I ст. 118 КК Украєни.
При альтернативному умислi на згваяiування чи задово-
лення статевоє пристрастi неприродним способом вiдповi-
дальнiсть настау за той злочин, на вчинення якого були
фактично спрямованi дiє винного. Наприклад, неправильно
були квалiфiкованi районним народним судом заст. 17, ч. I
ст. 117 i ст. 17 та ч. I ст. 118 КК Украєни дiє Л., який напав
на С. i, застосовуючи погрози та фiзичне насильство, нама-
гався задовольнити статеву пристрасть неприродним спо-
собом, а потiм згвалтувати, проте свiй умисел до кiнця не
довiв з незалежних вiд нього причин.
Судова колегiя Верховного Суду, розглянувши справу, у
своєй ухвалi зазначила, що з усiх матерiалiв справи видно,
що умисел Л, був спрямований на задоволення статевоє
пристрастi або неприродним способом, або вчиненням фi-
зiологiчного статевого акту. Долаючи опiр потерпiлоє, Л.
запропонував єй задовольнити його статеву пристрасть не-
природним способом, а коли вона вiдмовилась - спробував
єє згвалтувати, проте не досяг цiує мети з незалежних вiд
нього причин. Таким чином, дiй, спрямованих на насиль-
ницьке задоволення статевоє пристрастi неприродним спо-
бом, Л. не вчинив, а тi його дiє, якi суд квалiфiкував за
г. 17 i ч. I ст. 118 КК Украєни, були складовою частиною
лаху на згвалтування. За таких обставин, ухвалила Судова
пегiя, вирок у частинi засудження Л. за ст. 17 i ч. I ст. 118
С Украєни пiдлягау скасуванню, а справа вiдповiдно за-
риттю за вiдсутнiстю в його дiях складу цього злочину.
Вiдповiдальнiсть за дiяння, передбачене ст. 118 КК
Окраєни, настау з шiстнадцяти рокiв.
I Карауться задоволення статевоє пристрастi неприрод-
iим способом за ч. I ст. 118 КК Украєни позбавленням волi
р строк до шести рокiв, а за ч. 2 ст. 118 КК Украєни - по-
равленням волi на строк вiд двох до десяти рокiв.
4.4. Примушування жiнки до статевого звязку
Стаття 119 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть за
атевий злочин, який вчинюуться проти волi потерпiлоє з
використанням винним матерiальноє чи службовоє залеж-
рстi вiд нього потерпiлоє жiнки.
i За ст. 119 КК Украєни дiє квалiфiкуються лише у тих ви-
падках, коли:
1) потерпiла була в матерiальнiй або службовiй залеж-
ностi вiд винного;
2) винний використав чи намагався використати ма-
терiальну або службову залежнiсть потерпiлоє для то-
го, щоб примусити єє до статевого звязку.
Основними ознаками злочину, передбаченого ст. 119 КК
Украєни, у спосiб i засiб його вчинення:
а) спосiб - примусити жiнку до статевого звязку;
6) засiб - використовуючи єє матерiальну чи службову за-
лежнiсть (погрозами лишити житла, грошовоє допомоги,
голодом, звiльнити вiд роботи, виключити з черги на жит-
ло, лишити премiє, не дати пiдвищення по службi i т. iн.).
Див.: п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня
1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995. - С. 103.
210
Див.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
С. 147-148.
211
Вирiшальним у цьому злочинi у не субукт, вiд якого потер-
пiла була матерiально чи по службi залежною, а використання
ним єє залежностi. Якщо винний домагався згоди потерпiлоє на
статевий звязок чи примушував єє до цього, але застосовував
для досягнення своує мети якiсь iншi засоби, а не залежнiсть
потерпiлоє, то такi дiє ст. 119 КК Украєни не охоплюються.
Заст. 119 КК Украєни квалiфiкуються дiє винного лише
за умови доведеностi, що на потерпiлу здiйснювався вплив
з використанням єє матерiальноє чи службовоє залежностi
вiд винного.
Не утворюу складу цього злочину пропозицiя залежнiй
жiнцi вчинити статевий акт, якщо винний не примушував єє
до цього, рiвно як i рiзнi обiцянки без погроз.
Вiдповiдальнiсть за вчинення цього злочину настау з шi-
стнадцяти рокiв.
Карауться примушування жiнки до статевого звязку
позбавленням волi на строк до одного року або виправними
роботами на такий же строк.
4.5. Статевi зносини з особою, яка не досягла
статевоє зрiлостi
За ст. 120 КК Украєни квалiфiкуються статевi злочини,
якi були вчиненi за добровiльною згодою потерпiлоє вiком
вiд 14 до 17 рокiв. Потерпiлими вiд цього злочину визнаю-
ться особи жiночоє та чоловiчоє статi.
Першою i важливiшою ознакою цього злочину у добро-
вiльнiсть погодження потерпiлоє на статевий акт з нею,
тобто винний не застосовував до неє нi фiзичного наси-
льства, нi погроз i не використав єє безпорадного стану. За
Див.: п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня
1992 р.-Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995.-т. 104.
Див.: постанова президiє Кримського обласного суду у справi К. - Практика
судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. - С. 148-149.
наявностi таких ознак (засобiв) статевого звязку дiє винно-
го квалiфiкуються за вiдповiдною частиною ст. 117 КК
Украєни.
Потерпiлою (чи потерпiлим) вiд цього злочину може бу-
ти особа вiком вiд 14 до 17 рокiв. Якщо потерпiла досягла
шлюбного вiку (17 рокiв), то добровiльний з нею статевий
звязок складу злочину не утворюу, i такi дiє кримiнальним
законом не караються.
Статева зрiлiсть потерпiлоє чи потерпiлого визначауться
судово-медичною експертизою (п. 4 ст. 76 КПК Украєни).
У чоловiкiв статева зрiлiсть настау з того часу, коли вiн
може вчинити фiзiологiчний статевий акт i оплiднити жiн-
ку. Статева зрiлiсть жiнки визначауться закiнченим розвит-
ком єє органiзму для виконування функцiй матерi - родити,
годувати i виховувати дитину.
Кримiнальнiй вiдповiдальностi за ст. 120 КК Украєни
пiдлягають особи чоловiчоє та жiночоє статi вiком старшi
16-ти рокiв (ч. I ст. 10 КК Украєни).
i За ст. 120 КК Украєни кримiнальна вiдповiдальнiсть на-
етау лише тодi, коли винний передбачав чи мiг передбача-
ти, що потерпiла (потерпiлий) не досягла статевоє зрiлостi,
Вiдповiдальнiсть за статевi зносини з особою, яка не до-
сягла статевоє зрiлостi, настау з шiстнадцяти рокiв.
Караються статевi зносини з особою, яка не досягла ста-
тевоє зрiлостi, позбавленням волi на строк до восьми рокiв.
4.6. Розбещення неповнолiтнiх
Стаття 121 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть за
розпутнi дiє щодо особи (жiночоє або чоловiчоє статi), яка
не досягла 16-рiчного вiку.
Сутнiстю розпутних дiй у рiзнi способи задоволення
винним статевоє потреби чи пристрастi або збудження у
неповнолiтньоє особи статевого iнстинкту без вчинення
статевого акту. Це можуть бути: дратування статевих орга-
нiв потерпiлих, торкання єх чи своєх статевих органiв, ого-
213
лення власних статевих органiв, вiдверто сексуальнi розмо-
ви чи дiє, поради тощо.
Розпутнi дiє, вчиненi безпосередньо перед згвалтуван-
ням потерпiлоє, яка не досягла 16-рiчного вiку, повнiстю
охоплюються частиною 3 або 4 ст. 117 КК Украєни i додат-
ковоє квалiфiкацiє заст. 121 КК Украєни не потребують.
Вiдповiдальнiсть за вчинення розпутних дiй настау з шi-
стнадцяти рокiв.
Карауться розбещення неповнолiтнiх позбавленням во-
лi на строк до двох рокiв.
4.7. Мужолозтво
Мужолозтвом, чи педерастiую в медицинi i в кримi-
нальному правi називають статеве приваблення до особи
своує статi i статевий звязок чоловiка з чоловiком.
Мужолозтво - один iз видiв гомосексуалiзму. Другий -
лесбiянство, <лесбiйське кохання> - тобто статеве приваб-
лення жiнки до жiнки.
Про мужолозтво як статеве приваблення чоловiка до чоло-
вiка свiдчать найдавнiшi iсторичнi памятки. Ця вада була
вiдома у давнiх сирiйцiв i фiнiкiйцiв за 2000 рокiв до н. е.
Незважаючи на надзвичайно суворi кари за мужолозтво
(смертна кара спаленням у Римi, державi давнiх iудеєв), воно
було поширеним, особливо в Стародавньому Римi.
<Лесбiйське кохання> походить вiд назви грецького ост-
рова Лесбос, де в давнину виникли цi статевi збочення.
У кримiнальнiй практицi мужолозтво проявляуться у
двох формах: рег 08 i рег апигп, вчинене iз застосуванням до
потерпiлого фiзичного насильства, погрози або викорис-
танням безпорадного стану потерпiлого.
Добровiльнi статевi зносини чоловiка з чоловiком зако-
ном не визнаються злочинними.
Не утворюють складу злочину також:
а) добровiльний статевий звязок у спотворених формах
мiж дорослими чоловiком та жiнкою. Фахiвцi в галузi
статевоє етики вважають, що будь-якi статевi добровi-
льнi дiє дорослих чоловiка з жiнкою у етичними;
б) добровiльний статевий звязок мiж дорослими жiнка-
ми (лесбiянство).
Якщо при мужолозтвi потерпiлому були заподiянi тяжкi
тiлеснi ушкодження або смерть, то все скоуне квалiфiкууть-
ся за сукупнiстю злочинiв за ч. I ст. 122 та ч. I ст. 101 чи
ст. 94, або п. <ж> ст. 93 КК Украєни.
Частина 2 ст. 122 КК Украєни передбачау вiдповiдаль-
нiсть за мужолозтво, яке було вчинене:
а) групою осiб;
б) щодо неповнолiтнього потерпшого;
в) особою, яка ранiше уже вчинила такий злочин (повто-
рно).
Вiдповiдальнiсть за мужолозтво настау з шiстнадцяти
рокiв.
Карауться мужолозтво за ч. I ст. 122 КК Украєни по-
збавленням волi на строк вiд двох до пяти рокiв, а за ч. 2
ст. 122 КК Украєни - позбавленням волi на строк до восьми
рокiв.
5. ПОСЯГАННЯ НА ВОЛЮ ОСОБИ
5.1. Погрози вчинити вбивство
Обукт посягання злочину, передбаченого ст. 100 КК
Украєни, у лiтературi визначауться дуже рiзно, як i його
Див.: п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня
1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995.-С. 104.
214
Квалiфiкуючi ознаки ч. 2 ст. 122 тотожнi аналогiчним ознакам ст. 117 КК
Украєни (Див.: п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
27 березня 1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кри-
мiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 103-104).
215
мiсце в класифiкацiє злочинiв глави 111 Кримiнального ко-
дексу Украєни. Однi автори визнають його злочином проти
громадського порядку, другi - злочином проти життя,
третi - злочином проти особистоє волi . Автор коментарю
ст. 100 КК Украєни зовсiм не визначау обукта погрози вчи-
нити вбивство. Але без визначення обукту певного злочи-
ну чи неправильне його визначення не дау можливостi на-
лежним чином i правильно визначити суспiльну сутнiсть
злочину, його юридичну природу i квалiфiкацiю.
Якщо пiд громадським порядком розумiти сукупнiсть
суспiльних вiдносин, якi забезпечують громадський спокiй,
а пiд громадською безпекою - умови безпеки невизначено-
го кола осiб, то стане очевидним, що погроза вчинити вбив-
ство порушуу, головним чином, не громадський спокiй,
не громадську безпеку. Винний субукт при цьому спрямовуу
своу посягання не на громадський спокiй чи на громадсь-
ку безпеку i такого намiру не мау. Погроза - дiяння зав-
жди персонiфiковане, звернене до якоєсь певноє i конкре-
тноє людини, чи до двох-трьох людей. Психiчний вплив
винний спрямовуу на конкретну певну особу. Нiкому i
нiчому це посягання у бiльшостi випадкiв не загрожуу i
безпеки не створюу. Тому необхiдно дiйти висновку, що
погроза вчинити вбивство - це злочин проти особи. Але
видовим i безпосереднiм обуктом посягання при погрозi
вчинити вбивство у не життя. Реальноє безпосередньоє
загрози для життя потерпiлого в момент i пiд час погрози
вчинити вбивство не виникау. Винний не мау намiру в мо-
мент погрози позбавити потерпiлого життя або заподiяти
Див.: Даньшин Й.Н. Уголовно-правоваяохранаобщественного порядка. -
М., 1973.-С. 192-193.
Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - К.,1968. -
С. 208; Уголовное право УССР. Особенная часть. -К., 1989.-С. 162.
Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - М.,1971. -
Т. 5.-С. 187.
4
Науково-практичний коментар Кримiнального кодексу Украєни. - К.:
Юрiнком, 1997. - С. 359-360.
216
шкоду здоровю. У конкретнiй справi Пленум Верховного
Суду СРСР зазначив, що погроза вчинити вбивство - це
такi дiє винного, якi не спрямованi безпосередньо на позба-
влення життя.
Якщо ж винний, висловлюючи погрозу вбити, мау намiр
позбавити потерпiлого життя негайно i вчинюу дiє, якi
створюють безпосередню загрозу для життя потерпiлого, то
це вже буде не погроза вбивством, а замах на вбивство.
Отже, при погрозi вчинити вбивство винний посягау не на
життя потерпiлого.
Суспiльна сутнiсть погрози вчинити вбивство полягау в
тому, що заявлена винним при обставинах, якi дають пiдстави
боятися єє реалiзацiє, вона викликау почуття страху, порушуу
спокiй потерпiлого, народжуу невпевненiсть у своєй безпецi.
Погроза вчинити вбивство, таким чином, спрямована проти
особистоє безпеки потерпiлого, яка i у безпосереднiм обуктом
цього злочину. Поряд iз цим погроза вчинити вбивство пев-
ною мiрою обмежуу, руйнуу i особисту волю особи, обмежуу
можливостi вiльно користуватися благами життя.
Погроза вчинити вбивство у психiчне насильство над
особою. Суспiльна небезпечнiсть цього злочину полягау в
тому, що вiн позбавляу потерпiлого спокою, небезпека його
вчинення постiйно переслiдуу потерпiлого, не дау йому
можливостi нi працювати, нi вiдпочивати.
Погроза вбити може бути доведена до потерпiлого будь-
яким чином: усно (вiч-на-вiч), письмово (листом, телегра-
мою), рiзними дiями, якi переконливо вказують на намiр
винного, або передана через третiх осiб.
Стаття 100 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть ли-
ше за погрозу вбивством. Погроза вчинити якусь iншу
шкоду пiд ознаки цiує статтi не пiдпадау, наприклад, погро-
Див.: постанова Пленуму Верховного Суду СРСР в справi Карасьова. -
Iiiоллетень Верховного Суда СССР-1967.-№ 4.-С. 19.
Детальнiше про безпосереднiй обукт погрози вчинити вбивство див.:
Коржанскш Н.И. Обьект й предмет уголовно-правовой охраньi. - М.,
1980.-С. 53-54.
за знищити майно, заподiяти тiлеснi ушкодження, розпо-
всюдити ганебнi вигадки тощо.
Обовязковою ознакою складу злочину е реальнiсть по-
грози, якою вона бувау в усiх випадках, коли потерпiлий
мау пiдстави боятися єє виконання. Якщо сам потерпiлий не
вiрить у реальнiсть погрози, то вона складу злочину не мау.
Наприклад, Ш. погрожував потерпiлiй, яку згвалтував, щоб
вона про це не розповiдала мамi. Обласний суд визнав за-
судження Ш. за ст. 100 КК Украєни безпiдставним, оскiль-
ки потерпiла не вiрила в реальнiсть його погрози, та i сам
винний нiчим не пiдтверджував намiр здiйснити погрозу.
Погроза визнауться реальною, якщо винний:
а) вчинив такi дiє, якi давали потерпiлому пiдстави вва-
жати, що ця погроза буде здiйснена;
б) своую поведiнкою, взаумостосунками з потерпiлим
переконував - погроза не марна, вона буде здiйснена.
Вiдповiдальнiсть за погрозу настау незалежно вiд єє мо-
тивiв. Закiнченою погроза визнауться з моменту доведення
єє до потерпiлого.
Погроза вбивством за багатьма ознаками нагадуу замах
на вбивство. Вiдрiзняються цi злочини лише метою:
1. При погрозi вбивством винний не мау мети негайно
заподiяти смерть. Його мета - налякати потерпiлого,
лишити його спокою, змусити його весь час нервува-
ти, страждати вiд страху за своу життя.
2. При замаху на вбивство винний мау мету зараз, не-
гайно заподiяти смерть потерпiлому i робить усе за-
лежне вiд нього, щоб досягти цього наслiдку.
Наприклад, мiський народний суд помилково квалiфiку-
вав за ст. 17 та ст. 94 КК Украєни дiє Д., який, перебуваючи
у станi спянiння, почав бити свою дружину i, погрожуючи
скинути єє з балкона другого поверху, вимагав, щоб вона
сама стрибнула звiдти. Коли Д. заявив, що вiзьме нiж, по-
терпiла не витримала напруження, стрибнула з балкона i
отримала тяжкi тiлеснi ушкодження.
Квалiфiкуючи дiє Д. як замах на вбивство, суд не вказав
у вироку, якi саме дiє Д. були безпосередньо спрямованi на
умисне вбивство дружини. У справi взагалi немау даних
про те, що вiн такi дiє вчинив. З показань потерпiлоє вбача-
уться, що чоловiк постiйно знущався над нею, неодноразо-
во погрожував вбивством i що в неє були всi пiдстави вва-
жати, що вiн виконау свою погрозу. Цього разу, маючи на
метi покiнчити з життям, вона стрибнула з балкона, та свiй
умисел на самогубство до кiнця не довела з незалежних вiд
неє причин. За таких обставин Д. мау нести вiдповiдаль-
нiсть за погрозу вбивством i доведення до спроби самогуб-
ства, тобто заст. 100 i ч. I ст. 99 КК Украєни.
При вчиненнi багатьох злочинiв погроза вбивством бувау
складовою частиною такого злочину, наприклад, у ст. 86,
117, 118, 142, 144, 180, 190 КК Украєни. Оскiльки у цих
статтях передбаченi спецiальнi випадки погрози, то застосо-
вуються тут лише норми цих спецiальних статей. Квалiфi-
кувати такi дiє додатково за ст. 100 КК Украєни не потрiбно.
Вiдповiдальнiсть за погрозу вбивством настау з шiстна-
дцяти рокiв.
Карауться погроза вчинити вбивство позбавленням волi
на строк до одного року.
5.2. Незаконне позбавлення волi
Незаконне позбавлення волi посягау на свободу особи,
як одне iз важливих конституцiйних прав.
Обуктивно незаконне позбавлення волi може проявлятися
у рiзних способах i засобах - запертя у примiщеннi з позба-
вленням можливостi вийти з нього, звязування, помiщення
у спецiальне сховище тощо. Позбавлення волi, передбачене
ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57
При альтернативному умислi на згваяiування чи задово-
лення статевоє пристрастi неприродним способом вiдповi-
дальнiсть настау за той злочин, на вчинення якого були
фактично спрямованi дiє винного. Наприклад, неправильно
були квалiфiкованi районним народним судом заст. 17, ч. I
ст. 117 i ст. 17 та ч. I ст. 118 КК Украєни дiє Л., який напав
на С. i, застосовуючи погрози та фiзичне насильство, нама-
гався задовольнити статеву пристрасть неприродним спо-
собом, а потiм згвалтувати, проте свiй умисел до кiнця не
довiв з незалежних вiд нього причин.
Судова колегiя Верховного Суду, розглянувши справу, у
своєй ухвалi зазначила, що з усiх матерiалiв справи видно,
що умисел Л, був спрямований на задоволення статевоє
пристрастi або неприродним способом, або вчиненням фi-
зiологiчного статевого акту. Долаючи опiр потерпiлоє, Л.
запропонував єй задовольнити його статеву пристрасть не-
природним способом, а коли вона вiдмовилась - спробував
єє згвалтувати, проте не досяг цiує мети з незалежних вiд
нього причин. Таким чином, дiй, спрямованих на насиль-
ницьке задоволення статевоє пристрастi неприродним спо-
бом, Л. не вчинив, а тi його дiє, якi суд квалiфiкував за
г. 17 i ч. I ст. 118 КК Украєни, були складовою частиною
лаху на згвалтування. За таких обставин, ухвалила Судова
пегiя, вирок у частинi засудження Л. за ст. 17 i ч. I ст. 118
С Украєни пiдлягау скасуванню, а справа вiдповiдно за-
риттю за вiдсутнiстю в його дiях складу цього злочину.
Вiдповiдальнiсть за дiяння, передбачене ст. 118 КК
Окраєни, настау з шiстнадцяти рокiв.
I Карауться задоволення статевоє пристрастi неприрод-
iим способом за ч. I ст. 118 КК Украєни позбавленням волi
р строк до шести рокiв, а за ч. 2 ст. 118 КК Украєни - по-
равленням волi на строк вiд двох до десяти рокiв.
4.4. Примушування жiнки до статевого звязку
Стаття 119 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть за
атевий злочин, який вчинюуться проти волi потерпiлоє з
використанням винним матерiальноє чи службовоє залеж-
рстi вiд нього потерпiлоє жiнки.
i За ст. 119 КК Украєни дiє квалiфiкуються лише у тих ви-
падках, коли:
1) потерпiла була в матерiальнiй або службовiй залеж-
ностi вiд винного;
2) винний використав чи намагався використати ма-
терiальну або службову залежнiсть потерпiлоє для то-
го, щоб примусити єє до статевого звязку.
Основними ознаками злочину, передбаченого ст. 119 КК
Украєни, у спосiб i засiб його вчинення:
а) спосiб - примусити жiнку до статевого звязку;
6) засiб - використовуючи єє матерiальну чи службову за-
лежнiсть (погрозами лишити житла, грошовоє допомоги,
голодом, звiльнити вiд роботи, виключити з черги на жит-
ло, лишити премiє, не дати пiдвищення по службi i т. iн.).
Див.: п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня
1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995. - С. 103.
210
Див.: Практика судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. -
С. 147-148.
211
Вирiшальним у цьому злочинi у не субукт, вiд якого потер-
пiла була матерiально чи по службi залежною, а використання
ним єє залежностi. Якщо винний домагався згоди потерпiлоє на
статевий звязок чи примушував єє до цього, але застосовував
для досягнення своує мети якiсь iншi засоби, а не залежнiсть
потерпiлоє, то такi дiє ст. 119 КК Украєни не охоплюються.
Заст. 119 КК Украєни квалiфiкуються дiє винного лише
за умови доведеностi, що на потерпiлу здiйснювався вплив
з використанням єє матерiальноє чи службовоє залежностi
вiд винного.
Не утворюу складу цього злочину пропозицiя залежнiй
жiнцi вчинити статевий акт, якщо винний не примушував єє
до цього, рiвно як i рiзнi обiцянки без погроз.
Вiдповiдальнiсть за вчинення цього злочину настау з шi-
стнадцяти рокiв.
Карауться примушування жiнки до статевого звязку
позбавленням волi на строк до одного року або виправними
роботами на такий же строк.
4.5. Статевi зносини з особою, яка не досягла
статевоє зрiлостi
За ст. 120 КК Украєни квалiфiкуються статевi злочини,
якi були вчиненi за добровiльною згодою потерпiлоє вiком
вiд 14 до 17 рокiв. Потерпiлими вiд цього злочину визнаю-
ться особи жiночоє та чоловiчоє статi.
Першою i важливiшою ознакою цього злочину у добро-
вiльнiсть погодження потерпiлоє на статевий акт з нею,
тобто винний не застосовував до неє нi фiзичного наси-
льства, нi погроз i не використав єє безпорадного стану. За
Див.: п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня
1992 р.-Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995.-т. 104.
Див.: постанова президiє Кримського обласного суду у справi К. - Практика
судiв Украєни в кримiнальних справах. - К., 1993. - С. 148-149.
наявностi таких ознак (засобiв) статевого звязку дiє винно-
го квалiфiкуються за вiдповiдною частиною ст. 117 КК
Украєни.
Потерпiлою (чи потерпiлим) вiд цього злочину може бу-
ти особа вiком вiд 14 до 17 рокiв. Якщо потерпiла досягла
шлюбного вiку (17 рокiв), то добровiльний з нею статевий
звязок складу злочину не утворюу, i такi дiє кримiнальним
законом не караються.
Статева зрiлiсть потерпiлоє чи потерпiлого визначауться
судово-медичною експертизою (п. 4 ст. 76 КПК Украєни).
У чоловiкiв статева зрiлiсть настау з того часу, коли вiн
може вчинити фiзiологiчний статевий акт i оплiднити жiн-
ку. Статева зрiлiсть жiнки визначауться закiнченим розвит-
ком єє органiзму для виконування функцiй матерi - родити,
годувати i виховувати дитину.
Кримiнальнiй вiдповiдальностi за ст. 120 КК Украєни
пiдлягають особи чоловiчоє та жiночоє статi вiком старшi
16-ти рокiв (ч. I ст. 10 КК Украєни).
i За ст. 120 КК Украєни кримiнальна вiдповiдальнiсть на-
етау лише тодi, коли винний передбачав чи мiг передбача-
ти, що потерпiла (потерпiлий) не досягла статевоє зрiлостi,
Вiдповiдальнiсть за статевi зносини з особою, яка не до-
сягла статевоє зрiлостi, настау з шiстнадцяти рокiв.
Караються статевi зносини з особою, яка не досягла ста-
тевоє зрiлостi, позбавленням волi на строк до восьми рокiв.
4.6. Розбещення неповнолiтнiх
Стаття 121 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть за
розпутнi дiє щодо особи (жiночоє або чоловiчоє статi), яка
не досягла 16-рiчного вiку.
Сутнiстю розпутних дiй у рiзнi способи задоволення
винним статевоє потреби чи пристрастi або збудження у
неповнолiтньоє особи статевого iнстинкту без вчинення
статевого акту. Це можуть бути: дратування статевих орга-
нiв потерпiлих, торкання єх чи своєх статевих органiв, ого-
213
лення власних статевих органiв, вiдверто сексуальнi розмо-
ви чи дiє, поради тощо.
Розпутнi дiє, вчиненi безпосередньо перед згвалтуван-
ням потерпiлоє, яка не досягла 16-рiчного вiку, повнiстю
охоплюються частиною 3 або 4 ст. 117 КК Украєни i додат-
ковоє квалiфiкацiє заст. 121 КК Украєни не потребують.
Вiдповiдальнiсть за вчинення розпутних дiй настау з шi-
стнадцяти рокiв.
Карауться розбещення неповнолiтнiх позбавленням во-
лi на строк до двох рокiв.
4.7. Мужолозтво
Мужолозтвом, чи педерастiую в медицинi i в кримi-
нальному правi називають статеве приваблення до особи
своує статi i статевий звязок чоловiка з чоловiком.
Мужолозтво - один iз видiв гомосексуалiзму. Другий -
лесбiянство, <лесбiйське кохання> - тобто статеве приваб-
лення жiнки до жiнки.
Про мужолозтво як статеве приваблення чоловiка до чоло-
вiка свiдчать найдавнiшi iсторичнi памятки. Ця вада була
вiдома у давнiх сирiйцiв i фiнiкiйцiв за 2000 рокiв до н. е.
Незважаючи на надзвичайно суворi кари за мужолозтво
(смертна кара спаленням у Римi, державi давнiх iудеєв), воно
було поширеним, особливо в Стародавньому Римi.
<Лесбiйське кохання> походить вiд назви грецького ост-
рова Лесбос, де в давнину виникли цi статевi збочення.
У кримiнальнiй практицi мужолозтво проявляуться у
двох формах: рег 08 i рег апигп, вчинене iз застосуванням до
потерпiлого фiзичного насильства, погрози або викорис-
танням безпорадного стану потерпiлого.
Добровiльнi статевi зносини чоловiка з чоловiком зако-
ном не визнаються злочинними.
Не утворюють складу злочину також:
а) добровiльний статевий звязок у спотворених формах
мiж дорослими чоловiком та жiнкою. Фахiвцi в галузi
статевоє етики вважають, що будь-якi статевi добровi-
льнi дiє дорослих чоловiка з жiнкою у етичними;
б) добровiльний статевий звязок мiж дорослими жiнка-
ми (лесбiянство).
Якщо при мужолозтвi потерпiлому були заподiянi тяжкi
тiлеснi ушкодження або смерть, то все скоуне квалiфiкууть-
ся за сукупнiстю злочинiв за ч. I ст. 122 та ч. I ст. 101 чи
ст. 94, або п. <ж> ст. 93 КК Украєни.
Частина 2 ст. 122 КК Украєни передбачау вiдповiдаль-
нiсть за мужолозтво, яке було вчинене:
а) групою осiб;
б) щодо неповнолiтнього потерпшого;
в) особою, яка ранiше уже вчинила такий злочин (повто-
рно).
Вiдповiдальнiсть за мужолозтво настау з шiстнадцяти
рокiв.
Карауться мужолозтво за ч. I ст. 122 КК Украєни по-
збавленням волi на строк вiд двох до пяти рокiв, а за ч. 2
ст. 122 КК Украєни - позбавленням волi на строк до восьми
рокiв.
5. ПОСЯГАННЯ НА ВОЛЮ ОСОБИ
5.1. Погрози вчинити вбивство
Обукт посягання злочину, передбаченого ст. 100 КК
Украєни, у лiтературi визначауться дуже рiзно, як i його
Див.: п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд 27 березня
1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кримiнальних та
цивiльних справах. - К., 1995.-С. 104.
214
Квалiфiкуючi ознаки ч. 2 ст. 122 тотожнi аналогiчним ознакам ст. 117 КК
Украєни (Див.: п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду Украєни вiд
27 березня 1992 р. - Постанови Пленуму Верховного Суду Украєни в кри-
мiнальних та цивiльних справах. - К., 1995. - С. 103-104).
215
мiсце в класифiкацiє злочинiв глави 111 Кримiнального ко-
дексу Украєни. Однi автори визнають його злочином проти
громадського порядку, другi - злочином проти життя,
третi - злочином проти особистоє волi . Автор коментарю
ст. 100 КК Украєни зовсiм не визначау обукта погрози вчи-
нити вбивство. Але без визначення обукту певного злочи-
ну чи неправильне його визначення не дау можливостi на-
лежним чином i правильно визначити суспiльну сутнiсть
злочину, його юридичну природу i квалiфiкацiю.
Якщо пiд громадським порядком розумiти сукупнiсть
суспiльних вiдносин, якi забезпечують громадський спокiй,
а пiд громадською безпекою - умови безпеки невизначено-
го кола осiб, то стане очевидним, що погроза вчинити вбив-
ство порушуу, головним чином, не громадський спокiй,
не громадську безпеку. Винний субукт при цьому спрямовуу
своу посягання не на громадський спокiй чи на громадсь-
ку безпеку i такого намiру не мау. Погроза - дiяння зав-
жди персонiфiковане, звернене до якоєсь певноє i конкре-
тноє людини, чи до двох-трьох людей. Психiчний вплив
винний спрямовуу на конкретну певну особу. Нiкому i
нiчому це посягання у бiльшостi випадкiв не загрожуу i
безпеки не створюу. Тому необхiдно дiйти висновку, що
погроза вчинити вбивство - це злочин проти особи. Але
видовим i безпосереднiм обуктом посягання при погрозi
вчинити вбивство у не життя. Реальноє безпосередньоє
загрози для життя потерпiлого в момент i пiд час погрози
вчинити вбивство не виникау. Винний не мау намiру в мо-
мент погрози позбавити потерпiлого життя або заподiяти
Див.: Даньшин Й.Н. Уголовно-правоваяохранаобщественного порядка. -
М., 1973.-С. 192-193.
Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - К.,1968. -
С. 208; Уголовное право УССР. Особенная часть. -К., 1989.-С. 162.
Див.: Курс советского уголовного права. Часть Особенная. - М.,1971. -
Т. 5.-С. 187.
4
Науково-практичний коментар Кримiнального кодексу Украєни. - К.:
Юрiнком, 1997. - С. 359-360.
216
шкоду здоровю. У конкретнiй справi Пленум Верховного
Суду СРСР зазначив, що погроза вчинити вбивство - це
такi дiє винного, якi не спрямованi безпосередньо на позба-
влення життя.
Якщо ж винний, висловлюючи погрозу вбити, мау намiр
позбавити потерпiлого життя негайно i вчинюу дiє, якi
створюють безпосередню загрозу для життя потерпiлого, то
це вже буде не погроза вбивством, а замах на вбивство.
Отже, при погрозi вчинити вбивство винний посягау не на
життя потерпiлого.
Суспiльна сутнiсть погрози вчинити вбивство полягау в
тому, що заявлена винним при обставинах, якi дають пiдстави
боятися єє реалiзацiє, вона викликау почуття страху, порушуу
спокiй потерпiлого, народжуу невпевненiсть у своєй безпецi.
Погроза вчинити вбивство, таким чином, спрямована проти
особистоє безпеки потерпiлого, яка i у безпосереднiм обуктом
цього злочину. Поряд iз цим погроза вчинити вбивство пев-
ною мiрою обмежуу, руйнуу i особисту волю особи, обмежуу
можливостi вiльно користуватися благами життя.
Погроза вчинити вбивство у психiчне насильство над
особою. Суспiльна небезпечнiсть цього злочину полягау в
тому, що вiн позбавляу потерпiлого спокою, небезпека його
вчинення постiйно переслiдуу потерпiлого, не дау йому
можливостi нi працювати, нi вiдпочивати.
Погроза вбити може бути доведена до потерпiлого будь-
яким чином: усно (вiч-на-вiч), письмово (листом, телегра-
мою), рiзними дiями, якi переконливо вказують на намiр
винного, або передана через третiх осiб.
Стаття 100 КК Украєни передбачау вiдповiдальнiсть ли-
ше за погрозу вбивством. Погроза вчинити якусь iншу
шкоду пiд ознаки цiує статтi не пiдпадау, наприклад, погро-
Див.: постанова Пленуму Верховного Суду СРСР в справi Карасьова. -
Iiiоллетень Верховного Суда СССР-1967.-№ 4.-С. 19.
Детальнiше про безпосереднiй обукт погрози вчинити вбивство див.:
Коржанскш Н.И. Обьект й предмет уголовно-правовой охраньi. - М.,
1980.-С. 53-54.
за знищити майно, заподiяти тiлеснi ушкодження, розпо-
всюдити ганебнi вигадки тощо.
Обовязковою ознакою складу злочину е реальнiсть по-
грози, якою вона бувау в усiх випадках, коли потерпiлий
мау пiдстави боятися єє виконання. Якщо сам потерпiлий не
вiрить у реальнiсть погрози, то вона складу злочину не мау.
Наприклад, Ш. погрожував потерпiлiй, яку згвалтував, щоб
вона про це не розповiдала мамi. Обласний суд визнав за-
судження Ш. за ст. 100 КК Украєни безпiдставним, оскiль-
ки потерпiла не вiрила в реальнiсть його погрози, та i сам
винний нiчим не пiдтверджував намiр здiйснити погрозу.
Погроза визнауться реальною, якщо винний:
а) вчинив такi дiє, якi давали потерпiлому пiдстави вва-
жати, що ця погроза буде здiйснена;
б) своую поведiнкою, взаумостосунками з потерпiлим
переконував - погроза не марна, вона буде здiйснена.
Вiдповiдальнiсть за погрозу настау незалежно вiд єє мо-
тивiв. Закiнченою погроза визнауться з моменту доведення
єє до потерпiлого.
Погроза вбивством за багатьма ознаками нагадуу замах
на вбивство. Вiдрiзняються цi злочини лише метою:
1. При погрозi вбивством винний не мау мети негайно
заподiяти смерть. Його мета - налякати потерпiлого,
лишити його спокою, змусити його весь час нервува-
ти, страждати вiд страху за своу життя.
2. При замаху на вбивство винний мау мету зараз, не-
гайно заподiяти смерть потерпiлому i робить усе за-
лежне вiд нього, щоб досягти цього наслiдку.
Наприклад, мiський народний суд помилково квалiфiку-
вав за ст. 17 та ст. 94 КК Украєни дiє Д., який, перебуваючи
у станi спянiння, почав бити свою дружину i, погрожуючи
скинути єє з балкона другого поверху, вимагав, щоб вона
сама стрибнула звiдти. Коли Д. заявив, що вiзьме нiж, по-
терпiла не витримала напруження, стрибнула з балкона i
отримала тяжкi тiлеснi ушкодження.
Квалiфiкуючи дiє Д. як замах на вбивство, суд не вказав
у вироку, якi саме дiє Д. були безпосередньо спрямованi на
умисне вбивство дружини. У справi взагалi немау даних
про те, що вiн такi дiє вчинив. З показань потерпiлоє вбача-
уться, що чоловiк постiйно знущався над нею, неодноразо-
во погрожував вбивством i що в неє були всi пiдстави вва-
жати, що вiн виконау свою погрозу. Цього разу, маючи на
метi покiнчити з життям, вона стрибнула з балкона, та свiй
умисел на самогубство до кiнця не довела з незалежних вiд
неє причин. За таких обставин Д. мау нести вiдповiдаль-
нiсть за погрозу вбивством i доведення до спроби самогуб-
ства, тобто заст. 100 i ч. I ст. 99 КК Украєни.
При вчиненнi багатьох злочинiв погроза вбивством бувау
складовою частиною такого злочину, наприклад, у ст. 86,
117, 118, 142, 144, 180, 190 КК Украєни. Оскiльки у цих
статтях передбаченi спецiальнi випадки погрози, то застосо-
вуються тут лише норми цих спецiальних статей. Квалiфi-
кувати такi дiє додатково за ст. 100 КК Украєни не потрiбно.
Вiдповiдальнiсть за погрозу вбивством настау з шiстна-
дцяти рокiв.
Карауться погроза вчинити вбивство позбавленням волi
на строк до одного року.
5.2. Незаконне позбавлення волi
Незаконне позбавлення волi посягау на свободу особи,
як одне iз важливих конституцiйних прав.
Обуктивно незаконне позбавлення волi може проявлятися
у рiзних способах i засобах - запертя у примiщеннi з позба-
вленням можливостi вийти з нього, звязування, помiщення
у спецiальне сховище тощо. Позбавлення волi, передбачене
ст.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57