На цей час припадає і поява феодальної держави в Англії. Британія була заселена кельтськими племенами, які у І столітті н.е. опинилися під владою Римської імперії. У V столітті римські легіони покинули острів, але кельтське населення недовгий час залишалося господарем Британії. У V столітті з континенту почалося масове вторгнення в Британію північно-германських племен, серед яких були англи, сакси, юти. Вони витіснили кельтів на північ (у Шотландію) і на захід (в Уельс) і оселилися на острові. Процес класоутворення, що вже розпочинався в англосаксів — таку назву дістали завойовники, привів до виникнення державності у вигляді семи королівств (Кент, Уессекс, Ессекс та ін). У 829 році уессекський король об'єднав під своєю владою всі інші англосаксонські королівства. Так утворилась єдина англосаксонська держава — Англія.
Приблизно в цей же час відбувалось утворення феодальних держав у країнах Центральної, Південно-східної та Східної Європи.
На Балканському півострові на основі об'єднання союзу «Семи слов'янських племен» з протобулгарами вже в VII столітті виникає Перше болгарське царство, а в ІХ-Х століттях тут перемагає феодальний лад.
74
У УШ-Х століттях з'являються перші сербські князівства, серед яких найбільш відомі Рашка та Зета. У XII столітті сербські землі об'єднуються в єдине князівство, яке в 1217, році перетворюється на королівство.
Поява держави на польських землях датується скоріше всього X століттям, підтвердженням чому є князювання Мешко І (960-992 рр.).
На західнослов'янських землях на початку IX століття з'являється Великоморавське князівство. Після угорської навали 906 року воно зникає. З цього часу починається історія Чеського князівства, яке в середині X століття стає феодальною державою.
І нарешті зовсім іншим шляхом відбувалось утворення феодаль,-ної держави Візантії. Передумовою її виникнення був розподіл Римської імперії на дві частини — Східну і Західну. Столицею східної частини імперії став Константинополь, як було названо в 330 році старе місто Візантій. З IV століття до середини VII століття у Візантії відбувався процес розкладу рабовласницького ладу і зародження в надрах візантійського суспільства елементів феодалізму, остаточна перемога якого датується ІХ-ХІ століттями.
Період феодалізму в країнах Європи охоплює значний проміжок часу. Внаслідок цього феодальна держава і право, які не залишають-, ся незмінними протягом феодальної епохи, потребують додаткової періодизації.
Що стосується європейських держав, то доцільним буде виділення трьох основних етапів, у межах яких проявлялися загальні закономірності їх державно-правового розвитку:
1) період ранньофеодальної монархії;
2) період станово-представницької монархії;
3) період абсолютної монархії.
Кожному з цих періодів були властиві свої характерні риси, свої особливості.
§ 2. Ранньофеодальна монархія
Ханньофеодальна монархія — це період виникнення і становлення феодального суспільства, феодальної держави і права. Вона охоплює повністю всю історію держави Франків (УІ-ІХ ст.), а також перший" період в історії феодальної Англії, феодальної Франції, феодальної Німеччини, який тривав з IX до XIII століття. Як ранньофеодальну монархію можна характеризувати історію феодаль-
,75
Частина друга
Історія держави і права ____Середні* віків____
Феодальна держала і пра<н> в країнах Європи
л
Розділ І
ної Болгарії (УІІ-Х1У ст.) та Сербії (ХІІ-Х1У сі.), а також перший період у розвитку феодальної Польщі (ІХ-ХІУ ст.) та Чехії (Х-ХІУ ст.).
Формування і розвиток феодальних суспільно-економічних відносин. В умовах ранньофеодальної монархії проходить утвердження феодальної системи. Відбувається розвиток феодальної власності на землю. Вільний від усяких обов'язків і повинностей алод поступався місцем бенефіцію — умовній службовій власності на землю, та спадковому феоду, власник якого теж повинен був служити своєму сюзерену. Одночасно відбувається соціальне розшарування, формування панівної верстви феодалів-землевласників і пригнобленого феодально-залежного, а потім і покріпаченого селянства.
Вже в державі Франків досить рано з'являються чітко відокремлені одна від одної такі соціальні групи, як служила знать, вільні фран-ки-общинники і напіввільні лити при збереженні певної кількості рабів.
Найвиразніше соціальні відмінності у франкському суспільстві виявлялися у ставленні до рабів. Раб на відміну від вільного франка-общинника розглядався як річ, його викрадення прирівнювалося до викрадення тварини. Рабська праця, однак, не набула великого поширення у франків.
Салічна Правда — правовий пам'ятник франків, який датується V століттям, свідчить про майнове розшарування франкського суспільства. Разом з тим зберігалося багато старих общинних порядків: існувала общинна власність на поля, луки, пустки, зберігалися рівні права селян на общинний земельний наділ. У цей час лише зароджується поняття аллоду у вигляді зародків спадкової передачі земельного наділу.
Процеси феодалізації посилюються у франків під час завойовницьких воєн УІ-УІІ століть, коли до рук франкських королів і королівських дружинників переходить значна частина галло-римських маєтків у Північній Галлії. Служила знать, як і самі королі, що захопили право розпоряджатися завойованою землею, стають великими власниками земель, худоби, рабів. Франкська верхівка у цей час поповнюється частиною галло-римської аристократії, яка переходить на службу до франкських королів.
Бурхливим розвитком феодальних відносин характеризується VIII століття. У цей час у франкському суспільстві відбувається аграрний переворот, який приводить до широкого утвердження великої земельної власності, до зростання приватної влади феодальних магнатів, до втрати общинниками своїх земельних наділів.
З середини VIII століття І:а основі поширення договорів комендації (протегування), прекарія, коли селянин віддавав землю землевласнику, а потім отримував її від нього вже на праві володіння, а не власності, закабаленкя та ін., розвивалася майнова і особиста залежність раніше вільного селянства від феодальних землевласників. Селянство поступово втрачало не лише право власності на свої земельні ділянки,- а й особисту волю. Передусім це відчували на собі боржники, які не мали змоги повернути борг, безземельні і т.ін. Активно сприяла цьому процесу держава, яка вже з IX століття забороняла переходи селян з одного маєтку до іншого, вимагала, щоб кожна вільна людина знайшла собі сеньйора.
У Франції в ІХ-ХІ століттях відбувалось остаточне оформлення феодально-залежного селянства, серед якого розрізнялося декілька категорій: серви, яких розглядали як просту належність до землі, та вілани, яких вважали вільними держателями землі. На дві групи розпадалося і селянство Німеччини (вільні чиншовики і напіввільні лити). Різноманітні категорії залежного селянства виникали і в англосаксів, хоч тут до XI століття продовжував зберігатися значний прошарок вільних селян. Але після нормандського завоювання Англії тут у 1086 році був проведений перепис населення, земель, знарядь праці і т.д. Відомості перепису записувалися до реєстру, який отримав назву «Книги страшного суду». Значна частина селян, які залишалися вільними, була переведена до розряду кріпаків. Вони називалися віланами, але за своїм становищем'були близькими до французьких сервів.
У Болгарії в ІХ-Х століттях селянство складалося з трьох подібних груп: баштинників, які зберігали свою батьківську ділянку землі і особисту волю, париків — кріпаків, що відбували панщину і несли інші повинності, і отро1ків-рабів, посаджених на землю. Такі ж групи існували в ХІІ-ХІІІ століттях у Сербії і відповідно називалися: себри, меропхи та отроки (раби). В Чехії в ІХ-ХІ століттях це були вільні «дедичі», покріпачені «седляки» і отроки-раби. Так само розвивалася феодальна залежність селянства в Польщі.
У Візантії, де розвиток йшов у напрямку до феодалізму за рахунок ліквідації рабовласницьких відносин, в ІХ-ХІ століттях основною фігурою в сільськогосподарському виробництві стає феодально-залежний парик.
Сутність сюзеренітету-васалітету. За рахунок злиття старої родоплемінної аристократії і нової знаті, яка отримувала від короля зе-
76
77
Частина друга
Історія держави і права _____Середніх віків_____
мельні пожалування за військову та іншу служби, відбувалося формування соціальної верхівки суспільства — феодалів-землевласників. Дуже рано до них приєднується і духівництво, земельні володіння якого швидко зростають.
Водночас відбувалася консолідація панівної верстви феодалів. У процесі згуртування землевласників в окрему групу виникає особлива форма взаємовідносин між ними у вигляді сюзеренітету-васалітету. В результаті формується своєрідна ієрархічна драбина за розрядами феодалів. Кожен розряд фіксував титул або ранг. Так, у Франції верхівку цієї ієрархічної драбини займав король. Далі йшли герцоги, маркізи, графи, барони, віконти і, нарешті, шевальє. Права, привілеї, обов'язки феодала визначалися тією сходинкою, яку він займав на цій ієрархічній драбині.
В основу зв'язків між сюзереном (господарем) і васалом (слугою) були покладені поземельні відносини, а саме — наділення сюзереном (сеньйором) своїх васалів за службу землею. Річ у тім, що великі феодали аж ніяк не прагнули зберегти за собою, залишити у своєму безпосередньому користуванні якомога більше землі, їхня суспільна вага і сила визначалися значною мірою кількістю слуг-васалів. Тому феодал, як правило, зберігав за собою лише частину земельних угідь, що становили його домен (маєток), а решту земель передавав як винагороду за службу своїм васалам.
Взаємовідносини між сюзереном і васалом оформлялися у вигляді договору, який укладався публічно шляхом урочистого обряду в присутності всіх васалів даного сюзерена. Такі васальні договори фіксували основні правила та обов'язки сторін. Сюзерен поряд з наданням земельного володіння повинен був забезпечити васалу захист, радитися з ним, вирішувати його суперечки з іншими васалами і т.д. Головним обов'язком васала була вірність своєму сюзеренові і військова служба, строк якої з XI століття складав сорок днів на рік. Васал також брав участь у судових та інших зборах сюзерена, зустрічав і пригощав сюзерена у своїх володіннях, робив грошові внехжи (викуп сюзерена із полону, подарунок на честь посвячення сина сюзерена в лицарі та ін). Згодом васальні відносини стали переходити в спадщину за умови виплати спадкоємцем певної суми грошей (рельєфу).
Подібна феодальна градація існувала і серед німецьких феодалів: герцог, князь, граф, лицар тощо. Правовий пам'ятник Німеччини XIII століття «Саксонське зерцало» нараховує сім таких рангів (військових щитів), на які підрозділяються німецьке дворянство і духівництво: король, єпископи, абати, світські князі, сеньйори, їх васали тощо.
Феодальна держави і право _____в країнах Європи______
\
Розділ І
У Франції та Німеччині діяла класична формула васалітету: «Васал мого васала не мій васал». Це значило, що васал повинен був зберігати вірність тільки по відношенню до свого безпосереднього сюзерена, від якого він отримав землю і якому він давав клятву вірності.
В Англії спочатку розвивається подібна система васалітету. В середині панівної верхівки утворюються різні категорії землевласників: король, графи, тани і т.д. Однак у XI столітті в історії Англії відбулася подія, що викликала докорінні зміни у всьому подальшому розвитку цієї країни. У 1066 році честолюбний та войовничий французький герцог Нормандії Вільгельм (точніше, Уільям) Незаконг ненароджений здійснив збройне вторгнення на Британські острови, розгромив численне, але погано озброєне військо англосаксів і став королем Англії Вільгельмом Завойовником.
Після завоювання Англії соратники Вільгельма ставали васальг ними від нього держателями, які витіснили англосаксонську аристократію. Так з'являється новий нечисленний елітний,панівний прошарок — великі барони і лицарі Вільгельма. Вільгельм продовжував тіснити англосаксів, відвойовуючи графство за графством, і водночас провадив роздачу земель своїм баронам невеличкими ділянками. Зрештою з'ясувалося, що, хоч у баронів і були значні земельні володіння, вони не становили єдиних масивів, а складалися з окремих земельних наділів, що значною мірою послаблювало їхній вплив. Наявність у Вільгельма І великої кількості землі, визнання короля у 1085. році верховним власником всієї землі привели не тільки до посилення королівської влади, але й до зміцнення акцентів у системі «сюзег рен-васал».
Річ у тім, що після нормандського завоювання ця система набирає певної своєрідності. По-перше, в Англії було значно менше ієрархічних сходинок: король, великі барони, лицарі. Щоправда, надалі додалася ще одна сходинка — графи. По-друге, кожен, хто отримував землю від Вільгельма — хоч великий барон, хоч просто лицар, — ставав васалом короля, його безпосереднім держателем. Звідси формула васалітету в Англії стала іншою: усі васали були зобов'язані клятвою вірності королю. Тільки згуртованість нормандських завойов-ників давала їм можливість утриматися в Англії.
Небагато щаблів налічувала феодальна ієрархія в країнах Центральної та Південно-східної Європи. Так, у Болгарії феодальна знать, гак звані «боляри», мала своїх васалів — «боляр малих». Подібні взаємовідносини між феодалами існували і в Чехії, де пани, влади-
78
79
Частина друга
Історія оерлісави і права ____Середніх віків_____
ФеоІ)а:Іьпа дчрж'ава і право \ _____в країнах Європи____ \
Розділ І
Система сюзеренітету-васалітегу
ФРАНЦІЯ НІМЕЧЧИНА АНГЛІЯ ЧЕХІЯ БОЛГАРІЯ |
король імператор король князь кесар
герцоги архієпископи великі пани боляри
графи герцоги барони владики боляри малі
маркізи князі графи земани і
барони віконти шевальє (лицарі) маркграфи вільні пани однощитові лицарі лицарі і
ки, земани становили щаблі васальної ієрархії. Подібна градація була і в Сербії. У Візантії розрізнялися великі землевласники (дінати) і проніари, які отримували земельні маєтки від держави за службу.
Державний лад. Період ранньофеодальної монархії — це час становлення феодальної державності. Загальною закономірністю було виникнення в більшості країн Європи монархічної форми правління —феодальних королівств.
Так, досить чітко можна простежити процес утворення феодальної державності на прикладі Франкського королівства. Падіння Риму і завоювання Галлії північно-германськими племенами, стали могутнім імпульсом для утворення нового державного механізму, необхідного для організації управління завойованою територією та для її захисту. Військовий вождь (дуче) в таких умовах стає королем, влада якого переходить у спадщину і поширюється на всю територію держави. Саме таким правителем був Хлодвіг (481-511 рр.) — перший франкський король, засновник династії Меровінгів. Він мав досить значну владу: скликав народне ополчення і командував ним, видавав обов'язкові для всіх розпорядження, чинив вищий Суд і т.д. Формується в цей час апарат державного управління. Воєнні дружинники, королівські слуги перетворюються на посадових осіб. Серед них виділяється майордом (старший у домі) — головний управитель королівського палацу, який стає з часом главою королівської адміністрації. Судові функції виконує двірцевий граф, маршал (старший над слугами у стайні) командує королівською кіннотою, референдарій
80
Структура центральних органів влади і управління держави Франків
відає королівською документацією, камерарій стежить за надходженнями грошей у скарбницю. Певні фіскальні та поліцейські функції виконували графи і сацебарони. Набуває сили такий орган, як королівська рада, що складалася з представників служилої знаті і вищого духівництва. Чіткого розмежування функцій між особами королівської адміністрації, звісно, не було.
Протягом якогось часу в управлінні державою зберігалися пережитки родоплемінного устрою. Так, на зміну загальноплемінним народним зборам прийшли збори війська, так звані березневі (потім травневі) поля. На місцях продовжували збиратися сотенні збори, які виконували як адміністративні, так і судові функції.
Переворот 753 року, що його здійснив майордом Карл Мартелл, відсторонив від влади останнього короля з династії Меровінгів і дав франкам нову королівську династію Каролінгів. Своєї найвищої могутності держава Франків досягає за часів Карла Великого (768-814 рр.), який був коронований у Римі в 800 році як імператор.
Значну роль у посиленні королівської влади за часів правління Каролінгів відіграла військова реформа Карла Мартелла, який ство-
81
Частина друга
Історія держави і права _____СередпЬ:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56