільних прав. Виправними покараннями були тюремне ув'язнення, штраф та ін. Поліцейськими покараннями могли стати короткострокове ув'язнення, штраф, конфіскація певних предметів.
298
299
т
Частина третя
ія оі.ржаеіі і и/>аии Нокі>го ЧІЛ І'
Види покарання ча Кримінальним кодексом Франції 1810 року
ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ,
болісні і ганебні ганебні виправні ПОЛІЦеЙСЬКІ !-
Смерть Виставляння біля Тюремне ув'яз- Тюремне ув'яз- 1
ганебного стовпа нення на строк нення на строк Й
Каторжні роботи в ошийнику від одного до І|
довічні Тимчасове по- П'ЯТИ ДНІВ II;
Вигнання збавлення деяких її
Депортація прав політичних, Грошовий штраф т
Каторжні роботи Громадська деградація громадянських або сімейних ВІД ОДНОГО ДО 15 1: франків ||
строкові йї
Штраф Конфіскація пев- ||
Гамівний дім них предметів, на 1
які накладено 1
арешт 1
Кримінальний кодекс Франції 1810 року мав велике прогресивне значення. Він грунтувався на буржуазному принципі рівності всіх громадян перед законом, закріпляв основні положення буржуазної законності.
Позитивною якістю Кодексу була ясність, точність і виразність його формулювань. Вплив Кодексу 1810 року позначився на розвитку кримінального права в Іспанії, Бразилії, Швейцарії, Бельгії і т.д.
Кримінальне право Німецької імперії. Розвиток кримінального законодавства в Німеччині відбувався досить своєрідно. Вже в першій половині XIX століття були прийняті Кримінальні кодекси в Баварії і Саксонії. У 1851 році з'явилося кримінальне уложення в Пруссії. Всі ці кодифікації зазнали значного впливу з боку французького Кримінального кодексу 1810 року. У 1869 році з'явилося Кримінальне уложення Північно-Німецького союзу. У травні 1871 року Уложення Північно-Німсцького союзу після незначних змін перетворилося на загальнонімецьке Кримінальне уложення. Харакіерною для нього були наявність широких, неясно сформульованих складів злочину і значне посилення репресій за політичні злочини. Страті або тюремному ув'язненню підлягали винні у «верховній і земській зраді», в образі імператора або місцевих монархів, у вчиненні опору владі і т.ін.
За своєю структурою і змістом Кримінальне уложення Німецької імперії нагадувало Кримінальний кодекс Франції 1810 року, який свого часу став зразком для Кримінального кодексу Пруссії 1851 року. Уложення 1871 року складалося з трьох частин. Перші дві частини
300
Розвиток буржуазної
до початку XX століття
л
Розділ II
були присвячені загальним питанням кримінального права: розмежуванню злочинів, провин і поліцейських порушень, кримінальній відповідальності, принципам покарання і т.д. Третя частина розглядала конкретні види злочинів і покарань.
Передбачалися в Кримінальному уложенні такі види покарань: смертна кара, тюремне ув'язнення, поміщення до фортеці, ув'язнення в робітному домі (довічне або строкове), арешт, обмеження в правах, штраф.
На доповнення до Уложення 1871 року видавалися кримінальні закони. Так, Бісмарк, стурбований розвитком революційного руху в Німеччині, домігся у 1878 році від рейхстагу прийняття виняткового закону проти соціалістів. Адміністративним і поліцейським органам були надані широкі можливості для розправи з соціалістичними організаціями. «Підлягають забороні, — було сказано в законі, — товариства, які мають на меті повалення існуючого державного або суспільного ладу з допомогою соціал-демократичної або комуністичної діяльності» (§ 1). На цій основі заборонялися збори соціалістичних організацій, друкування їхніх газет і т.ін. Уряд діставав право в будь-який час вводити на строк не більше одного року «малий стан облоги», розправлятися без суду з учасниками «робітничого руху» (§ 28).
Розвиток кримінального права Японії. Перший кримінальний кодекс Японії, побудований за французьким зразком, був прийнятий у 1880 році. Його укладачем був французький юрист Г. Буассонад. З прийняттям Кримінального кодексу в законодавчу і судову практику Японії вводилися основні принципи буржуазного кримінального права, скасовувалися найбільш варварські покарання (спалювання, розпилювання і т.д.).
Кримінальний кодекс 1880 року включав 440 статей. Перша книга Кодексу трактувала загальні питання, друга — злочини і провини проти публічних благ, третя — злочини і провини проти особи і приватної власності, четверта — порушення.
Система покарань була проникнута духом залякування і відплати. У двадцяти випадках (за політичні злочини, убивство, підпали і т.д.) передбачалася смертна кара. Покарання у вигляді позбавлення волі злочинці відбували або в каторжних, або у звичайних тюрмах.
Японська бюрократія зустріла Кримінальний кодекс 1880 року з незадоволенням. Це пояснювалося тим, що його статті якоюсь мірою стримували свавілля японських судів, прокуратури і поліції. Тому в
ЗОЇ
Частина третя
_ Історія держави і права Нового часу____
1907 році приймається новий Кримінальний кодекс. У його основу було покладено кримінальне право Німецької імперії, яке відрізнялося казуїстичністю і жорстокістю покарань.
§ 3. Буржуазне законодавство про працю
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Іь
Іерші буржуазні закони про працю в Англії базувалися на примусовому державному регулюванні умов праці. Саме такими були численні парламентські акти про бродяжництво, про встановлення максимальної заробітної плати і т.д. Але з розгортанням промислової революції державна регламентація трудових відносин стала для підприємців обтяжливою. У зв'язку з цим на початку XIX століття були скасовані старі закони про регулювання заробітної плати і проголошена «свобода договору». У 1834 році англійський парламент скасував закони про бідних. З цього часу залишилася тільки одна форма «допомоги» безробітним і бідним — направлення в робітні доми.
Для XIX століття характерними були заборони і обмеження, які встановлювалися у зв'язку з появою і зростанням робітничих об'єднань. Так, у 1799 році англійський парламент прийняв закон, що забороняв угоди і діяльність робітників з метою підвищення заробітної плати або скорочення робочого дня. Порушення закону тягло за собою застосування кримінального покарання. Але затримати робітничий рух було неможливо. У 1824 році парламент вимушений був піти на поступки і легалізувати угоди робітників, що мали на меті підвищення заробітної плати, організацію бойкотів і т.д. Таким чином, цей закон зробив можливим утворення в Англії робітничих професійних спілок і сприяв розвитку тред-юніоністського руху. В 1871 році був виданий ще один закон про робітничі спілки, де їхня діяльність визнавалася правомірною. Законом 1875 року було встановлено, що доктрина загального права про «злочинну змову» не може застосовуватися до угод робітників, які вони укладають напередодні конфлікту з хазяями.
У другій половині XIX століття з'являються перші закони, де передбачувалося відшкодування робітникам у випадку виробничої травми. Закон 1886 року встановлював матеріальну відповідальність у таких випадках.
Багато які положення англійського загального права були використані для боротьби з робітничим рухом і в умовах Сполучених Штатів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56