Спростувати його було дуже важко. Так, за період з 1798 по 1898 рік з 433 законопроектів, що були відхилені виконавчою владою, лише 29 отримали кваліфі-1 ковану більшість голосів у конгресі, що було необхідним для їхньо-го повторного схвалення.
Про посилення влади президента свідчить значне зростання кількості «виконавчих наказів», які видавав президент і які прирівнювалися до прокламацій і законів конгресу. Якщо А. Лінкольн підписав тільки два таких нормативних акти, то Т. Рузвельт (1901-1909рр.) — тисячу одинадцять.
Одночасно відбувається процес бюрократизації управління, зро- ] стає кількість федеральних установ. У 1870 році було утворене мініс-1 терство юстиції, у 1872 — міністерство зв'язку, у 1888 — міністерство | торгівлі, у 1889 — міністерство землеробства. У середині XIX століття * налічувалося лише дві з половиною тисячі федеральних службовців, тоді як на кінець XIX століття їх було вже понад двісті тисяч.
Місцеве управління базувалося на принципі самоврядування.; Форми його були різними. Існувала, наприклад, система невеличке-1 го за своїми розмірами тауна. Верховна влада належала тут сільському \ сходу, який обирав уповноважених і посадових осіб (скарбника, кон- ' стеблів тощо). Ще однією формою була система графств. На чолі графства стояло бюро комісарів, яке обиралося населенням. Обира- |Р лися також судді, шериф, коронер, атторней. Були і такі форми, як | шкільний округ і міське поселення. '
Розпиток йурзнуашої держави до початку XX століття
\
Розділ II
Різноманітною була і організація управління містами. Місто мало можливість отримати від судових установ патент на право утворення муніципальної корпорації. У такому разі'муніципальна рада великого міста (сіті) складалася з двох палат: радників (нижня палата) і олдерменів (верхня палата). РозпорядчЬфункції належали меру. У невеличких містах органи самоврядування створювалися за більш простішою схемою: однопалатна рада — мер.
Збройні сили. Після громадянської війни 1861-1865 років основне місце в Збройних силах займає регулярна армія. Самі Збройні сили підрозділялися на федеральну армію і національну гвардію (міліцію) штатів. Сухопутні і морські військові підрозділи комплектувалися за рахунок добровольців — найманців і знаходилися під верховним командуванням президента Сполучених Штатів. Особливу роль у проведенні колоніальної політики США відігравав створений ще в 1775 році корпус морської піхоти.
Національна гвардія формувалася з добровольців і в мирні часи знаходилася під командуванням губернаторів штатів.
Поліція. На початку історичного розвитку Сполучених Штатів поліцейські функції в сільській місцевості виконували шерифи й констеблі, які обиралися населенням відповідних графств і селищ, їх функції були різноманітними: захист правопорядку, арешт порушників закону, проведення в життя судових рішень, а також нагляд за станом доріг, збирання податків і т.ін.
До початку XIX століття в містах діяла тільки нічна патрульна поліцейська служба.
Становище змінюється у другій половині XIX століття, коли розпочалося створення сучасної поліцейської служби. Початок цьому був
Організація місцевого самоврядування в США ТАУН ГРАФСТВО ШКІЛЬНИЙ ОКРУГ
Сільський сход [; і Бюро комісарів |( Бюро графства ||
селектмени клерк ! скарбник ! шкільні попечителі І констеблі І збирач податків 1
скарбник і контролер Iі шкільний інспектор і шляховий інспектор І; шериф І атторней І-
контролери скарбник констеблі
шляховий інспектор збирач податків
222
т
Історія дерзісави і права Нового часу____
Частина третя
покладений створенням 1844 року в місті Нью-Йорку централізованої поліції, яка об'єднала і нічну і денну служби. Очолював її начальник, що призначався мером міста за згодою міської Ради. Далі така поліцейська служба була створена І в інших великих містах США.
Наприкінці XIX століття в деяких штатах (Аризона, Пенсільванія, Масачусетс і т.д.) створюється поліція штатів, якою керували губернатори.
Судова система США. Складна форма державного устрою Сполучених Штатів обумовила чітке розділення органів правосуддя на федеральні суди і суди штатів. Федеральні судді призначалися президентом США за згодою сенату і займали свою посаду «доки ведуть себе добре», тобто довічно.
Федеральну судову систему очолював Верховний суд США, який з 1869 року складався з головного судді і восьми членів. Він виступав як суд першої та апеляційної інстанції. Головною його функцією стало право конституційного нагляду, яке він привласнив собі сам.
Федеральні суди були двох видів: загальні і спеціальні. До перших належали апеляційні, а також окружні і районні суди. Спеціальними судами були: військові трибунали, претензійний суд, суди територій і федерального округу Колумбія, митні суди, апеляційний суд з митних і патентних справ.
Суди штатів також розділялися на загальні і спеціальні. До загальних судів належали: 1) мирові суди і суди мерів; 2) суди графств; 3) окружні суди; 4) верховні суди. Спеціальними судами були совісні (канцлерські) суди.і суди за заповітами.
Федеральну прокуратуру очолював генеральний атторней, який водночас був і міністром юстиції США. На місцях працювали районні прокурори (атторнеї), які призначалися президентом США.
Глава III ФРАНЦІЯ
§ 1. Розвиток буржуазної держави в 1795-1870 роках
Ті-і ермідоріанська реакція і Конституція 1795 її
року. Термідор був закономірним наслідком революції. Він звільнив * !
Роівиток бурзісуачної держави до початку XX століття
\
Розділ II
буржуазію Франції від вимушених зв'язків з народними масами, які були їй необхідні лише на період боротьби з феодальним ладом, розкрив справжню історичну суть революції, її буржуазний характер.
Внаслідок термідоріанського перевороту до влади приходить велика буржуазія, яка намагається знищи-ти механізм якобінської диктатури, скасувати соціально-економічне законодавство якобінців. Комітет громадського порятунку втратив значення урядового органу. До конвенту повернулися ті жирондисти, яким пощастило уціліти. Були розгромлені якобінський клуб, Паризька Комуна, реорганізований Революційний трибунал, знищені революційні комітети.
Щоб закріпити своє панування, термідоріанська реакція поспішає створити нову сильну державну владу, систему органів, які будуть здатні упоратися як з народними масами, так і з феодальною реакцією.
У серпні 1795 року конвент прийняв нову конституцію Франції, відому, як Конституція III року Республіки, яка налічувала 372 статті. Цей Основний Закон був консервативним за своїм змістом, він втрачав колишню буржуазну революційність. Такий характер мала і Декларація прав людини і громадянина 1795 року.
Законодавчий корпус за Конституцією 1795 року складався з двох палат: Ради старійшин, яка налічувала двісті п'ятдесят членів, і Ради п'ятисот. Нижня палата обговорювала законопроекти, а Рада старійшин або приймала їх, або відхиляла.
Конституція скасувала загальне виборче право і відновила майновий ценз. Для членів Ради старійшин був встановлений віковий ценз — не менше сорока років, для членів Ради п'ятисот — не менше тридцяти.
Виконавча влада вручалася Директорії, особливому комітету з п'яти членів, які обиралися Законодавчим корпусом. Щорічно мінявся один з директорів. Головували тут по черзі всі члени протягом трьох місяців. Директорії були підпорядковані міністри, військове командування і т.д.
На цей вузький орган — Директорію покладала надії буржуазія в боротьбі проти «лівих» та «правих». Але, як показало життя, Директорія була не в змозі виконати таке завдання. У 1795 році двічі виступають народні маси, в 1796 році уряду довелося зіткнутися з організацією, створеною Гракхом Бабефом, — «Змовою рівних». Виступають у цей час і роялісти. Наприкінці 1795 року спалахує роялістський заколот у Парижі. Член Директорії Баррас, призначе-
225
г
Частина третя
Історія держаки і права ______Нового часу_____
Вищі органи влади і управління Франції за Конституцією 1795 року
Законодавчий корпус Щ 1;
Рада старійшин (250 членів) І^Обир^є^^Г ДИРЕКТОР^ І
|! 1 і
Рада п'ятисот | • "ШІЩ"
1 І ' V У
ЯЯШЯН : Керівники 1 | Військове департа- | Міністри | команду-ментів 1 § вання
*«ш ———— «»«и Р й Л л г\ 1 1 і '1
ВІКОВИЙ ЦЕНЗ:
верхня палата — 40 років, нижня палата — ЗО років
ний диктатором, звернувся за допомогою до генерала Наполеона Бонапарта, який на той час перебував у Парижі. Генерал за допомогою гренадерів швидко розгромив заколотників.
За таких умов директорія розгубилася. Вона спрямовувала свої удари то проти народних мас, то проти дворян-емігрантів, різко змінюючи свою політику, яка отримала назву політики гойдалки.
Отже, Директорія змушена була боротися на два фронти — проти народу і проти роялістів — і виявилася неспроможною надійно захистити інтереси термідоріанської буржуазії. Вона стала лише сходинкою до режиму військової диктатури.
Імперія Наполеона І. У 1799 році Директорія остаточно втратила свій авторитет у великої буржуазії та заможного селянства. Поступово виникає план нового державного перевороту за допомогою професійної армії. У Парижі обговорюються кандидати на роль диктатора: генерал Жубер, генерал Моро. Але перший з них загинув, другий відмовився від участі в перевороті. Тоді вибір упав на генерала Бонапарта.
Дев'ятого листопада 1799 року (18 брюмера за республіканським календарем) Наполеон Бонапарт вчинив державний переворот. У цьому йому допомагали банкіри, біржовики, віроломний міністр
226
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
закордонних справ Талейран. Призначений напередодні командувачем паризьким військовим округом, Наполеон розпочинає боротьбу з Радою старійшин, Радою п'ятисот. Два члени Директорії подають у відставку, за ними те саме робить ще один директор. Директорія розпадається. Влада опиняється в руках Наполеона Бонапарта.
Наполеон добре розумів, що військова диктатура повинна бути одягнена в конституційні форми. Він зважав також на те, що перехід від республіканських установ до режиму особистої влади потребує проміжних стадій. Все це і знайшло своє втілення в новій конституції, яка встановила форму правління у вигляді консулату.
Нова Конституція (Конституція VIII року Республіки) була затверджена 13 грудня 1799 року плебісцитом. Тут не було Декларації прав людини і громадянина, відсутні статті про політичні свободи. Конституція гарантувала буржуазії і селянству приватну власність, здобуту за роки революції. «Французька нація заявляє, — було сказано в статті 94 Конституції, — що після здійснення законного продажу національного майна, незалежно від його походження, законний покупець не може бути позбавлений його». Армія відігравала важливу роль у новій політичній системі, тому Конституція спеціально передбачала пенсії, пільги для поранених воїнів та членів їх родин.
Конституція скасувала майновий виборчий ценз, але введене нею загальне виборче право було дуже своєрідним. Усі громадяни (чоловіки), що досягли двадцяти одного року і прожили в даному окрузі один рік, мали право брати участь в обранні комунального списку (одна десята частина всіх громадян округу). Всі, хто увійшов до комунальних списків за тією самою пропорцією обирали департаментські списки. І нарешті, одна десята цих громадян обиралася «для виконання національних функцій» (ст. 9). Вони були кандидатами на державні посади. Обрання членів Законодавчих зборів, консулів і членів Верховного суду надавалося Сенату.
Основою всієї конституційної системи була урядова влада, яка формально належала колегії з трьох консулів, а фактично була сконцентрована в руках першого консула. Стаття 39 Конституції спочатку стверджувала, що консули обираються на десять років, а потім заявляла, що «Конституція призначає першим консулом громадянина Бонапарта». Перший консул наділявся особливими функціями і повноваженнями. Він обнародував закони, призначав і звільняв членів Державної ради, міністрів, послів, армійських офіцерів, членів місцевих адміністрацій, кримінальних і цивільних судців і т.д. Дру-
8* 227
Частина третя
Історія держ-авч і права Нового часу
Державний лад Консулату
Охоронний сенат 1Ц
(перевіряє) 1 Обнародує *: 1 !"• ї: Ь1
^.^^т„~ю*М'Мт№,.щшш>, УРЯД
Законодавчий корпус (голосує)
——— 1Н ПЕР ШИЙ | СУЛ 1
-.—•• ....-] ко
Трибунат (обговорює) Законодавча ініціатива
ІДругий Третій
< консул консул
Державна рада (редагує законопроект)
-.ФМ^ЗДРШ :«^?*<-^й-:.:Гї<,Г>.:;Х^*<'
^ ^ 1 Армійськії [ офіцери 1 __!* Су/
Посли 1 Міністри 1
1
УЯДІ І
і Члени місцевих адміністрацій І
гий і третій консули мали дорадчий голос. Реальна влада належала одній людині — Наполеону Бонапарту.
Конституція виходила з розщеплення законодавчого процесу. Законодавча ініціатива належала першому консулу. Під його керівництвом Державна рада розробляла законопроект і передавала його в Трибунат. Після обговорення законопроект з Трибунату переходив до Законодавчого корпусу, який голосував «за» або «проти». Прийнятий законопроект перевірявся Охоронним сенатом, після чого знов переходив до першого консула, який обнародував його. Вся ця складна процедура була лише маскуванням всевладдя першого консула.
Зміцнення політичного режиму дозволяло Наполеону поступово звільнятися від ширми, готувати необхідні умови для остаточного знищення республіканського ладу. У 1802 році був проведений плебісцит, після чого сенатус-консульт 4 серпня 1802 року встановив, що «консули призначаються дожиттєво» і що перший консул може «пропонувати громадянина, який буде його наступником після його смерті» (статті 39 і 42). Органічний сенатус-консульт 18 травня 1804 року надав Наполеону «титул імператора французів» і заявив, що «імператорський сан передається спадкове по висхідній лінії кровному і законному потомству Наполеона Бонапарта по чоловічій лінії» (ст. 3).
228
Розвиток буржуазної дерлсави до початку XX століття
\
Розділ II
Коронував Наполеона Папа Римський Пій VII, якого спеціально викликали з Італії. Створюється імператорський двір, найближчому оточенню імператора даруються титули князів, графів і т.д. Вищі сановники входили у Високу раду імператора, з них формується і Таємна рада. У Франції остаточно завершується процес відновлення централізованого і бюрократичне організованого державного апарату.
До складу уряду входило дванадцять міністерств. Насаджується сувора централізація, самоврядування скасовується. В департаментах уряд призначав префектів, в округах і общинах — супрефектів і мерів. Виборним місцевим радам залишаються лише дорадчі функції.
У 1801 році Наполеон підписав конкордат з Папою Римським. Католицизм було проголошено релігією «переважної більшості французького народу», а Католицьку Церкву було включено в систему державного апарату. Держава взяла священиків на своє утримання, Наполеон дістав право призначати їх на вищі церковні посади.
Подальший розвиток в імперії Наполеона І отримала військова організація. Змінився характер французької армії: вона стала кастовою, професійною. З'явилися привілейовані підрозділи (гренадери, драгуни), відокремилась імператорська гвардія.
Особливу увагу Наполеон приділяв зміцненню поліції. На чолі міністерства поліції був поставлений Ж. Фуше, який намагався добитися найсуворішої централізації поліцейської системи. Генеральні комісари і комісари поліції в округах і містах призначалися міністром поліції і працювали під його керівництвом. У Парижі була створена особлива префектура поліції. Важлива роль відводилася воєнізованому поліцейському з'єднанню — корпусу жандармів, який був підпорядкований військовому міністру. У разі потреби загони жандармів передавалися у розпорядження міністра внутрішніх справ.
Наполеон добре розумів, що потрібно буржуазії. Він намагався знищити якобінство. Була введена сувора цензура, закриті незалежні газети. Піклувався він про розвиток промисловості: давав державні замовлення підприємцям, виділяв їм субсидії, захищав від конкуренції. Була забезпечена свобода експлуатації. Зберігав дію закон Ле-Шапельє, були введені робочі книжки. Наполеон також наполягав, щоб усі робітники були забезпечені роботою.
Була здійснена велика за обсягом кодифікація. З'явилися Цивільний кодекс 1804 року, Торговий кодекс 1807 року, Кримінально-процесуальний кодекс 1808 року, Кримінальний кодекс 1810 року.
229
Частина третя
Історія держаки і права ____Нового часу____
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Така форма правління у вигляді бонапартизму, який зобов'язувався захищати приватну власність, певний час мала підтримку як великої буржуазії, так і заможного селянства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56
Про посилення влади президента свідчить значне зростання кількості «виконавчих наказів», які видавав президент і які прирівнювалися до прокламацій і законів конгресу. Якщо А. Лінкольн підписав тільки два таких нормативних акти, то Т. Рузвельт (1901-1909рр.) — тисячу одинадцять.
Одночасно відбувається процес бюрократизації управління, зро- ] стає кількість федеральних установ. У 1870 році було утворене мініс-1 терство юстиції, у 1872 — міністерство зв'язку, у 1888 — міністерство | торгівлі, у 1889 — міністерство землеробства. У середині XIX століття * налічувалося лише дві з половиною тисячі федеральних службовців, тоді як на кінець XIX століття їх було вже понад двісті тисяч.
Місцеве управління базувалося на принципі самоврядування.; Форми його були різними. Існувала, наприклад, система невеличке-1 го за своїми розмірами тауна. Верховна влада належала тут сільському \ сходу, який обирав уповноважених і посадових осіб (скарбника, кон- ' стеблів тощо). Ще однією формою була система графств. На чолі графства стояло бюро комісарів, яке обиралося населенням. Обира- |Р лися також судді, шериф, коронер, атторней. Були і такі форми, як | шкільний округ і міське поселення. '
Розпиток йурзнуашої держави до початку XX століття
\
Розділ II
Різноманітною була і організація управління містами. Місто мало можливість отримати від судових установ патент на право утворення муніципальної корпорації. У такому разі'муніципальна рада великого міста (сіті) складалася з двох палат: радників (нижня палата) і олдерменів (верхня палата). РозпорядчЬфункції належали меру. У невеличких містах органи самоврядування створювалися за більш простішою схемою: однопалатна рада — мер.
Збройні сили. Після громадянської війни 1861-1865 років основне місце в Збройних силах займає регулярна армія. Самі Збройні сили підрозділялися на федеральну армію і національну гвардію (міліцію) штатів. Сухопутні і морські військові підрозділи комплектувалися за рахунок добровольців — найманців і знаходилися під верховним командуванням президента Сполучених Штатів. Особливу роль у проведенні колоніальної політики США відігравав створений ще в 1775 році корпус морської піхоти.
Національна гвардія формувалася з добровольців і в мирні часи знаходилася під командуванням губернаторів штатів.
Поліція. На початку історичного розвитку Сполучених Штатів поліцейські функції в сільській місцевості виконували шерифи й констеблі, які обиралися населенням відповідних графств і селищ, їх функції були різноманітними: захист правопорядку, арешт порушників закону, проведення в життя судових рішень, а також нагляд за станом доріг, збирання податків і т.ін.
До початку XIX століття в містах діяла тільки нічна патрульна поліцейська служба.
Становище змінюється у другій половині XIX століття, коли розпочалося створення сучасної поліцейської служби. Початок цьому був
Організація місцевого самоврядування в США ТАУН ГРАФСТВО ШКІЛЬНИЙ ОКРУГ
Сільський сход [; і Бюро комісарів |( Бюро графства ||
селектмени клерк ! скарбник ! шкільні попечителі І констеблі І збирач податків 1
скарбник і контролер Iі шкільний інспектор і шляховий інспектор І; шериф І атторней І-
контролери скарбник констеблі
шляховий інспектор збирач податків
222
т
Історія дерзісави і права Нового часу____
Частина третя
покладений створенням 1844 року в місті Нью-Йорку централізованої поліції, яка об'єднала і нічну і денну служби. Очолював її начальник, що призначався мером міста за згодою міської Ради. Далі така поліцейська служба була створена І в інших великих містах США.
Наприкінці XIX століття в деяких штатах (Аризона, Пенсільванія, Масачусетс і т.д.) створюється поліція штатів, якою керували губернатори.
Судова система США. Складна форма державного устрою Сполучених Штатів обумовила чітке розділення органів правосуддя на федеральні суди і суди штатів. Федеральні судді призначалися президентом США за згодою сенату і займали свою посаду «доки ведуть себе добре», тобто довічно.
Федеральну судову систему очолював Верховний суд США, який з 1869 року складався з головного судді і восьми членів. Він виступав як суд першої та апеляційної інстанції. Головною його функцією стало право конституційного нагляду, яке він привласнив собі сам.
Федеральні суди були двох видів: загальні і спеціальні. До перших належали апеляційні, а також окружні і районні суди. Спеціальними судами були: військові трибунали, претензійний суд, суди територій і федерального округу Колумбія, митні суди, апеляційний суд з митних і патентних справ.
Суди штатів також розділялися на загальні і спеціальні. До загальних судів належали: 1) мирові суди і суди мерів; 2) суди графств; 3) окружні суди; 4) верховні суди. Спеціальними судами були совісні (канцлерські) суди.і суди за заповітами.
Федеральну прокуратуру очолював генеральний атторней, який водночас був і міністром юстиції США. На місцях працювали районні прокурори (атторнеї), які призначалися президентом США.
Глава III ФРАНЦІЯ
§ 1. Розвиток буржуазної держави в 1795-1870 роках
Ті-і ермідоріанська реакція і Конституція 1795 її
року. Термідор був закономірним наслідком революції. Він звільнив * !
Роівиток бурзісуачної держави до початку XX століття
\
Розділ II
буржуазію Франції від вимушених зв'язків з народними масами, які були їй необхідні лише на період боротьби з феодальним ладом, розкрив справжню історичну суть революції, її буржуазний характер.
Внаслідок термідоріанського перевороту до влади приходить велика буржуазія, яка намагається знищи-ти механізм якобінської диктатури, скасувати соціально-економічне законодавство якобінців. Комітет громадського порятунку втратив значення урядового органу. До конвенту повернулися ті жирондисти, яким пощастило уціліти. Були розгромлені якобінський клуб, Паризька Комуна, реорганізований Революційний трибунал, знищені революційні комітети.
Щоб закріпити своє панування, термідоріанська реакція поспішає створити нову сильну державну владу, систему органів, які будуть здатні упоратися як з народними масами, так і з феодальною реакцією.
У серпні 1795 року конвент прийняв нову конституцію Франції, відому, як Конституція III року Республіки, яка налічувала 372 статті. Цей Основний Закон був консервативним за своїм змістом, він втрачав колишню буржуазну революційність. Такий характер мала і Декларація прав людини і громадянина 1795 року.
Законодавчий корпус за Конституцією 1795 року складався з двох палат: Ради старійшин, яка налічувала двісті п'ятдесят членів, і Ради п'ятисот. Нижня палата обговорювала законопроекти, а Рада старійшин або приймала їх, або відхиляла.
Конституція скасувала загальне виборче право і відновила майновий ценз. Для членів Ради старійшин був встановлений віковий ценз — не менше сорока років, для членів Ради п'ятисот — не менше тридцяти.
Виконавча влада вручалася Директорії, особливому комітету з п'яти членів, які обиралися Законодавчим корпусом. Щорічно мінявся один з директорів. Головували тут по черзі всі члени протягом трьох місяців. Директорії були підпорядковані міністри, військове командування і т.д.
На цей вузький орган — Директорію покладала надії буржуазія в боротьбі проти «лівих» та «правих». Але, як показало життя, Директорія була не в змозі виконати таке завдання. У 1795 році двічі виступають народні маси, в 1796 році уряду довелося зіткнутися з організацією, створеною Гракхом Бабефом, — «Змовою рівних». Виступають у цей час і роялісти. Наприкінці 1795 року спалахує роялістський заколот у Парижі. Член Директорії Баррас, призначе-
225
г
Частина третя
Історія держаки і права ______Нового часу_____
Вищі органи влади і управління Франції за Конституцією 1795 року
Законодавчий корпус Щ 1;
Рада старійшин (250 членів) І^Обир^є^^Г ДИРЕКТОР^ І
|! 1 і
Рада п'ятисот | • "ШІЩ"
1 І ' V У
ЯЯШЯН : Керівники 1 | Військове департа- | Міністри | команду-ментів 1 § вання
*«ш ———— «»«и Р й Л л г\ 1 1 і '1
ВІКОВИЙ ЦЕНЗ:
верхня палата — 40 років, нижня палата — ЗО років
ний диктатором, звернувся за допомогою до генерала Наполеона Бонапарта, який на той час перебував у Парижі. Генерал за допомогою гренадерів швидко розгромив заколотників.
За таких умов директорія розгубилася. Вона спрямовувала свої удари то проти народних мас, то проти дворян-емігрантів, різко змінюючи свою політику, яка отримала назву політики гойдалки.
Отже, Директорія змушена була боротися на два фронти — проти народу і проти роялістів — і виявилася неспроможною надійно захистити інтереси термідоріанської буржуазії. Вона стала лише сходинкою до режиму військової диктатури.
Імперія Наполеона І. У 1799 році Директорія остаточно втратила свій авторитет у великої буржуазії та заможного селянства. Поступово виникає план нового державного перевороту за допомогою професійної армії. У Парижі обговорюються кандидати на роль диктатора: генерал Жубер, генерал Моро. Але перший з них загинув, другий відмовився від участі в перевороті. Тоді вибір упав на генерала Бонапарта.
Дев'ятого листопада 1799 року (18 брюмера за республіканським календарем) Наполеон Бонапарт вчинив державний переворот. У цьому йому допомагали банкіри, біржовики, віроломний міністр
226
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
закордонних справ Талейран. Призначений напередодні командувачем паризьким військовим округом, Наполеон розпочинає боротьбу з Радою старійшин, Радою п'ятисот. Два члени Директорії подають у відставку, за ними те саме робить ще один директор. Директорія розпадається. Влада опиняється в руках Наполеона Бонапарта.
Наполеон добре розумів, що військова диктатура повинна бути одягнена в конституційні форми. Він зважав також на те, що перехід від республіканських установ до режиму особистої влади потребує проміжних стадій. Все це і знайшло своє втілення в новій конституції, яка встановила форму правління у вигляді консулату.
Нова Конституція (Конституція VIII року Республіки) була затверджена 13 грудня 1799 року плебісцитом. Тут не було Декларації прав людини і громадянина, відсутні статті про політичні свободи. Конституція гарантувала буржуазії і селянству приватну власність, здобуту за роки революції. «Французька нація заявляє, — було сказано в статті 94 Конституції, — що після здійснення законного продажу національного майна, незалежно від його походження, законний покупець не може бути позбавлений його». Армія відігравала важливу роль у новій політичній системі, тому Конституція спеціально передбачала пенсії, пільги для поранених воїнів та членів їх родин.
Конституція скасувала майновий виборчий ценз, але введене нею загальне виборче право було дуже своєрідним. Усі громадяни (чоловіки), що досягли двадцяти одного року і прожили в даному окрузі один рік, мали право брати участь в обранні комунального списку (одна десята частина всіх громадян округу). Всі, хто увійшов до комунальних списків за тією самою пропорцією обирали департаментські списки. І нарешті, одна десята цих громадян обиралася «для виконання національних функцій» (ст. 9). Вони були кандидатами на державні посади. Обрання членів Законодавчих зборів, консулів і членів Верховного суду надавалося Сенату.
Основою всієї конституційної системи була урядова влада, яка формально належала колегії з трьох консулів, а фактично була сконцентрована в руках першого консула. Стаття 39 Конституції спочатку стверджувала, що консули обираються на десять років, а потім заявляла, що «Конституція призначає першим консулом громадянина Бонапарта». Перший консул наділявся особливими функціями і повноваженнями. Він обнародував закони, призначав і звільняв членів Державної ради, міністрів, послів, армійських офіцерів, членів місцевих адміністрацій, кримінальних і цивільних судців і т.д. Дру-
8* 227
Частина третя
Історія держ-авч і права Нового часу
Державний лад Консулату
Охоронний сенат 1Ц
(перевіряє) 1 Обнародує *: 1 !"• ї: Ь1
^.^^т„~ю*М'Мт№,.щшш>, УРЯД
Законодавчий корпус (голосує)
——— 1Н ПЕР ШИЙ | СУЛ 1
-.—•• ....-] ко
Трибунат (обговорює) Законодавча ініціатива
ІДругий Третій
< консул консул
Державна рада (редагує законопроект)
-.ФМ^ЗДРШ :«^?*<-^й-:.:Гї<,Г>.:;Х^*<'
^ ^ 1 Армійськії [ офіцери 1 __!* Су/
Посли 1 Міністри 1
1
УЯДІ І
і Члени місцевих адміністрацій І
гий і третій консули мали дорадчий голос. Реальна влада належала одній людині — Наполеону Бонапарту.
Конституція виходила з розщеплення законодавчого процесу. Законодавча ініціатива належала першому консулу. Під його керівництвом Державна рада розробляла законопроект і передавала його в Трибунат. Після обговорення законопроект з Трибунату переходив до Законодавчого корпусу, який голосував «за» або «проти». Прийнятий законопроект перевірявся Охоронним сенатом, після чого знов переходив до першого консула, який обнародував його. Вся ця складна процедура була лише маскуванням всевладдя першого консула.
Зміцнення політичного режиму дозволяло Наполеону поступово звільнятися від ширми, готувати необхідні умови для остаточного знищення республіканського ладу. У 1802 році був проведений плебісцит, після чого сенатус-консульт 4 серпня 1802 року встановив, що «консули призначаються дожиттєво» і що перший консул може «пропонувати громадянина, який буде його наступником після його смерті» (статті 39 і 42). Органічний сенатус-консульт 18 травня 1804 року надав Наполеону «титул імператора французів» і заявив, що «імператорський сан передається спадкове по висхідній лінії кровному і законному потомству Наполеона Бонапарта по чоловічій лінії» (ст. 3).
228
Розвиток буржуазної дерлсави до початку XX століття
\
Розділ II
Коронував Наполеона Папа Римський Пій VII, якого спеціально викликали з Італії. Створюється імператорський двір, найближчому оточенню імператора даруються титули князів, графів і т.д. Вищі сановники входили у Високу раду імператора, з них формується і Таємна рада. У Франції остаточно завершується процес відновлення централізованого і бюрократичне організованого державного апарату.
До складу уряду входило дванадцять міністерств. Насаджується сувора централізація, самоврядування скасовується. В департаментах уряд призначав префектів, в округах і общинах — супрефектів і мерів. Виборним місцевим радам залишаються лише дорадчі функції.
У 1801 році Наполеон підписав конкордат з Папою Римським. Католицизм було проголошено релігією «переважної більшості французького народу», а Католицьку Церкву було включено в систему державного апарату. Держава взяла священиків на своє утримання, Наполеон дістав право призначати їх на вищі церковні посади.
Подальший розвиток в імперії Наполеона І отримала військова організація. Змінився характер французької армії: вона стала кастовою, професійною. З'явилися привілейовані підрозділи (гренадери, драгуни), відокремилась імператорська гвардія.
Особливу увагу Наполеон приділяв зміцненню поліції. На чолі міністерства поліції був поставлений Ж. Фуше, який намагався добитися найсуворішої централізації поліцейської системи. Генеральні комісари і комісари поліції в округах і містах призначалися міністром поліції і працювали під його керівництвом. У Парижі була створена особлива префектура поліції. Важлива роль відводилася воєнізованому поліцейському з'єднанню — корпусу жандармів, який був підпорядкований військовому міністру. У разі потреби загони жандармів передавалися у розпорядження міністра внутрішніх справ.
Наполеон добре розумів, що потрібно буржуазії. Він намагався знищити якобінство. Була введена сувора цензура, закриті незалежні газети. Піклувався він про розвиток промисловості: давав державні замовлення підприємцям, виділяв їм субсидії, захищав від конкуренції. Була забезпечена свобода експлуатації. Зберігав дію закон Ле-Шапельє, були введені робочі книжки. Наполеон також наполягав, щоб усі робітники були забезпечені роботою.
Була здійснена велика за обсягом кодифікація. З'явилися Цивільний кодекс 1804 року, Торговий кодекс 1807 року, Кримінально-процесуальний кодекс 1808 року, Кримінальний кодекс 1810 року.
229
Частина третя
Історія держаки і права ____Нового часу____
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Така форма правління у вигляді бонапартизму, який зобов'язувався захищати приватну власність, певний час мала підтримку як великої буржуазії, так і заможного селянства.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56