Далi 3. Фрейд доходить
думки, яка стоєть поза мораллю: "Нехай це звучить неприумно
й парадоксально, проте слiд сказати, що той, хто в любовному
життi хоче бути вiльним i щасливим, той повинен перебороти
рсспскт перед жiнкою й примиритися з уявленням про крово-
змiшення з матiр ю чи сестрою .
Дуже великий внесок у прояснення питання психiчноє iм-
потенцiє зробила К. ХорнГ. Вона формуу найтиповiший не-
вротичний конфлiкт нашоє культури - як конфлiкт мiж
бажанням бути завжди першим i прагненням бути всiма лю-
бимим \
К. Хорнi також констатуу наявнiсть iще з дитинства розуд-
нання тенденцiй нiжностi та чуттувостi й аналiзуу паралiзу-
ючий вплив цього факту на жiночу психологiю. В своєй книзi
вона детально пiддау аналiзовi чинники, що призводять до "пси-
хiчноє iмпотенцiє", а точнiше до фригiдностi у жiнок. Знову-
таки, повязуючи це явище з "Едiповим комплексом", дослiд-
ниця надау великого значення почуттю тривожностi й засобам
уникнення єє. "Едiпiв комплекс" завжди продукуу тривогу, не-
залежно чи мова йде про дiвчинку, чи про хлопчика. Й повя-
зано це з розвитком почуттiв ворожостi, що виникають
паралельно з потягом до кого-небудь iз батькiв. Базальна три-
вога - цс почуття безсилостi в чужому i всесильному свiтi.
Очевидно, вона штовхау дитину до затримання, капсулювання
себе "в родинному колi", що, звичайно ж, спричинюу вiдставан-
ня у психiчному розвитку. К. Хорнi пише: "... ми стикаумося з
одним i тим же явищем: у трiадi "мати-батько-дитина" наш
субукт зрiсся з роллю дитини"29.
Якщо взяти ш л ю б , то вiн не вiдповiдау тим умовам кохан-
ня, якi субукт переносить у нього з дитинства, "що й сприяу
виникненню "психiчноє iмпотенцiє". Обукт кохання
для дитини був повязаний iз чуттувою забороною, а в шлюбi
те, що заборонялося, перетворюуться на обовязок. Суперницт-
во, присутну в сiмейнiй трiадi (мати-батько-дитина), виклю-
чауться самою природою моногамного шлюбу: монополiя в
ньому захищена законом. Тому ця прихована тенденцiя до су-
перництва, яка склалася в Едiповiй ситуацiє, шукатиме можли-
174
востi заявити про себе, й це, безсумнiвно, руйнуватиме взауми-
ни (психiчна iмпотенцiя).
Треба мати на увазi, що iнцсстуознi тяжiння часто сприяють
розвитковi гомосексуальних тенденцiй. Це не лише вiчна но-
стальгiя у дiвчинки (а потiм жiнки) по сестрi чи матерi. Вона
може проявитися й у вiдчуттях комфорту в спiлкуваннi з жiн-
кою як такою, але дискомфорту з чоловiком. Витоки цього
можуть критися в дитячiй фiксацiє страху iнцесту (з чоловiком-
батьком). Гомосексуальнi тенденцiє виражаються нерiдко у жiн-
ки опосередковано - у пiдштовхуваннях чоловiка до звязку з
iншою жiнкою (мiж iншим, це близьке до родинноє трiади), щоб
потiм з нею "мати справу" ("може через вияснення стосункiв").
В таких випадках, де дисоцiацiя почуття любовi не здiйсню-
уться (тобто не вiдбувауться синтез чуттувоє й духовноє любовi),
субукт змушений зосередити своє нiжнi (романтичнi) почуття
на iншому обуктi, помимо обукта його чуттувих потягiв. Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.
Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.
Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.
Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що
175
вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".
Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.
Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей). Цi прагнення не викликають тривоги, вони зявляються у
обуктивного спостерiгача, якщо вiн констатуу факт викривлен-
ня реальностi з допомогою "захистiв", аби завершити справи
дитинства. Наприклад, дiвчинка жила з матiрю й перiодично
(таумно вiд матерi) зустрiчалася з батьком. Життя єє склалось
так, що вона покохала людину, старшу за вiком. Мати постала
проти цього, й тому зустрiчi дiвчини з коханою людиною, так
само, як i з батьком, теж стали таумними.
Ця ситуацiя досить переконливо показуу, чому тенденцiя
"назад" не фiксууться у свiдомостi, чому iнфантильнi порухи
викликають почуття сорому, й тому Єхня дiувiсть важко визна-
чауться. Психолог-практик повинен розумiти, що тенденцiя "до
психологiчноє смертi" iiде завжди поряд з iншою тенденцiую -
"до життя", яка маскуу першу - вона для нас у непомiтною.
Сила маскувальних функцiй "смертi" життям, без сумнiву,
знаходить вираження в усiх теорiях про потойбiчне життя. Крiм
того, наше несвiдоме поводиться як дитина й не дау до кiнця
повiрити у власну смерть як факт. Усе це пiдводить до висновку,
Бувають ситуацiє, коли малюнки розкривають бажання людини "бути
народженою батьком".
176
що в свiдомостi людини провiдна роль належить тенденцiє до
цття - iнстинкт самозбереження. Суперечнiсть мiж двома
тенденцiями може загострюватися, Єхнiй баланс порушууться,
й тодi субукт може переходити в "з о н у ризик у ".
Яскравi свiдчення цих положень можемо знайти в малюн-
ках.
6.5.1. АНАЛiЗ ЕМПiРИЧНОГО
МАТЕРiАЛУ
Розглянемо малюнки шкiльного психолога Юрiя
(29 рокiв), який навчався в групi АСПН при Одеському iнсти-
тутi пiдвищення квалiфiкацiє вчителiв. Ми не маумо змоги пред-
ставити тут усi його малюнки, але навiть кiлька (мал. 29-35)
можуть зацiкавити поуднанням мортидiознпх та лiбiдiозних
проявiв. Так, з одного боку бачимо обожнювання жiнки, єє iде-
алiзацiю (мал. 29): нiмб i промiнчики сонця, що вказують на
злиття даного зображення iз сонцем - "матiрю". З iншого ж
боку - поуднання цього зображення зi смертю (мал. 32).
коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка
Важливо звернути увагу, що плита iз зображенням фiгурки
коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка, на якому симво-
лiчно зображений сам Юрiй: це i хрест, i меч одночасно (мал.
32 i 33). В збiльшеному виглядi можемо побачити цс зображення
на мал. ЗО за темою "Драматична подiя мого життя". Тут по-
уднанi й хрест, i Христос, i меч. Загалом цей малюнок iлюструу
уднання лiбiдiозноє та мортидiозноє енергiє. Малюнки засвiдчу-
ють тенденцiю "ч уре з м орт i! до до л i б iд о ". Кiнчик меча
на мал. ЗО, пiсля того як проткнув серце, оживився - чорний
колiр змiнився на синiй.
Мечi бачимо й на мал. 31 i 33. "Людського лику" вони на-
бувають у темi "Драматична полiя", де меч схожий на той, що
зображений на надгробнiй плитi (мал. 32). Меч - у фалiчним
образом, i цим пояснюуться змiст мал. 31 як бажане уднання з
тобуйованою фiгуркою - "голубкою". Але все це - на тлi
смертi. Тiнь смертi бачимо и на мал. ЗО, 31, 33. В мал. 34 вона
теж присутня: вихiд iз кризи автор мислить собi пiд водою.
Проте тут виражено й труднощi уднання з "голубками" (замi-
щеннями), й цс природно, бо "сам у собi несу конфлiкт, несу
боротьбу та суперечнiсть з iншим чоловiком-батьком" (мал. 33,
меч злiв;! трохи бiльший - це батько, як пояснив Юрiй, пра-
воруч менший меч-це Юрiй). Автор витлумачив зображення
так: "що я несу вiд батька й у чому хочу ствердитися сам".
Проте мал. 33 i 35 водночас показують, як у Юрiя форму-
Що оносередконано вказуу на табунонанiсть уднання.
Не маумо змоги iю.iаiи в кольорi.
12 - Т. Яценко
Мал. 29. Людина, яка не iснуу
Мил. ЗО. Драматична
подiя мого життя
Мал. Зi. Конфлiкт
Мал. 32. Сприймання
минулого, яке не мож-
на виправити
Мал. 33. Як я бачу
сам себе
Мал. 34. Криза й
етапи виходу з неє
Мал. 35. Як мене бачать
батьки
сться комплекс неповноцiнностi. Меч,
що належить Юрiю на мал. 35, менший,
та частина голови, що справа (з боку
"меча - Юрiя") - темна. Напевно, це
викликане почуттям провини, "само-
осудом". Цьому може сприяти нсусвi-
домленс тяжiння до матерi. Голова на
мал. 33 зображена так, що схожа на
образ жiночоє статi (пiхву). Водночас
мечi проходять на рiвнi очей (око - теж
жiночий фалiчний символ). Важливим
у той момент, шо мечi не "входять" в
очi, а символiзують лише потенцiйну можливiсть чуттувого уд-
нання. Причому логiка така: "Я з батьком на рiвних" (адже два
ока), але можливостей у Юрiя менше (око на темному фонi
вужче), а бiля батька - ширше. Кольори правоє частини голови
темнi, що вказуу на песимiстичне ставлення до себе.
Поуднанням чоловiчоє й жiночоє символiки цiкавий мал. 33:
голова - жiночий символ, меч, сам по собi, - чоловiчий фа-
лiчний символ, але вiн фактично символiзуу уднання з жiно-
чiстю, якщо врахувати, що його ручка зображуу голубку
(жiнку, матiр). Семантика цього фрагмента дуже багатомiрна:
"Я не хочу конфлiктувати з батьком"; "Ми схожi i нас уднау
мати"; два мечi перехрещуються (мовби приховано за намальо-
ваною голiвкою) - цс може бути конфлiкт iз батьком. А може
також означати й гомосексуальнi тенденцiє, якщо врахувати
iдентифiкацiю Юрiя з матiрю (мал. 35). Разом iз цим iснуу
тяжiння до матерi - "бо я хочу зайняти мiсце батька". Доказом
наявностi такого нсусвiдомлсного бажання Юрiя у мал. 35 -
"уднання з голубкою".
Конфлiктнiсть чуттувих стосункiв iз жiнкою фактично за-
свiдчуу мал. 31. єхню залежнiсть вiд iнфантильного досвiду Едi-
пового порядку демонструу та ж сама символiка - голубка i
меч (мал. 31). Бiля рота фалiчний жiночий символ) бачимо
чорне - це страхи Юрiя. його ревнощi. Оскiльки жiнка (голуб-
ка) у замiщенням матерi, то природно, що стосунки з нею досить
напруженi й конфлiктнi. Малюнки показують тенденцiю до си-
ли: "я повинен бути сильним, бути над" (мечi по всiх ма-
люнках - над...). i тому в стосунках iз замiщенням "матерi-
голубки" (мал. 31) проявляуться "вимушена" жорстокiсть,
яка маскуу внутрiшнiй конфлiкт i виводить його назовнi в мор-
тидних тенденцiях.
Прояв жорстокостi робить мiсце iнцсстуозного обукта недо-
Ф а лiчи й й - той, що стосууться заплiднюючого як чоловiчого, так i
iночого органа розмноження.
12
179
торканним, святим. Такi тенденцiє тлумачаться через процес
iдентифiкацiє: "Це моє риси неперевершеностi й недосяжностi".
Цс вiдповiдау генеральному механiзмовi "захистiв": "вiд слаб-
костi - до сили". Вся драматичнiсть малюнкiв проявляуться в
тенденцiях: "угору" (мал. 29, 34, 35) i "вниз" (мал. ЗО - 32,
34). Тут ми виходимо на тенденцiю до психологiчноє смертi
("вниз").
Продовжуючи аналiз, можемо знайти психологiчне обрун-
тування такого "негативного" уднання з жiнкою в амбiвалент-
ностi почуттiв до матерi. Перш за все, в тому, що iдеалiзований
образ потрапляу в тему "не iснуу" (мал. 29). А хотiлось би, щоб
iснував, i вже у потреба шукати образи-замiщення, щоб задо-
вольнити потаумнi бажання. Образ пташки (мал. 29) створено
сiрим, i вiн затуляу сонце. Цю розбiжнiсть почуттiв скрашуу
нiмб, але вiн водночас у й символом того, що стоєть вище над
голубкою (поза нею й над нею) - це те, до чого прагне автор.
Серед малюнкiв Юри у один, який яскраво iлюструу деструк-
тивнi наслiдки Едiповоє ситуацiє. Його тема - "Криза й етапи
виходу з неє" (мал. 34). Якщо тенденцiє психологiчноє iмпотенцiє
поки що нам засвiдчив мал. 31, то даний, 34-й, показуу факт
потягу до матерi й прагнення замiстити батька. Дивимся "пiд-
водну" частину: злiва кружечком, за формою нiмба на мал. 29,
бiля нього злiва написана буква Я (прилiпилася до кружечка),
стрiлочка-якiр, як символ чуттувого уднання, вцiляу в серце (на
мал. ЗО воно належить матерi, за поясненням Юрiя). Серце
розкололося, й це "натяк" на те, що стрiлка "досягла мети"
(iнцсстуозного бажання).
При цьому важливо врахувати семантичну полiмiрнiсть ма-
люнка: серце матерi - це й серце Юрiя (мал. 33 - iдентифi-
кацiя з матiрю). Тому подальший смисл вичленовусться через
зображення половинки серця бiля нiмба, а половинки - бiля
зародка. Тобто половинка серця злiва (мал. 34) бiля батька
(якiр як символ його чуттувостi), а половинка бiля Юрiя-
зародка. Причому зародок намальований так, що його середня
частина схожа на той кружечок злiва, бiля якого прилiпилося
Я. Це значить, що малюнок виражау й потаумнi бажання: чут-
туво зливатися з матiрю (права частина мал. 34), й iдеалiза-
цiю - Я, бо цей кружечок схожий на нiмб (мал. 29). Крiм
того, лiва частина дау лише натяк на чуттуве уднання батька
з матiрю, але на мал. 34 такого уднання немау, бо воно неба-
жане для Юрiя; оскiльки нема уднання половинки серця з за-
родком, то права частина - цс заборонене уднання. Проте ми
бачимо повне уднання, високе, духовне (нiмб) Я - злите з
кружечком (мал. 34). Нiмб на мал. ЗО i кружечок на мал. 34
забарвленi однаково, що вказуу на Єхню спiльнiсть. Половинка
серця на рiвнi "нiмба" теж говорить, що "Я наполовину при-
180
ймаю чуттувiсть матерi й саме в тому, що я народжений нею"
(права пiдводна частина мал. 34). Нiмб (мал. 29) у багатоша-
ровим, i зародок усерединi (мал. 34, праворуч) те-ж мау такий
самий колiр i в двох таких самих напiвкружечках, що може
означати уднання з матiрю в чомусь високому - святому для
душi.
Тепер можемо логiчним шляхом дiйти висновк у, яке сонеч-
ко затулила голубка своєм тiлом на мал. 29. Це Юрiй-дитина
й водночас - Юрiй-чоловiк Це сонце присутну бiля голубки
(навiть над нею в мал. 35, а в мал. 29 - це нiмб). Отже,
генеральний iнтегруючий механiзм "вiд слабкостi - до сили"
(до високостi, значущостi) присутнiй у логiцi несвiдомого Юри.
Маленький символ сонечка бачимо справа в малг. 34 (пiд во-
дою, на рiвнi половинки серця). Сам символ "пiд водою" - це
зародковий стан (у водi). Очевидно, що мал. 34, з урахуван-
ням його теми, показуу: весь кризовий стан, породжений Едi-
повою ситуацiую й виходом iз нього, у природа, але без людей.
Багаття, як символ сексу, намальовано чорним, воно "не гово-
рить" - "психологiчна iмпотенцiя"; всi символiв фалоса, що
стосуються Юрiя, - "мечi", зорiунтованi вниз, убiк,- натяк
на психологiчну iмпотенцiю. Все, що вгору,- цс iдеалiзованi
прагнення, якi теж, за твердженням автора, "не реалiзованi
(мал. 29, 32) , тобто не живi. Всi прагнення уднанкя з бажаним
обуктом - матiрю, породжують тенденцiю до смертi - вниз,
у єє лоно (мал. 34). Тому Юрiй перебувау мiж двгома "смертя-
ми". Вгору - це коли Я омертвляу своє "сiрi якостi" i прагне
досягати "небесного" iдеалу, й униз - до уднання з матiрю
через уднання з якостями батька, тому всi мечi показують на-
прям униз (iмпотенцiя), бо з матiрю чуттувий юонтакт недо-
пустимий.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30
думки, яка стоєть поза мораллю: "Нехай це звучить неприумно
й парадоксально, проте слiд сказати, що той, хто в любовному
життi хоче бути вiльним i щасливим, той повинен перебороти
рсспскт перед жiнкою й примиритися з уявленням про крово-
змiшення з матiр ю чи сестрою .
Дуже великий внесок у прояснення питання психiчноє iм-
потенцiє зробила К. ХорнГ. Вона формуу найтиповiший не-
вротичний конфлiкт нашоє культури - як конфлiкт мiж
бажанням бути завжди першим i прагненням бути всiма лю-
бимим \
К. Хорнi також констатуу наявнiсть iще з дитинства розуд-
нання тенденцiй нiжностi та чуттувостi й аналiзуу паралiзу-
ючий вплив цього факту на жiночу психологiю. В своєй книзi
вона детально пiддау аналiзовi чинники, що призводять до "пси-
хiчноє iмпотенцiє", а точнiше до фригiдностi у жiнок. Знову-
таки, повязуючи це явище з "Едiповим комплексом", дослiд-
ниця надау великого значення почуттю тривожностi й засобам
уникнення єє. "Едiпiв комплекс" завжди продукуу тривогу, не-
залежно чи мова йде про дiвчинку, чи про хлопчика. Й повя-
зано це з розвитком почуттiв ворожостi, що виникають
паралельно з потягом до кого-небудь iз батькiв. Базальна три-
вога - цс почуття безсилостi в чужому i всесильному свiтi.
Очевидно, вона штовхау дитину до затримання, капсулювання
себе "в родинному колi", що, звичайно ж, спричинюу вiдставан-
ня у психiчному розвитку. К. Хорнi пише: "... ми стикаумося з
одним i тим же явищем: у трiадi "мати-батько-дитина" наш
субукт зрiсся з роллю дитини"29.
Якщо взяти ш л ю б , то вiн не вiдповiдау тим умовам кохан-
ня, якi субукт переносить у нього з дитинства, "що й сприяу
виникненню "психiчноє iмпотенцiє". Обукт кохання
для дитини був повязаний iз чуттувою забороною, а в шлюбi
те, що заборонялося, перетворюуться на обовязок. Суперницт-
во, присутну в сiмейнiй трiадi (мати-батько-дитина), виклю-
чауться самою природою моногамного шлюбу: монополiя в
ньому захищена законом. Тому ця прихована тенденцiя до су-
перництва, яка склалася в Едiповiй ситуацiє, шукатиме можли-
174
востi заявити про себе, й це, безсумнiвно, руйнуватиме взауми-
ни (психiчна iмпотенцiя).
Треба мати на увазi, що iнцсстуознi тяжiння часто сприяють
розвитковi гомосексуальних тенденцiй. Це не лише вiчна но-
стальгiя у дiвчинки (а потiм жiнки) по сестрi чи матерi. Вона
може проявитися й у вiдчуттях комфорту в спiлкуваннi з жiн-
кою як такою, але дискомфорту з чоловiком. Витоки цього
можуть критися в дитячiй фiксацiє страху iнцесту (з чоловiком-
батьком). Гомосексуальнi тенденцiє виражаються нерiдко у жiн-
ки опосередковано - у пiдштовхуваннях чоловiка до звязку з
iншою жiнкою (мiж iншим, це близьке до родинноє трiади), щоб
потiм з нею "мати справу" ("може через вияснення стосункiв").
В таких випадках, де дисоцiацiя почуття любовi не здiйсню-
уться (тобто не вiдбувауться синтез чуттувоє й духовноє любовi),
субукт змушений зосередити своє нiжнi (романтичнi) почуття
на iншому обуктi, помимо обукта його чуттувих потягiв. Це
можуть бути власнi дiти, колеги, абстрактний iдеал вимрiяного
партнера, якого нiколи не було, або закоханiсть в акторiв тощо.
Едiпова ситуацiя, що набувау розвитку в дитинствi, настiль-
ки "паралiзуюче" впливау на психiку людини, що кожний iз нас
несе в собi нарцистичний шрам, породжений дитячим
розчаруванням. Це проявляуться зокрема в тому, що чоловiки
бiльше стурбованi своєм статусом, нiж любовю, й передусiм
потребою вiдчувати безпеку, захищенiсть, пiклування жiнки,
анiж єє любов. Недарма таким популярним у вислiв "шлях до
серця чоловiка лежить через шлунок", бо й першi контакти з
матiрю - через годування (Єжу). Поширеним супутником
шлюбних стосункiв у садистськi посягання на iншу людину як
на власнiсть, що виражауться у вiчнiй пiдозрiливостi
та ревнощах. Цс вiдповiдау iнфантильнiй позицiє дитини
вiдносно матерi й батька, якi єє зраджували в своєх чоловiчо-жi-
ночих стосунках, кидають єє, виявляючи увагу одне до одного.
Постiйна пiдозрiливiсть спричинюу постiйнi муки партнера.
Ми бачимо, що витоки тенденцiє до моногамiє беруть початок у
переживаннях Едiпового характеру - в iнфантильнiй потребi,
"щоб любили тiльки мене". Якщо згадати, що така потреба в
дитинствi у потребою виключно егоцентричноє позицiє, пород-
женоє любовю батька чи матерi, й що вона закiнчууться фруст-
рацiую в стосунках поза сiмую, то стау зрозумiлим, що за
вимогою монополiє завжди приховууться недовiря, ворожiсть i
готовнiсть до розчарування. Цс й зумовлюу "психiчну iмпотен-
цiю" стосункiв.
Таке обумне усвiдомлення механiзмiв, на яких грунтуються
вимоги монопольного володiння обуктом кохання, допомагау
розумiти перешкоди "безхмарностi" моногамноє любовi. Й цi
перешкоди у досить соцiальне поширеними. Вважауться, що
175
вiрнiсть - цс передусiм обовязок жiнки. А люди, чия вiрнiсть
мас характер одержимостi, виявляються занадто обтяжсними
почуттями провини через власне iнцсстуозне тяжiння й тому
все, що не санкцiоноване законом, викликау у них патологiчний
страх (подiбно страху кровозмiшення). В цих же людей, у рам-
ках вiрностi, теж може квiтнути психiчна iмпотенцiя, бо чут-
тува (сексуальна) любов для них у табуйованою, залежною вiд
"Едiпових хвилювань".
Говорячи про витоки "психiчноє iмпотенцiє", не можна об-
минути неусвiдомленс прагнення людей вiдчувати себе нещас-
ними, страждати. Груповий матерiал, одержаний нами, вмiщуу
яскравi докази звязку цього явища з iнцестуозними обуктами
дитячого тяжiння, що породжуу страх покарання. Останну
пiдштовхуу дiвчинку на роль мужчини, вона шукау прихисток
у ролi чоловiка, вiдступаючи вiд ролi жiнки й ховаючися вiд
небезпеки iнцссту за почуттям провини й тривоги.
Комплекс малюнкiв надзвичайно часто показуу прагнення
людей повернутись в лоно матерi (рiдше - батька), в малюн-
ках бувау присутня яйцсклiтинка, через яку дитина по-справж-
ньому уднауться з батьками, й таким чином перебувау у повнiй
безпецi, вiдчувау себе захищеною, а тому пасивною. Всi цi
атрибути прагнень дитини дорослий змушений витiснити й за-
мiнити на вiдсторонснiсть, дистанцiювання вiд батькiв через
прагнення до самостiйностi, смiливостi, сили, коли непотрiбнi
пiдпiрки (милицi), до здатностi захищати iнших (зокрема дi-
тей). Цi прагнення не викликають тривоги, вони зявляються у
обуктивного спостерiгача, якщо вiн констатуу факт викривлен-
ня реальностi з допомогою "захистiв", аби завершити справи
дитинства. Наприклад, дiвчинка жила з матiрю й перiодично
(таумно вiд матерi) зустрiчалася з батьком. Життя єє склалось
так, що вона покохала людину, старшу за вiком. Мати постала
проти цього, й тому зустрiчi дiвчини з коханою людиною, так
само, як i з батьком, теж стали таумними.
Ця ситуацiя досить переконливо показуу, чому тенденцiя
"назад" не фiксууться у свiдомостi, чому iнфантильнi порухи
викликають почуття сорому, й тому Єхня дiувiсть важко визна-
чауться. Психолог-практик повинен розумiти, що тенденцiя "до
психологiчноє смертi" iiде завжди поряд з iншою тенденцiую -
"до життя", яка маскуу першу - вона для нас у непомiтною.
Сила маскувальних функцiй "смертi" життям, без сумнiву,
знаходить вираження в усiх теорiях про потойбiчне життя. Крiм
того, наше несвiдоме поводиться як дитина й не дау до кiнця
повiрити у власну смерть як факт. Усе це пiдводить до висновку,
Бувають ситуацiє, коли малюнки розкривають бажання людини "бути
народженою батьком".
176
що в свiдомостi людини провiдна роль належить тенденцiє до
цття - iнстинкт самозбереження. Суперечнiсть мiж двома
тенденцiями може загострюватися, Єхнiй баланс порушууться,
й тодi субукт може переходити в "з о н у ризик у ".
Яскравi свiдчення цих положень можемо знайти в малюн-
ках.
6.5.1. АНАЛiЗ ЕМПiРИЧНОГО
МАТЕРiАЛУ
Розглянемо малюнки шкiльного психолога Юрiя
(29 рокiв), який навчався в групi АСПН при Одеському iнсти-
тутi пiдвищення квалiфiкацiє вчителiв. Ми не маумо змоги пред-
ставити тут усi його малюнки, але навiть кiлька (мал. 29-35)
можуть зацiкавити поуднанням мортидiознпх та лiбiдiозних
проявiв. Так, з одного боку бачимо обожнювання жiнки, єє iде-
алiзацiю (мал. 29): нiмб i промiнчики сонця, що вказують на
злиття даного зображення iз сонцем - "матiрю". З iншого ж
боку - поуднання цього зображення зi смертю (мал. 32).
коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка
Важливо звернути увагу, що плита iз зображенням фiгурки
коханоє жiнки, вiдокремлена вiд надгробка, на якому симво-
лiчно зображений сам Юрiй: це i хрест, i меч одночасно (мал.
32 i 33). В збiльшеному виглядi можемо побачити цс зображення
на мал. ЗО за темою "Драматична подiя мого життя". Тут по-
уднанi й хрест, i Христос, i меч. Загалом цей малюнок iлюструу
уднання лiбiдiозноє та мортидiозноє енергiє. Малюнки засвiдчу-
ють тенденцiю "ч уре з м орт i! до до л i б iд о ". Кiнчик меча
на мал. ЗО, пiсля того як проткнув серце, оживився - чорний
колiр змiнився на синiй.
Мечi бачимо й на мал. 31 i 33. "Людського лику" вони на-
бувають у темi "Драматична полiя", де меч схожий на той, що
зображений на надгробнiй плитi (мал. 32). Меч - у фалiчним
образом, i цим пояснюуться змiст мал. 31 як бажане уднання з
тобуйованою фiгуркою - "голубкою". Але все це - на тлi
смертi. Тiнь смертi бачимо и на мал. ЗО, 31, 33. В мал. 34 вона
теж присутня: вихiд iз кризи автор мислить собi пiд водою.
Проте тут виражено й труднощi уднання з "голубками" (замi-
щеннями), й цс природно, бо "сам у собi несу конфлiкт, несу
боротьбу та суперечнiсть з iншим чоловiком-батьком" (мал. 33,
меч злiв;! трохи бiльший - це батько, як пояснив Юрiй, пра-
воруч менший меч-це Юрiй). Автор витлумачив зображення
так: "що я несу вiд батька й у чому хочу ствердитися сам".
Проте мал. 33 i 35 водночас показують, як у Юрiя форму-
Що оносередконано вказуу на табунонанiсть уднання.
Не маумо змоги iю.iаiи в кольорi.
12 - Т. Яценко
Мал. 29. Людина, яка не iснуу
Мил. ЗО. Драматична
подiя мого життя
Мал. Зi. Конфлiкт
Мал. 32. Сприймання
минулого, яке не мож-
на виправити
Мал. 33. Як я бачу
сам себе
Мал. 34. Криза й
етапи виходу з неє
Мал. 35. Як мене бачать
батьки
сться комплекс неповноцiнностi. Меч,
що належить Юрiю на мал. 35, менший,
та частина голови, що справа (з боку
"меча - Юрiя") - темна. Напевно, це
викликане почуттям провини, "само-
осудом". Цьому може сприяти нсусвi-
домленс тяжiння до матерi. Голова на
мал. 33 зображена так, що схожа на
образ жiночоє статi (пiхву). Водночас
мечi проходять на рiвнi очей (око - теж
жiночий фалiчний символ). Важливим
у той момент, шо мечi не "входять" в
очi, а символiзують лише потенцiйну можливiсть чуттувого уд-
нання. Причому логiка така: "Я з батьком на рiвних" (адже два
ока), але можливостей у Юрiя менше (око на темному фонi
вужче), а бiля батька - ширше. Кольори правоє частини голови
темнi, що вказуу на песимiстичне ставлення до себе.
Поуднанням чоловiчоє й жiночоє символiки цiкавий мал. 33:
голова - жiночий символ, меч, сам по собi, - чоловiчий фа-
лiчний символ, але вiн фактично символiзуу уднання з жiно-
чiстю, якщо врахувати, що його ручка зображуу голубку
(жiнку, матiр). Семантика цього фрагмента дуже багатомiрна:
"Я не хочу конфлiктувати з батьком"; "Ми схожi i нас уднау
мати"; два мечi перехрещуються (мовби приховано за намальо-
ваною голiвкою) - цс може бути конфлiкт iз батьком. А може
також означати й гомосексуальнi тенденцiє, якщо врахувати
iдентифiкацiю Юрiя з матiрю (мал. 35). Разом iз цим iснуу
тяжiння до матерi - "бо я хочу зайняти мiсце батька". Доказом
наявностi такого нсусвiдомлсного бажання Юрiя у мал. 35 -
"уднання з голубкою".
Конфлiктнiсть чуттувих стосункiв iз жiнкою фактично за-
свiдчуу мал. 31. єхню залежнiсть вiд iнфантильного досвiду Едi-
пового порядку демонструу та ж сама символiка - голубка i
меч (мал. 31). Бiля рота фалiчний жiночий символ) бачимо
чорне - це страхи Юрiя. його ревнощi. Оскiльки жiнка (голуб-
ка) у замiщенням матерi, то природно, що стосунки з нею досить
напруженi й конфлiктнi. Малюнки показують тенденцiю до си-
ли: "я повинен бути сильним, бути над" (мечi по всiх ма-
люнках - над...). i тому в стосунках iз замiщенням "матерi-
голубки" (мал. 31) проявляуться "вимушена" жорстокiсть,
яка маскуу внутрiшнiй конфлiкт i виводить його назовнi в мор-
тидних тенденцiях.
Прояв жорстокостi робить мiсце iнцсстуозного обукта недо-
Ф а лiчи й й - той, що стосууться заплiднюючого як чоловiчого, так i
iночого органа розмноження.
12
179
торканним, святим. Такi тенденцiє тлумачаться через процес
iдентифiкацiє: "Це моє риси неперевершеностi й недосяжностi".
Цс вiдповiдау генеральному механiзмовi "захистiв": "вiд слаб-
костi - до сили". Вся драматичнiсть малюнкiв проявляуться в
тенденцiях: "угору" (мал. 29, 34, 35) i "вниз" (мал. ЗО - 32,
34). Тут ми виходимо на тенденцiю до психологiчноє смертi
("вниз").
Продовжуючи аналiз, можемо знайти психологiчне обрун-
тування такого "негативного" уднання з жiнкою в амбiвалент-
ностi почуттiв до матерi. Перш за все, в тому, що iдеалiзований
образ потрапляу в тему "не iснуу" (мал. 29). А хотiлось би, щоб
iснував, i вже у потреба шукати образи-замiщення, щоб задо-
вольнити потаумнi бажання. Образ пташки (мал. 29) створено
сiрим, i вiн затуляу сонце. Цю розбiжнiсть почуттiв скрашуу
нiмб, але вiн водночас у й символом того, що стоєть вище над
голубкою (поза нею й над нею) - це те, до чого прагне автор.
Серед малюнкiв Юри у один, який яскраво iлюструу деструк-
тивнi наслiдки Едiповоє ситуацiє. Його тема - "Криза й етапи
виходу з неє" (мал. 34). Якщо тенденцiє психологiчноє iмпотенцiє
поки що нам засвiдчив мал. 31, то даний, 34-й, показуу факт
потягу до матерi й прагнення замiстити батька. Дивимся "пiд-
водну" частину: злiва кружечком, за формою нiмба на мал. 29,
бiля нього злiва написана буква Я (прилiпилася до кружечка),
стрiлочка-якiр, як символ чуттувого уднання, вцiляу в серце (на
мал. ЗО воно належить матерi, за поясненням Юрiя). Серце
розкололося, й це "натяк" на те, що стрiлка "досягла мети"
(iнцсстуозного бажання).
При цьому важливо врахувати семантичну полiмiрнiсть ма-
люнка: серце матерi - це й серце Юрiя (мал. 33 - iдентифi-
кацiя з матiрю). Тому подальший смисл вичленовусться через
зображення половинки серця бiля нiмба, а половинки - бiля
зародка. Тобто половинка серця злiва (мал. 34) бiля батька
(якiр як символ його чуттувостi), а половинка бiля Юрiя-
зародка. Причому зародок намальований так, що його середня
частина схожа на той кружечок злiва, бiля якого прилiпилося
Я. Це значить, що малюнок виражау й потаумнi бажання: чут-
туво зливатися з матiрю (права частина мал. 34), й iдеалiза-
цiю - Я, бо цей кружечок схожий на нiмб (мал. 29). Крiм
того, лiва частина дау лише натяк на чуттуве уднання батька
з матiрю, але на мал. 34 такого уднання немау, бо воно неба-
жане для Юрiя; оскiльки нема уднання половинки серця з за-
родком, то права частина - цс заборонене уднання. Проте ми
бачимо повне уднання, високе, духовне (нiмб) Я - злите з
кружечком (мал. 34). Нiмб на мал. ЗО i кружечок на мал. 34
забарвленi однаково, що вказуу на Єхню спiльнiсть. Половинка
серця на рiвнi "нiмба" теж говорить, що "Я наполовину при-
180
ймаю чуттувiсть матерi й саме в тому, що я народжений нею"
(права пiдводна частина мал. 34). Нiмб (мал. 29) у багатоша-
ровим, i зародок усерединi (мал. 34, праворуч) те-ж мау такий
самий колiр i в двох таких самих напiвкружечках, що може
означати уднання з матiрю в чомусь високому - святому для
душi.
Тепер можемо логiчним шляхом дiйти висновк у, яке сонеч-
ко затулила голубка своєм тiлом на мал. 29. Це Юрiй-дитина
й водночас - Юрiй-чоловiк Це сонце присутну бiля голубки
(навiть над нею в мал. 35, а в мал. 29 - це нiмб). Отже,
генеральний iнтегруючий механiзм "вiд слабкостi - до сили"
(до високостi, значущостi) присутнiй у логiцi несвiдомого Юри.
Маленький символ сонечка бачимо справа в малг. 34 (пiд во-
дою, на рiвнi половинки серця). Сам символ "пiд водою" - це
зародковий стан (у водi). Очевидно, що мал. 34, з урахуван-
ням його теми, показуу: весь кризовий стан, породжений Едi-
повою ситуацiую й виходом iз нього, у природа, але без людей.
Багаття, як символ сексу, намальовано чорним, воно "не гово-
рить" - "психологiчна iмпотенцiя"; всi символiв фалоса, що
стосуються Юрiя, - "мечi", зорiунтованi вниз, убiк,- натяк
на психологiчну iмпотенцiю. Все, що вгору,- цс iдеалiзованi
прагнення, якi теж, за твердженням автора, "не реалiзованi
(мал. 29, 32) , тобто не живi. Всi прагнення уднанкя з бажаним
обуктом - матiрю, породжують тенденцiю до смертi - вниз,
у єє лоно (мал. 34). Тому Юрiй перебувау мiж двгома "смертя-
ми". Вгору - це коли Я омертвляу своє "сiрi якостi" i прагне
досягати "небесного" iдеалу, й униз - до уднання з матiрю
через уднання з якостями батька, тому всi мечi показують на-
прям униз (iмпотенцiя), бо з матiрю чуттувий юонтакт недо-
пустимий.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30