Обрання імператора визнавалося справою семи курфюрстів (маркграфа Бранденбурзько-го, герцога Саксонського, архієпископа Кельнського та ін.). Булла чітко визначала процедуру обрання, передбачала перетворення колегії курфюрстів на постійно діючий орган державного управління. Щорічно повинен був скликатися з'їзд колегії курфюрстів для обговорення державних справ. Колегія курфюрстів мала право судити імператора, ставити питання про його зміщення.
Золота булла була справді «золотою» для князів-виборців, бо визнавала політичну самостійність курфюрстів, їх рівність з імператором. Ккязі-виборці збирали мито, карбували монету, мали право вищої юрисдикції-. Війни між ними були узаконені. Таким чином, роздробленість Німеччини в другому періоді її розвитку отримала своє законодавче закріплення.
Феодальна держава і право _____в країнах Європи____
л
Розділ І
Багато своєрідного мала і феодальна Польща, вступаючи в другий період свого розвитку.
Успіхи політики об'єднання привели в Польщі до створення єдиної держави. Але централізованою Польща так і не стала. Королівська влада залишалася слабкою, її обмежували різного роду договори і зобов'язання. Німецька колонізація польських міст стала причиною того, що король не отримав підтримки міщан. Це було на користь польському дворянству — шляхті, яка фактично стала господарем становища. Ось чому про станово-представницьку монархію в Польщі можна говорити лише з багатьма застереженнями.
Дещо подібне відбувалося і в Чехії. Керівне становище в чеських містах, як і в Польщі, належало німецькому патриціату. Чеські королі були змушені шукати собі підтримки лише з боку дрібного і середнього дворянства. Тому станово-представницька монархія в Чехії не набула свого повного розвитку.
Станово-представницькі установи. Всюди на другому етапі розвитку феодальної державності оформлюються специфічні станово-представницькі установи, які включали до свого складу представників основних станів: духівництва, дворянства і міщан. Королівська влада не тільки мала потребу в їх підтримці, але певною мірою залежала від них і була змушена зважати на інтереси цих станів.
Класичним зразком такої установи були Генеральні штати Франції, які вперше були скликані у 1302 році. Приводом для їх скликання стало зіткнення короля Філіппа IV з Папою Римським. Періодичність скликання Генеральних штатів не була встановлена. Королі скликали їх залежно від обставин і політичних міркувань. Графи, герцоги і вище духівництво отримували запрошення від короля і з'являлися особисто або надсилали своїх представників. Решта дворянства і церковників обирала своїх депутатів. Міста були представлені пагриціансько-бюргерською верхівкою. Це були особи або обрані, або призначені королівськими чиновниками.
Питання, що виносилися на розгляд Генеральних штатів, визначалися королем. Генеральні штати скликалися'для того, щоб з'ясувати думку станів щодо миру або війни, у зв'язку з підписанням міжнародних договорів і т.д. Але найчастіше король звертався до Генеральних штатів з проханням про фінансову допомогу або дозвіл на введення чергового податку. Генеральні штати зверталися до короля з проханнями, скаргами, протестами. Спроби Генеральних штатів
96
4ст
97
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків____
закріпити за собою постійні фінансові або законодавчі повноваження успіху не мали.
Відповідно до затвердженого королем регламенту кожен стан засідав і голосував окремо. У зв'язку з цим були виділені три курії, в кожній з яких засідали духівництво, дворяни і міщани. Кожна курія мала один голос, і тому у феодалів була завжди перевага над третім станом.
У деяких регіонах Франції виникали місцеві станово-представницькі установи. На кінець XIV століття їх кількість досягла двадцяти.
Англійський парламент, вперше скликаний 1265 року, перетворюється з 1295 року, коли працював так званий зразковий парламент, на постійний законодавчий орган країни.
Структура парламенту визначилася не відразу. Але і тут представники знаті запрошувалися поіменно, а всі інші, тобто лицарі та міщани, обирались або призначались. У середині XIV століття парламент розділився на дві палати. У верхній, палаті лордів, засідали герцоги, графи, барони, які отримали від короля право спадкового перства. Тут же були і представники вищого духівництва. Лицарі і міщани складали палату общин. Представники лицарства обиралися на зборах у графствах. Для виборців був встановлений ценз у сорок шилінгів річного прибутку від нерухомої власності. Депутати від міст, як і у Франції, або обиралися, або призначалися місцевою владою.
Особливість англійського парламенту, де лицарі і міщани засідали разом, в одній палаті, пояснювалася відсутністю межі між ними, що робило парламент дуже впливовим органом. Поступово англійський парламент здобуває право на участь у виданні законів, право вирішувати питання про прибуток на. користь королівської скарбниці, право здійснювати контроль за вищими посадовими особами і виступати в деяких випадках як судовий орган. Наприкінці XIV століття було встановлено, що ніякий закон не може бути прийнятий без згоди короля і палат парламенту. В XV столітті з'являється правило, згідно з яким клопотання парламенту повинні втілюватися у форму законопроектів, що отримали назву «біллей». Так оформилося поняття закону (статуту), як акта, який виходить від короля, палати лордів і палати общин.
Намагаючись підпорядкувати своєму контролю державне управління, парламент наприкінці XIV століття запровадив процедуру імпічменту. Вона полягала в порушенні палатою общин перед палатою лордів, як вищим судом, обвинувачення проти тієї чи іншої посадової особи короля в зловживанні владою.
Феодальна держава і право ____в країнах Європи_____
Розділ І
Одночасно відбувається формування англійського місцевого самоврядування. В графствах утворюються збори, в містах — різного роду ради.
Подібна установа за станами у вигляді рейхстагу виникає і в Німеччині. Імперські з'їзди, або рейхстаги, складалися з трьох колегій: колегії курфюрстів, колегії князів, графів і вільних господарів (панів), а також колегії представників імперських міст. Кожна колегія засідала окремо. Однак в країні, яка не тільки не позбулася, а навіть посилила роздробленість, ніякої реальної влади цей орган не мав. Певний вплив мали в кожній окремій державі місцеві представницькі органи — ландтаги, які складалися з дворянства, вищого духівництва і міщан.
Досить своєрідним станово-представницьким органом Речі Посполитої був Вальний (загальний) Сойм, який скликався один раз на два роки. Був він двопалатним. Нижча палата — «палата послів» — складалась із депутатів, обраних на шляхетських повітових сеймиках. Тут кожен делегат отримував інструкцію, від якої не мав права відступати. Через те що процедура голосування, прийнята на Вальному Соймі, вимагала одностайності депутатів, прийняття рішення ставало дуже важкою справою, бо незгода навіть одного депутата могла звести всю роботу сойму нанівець.
Шляхта з усіх сил підтримувала цей принцип «ліберум вето» — право вільної заборони. Вища палата Вального Сойму називалася се-
Структура станово-представницьких органів у країнах Європи
АНГЛІЯ
ФРАНЦІЯ
НІМЕЧЧИНА
Генеральні штати 1 :;:.;. " ;..- „рейхстагі^ло.;.;;.1;-,:-;;:
Духівництво Дворян- Міщани |? 1 Колегія курфю- Колегія князів, графів, ВІЛЬНИХ Колегія імперських
ство І рстів панів МІСТ
ПОЛЬЩА
ЧЕХІЯ
Вальний Сойм
Сейм
Пани Дрібна шляхта
Міщани [
98
99
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
натом. До неї входили феодальна аристократія, верхівка чиновництва, ієрархи церкви. Представників міст у Вальному Сеймі не було.
У Чехії в XIV столітті колишні станові дворянські збори (снем) доповнюються представниками міст і перетворюються на станово-представницький сейм. Він включав три стани: панів, дрібну їшіях-ту і міщан. Засідали вони нарізно.
На засіданнях сейму спочатку оголошувалася думка панів, потім — лицарів і тільки після цього питання надходило на розгляд міщан. До компетенції сейму було віднесено питання вищого законодавства, затвердження міжнародних угод, введення нових податків.
Зміни в державному механізмі. Виникнення станово-представницької монархії, концентрація політичної влади в руках короля супроводжувались ускладненнями державного механізму.
У Франції, наприклад, важливе місце в центральному управлінні зайняла утворена на базі королівської курії Велика рада, до якої входили представники вищої світської та духовної знаті. В апараті з'являються нові посади — секретарі, нотаріуси. Виникають спеціалізовані органи фінансового управління: королівська скарбниця, лічильна палата та ін.
На місцях вводиться посада губернатора.
В Англії в цей період відбувається розвиток нового виконавчого органу — Королівської ради, до якої переходить вища законодавча і судова влада. З'являються нові посадові особи в місцевому управлінні — коронери і констеблі. Остаточно утверджується практика призначення з місцевих землевласників у графствах так званих охоронців миру, або мирових суддів, які згодом стали виконувати найбільш важливі функції місцевого управління замість шерифів. Розвивається судова система. Вищими судами стали Суд королівської лави, де вирішувалися кримінальні справи, Суд загальних позовів, де розглядалися цивільні справи, і Суд скарбниці (казначейства), який розглядав цивільні справи, де однією із сторін виступала корона. Потім із загальної системи вищих королівських судів відокремився Суд лорда-канцлера, який вирішував справи за принципом справедливості.
Спроби створення загальних імперських установ робилися і в Німеччині. Одним з таких органів повинен був стати заснований у XV столітті Імперський верховний суд у справах імперських підданих окремих князівств. Але вся його діяльність обмежувалася вирішенням спорів між імперськими «чинами», причому без значного успіху.
Феодальна держава і право ______в країнах Європи___ _
\
Розділ І
Відповідні зміни відбувалися і в Польщі. Король обирався магнатами і шляхтою. При ньому існувала Рада^із шістнадцяти великих феодалів. Це був дорадчий орган, але без його згоди король не міг зробити жодного призначення посадових осіб у державі. Центральним органом управління залишався королівЬький двір, але королівські посадові особи були обмежені у своїх правах. Так, маршалок був лише управляючим двором, а канцлер з королівського міністра перетворився на агента сойма. На чолі війська стояв не король, а великий гетьман, коронні підскарбії відали фінансами. Основними адміністративно-територіальними одиницями були воєводства. Місцеву адміністрацію очолювали воєводи і каштеляни.
В Чехії главою держави вважався виборний або спадковий король. З 1436 року постійним органом стає Королівська рада, до якої спочатку входили пани і лицарі. Але дуже скоро вона перетворилася на орган вищої аристократії — Раду панів. В областях, на які розподілялася Чехія, влада повністю належала місцевим панам і лицарству. Місцева шляхта збиралася на обласні з'їзди. Головним дворянським судом був земський суд у Празі, який засідав чотири рази на рік. До його складу входили король або призначений ним замісник, вищі посадові особи і дворянські засідателі.
§ 4. Абсолютна монархія
т -••••- • • -А
1 ретш І останній період в Історії феодальної держави і права починається з кінця XVI століття. Це був час розкладу феодальних відносин — період зародження елементів буржуазного суспільства.
Причини та передумови виникнення абсолютизму. Передумови абсолютизму коренилися в соціально-економічних змінах, які були викликані розвитком продуктивних сил. Відбувається бурхливе зростання промисловості, настає епоха її технічного переозброєння, на зміну дрібному виробництву приходять великі підприємства, здійснюється технічний розподіл праці.
В міру нагромадження капіталів верхівка міст стає основою для розвитку буржуазії.
Розвиваються банки, з'являються загальнонаціональні ярмарки. Виникають перші зародки робітничого класу в особі найманців, які вийшли з міських низів. Поступово утворюються два основних еле-
100
101
Частина друга
Історія держави і права _______Середніх віків_____
менти буржуазного виробництва: вільна робоча сила і вільний капі- | тал. Завдяки практиці купівлі посад, що існувала в Англії, Франції та інших державах, буржуазія проникає в державний апарат, де займає посади в фінансовому і судовому відомствах.
Одночасно занепадає дворянство. Старі феодальні стани розкладаються. У Франції, наприклад, дворянство розподіляється на дві групи: дворянство шпаги — спадкові дворяни, які намагаються, як і раніше, експлуатувати селян феодальними методами, і дворянство 1 мантії, що формується в основному з буржуазних елементів шляхом купівлі службових посад, які давали право на отримання особистого дворянства. В Англії поряд із старим феодальним дворянством, духовними і світськими феодалами з'являється так зване нове дворян- | ство — джентрі, інтереси якого були тісно пов'язані з інтересами буржуазії. Джентрі, хоч і були за своїм походженням дворянами, вели своє господарство на основі капіталістичних методів, займалися промислами, вели торгівлю і.т.ін., їх власність була вже фактично буржуазною власністю.
Постійно потребуючи грошей, феодальне дворянство вже не за- І доврльняється грошовим чиншем і винагороджує себе іншими побо- І рами, які були основані на феодальному праві. Воно відбирає в селян общинні землі, відновлює колись існуючі повинності, заохочує державу до збільшення податків і т.д. Посилення експлуатації викликало опір селянства, спричиняло до загострення боротьби між феодалами і селянами. З появою буржуазії виникли суперечності— між буржуа і дворянством.
Все це веде до змін у державному ладі. Монархія залишається дворянською, але вже не може існувати без підтримки буржуазії, від якої вона отримує гроші у вигляді податків і мита від промисловості і торгівлі.
На якийсь час встановлюється своєрідна рівновага двох сил — феодального дворянства і буржуазії. Використовуючи цю рівновагу, лавіруючи між цими силами, поступаючись то дворянству, то буржуазії, державна влада отримує певну самостійність щодо обох супро- І тивників, набуваючи таким чином особливої сили.
Французький абсолютизм. Класична форма абсолютизму виникає у Франції. Влада короля поширюється на всю країну, повністю зникають залишки васальних відносин. Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля. В 1614 році французька
Феодальна дерзісава і право _____в країнах Європи______
\
Розділ І
монархія була оголошена божественною, а влада короля стала розглядатися як священна.
З'являється новий офіціальний титул — «король Божою милістю». Все частіше держава починає ототожнюватися з особою короля, що знайшло свій класичний вираз у висловлюванні Людовика XIV, яке він зробив у,судовому паризькому парламенті: «Держава — це я!»
Юридичне король визнавався джерелом усякої влади, яка не підлягала ніякому контролю. Генеральні штати більше не скликалися, міста поступово втрачають самоврядування. Королю належить право законодавства, він призначає людей на державні і церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Від його імені здійснювалася судова влада. За Болонським конкордатом 1516 року і Нантським едиктом 1598 року король повністю підкорив собі Католицьку Церкву. Король віднині — джерело влади, воля короля — закон. Обмежений контроль за королівською владою здійснював лише один орган — паризький парламент, судова установа, яка мала право реєстрації королівських ордонансів. Однак Людовик XIV у 1673 році позбавив парламент такого права.
У період абсолютизму у Франції був створений бюрократичний централізований апарат управління. Дворянство займає в ньому основні адміністративні посади, підкорює собі церковний апарат. Певні вакансії дворянству надавала і служба мушкетерів.
Значно розрослися і ускладнилися в цей час центральні органи влади. Людовик XIV 1661 року створив Велику раду, до якої входили герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер і різного роду державні радники. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася більш вузька за складом Верховна рада, питання внутрішнього управління обговорювались у Раді депеш. Існувала ще Рада з фінансових питань.
З XVI століття у Франції з'явилися дуже впливові посади державних секретарів, один з яких виконував фактично функції першого міністра. За часів Людовика XIV державні секретарі наближаються до особи короля, виконуючи роль його особистих помічників.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Золота булла була справді «золотою» для князів-виборців, бо визнавала політичну самостійність курфюрстів, їх рівність з імператором. Ккязі-виборці збирали мито, карбували монету, мали право вищої юрисдикції-. Війни між ними були узаконені. Таким чином, роздробленість Німеччини в другому періоді її розвитку отримала своє законодавче закріплення.
Феодальна держава і право _____в країнах Європи____
л
Розділ І
Багато своєрідного мала і феодальна Польща, вступаючи в другий період свого розвитку.
Успіхи політики об'єднання привели в Польщі до створення єдиної держави. Але централізованою Польща так і не стала. Королівська влада залишалася слабкою, її обмежували різного роду договори і зобов'язання. Німецька колонізація польських міст стала причиною того, що король не отримав підтримки міщан. Це було на користь польському дворянству — шляхті, яка фактично стала господарем становища. Ось чому про станово-представницьку монархію в Польщі можна говорити лише з багатьма застереженнями.
Дещо подібне відбувалося і в Чехії. Керівне становище в чеських містах, як і в Польщі, належало німецькому патриціату. Чеські королі були змушені шукати собі підтримки лише з боку дрібного і середнього дворянства. Тому станово-представницька монархія в Чехії не набула свого повного розвитку.
Станово-представницькі установи. Всюди на другому етапі розвитку феодальної державності оформлюються специфічні станово-представницькі установи, які включали до свого складу представників основних станів: духівництва, дворянства і міщан. Королівська влада не тільки мала потребу в їх підтримці, але певною мірою залежала від них і була змушена зважати на інтереси цих станів.
Класичним зразком такої установи були Генеральні штати Франції, які вперше були скликані у 1302 році. Приводом для їх скликання стало зіткнення короля Філіппа IV з Папою Римським. Періодичність скликання Генеральних штатів не була встановлена. Королі скликали їх залежно від обставин і політичних міркувань. Графи, герцоги і вище духівництво отримували запрошення від короля і з'являлися особисто або надсилали своїх представників. Решта дворянства і церковників обирала своїх депутатів. Міста були представлені пагриціансько-бюргерською верхівкою. Це були особи або обрані, або призначені королівськими чиновниками.
Питання, що виносилися на розгляд Генеральних штатів, визначалися королем. Генеральні штати скликалися'для того, щоб з'ясувати думку станів щодо миру або війни, у зв'язку з підписанням міжнародних договорів і т.д. Але найчастіше король звертався до Генеральних штатів з проханням про фінансову допомогу або дозвіл на введення чергового податку. Генеральні штати зверталися до короля з проханнями, скаргами, протестами. Спроби Генеральних штатів
96
4ст
97
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків____
закріпити за собою постійні фінансові або законодавчі повноваження успіху не мали.
Відповідно до затвердженого королем регламенту кожен стан засідав і голосував окремо. У зв'язку з цим були виділені три курії, в кожній з яких засідали духівництво, дворяни і міщани. Кожна курія мала один голос, і тому у феодалів була завжди перевага над третім станом.
У деяких регіонах Франції виникали місцеві станово-представницькі установи. На кінець XIV століття їх кількість досягла двадцяти.
Англійський парламент, вперше скликаний 1265 року, перетворюється з 1295 року, коли працював так званий зразковий парламент, на постійний законодавчий орган країни.
Структура парламенту визначилася не відразу. Але і тут представники знаті запрошувалися поіменно, а всі інші, тобто лицарі та міщани, обирались або призначались. У середині XIV століття парламент розділився на дві палати. У верхній, палаті лордів, засідали герцоги, графи, барони, які отримали від короля право спадкового перства. Тут же були і представники вищого духівництва. Лицарі і міщани складали палату общин. Представники лицарства обиралися на зборах у графствах. Для виборців був встановлений ценз у сорок шилінгів річного прибутку від нерухомої власності. Депутати від міст, як і у Франції, або обиралися, або призначалися місцевою владою.
Особливість англійського парламенту, де лицарі і міщани засідали разом, в одній палаті, пояснювалася відсутністю межі між ними, що робило парламент дуже впливовим органом. Поступово англійський парламент здобуває право на участь у виданні законів, право вирішувати питання про прибуток на. користь королівської скарбниці, право здійснювати контроль за вищими посадовими особами і виступати в деяких випадках як судовий орган. Наприкінці XIV століття було встановлено, що ніякий закон не може бути прийнятий без згоди короля і палат парламенту. В XV столітті з'являється правило, згідно з яким клопотання парламенту повинні втілюватися у форму законопроектів, що отримали назву «біллей». Так оформилося поняття закону (статуту), як акта, який виходить від короля, палати лордів і палати общин.
Намагаючись підпорядкувати своєму контролю державне управління, парламент наприкінці XIV століття запровадив процедуру імпічменту. Вона полягала в порушенні палатою общин перед палатою лордів, як вищим судом, обвинувачення проти тієї чи іншої посадової особи короля в зловживанні владою.
Феодальна держава і право ____в країнах Європи_____
Розділ І
Одночасно відбувається формування англійського місцевого самоврядування. В графствах утворюються збори, в містах — різного роду ради.
Подібна установа за станами у вигляді рейхстагу виникає і в Німеччині. Імперські з'їзди, або рейхстаги, складалися з трьох колегій: колегії курфюрстів, колегії князів, графів і вільних господарів (панів), а також колегії представників імперських міст. Кожна колегія засідала окремо. Однак в країні, яка не тільки не позбулася, а навіть посилила роздробленість, ніякої реальної влади цей орган не мав. Певний вплив мали в кожній окремій державі місцеві представницькі органи — ландтаги, які складалися з дворянства, вищого духівництва і міщан.
Досить своєрідним станово-представницьким органом Речі Посполитої був Вальний (загальний) Сойм, який скликався один раз на два роки. Був він двопалатним. Нижча палата — «палата послів» — складалась із депутатів, обраних на шляхетських повітових сеймиках. Тут кожен делегат отримував інструкцію, від якої не мав права відступати. Через те що процедура голосування, прийнята на Вальному Соймі, вимагала одностайності депутатів, прийняття рішення ставало дуже важкою справою, бо незгода навіть одного депутата могла звести всю роботу сойму нанівець.
Шляхта з усіх сил підтримувала цей принцип «ліберум вето» — право вільної заборони. Вища палата Вального Сойму називалася се-
Структура станово-представницьких органів у країнах Європи
АНГЛІЯ
ФРАНЦІЯ
НІМЕЧЧИНА
Генеральні штати 1 :;:.;. " ;..- „рейхстагі^ло.;.;;.1;-,:-;;:
Духівництво Дворян- Міщани |? 1 Колегія курфю- Колегія князів, графів, ВІЛЬНИХ Колегія імперських
ство І рстів панів МІСТ
ПОЛЬЩА
ЧЕХІЯ
Вальний Сойм
Сейм
Пани Дрібна шляхта
Міщани [
98
99
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
натом. До неї входили феодальна аристократія, верхівка чиновництва, ієрархи церкви. Представників міст у Вальному Сеймі не було.
У Чехії в XIV столітті колишні станові дворянські збори (снем) доповнюються представниками міст і перетворюються на станово-представницький сейм. Він включав три стани: панів, дрібну їшіях-ту і міщан. Засідали вони нарізно.
На засіданнях сейму спочатку оголошувалася думка панів, потім — лицарів і тільки після цього питання надходило на розгляд міщан. До компетенції сейму було віднесено питання вищого законодавства, затвердження міжнародних угод, введення нових податків.
Зміни в державному механізмі. Виникнення станово-представницької монархії, концентрація політичної влади в руках короля супроводжувались ускладненнями державного механізму.
У Франції, наприклад, важливе місце в центральному управлінні зайняла утворена на базі королівської курії Велика рада, до якої входили представники вищої світської та духовної знаті. В апараті з'являються нові посади — секретарі, нотаріуси. Виникають спеціалізовані органи фінансового управління: королівська скарбниця, лічильна палата та ін.
На місцях вводиться посада губернатора.
В Англії в цей період відбувається розвиток нового виконавчого органу — Королівської ради, до якої переходить вища законодавча і судова влада. З'являються нові посадові особи в місцевому управлінні — коронери і констеблі. Остаточно утверджується практика призначення з місцевих землевласників у графствах так званих охоронців миру, або мирових суддів, які згодом стали виконувати найбільш важливі функції місцевого управління замість шерифів. Розвивається судова система. Вищими судами стали Суд королівської лави, де вирішувалися кримінальні справи, Суд загальних позовів, де розглядалися цивільні справи, і Суд скарбниці (казначейства), який розглядав цивільні справи, де однією із сторін виступала корона. Потім із загальної системи вищих королівських судів відокремився Суд лорда-канцлера, який вирішував справи за принципом справедливості.
Спроби створення загальних імперських установ робилися і в Німеччині. Одним з таких органів повинен був стати заснований у XV столітті Імперський верховний суд у справах імперських підданих окремих князівств. Але вся його діяльність обмежувалася вирішенням спорів між імперськими «чинами», причому без значного успіху.
Феодальна держава і право ______в країнах Європи___ _
\
Розділ І
Відповідні зміни відбувалися і в Польщі. Король обирався магнатами і шляхтою. При ньому існувала Рада^із шістнадцяти великих феодалів. Це був дорадчий орган, але без його згоди король не міг зробити жодного призначення посадових осіб у державі. Центральним органом управління залишався королівЬький двір, але королівські посадові особи були обмежені у своїх правах. Так, маршалок був лише управляючим двором, а канцлер з королівського міністра перетворився на агента сойма. На чолі війська стояв не король, а великий гетьман, коронні підскарбії відали фінансами. Основними адміністративно-територіальними одиницями були воєводства. Місцеву адміністрацію очолювали воєводи і каштеляни.
В Чехії главою держави вважався виборний або спадковий король. З 1436 року постійним органом стає Королівська рада, до якої спочатку входили пани і лицарі. Але дуже скоро вона перетворилася на орган вищої аристократії — Раду панів. В областях, на які розподілялася Чехія, влада повністю належала місцевим панам і лицарству. Місцева шляхта збиралася на обласні з'їзди. Головним дворянським судом був земський суд у Празі, який засідав чотири рази на рік. До його складу входили король або призначений ним замісник, вищі посадові особи і дворянські засідателі.
§ 4. Абсолютна монархія
т -••••- • • -А
1 ретш І останній період в Історії феодальної держави і права починається з кінця XVI століття. Це був час розкладу феодальних відносин — період зародження елементів буржуазного суспільства.
Причини та передумови виникнення абсолютизму. Передумови абсолютизму коренилися в соціально-економічних змінах, які були викликані розвитком продуктивних сил. Відбувається бурхливе зростання промисловості, настає епоха її технічного переозброєння, на зміну дрібному виробництву приходять великі підприємства, здійснюється технічний розподіл праці.
В міру нагромадження капіталів верхівка міст стає основою для розвитку буржуазії.
Розвиваються банки, з'являються загальнонаціональні ярмарки. Виникають перші зародки робітничого класу в особі найманців, які вийшли з міських низів. Поступово утворюються два основних еле-
100
101
Частина друга
Історія держави і права _______Середніх віків_____
менти буржуазного виробництва: вільна робоча сила і вільний капі- | тал. Завдяки практиці купівлі посад, що існувала в Англії, Франції та інших державах, буржуазія проникає в державний апарат, де займає посади в фінансовому і судовому відомствах.
Одночасно занепадає дворянство. Старі феодальні стани розкладаються. У Франції, наприклад, дворянство розподіляється на дві групи: дворянство шпаги — спадкові дворяни, які намагаються, як і раніше, експлуатувати селян феодальними методами, і дворянство 1 мантії, що формується в основному з буржуазних елементів шляхом купівлі службових посад, які давали право на отримання особистого дворянства. В Англії поряд із старим феодальним дворянством, духовними і світськими феодалами з'являється так зване нове дворян- | ство — джентрі, інтереси якого були тісно пов'язані з інтересами буржуазії. Джентрі, хоч і були за своїм походженням дворянами, вели своє господарство на основі капіталістичних методів, займалися промислами, вели торгівлю і.т.ін., їх власність була вже фактично буржуазною власністю.
Постійно потребуючи грошей, феодальне дворянство вже не за- І доврльняється грошовим чиншем і винагороджує себе іншими побо- І рами, які були основані на феодальному праві. Воно відбирає в селян общинні землі, відновлює колись існуючі повинності, заохочує державу до збільшення податків і т.д. Посилення експлуатації викликало опір селянства, спричиняло до загострення боротьби між феодалами і селянами. З появою буржуазії виникли суперечності— між буржуа і дворянством.
Все це веде до змін у державному ладі. Монархія залишається дворянською, але вже не може існувати без підтримки буржуазії, від якої вона отримує гроші у вигляді податків і мита від промисловості і торгівлі.
На якийсь час встановлюється своєрідна рівновага двох сил — феодального дворянства і буржуазії. Використовуючи цю рівновагу, лавіруючи між цими силами, поступаючись то дворянству, то буржуазії, державна влада отримує певну самостійність щодо обох супро- І тивників, набуваючи таким чином особливої сили.
Французький абсолютизм. Класична форма абсолютизму виникає у Франції. Влада короля поширюється на всю країну, повністю зникають залишки васальних відносин. Державна влада з усіма її атрибутами зосереджується в руках короля. В 1614 році французька
Феодальна дерзісава і право _____в країнах Європи______
\
Розділ І
монархія була оголошена божественною, а влада короля стала розглядатися як священна.
З'являється новий офіціальний титул — «король Божою милістю». Все частіше держава починає ототожнюватися з особою короля, що знайшло свій класичний вираз у висловлюванні Людовика XIV, яке він зробив у,судовому паризькому парламенті: «Держава — це я!»
Юридичне король визнавався джерелом усякої влади, яка не підлягала ніякому контролю. Генеральні штати більше не скликалися, міста поступово втрачають самоврядування. Королю належить право законодавства, він призначає людей на державні і церковні посади, приймає найважливіші зовнішньополітичні рішення. Від його імені здійснювалася судова влада. За Болонським конкордатом 1516 року і Нантським едиктом 1598 року король повністю підкорив собі Католицьку Церкву. Король віднині — джерело влади, воля короля — закон. Обмежений контроль за королівською владою здійснював лише один орган — паризький парламент, судова установа, яка мала право реєстрації королівських ордонансів. Однак Людовик XIV у 1673 році позбавив парламент такого права.
У період абсолютизму у Франції був створений бюрократичний централізований апарат управління. Дворянство займає в ньому основні адміністративні посади, підкорює собі церковний апарат. Певні вакансії дворянству надавала і служба мушкетерів.
Значно розрослися і ускладнилися в цей час центральні органи влади. Людовик XIV 1661 року створив Велику раду, до якої входили герцоги, міністри, державні секретарі, канцлер і різного роду державні радники. Для обговорення зовнішньополітичних питань скликалася більш вузька за складом Верховна рада, питання внутрішнього управління обговорювались у Раді депеш. Існувала ще Рада з фінансових питань.
З XVI століття у Франції з'явилися дуже впливові посади державних секретарів, один з яких виконував фактично функції першого міністра. За часів Людовика XIV державні секретарі наближаються до особи короля, виконуючи роль його особистих помічників.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56