Але зберігалися колишні найменування, титули (статс-секретар, охоронець малої печатки, обер-камергер і т.д.). Зберігалися і колишні оклади, привілеї. Однак з'являються і справжні міністерства: внутрішніх справ, військове, торгівлі, у справах Індії. У 1855 році нака-
207
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Вищі органи влади і управління Англії в ХУШ-ХІХ століттях
Призначаються короною І
1 КОРОЛЬ
ТАЄМНА РАДА
Прем'єр-міністр Внутрішній кабінет
_ КАБІНЕТ
Некабінетні
міністри
УРЯД
658 депутатів обиралися на 7 років за мажоритарною системою
зом Таємної ради були сформульовані правила комплектування чиновницького корпусу і утворена «комісія громадянської служби». Одночасно були введені кваліфікаційні екзамени, а в 186.0 році — конкурс серед кандидатів на коронні посади.
Найважливішою фігурою в кабінеті був прем'єр-міністр, і саме він персоніфікував урядову політику.
Прем'єр-міністр передусім був одноосібним керівником своєї партії. Він керував роботою палати общин, брав участь у дебатах з особливо важливих питань. Під безпосереднім наглядом прем'єр-міністра проходила вся робота кабінету. Він сам визначав, які питання повинні розглядатися колегіальне, а які належать тільки до його компетенції. Вирішальна роль належала прем'єру при формуванні кабінету. Він за згодою монарха призначав і звільняв міністрів. Глава кабінету головував в Імперському комітеті оборони, визначав зовнішню політику країни.
В Англії існували відмінності між міністрами кабінету та іншими главами адміністративних відомств: прем'єр не тільки вирішував, кого ввести до складу уряду, він також визначав, хто повинен бути міністром кабінетського рангу.
т
Розвиток буржушної дерлими до початку XX століття____
\
Розділ II
Прем'єр-міністр виділяв, крім того, кількох найближчих співробітників, з якими обмірковував свої плани. Вони складали так званий «внутрішній кабінет». Перша згадка прц такий орган припадає на 1878 рік.
Наприкінці XIX століття відбуваються серйозні зміни в співвідношенні законодавчої і виконавчої влади, парламенту і уряду. Парламент часто перетворюється на установу, яка реєструє волю уряду. Тепер не законодавчий орган контролює виконавчу владу, а навпаки — кабінет отримує функції контролю. Кабінет, таким чином, стає головною ланкою державного механізму Великобританії. Тепер більшість біллей народжувалася на засіданнях уряду. Законодавча ініціатива у фінансових справах цілком переходить до уряду.
Кабінет нарівні з парламентом отримує можливість видавати правові акти. Така нормотворча діяльність кабінету отримала назву «делегованого законодавства». У Великобританії воно набуло дуже великого поширення. Відсутність у країні писаної конституції усувала навіть формальні перешкоди розширенню законодавчих функцій уряду.
Форми делегованого законодавства були різноманітними: накази Таємної ради; розпорядження, накази і вказівки, спеціальні інструкції міністрів; підзаконні акти публічних корпорацій.
Таким чином, делеговане законодавство стало ще одним проявом всемогутності кабінету.
§ 3. Виборчі реформи
О посиленням ролі парламенту буржуазія намагається мати там своїх представників, і в першу чергу оволодіти палатою общин. Але зробити це було неможливо, доки зберігалася феодальна система формування палати общин (знищена революцією, але відновлена за часів реставрації Стюартів), яка давала перевагу джентрі. Виборчий ценз — земельна власність. А тому, якщо все доросле населення Англії налічувало 7,3 мільйони чоловік, то пасивним виборчим правом користувалось лише 150 тисяч. Багато депутатів взагалі призначалося. А там, де проходили вибори, перевага була за так званими «гнилими містечками» з зовсім незначною кількістю мешканців (дванадцять, сімнадцять і т.д.), які мали право обирати депутатів до палати общин. Водночас великі промислові центри були обмежені у своїх правах. Наприклад, Лондон, де мешкало 0,5 мільйона чоловік, обирав усього чотири депутати.
208
209
т
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Поштовхом до прийняття нового виборчого закону була революція 1830 року у Франції. Під її впливом в Англії починається боротьба за реформу. Палата общин приймає виборчий акт, але лорди його відхиляють, голосуючи проти. Общини приймають його удруге, і лорди знову голосують проти. По всій Англії проходять демонстрації, мітинги, і лорди нарешті здаються.
Так, 1832 року парламент прийняв Акт про зміну старого представництва в Англії і Уельсі. Акт докладно визначив мету реформи: позбавити незначні містечка права надсилання депутатів, надати це право великим і багатим містам, збільшити кількість представників графств у парламенті, поширити право виборчого голосу на багатьох підданих його величності, досі позбавлених цього права.
Отже, першим завданням реформи був перерозподіл представництва до парламенту. П'ятдесят шість «гнилих містечок» зовсім втратили право обирати представників до парламенту. Деякі стали обирати одного замість двох, інші—двох замість чотирьох представників. Усього звільнилося 143 депутатських місця в парламенті, які розподілили між новими міськими і сільськими округами.
Другим завданням реформи було введення нових цензів для виборців. У графствах активним виборчим правом наділялися всі категорії власників землі з річним прибутком не менше десяти фунтів стерлінгів, а також орендарі з річною рентою не менше п'ятдесяти фунтів стерлінгів. У містах подібне право отримали всі чоловіки, що володіли на прарі власності або оренди нерухомим майном з річним прибутком десять фунтів стерлінгів. Ще однією умовою участі у виборах була сплата податку на бідних. Крім того, були ще цензи: віковий — двадцять один рік та осілості — шість місяців.
Реформа 1832 року стала першим кроком у здійсненні програми промислової буржуазії. Хоч виборчий корпус виріс майже вдвічі, правом голосу після реформи користувалося менш п'яти відсотків усього населення. Боротьба за більш демократичну виборчу систему тривала.
У 1867 році парламент приймає новий Акт про народне представництво. Він, як і попередній закон, вирішував дві основні проблеми.
Знову був проведений перерозподіл депутатських місць у парламенті. П'ятдесят два незначних містечка були позбавлені права надсилати депутатів, їх місця були передані'розвинутим міським і сільським округам.
Крім цього було проведене подальше розширення виборчого корпусу. Виборчі права в графствах отримували повнолітні чолові-
210
Розвиток буржуазної держачи V до початку XX століття \
Розділ II
ки, які володіли землями у вигляді фригольда, копігольда або іншого держання з прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік, а також орендарі землі або маєтку, що також дають прибуток не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік. У містах виборчі права надавалися повнолітнім чоловікам, які протягом останніх дванадцяти місяців були власниками або орендарями житлових будинків і сплачували всі грошові збори, також чоловікам, що наймали окремі квартири, сплачуючи за них не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Таким чином, виборчі реформи 1832 і 1867 років, які остаточно ввели майновий ценз, були проведені в інтересах буржуазії та робітничої аристократії. У ході цих реформ відбулась організаційна перебудова двох головних політичних партій. Вігі остаточно стали партією промислової буржуазії і стали називатися ліберальною партією. Торі, які відбивали інтереси землевласницької аристократії і фінансової верхівки, отримали назву консерваторів.
Наприкінці XIX століття було прийнято ще кілька виборчих законів: про введення таємного голосування (1872 р.), про покарання за підкуп виборців (1883 р.). У 1884 році було проведено третю в XIX столітті виборчу реформу. Акт про народне представництво 1884 року скасував у містах майновий ценз, у графствах надав виборчі права платникам податків, які мешкали в окрузі протягом шести місяців, а також особам, які орендували квартири, сплачуючи не менше десяти фунтів стерлінгів на рік. Виборчий корпус зразу виріс з трьох до п'яти з половиною мільйона чоловік. У 1885 році були створені виборчі округи з певною кількістю населення.
Отже, після третьої виборчої реформи право голосу на парламентських виборах отримали:
1) всі, хто протягом дванадцяти місяців володів нерухомістю, що приносила десять фунтів стерлінгів доходу на рік. Крім того, необхідно було прожити у виборчому окрузі шість місяців і сплатити усі місцеві податки;
2) наймачі або власники житлових будинків, які сплачували податок на бідних;
3) землевласники-фригольдери, копігольдери, лізгольдери, які щорічно отримували певний прибуток;
4) орендарі квартир, що сплачували за квартиру не нижче десяти фунтів стерлінгів і прожили тут не менше дванадцяти місяців.
Права голосу не мали, як і раніше, жінки, чоловіки, молодші двадцяти одного року, а також особи, які протягом дванадцяти місяців
211
Частина третя
Історія держави і прана Нончго часу
Розвиток буржуаіної держави до початку XX століття
Розділ II
отримували допомогу від приходу. Діяла мажоритарна система виборів, зберігався «подвійний вотум».
§ 4. Подальший розвиток державних структур
У
місцевому управлінні також відбувалися зміни. Відразу після першої виборчої реформи 1835 року в інтересах промислової буржуазії було проведено реформу міського самоврядуван- . ня. Відповідно до неї управління містом передавалося виборним міським радам. У виборах цих органів брали участь усі платники податків — власники будинків і наймачі квартир, як чоловіки, так і жінки. Міська рада обирала на один рік мера міста і олдерменів.
У 1888 році була введена система самоврядування в графствах. Англія і Уельс були розбиті на 122 територіальні округи, що отримали найменування «адміністративних графств», або «графств-бургів», якими ставали великі міста. На чолі таких округів стояли представницькі органи — ради, яким було передано колишні адміністративні повноваження мирових судців. Активне виборче право мали особи, що досяг-ли двадцяти одного року, займали протягом дванадцяти місяців помешкання або частину помешкання, а також власники земельної ділянки, яка приносила прибуток не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Акт 1894 року радикально реформував управління в приходах. Тут утворювалися приходські збори, в яких брали участь усі, .хто сплачував місцеві податки. Якщо кількість мешканців перевищувала вісімсот чоловік, утворювалася приходська рада, яку обирали приходські збори строком на один рік.
Збройні сили теж зазнали змін. В умовах широкої колоніальної експансії англійська буржуазія мала потребу не тільки в кваліфікованому чиновництві, але і в боєздатних армії і флоті. Постійна модернізація збройних сил, зростання воєнного бюджету були характерною рисою політики правлячих кіл Великобританії. З 1871 по 1900 рік витрати на військові потреби зросли в три рази.
Значну роль у створенні сучасної структури збройних сил Великобританії відіграли реформи воєнного міністра Кардуелла, які були проведені в 1870-1874 роках. Він розділив країну на десять територіальних округів, які, у свою чергу, розподілялися на військові округи: шістдесят шість піхотних, дванадцять артилерійських і два кавалерійських.
Була скасована система купівлі і продажу офіцерських посад. У 1883 році було прийнято Акт про морську оборону. Відбулася мо-
дернізація центральних органів управління збройними силами Великобританії.
У 1883 році був створений Особливий відділ Лондонської поліції. Його завданням стала боротьба з національно-визвольними рухами, а також з опозиційними політичними силами в самії Англії. Поліція Лондона і заснована 1874 року Ірландська королівська поліція були ударними підрозділами поліцейських формувань. Так, на кінець XIX століття в Лондонській поліції служила одна третина усіх поліцейських країни.
Особливий Постійний комітет з представників судових органів і ради графства призначав головного констебля графства. Головний констебль набирав поліцейський персонал і керував ним. У містах, що мали власну поліцію, її начальник призначався міською радою. Нагляд за полісменами здійснював Комітет громадської безпеки.
Місцеві поліцейські сили Великобританії формально були автономні. Однак, насправді вони завжди діяли під контролем міністерства внутрішніх справ, яке видавало обов'язкові відомчі правила та інструкції, а також визначало суми, необхідні на утримання місцевої поліції.
Складна судова система Англії в 1873-1876 роках також зазнала реформування.
Верховною судовою інстанцією Великобританії залишалася палата лордів. У 1876 році. Актом про апеляційну юрисдикцію був заснований інститут апеляційних лордів. Два апеляційних лорди повинні були засідати в палаті лордів, коли вона виконувала роль судового органу. Призначалися вони довічно.
Крім перевірки скарг на рішення Апеляційного суду в цивільних справах і Апеляційного суду в кримінальних справах палата лордів виступала і як суд першої інстанції для звинувачених у кримінальних злочинах перів.
Актами, прийнятими в 1873-1875 роках, була піддана реорганізації судова система Англії. Так, три головних суди «загального права», а також Суд канцлера, Суд по заповітах, Суд по розлученнях, Суд адміралтейства, Суд казначейської палати і Апеляційний суд канцлера були скасовані. В 1875 році створився новий Верховний суд Великобританії, який складався з двох частин: Високого суду і Апеляційного суду в цивільних справах. У свою чергу Високий суд мав такі відділення: 1) суд королівської лави; 2) суд канцлера; 3) суд загальних тяжб; 4) суд палати шахової, дошки; 5) суд у справах адмі-
212
213
Частина третя
Історія дерзісавп і права ___Нового часу______
ралтейства, заповітах, розлученнях. У 1881 році пройшла чергова реорганізація. У Високому суді було залишено лише три відділення: суд королівської лави, суд канцлера і суд у справах адміралтейства. Лорд — головний суддя, призначався короною за поданням прем'єр-міністра, інші судді вищих судів затверджувалися монархом за рекомендацією лорда-канцлера.
Глава II
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
§ 1. Соціально-економічний і політичний розвиток США наприкінці
XVIII століття — у першій половині
XIX століття
Пе
Іереможне завершення революційної вшни 1775-1783 років проти англійських колонізаторів, прийняття Конституції 1787 року остаточно ствердили нову незалежну державу — Сполучені Штати Америки. Молода республіка розпочинала свій шлях і робила перші кроки у створенні власного федерального державного апарату.
Четвертого березня 1789 року розпочалася сесія першого конгресу США. Тридцятого квітня 1789 року Дж. Вашингтон вступає на посаду першого президента США. Формується виконавча влада. Приймаються закони про утворення перших департаментів — державного, військового і фінансового. Вводиться посада генерального атторнея, збирається на своє перше засідання Верховний суд. У вересні 1789 року конгрес прийняв закон про судоустрій. Поряд і паралельно з судами штатів створювалася федеральна судова система, яка складалася з Верховного суду, трьох окружних судів і тридцяти районних. Верховному суду було надано право відміни будь-якого закону, як федерального, так і окремих штатів, що суперечив конституції.
У наступні десятиліття США вступають у період промислового перевороту. До середини XIX століття в Сполучених Штатах було прокладено тридцять тисяч кілометрів залізничних шляхів, швидкими темпами розвивалося машинобудування. На північному заході виникали сотні тисяч дрібних фермерських господарств. На півдні
Роївиток бурзісутної держави Ч до початку XX століття____\_
Розділ II
і південному заході рабовласницькі плантаційні господарства поширювалися на нові території. Хоч США все ще залишалися аграрною країною, американський капіталізм у першій половині XIX століття розвивався такими темпами, яких не знала Європа.
У першій половині XIX століття територія Сполучених Штатів зросла в кілька разів за рахунок купівлі і прямої агресії. У 1803 році була придбана в Наполеона І за п'ятнадцять мільйонів доларів величезна Луїзіана. Після американо-мексиканської війни 1846-1848 років Мексика віддала США Техас, Каліфорнію, Аризону, Нью-Мексико, Неваду, Юту і частину Колорадо. Швидкими темпами зростала кількість населення США — з 5,3 мільйонів чоловік в 1800 році до 23,1 мільйона чоловік у 1850 році.
Водночас усе чіткішою ставала різниця в суспільно-економічному розвитку північних і південних територій США. Якщо на Півночі панувала капіталістична система вільної найманої праці, то на Півдні установилася система плантаційного господарства, яка ґрунтувалася на праці негрів-рабів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
207
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Вищі органи влади і управління Англії в ХУШ-ХІХ століттях
Призначаються короною І
1 КОРОЛЬ
ТАЄМНА РАДА
Прем'єр-міністр Внутрішній кабінет
_ КАБІНЕТ
Некабінетні
міністри
УРЯД
658 депутатів обиралися на 7 років за мажоритарною системою
зом Таємної ради були сформульовані правила комплектування чиновницького корпусу і утворена «комісія громадянської служби». Одночасно були введені кваліфікаційні екзамени, а в 186.0 році — конкурс серед кандидатів на коронні посади.
Найважливішою фігурою в кабінеті був прем'єр-міністр, і саме він персоніфікував урядову політику.
Прем'єр-міністр передусім був одноосібним керівником своєї партії. Він керував роботою палати общин, брав участь у дебатах з особливо важливих питань. Під безпосереднім наглядом прем'єр-міністра проходила вся робота кабінету. Він сам визначав, які питання повинні розглядатися колегіальне, а які належать тільки до його компетенції. Вирішальна роль належала прем'єру при формуванні кабінету. Він за згодою монарха призначав і звільняв міністрів. Глава кабінету головував в Імперському комітеті оборони, визначав зовнішню політику країни.
В Англії існували відмінності між міністрами кабінету та іншими главами адміністративних відомств: прем'єр не тільки вирішував, кого ввести до складу уряду, він також визначав, хто повинен бути міністром кабінетського рангу.
т
Розвиток буржушної дерлими до початку XX століття____
\
Розділ II
Прем'єр-міністр виділяв, крім того, кількох найближчих співробітників, з якими обмірковував свої плани. Вони складали так званий «внутрішній кабінет». Перша згадка прц такий орган припадає на 1878 рік.
Наприкінці XIX століття відбуваються серйозні зміни в співвідношенні законодавчої і виконавчої влади, парламенту і уряду. Парламент часто перетворюється на установу, яка реєструє волю уряду. Тепер не законодавчий орган контролює виконавчу владу, а навпаки — кабінет отримує функції контролю. Кабінет, таким чином, стає головною ланкою державного механізму Великобританії. Тепер більшість біллей народжувалася на засіданнях уряду. Законодавча ініціатива у фінансових справах цілком переходить до уряду.
Кабінет нарівні з парламентом отримує можливість видавати правові акти. Така нормотворча діяльність кабінету отримала назву «делегованого законодавства». У Великобританії воно набуло дуже великого поширення. Відсутність у країні писаної конституції усувала навіть формальні перешкоди розширенню законодавчих функцій уряду.
Форми делегованого законодавства були різноманітними: накази Таємної ради; розпорядження, накази і вказівки, спеціальні інструкції міністрів; підзаконні акти публічних корпорацій.
Таким чином, делеговане законодавство стало ще одним проявом всемогутності кабінету.
§ 3. Виборчі реформи
О посиленням ролі парламенту буржуазія намагається мати там своїх представників, і в першу чергу оволодіти палатою общин. Але зробити це було неможливо, доки зберігалася феодальна система формування палати общин (знищена революцією, але відновлена за часів реставрації Стюартів), яка давала перевагу джентрі. Виборчий ценз — земельна власність. А тому, якщо все доросле населення Англії налічувало 7,3 мільйони чоловік, то пасивним виборчим правом користувалось лише 150 тисяч. Багато депутатів взагалі призначалося. А там, де проходили вибори, перевага була за так званими «гнилими містечками» з зовсім незначною кількістю мешканців (дванадцять, сімнадцять і т.д.), які мали право обирати депутатів до палати общин. Водночас великі промислові центри були обмежені у своїх правах. Наприклад, Лондон, де мешкало 0,5 мільйона чоловік, обирав усього чотири депутати.
208
209
т
Частина третя
Історія держави і права Нового часу
Поштовхом до прийняття нового виборчого закону була революція 1830 року у Франції. Під її впливом в Англії починається боротьба за реформу. Палата общин приймає виборчий акт, але лорди його відхиляють, голосуючи проти. Общини приймають його удруге, і лорди знову голосують проти. По всій Англії проходять демонстрації, мітинги, і лорди нарешті здаються.
Так, 1832 року парламент прийняв Акт про зміну старого представництва в Англії і Уельсі. Акт докладно визначив мету реформи: позбавити незначні містечка права надсилання депутатів, надати це право великим і багатим містам, збільшити кількість представників графств у парламенті, поширити право виборчого голосу на багатьох підданих його величності, досі позбавлених цього права.
Отже, першим завданням реформи був перерозподіл представництва до парламенту. П'ятдесят шість «гнилих містечок» зовсім втратили право обирати представників до парламенту. Деякі стали обирати одного замість двох, інші—двох замість чотирьох представників. Усього звільнилося 143 депутатських місця в парламенті, які розподілили між новими міськими і сільськими округами.
Другим завданням реформи було введення нових цензів для виборців. У графствах активним виборчим правом наділялися всі категорії власників землі з річним прибутком не менше десяти фунтів стерлінгів, а також орендарі з річною рентою не менше п'ятдесяти фунтів стерлінгів. У містах подібне право отримали всі чоловіки, що володіли на прарі власності або оренди нерухомим майном з річним прибутком десять фунтів стерлінгів. Ще однією умовою участі у виборах була сплата податку на бідних. Крім того, були ще цензи: віковий — двадцять один рік та осілості — шість місяців.
Реформа 1832 року стала першим кроком у здійсненні програми промислової буржуазії. Хоч виборчий корпус виріс майже вдвічі, правом голосу після реформи користувалося менш п'яти відсотків усього населення. Боротьба за більш демократичну виборчу систему тривала.
У 1867 році парламент приймає новий Акт про народне представництво. Він, як і попередній закон, вирішував дві основні проблеми.
Знову був проведений перерозподіл депутатських місць у парламенті. П'ятдесят два незначних містечка були позбавлені права надсилати депутатів, їх місця були передані'розвинутим міським і сільським округам.
Крім цього було проведене подальше розширення виборчого корпусу. Виборчі права в графствах отримували повнолітні чолові-
210
Розвиток буржуазної держачи V до початку XX століття \
Розділ II
ки, які володіли землями у вигляді фригольда, копігольда або іншого держання з прибутком не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік, а також орендарі землі або маєтку, що також дають прибуток не менш п'яти фунтів стерлінгів на рік. У містах виборчі права надавалися повнолітнім чоловікам, які протягом останніх дванадцяти місяців були власниками або орендарями житлових будинків і сплачували всі грошові збори, також чоловікам, що наймали окремі квартири, сплачуючи за них не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Таким чином, виборчі реформи 1832 і 1867 років, які остаточно ввели майновий ценз, були проведені в інтересах буржуазії та робітничої аристократії. У ході цих реформ відбулась організаційна перебудова двох головних політичних партій. Вігі остаточно стали партією промислової буржуазії і стали називатися ліберальною партією. Торі, які відбивали інтереси землевласницької аристократії і фінансової верхівки, отримали назву консерваторів.
Наприкінці XIX століття було прийнято ще кілька виборчих законів: про введення таємного голосування (1872 р.), про покарання за підкуп виборців (1883 р.). У 1884 році було проведено третю в XIX столітті виборчу реформу. Акт про народне представництво 1884 року скасував у містах майновий ценз, у графствах надав виборчі права платникам податків, які мешкали в окрузі протягом шести місяців, а також особам, які орендували квартири, сплачуючи не менше десяти фунтів стерлінгів на рік. Виборчий корпус зразу виріс з трьох до п'яти з половиною мільйона чоловік. У 1885 році були створені виборчі округи з певною кількістю населення.
Отже, після третьої виборчої реформи право голосу на парламентських виборах отримали:
1) всі, хто протягом дванадцяти місяців володів нерухомістю, що приносила десять фунтів стерлінгів доходу на рік. Крім того, необхідно було прожити у виборчому окрузі шість місяців і сплатити усі місцеві податки;
2) наймачі або власники житлових будинків, які сплачували податок на бідних;
3) землевласники-фригольдери, копігольдери, лізгольдери, які щорічно отримували певний прибуток;
4) орендарі квартир, що сплачували за квартиру не нижче десяти фунтів стерлінгів і прожили тут не менше дванадцяти місяців.
Права голосу не мали, як і раніше, жінки, чоловіки, молодші двадцяти одного року, а також особи, які протягом дванадцяти місяців
211
Частина третя
Історія держави і прана Нончго часу
Розвиток буржуаіної держави до початку XX століття
Розділ II
отримували допомогу від приходу. Діяла мажоритарна система виборів, зберігався «подвійний вотум».
§ 4. Подальший розвиток державних структур
У
місцевому управлінні також відбувалися зміни. Відразу після першої виборчої реформи 1835 року в інтересах промислової буржуазії було проведено реформу міського самоврядуван- . ня. Відповідно до неї управління містом передавалося виборним міським радам. У виборах цих органів брали участь усі платники податків — власники будинків і наймачі квартир, як чоловіки, так і жінки. Міська рада обирала на один рік мера міста і олдерменів.
У 1888 році була введена система самоврядування в графствах. Англія і Уельс були розбиті на 122 територіальні округи, що отримали найменування «адміністративних графств», або «графств-бургів», якими ставали великі міста. На чолі таких округів стояли представницькі органи — ради, яким було передано колишні адміністративні повноваження мирових судців. Активне виборче право мали особи, що досяг-ли двадцяти одного року, займали протягом дванадцяти місяців помешкання або частину помешкання, а також власники земельної ділянки, яка приносила прибуток не менше десяти фунтів стерлінгів на рік.
Акт 1894 року радикально реформував управління в приходах. Тут утворювалися приходські збори, в яких брали участь усі, .хто сплачував місцеві податки. Якщо кількість мешканців перевищувала вісімсот чоловік, утворювалася приходська рада, яку обирали приходські збори строком на один рік.
Збройні сили теж зазнали змін. В умовах широкої колоніальної експансії англійська буржуазія мала потребу не тільки в кваліфікованому чиновництві, але і в боєздатних армії і флоті. Постійна модернізація збройних сил, зростання воєнного бюджету були характерною рисою політики правлячих кіл Великобританії. З 1871 по 1900 рік витрати на військові потреби зросли в три рази.
Значну роль у створенні сучасної структури збройних сил Великобританії відіграли реформи воєнного міністра Кардуелла, які були проведені в 1870-1874 роках. Він розділив країну на десять територіальних округів, які, у свою чергу, розподілялися на військові округи: шістдесят шість піхотних, дванадцять артилерійських і два кавалерійських.
Була скасована система купівлі і продажу офіцерських посад. У 1883 році було прийнято Акт про морську оборону. Відбулася мо-
дернізація центральних органів управління збройними силами Великобританії.
У 1883 році був створений Особливий відділ Лондонської поліції. Його завданням стала боротьба з національно-визвольними рухами, а також з опозиційними політичними силами в самії Англії. Поліція Лондона і заснована 1874 року Ірландська королівська поліція були ударними підрозділами поліцейських формувань. Так, на кінець XIX століття в Лондонській поліції служила одна третина усіх поліцейських країни.
Особливий Постійний комітет з представників судових органів і ради графства призначав головного констебля графства. Головний констебль набирав поліцейський персонал і керував ним. У містах, що мали власну поліцію, її начальник призначався міською радою. Нагляд за полісменами здійснював Комітет громадської безпеки.
Місцеві поліцейські сили Великобританії формально були автономні. Однак, насправді вони завжди діяли під контролем міністерства внутрішніх справ, яке видавало обов'язкові відомчі правила та інструкції, а також визначало суми, необхідні на утримання місцевої поліції.
Складна судова система Англії в 1873-1876 роках також зазнала реформування.
Верховною судовою інстанцією Великобританії залишалася палата лордів. У 1876 році. Актом про апеляційну юрисдикцію був заснований інститут апеляційних лордів. Два апеляційних лорди повинні були засідати в палаті лордів, коли вона виконувала роль судового органу. Призначалися вони довічно.
Крім перевірки скарг на рішення Апеляційного суду в цивільних справах і Апеляційного суду в кримінальних справах палата лордів виступала і як суд першої інстанції для звинувачених у кримінальних злочинах перів.
Актами, прийнятими в 1873-1875 роках, була піддана реорганізації судова система Англії. Так, три головних суди «загального права», а також Суд канцлера, Суд по заповітах, Суд по розлученнях, Суд адміралтейства, Суд казначейської палати і Апеляційний суд канцлера були скасовані. В 1875 році створився новий Верховний суд Великобританії, який складався з двох частин: Високого суду і Апеляційного суду в цивільних справах. У свою чергу Високий суд мав такі відділення: 1) суд королівської лави; 2) суд канцлера; 3) суд загальних тяжб; 4) суд палати шахової, дошки; 5) суд у справах адмі-
212
213
Частина третя
Історія дерзісавп і права ___Нового часу______
ралтейства, заповітах, розлученнях. У 1881 році пройшла чергова реорганізація. У Високому суді було залишено лише три відділення: суд королівської лави, суд канцлера і суд у справах адміралтейства. Лорд — головний суддя, призначався короною за поданням прем'єр-міністра, інші судді вищих судів затверджувалися монархом за рекомендацією лорда-канцлера.
Глава II
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
§ 1. Соціально-економічний і політичний розвиток США наприкінці
XVIII століття — у першій половині
XIX століття
Пе
Іереможне завершення революційної вшни 1775-1783 років проти англійських колонізаторів, прийняття Конституції 1787 року остаточно ствердили нову незалежну державу — Сполучені Штати Америки. Молода республіка розпочинала свій шлях і робила перші кроки у створенні власного федерального державного апарату.
Четвертого березня 1789 року розпочалася сесія першого конгресу США. Тридцятого квітня 1789 року Дж. Вашингтон вступає на посаду першого президента США. Формується виконавча влада. Приймаються закони про утворення перших департаментів — державного, військового і фінансового. Вводиться посада генерального атторнея, збирається на своє перше засідання Верховний суд. У вересні 1789 року конгрес прийняв закон про судоустрій. Поряд і паралельно з судами штатів створювалася федеральна судова система, яка складалася з Верховного суду, трьох окружних судів і тридцяти районних. Верховному суду було надано право відміни будь-якого закону, як федерального, так і окремих штатів, що суперечив конституції.
У наступні десятиліття США вступають у період промислового перевороту. До середини XIX століття в Сполучених Штатах було прокладено тридцять тисяч кілометрів залізничних шляхів, швидкими темпами розвивалося машинобудування. На північному заході виникали сотні тисяч дрібних фермерських господарств. На півдні
Роївиток бурзісутної держави Ч до початку XX століття____\_
Розділ II
і південному заході рабовласницькі плантаційні господарства поширювалися на нові території. Хоч США все ще залишалися аграрною країною, американський капіталізм у першій половині XIX століття розвивався такими темпами, яких не знала Європа.
У першій половині XIX століття територія Сполучених Штатів зросла в кілька разів за рахунок купівлі і прямої агресії. У 1803 році була придбана в Наполеона І за п'ятнадцять мільйонів доларів величезна Луїзіана. Після американо-мексиканської війни 1846-1848 років Мексика віддала США Техас, Каліфорнію, Аризону, Нью-Мексико, Неваду, Юту і частину Колорадо. Швидкими темпами зростала кількість населення США — з 5,3 мільйонів чоловік в 1800 році до 23,1 мільйона чоловік у 1850 році.
Водночас усе чіткішою ставала різниця в суспільно-економічному розвитку північних і південних територій США. Якщо на Півночі панувала капіталістична система вільної найманої праці, то на Півдні установилася система плантаційного господарства, яка ґрунтувалася на праці негрів-рабів.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56