Ця логiка кожного разу iндивi-
дуально неповторна, тому зрозумiло, що класифiкувати
ситуативнi захисти й форми Єх прояву недоцiльно, бо вони у

невичерпними через iндивiдуальну варiативнiсть. Механiзми
захистiв, вiдкритi 3. Фрейдом, можна вiднести до форм прояву
периферiйних захистiв. Що ж до базових захистiв, то вони
взагалi не пiдлягають будь-якiй категоризацiє. Кожний випадок
показуу, що Єм властива неповторнiсть, зумовле-
на логiкою несвiдомого, яка визначау гло-
бальнi захиснi настановлення субукта. Логiка
несвiдомого у дуже чiткою, незмiнною, неповторною й iмпера-
тивною у впливi на поведiнку субукта. Базовi захисти односто-
ронньо здiйснюють бачення ситуацiє "назовнi", залишаючись не-
видимими для свiдомостi. Тому несвiдоме "мудрiше" за свiдоме.

Завдяки цьому логiка несвiдомого зберiгауться недоторка-
ною з боку критики свiдомостi, а ригiднiсть захисних настанов-
лень - нерушимою.

Аналiз емпiричного матерiалу дау пiдстави висловити ще
одне вагоме твердження: логiка несвiдомого удина,
вона у цiлiсною, завершеною, Єй властива по-
слiдовнiсть i чiткiсть i вона виражауться в кожному
поведiнковому актi, хоч i не лежить на його поверхнi. Пiзнання
єє краще проводити на конкретному матерiалi, що розгортауться
в часових параметрах. В одноактнiй поведiнцi свiдоме й несвi-
доме виражаються симультанне. Дискретнiсть у Єх розмежуван-
нi може бути досягнута лише шляхом цiлiсного аналiзу
поведiнкового матерiалу субукта протягом тривалих групових
занять.

2.5.1. ОСОБЛИВОСТi ВИВЧЕННЯ
"ПСИХiЧНИХ ЗАХИСТiВ"

Феномен "психiчних захистiв" став предметом спецiальних дос-
лiджень А. Фрейд. Вона пояснюу обмеженiсть гiпнотичного спо-
собу вивчення несвiдомого, за якого "Я" заважало дослiдниковi,
й тому вiн послаблював його дiувiсть гiпнотичним впливом. "Я"
субукта не брало участi в гiпнотичному процесi. Коли психо-
терапевт уводив у свiдомiсть данi, одержанi шляхом самостiй-
ного вторгнення у "Воно" (несвiдоме), то "Я" починало
"бунтувати" й чинити опiр - вести боротьбу проти навязаного
йому елемента "Воно", й терапевтичний ефект згасав.

Пiдхiд до "Я" як до такого, що може заважати в роботi з
несвiдомим, певною мiрою зберiгауться й при застосуваннi ме-
тоду вiльних асоцiацiй", коли "Я" бiльше не усувауться насиль-
но. Йому "пропонують" не стримуватися вiд потоку плинних
асоцiацiй i не вимагати вiд висловлювань логiчних взаумозвяз-
кiв.

Те, що вимога може бути досягнута лише до певноє межi, й
дау змогу вивчати "психiчнi захисти", бо вони якраз лежать у



площинi опорiв, якi вiдображають складнiсть вiдношень мiж
свiдомим i несвiдомим. Потiк вiльних, асоцiацiй може пору-
шуватися "захисними" механiзмами. Ця ситуацiя, коли
субукт (клiунт, пацiунт) не виконуу основне правило психо-
аналiзу - "говорити все, що приходить у голову", повязана з
обуктуванням "опорiв".

Лiнiя взаумодiє "Я" та "Воно" i у предметом дослiдження
феномена "психiчних захистiв".

А. Фрейд пiдкреслюу, що несвiдоме мау спонтанну тенден-
цiю "досягти поверхнi", тенденцiю "вгору". При аналiзi
захисних операцiй "Я" такоє спiльностi мети. звичайно ж, не-
мау" . З цим положенням важко погодитися, оскiльки емпi-
ричний матерiал груповоє психокорекцiє показуу, що "захисти"
"Я" iнтегруються генеральним "захисним" механiзмом: "вiд
слабкостi до сили.

Психоаналiтичне бачення захистiв перебувало в полонi
окремих, локальних механiзмiв, як от: рацiоналiзацiя, проек-
цiя, вимiшення, катарсис, iдентифiкацiя й т. п. Названi психо-
аналiзом механiзми "захистiв" ми вiдносимо до форм "захистiв".
єхнiй характер вiдображау уднання свiдомого з несвiдомим у
кожного субукта. Наша позицiя в цьому близька до висловленоє
А. Фрейд думки: "Лише тодi, коли спостереження спрямоване
почергово, то на "Воно", то на "Я", iнтерес роздвоуний унаслiдок
охоплення обох сторiн людини, яка перед нами, ми можемо
говорити про психоаналiз". Це висловлювання долау односто-
роннiсть погляду на психоаналiз як методику роботи з несвiдо-
мим. По-перше, ця робота з несвiдомим проводиться в удностi
зi свiдомiстю, по-друге, вона нiколи не виступау самоцiллю й
не передбачау його вiдторгнення, а, навпаки, його наступне
органiчне входження у свiдомiсть.

Практика груповоє психокорекцiє, в основу якоє покладена
цiннiсть свободи поведiнки, не обмежууться ситуацiую "тут i
тепер", а передбачау як результат гармонiзацiю свiдомого й
несвiдомого в поведiнцi субукта. Шлях до цього пролягау через
процес вивчення системних характеристик "психiчних захистiв"
учасникiв АСПН, котрi функцiйно уднають у собi такi Єхнi
рiзновиди, як базовi та "периферiйнi захисти". Цей шлях веде
до збiльшення сили "Я" через опанування логiки власного не-
свiдомого i зняття тим самим суперечностей зi свiдомiстю. Енер-
гiя, що витрачалася на iррацiональнi явища, набувау здатностi
каналiзацiє в продуктивному рацiональному руслi.

Тому методика АСПН виступау водночас у ролi психокорек-
цiйного та дослiдницького методiв. Наукова спроможнiсть зга-
даного методу виявляуться в тому, що вся його внутрiшня
органiзацiя посилюуться орiунтацiую на пiзнання базових
(особистiсних) проявiв "психiчних захистiв". Для цього в групi

АСПН максимально нiвелюуться зовнiшня стимуляцiя
породження ситуативних захистiв. Останну стау
можливим завдяки введенню таких групових принципiв, якi
створюють атмосферу доброзичливостi, щиростi, взаумностi,
психологiчноє безпеки та пiдтримки гiдностi власного "Я" й iн-
шоє людини. За такого структурування груповоє взаумодiє в
процесi АСПН вiдкриваються можливостi для вивчення харак-
теру внутрiшньоє зумовленостi "захисних" дiй. Звичайно, чим
бiльшою мiрою нiвелюються зовнiшнi детермiнанти "захистiв",
тим ширшi можливостi вивчення особливостей Єхньоє внутрiш-
ньоє зумовленостi. Це здiйснюуться шляхом виявлення логiки
несвiдомого, яка зумовлюу настановлення субукта на тi чи тi
"захиснi" дiє.

Наша психокорекцiйна робота в групi повязана з послiдов-
ними процесами груповоє iнтеграцiє, яка у пiдгрунтям позитив-
ноє дезiнтеграцiє деструктивних утворень психiки учасникiв
АСПН. Ми далекi вiд гадки, нiбито група повинна пройти
етап поляризацiє, конфронтацiє з керiвником, перiод фрустрацiє
тощо. Все цс може спричинити небажану негативну дезiнтегра-
цiю. Початковому етаповi роботи групи властивий дезiнтеграль-
ний емоцiйний фон завдяки необхiднiй (згiдно з груповими
принципами) ситуацiє невизначеностi, вiдсутностi регламента-
цiйних вказiвок i т. п. Проте ситуативна дезiнтеграцiя не по-
винна набути характеристик негативноє, якiй притаманна
конкуренцiя, агресiя та взаумна неприязнь, неприйняття один
одного в стосунках учасникiв (членiв) групи. Якщо ж цього не
трапиться, то ситуативна (емоцiйна) дезiнтеграцiя швидко пе-
реросте в iнтеграцiю групи на платформi глибинного взаумопiз-
нання. Груповi iнтеграцiйнi процеси не у для нас самоцiллю, а
виступають лише передумовою психологiчноє безпеки в глибин-
ному самопiзнаннi, яка передбачау дiю механiзмiв позитивноє
дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє.

Процес вивчення логiки несвiдомого не простий, хоч i мож-
ливий. Враховуючи симультанне уднання в поведiнцi свiдомого
й несвiдомого, Єх можна "розвести" лише шляхом повздовжнього
аналiзу групового матерiалу. Проблема для дослiдника й про-
фесiонала-практика полягау в його психоаналiтичних (iнстру-
ментальних) можливостях вичленення неповторного характеру
логiки несвiдомого.

Важливим у специфiчний характер iндивiдуальноє поведiн-
ки. Потрiбно розумiти, що логiка несвiдомого у iррацiональним,
позадосвiдним феноменом у психiцi субукта, який краще обук-
тивууться в образах, нiж у словах. Тому численнi прийоми
АСiЄН розрахованi на такс цiлiсне й невербальне вiдображення
змiсту психiки.

Свiдоме значною мiрою обслуговуу деструктивнi тенденцiє



захисноє системи, що виражауться в певних його викривленнях,
iлюзiях, специфiчних для кожного iндивiда. Ми швидше схильнi
констатувати одностороннiй вплив несвiдомого на свiдоме, нiж
навпаки.

Односторонну вiдображення ситуацiє в повному єє обсязi не-
свiдомим робить його функцiювання (та iнформування) незрiв-
нянно обумнiшим i мудрiшим (за типом компютера) порiвняно
зi свiдомим. У тiй мiрi, в якiй функцiє свiдомого у вузькими,
обмеженими й деформованими несвiдомим, свiдоме обтяжене
вiдступом вiд реальностi. Тому дослiдження вiдсту-
пiв вiд соцiально-перцептивноє реальностi у
центральним у психокорекцiйнiи роботi, бо
саме в них криуться змiст особистiсноє про-
блеми субукта, породжуваноє його "захис-
ною системою". А цс повязане з логiкою несвiдомого, яка
вступау в суперечнiсть iз логiкою свiдомого. Потрiбно розумiти,
що обусктивуванни логiки несвiдомого - це один iз найважли-
вiших способiв надання допомоги субуктовi з метою самостiй-
ного розвязання ним власних особистiсних проблем. В резуль-
татi зростау психологiчна сила субукта за рахунок розширення
поля його свiдомостi та вивiльнення енергiє, яку поглинали ви-
тiснення. Тим самим розум звiльняуться вiд деформацiй, що
мали мiсце у власнiй рефлексiє та сприйманнi ситуацiє спiлку-
вання. Розвязання субуктом особистiсноє проблеми сприяу нi-
велюванню внутрiшньоє суперечностi психiки шляхом на-
лагодження звязкiв мiж свiдомим i несвiдо-
мим. Саме це, за нашим переконанням, i е центральним за-
вданням психологiчноє практики.

Пiдводячи пiдсумок, можна стверджувати: "психiчнi захи-
сти" - це внутрiшньо зумовлене структурне утворення психiки,
якому властива системнiсть функцiйних проявiв, що виража-
уться в логiцi несвiдомого. "Захисти", якi Єє реалiзують, ми вiд-
носимо до базових. Периферiйнi ж, або ситуативнi "захисти",
хоч i повязанi з базовими, в бiльшiй мiрi слугують адаптацiє
до ситуацiє "тут i тепер", анiж завершенню тенденцiй, пород-
жуваних потягами дитинства.

У контекстi наших наукових гiпотез найцiкавiшим рiзнови-
дом "захистiв" для практичноє психологiє у базовi (особистiснi).
Для Єх вивчення в психокорекцiйнiи групi створюуться така
тепла атмосфера взаумин, яка б усвятковувала периферiйнi
"захисти", а дизiнтеграцiя такоє атмосфери й здiйснюуться за
рахунок сили проявiв внутрiшньо детермiнованих "психологiч-
них захистiв". Тому метод активного соцiально-психологiчного
навчання може застосовуватися з мстою дослiдження такого
феномена, як "психологiчнi захисти", що досi залишауться май-
же зовсiм не дослiдженим.

ОРГАНiЗАЦiЙНО-МЕТОДИЧНi АСПЕКТИ
АКТИВНОГО СОЦiАЛЬНО-ПСИХОЛОГiЧНОГО
НАВЧАННЯ

Групова психокорекцiя iстотно вiдрiзняуться вiд занять з ака-
демiчноє психологiє не лише методичною своурiднiстю, а й спе-
цифiчною органiзацiую. Всi види груповоє корекцiє найбiльше
уднау пiдготовча, органiзацiйна частина. В АСПН, як i в будь-
якому рiзновидi тренiнгу, звичним у розмiщення членiв групи
по колу. Кiмната мас бути затишною, iзольованою вiд стороннiх
шумiв.

Практично-навчальна робота груп дiстала найбiльш поши-
рену назву - соцiально-психологiчний тренiнг
(СПТ). Л. А. Петровська витлумачуу цей термiн як своурiдну
форму впливу, спрямованого на пiдвищення психологiчноє ком-
петенцiє учасникiв спiлкування. Проте Г. О. Ковальов називау
цю роботу колективом активного соцiального
навчання (КАСН), а Ю. М. тмельянов - активним
соцiальним навчанням.

Малу групу, в якiй запроваджуються цi методи навчання,
вони називають навчально-тренiнговою групою
(НТГ). В єє завдання входить забезпечення спецiального пiз-
нання психологiє спiлкування, яка поуднууться з активним його
застосуванням i розвитком можливостей прогнозувати наслiдки
комунiкативних подiй.

Трснiнгова практика мау кiлька рiзновидiв, зокрема вiдео-
тренiнг (X. Мiккiн або Балiнтовськi групи (С. Петербург,
Б. А. Бараш).

Особливоє уваги заслуговуу тренiнг, розроблений В. А. Кан-
Калiком з використанням системи К. С. Станiславського.

Характерною рисою АСПН у тс, що воно не спрямоване на
тренаж комунiкативних умiнь i навичок чи на психотерапiю, а
у способом навчання. .

Передбачауться, що керiвник АСПН чiтко знау основнi на-
прями, якими мас реалiзуватися розвиток групи й самопiзнання
кожного єє учасника, вiдкриття ними важливих, але несповна
усвiдомлених аспектiв своує особистостi.

Методична органiзацiя АСПН вiдповiдау прогресивним ви-
могам: керiвництво даним процесом мас демократичний (неди-
рективний) характер, атмосфера взаумин у групi пройнята



прагненням довiри, .взаумопiдтримки, взаумоприйняття, щиро-
стi й вiдкритостi. Самодiяльнiсть учасникiв навчання заохочу-
уться можливостями спiвпрацi, обуктом уваги присутнiх у не
лише результати певного процесу, а й його динамiка; ефектив-
нiсть навчання досягауться не простим засвоунням готових
знань, а передбачау оволодiння процесом пiзнання нового, не
усвiдомлюваного ранiше, значущого для особистостi матерiалу;

вiдпрацювання (тренаж) умiнь i навичок.

3.1. ПРИНЦИПИ ФУНКЦiОНУВАННЯ
ГРУПИ АСПН

Заняття в групi АСПН органiзовують з урахуванням Єхньоє
тривалостi в належно обладнанiй аудиторiє, що сприяу налагод-
женню зворотного звязку мiж учасниками навчання.

При доборi в групу учасникiв слiд дотримуватися певних
принципiв: добровiльнiсть, вiдсутнiсть занадто стереотипних
форм поведiнки, наявнiсть бажання самовдосконалити вмiння
й набути навички спiлкування.

Перед початком занять бажано прочитати лекцiю про основ-
нi теоретичнi моменти й особливостi функцiювання психоко-
рекцiйноє групи, а також про тi результати, яких можна
досягти. Добiр мас бути двостороннiм. Готовнiсть до навчання
можна вважати первинним критерiум залучення в групу. Якщо
бажаючих набереться бiльше, варто провести вторинний
етап - випробування на визначення стiйкостi мотивацiє до та-
кого навчання. Наприклад, пропонууться висловитися на тему:

"Що я очiкую вiд навчання в групi АСПН" або "Якi проблеми
збираюся вирiшувати", виконати малюнок на тему: "Я-реаль-
не", "Я-iдеальне". Ефективнiсть виконання цих завдань багато
в чому засвiдчить рiвень мотивацiє до такого навчання.

Доцiльно (хоча й не обовязково), щоб психокорекцiйна гру-
па була гетерогенною щодо статi й закритою. Загальна кiль-
кiсть годин 100-120. Заняття можна проводити або протягом
навчального року (по 3,5-4 години) раз на тиждень, або протя-
гом 10-12 днiв, працюючи по 8-12 годин на добу. Оптимальна
кiлькiсть учасникiв - 12-14 осiб.

У вступнiй бесiдi керiвник мас повiдомити про основнi прин-
ципи роботи й форми поведiнки учасникiв групи. Прийняття
членами групи принципiв єє роботи - надзвичайно важлива
умова створення належного психологiчного мiкроклiмату, важ-
ливого для самопiзнання й пiзнання iншоє людини. Засвоуння
цих принципiв та особливостей навчання здiйснюуться на пер-
ших двох-трьох заняттях, на яких керiвник наголошуу на звер-
таннi одного до одного та "ти" й по iменi, щоб забезпечити

спiлкування на рiвнi "людина-людина"; вiдвертiсть; правило
"тут i" тепер"; добровiльнiсть: сприймання себе й iнших такими,

якими вони у.

Власнi якостi мають оцiнюватися самостiйно на основi одер-
жаноє в групi iнформацiє. Керiвник застерiгау учасникiв вiд
скороспiлих, необгрунтованих висновкiв, рекомендуу уникати
застосування оцiнних суджень з використанням моральних i
соцiальних критерiєв. Розмова в групi АСПН ведеться лише в
планi дослiдження психологiчних явищ. Керiвник пояснюу пси-
хологiчнi термiни, якi використовуються в АСПН; пропонуу
максимально обуктивувати в групi власнi емоцiйнi стани, не кри-
тикувати своє почуття, заохочуу виявлення почуттiв.

Висувауться також вимога не обговорювати груповоє подiє
поза заняттями. Визнавати й запроваджувати в групi АСПН
щирiсть i чуйнiсть у взауминах. Виключати мiркування фiло-
софського, полiтичного й суто теоретичного плану. Критика не
допускауться, хоча конфронтацiя можлива. Кожен учасник
АСПН мас право вiдмовитися вiд тiує чи iншоє пропозицiє до дiє
в групi. Цiнууться невимушена поведiнка. Небажана категори-
зацiя групового матерiалу за принципом "добре-погано". Вiд-
сутнi також загальноприйнятi при навчаннi заохочення й
покарання. Ситуацiє з минулого життя бажано "змальовувати"
не лише усно, а й моделювати за допомогою учасникiв АСПН,
оскiльки найбiльш цiнним для аналiзу матерiалом у дiє, вчинки,
якi щойно вiдбулися в ситуацiє "тут i тепер". Навчання повя-
зане з певними емоцiйними навантаженнями, про що керiвник
попереджау заздалегiдь.

Члени групи дiзнаються про особливостi групового процесу
АСПН як цiлiсноє системи психолого-педагогiчного впливу на
особистiсть, що розвивауться спонтанно, вiльно, проте повязу-
уться з регламентацiую емоцiйних навантажень.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30