У XVIII столітті з'являються заступники державних секретарів, при яких утворюються значні за своїми розмірами бюро.
Дуже впливовим при дворі Людовика XIII був кардинал Рішельє, який поєднував у одній особі тридцять дві державні посади і титули.
Дуже складним і заплутаним було управління на місцях. Утворювалися численні служби: судове управління, фінансове управлін-
102
103
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
Державний лад Франції в період абсолютизму
Таємна рада
Верховна Короліврька рада . Державні секретарі
1Державний [ Г | контролер фінансів ; )
> [: ,———————;——^+^—————————( ———————:———:————————1 |: І ІІа^ИООІЧИИ
Рада депеш | [І Секретар ! Секретар II парламент
І Г ! '
Рада фінансів І | закордонних справ І і
Секретар 1 ! Секретар
Палати
Озброєння
Лічильна
ня, нагляд за шляхами і т.д. На початок XVI століття політику центру на місцях проводили губернатори, які мали значну владу і відчували себе досить незалежними. Тому у другій половині XVI століття Францію було розділено більш як.на тридцять адміністративних округів — інтендантств. На чолі Цих округів були поставлені інтенданти поліції, юстиції і фінансів. Ці посади замішалися молодими дворянами, як правило, із збіднілих родин. Отримуючи під час свого призначення «накази в запечатаних конвертах» — спеціальні бланки, що містили в собі формальний наказ про арешт, підписаний королем, інтендант міг вписати будь-яке ім'я в цей наказ, і людина при-рікалася на вічне тюремне ув'язнення.
У період абсолютизму завершується утворення централізованої постійної армії. Людовик XIV провів важливу військову реформу: держава відмовлялася від наймання іноземців і переходила до вербування рекрутів із місцевого населення. З 1781 року виняткове право на зайняття офіцерських посад було закріплене за дворянством.
Архаїчною і складною залишалася судова система. В деяких районах Франції зберігалася сеньйоріальна юстиція. Самостійну систему становили церковні суди. Існували і спеціалізовані трибунали: комерційні, банківські і т.д. Дуже заплутаною була і система королів-
104
Феооь.іьиа дсрзісава і право _____ в країнах Скропи _____
Розділ І
ських судів. Нижчі суди було ліквідовано, збереглися лише суди в бальяжах. Важливу роль відігравав Паризький парламент і судові парламенти в інших містах.
У період абсолютизму у Франції створюється розі алужена поліцейська служба: в провінціях, у містах, на великих шляхах і т.д. В 1667 році було введено посаду генерал-лейтенанта поліції, завданням якого було підтримувати порядок у масштабах усього королівства. В його розпорядженні знаходилися підрозділи кінної поліцейської гвардії, судова поліція. Особлива увага приділялась організації поліцейської служби в Парижі. Столицю було поділено на квартали, де діяли особливі поліцейські групи на чолі з комісарами та сержантами поліції. У функції поліції входив не тільки розшук злочинців та підтримання порядку, але й нагляд за правами, контроль за театрами, ярмарками, кабаре тощо. Крім загальної поліції, була також і політична поліція, де панувала система таємного розшуку.
Абсолютизм в Англії. Для Англії був характерний так званий незавершений абсолютизм. Відсутність серйозних суперечностей між дворянством і буржуазією, що народжувалася, близькість інтересів джентрі і буржуа привели до того, що тут розпочався процес становлення абсолютизму. Це знайшло свій вияв у різкому посиленні королівської влади в правління династії Тюдорів (кінець XV-— XVI ст.), але він, проте, не набув свого розвитку, як. це сталося у Франції. Порівняно з класичним французьким абсолютизмом англійський мав певні особливості. Тут навіть в умовах абсолютної монархії поряд з сильною королівською владою зберігався і діяв орган станового представництва — парламент. Крім цього, в Англії зберігалося, як і в попередні часи, місцеве самоврядування при відсутності такої централізації і бюрократизації державного апарату, як на континенті. Нарешті, збройні сили у вигляді постійної армії залишалися з Англії нечисленними.
Центральними органами влади і управління в період абсолютної монархії в Англії були король, таємна рада і парламент.
Реальна влада зосереджувалася в руках короля. Він здійснював через численні, тільки йому підпорядковані органи законодавчі, виконавчі і судові повноваження.
В правління Генріха VIII (1491-1574 рр.) в Англії утверджується англіканське віросповідання. Через відмову Папи Римського дозволити Генріху VIII розлучення парламент у 1534 році прийняв постанову про відділення Англіканської Церкви від Риму і визнав короля
105
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
"феодальна держава І право х Європи_____
\
Розділ І
главою церкви. Була одночасно проведена секуляризація, тобто І фіскація церковних земель. Остаточне оформлення Англіканська] ква отримала в правління королеви Єлизавети Тюдор (1533-1603 [ період розквіту абсолютизму в Англії. У 1559 році парламент: визнав королеву Англії главою церкви. Таке поєднання світе і церковної влади значно посилювало авторитет корони.
Вищим органом управління періоду абсолютизму була Та рада, до якої входили представники і феодальної знаті, і нове рянства, і буржуазії, що народжувалася. Цей орган складався з І посадових осіб: лорда-канцлера, лорда скарбника, лорда-охор великої печатки і т.д. Таємна рада мала досить широку компете вона управляла заморськими колоніями, регулювала зовнішню І гівлю, за її участю видавалися ордонанси, вона розглядала дея дові справи як суд першої інстанції і в апеляційному порядку.
У зв'язку з виникненням окремої Англіканської Церкви церковним органом країни стала Висока комісія. До її складу І духовними особами входили члени Таємної ради та інші посадо би. Компетенція комісії була досить широкою. Вона розслід ви, які були пов'язані з порушеннями законів про зверхність в ської влади у церковних справах, про боротьбу з єретиками і т.д.і
Верховенство корони у взаємовідносинах з парламентом і оформлене статутом 1589 року, який прирівняв укази «короля в1 до законів, що приймаються парламентом. Однак, незважаючи! роль парламенту в рішенні найважливіших питань державного! тя зменшилась, теоретично все ще вважалося, що «парламент* вує старі закони, видає нові... має силу у всьому королівстві», ріод абсолютизму парламент продовжував зберігати за собою І гативу затвердження розмірів податків і зборів. Все це означа встановлення абсолютної монархії в Англії не зробило її повністю незалежними від парламенту. На початок XVII столітші новище змінюється. Все помітнішим стає розходження між І і парламентом. Парламентська опозиція робиться відчутнішою»1 лійська буржуазія і нове дворянство вступають у конфлікт з аЄ тизмом. Все це призвело до того, що на останньому етапі кого абсолютизму парламент не скликався протягом одинадцяти І (1629-1640 рр.).
У XVI столітті набирає сили посада королівського сен Призначалось у цей час два таких секретаря, які вирішували найбї важливі державні справи.
Постійної армії у Тюдорів не було. Існували тільки гарнізони за ми Англії і сторожа на шотландському кордоні. Король задоволь-М я своєю лейб-гвардією і невеликими загонами найманців. Розпуск зброєних феодальних загонів і монопольне право корони на викори-ання артилерії значно посилили військову^силу королівської влади, у разі необхідності провадився набір міліції: Очолював ополчення в межах графства лорд-лейтенант, який призначався королівською владою. Крім цього був створений сильний військовий морський флот.
У період абсолютизму була розширена королівська юрисдикція. Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд канцлера були найважливішими судовими інстанціями. Остаточно оформилася структура таких центральних Вестмінстерських судів, як Суд справедливості і Вищий суд адміралтейства. Серед заново утворених установ слід передусім згадати надзвичайний судовий орган — Зоряну пала,-ту, яка у вигляді спеціального відділення Таємної ради стала знаряд-
Державний лад Англії в період абсолютизму
Тг Іємнарада
Лорд-канцлер Лорд-скарбник Лорд — хранитель печатки Лорд-адмірап Інші сановники
Зоряна 1 палата В Висока 1 комісія 1 Вестмінстерські суди
Суд королівської лави Суд загальних позовів Суд скарбниці
106
107
Частина друга
Історія дерзісави і права Середніх віків
-~ф_м)а:Іьна держава І право
в кр_анІах_Європ_и_____ __
Розділ І
дям у боротьбі з ворогами королівської влади, свого роду політич трибуналом. Судочинство тут мало інквізиційний характер, застосовувалися тортури.
Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.
Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ
Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.
Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її
Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)
перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-
ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.
«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.
[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.
Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.
Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.
В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.
Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.
Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-
108
109
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.
Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.
Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.
Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.
У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму. Це була < поєднання необмеженої влади монархів з їх намаганнями здій$ перетворення, які були рекомендовані філософами-просвп (Вольтером, Руссо, Монтеск'є та ін.). З цією метою в Австрії: джувалися реформи, які повинні були оновити якоюсь мірою су ний і державний лад. Так, було обмежене, а потім і скасоване І тво, відбулися зміни в судочинстві, провадилися серйозні кодифік роботи, фінансова реформа і т.ін. Але це зовсім не означало ] політикою поліцейської держави, яка провадилася і в Австрії.
§ 5. Феодальне право в країнах Європи
держава і право вкраїнах Європи
\ \
Розділ І
Фе
'еодальне працо франків, Франції, Ангяй»| меччини та країн Центральної і Східної Європи повною мірою І ло усю своєрідність феодального суспільства в окремих єврощ ких країнах, а разом з тим і загальні закономірності, притаманні] витку феодального права взагалі.
Історико-правова наука наголошує на низці характерних рис» дального права, що відрізняють його як від рабовласницького»! і від буржуазного права. Для феодального права європейських і вони будуть такими:
а) основне місце у феодальному праві посідають норми, які регулюють поземельні відносини;
б) феодальне право становить право-привілей. Воно закріплює нерівність різних феодальних станів. Права людини визначаються залежно від того, яке місце посідає Іюна у феодальній ієрархії;
в) феодальне право, маючи становий характер, не знало чіткого розподілу на галузі права. Воно складалося з ленного права, церковного (канонічного) права, міського (магдебурзького) права і т.д.
г) феодальному праву був притаманний партикуляризм, тобто роз'єднаність права, відсутність єдиного права на всій території держави. Звідси характерною рисою феодального права є панування правових систем, заснованих на місцевих звичаях. Винятком була лише Англія, де на всій території держави діяло «загальне право», яке базувалося на судовому прецеденті;
ґ) феодальне право є правом сильного, «кулачним правом». Це було зумовлено тим, що в руках феодалів об'єднувалася земельна власність з політичною владою над залежним населенням і тому вони мали змогу змушувати селян до виконання різного роду по-винностей і придушувати всілякі виступи проти експлуатації;
д) значний вплив на правовий розвиток релігійних догматів приводив до того, що церковні настанови самі перетворювалися на норми права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Дуже впливовим при дворі Людовика XIII був кардинал Рішельє, який поєднував у одній особі тридцять дві державні посади і титули.
Дуже складним і заплутаним було управління на місцях. Утворювалися численні служби: судове управління, фінансове управлін-
102
103
Частина друга
Історія держави і права ___ Середніх віків_____
Державний лад Франції в період абсолютизму
Таємна рада
Верховна Короліврька рада . Державні секретарі
1Державний [ Г | контролер фінансів ; )
> [: ,———————;——^+^—————————( ———————:———:————————1 |: І ІІа^ИООІЧИИ
Рада депеш | [І Секретар ! Секретар II парламент
І Г ! '
Рада фінансів І | закордонних справ І і
Секретар 1 ! Секретар
Палати
Озброєння
Лічильна
ня, нагляд за шляхами і т.д. На початок XVI століття політику центру на місцях проводили губернатори, які мали значну владу і відчували себе досить незалежними. Тому у другій половині XVI століття Францію було розділено більш як.на тридцять адміністративних округів — інтендантств. На чолі Цих округів були поставлені інтенданти поліції, юстиції і фінансів. Ці посади замішалися молодими дворянами, як правило, із збіднілих родин. Отримуючи під час свого призначення «накази в запечатаних конвертах» — спеціальні бланки, що містили в собі формальний наказ про арешт, підписаний королем, інтендант міг вписати будь-яке ім'я в цей наказ, і людина при-рікалася на вічне тюремне ув'язнення.
У період абсолютизму завершується утворення централізованої постійної армії. Людовик XIV провів важливу військову реформу: держава відмовлялася від наймання іноземців і переходила до вербування рекрутів із місцевого населення. З 1781 року виняткове право на зайняття офіцерських посад було закріплене за дворянством.
Архаїчною і складною залишалася судова система. В деяких районах Франції зберігалася сеньйоріальна юстиція. Самостійну систему становили церковні суди. Існували і спеціалізовані трибунали: комерційні, банківські і т.д. Дуже заплутаною була і система королів-
104
Феооь.іьиа дсрзісава і право _____ в країнах Скропи _____
Розділ І
ських судів. Нижчі суди було ліквідовано, збереглися лише суди в бальяжах. Важливу роль відігравав Паризький парламент і судові парламенти в інших містах.
У період абсолютизму у Франції створюється розі алужена поліцейська служба: в провінціях, у містах, на великих шляхах і т.д. В 1667 році було введено посаду генерал-лейтенанта поліції, завданням якого було підтримувати порядок у масштабах усього королівства. В його розпорядженні знаходилися підрозділи кінної поліцейської гвардії, судова поліція. Особлива увага приділялась організації поліцейської служби в Парижі. Столицю було поділено на квартали, де діяли особливі поліцейські групи на чолі з комісарами та сержантами поліції. У функції поліції входив не тільки розшук злочинців та підтримання порядку, але й нагляд за правами, контроль за театрами, ярмарками, кабаре тощо. Крім загальної поліції, була також і політична поліція, де панувала система таємного розшуку.
Абсолютизм в Англії. Для Англії був характерний так званий незавершений абсолютизм. Відсутність серйозних суперечностей між дворянством і буржуазією, що народжувалася, близькість інтересів джентрі і буржуа привели до того, що тут розпочався процес становлення абсолютизму. Це знайшло свій вияв у різкому посиленні королівської влади в правління династії Тюдорів (кінець XV-— XVI ст.), але він, проте, не набув свого розвитку, як. це сталося у Франції. Порівняно з класичним французьким абсолютизмом англійський мав певні особливості. Тут навіть в умовах абсолютної монархії поряд з сильною королівською владою зберігався і діяв орган станового представництва — парламент. Крім цього, в Англії зберігалося, як і в попередні часи, місцеве самоврядування при відсутності такої централізації і бюрократизації державного апарату, як на континенті. Нарешті, збройні сили у вигляді постійної армії залишалися з Англії нечисленними.
Центральними органами влади і управління в період абсолютної монархії в Англії були король, таємна рада і парламент.
Реальна влада зосереджувалася в руках короля. Він здійснював через численні, тільки йому підпорядковані органи законодавчі, виконавчі і судові повноваження.
В правління Генріха VIII (1491-1574 рр.) в Англії утверджується англіканське віросповідання. Через відмову Папи Римського дозволити Генріху VIII розлучення парламент у 1534 році прийняв постанову про відділення Англіканської Церкви від Риму і визнав короля
105
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
"феодальна держава І право х Європи_____
\
Розділ І
главою церкви. Була одночасно проведена секуляризація, тобто І фіскація церковних земель. Остаточне оформлення Англіканська] ква отримала в правління королеви Єлизавети Тюдор (1533-1603 [ період розквіту абсолютизму в Англії. У 1559 році парламент: визнав королеву Англії главою церкви. Таке поєднання світе і церковної влади значно посилювало авторитет корони.
Вищим органом управління періоду абсолютизму була Та рада, до якої входили представники і феодальної знаті, і нове рянства, і буржуазії, що народжувалася. Цей орган складався з І посадових осіб: лорда-канцлера, лорда скарбника, лорда-охор великої печатки і т.д. Таємна рада мала досить широку компете вона управляла заморськими колоніями, регулювала зовнішню І гівлю, за її участю видавалися ордонанси, вона розглядала дея дові справи як суд першої інстанції і в апеляційному порядку.
У зв'язку з виникненням окремої Англіканської Церкви церковним органом країни стала Висока комісія. До її складу І духовними особами входили члени Таємної ради та інші посадо би. Компетенція комісії була досить широкою. Вона розслід ви, які були пов'язані з порушеннями законів про зверхність в ської влади у церковних справах, про боротьбу з єретиками і т.д.і
Верховенство корони у взаємовідносинах з парламентом і оформлене статутом 1589 року, який прирівняв укази «короля в1 до законів, що приймаються парламентом. Однак, незважаючи! роль парламенту в рішенні найважливіших питань державного! тя зменшилась, теоретично все ще вважалося, що «парламент* вує старі закони, видає нові... має силу у всьому королівстві», ріод абсолютизму парламент продовжував зберігати за собою І гативу затвердження розмірів податків і зборів. Все це означа встановлення абсолютної монархії в Англії не зробило її повністю незалежними від парламенту. На початок XVII столітші новище змінюється. Все помітнішим стає розходження між І і парламентом. Парламентська опозиція робиться відчутнішою»1 лійська буржуазія і нове дворянство вступають у конфлікт з аЄ тизмом. Все це призвело до того, що на останньому етапі кого абсолютизму парламент не скликався протягом одинадцяти І (1629-1640 рр.).
У XVI столітті набирає сили посада королівського сен Призначалось у цей час два таких секретаря, які вирішували найбї важливі державні справи.
Постійної армії у Тюдорів не було. Існували тільки гарнізони за ми Англії і сторожа на шотландському кордоні. Король задоволь-М я своєю лейб-гвардією і невеликими загонами найманців. Розпуск зброєних феодальних загонів і монопольне право корони на викори-ання артилерії значно посилили військову^силу королівської влади, у разі необхідності провадився набір міліції: Очолював ополчення в межах графства лорд-лейтенант, який призначався королівською владою. Крім цього був створений сильний військовий морський флот.
У період абсолютизму була розширена королівська юрисдикція. Суд королівської лави, Суд загальних позовів і Суд канцлера були найважливішими судовими інстанціями. Остаточно оформилася структура таких центральних Вестмінстерських судів, як Суд справедливості і Вищий суд адміралтейства. Серед заново утворених установ слід передусім згадати надзвичайний судовий орган — Зоряну пала,-ту, яка у вигляді спеціального відділення Таємної ради стала знаряд-
Державний лад Англії в період абсолютизму
Тг Іємнарада
Лорд-канцлер Лорд-скарбник Лорд — хранитель печатки Лорд-адмірап Інші сановники
Зоряна 1 палата В Висока 1 комісія 1 Вестмінстерські суди
Суд королівської лави Суд загальних позовів Суд скарбниці
106
107
Частина друга
Історія дерзісави і права Середніх віків
-~ф_м)а:Іьна держава І право
в кр_анІах_Європ_и_____ __
Розділ І
дям у боротьбі з ворогами королівської влади, свого роду політич трибуналом. Судочинство тут мало інквізиційний характер, застосовувалися тортури.
Відбулися в цей час і деякі зміни в системі органів місце управління. Бюрократичний апарат на місцях все ще був сла і місцеве самоврядування відігравало суттєву роль.
Найбільшою адміністративною одиницею залишалося гра Вплив зборів і роль шерифів помітно зменшились. Усі питання і вого управління зосереджуються в руках мирових суддів. У діяльності вони були тісно зв'язані з Таємною радою, яка спря вала й контролювала їхню роботу. Рада давала їм найрізноманЙ завдання, ставила перед ними різні запитання. У зв'язку з цим і вих суддів часто називали тюдорівськими слугами для всіх сґ
Остаточно оформилася нижча адміністративна одиниця у І церковного приходу, який став основою і церковного управ і ланкою місцевого самоврядування. Збори жителів прихода сплачували податки, вирішували різноманітні питання: ремонті і мостів, розподіл податків на утримання бідних, церковного І ку тощо. Уся діяльність приходських органів була поставлена щі слабний контроль мирових суддів.
Абсолютизм в Німеччині. Дуже своєрідно відбувався в цеі| розвиток Німеччини. Послаблення імператорської влади, всілякого авторитету після Великої селянської війни 1525 року-більшого антифеодального руху Середньовіччя і реформації,.Д проводжувалася релігійними війнами, привели до подальшого^; лення курфюрстів -— глав найбільших німецьких князівств. По < князівства перетворилися на фактично незалежні державні; на окремі королівства з системою загального підданства і апаратом влади і управління (князівський двір, рада, чиновники* Ландтаги поступово втрачають свій вплив. Курфюрсти самоСІ збирають податки, виступають як вища судова інстанція, укла союзи як між собою, так і з іноземними державами, ведуть війни»| бують монету і навіть визначають релігію своїх підданих. її
Курфюрсти зуміли добитися того, що кожний імператор І ранні повинен був приймати розроблені ними умови: не пере; імператорський престол у спадщину, не втручатися в справи І регулярно скликати їх з'їзди і т.д. З XVI століття ці умови ють назву «виборчих капітуляцій». Тому в Німеччині саме к)
перетворилися на абсолютних монархів. Це був реакційний від мого початку «князівський абсолютизм», який закріпив роздроб-
ість феодальної Німеччини, гальмував її розвиток.
«Князівський абсолютизм» багато чим відрізнявся від централ і-ованих абсолютних монархій. По-перше,-вік склався не в межах всієї імперії, яка залишалася децентралізованою, а в межах окремих князівських володінь. По-друге, його утвердження було не наслідком тимчасової рівноваги сил дворянства і буржуазії, а виразом певного панування реакційних сил, перемоги реакції над буржуазним рухом і підкорення слабкої німецької буржуазії волі князів. Найбільшими і найсильнішими абсолютистськими державами Німецької імперії були Пруссія і Австрія.
[Ірусська держава остаточно оформилася 1701 року, коли бран-денбурзький курфюрст отримав титул короля Пруссії.
Пруссія була централізованою державою, її глава — король Пруссії— був членом Імперської колегії курфюрстів. Вищим органом державного управління Пруссії була Таємна рада, яка підрозділялася на три самостійні департаменти: іноземних справ, юстиції і внутрішніх справ. Таємній раді були також підпорядковані кілька директорій, у тому числі директорії фінансів, військових справ і королівських маєт-•ків — доменів.
Провідна роль належала департаменту внутрішніх справ, якому були підпорядковані воєнні і доменіальні палати. .Поряд з ними діяли ландрати — земські ради, до яких, за призначенням короля, входили представники дворянства. Ландрати разом з дворянськими комітетами були становими установами, однак водночас вони виконували загальнодержавні функції. Міське самоврядування було скасоване. Відтепер члени міських магістратів призначалися урядом.
В Прусській державі після того як 1655 року була створена постійна армія, особлива роль відводиться директорії військових справ, яка відала організацією, комплектуванням і озброєнням армії. Показово, що на весь державний апарат Пруссії поширювалися військові звання, військова дисципліна.
Прусська держава намагалася взяти під свою опіку громадське жит-Тя У всіх його проявах. Всеосяжного характеру набувала дріб'язкова регламентація не тільки державного, але і приватного життя підданих. Цьому розумінні Прусську державу можна назвати поліцейською.
Австрія на відміну від Пруссії була багатонаціональною країною. анівне становище займали німці, які провадили політику національ-
108
109
Частина друга
Історія держави і права ____Середніх віків
ного гноблення слов'янських та інших народів. Не була Австрія і| кою централізованою державою, як Пруссія. Тут все ще зберіг певні елементи феодальної роздробленості.
Очолював Австрійську державу монарх. Починаючи з XV і ліття австрійські королі ставали германськими імператорами.
Вищим органом влади і управління разом з монархом була' мна рада. Надалі вона була замінена Конференцією, яка на пс XVIII століття перетворилася на постійний орган. Склад Коне] не був точно визначеним. Військовими справами відала пр» Військова рада. У 1760 році була заснована Державна рада, яка| глядала законопроекти, стежила за виконанням законів.
Австрійська монархія була поділена на провінції, на чолі | стояли намісники. Вони обиралися місцевими станово-пред ницькими органами. Річ у тім, що в державах, які входили до ся Австрійської монархії, зберігалися станові збори (сейми), які шували як місцеві, так і загальнодержавні проблеми. УправліІ містах належало міським управам і бургомістрам.
У другій половині XVIII століття австрійські монархи поч водити політику так званого освіченого абсолютизму. Це була < поєднання необмеженої влади монархів з їх намаганнями здій$ перетворення, які були рекомендовані філософами-просвп (Вольтером, Руссо, Монтеск'є та ін.). З цією метою в Австрії: джувалися реформи, які повинні були оновити якоюсь мірою су ний і державний лад. Так, було обмежене, а потім і скасоване І тво, відбулися зміни в судочинстві, провадилися серйозні кодифік роботи, фінансова реформа і т.ін. Але це зовсім не означало ] політикою поліцейської держави, яка провадилася і в Австрії.
§ 5. Феодальне право в країнах Європи
держава і право вкраїнах Європи
\ \
Розділ І
Фе
'еодальне працо франків, Франції, Ангяй»| меччини та країн Центральної і Східної Європи повною мірою І ло усю своєрідність феодального суспільства в окремих єврощ ких країнах, а разом з тим і загальні закономірності, притаманні] витку феодального права взагалі.
Історико-правова наука наголошує на низці характерних рис» дального права, що відрізняють його як від рабовласницького»! і від буржуазного права. Для феодального права європейських і вони будуть такими:
а) основне місце у феодальному праві посідають норми, які регулюють поземельні відносини;
б) феодальне право становить право-привілей. Воно закріплює нерівність різних феодальних станів. Права людини визначаються залежно від того, яке місце посідає Іюна у феодальній ієрархії;
в) феодальне право, маючи становий характер, не знало чіткого розподілу на галузі права. Воно складалося з ленного права, церковного (канонічного) права, міського (магдебурзького) права і т.д.
г) феодальному праву був притаманний партикуляризм, тобто роз'єднаність права, відсутність єдиного права на всій території держави. Звідси характерною рисою феодального права є панування правових систем, заснованих на місцевих звичаях. Винятком була лише Англія, де на всій території держави діяло «загальне право», яке базувалося на судовому прецеденті;
ґ) феодальне право є правом сильного, «кулачним правом». Це було зумовлено тим, що в руках феодалів об'єднувалася земельна власність з політичною владою над залежним населенням і тому вони мали змогу змушувати селян до виконання різного роду по-винностей і придушувати всілякі виступи проти експлуатації;
д) значний вплив на правовий розвиток релігійних догматів приводив до того, що церковні настанови самі перетворювалися на норми права.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56